Концептуальні засади забезпечення корпоративної безпеки підприємств

Шира Тарас, кандидат економічних наук, доцент, Українська академія друкарства, кафедра фінансово-економічної безпеки, обліку і оподаткування,

м. Львів

Ключевые слова: корпорация, корпоративная безопасность, безопасность, угроза, интерес, акционер, предприятие.

Shyra Taras,

PhD in Economics, Associate Professor, Ukrainian Academy of Printing, Department of Financial and Economic Security, Accounting and Taxation, Lviv

Conceptual bases of corporate security of the enterprises

The history of the emergence and development of corporations has long historical roots, but in Ukraine only the first steps have been taken, which are designed to contribute to the spread of this most effective form of business organization. The advantages of the corporate form of organization of business activities, along with the strengthening of globalization processes, motivates representatives of domestic business to prefer corporations. Taking advantage of the corporation's competitive advantage is possible provided its corporate security at the proper level. Today, there are only a few definitions of the term “corporate security”, and theoretical and methodological approaches, methodological foundations and practical recommendations are in the formative stage. The own definition of corporate security as an activity aimed at achieving mutually agreed corporate interests through the effective use of available resources and protection from the negative impact of threats, makes it possible to create safe conditions for the sustainable development of the enterprise. Borrowing foreign corporate security is impossible due to significantly different business conditions. Solving the problem of ensuring corporate security requires first of all an awareness of its essence, determining the range of tasks and determining the possibility of achieving it. The conceptual framework for ensuring corporate security in Ukrainian enterprises in the following set was determined and substantiated: protection of the rights and interests of shareholders; parity balance of interests of all stakeholders; transparency of corporate governance; awareness of the financial and economic status and results of the company; protection of property and interests of the corporation; sound management proper corporate control over the enterprise; effective use of corporate resources; high corporate culture; Social responsibility. The application of the conceptual framework should contribute to the formation of a corporate security system in the conditions of each enterprise, which would take into account the actual conditions of the national economy and reduce the likelihood of the negative impact of key external and internal threats. The gradual approximation of the national practice of the functioning of corporations with the standards of countries with developed economies will allow maximum use of the advantages of corporations with a reduction of their shortcomings.

Постановка проблеми

Пріоритетність формування методологічного базису забезпечення корпоративної безпеки підприємств в Україні сьогодні обумовлюється перш за все двома ключовими обставинами. По-перше, необхідністю створення безпечних умов розвитку для кожного суб'єкта господарювання, що визначається ризикованістю підприємницької діяльності загалом та складними умовами ведення бізнесу в Україні через тривалість трансформаційних процесів та нестабільність в національній економіці. По-друге, важливістю ролі функціонуючих сьогодні корпорацій, яку вони уже відіграють в економічних процесах нашої країни та зростання їх впливу, по аналогії із іншими країнами, в майбутньому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питанням забезпечення безпеки підприємств багато уваги приділяють вітчизняні та закордонні вчені, зокрема: Л. Абалкін, О. Ареф'єва, І. Бінько, З. Варналій, О. Власюк, Т. Васильців, З. Герасимчук, М. Єрмошенко, Я. Жаліло, З. Живко, О.Захаров, В. Ковальов, Г. Козаченко, О. Ляшенко, В. Мунтіян, Є. Олєйніков, Г. Пастернак- Таранушенко, В. Пономаренко, В. Франчук, Л. Шемаєва,С. Шкарлет, В. Шлемко, В. Ярочкін та інші. Однак, доцільно відзначити недостатню увагу науковців щодо визначення поняття «корпоративна безпека» та формуванню відповідного теоретико-методологічного базису її забезпечення в умовах українських підприємств.

Постановка завдання

Метою статті окреслення концептуальних засад забезпечення корпоративної безпеки українських підприємств.

Виклад основного матеріалу

Здійснений науковий пошук дозволив виявити, що проблемі забезпечення корпоративної безпеки не приділяється належна увага. Так, сьогодні існує лише кілька визначень цього терміну, а теоретико-методологічні підходи, методичні основи та практичні рекомендації перебувають на стадії формування. Для прикладу, процитуємо два визначення корпоративної безпеки. В науковій роботі П. Кравчука цей термін визначено як «...стан захищеності життєво важливих інтересів підприємства від різноманітних внутрішніх та зовнішніх загроз, що гарантує найбільш ефективне використання корпоративних ресурсів суб'єктів господарювання для забезпечення стабільного функціонування та динамічного розвитку» [1, с. 166], тобто автор ставить акцент на важливості захисту бізнесу та ефективному використанню наявних ресурсів. В. Франчук подає корпоративну безпеку як «.стан корпоративної системи в межах граничних значень і здатність протидіяти загрозам та забезпечувати реалізацію власних інтересів» [3, с. 162], тим самим наголошуючи на важливості формування системи корпоративної безпеки для ефективної протидії загрозам.

У своїй дослідження вважаємо за доцільне при формуванні визначення корпоративної безпеки спиратися на суть двох базових понять, тобто «безпека» та «корпорація». Відтак корпоративну безпеку, в нашому розумінні, можна визначити як діяльність спрямовану на досягнення взаємоузгоджених корпоративних інтересів шляхом ефективного використання наявних ресурсів та захисту від негативної дії загроз, що уможливлює формування безпечних умов для стійкого розвитку підприємства.

Вважаємо за доцільне погодитися із авторами наукової роботи за ред. А. Штангрета [2, с. 22], що корпоративна безпека є більш широким поняттям у порівнянні із економічною безпекою, оскільки визначає необхідність виконання більш широкого кола завдань. Відтак в нашому розмінні до цих завдань належить і контроль за процесом виробництва та реалізації продукції для виявлення невикористаних можливостей із подальшим збільшенням ефективності використання наявних корпоративних ресурсів; формування необхідного інформаційного підґрунтя для прийняття тактичних і стратегічних рішень менеджерами усіх рівнів із врахуванням безпекового аспекту, в т.ч. за результатами проведення ділової розвідки; захист інформаційного поля підприємства, зокрема комерційної таємниці; забезпечення фізичного захисту майна корпорації та попередження і припинення внутрішніх конфліктів між групами працівників; робота із претендентами на роботі місця та персоналом корпорації для покращення системи мотивації та більш ефективного використання особистого потенціалу кожного працівника; захист корпоративних прав учасників; недопущення та ліквідація суперечностей між інтересами менеджерів та акціонерами і т.д.

В доволі широкому колі завдань, на нашу точку зору, особливу увагу заслуговує те, що пов'язано не лише із узгодженням інтересів менеджерів й акціонерів, а безпосередньо зменшення ймовірності конфліктів між учасниками корпорації. Зазначене пояснюється практично типовою структурою власності українських корпорацій, в яких контрольним пакетом акцій володіє один із акціонерів, а інша частина розпорошена між великою кількість акціонерів. Міноритарні акціонерами виступають працівники підприємства, або їх родичі, які акції отримали у спадок. Така структура капіталу пов'язана із результатами приватизаційних процесів в національній економіці і є специфікою, яка ускладнює застосування іноземного досвіду забезпечення корпоративної безпеки.

Сьогодні на практиці акціонер, який володіє контрольним пакетом акцій, не лише має суттєвий вплив на корпоративне управління, але й приймає участь в ньому, зокрема шляхом посилення корпоративного контролю. Зазначене суперечить базовим принципам формування та розвитку корпоративних структур, які застосовуються в країнах із розвинутою економікою, зокрема «виконання управлінських функцій відокремленими від учасників органами», що суттєво зменшують визначені вище переваги корпорацій в Україні. Така ситуація спричиняє виникнення загроз, які пов'язані із нерівністю прав учасників корпорації, адже міноритарії позбавленні не лише контролю за діяльністю корпорації та можливістю досягнення власних інтересів у вигляді доходів у розрахунку на кількість наявних акцій, але стають об'єктами зловживань зі сторони мажоритаріїв.

Поточна ситуація в корпоративному секторі національної економіки характеризується наявністю ряду суттєвих проблем, розв'язання яких можливе завдяки забезпеченню на належному рівні корпоративної безпеки, основою чого повинні бути концептуальні засади (рис. 1.).

Сутність окремих із визначених концептуальних засад нами уже частково розглянуто. Водночас інші потребують більше ретельного обґрунтування та викладення авторського трактування. Розпочнемо з того, що стрілки, які скеровані від і до певного учасника відносин вказують, що кожна із концептуальних засад як стосується, так і повинна бути забезпечена його діями. Наприклад, інформованість про фінансово-господарський стан й результати діяльності підприємства залежить від менеджменту, який повинен сформувати необхідне інформаційне забезпечення та дати доступ до нього зацікавленим особам, тобто іншим учасникам. Рішення про створення такого інформаційного забезпечення залежить від акціонерів, зокрема в умовах українських корпорацій від мажоритаріїв та від державних органів, які можуть на законодавчому рівні зобов'язати до наданням такої інформації. Іноземний довід, зокрема країн, які застосовують англо -американську модель, доводить, що висока інформованість сприяє:

- зменшенню внутрішньо корпоративного напруження у стосунках між учасниками;

- налагодженню співпраці із органами місцевої влади;

- стає підґрунтям для можливості реалізації стратегічних планів завдяки підтримці працівників підприємства;

- забезпечує покращенню репутації корпорації, формує основи для посилення конкурентної позиції на ринку і т.д.

- учасники відносин