Ринок праці України: сучасні виклики

Даній ситуації послужив затяжний характер кризи, в якій перебуває українська економіка, що спричинив істотне зменшення обсягів ВВП, а це в свою чергу призвело до значного скорочення кількості робочих місць. Доцільним вважається створення умов для відтворення трудового потенціалу країни, що можливо тільки при досягненні макроекономічної стабілізації, модернізації національної економіки, збереженні існуючих та створенні нових ефективних робочих місць, забезпеченні дієвої державної підтримки конкурентоспроможних вітчизняних виробництв [10, с.379].

Невисока заробітна плата, неможливість утримати сім'ю, забезпечити належне сьогодення та майбутнє своїх дітей змушує одного чи обох батьків виїжджати за кордон з метою отримання більш високооплачуваної роботи. Негативними наслідками зовнішньої трудової міграції є, в першу чергу, родинні та соціальні проблеми, які виникають через відсутність повноцінних сімей. Держава, в результаті подібних масових виїздів, втрачає і кваліфіковані кадри, і робочу силу. Оскільки вітчизняний ринок праці конкурує з європейським, де аналогічні посади оплачуються значно вище, то проблема нестачі кваліфікованої робочої сили в Україні може ще більше загостритись.

В іншому випадку відбувається недовикористання та знецінення наявного освітньо - кваліфікаційного потенціалу на внутрішньому ринку праці, а також до його вимивання за межі України. Виникає феномен «надлишкової освіти», коли працівники з високою формальною підготовкою виконують низько кваліфіковані роботи, що свідчить або про низьку якість освіти, або про нераціональне використання праці. Незатребувані на вітчизняному ринку праці фахівці заповнюють вакансії, пропоновані іноземними державами. Як наслідок, Україна стає постачальником людських ресурсів: фізично - некваліфікована (до якої часто залучені кваліфіковані фахівці) чи надкваліфікована (в наукових центрах) праця у країнах Європи та світу. Відбувається вимивання кваліфікованих кадрів, які не можуть реалізуватися на внутрішньому ринку праці (через відсутність попиту й наднизьку вартість праці); економічно - аутсорсінг та аутстафінг, коли працівники України працюють на збільшення ВВП країн Європи та світу [10, с.379 - 380].

Слід відзначити, що після російської збройної агресії проти нашої держави відбулось зменшення трудової міграції українців до Росії та зростання кількості трудових мігрантів до країн-членів Європейського Союзу. Найбільшими реципієнтами української робочої сили є Польща, Італія, Португалія та Іспанія.

Асиметрії на ринку праці пов'язані передусім з невідповідністю між чисельністю людей, які мають вишу освіту, та обсягами робіт, для виконання яких вона реально потрібна. Тому багатьом працівникам радять «забути все, чому їх вчили в університеті» й здобувати досить примітивні практичні навички, які необхідні для успішного виконання трудових функцій. Це призводить до фіктивізації сформованого в освітній сфері людського капіталу, його різноманітних деформацій, зниження цінності вищої освіти. За умови інноваційного розвитку національної економіки, створення нових робочих місць для висококваліфікованих працівників ця проблема була б менш гострою, адже попит ринку праці дедалі більшою мірою відповідав би зростаючому трудовому потенціалу суспільства. Однак наявна кон'юнктура вітчизняного ринку праці призводить до фіктивізації людського капіталу великої частини працівників з вищою освітою, посилення міграційних настроїв та збільшення відпливу висококваліфікованих працівників за кордон [1, с. 24].

Тривала недосконалість взаємодії суб'єктів ринків праці та освіти негативно позначилася на обох ринках, зумовлюючи невідповідність професійно-кваліфікаційних стандартів вимогам національної економіки, погіршуючи якість підготовки кадрів та загострюючи дисбаланс вакансій за професіями. Це призвело до зниження продуктивності праці, існування неповної та неформальної зайнятості, зростання структурного та технологічного безробіття. Окрім того, при вступі в навчальні заклади абітурієнти, в основному, не думають про перспективи працевлаштування за обраною спеціальністю. А тому багатьом випускникам важко знайти роботу через відсутність потрібних вакансій чи низьку оплату праці.

Структурні зміни світової та національної економіки мають вплив на формування сукупного попиту на ринку праці на кваліфікованих кадрів, які володіють високим рівнем інтелектуального потенціалу і зможуть поєднати декілька професій. В умовах конкуренції вища та професійна освіта повинні бути гнучкими і орієнтуватися на перспективні потреби економіки.

Таким чином, метою взаємодії суб'єктів ринків праці та освіти є максимальне задоволення потреб всіх зацікавлених сторін, що з одного боку дозволяє збалансувати попит та пропозицію на кваліфіковану робочу силу, досягти вищої якості освіти (покращення її змісту та удосконалення форми), а з іншого - задовольнити всіх стейкхолдерів у відповідних освітніх продуктах та послугах [7, с.72].

В останні роки студенти денної форми навчання поєднують здобуття освіти разом з роботою, тобто працюють неофіційно або з неповною зайнятістю. Така молодь найчастіше орієнтуються на рівень заробітної плати та гнучкий графік роботи, а не на спеціальність. Це негативно впливає на якість отриманих знань та здобутий кваліфікаційний рівень.

Дуже багато молоді України обирає зарубіжні країни для отримання освіти. Серед найбільш бажаних для навчання країн є Польща, Німеччина, Канада, Італія, Чехія, США, Іспанія, Австрія, Франція та Угорщина. Більшість студентів здобуває вищу освіту саме для кращого працевлаштування.

Зростання попиту вітчизняних абітурієнтів на освіту за кордоном викликане переважно бажанням емігрувати в більш розвинені країни на тлі незадоволення перебігом реформ та процвітанням корупції в Україні. На тлі посилення міграційних настроїв зростає конкурентоспроможність освітніх послуг закордонних ВНЗ, навчання у яких розглядається українськими студентами як можливість працевлаштування в зарубіжних країнах, отримання більш конкурентоспроможного диплому на світовому ринку праці [3, с. 40 - 41].

Кампанія CEDOS провела опитування, щоб з'ясувати, чому українські студенти обрали навчання саме в польському університеті. Найбільша кількість студентів обрали такі відповіді: низька вартість життя - 39% респондентів; можливість навчатися зі знижкою - 29%; нижчі вимоги для вступу, ніж в інших країнах - 28%. Студенти також відзначили перспективу знайти хорошу роботу за спеціальністю в Польщі, якість освіти в обраному університеті та якість освіти на обраній навчальній програмі (22% обрали кожен із цих варіантів). По 12% обрали перспективи знаходження роботи в Польщі (не обов'язково за спеціальністю), хороші умови життя та прості умови для отримання дозволу на тривале перебування в країні.

В сьогоднішніх умовах ринку праці важливого значення набувають інформація, наука, знання, які стають головними рушійними силами розвитку. А перехід до розбудови інформаційної економіки докорінно змінює роль людини в суспільно-економічній системі, перетворюючи її не тільки в головний суб'єкт економіки, а й у визначальний критерій та мету розвитку, що тим самим формує інтелектуальний ринок праці [10, с. 380].

Науково-технічний прогрес призводить до масової автоматизації, роботизації, комп'ютеризації, цифровізації і, відповідно, до суттєвих змін у структурі зайнятості, які створюють серйозні виклики для ринків праці та освіти. Варто зазначити, що перед вітчизняними навчальними закладами усіх рівнів акредитації стоять першочергові завдання у підготовці висококваліфікованих спеціалістів, які будуть конкурентоспроможними на ринку праці. Позитивним є те, що в Україні в останні роки запроваджується дуальна форма навчання, яка передбачає поєднання навчання студента в аудиторії та отримання практичних навиків у підприємствах, установах, організаціях, тобто майбутніх робочих місцях.

Вища та професійна освіта в сучасних умовах повинна бути гнучкою і орієнтуватися на перспективні зміни потреб національної економіки. В іншому випадку постійно зростатиме невідповідність між попитом і пропозицією кваліфікованих кадрів. Для подолання освітньо- кваліфікаційних дисбалансів на ринках освіти і праці потрібно оновити зміст освітніх стандартів та навчальних програм, застосовувати нові методики викладання дисциплін та технології навчання, удосконалити механізм взаємодії обох ринків. Адже перевагу отримуватимуть найбільш креативні працівники, які є носіями унікальних компетенцій, здатними створювати інноваційні технології і рішення.

Радикальні зміни в інституті зайнятості - це об'єктивна відповідь економічної системи та її соціально-трудового складника на виклики динамічних змін - технологічних, організаційних, мотиваційних, демоекономічних, споживчих тощо. Водночас це є свідченням розвитку відносин постіндустріальної економіки (економіки знань) у функціонуванні сучасного ринку праці. Нова ієрархія факторів економічного розвитку, інтенсивне впровадження нових прогресивних технологій, передусім інформаційно-комунікаційних, дедалі більше зумовлюють як трансформацію форм зайнятості, так і зростання вимог до суб'єктів трудової діяльності. Посилення ролі творчої людини у виробництві сприяє нарощенню попиту на інтелектуальну, креативну працю, на висококваліфікованих працівників зі схильністю до постійного навчання, засвоєння та інтерпретації нового. Людський капітал стає провідним фактором економічного розвитку, найефективнішим економічним ресурсом [8, с. 13].

Комп'ютеризація й Інтернет створили нові сфери праці: розроблення програмного забезпечення, створення веб-сайтів, різноманітні надомні он-лайнові інформаційні та консультаційні послуги (останні зазвичай погано оплачуються). Навіть якщо ІТ створюють нові види діяльності, вони не гарантують оплачуваних вакансій у кількості, рівній тій, яка була ними знищена [6, с. 66].

Діджиталізація - це глобальна тенденція, яка зачіпає всі галузі економіки. Вона впливає на: створення нових і втрату старих робочих місць; зростання попиту на професії майбутнього; підвищення ризиків безробіття і соціальної напруги; відповідну реакцію системи освіти. Тому державі потрібно реформувати політику зайнятості з метою захисту населення від масового звільнення, здійснювати підтримку безробітних внаслідок інноваційного розвитку та цифровізації економіки. Для покращення ситуації на ринку праці держава повинна сприяти створенню нових робочих місць в інноваційних і високотехнологічних секторах економіки, що в кінцевому вплине на підвищення рівня соціально-економічного розвитку країни.

Глобалізаційні процеси, посилення конкуренції, розвиток економіки знань та інформаційних технологій потребують оновлення системи регулювання ринку праці. Найбільш перспективними інструментами є ті, які враховують об'єктивний вплив глобальних трендів і спрямовані на активізацію інноваційної зайнятості, підприємницької активності населення, забезпечення збалансованості ринку освітніх послуг та ринку праці. Регулювання ринку праці є важливим напрямом розвитку національної економіки та об'єктивно необхідним процесом, оскільки безпосередньо впливає на розширення зайнятості, підвищення добробуту та якості життя населення. В процесі регулювання ринку праці держава повинна створити відповідні умови для формування людського капіталу на всіх його стадіях: відтворення, становлення, розвитку, виходу з ринку праці.

Податкова політика нашої держави призводить, на жаль, до функціонування неформальної зайнятості, що впливає на недоотримання доходів державного та місцевого бюджетів, а також на неможливість найманими працівниками отримувати у непередбачених випадках соціальні виплати, пенсії в майбутньому. Для дотримання соціальної справедливості та рівних можливостей доступу до робочих місць ринок праці повинен регулюватися державою, яка має створити економічні умови для забезпечення кожного члена суспільства власного добробуту; гідного рівня життя людей, що стали соціально вразливими з об'єктивних причин.

На сьогоднішній день Україна все ще перебуває на етапі нестабільної моделі суспільного устрою та розподілу соціальної відповідальності. Функціонування соціальної політики відбувається у складних соціально-демографічних, економічних, політичних умовах. Попри декларовані соціальні зобов'язання держави, їх обсяг доводиться постійно скорочувати, а відповідальність перерозподіляти на інші рівні - місцевий, корпоративний та дедалі частіше - на рівень індивіду. Погано працюють соціальні ліфти: багато громадян не можуть у повній мірі реалізувати свої професійні знання, знайти гідну роботу. Недостатньо реалізується потенціал людей, які мають менші, ніж інші, здібності або обмежені фізичні можливості працювати, кому важко долучитись до стандартних умов праці та трудових відносин. У суспільстві існує надмірна нерівність у доходах і у доступі до ресурсів та суспільних благ. Певний ступінь диференціації є природнім для зрілої ринкової економіки, проте надмірний розрив сприймається як несправедливість і слугує джерелом соціальної напруженості [12, c. 70].

Регулювання ринку праці здійснюється через пряме державне втручання (державні програми зайнятості, державне замовлення на підготовку кадрів, пільгове оподаткування та кредитування) і опосередковане ринком (коригуючий вплив на структурні пропозиції національної економіки та розподіл робочої сили). Державна політика зайнятості повинна створити умови для підвищення економічної активності населення, забезпечувати ефективну зайнятість та соціальний захист від безробіття.

Позитивним для вітчизняного ринку праці має стати Програма «Доступні кредити 5-7-9%», презентована Кабінетом міністрів України 3 лютого 2020 року. Вона забезпечить умови для розширення власного мікро- та малого бізнесу під низькі відсотки - 5, 7 або 9%. В 2020 році Уряд виділив на дану програму 2 млрд грн, якими держава компенсує підприємцям частину кредитного навантаження. Це приблизно 50 тисяч доступних кредитів, з допомогою яких буде можливо створити до 90 тисяч нових робочих місць і залучити близько 2 млрд грн внутрішніх інвестицій. Більшу компенсацію відсотка за кредитом отримають ті представники малого бізнесу, які створять більше робочих місць.

Висновки та пропозиції. В умовах глобалізації та розвитку постіндустріальної економіки ринок праці України стикається з багатьма сучасними викликами. Без належного рівня соціально- економічного розвитку нашої країни, вирішення воєнного конфлікту з Росією та оптимального державного регулювання даний ринок не зможе функціонувати ефективно. Таким чином, пріоритетні напрямки реформування українського ринку праці полягають у наступному: тісна взаємодія ринків праці та освіти; підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили; стимулювання створення нових робочих місць; посилення мотивації до легальної зайнятості; сприяння розвитку підприємництва та самостійної зайнятості; вдосконалення системи оплати праці; соціальна підтримка вразливих верств населення. Важливою умовою підвищення ефективності функціонування ринку праці в сучасних умовах повинні бути інновації в усіх галузях та сферах національної економіки. Адже тільки висококваліфікований кадровий потенціал, гнучкий до реалій сьогодення та нових світових викликів, зможе забезпечити економічне процвітання нашої держави.

Джерела та література

6. Есть ли будущее у капитализма? Сб. статей И. Валлерстайна, Р. Коллинза, М. Манна, Г. Дерлугьяна, К. Калхуна / пер. с англ. под ред. Г. Дерлугьяна. М.: Издво Ин-та Гайдара, 2015. 320 с.

7. Ільїч Л. М. Взаємодія ринків праці та освіти: сутність, характерні риси та модель функціонування. Економіка та держава. 2017. № 4. С. 69 - 74.

8. Колот А. М., Герасименко О. О. Новітні глобальні тенденції у сфері зайнятості і доходів та їх вплив на соціальну нерівність. Соціально-трудові відносини: теорія та практика. 2018. № 1. С. 6 - 33.

9. Конвенція про основні цілі та норми соціальної політики № 117. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/go/993_016

10. Косович Б., Дмитрук В. Ринок праці в умовах глобалізації. Львівський національний університет ім. Івана Франка. Серія економічна. 2014. Вип. 51. С. 376 - 383.

11. Людський розвиток в Україні. Інноваційні види зайнятості та перспективи їх розвитку: кол. монографія / за ред. Е. М. Лібанової. Київ: Ін-т демографії та соціал. дослідж. ім. М. В. Птухи НАН України, 2016. 328 с.