Аналіз сучасних моделей праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут неперервної освіти Національного авіаційного університету

Аналіз сучасних моделей праці

Ковач Валерія Омелянівна кандидат технічних наук, заступник директора з наукової роботи

Анотація

У статті проведено аналіз сучасних моделей праці з метою можливого використання Україною зарубіжного досвіду для визначення умов та чинників формування й функціонування національної моделі ринку праці. Виокремлено два основних види ринку праці: загальнонаціональний та внутрішньофірмовий. Надано пропозиції щодо покращення державного регулювання ринку праці. Запропоновано концептуальну програму реформ, яка поєднує кроки з дерегу- лювання ринку праці та заходи посилення механізмів управління. Показано, що підвищуючи «ціну» за відхилення від вимог закону і контрактних положень, але одночасно роблячи формальні обмеження «дешевшими», мінімізуючи їх чис-ло і спрощуючи їх зміст, можна пришвидшити ефективність розвитку української моделі праці та більш гармонізувати її у відповідності до міжнародних вимог.

Ключові слова: ринок праці, моделі праці, державне регулювання, механізми управління.

ринок праця дерегулювання

АНАЛИЗ СОВРЕМЕННЫХ МОДЕЛЕЙ ТРУДА

Ковач Валерия Емельяновна

кандидат технических наук, заместитель директора по научной работе Учебно-научный институт непрерывного образования Национального авиационного университета

Аннотация. В статье проведен анализ современных моделей труда с целью возможного использования Украиной зарубежного опыта для определения условий и факторов формирования и функционирования национальной модели рынка труда. Выделены два основных вида рынка труда: общенациональный и внутрифирменный. Даны предложения по улучшению государственного регулирования рынка труда. Предложена концептуальная программа реформ, кото-рая сочетает шаги по дерегулированию рынка труда и мер усиления механизмов управления. Показано, что повышая «цену» за отклонение от требований закона и контрактных положений, но одновременно делая формальные ограни-чения, минимизируя их число и упрощая их содержание, можно ускорить эффективность развития украинской модели труда и более гармонизировать ее в соответствии с международными требованиями.

Ключевые слова: рынок труда, модели труда, государственное регулирование, механизмы управления.

ANALYSIS OF CURRENT LABOR MODELS

Kovach Valeriia

PhD, Deputy Director for Research

Educational-Scientific Institute of Continuing Education of the National Aviation University

Summary. The article analyzes modern models of labor market in order to use foreign experience to determine conditions and factors of formation and functioning of the national model of the labor market. There are two main types of labor market: national and internal organization. Suggestions for state regulation improving of the labor market are given. A conceptual reform program is proposed, which combines steps to deregulate the labor market and measures to strengthen governance mechanisms.

Key words: labor market, labor models, state regulation, management mechanisms.

Постановка проблеми

У різних країнах форму-вання трудових відносин історично відбувалося не одночасно. В результаті в окремих групах країн або окремих країнах виникли певні відмінності. Кра- їнні відмінності у формуванні ринків праці пов'язані з відмінностями в наймі, заповненні фірм робочою силою, підготовці персоналу, організації профспі-лок, історичних традиціях. Якщо розглянути ринок праці з цієї точки зору, то можна виокремити два основних види: зовнішній (загальнонаціональний) і внутрішній (внутрішньофірмовий) ринок.

Зовнішній національний ринок праці характери-зується відкритістю, доступністю, конкурентністю для всіх осіб найманої праці. Заповнення робочих місць здійснюється шляхом набору основної маси ро-бочої сили, підготовленої поза межами підприємства. Це означає, що останнє визнає диплом, сертифікат навчальних закладів, які знаходяться поза їх контр-олем. На самому ж підприємстві основною формою підготовки залишається учнівство. Наймання пра-цівників відбувається індивідуально. Проте, на цей процес чинить вплив держава через законодавство. Працедавець повинен враховувати закони «Про зайнятість населення», «Про мінімальну заробітну плату», «Про охорону праці» та інші, що належать до соціально-трудових відносин. Працівник також виходить із цих законів. Величина заробітної пла-ти встановлюється шляхом переговорів, торгу, уз-годження інтересів сторін. Внутрішньофірмовий ринок праці характеризується закритістю, слабкою конкурентністю. Рух робочої сили здійснюється в основному у межах фірми, тобто перехід (переве-дення) робочої сили з одного робочого місця на інше, опанування суміжних спеціальностей. Наймання основної маси працівників здійснюється шляхом колективних переговорів після закінчення терміну дії попереднього договору.

У результаті узгодження позицій, вирішення спірних питань укладається черговий колективний договір. Він також враховує обов'язкові до вико-нання норми, що передбачаються законодавством. Підготовка персоналу здійснюється в основному всередині підприємства і переслідує цілі конкретного підприємства. Внутрішньофірмові ринки відособлені один від одного. На них відкладає відбиток харак-тер виробництва і внутрішній розпорядок роботи. Тому кадри тієї або іншої фірми мають незначну конкурентоспроможність на зовнішньому ринку. Цей вид ринку розв'язує дві задачі: 1) забезпечення процесу передачі специфічних знань і внутрішньо- фірмового досвіду від старих працівників до нових; 2) запобігання витоку накопичених знань і досвіду за межі фірми.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

У зв'язку з відкритістю економіки України питан-ня розвитку національного ринку праці потребує осмислення як складової частини ширшої теорії динамічної системи -- глобалізації регіональних ринків. Ця точка зору знайшла віддзеркалення в до-слідженнях В. Близнюк, М. Корчун, К. Курсон, Е. Лібанової, П. Мазурок, О. Новікової, Н. Павлов- ської, О. Павловської, І. Петрової, О. Терещенко та ін. Зазначені вчені відмічають необхідність осмис-лення внутрішньокраїнних процесів у нерозривному зв'язку з динамікою світової економіки [1-5].

Викладення основного матеріалу

Розглянемо американську модель. У США історично прово-диться політика підтримки конкурентного стану економіки, недопущення її високої централізації, заохочується активна роль підприємців, життєва настанова працівників на індивідуальний успіх, на заробляння грошей.

Для американської політики зайнятості характер-на орієнтація на високу територіальну мобільність працівників між підприємствами, на закінчену про-фесійну підготовку в навчальних закладах (отрима-ний диплом, сертифікат), на визнання професійно- кваліфікаційного рівня працівників при зміні фірми, на прагнення звести витрати підприємства на ви-робниче навчання до мінімуму. Заробітна плата на таких підприємствах встановлюється контрактами, колективними договорами з урахуванням попиту і пропозиції робочої сили, класифікації робіт за складністю, продуктивності праці, можливостей підприємств. Є особливості в організації і змісті ді-яльності профспілок. Вони, як правило, будуються за професійною ознакою [6].

Страхування з безробіття здійснюється на державно-штатній основі. Державним законом визначені загальні принципи страхування з без-робіття, деталізовані законодавством кожного із штатів. Підприємства і працівники виплачують внески окремо до фондів страхування з безробіття штатів і до Федерального фонду. Основна сума фон-дів утворюється за рахунок податків з підприємців, що встановлюються у відсотковому співвідношенні до виплаченої заробітної плати. Результатом такої політики є вища територіальна і професійна рухли-вість, відносно високий рівень безробіття (порівняно з Японією і Швецією), що характеризує переважання зовнішнього ринку. Але в США є і внутрішній ринок праці. Прикладом служить найбільша компанія ВМ, що створила для своїх працівників довічні гарантії зайнятості, безперервне зростання прибутків, чис-ленні соціальні пільги і заохочення [8].

Японська модель. Відмінною рисою японської моделі ринку праці є «система довічного найму», що передбачає гарантії на весь термін трудової ді-яльності працівників. Ці гарантії є результатом практики відносин, що склалися, між найнятими робітниками і підприємцями, власниками капіталу. Вони законодавчо не оформлені, але підтримуються профспілками; забезпечується лояльність останніх у ставленні до фірми. Це закрита модель ринку пра-ці, внутрішній ринок. Після кризи 1974-1975 рр. у Японії почав розвиватися і зовнішній ринок, схо-жий більше на класичний, обслуговуючий дрібні підприємства.

І для внутрішнього, і для зовнішнього ринку Япо-нії найважливішою рисою є стабільна зайнятість, характерна не лише для періоду високих темпів зростання економіки, але й після входження в смугу нестійкого розвитку. Використання працівників про-тягом тривалого часу дозволяє компанії організувати професійну підготовку і підвищення кваліфікації на внутрішньофірмовому рівні відповідно до структури робочих місць, науково-технічного прогресу, мо-дифікації продукції, що випускається, заздалегідь передбачати професійну мобільність усередині фір-ми, виховувати у працівників творче ставлення до праці, до високої якості роботи. Керівництво фірми на власний розсуд переміщує працівника з одного місця на інше, з одного підрозділу в інший [7-8].

Є особливості і в формуванні заробітної плати. Вона протягом тривалого часу залежала в основному від стажу і віку, але сьогодні враховується кваліфі-кація і ефективність праці. Стара система організації заробітної плати стимулює тривалий стаж роботи, перешкоджає вільному переходу працівників на інші підприємства.

Для японської моделі характерне патерналіст- ське ставлення керівників компанії до персоналу, увага до невиробничої сторони життя працівників і зацікавленість останніх в усіх аспектах діяльності підприємства. Велику роль у цьому ставленні віді-грають гуртки якості. Деякі дослідники вбачають коріння таких відносин у державній системі. Інші стверджують, що в основі такої системи зацікавле-ність працедавців у захисті своїх інвестицій в робочу силу. Система довічного найму зумовлює певною мірою і вирішення проблем скорочення виробництва і звільнення працівників за рахунок скорочення робочого часу, переведення працівників на дочірні підприємства, на підприємства інших фірм згідно з взаємною угодою. Ці заходи стримують зростання безробіття. У 1970-90-ті рр. сталося загострення проблеми зайнятості населення, викликане при-скореною трансформацією виробничої структури, зростанням технічної оснащеності виробництва.

Спостерігалася нестача кваліфікованої робочої сили при зростанні загального безробіття. Центр тя-жіння в структурі зайнятості став зміщуватися у бік третинного сектора, де переважали малі підприєм-ства. У зв'язку з цим здійснювалася модифікація сис-теми довічного найму, зменшувалася частка постійно зайнятих. Відмінна риса внутрішнього ринку праці в Японії -- створення і функціонування самостійних профспілкових організацій усередині компаній.

Шведська модель. Своєрідність шведської моделі в активній політиці зайнятості, що проводиться державою. Державні органи приділяють велику увагу підвищенню конкурентоспроможності робочої сили через професійну підготовку і перепідготовку працівників, створення робочих місць як в держав-ному секторі, так і шляхом субсидування приват-них компаній, поєднання тих, хто шукають роботу і вакантних місць, у тому числі й через інформацію і профорієнтацію, виплату допомоги з переїзду до нового місця роботи. На дані цілі Швеція витрачає більше коштів, чим будь-яка держава, хоча бюджет-ні асигнування на підтримку зайнятості більші, ніж в інших індустріально розвинених країнах. На допомогу з безробіття витрачалося 2,7% валового внутрішнього продукту (ВВП), а на програми під-тримки зайнятості й перепідготовку робочої сили -- 3,5% ВВП [9].

Політика в галузі зайнятості тісно пов'язана із загальними економічними заходами, зокрема, з об-межувальною податковою політикою, «політикою солідарності» в заробітній платі, підтримкою слаб-ких груп населення, галузей і регіонів, визначених державною програмою переважного розвитку. Обме-жувальна податкова політика в Швеції спрямована на заборону інфляції встановленням відповідних непрямих податків на товари, що зменшують попит на них і що примушують менш прибуткові підпри-ємства припиняти свою діяльність.

Держава активно підтримує зайнятість у секто-рах, які забезпечують соціально необхідні послуги в регіонах, де традиційна промисловість знаходиться в занепаді. Така взаємопов'язана комплексна політи-ка держави підтримує високий попит на робочу силу і високу зайнятість в країні. І хоча вона не забезпечує роботу всім, але обмежує безробіття невеликою пи-томою вагою. Ця політика іноді дає збої і від неї від-мовляються, особливо коли до влади на зміну соціал- демократам приходять праві партії, але частіше вієте знову повертаються до неї. Соціал-демократичний уряд останнім часом ослабив увагу до боротьби з без-робіттям і в 1990-ті рр. вона почала зростати.

Принципова відмінність сучасного підходу до проблем ринку праці полягає в наступному. Інтерна-ціоналізація господарських зв'язків може стати для відсталої економіки каналом внутрішньої дестабілі-зації, руйнування економічної цілісності. В той же час глобалізація продовжує залишатися головною визначальною формою світового розвитку на почат-ку XXI століття. Тому від міри залученості держав перехідного типу до світових процесів залежатиме їх роль у новому світовому економічному ладі, що формується. Разом з поступальним розвитком вироб-ництва, науки, техніки міняється зміст і характер праці. Володіння передовими технологіями здатне значно ослабити потреби в трудових ресурсах і здійс-нити переворот у самому змісті праці [10].

Лідируючі позиції провідних країн і передусім США в інформаційних технологіях спроможні без-посередньо деформувати світовий ринок праці до стану односторонньої залежності. Це нова якість міжнародних економічних відносин, що виплива-ють із самих властивостей науково-технічної рево-люції, її сучасного етапу, а також глобалізації та інтернаціоналізації в умовах практично згорнутої конкуренції, примушує по-новому поглянути на багато положень теорії порівняльних переваг на основі чинників виробництва.

Ставка на інформаційні ресурси, в тому числі ви-сокоосвічені кадри в новій глобальній інформаційній економіці, що виступає як головний чинник, здатний зберігати енергію людини (через вдосконалення технологій, поглиблення і розширення знань про об'єктивний світ, тобто збільшення об'єму інфор-мації та прискорення науково-технічного прогресу) і скорочувати суспільно необхідну працю, а отже, підвищувати продуктивність праці. В результаті виробництво збільшується винятково за рахунок чинника продуктивності праці, а вироблені про-дукти є результатом діяльності всього суспільства, а не одного суб'єкта господарювання, оскільки до інформаційної сфери в тією чи іншою мірою при-четне все населення [11].

У зв'язку з цим, ґрунтуючись на аналізі теоретич-них положень М. Тодаро, І. Тинбергена, І. Шумпете-ра, загальною тенденцією стає послаблення країнної залежності від наявності традиційних чинників виробництва і в цьому закладена основа такого від-носно нового явища, як локалізація [12].

Тому важливим стає вивчення питань ефектив-ності освоєння нових унікальних чинників кожної країни. В той же час, в умовах глобалізації, окремі країни вже втратили властивості саморозвитку, пе-редавши їх світовому господарству в цілому. Земля і капітал, через свою специфіку, можуть бути інте-гровані в господарський оборот нового інформацій-ного світового суспільства. Незатребувана ж праця і особливо напівкваліфікована, чинячи зворотний вплив, через зростання матеріально незабезпеченого перенаселення в планетарному масштабі, може зве-сти нанівець ефект глобалізації для провідних країн.

Тяжке положення країн, що знаходяться на пери-ферії глобалізації, посилює викликана нею зростаю-ча мобільність висококваліфікованих працівників, які мігрують у привабливіші умови праці. Це може обернутися для країн-донорів, повною втратою наці-ональної інтелектуальної безпеки. Нейтралізацією позначених проблем могли б стати наступні захо-ди: розробка нової державної політики зайнятості, спрямованої на модифікацію надлишкового тиску праці у високотехнологічній світовій економіці; підвищення рівня, якості життя населення і об'єд-нання зусиль у цьому напрямі периферійних країн глобалізації.

Провідні постіндустріальні держави давно вже не покладаються на ринкові відносини. Світова еко-номіка в цілому розвивається в іншому напрямі. Творчий потенціал сучасної системи господарювання полягає в організованому використанні капіталу, праці й техніки, що стало можливим завдяки широ-кій заміні ринку плануванням. Практика провідних країн показує, що в усіх областях, які відносяться до господарської діяльності, панує глибоко раціо-нальний і детермінований підхід.

Вплив ринкових чинників на зайнятість дуже згубний. Низька і нерегулярно виплачувана за-робітна плата, нерегламентований робочий день, відсутність будь-яких соціальних гарантій, пільг і допомоги, обтяжливі, але тільки для працівників, а не для працедавців. Сукупність негативних харак-теристик є звичною для сучасної України. Такий типовий зразок розвитку, що заохочується ринком. Ці недоліки загальновідомі. Через них пройшли всі розвинені країни, які прийшли до розуміння, що тільки держава може змусити працедавців вико-ристовувати трудові нормативи, нав'язуючи їм не такий прибутковий, але бажаніший у суспільному відношенні спосіб дій.

Надання субсидій для компенсації втрачених вигід заважає власникам робити те, що їм уявля-ється природним правом, а саме: одержувати мак-симальний дохід. У свою чергу, держава вживає заходів щодо забезпечення соціальної і політичної стабільності суспільства, приділяючи значну увагу підтримці малого і середнього бізнесу, у якому за-йнята більшість населення.

Успішне планування у сучасних високотехноло- гічних галузях і застосування інформаційних тех-нологій з дорогою технікою потребує, щоб держава гарантувала відшкодування витрат, ураховуючи витрати на дослідження і розробку, з подальшим забезпеченням збуту вироблюваної продукції. В ре-зультаті ринок вже не є трансцендентальним регу-лювальником економічної поведінки. Більше того, в регулюючій ролі держави реалізується взаємопро-никнення її інтересів з підприємцями. Це впливає з того, що соціальні настанови держави спрямовані на забезпечення життєвого рівня населення. Вони в цілому забезпечують через держзамовлення під-приємцям постійний рівень споживання їх продуктів і гарантії інвестиціям [13].

Розвиток міжнародної торгівлі в останні роки є найбільш важливим проявом економічної гло-балізації. Все активніше залучаються до процесу інтернаціоналізації продукти (послуги), що дотепер не брали участі в міжнародній торгівлі. Це, в першу чергу, сервісні, транспортні, банківські й страхо-ві послуги. При цьому інтернаціоналізація сфери послуг, мабуть, є одним з основних чинників, що викликали останнім часом зростання зайнятості в цьому секторі. Розвиток міжнародної торгівлі, як відомо, має як об'єктивну основу нерівномірність розподілу економічних ресурсів між країнами (ко-рисних копалин, робочої сили, капіталів і так далі), інтернаціоналізацію продуктивних сил і відмінності у вживаних технологіях, ширші можливості різно-манітити структуру споживаних благ, поліпшити якість життя і так далі.

У світовій економічній науці нині ніким не запе-речується той факт, що міжнародна торгівля і спе-ціалізація виробництва приносять взаємні вигоди практично усім країнам.

При вивченні дії світової торгівлі на національ-ний ринок праці в Україні початковою передумовою є вивчення структури експорту й імпорту з точки зору їх трудомісткості, тобто порівняльних витрат виробництва імпортованої та експортованої про-дукції. Тут, проте, необхідно зробити одне важливе зауваження. Оскільки витрати живої праці є лише частиною загальних витрат на виробництво про-дукції, структура експорту й імпорту може бути ефективною з економічної точки зору (максимізація вигід в сумарному грошовому виразі від відмінностей внутрішніх і світових цін) і неефективною -- з со-ціальної (негативний баланс робочих місць унаслі-док відмінностей в трудомісткості експортованої та імпортованої продукції, зміна умов і структури зайнятості населення, погіршення умов відтворення робочої сили, неефективне використання накопиче-ного в країні людського капіталу і так далі).

Важливо також враховувати, що до наслідків входження країни в систему міжнародного поділу праці й розширення масштабів зовнішньої торгівлі відносяться ефекти заміщення одних видів робочих місць і характеру зайнятості на інші в результаті зміни відносних цін на торговельні потоки і ефекти доходу (статистичні й динамічні), що проявляють-ся в мультиплікативній дії зовнішньої торгівлі на національний дохід й розширенні можливостей для зайнятості в майбутньому. Динаміка і структура зовнішньої торгівлі чинить істотний вплив на якісні характеристики зайнятості, освітній і професійно- кваліфікаційний потенціал національної робочої сили, рівень і динаміку заробітної плати, перспекти-ви зайнятості і, відповідно, масштаби структурного безробіття в країні. Висока конкурентоспроможність значної частини імпортних товарів високої міри го-товності на внутрішньому ринку призводить не лише до скорочення робочих місць у відповідних галузях, посилюючи у такий спосіб структурне безробіття, але й до погіршення умов зайнятості.

Підприємства галузей, які зіткнулися з жор-сткою конкуренцією іноземних товаровиробни-ків, об'єктивно прагнуть до скорочення витрат ви-робництва, у тому числі і витрат на робочу силу. Це проявляється в таких формах, як припинення фінансування підприємствами власних об'єктів соціальної сфери і передача їх на баланс місцевих органів, зниження частки заробітної плати та інших виплат працівникам у складі собівартості продук-ції, зростання затримок виплат заробітної плати, її украй низький рівень і так далі. Політика України в галузі зовнішньої торгівлі є сьогодні одним з ос-новних інструментів дії на національний ринок праці. Заходи щодо регулювання зовнішньоторго-вельних відносин можуть діяти на рівень зайнятості, її професійно-кваліфікаційну структуру, умови зайнятості й т. ін.

До заходів, покликаних оптимізувати міру від-критості української економіки з урахуванням її національних інтересів, з позиції потреб ринку праці, відноситься передусім додаткове введення обов'язкових критеріїв при визначенні зон захисту внутрішнього ринку товарів і послуг, а також міра перспективності тієї або іншої галузі з точки зору її експортної орієнтації. До них можна віднести: трудомісткість продукції, що виготовляється, робіт або послуг; показник утворюваної місткості галузі; відносну величину всіх видів витрат, пов'язаних з можливим територіальним переміщенням і пере-підготовкою робочої сили при скороченні відповід-них виробництв та ін. З точки зору стану української економіки важливо також мінімізувати витрати вжиття протекціоністських заходів щодо захисту робочих місць шляхом заміщення щодо дорогих заходів (субсидії на підтримку умов зайнятості, тарифні обмеження) менш дорогими (зусилля із пом'якшення або відмови від антидемпінгових за-ходів щодо українських товарів, послідовні кроки у галузі зняття дискримінаційних умов торгівлі, різке скорочення нетарифних обмежень) [15].

За двадцять років економічних реформ у нас в країні сформувалася досить специфічна українська модель ринку праці. На жаль, її ключові особли-вості не до кінця усвідомлені навіть експертами, не говорячи вже про політиків або громадську думку. Загальна картина зазвичай губиться за обговоренням численних парадоксів і «нестандартних» механізмів пристосування. Український ринок праці сприй-мається швидше як нагромадження аномалій, ніж цілісна і по-своєму внутрішньо струнка система. Проте він поводиться не хаотично, а підкоряється цілком визначеній логіці, що випливає з особливос-тей моделі, яка склалася [16].

Важливо відмітити, що ця модель ніким не кон-струювалася, не нав'язувалася «згори» відповідно до заздалегідь складеного плану. Вона формувалася спонтанно, під впливом рішень, які приймалися незалежно одне від одного державою, підприємцями і працівниками. Реакції основних учасників ринку праці, що взаємнонакладаються, часто призводили до результатів, які ніким не прогнозувалися і для всіх виявлялися несподіваними. І якщо спочатку могло здаватися, що це якась випадкова аберація, то з часом ставало все очевидніше, що йдеться про стійкі форми трудових відносин, які самовідтво- рюються [17].

Українська модель ринку праці набагато гір-ше пристосована до того, щоб бути провідником економічного зростання. Зворотною стороною її «пластичності» стали уповільнена реструктуриза-ція зайнятості, недоінвестування в специфічний людський капітал, низький рівень продуктивності праці. В умовах глибокої економічної кризи гнуч-кість, що досягалася за рахунок слабкості механізмів епГогсетепПа була важливим ресурсом адаптації, допомагаючи виходити з шокового стану без збитку для стійкості всієї системи. Проте, полегшуючи короткострокову адаптацію, вона не створювала достатніх передумов для довгострокового реструк- турування економіки. Ця модель явно неадекватна задачам досягнення стійкого економічного зростання і на новому етапі розвитку багато в чому втрачає сенс і виправдувальні мотиви.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Загальний вектор необхідних змін очевидний -- це поступове зближення реальної і нормативної кар-тин функціонування українського ринку праці. Говорячи конкретніше, програма реформ повинна поєднувати кроки з його дерегулювання із заходами щодо посилення механізмів управління.

Як і в інших ланках економічної системи, успі-ху тут можна добитися, тільки рухаючись двома зустрічними маршрутами -- підвищуючи «ціну» за відхилення від вимог закону і контрактних поло-жень, але одночасно роблячи формальні обмеження «дешевшими», мінімізуючи їх число і спрощуючи їх зміст. Адже саме непомірний тягар регламентації найчастіше породжує стимули до виведення еконо-мічної активності в тінь, до того, щоб діяти, обманю-ючи встановлені «правила гри». Існує і зворотний зв'язок: численність і надскладність регламенту-ючих норм послаблюють можливості ефективного «змушення». Чим прозоріше і необтяжливіше самі правила, тим легше стежити за їх дотриманням і домагатися їх виконання.

Література

1. Акіліна О. В. Актуальні проблеми державного регулювання ринку праці в Україні / О. В. Акіліна // Статис-тика України. 2017. № 1. С. 90-96.

2. Кваша О. С. Ринок праці в Україні: аналіз сучасного стану та перспективи розвитку / О. С. Кваша // Миколаїв. Нац. ун-т ім. В. О. Сухомлинського. 2018. Вип. 22. С. 1074-1079.

3. Маршавін Ю. М. Регулювання ринку праці України: теорія та практика систнмного підходу: монографія / Ю. М. Маршавін. К.: Альтерпрес, 2011. 396 с.

4. Зуб М. Я. Фактори впливу на розвиток регіонального ринку праці за умов євроінтеграції / М. Я. Зуб // Вісник Хмельницького національного університету. 2009. № 5. С. 221-224.

5. Ільїч Л. М. взаємодія ринків праці та освіти: сутність, характерні риси та модель фунціонування / Л. М. Ільїч // Економіка та держава. 2017. № 4. С. 69-74.

6. Калініченко Д. Р. Глобальний ринок праці: сучасні виклики для розвитку людського капіталу / Д. Р. Каліні- ченко // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. С. 60-65

7. Кір'ян Т. Напрями та шляхи подальшого зменшення обсягів безробіття в Україні / Т. Кір'ян, М. Шаповал, С. Коваль // Вісник економічної науки України. 2013. № 2. С. 51-58.

8. Маршавін Ю. М. Регулювання ринку праці України: теорія та практика системного підходу: монографія / Ю. М. Маршавін. К.: Альтерпрес, 2011. 396 с.

9. Kovach Valeriia, Hurkovskyi Volodymyr Competition in labour relations sphere // Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal. 2019. 02(19).

10. Kovach Valeriia. Mechanism of personal management in labour market conditions / Kovach V., Hurkovskyi V., Deineha I. // Electronic scientific publication «Public Administration and National Security». 2019. № 5 (7).

11. Мезенцев К. Зовнішні трудові міграції в контексті зайнятості на ринку праці в Україні / К. Мезенцев, Н. Ме-зенцева // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2010. № 57. С. 8-11.

12. Ковач В. О. Властивості системи регулювання ринку праці / В. О. Ковач // Університетські наукові записки. 2019. Том 18. № 4 (72). С. 18-26.

13. Ришняк Н. М. Теоретичний аналіз ринку як складової економічної системи / Н. М. Ришняк // Економіка, Управління, Інновації. 2013. 2.

14. Рубежанська В. О. Функції та ключові напрями управління регіональним ринком праці / В. О. Рубежанська // Економіка і суспільство. 2016. Випуск 7. С. 582-589.

15. Федоренко В. Г. Ринок праці та соціально-економічна політика в Україні / В. Г. Федоренко, М. С. Федоренко // Економіка та держава. 2010. № 10. С. 62-64.

16. Федунчик Л. Г. Ринок праці в Україні: проблеми та напрями їх вирішення / Федунчик Л. Г. // Ринок праці та зайнятість населення. 2016. № 2. С. 31-34.

17. Шаповал В. М. Детермінація розвитку ринку освітніх послуг та ринку праці в Україні / В. М. Шаповал, О.О. Гетьман // Інноваційна економіка. 2014. № 4. С. 202-210.

References

1. Akilina O. V. Actual problems of state regulation of the labor market in Ukraine / О. V. Akilina // Statistics of Ukraine. 2017. № 1. PP. 90-96.

2. Kvasha O. S. Labor market in Ukraine: analysis of the current state and prospects of development / O. S. Kvasha. Mykolaiv. 2018. V.22. PP. 1074-1079.

3. Marshavin Yu. M. Regulation of the labor market of Ukraine: theory and practice of the system approach: mono-graph / Yu. M. Marshavin. K.: Alterpress. 2011. 396 p.

4. Zub M. Ya. Factors influencing the development of the regional labor market in terms of European integration / M. Ya. Zub // Bulletin of Khmelnytsky National University. 2009. № 5. PP. 221-224.

5. Ilyich L. M. Interaction of labor and education markets: essence, characteristic features and model of functioning / L. M. Ilyich // Economy and State. № 4. 2017. PP. 69-74.

6. Kalinichenko D. R. Global labor market: modern challenges for human capital development / D. R. Kalinichenko // Scientific Bulletin of the International Humanities University. PP. 60-65.

7. Kiryan T. Directions and ways of further reduction of unemployment in Ukraine / T. Kiryan, M. Shapoval, S. Koval // Bulletin of Economic Science of Ukraine. 2013. № 2. PP. 51-58.

8. Marshavin Yu. M. Regulation of the labor market of Ukraine: theory and practice of the system approach: mono-graph / Yu. M. Marshavin. K.: Alterpress. 2011. 396 p.

9. Kovach Valeriia, Hurkovskyi Volodymyr Competition in labor relations sphere // Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal. 2019. 02(19).

10. Kovach Valeriia Mechanism of personal management in labor market conditions / Kovach V., Hurkovskyi V., Deineha I. // Electronic scientific publication «Public Administration and National Security». 2019. № 5 (7).

11. Mezentsev K. External labor migration in the context of employment in the labor market in Ukraine / K. Mezent- sev, N. Mezentseva // Bulletin of the Taras Shevchenko National University of Kyiv. 2010. № 57. PP. 8-11.

12. Kovach V. O. Properties of the labor market regulation system / V. O. Kovach // University Scientific Notes. 2019. Volume 18. № 4 (72). PP.18-26.

13. Rishnyak N. M. Theoretical analysis of the market as a component of the economic system / N. M. Ryshnyak // Economics, Management, Innovations. 2013. № 2.

14. Rubezhanskaya V. O. Functions and key areas of regional labor market management / V. O. Rubezhanskaya // Economy and Society. 2016. Volume 7. PP. 582-589.

15. Fedorenko V. G. Labor market and socio-economic policy in Ukraine / V. G. Fedorenko, M. S. Fedorenko // Econo-my and State. 2010. № 10. PP. 62-64.

16. Fedunchik L. G. Labor market in Ukraine: problems and directions of their solution / Fedunchyk L. G. // Labor market and employment. 2016. № 2. PP. 31-34.

17. Shapoval V. M. Determination of market development of educational services and the labor market in Ukraine / V. M. Shapoval, O. O. Hetman // Innovative economy. 2014. № 4. PP. 202-210.

Размещено на Allbest.ru