Концептуальні засади організаційно-економічного забезпечення якості продукції тваринництва в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Концептуальні засади організаційно-економічного забезпечення якості продукції тваринництва в Україні

Кирилюк Ірина Миколаївна, старший викладач кафедри менеджменту та економічної безпеки

м. Черкаси, Україна

Анотація

У науковій статті обґрунтовано концептуальні засади організаційно-економічного забезпечення якості продукції тваринництва в Україні. Запропоновано авторську модель організаційно-економічного механізму підвищення якості (ОЕМПЯ) продукції тваринництва в Україні, яка базується на поєднанні механізмів саморегулювання та регулювання, здійсненні системного впливу на ключові параметри ринкового механізму: попит, пропозицію, ціну, конкуренцію, ринкову інфраструктуру. Окреслено стратегічні цілі та завдання розроблення і реалізації авторської моделі ОЕМПЯ. Визначено фундаментальні чинники та передумови удосконалення організаційно - економічного механізму гарантування безпечності та підвищення якості продукції тваринництва, а також пріоритети організаційно-економічного забезпечення якості. Як основні критерії пріоритетності стимулювання розвитку окремих галузей національної економіки та накопичення багатства націй визначено такі: по-перше, максимізація створеної доданої вартості, по-друге, нарощування інтелектуального потенціалу. Доведено, що стимулювання виробництва і споживання продуктів харчування тваринного походження високої якості створює потужний синергетичний ефект для економічної системи загалом, адже сприяє одночасному накопиченню доданої вартості та зростанню інтелектуального потенціалу нації. Розроблено принципи державного регулювання процесів підвищення якості продуктів харчування тваринного походження.

Ключові слова: продукція тваринництва, безпечність, якість, організаційно-економічний механізм, органічне виробництво, додана вартість, сталий розвиток.

KYRYLIUK Iryna Mykolaivna,

Senior Lecturer of the Department of management and economic security Bogdan Khmelnitsky National University of Cherkasy, Cherkasy, Ukraine

CONCEPTUAL BASIS OF ORGANIZATIONAL AND ECONOMIC PROVISION OF LIVESTOCK PRODUCTS QUALITY IN UKRAINE

Abstract. Introduction. The solution of the problem of quality food supply in Ukraine is considerably complicated without the development and implementation of a strategy to improve the quality of livestock products. The rationale for the conceptual framework for organizational and economic provision of quality livestock products is an important premise for strategic planning. Indeed, an effective organizational and economic mechanism should facilitate the solution of technical, economic and socio-economic problems in the field of quality assurance of livestock products through economic, administrative, legal and other regulators. It also has to ensure the maximum efficiency of market self-regulators.

Purpose. The purpose of the scientific article is to provide grounds to the conceptual foundations of organizational and economic provision of the livestock products ' quality in Ukraine.

Methods. The method of theoretical analysis, the method of generalization, comparison ae used.

Results. The article offers the author's model of organizational and economic mechanism of improvement of the quality (OEMIQ) of livestock products in Ukraine, which is based on a combination of self-regulation and regulation mechanisms, systematic influence on the key parameters of the market mechanism: demand, supply, price, competition, market infrastructure. The strategic goals and tasks of the development and implementation of the author's OEMIQ model are outlined in the article. The basic factors and preconditions of improvement of organizational and economic mechanism of raising the quality of livestock products, as well as priorities of organizational and economic quality assurance are as well determined in the article..

Originality. The author's model of organizational and economic provision of quality of livestock products is based on the following: firstly, on the grounds of its goals, tasks and priorities in the transition from horizontal (product) to vertical (process) approach to guaranteeing quality and safety; secondly, on the development of a system of organizational and economic measures and instruments that comprehensively cover all phases of the social reproduction process (production - distribution - exchange - consumption) and the main elements of the process of raising the quality of livestock products. This complements traditional measures that are implemented within existing mechanisms (the formation of a regulatory framework for safety issues and individual quality indicators, the establishment of an effective system for monitoring the safety and quality of individual indicators, the development of a conformity assessment and accreditation system) with a block of new measures and tools, joined in five additional directions (creation of conditions for stimulating demand for high-quality products; stimulation of supply of high-quality products based on large-scale production; protection and development of competition in the market of livestock products; development of a livestock products pricing system for, which would take into account quality factors; development of market infrastructure for high-quality livestock products and cooperative motion).

Conclusion. The main criteria for the stimulation priority of the national economy's individual sectors development and the accumulation of wealth of nations should be as follows: firstly, maximization of the created added value, and secondly, the growth of intellectual potential. Stimulating the production and consumption of high quality animal food products creates a powerful synergistic effect for the economic system as a whole, because it contributes to the simultaneous accumulation of value added and the growth of the intellectual potential of the nation. It is necessary to form a new model of the livestock industry development based on high-quality production of high-quality products, which creates significant amounts of added value, provides high incomes in the production of livestock products. The development of high-tech production and consumption of high-quality livestock products should become one of the most important priorities of the state policy and should form the grounds for the country's agricultural sector's recovery from the crisis, solving socio-economic problems, forming the intellectual potential of the nation.

Keywords: livestock products, safety, quality, organizational and economic mechanism, organic production, value added, sustainable development.

Постановка проблеми

Розв'язання проблеми якісного продовольчого забезпечення в Україні значно ускладняється без розроблення та неухильної реалізації чіткої стратегії гарантування безпечності та підвищення якості продукції тваринництва. Ця стратегія повинна стати невіддільним складником стратегії розвитку АПК та економіки країни загалом, включаючи комплекс заходів техніко-економічного, організаційно-економічного та соціально-економічного характеру, спрямованих на стимулювання попиту та пропозиції якісної продукції тваринництва. Її розробленню передує обґрунтування концептуальних засад організаційно-економічного забезпечення якості продукції тваринництва. Адже ефективний організаційно-економічний механізм має сприяти розв'язанню техніко- економічних і соціально-економічних проблем у сфері забезпечення якості продукції тваринництва за допомогою економічних, адміністративно-правових та інших регуляторів і забезпечувати максимальну дієвість ринкових саморегуляторів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемі організаційно-економічного забезпечення якості продукції тваринництва в Україні присвячені праці відомих вітчизняних дослідників, зокрема Р. Буряка, М. Ільчука, М. Калінчика, О. Ковальової, О. Мазуренко, В. Пабата, Б. Пасхавера, П. Саблука, О. Шпичака, О. Шубравської та ін. Дослідженню ефективності вітчизняної системи організаційно-економічного забезпечення якості продукції тваринництва присвячені аналітичні викладки Інституту розвитку аграрних ринків, Національного інституту стратегічних досліджень, ННЦ «Інститут аграрної економіки», ГО «Український центр європейської політики». Окремі аспекти досліджуваної проблеми розкриті в авторських працях [1; 2]. Незважаючи на значні досягнення науковців та фахівців-практиків у вивченні цієї проблематики, низка питань концептуального та методичного характеру потребують детальнішого висвітлення і подальших наукових розвідок. Існує необхідність розробки системи заходів та інструментів організаційно-економічного характеру, які комплексно охоплюють усі фази процесу суспільного відтворення (виробництво - розподіл - обмін - споживання) та основні елементи процесу підвищення якості продукції тваринництва.

Мета та завдання дослідження

Метою наукової статті є обґрунтування концептуальних засад організаційно-економічного забезпечення якості продукції тваринництва в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Реалізація стратегічних завдань підвищення якості продукції тваринництва передбачає, насамперед, формування ефективного організаційно-економічного механізму, який дозволив би гарантувати безпечність і забезпечити належну якість. Нами запропоновано власну модель організаційно- економічного механізму підвищення якості (ОЕМПЯ) продукції тваринництва в Україні (що містить інструменти гарантування безпечності продукції), яка базується на поєднанні механізмів саморегулювання та регулювання, здійсненні системного впливу на ключові параметри ринкового механізму: попит, пропозицію, ціну, конкуренцію, ринкову інфраструктуру.

При розробленні концептуальних засад ОЕМПЯ продукції тваринництва нами було використано методичний підхід, запропонований Є. Кирилюком у монографії «Аграрний ринок в умовах трансформації економічних систем» [3, с. 413-433]. Вказаний підхід базується на обґрунтуванні головних цілей і завдань у сфері якості (включно зі сферою гарантування безпечності продукції), інструментів (організаційного та економічного характеру) реалізації обґрунтованих цілей і завдань, визначенні пріоритетів, принципів формування та функціонування організаційно-економічного механізму забезпечення якості, а також на прогнозуванні соціально-економічних наслідків комплексного впливу на ключові елементи ринкового механізму, а саме - поєднання методів та інструментів стимулювання попиту і розширення місткості ринку високоякісної продукції, захисту і розвитку конкуренції, удосконалення процесів ціноутворення та функціонування інфраструктурних складників, механізмів державного регулювання та стимулювання пропозиції вітчизняної сільськогосподарської продукції з високою часткою доданої вартості.

Головною метою розроблення та реалізації авторської моделі ОЕМПЯ продукції тваринництва є гарантування продовольчої безпеки країни на основі сталого економічного розвитку та задіяння великого потенціалу України у вирішенні глобальних світових проблем (продовольчих, екологічних та енергетичних).

Основні стратегічні цілі розроблення та реалізації авторської моделі ОЕМПЯ продукції тваринництва, з нашої точки зору, полягають у забезпеченні: 1) економічної та фізичної доступності повноцінного і здорового харчування для всіх груп населення;

підвищення рівня життя населення країни та нарощення інтелектуального потенціалу нації; 3) створення значної частки доданої вартості всередині країни в рамках вітчизняного АПК; 4) підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції тваринництва на національному і світовому ринках; 5) модернізації та переходу до інноваційної моделі розвитку АПК, прискореного опанування сучасних досягнень науки і техніки; 6) удосконалення процесів ціноутворення на ринку продукції тваринництва для забезпечення отримання рівноцінного, справедливого доходу на одиницю вкладеного капіталу всіма його суб'єктами (зокрема, товаровиробниками); 7) найбільш раціонального з позицій транзакційних витрат просування продукції тваринництва від сільськогосподарських товаровиробників до кінцевих споживачів.

Виходячи з цих цілей, найважливішими завданнями реалізації авторської моделі ОЕМПЯ визначено:

- забезпечення виробництва і споживання безпечних та якісних натуральних харчових продуктів тваринного походження з метою оздоровлення і підвищення тривалості життя населення країни;

створення умов для зростання попиту на якісні продукти харчування тваринного походження та розширення місткості внутрішнього ринку високоякісної продукції тваринництва, формування якісно нового типу споживчої поведінки, орієнтованої на здоровий спосіб життя на основі придбання екологічно чистої та безпечної високоякісної продукції, у тому числі органічної;

розроблення та впровадження ефективної системи контролю за безпечністю і якістю сільськогосподарської сировини і продуктів харчування тваринного походження;

створення оптимальних інституційних, фінансово-економічних та інформаційних умов для підвищення якості продукції тваринництва, формування підприємницького середовища, мотивованого, по-перше, до сприйняття інновацій, освоєння нових технологій (зокрема, управлінських) у сферах виробництва та переробки продукції тваринництва, які гарантують належну якість продукції; по-друге, до максимально повного інформування споживачів про споживчі властивості та характеристики своєї продукції;

підвищення рівня державної підтримки органічного виробництва продукції тваринництва, створення системи і механізмів передання нових знань і досягнень науково-технічного прогресу в органічне виробництво; розширення наукових досліджень у сферах мобілізації генетичних ресурсів, біотехнології, генної інженерії, селекції, ветеринарної медицини, виробництва харчових продуктів, що покращують стан здоров'я людей;

створення необхідних умов для: а) нарощування виробництва та імпортозаміщення на внутрішньому ринку продукції тваринництва, подолання стагнації у тваринництві; б) добросовісної конкуренції, уникнення тенденцій монополізації ринку продукції тваринництва і на цій основі підвищення дохідності (рентабельності продукції та активів) тваринництва до рівня, який забезпечить фінансову стійкість сільськогосподарських товаровиробників;

забезпечення розвитку інфраструктури ринку високоякісної продукції тваринництва (у тому числі органічної) і полегшення доступу до неї сільськогосподарських товаровиробників;

розвиток кооперації, різних форм інтеграції як важливого чинника зростання дохідності сільськогосподарських товаровиробників і забезпечення їх доступу на зовнішні ринки продукції тваринництва, формування кооперативної системи переробки і збуту продукції;

забезпечення за рахунок ринкових регуляторів, цінових, монетарних, податкових та інших стимулів підвищення ефективності виробництва високоякісної продукції тваринництва (у тому числі органічної), зростання рівня екологізації виробництва.

Зважаючи на комплексність проблеми, її глибинні першопричини соціально- економічного характеру, запропоновані нами концептуальні засади ОЕМПЯ продукції тваринництва передбачають передусім комплексне застосування ринкових регуляторів та інструментів цінової, монетарної, бюджетно-податкової, інвестиційно-інноваційної та зовнішньоекономічної політики.

Слід враховувати те, що процеси удосконалення організаційно-економічного механізму гарантування безпечності та підвищення якості продукції тваринництва відбуватимуться під впливом двох фундаментальних чинників та передумов: 1) використання ринкових механізмів, що формують систему економічних відносин між суб'єктами ринку продукції тваринництва та є підґрунтям підвищення конкурентоспроможності цієї продукції; 2) удосконалення державної аграрної політики, що має вирішити комплекс проблем, пов'язаних із безпечністю та якістю продукції, а також необхідністю здійснення подальших інституційних перетворень у сфері безпечності та якості.

Необхідно зазначити, що за умов специфічного інституційного середовища функціонування ринку продукції тваринництва та вітчизняного АПК загалом організаційно- економічний механізм гарантування безпечності та підвищення якості продукції в Україні має базуватися на принципах, що максимально виключають можливість корупції та рентоорієнтованої поведінки з боку чиновників та контролюючих органів - принципах прозорості й зрозумілості алгоритмів стимулювання попиту та пропозиції, підтримки конкурентного середовища, розвитку інфраструктурних елементів, алгоритмів фінансування, рівної доступності суб'єктів ринку до застосовуваних державних інструментів, відповідності пропорцій фінансування визначеним пріоритетам.

До пріоритетів організаційно-економічного забезпечення якості продукції тваринництва перш за все доцільно віднести:

створення соціально-економічних передумов підвищення якості через зростання попиту на високоякісні продукти харчування тваринного походження та, відповідно, збільшення місткості внутрішнього ринку продукції тваринництва та його насичення продукцією вітчизняного виробництва;

нарощування споживання основних видів продуктів харчування тваринного походження (м'яса та м'ясопродуктів, молока та молокопродуктів, яєць, риби та рибопродуктів), потреби в яких ще далекі від насичення; формування прогнозних балансів споживання і виробництва високоякісної продукції тваринництва;

зростання пропозиції основних видів продукції тваринництва на основі розвитку великотоварного виробництва; розвиток ринку органічної продукції тваринництва;

контроль за безпечністю та окремими показниками якості продукції тваринництва в усіх ланках просування продукції від виробника до кінцевого споживача, включно з контролем безпечності кормів; розвиток систем добровільної сертифікації якості продукції тваринництва;

підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції тваринництва, яка належить до продукції зі значною часткою доданої вартості;

підвищення ефективності механізмів державного регулювання і координації діяльності суб'єктів ринку продукції тваринництва; уникнення рентоорієнтованої поведінки з боку чиновників та контролюючих органів, зниження корупційних ризиків;

підвищення доходів сільськогосподарських товаровиробників як умова переходу до інноваційної моделі розвитку тваринництва і насичення ринку вітчизняною продукцією;

удосконалення механізмів ціноутворення та розвиток інфраструктури ринку продукції тваринництва; інформаційне забезпечення суб'єктів ринку, формування електронної маркетингової інформаційної системи;

нарощування експорту продукції тваринництва та продуктів харчування тваринного походження з високою часткою доданої вартості в міру насичення ними внутрішнього ринку.

У низці літературних джерел, у тому числі дисертаційних робіт, у назвах яких міститься термін «пріоритети», теорія пріоритетів взагалі не розглядається. Проблема пріоритетності в економіці загалом пов'язується із найвигіднішим (найбільш прибутковим) варіантом вкладення інвестицій. Проте, зважаючи на проблему багатофункціональності сільського господарства та АПК, односторонність такого підходу породжує необ'єктивність оцінки та вибору пріоритетів, зокрема, на користь галузей рослинництва.

Виходячи з цього, важливого значення необхідно надавати вибору критеріїв пріоритетності. Відповідно до класичної (А. Сміт), неокласичної (А. Маршалл), сучасної неоінституційної (Д. Норт та його послідовники) та інших парадигм, теорії людського капіталу, основними критеріями пріоритетності стимулювання розвитку окремих галузей національної економіки, а також накопичення багатства націй загалом є, по-перше, максимізація створеної доданої вартості, по-друге, нарощування інтелектуального потенціалу. Створена додана вартість уособлює в собі валовий внутрішній продукт (ВВП) країни, її національний доход, національне багатство, надходження валюти в країну тощо. Інтелектуальний потенціал формує довгострокові конкурентні переваги країн в сучасному глобалізованому середовищі.

Враховуючи ці ключові критерії багатства націй (критерій максимізації доданої вартості всередині країни та критерій накопичення інтелектуального потенціалу), одним із найголовніших пріоритетів державної політики в Україні має бути визнаний розвиток галузей тваринництва, переробки продукції тваринництва та формування ринку високоякісних продуктів харчування тваринного походження загалом. Стимулювання виробництва і споживання продуктів харчування тваринного походження створює потужний синергетичний ефект для економічної системи загалом, адже сприяє одночасному накопиченню доданої вартості та зростанню інтелектуального потенціалу нації.

Зростання інтелектуального потенціалу як окремого індивіда, так і нації загалом (особливо молодого покоління) залежить від процесів споживання продуктів харчування, насичених незамінними білками тваринного походження, поліненасиченими жирними кислотами (зокрема, життєво необхідною омега-3) та іншими мікроелементами. В разі «хронічної» відсутності в щоденному раціоні більшості населення достатньої кількості білків та амінокислот тваринного походження можуть початися процеси погіршення здоров'я та зниження інтелектуального потенціалу нації.

Необхідно використовувати стійкі конкурентні переваги АПК країни (серед яких основними є природний потенціал у вигляді земель сільськогосподарського призначення, наявність у країні значних енергетичних, водних і природно-сировинних ресурсів, необхідних умов для виробництва в зростаючих обсягах безпечної та якісної продукції тваринництва, досвід і традиції вітчизняного великотоварного тваринництва, вигідне географічне положення, наявність певної транспортної інфраструктури для забезпечення достатніх обсягів експорту), а також високий незадоволений попит на вітчизняні продукти харчування тваринного походження.

У цьому контексті необхідно вести мову про необхідність формування такого організаційно-економічного механізму забезпечення якості, який гарантуватиме сталий розвиток галузі тваринництва та ринку продукції тваринництва. Згідно з прийнятою в 1992 р. Конференцією ООН концепцією економічного розвитку під сталим розвитком слід розуміти створення соціально орієнтованої економіки, що базується на розумному використанні ресурсної бази й охороні навколишнього природного середовища та не збільшує ризики для майбутніх поколінь стосовно задоволення своїх потреб.

Таким чином, дослідження сталого розвитку можливе на основі аналізу двох його складників: по-перше, тенденцій задоволення потреб, зокрема, потреб, необхідних для існування незаможних верств населення, які повинні бути предметом першочергового пріоритету; подруге, дотримання обмежень, зумовлених техніко-технологічним рівнем виробництва, здатністю навколишнього середовища задовольняти нинішні та майбутні потреби.

Сутність сталого розвитку аграрного сектору загалом І. Ушачов характеризує як єдність трьох складників: економічного, соціального та екологічного, яка дозволяє поєднати довгострокове економічне зростання і підвищення рівня задоволення потреб населення з екологічними вимогами в єдину соціоприродну систему [4, с. 3-4]. Така триєдина характеристика правомірна стосовно сталого розвитку галузі тваринництва та ринку продукції тваринництва. З нашої точки зору, сталий розвиток галузі тваринництва та ринку продукції тваринництва означає гарантування продовольчої безпеки на основі формування достатніх обсягів попиту та пропозиції високоякісної продукції тваринництва, стабільний доступ до високоякісних (зокрема, органічних) продуктів харчування тваринного походження, що відповідає раціональним потребам людини в поживних речовинах, доступ до них бідного населення, раціональне управління природними ресурсами та захист довкілля. Сталий розвиток досягається, якщо протягом тривалого періоду забезпечується (в єдності та взаємодії) розширене відтворення виробничого потенціалу, людського капіталу і природного середовища.

Сталий розвиток галузі тваринництва та ринку продукції тваринництва, як пріоритетних сфер вкладання капіталу, є необхідною передумовою сталого розвитку аграрного сектору та агропродовольчого ринку, а також сталого економічного розвитку країни. Нині, з огляду на переважання на агропродовольчому ринку експорто-орієнтованих культур, вирощування яких призводить до виснаження ґрунтів, їхньої деградації, поширення шкідників, грибків, хвороб тощо, а також низьку частку на ньому тваринницької продукції, що призводить до її недоспоживання переважною частиною населення, у тому числі дітьми та підлітками (становить загрозу для інтелектуального розвитку нації та її майбутніх поколінь), не створено умов для забезпечення сталого розвитку аграрного сектору та людського розвитку загалом.

Для забезпечення сталості розвитку галузі тваринництва та ринку продукції тваринництва, а також сталості економічного та людського розвитку, формування ОЕМПЯ та державне регулювання процесів підвищення якості продуктів харчування тваринного походження мають базуватися на таких принципах:

єдності економічних, соціальних та екологічних цілей, який полягає в тому, що заходи та механізми державного регулювання повинні орієнтуватися не лише на вирішення технічних та економічних проблем, а й брати до уваги соціальні й екологічні чинники, сформовані соціальні моделі поведінки та споживання різних груп населення, базуватися на довгострокових орієнтирах сталого розвитку;

неопротекціонізму, який має два аспекти: перший - внутрішній, або пріоритетності розвитку галузі тваринництва - стосується взаємовідносин цієї галузі з іншими сферами та галузями АПК, другий - зовнішній - пов'язаний із імпортом та експортом продукції тваринництва та продуктів харчування тваринного походження, насичення внутрішнього ринку вітчизняною продукцією. Другий аспект стосується встановлення жорстких умов щодо безпечності та якості продукції на внутрішньому ринку в умовах глобального зниження митних тарифів, вступу України до світової організації торгівлі (СОТ). Таким чином, не порушуючи вимог СОТ, здійснюється захист внутрішнього ринку від неякісної іноземної продукції та стимулюється підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Заходи в рамках сучасного неопротекціонізму нині поширені в розвинених країнах;

достатності підстав для державного втручання та ефективності - полягає в тому, щоб те чи інше державне втручання не призводило до наслідків, які вимагають більших суспільних витрат, ніж дають суспільних вигід. Адже виявляється, що державне регулювання та контроль, які повинні усувати неспроможності ринку і гарантувати дотримання стандартів безпечності та якості, в певних ситуаціях виявляються неефективними, вміщують корупційні складники. Тобто виникає проблема неспроможності або неефективності державного регулювання і контролю. Щодо процесів гарантування безпечності та належної якості продукції тваринництва проблема визначення розумних меж державного втручання є особливо актуальною і має вирішення у вигляді оптимального суспільного вибору між ситуаціями неефективності ринкового механізму і державного регулювання;

еквівалентності й пропорційності - дотримання цінових міжгалузевих пропорцій, включно з ціновим паритетом, застосування податкових, фінансово-кредитних та цінових інструментів підтримки для забезпечення нормативної дохідності виробництва високоякісної продукції тваринництва (інакше зникатимуть стимули у підвищенні якості); підтримання найважливіших пропорцій між виробництвом і споживанням високоякісної продукції, між темпами розвитку кормової бази та виробництвом продукції тваринництва, а також її переробкою; дотримання співвідношення між обсягами попиту й пропозиції продуктів харчування тваринного походження;

дієвості - вибір дієвих організаційно-економічних форм мотивації, стимулювання, регулювання, контролю процесів підвищення якості продукції тваринництва й економічних відносин на ринку продукції тваринництва та продуктів її переробки і в першу чергу створення ефективної системи товаропросування високоякісної продукції;

принцип програмного регулювання процесів гарантування безпечності та підвищення якості. Програми є, по-перше, методами впливу на конкуренцію, які пом'якшують негативні наслідки стихійного ціноутворення, по-друге, дають змогу ефективно узгоджувати інтереси суб'єктів ринку, інструменти мотивації та координації, механізми контролю. При розробленні програм стимулювання підвищення якості, збільшення попиту, пропозиції, розвитку конкуренції за умов сучасної глобальної економіки необхідне дотримання принципів програмно-цільового підходу, а також гнучкість запропонованих інструментів залежно від впливу тих чи інших чинників. Головна методична особливість програмно-цільового підходу полягає в тому, що він спрямований на впровадження не окремих заходів, а їх взаємопов'язаної системи.

Концептуальні елементи авторської моделі організаційно-економічного механізму підвищення якості продукції тваринництва в Україні представлено на рис.1. Нарощування обсягів вітчизняного виробництва продукції тваринництва, підвищення її якості, забезпечення дотримання раціональних норм харчування населення та показників самозабезпечення потребує комплексного, системного коригування організаційно-економічних механізмів і методів впливу на сільськогосподарське виробництво й аграрний ринок.

Визначені в попередніх абзацах концептуальні завдання і пріоритети підвищення якості продукції тваринництва в Україні базуються на розумінні та прогнозуванні можливих варіантів і напрямів розвитку внутрішнього ринку продуктів харчування тваринного походження, впливу на такий розвиток зовнішніх і внутрішніх чинників, у тому числі механізмів координації з боку держави.

Рис. 1. Концептуальні елементи авторської моделі ОЕМПЯ продукції тваринництва в Україні Джерело: сформовано авторкою.

Загалом, на основі аналізу наукових напрацювань та концепцій комплексних програм реформування та розвитку сільського господарства, можна вирізнити певні концептуальні моделі організаційно-економічного забезпечення підвищення якості та координації розвитку внутрішнього ринку високоякісної продукції тваринництва і продуктів харчування тваринного походження.

Ситуаційне реагування - концентрація зусиль і ресурсів на розв'язанні поточних проблем підвищення якості, зокрема, технічних проблем. Це консервативний шлях, зорієнтований на підтримання та збереження наявного організаційно-економічного механізму забезпечення якості, консервацію глибинних чинників соціально-економічного характеру, що зумовлюють відсутність мотивації товаровиробників до підвищення якості. Прийняття та реалізація рішень відбуваються в рамках чинної нормативно-правової бази, із пристосуванням до ситуації, що складається в інших галузях (зокрема, рослинницькій) та на інших ринках (передусім зовнішніх). Перевагою цієї моделі є простота прийняття рішень [5].

Проте такий варіант продукує низку проблем і ризиків, зумовлених такими чинниками: а) низькою ефективністю результатів, адже розв'язання виключно технічних проблем, пов'язаних із якістю продукції тваринництва, без урахування системи соціально- економічних та організаційно-економічних відносин, мотивації суб'єктів ринку продукції тваринництва та ринку продуктів харчування тваринного походження породжує нові проблеми; б) постійне існування потреби державного контролю та втручання в роботу сегментів ринку продукції тваринництва для «гасіння пожеж»; в) «гасіння пожеж» - підґрунтя для корупції та рентоорієнтованої поведінки чиновників і контролюючих органів; через намагання чиновників у ручному режимі розв'язати наявні проблеми виникають усі підстави для їхньої рентоорієнтованої поведінки; г) майже відсутні дієві інструменти зміни культури споживання продукції тваринництва, стимулювання вітчизняних товаровиробників до підвищення якості та конкурентоспроможності продукції на внутрішньому ринку, адже більшість споживачів надають перевагу дешевим і низькоякісним продуктам харчування.

Ситуаційне реформування - розв'язання поточних проблем шляхом реформування проблемних ланок чи сегментів з боку пропозиції. Зокрема, формування та імплементація нової нормативно-правової бази, що регламентує основні принципи і вимоги до безпечності та якості харчових продуктів тваринного походження, порядок контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин. Це - шлях фрагментарних реформ, зорієнтований на функціонування галузі тваринництва та ринку продукції тваринництва в рамках сформованої системи зовнішньоекономічних, міжгалузевих, внутрішньогалузевих зв'язків на основі нині діючих організаційно-економічних важелів впливу на процеси виробництва і споживання продукції тваринництва, незмінних інструментів бюджетно-податкової, цінової, соціальної політики. Внаслідок відсутності системного бачення проблеми виникають спокуси надмірного фінансування окремих, половинчастих заходів, відповідно збільшується ризик корупції; локальні реформи майже неможливо зробити прозорими [5].

Здійснення системних змін. Організаційно-економічний механізм забезпечення якості продукції тваринництва уособлює сукупність способів і методів самоорганізації, організації та управління процесами виробництва, обміну, розподілу та споживання продукції тваринництва з метою отримання таких її корисних властивостей і характеристик, які максимально задовольнятимуть суспільні потреби. Ефективний організаційно- економічний механізм має сприяти розв'язанню комплексу проблем у сфері забезпечення якості продукції тваринництва за допомогою економічних, правових, адміністративних та інших регуляторів і забезпечувати максимальну дієвість ринкових саморегуляторів.

Таким чином, зміни повинні стосуватися усієї системи техніко-економічних, організаційно-економічних та соціально-економічних відносин у сфері забезпечення якості продукції тваринництва. Вони мають охоплювати елементи і зв'язки систем вищого порядку (ринок продукції тваринництва, ринок продуктів харчування тваринного походження, суміжні ринки та сфери АПК, різні напрями державної політики та система державного управління загалом, зовнішньоекономічна діяльність тощо).

Очевидно, що доцільною є реалізація третьої моделі організаційно-економічного забезпечення підвищення якості та координації розвитку внутрішнього ринку високоякісної продукції тваринництва і продуктів харчування тваринного походження. Ця модель у своїй основі передбачає необхідність формування нового образу майбутнього розвитку галузі тваринництва та ринку продукції тваринництва, надання пріоритету наукоємному виробництву високоякісної продукції, яке створює значні обсяги доданої вартості, забезпечує високі доходи зайнятих у виробництві продукції тваринництва. Розвиток наукоємного виробництва та споживання високоякісної продукції тваринництва має стати одним із найважливіших пріоритетів державної політики й підґрунтям виходу АПК країни з кризового стану, вирішення соціально-економічних проблем, формування інтелектуального потенціалу нації.

Необхідно вказати на ймовірні ризики і загрози реалізації вказаної моделі системних змін:

вона потребує переосмислення парадигми забезпечення сталого економічного розвитку країни, формування ланцюгів створення доданої вартості, гарантування продовольчої безпеки та здоров'я нації загалом. Ймовірність такого переосмислення є досить малою, адже, по-перше, за рахунок пріоритетного інвестування в галузі рослинництва досягається миттєвий ефект надходження іноземної валюти в країну; по-друге, на основі споживання і виробництва низькоякісної продукції тваринництва забезпечується прийнятний рівень інфляції. «Цементування» існуючої ситуації з якістю продукції тваринництва багато в чому вигідне органам державної влади: з одного боку, створює видимість ефективної боротьби з інфляцією, з іншого - уможливлює отримання прибутку суб'єктами внутрішнього ринку за рахунок нехтування проблемами якості;

застосування в урізаному, фрагментарному вигляді внаслідок впливу суб'єктивних чинників (нездатність системного сприйняття проблеми, стремління бюрократії зберегти підґрунтя для корупції, небажання змін тощо) або внаслідок недостатності коштів Державного бюджету;

реалізація моделі системних змін потребує нової якості управління, ґрунтованого не на адміністративних методах, а на вміннях точно та якісно застосовувати інструменти стимулювання попиту та пропозиції високоякісної продукції, удосконалення механізму ціноутворення, оптимізації конкурентної ситуації на ринку; глибокого професійного моніторингу ходу змін в усьому діапазоні суб'єктів ринку продукції тваринництва і продуктів харчування тваринного походження, включно зі споживачами [5]. організаційний економічний тваринництво багатство

Крім того, необхідно враховувати такі несприятливі чинники:

концентрація переважної частини обсягів виробництва продукції тваринництва в господарствах населення, що спричиняє низку негативних наслідків у сфері якості та конкурентоспроможності продукції;

негативний вплив на пропозицію продукції тваринництва монополізації ринку енергоресурсів та інших засобів виробництва промислового походження, яка супроводжується зростанням цін, що обмежує можливості значної частини виробників продукції тваринництва забезпечувати розширене відтворення, впроваджувати інноваційні проекти, здійснювати перехід до нових ресурсозберігаючих технологій. У результаті склалася парадоксальна ситуація, коли розвиваються менш капіталомісткі та зорієнтовані на експорт галузі, значна частина земель сільськогосподарського призначення втрачають свою родючість внаслідок розширення площ під експортоорієнтованими культурами, які виснажують землі, в умовах нераціонального харчування більшої частини населення і невиправдано великих обсягів імпорту окремих видів продуктів харчування тваринного походження;

нерозвиненість конкурентного середовища на вітчизняному ринку продукції тваринництва, наслідком чого є цінова дискримінація сільськогосподарських товаровиробників з боку переробних підприємств, посередницьких структур, що займаються закупівлею продукції; нерозвиненість інфраструктури ринку продукції тваринництва та складність доступу до неї безпосередніх виробників, зростаюча його монополізація;

техніко-технологічне відставання масового виробництва продукції тваринництва (зокрема, в господарствах населення), нерозвиненість інноваційної системи АПК, стагнація сільськогосподарського машинобудування і машинобудування для харчової та переробної промисловості. Отже, відсутні об'єктивні передумови для швидкого зростання продуктивності праці в тваринництві та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

низький рівень доходів населення, а особливо - сільського, що сприяє збереженню високої питомої ваги натурального господарства, знижує ефективність використання ресурсів, стримує зростання попиту на високоякісну продукцію, сприяє розвитку стихійної торгівлі, «тінізації ринку»; відставання соціальної інфраструктури сільських територій від міської, падіння престижу селянської праці та, як наслідок, - подальший відтік кваліфікованих кадрів, особливо молоді, зі сфери виробництва продукції тваринництва, алкоголізація значної частини сільського населення;

посилення диференціації виробників продукції тваринництва за рівнем доходів (з одного боку - великі агрохолдинги, які спеціалізуються переважно на виробництві та експорті продукції птахівництва та отримують значні суми державної підтримки й відшкодування ПДВ, з іншого - господарства населення, сільськогосподарські підприємства, значна частина яких перебуває на межі банкрутства, що спричиняє скорочення виробництва, погіршення соціально-психологічного клімату на селі;

неефективність державної політики щодо створення умов для виробництва більшості основних видів продукції тваринництва, розвитку кооперативних об'єднань сільгоспвиробників у сферах заготівлі, реалізації продукції та фінансового і транспортного обслуговування товарних потоків; відсутність інформаційного забезпечення господарств населення в умовах інтенсифікації інформаційних потоків.

За умов глобалізації та постіндустріальної трансформації економічних систем розвинених країн існує ризик надмірного «затягування» національної економіки в аграрно-сировинну модель розвитку за рахунок екстенсивного розширення виробництва й експорту продукції рослинництва. Подібне становище склалося у вітчизняній металургії на хвилях зростання світової кон'юнктури в 2000-2008 рр. Проте, як зазначають фахівці, зростання такого типу не може бути сталим. Припинення світової тенденції зростання аграрних цін неминуче стане підґрунтям технологічної революції в агросекторі, що вестиме до невпинного «розмивання» природних ресурсних переваг України на світовому ринку. Відтак агропродовольчий вектор розвитку має супроводжуватися відповідною інвестиційно-інноваційною політикою [6].

З урахуванням окреслених вище тенденцій, чинників і ризиків нами розроблено єдиний організаційно-економічний механізм реалізації моделі підвищення якості продукції тваринництва на основі системних змін, ефективного впливу на всі ключові його елементи (рис. 2). Його подано у вигляді системи, що складається із взаємопов'язаних і взаємозумовлених підсистем (блоків). Кожна з підсистем виконує певні функції завдяки конкретним заходам, за допомогою певних інструментів (регуляторів). Ефективність та узгодженість їх функціонування зрештою визначає ефективність і дієвість організаційно-економічного механізму загалом.

Указаний організаційно-економічний механізм передбачає реалізацію системи заходів, які охоплюють усі фази процесу суспільного відтворення (виробництво - розподіл - обмін - споживання) та основні елементи процесу підвищення якості продукції тваринництва, згрупованих у вісім базових напрямів.

Рис. 2. Організаційно-економічний механізм комплексного забезпечення підвищення якості продукції тваринництва в Україні Джерело: сформовано авторкою.

У нашому дослідженні розкриття вказаної системи заходів здійснюється на основі їх розмежування у рамках двох блоків авторської моделі ОЕМПЯ. Блок 1 об'єднує заходи виключно організаційного характеру та вміщує три базові напрями: 1) формування нормативно-правової бази з питань безпечності й окремих показників якості; 2) формування ефективної системи контролю за безпечністю й окремими показниками якості; 3) розвиток системи оцінки відповідності та акредитації. Блок 2 об'єднує заходи організаційно-економічного характеру та вміщує інші п'ять базових напрямів: 4) створення умов для стимулювання попиту на високоякісну продукцію; 5) стимулювання пропозиції високоякісної продукції на основі великотоварного виробництва; 6) захист і розвиток конкуренції на ринку продукції тваринництва; 7) розвиток системи ціноутворення на продукцію тваринництва з урахуванням чинника якості; 8) розвиток інфраструктури ринку високоякісної продукції тваринництва та кооперативного руху.

Основні підсистеми регулювання та пріоритетні заходи в рамках блоку 1 запропонованої моделі ОЕМПЯ зображено на рис. 3.

Рис. 3. Пріоритетні заходи в рамках блоку 1 авторської моделі ОЕМПЯ

Джерело: сформовано авторкою.

Для досягнення реального практичного ефекту в напрямі підвищення якості продукції тваринництва в Україні, заходи організаційного та організаційно-технічного характеру необхідно реалізовувати в комплексі із заходами організаційно-економічного характеру. Останні згруповано нами у п'ять напрямів в рамках блоку 2 (блоку організаційно- економічного характеру) авторської моделі ОЕМПЯ. Ці напрями в розрізі заходів, які необхідно здійснити, схематично представлено на рис. 4.

Рис. 4. Пріоритетні заходи в рамках блоку 2 авторської моделі ОЕМПЯ

Джерело: сформовано авторкою.

Поряд із викладенням концептуальних засад авторської моделі ОЕМПЯ, необхідно сконцентрувати увагу на обґрунтуванні ключових механізмів стимулювання попиту та пропозиції високоякісної продукції тваринництва, демонополізації ринку сільськогосподарської сировини та розвитку конкуренції, удосконалення системи ціноутворення, розвитку інфраструктури ринку продукції тваринництва і продуктів харчування тваринного походження.

Таким чином, необхідне комплексне застосування запропонованих заходів та інструментів (систематизованих і викладених на рис. 3-4), спрямованих на підвищення якості продукції тваринництва, для створення синергетичного ефекту впливу на попит, пропозицію, конкурентну ситуацію, інфраструктурне забезпечення виробництва та збуту високоякісної продукції.

Висновки та перспективи подальших розвідок

Авторська модель організаційно- економічного забезпечення якості продукції тваринництва базується на основі, по-перше, обґрунтування його цілей, завдань та пріоритетів в умовах переходу від горизонтального (продуктового) до вертикального (процесного) підходу до гарантування якості й безпечності; по-друге, розробки системи заходів та інструментів організаційно-економічного характеру, які комплексно охоплюють усі фази процесу суспільного відтворення (виробництво - розподіл - обмін - споживання) та основні елементи процесу підвищення якості продукції тваринництва. Вони доповнюють традиційні заходи, які реалізуються в межах чинних механізмів (об'єднані в три базові напрями: формування нормативно-правової бази з питань безпечності й окремих показників якості; формування ефективної системи контролю за безпечністю й окремими показниками якості; розвиток системи оцінки відповідності та акредитації), блоком нових заходів та інструментів, об'єднаних у п'ять додаткових напрямів (створення умов для стимулювання попиту на високоякісну продукцію; стимулювання пропозиції високоякісної продукції на основі великотоварного виробництва; захист і розвиток конкуренції на ринку продукції тваринництва; розвиток системи ціноутворення на продукцію тваринництва з урахуванням чинника якості; розвиток інфраструктури ринку високоякісної продукції тваринництва та кооперативного руху).

Список використаних джерел

1. Кирилюк І.М. Складники новітньої системи державного регулювання та контролю у сфері безпечності продукції тваринництва в Україні / І.М. Кирилюк // Вісник Черкаського університету. Серія «Економічні науки». - Черкаси: ЧНУ, 2017. - № 4 (Частина 1). - С. 29-39.

2. Кирилюк І.М. Шляхи комплексного забезпечення підвищення якості основних видів продукції тваринництва в Україні / І.М. Кирилюк, В.В. Майба, С.Б. Дібрівна, В.В. Швець // Ефективна економіка. - 2018. - № 9.

3. Кирилюк Є. Аграрний ринок в умовах трансформації економічних систем: монографія / Є. Кирилюк. - К.: КНЕУ, 2013. - 571 с.

4. Ушачев И.Г. Устойчивое развитие агропродовольственного сектора: основные направления и проблемы / И.Г. Ушачев. - М.: Росинформагротех, 2006. - С. 3-25.

5. Концепція комплексної державної програми реформ та розвитку сільського господарства України / Міністерство аграрної політики та продовольства України.

6. Ризики світової продовольчої кризи та виклики для України: аналітична записка / [Я. Жаліло, О. Собкевич, В. Русан та ін.]; Національний інститут стратегічних досліджень.

References:

1. Kyryliuk I. (2017). Components of the new state regulation and control system in the field of animal production safety in Ukraine. Visnyk Cherkaskoho universytetu. Seriia «Ekonomichni nauky» (Bulletin of Cherkasy University. Series "Economic Sciences"), 4(1), 29-39 (in. Ukr.).

2. Kyryliuk I., Maiba V., Dibrivna S., Shvets V. (2018). Complex ways of providing quality improvement of the main types of livestock products in Ukraine. Efektyvna ekonomika (Effective economy), 9.

3. Kyryliuk Ye. (2013). Ahrarnyj rynok v umovakh transformatsii ekonomichnykh system: monohrafiia [Agrarian market in the conditions of transformation of economic systems: monograph], KNEU, Kyiv, Ukraine.

4. Ushachev I. (2006). Ustojchivoe razvitie agroprodovol'stvennogo sektora: osnovnye napravlenija i problemy [Sustainable development of the agri-food sector: main directions and problems], Rosinformagroteh, Moscow, Russia.

5. Ministry of Agrarian Policy and Food of Ukraine (2015). Concept of a comprehensive state program of reforms and development of agriculture in Ukraine.

6. Zhalilo Ya., Sobkevych O., Rusan V. (2015). The risks of the global food crisis and challenges for Ukraine: an analytical note.

Размещено на Allbest.ru