Гроші як об’єкт дослідження гуманітарних наук

Размещено на http://www.allbest.ru

Київський національний лінгвістичний університет

Гроші як об'єкт дослідження гуманітарних наук

Охріменко Т.В.

У статті йдеться про феномен грошей як традиційний об'єкт вивчення різних гуманітарних дисциплін - економіки, історії, соціології, політики, психології, культурології, естетики, нумізматики та лінгвістики. Розглядаються поняття і найменування, які відбивають цей феномен у мові: універсальний товар, платіжний засіб, грошові знаки, грошові номінації, металічні чи паперові гроші, гроші чи бартер, копійки чи капітал, великі чи дрібні гроші, скарб чи фальшиві гроші, багатство чи бідність, табу та його подолання, грошові відносини, грошова політика, окупаційні гроші, грошовий голод, грошовий клімат довіри чи недовіри, грошова депресія чи ейфорія, грошова ілюзія, грошова вуаль, грошовий фетишизм, грошова поведінка, монетарна психологія, грошова культура, історико- нумізматична і естетична цінність.

Ключові слова: гроші, грошові номінації, суспільні відносини.

In the article, the author explains the phenomenon of money as a traditional object of studying various humanities - economics, history, sociology, politics, psychology, cultural studies, aesthetics, numismatics and linguistics. We consider the concepts and names that represent this phenomenon in the language: universal goods, means of payment, money notes, monetary nominations (titles), metal or paper money, money or barter, penny or capital, big or little money, treasure or false money , wealth or poverty, taboo and its overcoming, monetary relations, monetary policy, occupational money, money hunger, money climate of trust or distrust, money depression or euphoria, money illusion, money veil, money fetishism, monetary behavior, monetary (monetary) psychology , money culture, numismatic and aesthetic value.

Key words: money, financial terminology, social relations.

Основна частина

Дослідження сфери функціонування грошей, зокрема грошових номінацій, знаків, товарів, відносин та навіть грошової поведінки як унікальних здобутків людства, заглиблених в його історію та культуру, актуальне тому, що, по-перше, відбиває одну з найбільш давніх та стійких сфер господарської діяльності людини і суспільства в цілому - царину грошового обігу, бо основною мірою вартості об'єктів матеріального світу є саме гроші. По-друге, ставлення до грошей суттєво впливає на формування не лише матеріальних, а й ідеологічних цінностей сучасного суспільства - суспільства ринкових відносин із пріоритетними прагматичними цілями та розвиненими споживацькими здібностями.

Існує досить значна економічна, історична, нумізматична, соціальна, юридична та політична література про грошову систему різних країн. У східнослов'янській філології праці лінгвістів, які досліджували найменування грошового обігу, звернені до аналізу міждисциплінарних зв'язків із такими гуманітарними науками, як політологія, соціологія, правознавство, державне управління тощо (Д. В. Александров, А. П. Римар, М. С. Шкребець, О.О. Анікаєва, Н. О. Дмитрієвська, І. К. Зубіашвілі, О. О.Баранов, Д. А. Лоєвецький, Н. Й. Коцюба), зосереджені на дослідженні термінології або ж системи окремої мови грошового обігу, зокрема товарно-грошових відносин, фінансового, правового та юридичного сектору грошової політики (С. М. Кришталь, О. В. Шпильківська, Л. П. Бойко , Л. Л. Михайленко , Т М. Рудакова ), заглиблені в етимологію та історію окремих грошових номінацій слов'янського мовного простору (Є. І. Чернов, М. Г Рябченко, В. Д Гладкий, М. Ф. Котляр, І. Н. Колобова, Р Й. Тхоржевський, М. Ф. Дмітрієнко, В. А. Ющенко, Р. М. Шуст) та вивчають пов'язаний із такими номінаціями концептуальний рівень мови, лінгвокультурне підґрунтя, зокрема досліджується концепт “гроші” й протоконцепт “багатство / бідність”, аналізуються етнічні особливості мовних картин світу на матеріалі словників, пам'яток давньої писемності та сучасних художніх творів (В. І. Карасик, І. О. Голубовська, Г. С. Яроцька, Я. В. Прихода, З. І. Унук, Л. І. Богданова, С. О. Дроздова, О. Я. Сурмач). Метою цього дослідження є аналіз феномену грошей у всій сукупності його ознак (від сутнісних до категорійних та номінативних) на основі вивчення його як об'єкта дослідження різних гуманітарних дисциплін: економічної теорії, історичної та соціально-політичної науки, а також сфери психології, естетики, культурології, нумізматики та власне-лінгвістики.

Гроші як об'єкт та основа економічних досліджень. Гроші насамперед є поняттям економіки. Більше того, вважається, що вивчення грошей значною мірою визначило формування економічної теорії як науки [7, с. 5]. Однак, незважаючи на багатовікові дослідження і велику кількість теоретичних концепцій грошей, людство сьогодні ще не має однозначної й остаточної відповіді на питання, що таке гроші. Цей факт пояснюють тим, що суть грошей змінюється адекватно до змін характеру суспільних відносин, у яких вони функціонують [там само].

У традиційній економічній теорії гроші тлумачаться як наукова абстракція “знаки” та розподіляються на металічні або паперові знаки, які є мірою вартості при купівлі-продажу та виконують роль загального еквівалента, тобто виражають вартість усіх інших товарів та обмінюються на будь-який з них [3, с. 216]. На цікаву різницю між металевими грошима (монетами) та паперовими вказував ще Карл Маркс, описуючи їхній обіг. Він писав, що монети (зокрема золоті, срібні) обертаються тому, що мають цінність, а паперові гроші мають цінність тому, що обертаються [7, с. 18].

Однак із сучасних економічних досліджень відомо, що грошові знаки є окремими знаками вартості, які заміщують в обігу певну кількість дійсних грошей - золотих або срібних та виробляються з міді, нікелю; сюди також долучаються казначейські і банківські білети, тобто паперові знаки та розмінна монета [10, с. 182; 16, с. 74]. Тому вважаємо доречним більш конкретизоване визначення грошей як особливого універсального товару [10, с. 186; 16, с. 76], який виконує роль загального еквівалента для обміну всіх інших товарів.

Гроші як об'єкт лінгвістичних розвідок. Економічне тлумачення поняття грошей як металевих або паперових знаків, що виконують роль універсальних платіжних засобів, укорінене й у мовній традиції слов'ян (а може, і в ідеології), тобто відповідає сталому, традиційному лінгвістичному погляду. В. І. Даль у “Толковом словаре живого великорусского языка” зафіксував родове поняття грошей як вторинне та метафоризоване від застарілої словникової одиниці дйньга зі значенням “деньги вообще, капитал, богатство, достаток, наличное” [8, с. 708-710]. Автор наводить цілу низку вживаних у мові емоційно-оцінних слів синонімічного значення (деньжурй, деньжйна, денежка, деньжёнки, деньжёночки).

В. І. Даль, як і в традиційній економічній науці, розрізняв металеві знаки (монети) та паперові гроші - “ходячая монета всякого рода, звонкая и бумажная”. Зокрема він писав про монету: “звонкий денежный знак, дйньга, ходячая (или ходившая) чеканенная ценность... и всякий денежный знак” [9, с. 570]. “Бумага” у Словнику В. І. Даля серед інших має визначення ассигнация, бумажный денежный знак. У цьому значенні бумага логічно співвідноситься з дйньгой як монетою та золотом як дорогоцінним металом, що і зафіксовано В. І. Далем у народному вислові: Мне бы денежек с рубль, да бумажек с пуд, да золотца что-нибудь. При цьому автор словника справедливо відзначає, що паперові гроші для широкого загалу вартують більше ніж монети: Не крестьянская деньга бумажка [8, с. 245].

У Словнику В. І. Даля простежується і чітка аксіологічна опозиція хорошие /худые деньги: “Хорошие деньги - неподдельные, вовремя оплаченные”, а також “верные, надёжные”, на відміну від “худых, фальшивых денег” [8, с. 710] як традиційного економічного протиставлення про законний та незаконний грошовий обіг [3, с. 216]. Як бачимо, В. І. Даль у “Толковом словаре живого великорусского языка” намагався поєднати наукову і побутову (наївну) картини світу східнослов'янських етносів стосовно бачення феномену грошей.

Наводив автор Словника і міжмовні паралелі: “На юге России монисто - пронизи, бусы из монет, ещё - ожерелок, гривенка, борок, намисто... В русских диалектах мо(а)ниста - часть тела, которую женщины любили украшать, - шея и косынка на шею. ...Манистка - связка, низка чего-либо, например ключем” [9, с. 571].

Б. Грінченко при зверненні до безумовно ширшого порівняльно-історичного контексту саме поняття грошей дещо звужував: у “Словарі української мови” він описав родове поняття грошей (“денег”) як похідне утворення від укр. гріш, застар. польск. грошъ та старовинної мідної монети денежка [18, с. 328], також поняття грошей і капіталу як похідні вивів із множини ж. р. копійки [19, с. 282]. Б. Грінченко описував гроші передусім як монети (“гріш круглий”, “монета гривенникъ”, “гривні золоті”, “таляри биті”, “монета злот”, “монета левъ”, “монета дукат”, “монета дудек”, “монета чехъ” тощо) [18, с. 325, 328, 453, 455; 19, с. 161, 349], що можна пояснити об'єктивно-історичними причинами та позитивним емоційним ставленням людини саме до монети як конкретної речі, яку можна взяти до рук, сховати до кишені, накопичити певну кількість монет, згодом обміняти їх на якусь важливу в господарстві річ або ж подарувати комусь. Власне, тут відбито побутову (наївну) картину світу українців. Тлумачення ж карбованця (рос. “рубля”) у Б. Грінченка мало ширшу перспективу (“рубль первоначально серебряный, затем всякій”) [19, с. 221].

С. І. Ожегов у “Толковом словаре русского языка” так само, як його попередник В. І. Даль, охарактеризував поняття деньги близько до економічного терміна: “1. Металлические и бумажные знаки (в докапиталистических формациях - особые товары), являющиеся мерой стоимости при купле-продаже, средством платежей и предметом накопления. 2. Капитал, средства” [15]. Крім того, С. І. Ожегов суттєво подовжив шкалу оцінки В. І. Даля “хорошие / худые деньги” та переглянув традиційне економічне протиставлення законного / незаконного грошового обігу (фальшування грошей та ін.) у бік пейоративних конотацій. Так, опозиція небольшие деньги / большие деньги у словнику С. І. Ожегова не має аксіологічного протиставлення. З одного боку, невеликі кошти можуть позначатися анігілюючим висловом не деньги, зневажливим зменшенням деньжонки, з другого боку, большие деньги не є суто позитивним наслідком накопичення, тому що згадування про великі кошти часто супроводжується екстралінгвальним контекстом, у якому превалюють відчуття заздрощів, неприємного здивування, інколи погрози, загалом зображується ситуація виокремлення грошовитого суб'єкта з рамок суспільства, порушенням суспільних норм тощо. Відповідники знаходимо в сучасній російській мові: меліоративні епітети при поєднанні з номінацією “деньги” не завжди продукують номінацію з позитивною оцінкою. Наприклад: Хорошие деньги - немалые; Чистые деньги - наличные; Вольная, лишняя деньга - некоторый достаток в средствах [17, с. 703-704].

У словнику С. І. Ожегова далі йдуть власне негативні номінації - розмовне несхвальне сумасшедшие деньги (дуже великі), розм. бешеные деньги (занадто великі гроші або великі гроші, які дісталися легким шляхом), стійкі вирази делать деньги из воздуха (отримувати прибуток, не вкладаючи кошти нікуди, не маючи початкового капіталу), розм. жарт. плакали мои денежки (зникли й не повернеш), не ставит ни в грош ни в денежку (ніяк не цінує). Начебто меліоративного характеру вислів завелись деньжонки в Ожегова, як і в сучасних словниках російської мови вислів деньги водятся у кого-либо [2, с. 9], супроводжується зневажливим зменшенням та вказівкою на появу багатства не ціною людських зусиль, а якимось сумнівним чи надприродним шляхом. Відзначені Ожеговим прислів'я время - деньги и деньги любят счёт можна оцінити як імперативні, або заперечувальні (на кшталт “треба економити час”, “не витрачай часу даром”, “треба навчитися рахувати”), або як свідків надлюдських сутностей (одухотворення часу та грошей поза людським впливом). У сучасній російській мові негативну оцінку отримують і вирази тратить, проживать деньги, гнать, набить, грести, заколачивать, сколачивать, зашибать деньгу, грязные деньги, отмывать грязные деньги, деревянные деньги, шальные деньги, пустить деньги в трубу, сорить, сыпать деньгами, столько-то не деньги, ни за какие деньги, кто-либо, что-либо не стоит денег, жениться на деньгах [2, с. 9-11].

Цікаво, що в бізнес-економіці популярним є метафоризований термін зниженої оцінки грошовий голод (тобто нестача готівкових коштів за умови економічної, грошово-кредитної кризи), а от про поняття грошового насичення тощо (крім загального розуміння багатства, збагачення) нічого не відомо [10, с. 185; 16, с. 75].

Тлумачні словники сучасної української мови, як і російської, відбивають основний економічний зміст поняття грошей - металеві й паперові знаки, що є мірою вартості [5, с. 208]. У словниках іншомовних слів української мови гроші як сукупність старовинних дрібних розмінних монет багатьох країн, зокрема Польщі, князівства Литовського та Росії XVII - XIX ст., у множині можуть представляти не кодифікований стиль, а лише явище розмовного мовлення [14, с. 172], навіть можна констатувати відсутність окремої словникової статті для роз'яснення номінацій гріш, гроші [1]. У словниках сучасної російської мови тлумачення деньги у множині відповідає літературній нормі: “1. Металлические монеты и бумажные знаки, являющиеся мерой стоимости товаров и средством платежа.... 2. Состояние, богатство; капитал” [2, с. 9-10]; “1. Металлические и бумажные знаки, являющиеся мерой стоимости при купле-продаже; то или иное их количество, сумма. 2. Капитал, средства” [4, с. 187].

Треба нагадати, що гроші, як і деньги, були в минулому сукупністю дрібних монет (грошъ та дйньга вартували півкопійки), що сприяло виникненню словотвірних переосмислень зі значенням малого (укр. зменш.-пестл. грошик, грошики, грошенята, рос. зменш. денежки, деньжата, деньжоночки) або ж несуттєвого, незначущого (укр. фам. грошва, рос. прост. гроши). Переосмислення “грошей”, “денег” як малого, незначущого утворювалися в мовах і за допомогою часток заперечення (гріш ціна - мало або нічого не вартий, ламаного гроша не вартий - не має цінності, ні на гріш - немає чого-небудь, грошей ні копійки - немає ніяких грошей, ні за які гроші не купиш - важко, неможливо дістати що-небудь, біда з грішми - біда і без грошей тощо [5, с. 207-208]. Натрапляємо лише на деякі вислови позитивного значення (чесно зароблені гроші) та ілюзорно-позитивного (мати гроші тобто бути багатим).

На основі досліджуваного мовного матеріалу можна зробити висновок про об'єктивно- історичні причини виникнення ряду вторинних номінацій від понять гроші і деньги саме з пейоративною оцінкою. Цікаво, що аналіз семантики укр. та словацьких фразеологізмів із компонентами-назвами грошових одиниць показав пейоративне домінування та антропоморфність [20, с. 13-14].

Гроші як об'єкт соціально-політичних досліджень. Економічне визначення феномену грошей тісно пов'язане з реаліями соціально-політичного життя. Насамперед треба згадати, що саме виникнення монет є наслідком втручання держави в таврування зливків цінного металу у функції грошей. З розвитком торгівлі виникла потреба таврування зливків більш відомою й авторитетною особою, ніж якийсь купець-торгівець, і ця функція перейшла до держави. Держави стали виготовляти за встановленою формою зливки металу, вагу і пробу яких засвідчували своїм штемпелем. Такі зливки одержали назву монети [7, с. 50-51].

Соціально-політичний характер грошей увбачаємо в тому, що суть грошей змінюється адекватно до змін характеру суспільних відносин, у яких вони функціонують. Так, у сучасній грошово-кредитній (монетарній) політиці державної влади гроші розглядаються не лише як засіб оплати товарів і послуг, не лише як засіб вимірювання та накопичення вартості, тобто не як товар, а як носій історично визначених економіко-суспільних відносин, формування яких спонукало до виділення з широкого спектру товарів одного - грошового. Тому гроші не можуть бути відмінені домовленістю людей чи рішенням держави до тих пір, доки існують адекватні грошам соціальні, суспільні відносини [7, с. 8]. У працях В. А. Ющенка - президента України,

заслуженого економіста України, одного з кращих банкірів світу, теоретика та практика з питань грошово-кредитної політики країни, зазначається: “Революції і розпади імперій доводили: є щось більш вагоме, ніж запаси дорогоцінного металу, а саме - відносини людей, відносини суб'єктів економічної діяльності, їхній рівень цивілізованості, їх розгалуженість і сталість... Наприклад, домінуюча роль США у повоєнній світовій економіці знаходила своє підтвердження у домінуючій ролі доллара” [22, с. 18-19].

Гроші як об'єкт дослідження психології. Бачимо, що історично сформований економічний та суспільно-політичний феномен грошей тісно пов'язаний із психічним кліматом у суспільстві, що визначається характером відносин людей, їх цивілізованістю чи, навпаки, варварством, дикунством, виявами насилля тощо. До прикладу, згадаймо введення військових грошей як ознаку насильницької політики окупаційної держави. Такі гроші випускаються у військовий час державою на території іншої країни з метою фінансування власних військових та окупаційних витрат [10, с. 141-142]. Зокрема, окупаційна валюта випускалася Російською імперією в періоди різних військових конфліктів.

Негативний психічний клімат у монетарній політиці держави виникає і внаслідок обману, обдурювання населення, що провокує розповсюдження таких економічних термінів, як грошова ілюзія (отримувачі грошових доходів уявляють їхню кількість без врахування динаміки цін), грошова вуаль (трактування ролі грошей як цінностей, за якими приховані реальні процеси) [16, с. 73].

Психічна природа суспільно-політичного феномену грошей може бути антиномічна, тобто поєднувати в собі протилежні ознаки, наприклад, свободу і залежність, емоційне задоволення і емоційне спустошення. Так, на думку фінансових експертів, гроші - це складники свободи, впевненості. Тому “треба починати думати про гроші, використовувати їх по-новому, як у розвинених європейських країнах” [12, с. 3]. Протилежним поняттям є психологічна залежність від грошей, яка може виникнути з надмірної жадібності, користолюбства і зажерливості. З приводу цього в економіці виникає термін грошовий фетишизм - викривлений погляд на гроші, надання грошам особливого значення, схиляння перед ними та навіть їх одухотворення [16, с. 75].

Особливо помітними суперечностями у психічній природі грошових відносин характеризується сучасне ринкове суспільство, про що можна дізнатися із психохарактеристики явища ринку як такого: “Рынок окрывает двери в знания о страхе и радости, о депрессии и эйфории, о тайных желаниях, скрытых намерениях и умыслах”. Навіть конкретні результати ринкової діяльності є невід'ємними від психологічних термінів настрій, надія, ейфорія, розчарування, невпевненість тощо: “Банки и другие учреждения, от которых ожидается мнение о конъюнктуре и бирже, часто не жалеют никаких денег и никакого труда, чтобы добыть у предпринимателей сведения относительно: надежд на оборот, прибыль, .настроений. Результат такого опроса в итоге даёт индекс делового климата. ... Биржевики и консультанты в хорошие времена позволяют себе окрыляться хорошими новостями, точно так же, как в плохие времена они, сетуя, подпевают друг другу... Даже так называемый холодный, как лёд, профессионал-финансист позволяет себе заражаться такими эмоциями, заражаться эйфорией. В рыночной экономике понятие психологии депрессия толкуется как значительное снижение деловой активности, .состояние неуверенности в предпринимательских кругах” [12, с. 90-92, 164].

Грошові відносини ринкового суспільства пов'язані з таким психологічним поняттям, як довіра. Економісти широко користуються висловом довіра до валюти країни [11, с. 110-111]; у дослідженнях економічної ретроспективи відмічають: “Зростання економічної могутності стабільності держави, посилення довіри до державної влади з боку суб'єктів ринку, вдосконалення техніки карбування, що ускладнювала підробку монет, згодом підвищили довіру до монети, яка стала прийматися за рахунком, без зважування”. Щодо економічної перспективи грошових відносин експерти зазначають: “Поки суб'єкти сфери обігу мають можливість купити за свої паперові грошові знаки товари чи послуги, вони віритимуть у кредитоспроможність держави і прийматимуть паперові гроші в платежі за свої товари, в тому числі й від держави” [7, с. 55].

Уся банківська система держави ґрунтується на довірі: “Формування різнобічних мінових відносин між товаровиробниками завдячує активній діяльності банків, що призводить до посилення взаємної залежності і довіри між суб'єктами ринку. Тому продаж товарів дедалі частіше здійснюється в кредит, що дає змогу здійснювати платежі шляхом заліку зустрічних зобов'язань” [7, с. 24-27]. Виявом довіри між суб'єктами ринку вважається існування трастових компаній, що у перекладі значить організації, яким довіряють суб'єкти ринку.

Держава нерідко намагається продовжити дію фактора довіри навіть за наявності бюджетного дефіциту. В колишньому СРСР тривалий час із цією метою дефіцит просто заперечувався, а випуск грошових знаків для його покриття старанно приховувався [7, с. 55]. Навіть був свого часу введений економічний термін денежные средства в пути - грошова готівка, яка була направлена з кас підприємств та організацій на рахунки цих підприємств (організацій), але впродовж певного часу за умовами доставки не була надісланою на ці рахунки [10, с. 183].

Недовіра до певної грошової одиниці порушує всю систему товарно-грошових відносин. Бо ж, за думкою спеціалістів, “знецінення грошової одиниці викликає у власників грошей - потенційних покупців - недовіру до її купівельної спроможності та бажання швидше перетворити гроші в товари, що стимулює ажіотажний попит. За таких умов товаровиробники вважають доцільнішим перехід до бартерних операцій, ніж продавати свою продукцію за гроші, які можуть знецінитися” [7, с. 24].

Гроші як об'єкт естетичного споглядання. Гроші - не лише невід'ємне поняття ринкової економіки, що несе емоційне задоволення та може розповісти про радощі та секрети швидкого збагачення і, навпаки, вказати на подолання депресії, емоційного шоку, емоційного спустошення внаслідок несподіваного банкрутства. Також гроші є важливим складником естетичного світобачення. Із цього погляду гроші розглядають як елемент привабливості.

З історії відомо, що нагромадження грошей як скарбу було стихійним наслідком і виявом виникнення надлишку продуктів у простих товаровиробників. З розвитком товарного виробництва і грошових відносин замість прагнення сховати своє багатство виникло бажання продемонструвати його. Примітивним формам скарбу стали надавати форму предметів розкоші. Виникла естетична форма скарбу, який перестав бути “мертвим” багатством, набув певного споживчого сенсу і задовольнив потребу людини в самовираженні, в естетичному задоволенні. Нова роль естетичних скарбів стала для їх власників своєрідною компенсацією втрат, пов'язаних з тим, що скарб не може стати капіталом, не приносить їм прибутку. Завдяки цьому скарб в естетичній формі “пережив” багато суспільних формацій і продовжує функціонувати навіть у сучасних умовах майже суцільної капіталізації грошових відносин [13, с. 28].

Гроші як об'єкт нумізматичних пошуків. Емоційне задоволення несуть гроші і як естетична історико-нумізматична цінність, як пам'ятка культури. До слова, одна з перших і найвідоміших колекцій давніх монет належала поету Італії XIV ст. Петрарці. Засновником першого в Росії мюнцкабінету для зберігання цінних монет при імператорському дворі став Петро І. У XIX ст. у Санкт-Петербурзі виникла Нумізматично-археологічна спілка, яка видавала свої записи [6, с. 182].

Сьогодні гроші як об'єкт нумізматичних пошуків найчастіше представляють собою золоті, срібні, оригінальні, старовинні монети, монети з певними дефектами, певного сплаву, певних років випуску тощо. Із цього приводу зазначимо, що грошові знаки України є всесвітньо відомою нумізматичною цінністю. Вони оформлюються орнаментами з писанок, рушників, килимів, із національних хатніх розписів, з українського бароко та сучасних декорацій, а написи беруться із стародруків із додаванням оригінальних шрифтів.

Гроші як об'єкт вивчення культурології вказують на певний рівень цивілізованості відносин суб'єктів соціально-економічної діяльності [22, с. 18-19], про подолання давніх табу відносно ставлення людини до отримання, витрачання коштів. Загалом вивчення грошової культури, монетарної поведінки певних народів, стереотипів їхніх культур, конкретних сценаріїв, пов'язаних із грішми, багатством та бідністю, є окремим лінгвосоціологічним та лінгвокультурним дослідженням.

Зазначимо лише деякі особливості традиційної та сучасної грошової культури, зокрема українців, відзначені у працях сучасних соціологів: “В современном украинском обществе денежная награда играет важную роль среди общественных ценностей. Однако тема денег недостаточно открыта на уровне общественного сознания, сохраняются неписаные правила запрета (табу - О. Т.) этой темы (доречно згадаймо американський стереотип не приховування, а, навпаки, - вихваляння своїм багатством - О. Т.). Монетарное поведение украинцев детерминируется установкой на достижение не собственных интересов, а обеспечения родных и близких, что гармонично вписывается в матриархальную, глубоко “семейную” культуру украинской нации. Современная же модель мира с её рыночной экономикой диктует молодому поколению, и украинцам в том числе, не только восприятие новых форм финансового поведения, но и позитивное отношение к девиантному поведению в сфере получения денег (можливо, у ставленні до грабунку, до засобів отримання та витрачання легко отриманих коштів - О. Т. ). Современная молодёжь более оптимистична в отношении свого финансового будущего, чаще готова жертвовать деньги для защиты окружающей среды, что, несомненно, выводит украинскую, закрытую в рамках семьи-рода культуру, на мировые стандарты отношений в современном глобализированном обществе” [21, с. 238-242].

Висновок

гроші нумізматика монетарний

Таким чином, у результаті аналітичного дослідження феномену грошей як традиційного об'єкта вивчення різних гуманітарних дисциплін (економічної теорії, історичної та соціально-політичної науки, а також психології, естетики, культурології, нумізматики та лінгвістики) можна прийти до загального висновку, що феномен грошей є ідеєю, яка втілюється в поняття грошей як універсального товару, а також поняття грошових відносин, грошової політики, грошової (монетарної) поведінки людини, історико-нумізматичної та естетичної цінності тощо. Лінгвістичний аналіз грошових номінацій дозволяє описати феномен грошей як умоглядну категорію знаку, міру вартості при купівлі-продажу, загальний еквівалент усіх матеріальних цінностей, носія історично сформованих суспільно-економічних відносин, державного та особистого скарбу, символу багатства, розкоші, цивілізованості, вияву довіри до банківської системи та держави загалом, об'єкта психологічної залежності, жадібності або ж доказу свободи людської особистості, предмета емоційно-естетичної привабливості, задоволення чи відчуження, неписаним табу з пейоративно-оцінною мовною характеристикою тощо. Але, як зазначають філософи, ідея грошей цим не вичерпується.

Література

1. Бибик С. П. Словник іншомовних слів : тлумачення, словотворення та слововживання / Бибик С. П., Сюта Г. М. - Х. : Фоліо, 2012. - 623 с.

2. Большой академический словарь русского языка / РАН. Институт лингвистических исследований / Под ред. К. С. Горбачевич. - Т. 5. - М.-СПб. : Наука, 2006. - 694 с.

3. Большой экономический словарь / Под ред. А. Н. Азрилияна. - 7-е изд., доп. - М. : Институт новой экономики, 2007. - 1472 с.

4. Булыко А. Н. Большой словарь иностранных слов. - Изд-е 2-е, испр. - М. : Мартин, 2007. - 704 с.

5. Великий тлумачний словник СУМ / Кер. вид. проекту П. М. Мовчан, В. В. Німчук, В. Й. Клічак. - К. : Дніпро, 2009. - 1332 с.

6. Гладкий В. Д. Словарь нумизмата / Виталий Дмитриевич Гладкий. - М. : ЗАО “Издательство Центр-полиграф”, 2010. - 377 с.

7. Гроші та кредит : Підручник / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін. - К. : Либідь, 1992. - 331 с.

8. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : Современное написание : В 4 т. - Т 1. А - З / Владимир Иванович Даль. - М. : ООО “Издательство АСТ” : ООО “Издательство Астрель”, 2003. - XXVI, 1158 с.

9. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : Современное написание : В 4 т. - Т 2. И - О / Владимир Иванович Даль. - М. : ООО “Издательство АСТ” : ООО “Издательство Астрель”, 2003. - 1280 с.

10. Енциклопедичний словник бізнесмена : менеджмент, маркетинг, інформатика / За заг. ред. М. І. Молдованова. - К. : Техніка, 1993. - 856 с.

11. Камінська Т Г. Облік і контроль кругообороту капіталу [текст]: монографія / Т Г. Камінська. - Київ : ПП “Рута”, 2013. - 448 с.

12. Книга о деньгах / Рене Санер, Ирина Кучер. - К. : Торгсервис, 1996. - 176 с.

13. Маккей Д. Монеты : Большая энциклопедия / Джеймс Маккей; [пер. с англ. О. П. Бурмаковой, Е. А. Скомороховой]. - М. : Эксмо, 2012. - 256 с.

14. Новий словник іншомовних слів : близько 40000 слів і словосполучень / Л. І. Шевченко,

О. І. Ніка, О. І. Хом'як, А. А. Дем'янюк; За ред. Л. І. Шевченко. - К. : Арій, 2008. - 672 с.

15. Ожегов С. И. Словарь русского языка. 1949-1990. - Електронна версія: http://www.ozhegov.com/ words\6893.shtml.

16. Райзберг Б. А. Современный экономический словарь / Райзберг Б. А., Лозовский Л. Ш., Стародубцева Е. Б. - М. : ИНФРА-М, 1996. - 496 с.

17. Словарь СРЛЯ / АН СССР. Институт языкознания. - Т 3. - М.-Л. : Изд-во АН СССР, 1954. - 1340 с.

18. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. - Том 1. - К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.

19. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. - Том 2. - К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.

20. Унук З. І. Словацька й українська фразеологія з компонентами-назвами метрологічних і грошових одиниць. 10.02.03 - слов'янські мови : автореф. дис... канд. філол. наук. - К., 2000. - 19 с.

21. Шкребець М. С. Особливості формування і розвитку грошової культури в Україні / М. С. Шкребець // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства : Збірник наукових праць. - Х. : Видавничий центр Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 2008. - С. 238-242.

22. Ющенко В. Гроші : розвиток попиту та пропозиції в Україні / В. Ющенко, В. Лисицький - К. : Скарби, 1998. - 288 с.

Размещено на Allbest.ru