Прибуток, рентабельність, фінансова діяльність в енергетиці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ

імені ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»

Теплоенергетичний факультет

Кафедра АТЕП

Домашня контрольна робота

з дисципліни

Економіка організації і планування виробництва

на тему: «Прибуток, рентабельність, фінансова діяльність в енергетиці»

Перепечаєв О.О.

Київ-2020

План

1. Теоретична частина

2. Практична частина

Висновки

Список використаних джерел



1. Теоретична частина

Прибуток, рентабельність, фінансова діяльність в енергетиці

Результатом фінансової діяльності енергетичного підприємства є прибуток. Прибуток - перевищення доходу над витратами. Зворотна величина називається збитком. З економічної точки зору прибуток - різниця між грошовими надходженнями і грошовими видатками. З господарської точки зору прибуток - це різниця між майновим станом підприємства на кінець і початок звітного періоду.

Аналіз усіх аспектів, пов'язаних із прибутком, дає можливість зрозуміти те, що прибуток, обчислюваний у бухгалтерському обліку, не відображає дійсного результату господарської діяльності. Усвідомлення цього привело до чіткого розмежування таких понять, як бухгалтерський та економічний прибутки. Перший - результат реалізації товарів і послуг, другий - результат «роботи» капіталу.

Підприємства реалізують свою продукцію споживачам, одержуючи за неї грошовий виторг. Однак це ще не означає одержання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво продукції та її реалізацію, тобто із собівартістю продукції. Підприємство одержує прибуток, якщо виручка перевищує собівартість; якщо виторг дорівнює собівартості, то підприємство спромоглося лише відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції, і прибуток відсутній. Якщо витрати перевищують виторг, то підприємство має збиток, тобто негативний фінансовий результат. Він ставить його в скрутне фінансове становище, що не виключає і банкрутство.

Прибуток класифікують за декількома ознаками, основними з яких є:

- джерела формування;

- види діяльності;

- склад елементів, що формують прибуток.

Систематизація основних видів прибутку наведена на рис. 1.

Відповідно до наведеної класифікації розглянемо основні види прибутку.

Кінцевий фінансовий результат (прибуток або збиток) складається з фінансового результату від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів та іншого майна підприємства і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат за цими операціями.

Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виручкою від реалізації в діючих цінах без ПДВ і акцизів та витратами на виробництво і реалізацію продукції (рис. 2). Підприємства, що здійснюють експортну діяльність, при визначенні прибутку з виручки від реалізації продукції виключають ще й експортні тарифи.

Рисунок 1. Класифікація прибутку

Рисунок 2. Прибуток від реалізації продукції



Друга складова валового (загального) прибутку підприємства - прибуток від реалізації основних засобів та іншого майна (рис. 3).

Третя складова валового прибутку - прибуток від позареалізаційних операцій, тобто від операцій, безпосередньо не пов'язаних з основною діяльністю: здавання майна в оренду, доходи за цінними паперами підприємства, перевищення сум отриманих штрафів над сплаченими, прибуток від спільної діяльності, прибуток минулих років, виявлений у звітному році тощо.

Рисунок 3. Прибуток від реалізації основних засобів та іншого майна

Приклад 4

Визначимо балансовий прибуток, якщо відомо:

- вартість реалізованої енергетичної продукції з урахуванням ПДВ - 1200 тис. грн;

- собівартість реалізованої енергетичної продукції - 580 тис. грн;

- прибуток від реалізації зайвих основних фондів - 20 тис. грн;

- позареалізаційні доходи - 10 тис. грн;

- позареалізаційні витрати - 25 тис. грн.

Розв'язання

Балансовий прибуток визначаємо як суму трьох складових: прибутку від реалізації енергетичної продукції, прибутку від реалізації основних фондів і прибутку від позареалізаційних операцій.

Прибуток від реалізації продукції - це різниця між вартістю реалізованої продукції (без ПДВ) та її собівартістю:

Прибуток від позареалізаційних доходів знаходимо як різницю між позареалізаційними доходами і витратами: 10 - 25 = -15 тис. грн.

Знак «мінус» говорить не про прибуток, а про позареалізаційні збитки. Балансовий прибуток становитиме: 420 + 20 - 15 = 425 тис. грн.

У процесі управління прибутком ключову роль приділяють формуванню прибутку від операційної діяльності. Під операційною діяльністю розуміють основний вид діяльності підприємства, для здійснення якого воно саме й створене.

Безумовно, характер операційної діяльності визначається специфікою галузі, у якій працює дане підприємство. Для більшості енергетичних підприємств базою операційної діяльності є виробничо-комерційна або товарно-збутова діяльність.

Інвестиційна діяльність пов'язана із процесом обґрунтування і реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу енергетичного підприємства. Результати цієї діяльності відображені частково у прибутку від позареалізаційних операцій (у вигляді доходів від участі у спільних підприємствах або вкладення цінних паперів), а частково - у прибутку від реалізації майна.

Фінансова діяльність пов'язана із забезпеченням підприємства зовнішніми джерелами фінансування (залучення додаткового акціонерного капіталу, емісія облігацій та інших цінних паперів, залучення кредиту, а також обслуговування залученого капіталу шляхом виплати дивідендів і кредитів). Виходячи з того, що в цьому разі сформувати прибуток прямо не можна, під прибутком від фінансової діяльності розуміють непрямий ефект від залучення капіталу із зовнішніх джерел на умовах більш вигідних, ніж середньоринкові.

Формування чистого прибутку подане на рис. 4.

Рисунок 4. Схема формування чистого прибутку підприємства

Маржинальний прибуток характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності (валового доходу підприємства від цієї діяльності, зменшеного на суму непрямих податкових платежів) за відрахуванням суми змінних витрат. Валовий прибуток характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності за відрахуванням усіх операційних витрат: як постійних, так і змінних (балансовий прибуток відповідно становить різницю між усією сумою чистого доходу і всією сумою його поточних витрат). Чистий прибуток характеризує суму балансового (або валового) прибутку, зменшеного на суму податкових платежів за його рахунок.

Для підвищення ефективності роботи енергетичних підприємств першочергове значення має виявлення резервів збільшення обсягів виробництва і реалізації, зниження собівартості продукції (робіт, послуг), зростання прибутку.

Для визначення основних напрямків пошуку резервів збільшення прибутку фактори, що впливають на його одержання, класифікують за різними ознаками (рис. 5).



Рисунок 5. Класифікація факторів, що впливають на величину прибутку

До зовнішніх факторів належать природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій та ін. Ці фактори не залежать від діяльності підприємств, але можуть значно впливати на розмір прибутку.

Внутрішні фактори поділяються на виробничі та позавиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність і якісні показники використання засобів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів й, у свою чергу, можуть розподілятися на екстенсивні й інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес одержання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи устаткування, чисельності персоналу, фонду робочого часу й ін. Інтенсивні фактори впливають на процес одержання прибутку через якісні зміни: підвищення продуктивності устаткування і поліпшення його якостей, використання прогресивних видів матеріалів та удосконалення технології їх обробки, прискорення оборотності обігових коштів, підвищення кваліфікації і продуктивності праці персоналу, зниження трудомісткості та матеріаломісткості продукції, удосконалення організації праці й більш ефективне використання фінансових ресурсів тощо.

До позавиробничих факторів належать, наприклад, постачальницькозбутова і природоохоронна діяльність, соціальні умови праці та побуту тощо.

Під час здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства всі ці фактори перебувають у тісному взаємозв'язку і взаємозалежності. У промисловості до основних шляхів збільшення прибутку належать зростання реалізації і зниження собівартості продукції. В енергетиці можливості зростання реалізації продукції через її відомі технологічні особливості вкрай обмежені. Тому одним із найважливіших завдань енергетичних підприємств є збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості генерування та передачі енергії.

Подробиці

Упродовж 2013 року 34,1% вітчизняних підприємств були збитковими (у 2012 р. - 35,5%). Найбільша кількість таких підприємств - у будівництві (39,8%) та сфері послуг (тимчасове розміщування й організація харчування - 41,1%, фінансова та страхова діяльність - 40,0%, операції з нерухомим майном - 44,2%, мистецтво, спорт, розваги та відпочинок - 45,7%). У 2012 році показники збитковості зазначених галузей мали такий вигляд: будівництво - 37,9%, тимчасове розміщування й організація харчування - 40,3%, фінансова та страхова діяльність - 39,1%, операції з нерухомим майном - 42,2%, мистецтво, спорт, розваги та відпочинок - 42,8%. Отже, як бачимо, галузева структура нерентабельних виробництв в Україні з часом не зазнає істотних змiн.

Якщо прибуток виражається абсолютною сумою, то рентабельність - це відносний показник інтенсивності виробництва. Він характеризує рівень прибутковості щодо певної бази. Роботу підприємства можна вважати рентабельною, якщо суми виручки від реалізації продукції достатні не лише для покриття витрат на виробництво та реалізацію, а й для утворення прибутку.

Рентабельність може обчислюватися по-різному. Протягом останніх 25 років широко застосовувався показник рентабельності, що визначався як відношення прибутку до суми виробничих фондів (середньорічної вартості основних виробничих фондів - ОФ) і нормованих обігових коштів (середньорічної вартості залишку нормованих обігових коштів - НОС).

Цей показник рентабельності обчислюється за формулою:

де Р - рівень рентабельності виробництва, %; П - сума валового прибутку, грн.

Приклад 5

Визначити рентабельність енергетичного виробництва, якщо вартість реалізованої продукції у звітному році - 980 тис. грн; собівартість реалізованої продукції - 800 тис. грн; прибуток від позареалізаційних операцій - 15 тис. грн; середньорічна вартість основних фондів - 850 тис. грн; оборотних фондів - 250 тис. грн.

Розв'язання

Прибуток від реалізації товарної продукції визначається як різниця між вартістю реалізованої продукції та її собівартістю: 980 - 800 = 180 тис. грн.

Балансовий прибуток - як сума прибутку від реалізації товарної продукції і прибутку від позареалізаційних операцій: 180 + 15 = 195 тис. грн.

Рівень рентабельності виробництва визначається як відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних фондів та обігових коштів:

Крім рентабельності виробництва, у процесі аналізу підприємницької діяльності підприємств широко використовується показник рентабельності продукції, обчислений як відношення прибутку від реалізації продукції до повної собівартості цієї продукції.

Застосування цього показника рентабельності найбільш раціональне при внутрішньогосподарських аналітичних розрахунках, під час контролю за прибутковістю (збитковістю) окремих видів виробів, упровадження у виробництво нових видів продукції та зняття з виробництва неефективних виробів.

З огляду на те, що прибуток пов'язаний як і з собівартістю продукції, так і з ціною, за якою продукція реалізується, рентабельність останньої може бути обчислена як відношення прибутку до вартості реалізованої продукції за вільними чи регульованими цінами.

Рентабельність продукції у двох її різновидах обчислюється за формулами:

прибуток рентабельність збиток фінансовий

де Р - рентабельність продукції, %; П - валовий прибуток підприємства, грн; СВ - повна собівартість реалізованої продукції, грн; РП - обсяг реалізованої продукції у відповідних цінах (за мінусом ПДВ, акцизів), грн.

Приклад 6

Визначити рентабельність енергетичної продукції, якщо вартість реалізованої продукції у звітному періоді - 780 тис. грн; собівартість реалізованої продукції - 660 тис. грн.

Розв'язання

Прибуток визначається як різниця між вартістю реалізованої продукції та її собівартістю: 780 - 660 = 120 тис. грн.

Рівень рентабельності продукції визначається як відношення прибутку до відповідно повної собівартості реалізованої продукції та обсягу реалізованої продукції:

- за собівартістю: Р = 120 / 660 · 100% = 18,2%;

- за обсягом реалізації: Р = 120 / 780 · 100% = 15,3%.

Показники рентабельності беруть активну участь у процесах аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, фінансовому плануванні, виробленні управлінських рішень, ухваленні рішень потенційними кредиторами й інвесторами.

2. Практична частина

Задача 7. На підприємстві встановлено 100 одиниць обладнання. Режим роботи підприємства - дві зміни. Тривалість зміни 8 годин. У першу зміну працює все обладнання, у другу 50% обладнання. Коефіцієнт, який враховує втрати робочого часу від різних простоїв обладнання прийняти 2%. Річний обсяг випуску продукції 280 тис. шт., виробнича потужність підприємства 310 тис. шт. Робочих днів (діб) у плановому періоді 260. Визначте коефіцієнт змінності роботи обладнання, коефіцієнти екстенсивного, інтенсивного й інтегрального завантаження обладнання.

Рішення

1. Коефіцієнт змінності розраховується за формулою

,

де - коефіцієнт змінності роботи устаткування;

- кількість одиниць устаткування, яке працювало відповідно в першу, другу, третю зміни (верстато-зміни роботи);

- кількість встановленого устаткування.

.



Протягом доби повністю була задіяна кожна одиниця устаткування у 1,5 зміни.

2. Відсоток завантаження устаткування за зміну дорівнює:

.

75% устаткування було задіяне протягом доби, 25% устаткування не було задіяно.

2. Коефіцієнт екстенсивного використання устаткування розраховується за формулою

,

де -коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування;

Т_ф - фактичний ефективний час роботи устаткування за період, годин;

Т_н - режимний час роботи устаткування за період, годин.

Режимний час роботи устаткування розраховується за формулою:

Т_н = Д_р. Ч t_зм. Ч С,

де Т_н - Режимний час роботи устаткування за період, годин;

Д_р. - кількість робочих днів у поточному періоді, днів;

t_зм. - тривалість зміни;

С - кількість змін роботи устаткування на добу.

Т = 260*8 * 2 = 4160 год

Фактичний ефективний час роботи устаткування за період, годин буде дорівнювати режимному часу з урахуванням коефіцієнту, який враховує втрати робочого часу від різних простоїв обладнання. Якщо втрати робочого часу становлять 2%, то режимний час це 100%, а фактичний - 98%

Тф = 4160/100 * 98= 4076,8 год.

Кекс = 4076,8/4160 = 0,98

Коефіцієнт екстенсивного завантаження машин і обладнання характеризує рівень його завантаження за часом і повинен прагнути до 1.

Устаткування за часом протягом року використовувалося на 98%, простої устаткування склали 2%

3. Коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування розраховується за формулою:

,

де - коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування;

V_ф - фактичний обсяг продукції, виробленої за допомогою устаткування, натуральні показники;

V_max - максимально можливий обсяг продукції, який можливо одержати, виходячи з технічної (паспортної) продуктивності устаткування, натуральні показники.

Кінт = 280/310 = 0,903 або 90,3%

Цей коефіцієнт характеризує рівень завантаження устаткування за потужністю (продуктивністю). Він повинен прагнути до 1.

Устаткування за потужністю використовується на 90,3%.

4. Коефіцієнт інтегрального завантаження устаткування розраховується за формулою:

К_і = К_екс. Ч К_інт. = 0,98 *0,903 = 0,88

Характеризує рівень використання устаткування за часом і потужністю, повинен прагнути до 1.

За часом і потужністю устаткування використовується на 88%.

Задача 22. У перший рік своєї роботи підприємство випустило готової продукції на суму 10 млн. грн./рік при сумі обігових коштів - 3,3 млн. грн. У другий рік обсяг продукції склав W_реал2 = 12,6 млн. грн./рік при сумі обігових коштів - Ф_об2 = 3,4 млн. грн. Визначити число оборотів обігових коштів і період одного такого обороту за перший та другий роки, а також яку суму обігових коштів можна було б вивільнити, якщо б швидкість обігу у перший рік була б такою ж, як і в другий.

Рішення

1. Число оборотів в перший рік

Чоб = Виручка/оборотні кошти

10 млн/ 3,3 млн = 3 оборота

Тривалість обороту - 360/3 = 120днів

2. Число оборотів в другий рік рік

12,6 млн/ 3,4 млн = 3,7 оборота

Тривалість обороту - 360/3,7 = 97 днів

3. Якби швидкість обігу у перший рік була б такою ж, як і в другий, то число оборотів дорівнювало б 3,7, а сума обігових коштів буде становити - 10/3,7= 2.7 млн.грн

4. Абсолютне вивільнення (або додаткове залучення) відображає безпосереднє зменшення потреби (або її зростання) в оборотних коштах за поточний період.

_.

де ДОк_а - абсолютне вивільнення (додаткове залучення) оборотних коштів;

ОК_р - середні залишки оборотних коштів у розрахунковому періоді;

ОК_б - середні залишки оборотних коштів у базовому періоді.

млн..грн

Отже, якщо б швидкість обігу у перший рік була б такою ж, як і в другий. то можна було б вивільнити 0,6 млн. грн.



Висновки

Виконуючи домашню контрольну роботу на тему: «Прибуток, рентабельність, фінансова діяльність в енергетиці» ми закріпили і систематизували знання, здобуті при вивченні дисципліни. У теоретичній частині роботи ми дізналися що таке «прибуток», розглянули класифікацію прибутку, види прибутку, фактори які впливають на розмір прибутку; рентабельність та формули за якою вона визначається. У теоретичній частині ми визначили коефіцієнт змінності роботи обладнання, коефіцієнти екстенсивного, інтенсивного й інтегрального завантаження обладнання, а також визначати число оборотів обігових коштів.



Список використаних джерел

1. «Економіка енергетики» підручник/ за ред. д.е.н., проф. Л.Г. Мельника, д.е.н., проф. І.М. Сотник. - Суми 2015.

2. «Економіка підприємств» За ред. Покропивного С.Ф. в 2т. - К.: Хвиля-Прес, 1995.

3. «Економіка енергетичного виробництва (частина I)» В.О. Милосердов - Вінниця: ВНТУ 2004.

4. «Экономика предприятия М.: Финансы и статистика», В.П. Грузинов, В.Д. Грибов, 1998.

5. «Сборник задач и деловые игры по экономике энергетики и управлению энергетическим производством». Под ред. П.П. Долгова, М., Высшая школа, 1991.

Размещено на Allbest.ru