Визначення підприємницького університету та його інтегруюча роль в інноваційно-спрямованому регіональному розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Визначення підприємницького університету та його інтегруюча роль в інноваційно-спрямованому регіональному розвитку

О.О. Романовсъкий, Ю.Ю. Романовська



Статтю присвячено розгляду понять і концепцій «підприємницького університету», що досить ретельно досліджувалися і виносилися на розгляд різними науковцями й у різні роки. Показано, що існують різноманітні визначення терміну «підприємницький університет», оскільки феномен університетського або академічного підприємництва відносно новий і являє собою третю місію ЗВО -- комерціалізацію інтелектуальної власності поряд із продукуванням нових знань і освітньо-виховною діяльністю. У роботі розглянуто базові поняття з теорії університетського підприємництва, визначення поняття «підприємницького університету (ЗВО)». Наведено концептуальну модель підприємницького університету (ЗВО), а також -- складові підприємницького дослідницького університету та його роль у трансфері технологій і створенні нових фірм.

Автори зазначають, що важливою умовою у швидкому розповсюдженні університетського підприємництва є потужний економічний фактор умотивованості як професорсько-викладацького персоналу, так і керівництва ЗВО, зацікавленості держави, промисловості та бізнесу у швидкому впровадженні результатів НДДКР (R&D). Підкреслено, що особливо важливим є внесок підприємницьких університетів у місцевий/регіональний, а також, і загальнонаціональний соціально-економічний розвиток країни (яскравим прикладом може слугувати діяльність підприємницьких університетів США та інших економічно-розвинених країн). На досвіді США розглянуто роль підприємницької діяльності ЗВО в альтернативному, інноваційно-спрямованому місцевому та регіональному зростанні. підприємницький університет регіональний

Автори роблять висновок, що для національної системи вищої освіти і держави в цілому такий досвід університетського (академічного) підприємництва є досить корисним.

Дослідження авторів може стати в нагоді для подальшого розвитку національної економічної і підприємницької освіти, розбудови академічного (університетського) підприємництва і інноваційного реформування вищої освіти України.

Ключові слова:університетське (академічне) підприємництво; концептуальна модель під приємницького університету; комерціалізація результатів НДДКР (R&D); трансфер технологій; інноваційно-спрямоване місцеве та регіональне зростання.

The article is devoted to the consideration of the idea and concepts of the “entrepreneurial university”, which are thoroughly researched and submitted for consideration by various scientists in different years. It is shown that there are various definitions of the term “entrepreneurial university”, since the phenomenon of university or academic entrepreneurship is relatively new and represents the third mission of the university -- the commercialization of intellectual property along with the production of new knowledge and educational activities. The paper considers the basic concepts of the theory of university entrepreneurship, the definition of the concept of “entrepreneurial university (HEI)”. The conceptual model of an entrepreneurial university (HEI) is presented, as well as the components of an entrepreneurial research university and its role in technology transfer and the creation of new firms.

The authors note that an important condition for the rapid spread of university entrepreneurship is a powerful economic factor motivating both faculty and university leaders, the interest of the state, industry and business in the rapid implementation of R&D results. It was emphasized that the contribution of entrepreneurial universities to the local / regional, as well as nationwide socio-economic development of the country is especially important (the activities of entrepreneurial universities in the USA and other economically developed countries can serve as a striking example). On the experience of the USA, the role of the university's entrepreneurial activity in alternative, innovation-oriented local and regional development is considered.

The authors conclude that such a foreign experience of university (academic) entrepreneurship is very useful for the national system of higher education and the state as a whole.

A study of the authors may be useful for the further development of national economic and entrepreneurial education, the development of academic (university) entrepreneurship and innovative reform of higher education in Ukraine.

Key words: university (academic) entrepreneurship; conceptual model of an entrepreneurial university; commercialization of R&D results; technology transfer; innovation-oriented local and regional development.



Постановка проблеми. Зарубіжний досвід інноваційної підприємницької діяльності у сфері вищої освіти, академічного (університетського) підприємництва є корисним і цікавим як для системи вищої освіти України в цілому, так і для вітчизняних закладів вищої освіти. Проблема впровадження університетського підприємництва є особливо актуальною з погляду на скорочення бюджетного фінансування, зменшення державного замовлення у зв'язку із зменшенням чисельності абітурієнтів і перевищенням пропозиції випускників цих ЗВО на деякі категорії фахівців над попитом ринку праці. Також проблемою є необхідність виживання багатьох бюджетних ЗВО у складних умовах світової економічної кризи. Розглянемо далі базові поняття з теорії університетського підприємництва, визначення терміну «підприємницький університет» провідними фахівцями, моделі підприємницького ЗВО, а також роль університетів підприємницького типу у регіональному розвитку країн.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Метою дослідження є розгляд понять і концепцій «підприємницького університету», переваг їх функціонування з метою адаптації в національній освітянській практиці.

Виклад основних результатів.

1. Базові поняття з теорії університетського підприємництва.

Відомо, що термін «академічний капіталізм» запропонував ще у 1990 році Е.Хаккет, який у своїй роботі «Наука як професія в 1990-х: Зміна організаційної культури науки» [1] визначив важливі структурні зміни у науці та виявив залежність професійних науковців від зовнішніх джерел фінансування. Далі важливою теоретичною роботою в цій галузі стала монографія С.Слотер і Л.Леслі [2], в якій автори зазначили, що для збереження або збільшення ресурсів викладачі повинні все більше конкурувати за «зовнішні» долари, пов'язані з ринково-орієнтованими дослідженнями у різних сферах прикладних, комерційних, стратегічних і цільових досліджень. Ці гроші можуть бути отримані у формі дослідницьких грантів і контрактів, як наслідок партнерства з промисловістю і урядом, трансферу технологій або ж у формі залучення більшого числа студентів, здатних запропонувати вищу плату за навчання. Автори книги називають ринкову або ринково-подібну (marketlike) діяльність ЗВО як закладу, так і його співробітників -- викладачів і науковців із залучення зовнішніх грошових коштів -- академічним капіталізмом. Головними суб'єктами академічного капіталізму виступають «підприємницьки-орієнтовані ЗВО» (орієнтовані на підприємництво ЗВО) разом із своїм професорсько-викладацьким, науковим, інженерним і допоміжним персоналом (із обов'язковим залученням студентів).

Поняття і концепції «підприємницького університету» досліджувалися і були винесеними на розгляд різними науковцями й у різні роки. Значний внесок у дослідження феномену підприємництва у ЗВО і розвиток теорії «підприємницького університету» зробили Г.Іцковіц, Б.Кларк, Дж.Крісман, Т. Гінес, С.Фрейзер, Д.Ділл, Й.Рьопке, Г.Саботски, Д.Кірбі, М.Джакоб, М.Лундквіст, Х.Хелсмарк, Г.Вільямс, Г.Константинов, С.Філонович, М.Герреро, Д.Урбано та багато інших дослідників і фахівців освітньої сфери. Узагальнюючи головні риси, ознаки та характеристики, що є властивими підприємницьким ЗВО, можна надати таке їхнє визначення. Підприємницькими вважаються ЗВО:

-які успішно виконують такі головні функції -- надання вищої професійної, загальної і спеціальної освіти (навчання), виконання наукових досліджень, сприяння економічному зростанню та підвищенню конкурентоспроможності промисловості;

-заробляють кошти під час здійснення своєї статутної академічної діяльності -- навчальної роботи (підготовка фахівців різних рівнів із наданням різних наукових ступенів), наукових досліджень (пошуку та генерації нових знань), дослідно-конструкторської і науково-виробничої діяльності (науково-технічні та інженерні розробки, створення новітніх технологій, методів і методик), досягають соціального ефекту в процесі громадської, суспільної та виховної роботи;

- сповідують академічний капіталізм, підпорядковуються корпоративній підприємницькій культурі та успішно функціонують в умовах академічного капіталізму;

- вдало комерціалізують результати своїх НДДКР (R&D) і ефективно використовують свої основні й допоміжні ресурси в комерційних цілях;

- успішно розвивають і впроваджують інновації (інноваційні технології), спін-офф (спін-аут) підприємства і запускають стартові (стартап) компанії (отримуючи від цього економічний ефект);

- успішно знаходять і використовують додаткові (диверсифіковані) джерела фінансування своєї статутної академічної діяльності;

- мають підприємницьке бачення та підприємницькі навички (риси характеру), знаходять і ефективно використовують підприємницькі можливості, у своїй освітньо- науковій діяльності застосовують підприємницькі прийоми, у складі яких на головних позиціях знаходяться підприємці -- найвищі управлінці (керівники директорату), керівники підрозділів, співробітники структурних одиниць;

- активно навчають студентів (у тому числі -- іноземних) усіх категорій і слухачів курсів підприємництву і наукам з організації і управління бізнесом, створюють бізнес- інкубатори, запрошують до викладацької роботи і практичного керівництва провідних (успішних) підприємців, здійснюють міжнародну діяльність;

- мають тісні зв'язки з промисловістю і бізнесом, активно сприяють місцевому/ регіональному інноваційному розвитку та економічному зростанню нації;

-успішно розвивають свою периферію ЗВО -- відкривають нові підрозділи;

-випускники яких є результативними підприємцями, бізнесменами тощо.

Існують також й інші різні підходи і погляди щодо віднесення орієнтованих на підприємництво університетів, бізнес-коледжів і бізнес-шкіл до підприємницьких.

Таким чином, можна сформулювати узагальнення різних підходів до класифікації підприємницьких ЗВО (рис. 1) і їхніх характерних ознак (рис. 2).

Рис. 1. Приклад різних підходів до класифікації університетів і коледжів, як підприємницьких ЗВО

2. Визначення поняття «підприємницького університету (ЗВО)».

Найбільш вживаними варіантами визначення поняття підприємницького університету (ЗВО), введеними в науковий обіг вченими, фахівцями і практиками академічного (університетського) підприємництва, є такі:

1. Університети, які розглядають нові джерела фінансування, як патенти, дослідження в рамках договорів і вступ у партнерство (кооперацію) з приватним підприємством (1983 рік, H.Etzkowitz[3]).

2. Підприємницький університет спонукає (сприяє, включає в себе) створення нових підприємств університетськими професорами (викладачами), технічними співробітниками або студентами (1995 рік, J.Chrisman, T.Hynes, S.Fraser[4]).

Рис. 2. Класифікація ознак підприємницьких ЗВО

3. Трансфер (передача) університетських технологій визначається, як формальне зусилля заробити на університетських дослідженнях шляхом приведення (впровадження) результатів досліджень у життя в якості комерційних підприємств (капіталізація університетських досліджень). У свою чергу, формальні зусилля_визначаються, як організаційні одиниці з прямою відповідальністю за просування (промоцію, сприяння) передачі технологій (1995 рік, D.Dill [5]).

4. Підприємницький університет активно прагне до інновацій у своїй роботі. Він хоче суттєво змінити характер діяльності організації для того, щоб виявитися у майбутньому у більш сприятливому положенні. Підприємницькі університети прагнуть стати «стійкими» університетами і важливими самостійними гравцями. Підприємливість інститутів одночасно можна вважати процесом і результатом (1998 рік, B.R.Clark[6]).

5. Підприємницький університет може означати три речі: сам університет, як організація, стає підприємницьким; члени університетського викладацького складу, студенти, співробітники перетворюють себе якимось чином у підприємців; а також взаємодія університету із зовнішнім середовищем, «структурний зв'язок» між університетом і регіоном слідує підприємницькому духу (1998 рік, J.Rцpke [7-8]).

6. Підприємницький університет характеризується більш щільним партнерством університету з бізнесом, більшою відповідальністю працівників (співробітників) за доступність зовнішніх джерел фінансування, а також менеджерським ідеалом інститу- ційного управління, керівництва (лідерства) та планування (1999 рік, G.Subotzky[9]).

7. Знаходячись у серці (центрі) будь-якої підприємницької культури, підприємницькі університети мають можливість здійснювати інновації, розпізнавати і створювати можливості, працювати в команді, приймати (брати на себе) ризики і відповідати на виклики часу (2002 рік, D.A.Kirby[10]).

8. Подібно до того, як університет готує окремих студентів і випускає їх у світ, підприємницький університет є природним інкубатором, що забезпечує структурну підтримку викладачам і студентам для ініціації (відкриття) нових підприємств: інтелектуальних, комерційних і спільних (2003 рік , H.Etzkowitz[11]).

9. Підприємницький університет заснований як на комерціалізації (традиційно або історично створених курсів подальшої освіти, консультаційних послуг і розширенні діяльності), так і на комодитизації (поширенні патентів, продажі ліцензій або заснуванні студентами стартапів) (2003 рік, M.Jacob, M.Lundqvist, H.Hellsmark[12]).

10.... не більше, ніж продавець послуг у галузі знань ... (2003 рік, G.Williams [13])

11. Підприємницький університет -- це вищий навчальний заклад, який систематично докладає зусиль із подолання обмежень у трьох сферах -- генерації знань, викладанні і перетворенні знань у практику -- шляхом ініціювання нових видів діяльності, трансформації внутрішнього середовища і модифікації взаємодії із зовнішнім середовищем (2007 рік, Г.Н.Константинов, С.Р.Филонович [14]).

12. Капіталізація знань -- основа нової місії університету, що більш тісно пов'язує його із споживачами знань і що декларує його у якості самостійного економічного суб'єкту на динамічному ринку освітніх і наукових послуг.

Основними принципами підприємницького університету є: здатність академічного керівництва визначати стратегічні цілі і досягати їх; правовий контроль за академічними ресурсами, включаючи матеріальну власність, таку як університетські будівлі, і інтелектуальну власність у вигляді результатів досліджень; організаційна здатність для трансферу технологій через патентування, ліцензування і створення інкубаторів; корпоративна підприємницька етика серед представників адміністрації, факультетів і студентів (2008 рік, H.Etzkowitz [15; 16]).

3. Концептуальна модель підприємницького університету (ЗВО).

Виходячи з цілей підприємницького університету і його трьох основних місій -- навчання, виконання НДДКР (R&D) і комерціалізації інтелектуальної власності, вони, за логікою їхнього розвитку, повинні поступово перетворюватися на підприємницькі організації. На це вказували багато фахівців, у тому числі Г.Іцковіц [17] і Й.Рлпке [7-8]. Ґрунтуючись на розглянутих вище концепціях університетів (ЗВО) підприємницького типу, формальних і неформальних інституціональних факторах, що впливають на досягнення очікуваних результатів, а також з урахуванням результатів робіт [1820] і об'єктивного чинника -- необхідної підтримки суспільством підприємництва університетів, представимо на рис. 3 наступну концептуальну модель підприємницького університету (ЗВО). На рис. 4 представимо узагальнену теоретичну модель підприємницького ЗВО (університету), а на рис. 5 -- головні результати діяльності підприємницьких університетів (ЗВО).

Рис. 3. Концептуальна модель підприємницького університету (ЗВО)



Рис. 4. Узагальнена теоретична модель підприємницького університету (ЗВО)

Головні результати діяльності підприємницьких університетів (ЗВО) можуть бути досить різноманітними і значущими для суспільства. Це:

1. Соціальні, громадянські та суспільно-корисні результати (соціальна сфера). У тому числі:

- підвищення інтелекту суспільства;

- створення нових колективів і соціальних мереж;

- протидія безробіттю -- утворення нових робочих місць;

- просування, застосування і впровадження нових технологій для лікування і охорони здоров'я людей, тваринного світу, захисту і збереженню довкілля.

2. Економічно-промислова користь (економіка і промисловість). Найбільш важливими результатами доцільно вважати:

- вплив на розвиток підприємництва, економічно-промислове зростання (локальне, регіональне, національне), трансформацію, розвиток і удосконалення місцевих індустріальних галузей, підвищення конкурентоспроможності економіки;

Рис. 5. Головні результати діяльності підприємницьких університетів (ЗВО) у різних сферах

- перенесення і прищеплення (трансплантація) на місцевому рівні нових видів промисловості; трансфер інноваційних технологій і співпраця з промисловістю (бізнесом);

- створення спін-офф і стартапкомпаній, сприяння розвиткові приватного підприємництва, малого і середнього бізнесу тощо.

3. Освітня, культурна і науково-технічна користь (освіта, наука, техніка, культура ).

4. Користь від академічного (університетського) підприємництва (академічне

або університетське підприємництво):

- матеріально-фінансова;

- ділові зв'язки з промисловістю, бізнесом, потенційними замовниками освітніх послуг і роботодавцями.

5. Користь для підприємницького університету (ЗВО) у сфері суспільного (громадського) визнання для підвищення рейтингу на ринках освітніх і наукових послуг, укріплення іміджу і розширення громадських комунікацій (зв'язків із громадськістю)(суспільне визнання досягнень підприємницького університету або підприємницького З ВО).

Можливі види і сутність підприємницької діяльності ЗВО наведемо нижче.

1. Соціальні, громадянські та суспільно-корисні результати:

-створення нових колективів і соціальних мереж;

-протидія безробіттю -- утворення нових робочих місць;

-просування, застосування і впровадження нових технологій для лікування і охорони здоров'я людей, тваринного світу, захисту і збереженню довкілля;

-протидія голоду на Землі -- пошук, відкриття і просування нових видів харчів і харчових технологій;

-підвищення загального інтелектуального рівня народів світу;

-розповсюдження морально-етичних норм співіснування в глобальному світовому суспільстві;

-укріплення інституту сім'ї і шлюбу;

-боротьба за здоровий спосіб життя, правильне харчування і мирне співіснування на Землі;

-прогнозування негативних наслідків природних катаклізмів, розробка методів і технологій їхнього попередження і протидії ним;

-прогнозування наслідків неконтрольованого росту населення на Землі та кліматичних змін; інтернаціоналізація освіти, культури і науки тощо

2. Економічно-промислова користь:

-вплив на розвиток підприємництва, економічно-промислове зростання (локальне, регіональне, національне), трансформацію, розвиток і удосконалення місцевих індустріальних галузей;

-перенесення і прищеплення (трансплантація) на місцевому рівні нових видів промисловості; трансфер інноваційних технологій і співпраця з промисловістю (бізнесом);

-створення спін-офф і стартап компаній, сприяння розвиткові приватного підприємництва, малого і середнього бізнесу тощо

3. Освітня, культурна і науково-технічна користь:

-просвіта, освіта, наука, культура, пошук і розповсюдження нових знань, створення нових технологій у всіх сферах людського життя;

-підготовка кадрів високої професійної і вищої наукової кваліфікації, виховна робота з молоддю, укріплення культурних традицій і співпраця з місцевими громадами;

-розвинення та удосконалення університетських структур, методів і методик викладання і навчання, розробка і впровадження нових напрямів навчання і наукових досліджень, здійснення наукових відкриттів і винаходів тощо.

4. Користь від академічного (університетського) підприємництва: Матеріально-фінансова:

-поповнення бюджету університету (ЗВО) за рахунок коштів від оплати навчання місцевих, іногородніх і зарубіжних студентів (бакалаврів і магістрів), підготовки науковців і від контрактних НДДКР, різноманітних грантів, стипендій, ендаументів, пожертвувань, спонсорських коштів;

-отримання університетами, кафедрами, професорами, науковцями та іншими виконавцями НДДКР процентів від використання патентів, продажу ліцензій, роялті від трансферу технологій і різних видів комерціалізованої наукової та науково-технічної продукції;

-отримання університетами, кафедрами, професорами, науковцями і викладачами наукових грантів, премій і нагород за науково-технічну, викладацьку діяльність, публікацію наукових монографій, навчальних підручників, посібників.

Ділові зв'язки з промисловістю, бізнесом, потенційними замовниками освітніх послуг і роботодавцями:

-прискорення трансферу технологій;

-прискорення впровадження результатів НДДКР;

-спільне створення спін-оф і стартап компаній, науково-технічних і виробничих кластерів, технопарків тощо;

-отримання контрактів на НДДКР;

-спільне виконання пошукових і прикладних наукових досліджень; -працевлаштування випускників університету;

-прийом на професійне навчання студентів, направлених діловими партнерами (представниками промисловості і бізнесу);

-прийом до магістратури і докторантури представників промисловості і бізнесу; -отримання фінансової (спонсорської) допомоги від представників ділових кіл і бізнесу тощо.

5. Користь для підприємницького університету (ЗВО) у сфері суспільного (громадського) визнання, для підвищення рейтингу на ринках освітніх і наукових послуг, укріплення іміджу і розширення громадських комунікацій (зв'язків із громадськістю): -укріплення матеріально-технічної бази університету і розвинення інфраструктури; -відкриття периферійних філій, відділень, підприємств, виробництв тощо; -укріплення фінансового стану університету, створення ендавментів, фондів, накопичення бюджетних коштів університету;

-створення комфортних умов для кращих науковців, професорів, викладачів, інженерно-технічного персоналу тощо;

-фінансова підтримка навчання кращих студентів, запрошення до співпраці видатних вчених і практиків, провідних викладачів, закріплення кадрів високої кваліфікації; -розвинення спортивної і культурно-масової роботи, організація дозвілля і свят; широка видавнича діяльність, співпраця з мас-медіа, активна робота з потенційними абітурієнтами, їхніми батьками і спонсорами;

-участь у конкурсах, рейтингах, іміджевих заходах, проведення на базі університету культурних і суспільно-громадських заходів для місцевої громади.

4. Складові підприємницького дослідницького університету та його роль у трансфері технологій і створенні нових фірм.

На рис. 6 представимо головні складові інноваційного підприємницького дослідницького університету. Наведено опис переліку головних складових підприємницького дослідницького університету (за [21]).

Різноманітність параметрів і чинників та їхня сутність:

1. Спонукальна система:

-професорсько-викладацький склад і науковий персонал;

-департаменти (факультети, відділи, відділення, інститути, НДЛ тощо);

-офіси з трансферу технологій (за [22]).



Рис. 6. Складові підприємницького дослідницького університету (за матеріалами з [21])

2. Статус:

-державний / приватний;

-університетський престиж;

-департаменти (факультети, відділи, відділення, інститути, наукові лабораторії, медичні школи тощо) (за [23]).

3. Розташування:

-близькість (наближеність) до високих технологій (високотехнологічних фірм і промисловості) (за [24]).

4. Культура:

-культура;

-історичний контекст;

-прихильність до підприємницької культури, що підтримує утворення інтегральної корпоративної підприємницької культури університету (за [25]).

5. Політика:

-інтелектуальна власність;

-балансуючи інтереси зацікавлених сторін і посередників;

-зосередження на дослідницьких групах;

-активний підтримуючий менеджмент (вибірковість, підтримування участі);

-зміни;

-ефективне використання (розміщення) бюджету (за [26]).

6. Посередницькі агенти:

-офіси з трансферу технологій (придатність, вік, перспектива);

-інкубатори (за [27]).

7. Професорсько-викладацький склад і науковий персонал:

-мотивація;

-відповідність (сумісність);

-розуміння бізнес-знань і ринку;

-участь (залучення, причетність) і співробітництво;

-походження (біографічна історія);

-якість (кваліфікація);

-демонстрація (показ) привабливості для зовнішніх агентів;

-статус;

-сприйняття;

-налаштованість (рішення) на розкриття результатів (винаходів, відкриттів) (за [28]).

8. Досвід:

-університетське навчання;

-університетський досвід (за [29]).

9. Технології:

-здійсненність;

-внесок / сфокусованість на досягненні ефекту від впровадження;

-радикальність;

-продуктивність (за [30]).

10. Визначена (певна) роль та ідентичність:

-кордони (межі) взаємодії з промисловістю;

-розподіл праці (фундаментальні дослідження на противагу прикладним дослідженням) та його наслідки (значення);

-вирівнювання (відповідність) академічної місії (навчання і дослідження на противагу підприємництву) (за [31]).

11. Промислові умови:

-ресурси;

-можливості;

-корпоративні практики;

-концентрація;

-одержувач (отримувач) (за [32]).

12. Урядова політика (підтримка університетського підприємництва, трансферу технологій тощо):

-акт Бай-Доула;

-інші законодавчі акти (за [33-34]).

5. Роль підприємницької діяльності ЗВО в альтернативному, інноваційно- спрямованому місцевому та регіональному зростанні (приклад США).

Американські університети взаємодіють із місцевими громадами у різні способи. Цікаво зосередити увагу на ролі університетів у місцевих інноваційних процесах. Але є багато інших аспектів взаємодії, в яких університети можуть бути важливими культурними, інтелектуальними, архітектурними, естетичними, художніми, спортивними, рекреаційними та медичними носіями ресурсів для їхніх громад. Студенти та співробітники можуть брати участь у важливих місцевих соціальних проектах. Випускники університету, якщо вони залишаються в цьому районі, будуть робити внесок у життя своїх громад у різноманітних формах. Можна навіть стверджувати, що університети сприяють згуртованості сім'ї, без хороших місцевих університетів молоді люди будуть змушені покинути або перервати своє навчання і свої дослідження, і мало імовірно, щоб вони повернулися назад пізніше.

Навіть у суто економічній сфері є важливі аспекти ролі університетів. У багатьох громадах університет є одним із найбільших роботодавців і споживачів продукції та послуг, вироблених місцевою економікою. Університети також можуть бути важливими власниками місцевої нерухомості. Університетський внесок у місцеві інноваційні процеси, таким чином, є тільки частиною його місцевої присутності. Інтегруюча роль університету в інноваційно-спрямованому розвитку місцевої (локальної/регіональної) промисловості може відбуватися за такими чотирма освітньо-науковими і індустрі- ально-орієнтованими напрямами:

1. Освіта і професійна підготовка. Університети і коледжі здійснюють важливий внесок у місцевий розвиток людського капіталу, готуючи студентів, магістрів, докторів, навчаючи (підвищуючи кваліфікацію) в середині кар'єри (протягом життя), а також надаючи необхідний рівень освіти для керівників.

2. Додавання до фонду (акції) кодифікованих знань, включаючи: публікації в технічній літературі, патенти, програмне забезпечення та апаратні прототипи.

3. Збільшення місцевого потенціалу для наукового і технологічного вирішення проблем (розв'язання наукових і технологічних задач/завдань), експертних оцінок і консультування. Це включає в себе різні форми підтримки для створення та розробку нових, орієнтованих на нові знання і технології підприємств, таких, як програми наставництва з бізнесу (підприємництва) та з промисловості, запуск клінік та інкубаторів. Це також включає контрактні дослідження, що виконуються дослідниками університетів для промисловості, спільні дослідницькі проекти, що здійснюється спільно дослідниками з університетів і з промисловості, консалтинг викладачів і науковців і ліцензування технологій. Університети можуть також вносити свій вклад, надаючи місцевим фірмам доступ до спеціалізованих приладів та обладнання.

4. Надання місця для відкритого обговорення, бесід і розмов стосовно шляхів розвитку промисловості та нових технологічних і ринкових можливостей.

Ці, так звані «місця для громадського користування», деякі з яких зосереджені на проблемах конкретних галузей, а інші -- ні, включають організовані, розміщені і проведені університетами наради і конференції, нормативні форуми, форуми для потенційних інвесторів (бізнес-ангелів, інвесторів венчурного капіталу), конкурси бізнес-планів, програми промислових зв'язків, програми з діяльності мережі випускників, а також залучення місцевих фахівців-промисловців до роботи комітетів і комісій з розробки навчальних програм.

Зазначимо, що бізнес-ангели інвестують частину власних коштів в інноваційні компанії ранніх стадій розвитку -- «посівної» (seed) і початкової (start-up), підтримуючи їхній технічний і комерційний розвиток. Особливість бізнес-ангелів -- «бути готовими до ризику і реально інвестувати ризикові проекти» -- роблять цих інвесторів такими, що заслуговують на увагу громадськості та гідними підтримки з боку держави. Бізнес-ангели дієво сприяють ефективності державної економіки. Вони не позичають гроші, як банк (боргове фінансування), а надають гроші, зв'язки і досвід в обмін на частку акцій в новій компанії (часткове фінансування).

Таким чином, діяльність ЗВО є тісно пов'язаною як з місцевою (локальною), так і регіональною громадою (рис. 7). Це, в першу чергу, стосується великих дослідницьких університетів, які є дійсно міжнародними організаціями, що навчають студентів із різних країн світу, сприяють розвиткові міжнародної наукової літератури, взаємодіютьіз фірмами і урядами багатьох країн і запрошують до освітньої діяльності й НДДКР (R&D) міжнародно-визнаних інтелектуальних лідерів із усього світу. Але навіть ці «глобальні» університети спрямовують економічні наслідки своєї діяльностіна свої місцеві спільноти. Для інших ЗВО економічні наслідки є виключно важливими для локального/регіонального соціально-економічного середовища [35, с. 24-26]. Слід підкреслити, що роль університетів у місцевих інноваційних процесах залежить від того, якими шляхами планується здійснення промислової трансформації (реорганізації, розвитку).

Рис. 7. Інтегруюча роль університету (ЗВО) в інноваційно-спрямованому розвитку місцевої (локальної/регіональної) промисловості (за джерелом [35])



Незважаючи на багато спільного, все ж спостерігається тенденція до певних напрямів (типів) діяльності університетів, найбільш тісно пов'язаних з інноваційними шляхами місцевого локального або регіонального розвитку.

Перший напрям пов'язаний із створенням нової промисловості, побудованої на наукових знаннях і прогресивних технологіях, і важливою діяльністю, що включає в себе надання різних видів підтримки для формування нового бізнесу, активні програми і політику з ліцензування технологій і зусилля з установлення і укріплення зв'язків між академічними дослідниками і місцевими підприємцями. Ключові особи в університеті можуть також відігравати важливу роль у створенні стилю або ідентичності для нової галузі, проведенняконференцій і семінарів, виконувати

важливу діяльність із встановлення стандартів, і в цілому виступати в якості так званих «хрещених батьків» і «покровителів» нових видів промисловості, привертати прогнозувати картину майбутнього впливу на індустріальний розвиток і потенціал місцевого (локального/регіонального) зростання.

Для другого напряму, пов'язаного з перенесенням (трансплантацією) нових типів промисловості до свого регіону, важливою діяльністю університету є реагування на місцеві потреби робочої сили в процесі перенесення (трансплантації) нових типів промислових фірм, особливо шляхом розробки нових, індивідуальних навчальних планів і програм безперервної освіти. Ще одна важлива роль полягає в наданні технічної допомоги місцевим постачальникам і субпідрядникам.

Для третього напряму, пов'язаного з диверсифікацією існуючих місцевих підприємств і старих індустріальних галузей у нові високотехнологічні, ключовою роллю для університету є встановлення і підтримка технологічних зв'язків між роз'єднаними дійовими особами, наприклад, шляхом створення на території кампусу форумів для обговорення нових програм місцевих промислових технологій.

Ще одна важлива роль полягає у допомозі в утворенні ідентичності нової галузі на місцевому рівні.

Для четвертого напряму, пов'язаного з модернізацією і нарощуванням технологічної бази існуючих видів місцевої промисловості, місцеві університети мають сприяти вирішенню технічних і технологічних проблем через контрактні дослідження і консалтинг професорсько-викладацького і наукового персоналу, розробляти і впроваджувати орієнтовані на промисловість відповідні навчальні плани і програми, що ведуть до отримання ступеня, забезпечувати безперервну освіту, створення можливості для стажування студентів і викладачів на об'єктах місцевої промисловості, скликати конференції і проводити семінари і практичне навчання для представників промисловості, користувачів і постачальників, проводити науково-технічні розвідки для передбачення та прогнозування можливого розвитку подій у промисловості, науці і техніці, а також брати участь у вивченні і запозиченні глобально передових досягнень (практики і технологій діяльності) для потреб місцевої промисловості. Таким чином, не існує єдиного ефективнішого універсального підходу у визначенні ролі університету в економічному і технологічному місцевому (регіональному) розвитку. Багато університетів акцентують свою увагу на патентуванні, ліцензуванні та стартапах.

Необхідно зважати на більш широку і диференційовану роль ЗВО. Всі місцеві економіки відрізняються одна від одної, також як і університети. Університети, що є лідерами інтелектуального розвитку, мають (і можуть!) виконувати інтегруючу роль в інноваційно-спрямованому (інноваційно-скерованому) розвиткові місцевої (локальної/регіональної) промисловості, бути відповідальними за розвиток економічної місії, повинні розуміти особливості, обставини і потреби місцевої промисловості, а також сильні і слабкі сторони їхніх власних установ. Ці лідери повинні вміти обирати і розуміти шляхи, якими місцеві галузі можуть досягти необхідного розвитку, створювати і підтримувати інноваційні процеси, що пов'язані з обраними шляхами [35, с. 26-28].

Як бачимо, роль підприємницьких університетів у регіональному розвитку своєї країни є надзвичайно важливою. Однією з перших регіональних теоретичних моделей підприємницького університету, що мала назву «Потрійної спіралі», розробив, теоретично обґрунтував і практично застосував Генрі Іцковіц. Ця модель, заснована на успішній практиці комерціалізації наукових досліджень у високотехнологічних областях, є яскравим прикладом університетської підприємницької діяльності провідних дослідницьких університетів США -- Стенфордського університету та Мас- сачусетського технологічного інституту (МІТ). За словами Г.Іцковіца, головною особливістю підприємницького університету є комерціалізація результатів досліджень шляхом створення суміжних «гібридних структур» з державою і промисловістю [36: 37]. Застосовність моделі, однак, обмежується галузями з більш високим поглинанням, а в регіональному випадку -- місцевими фірмами, які здатні комерціалізувати складні результати наукових досліджень [38]. В іншій концептуалізації підприємницьких університетів Б. Кларк заснував свою модель на європейських і британських університетах і розширив погляд Г.Іцковіца на якісні характеристики університетів [6]. Крім діяльності, орієнтованої на отримання прибутку (тобто диверсифікованої бази фінансування), Б.Кларк підкреслив стратегічну і управлінську гнучкість, автономне прийняття рішень і інтегровану підприємницьку культуру в університетах [39].

Єдиний однобічний підхід до визначення підприємницького університету є відсутнім. Проте, у більшості пов'язаних робіт підкреслюються ті ж особливості: розвиток діяльності так званої «третьої місії», тобто -- передача технологій та зв'язок між університетами та промисловістю, а також внесок у регіони, як матеріальний (створення нових робочих місць та отримання доходів), так і нематеріальний (формування підприємницького мислення та інноваційної культури в суспільстві).

Таким чином, можна розширити визначення поняття «підприємницького університету» (ЗВО) за їхньою роллю у регіональному розвитку [38]:

1. Д.Кірбі, М.Герреро та Д. Урбано визначають підприємницький університет як природний інкубатор, який, приймаючи узгоджену стратегію в критично важливих видах діяльності (наприклад, викладання, дослідження та підприємництво), намагається забезпечити адекватну атмосферу, в якій університетська спільнота (наприклад, професорсько-викладацький склад, студенти та співробітники) може досліджувати, оцінювати і використовувати ідеї, які можуть бути перетворені в соціально-економічні підприємницькі ініціативи [40].

2. Роль університетів -- це не просто передача технологій (патенти, побічні продукти (спін-оф) і стартапи), а, скоріше, сприяння і лідерство в створенні підприємницького мислення, дій, інститутів і підприємницького капіталу [41].

3. Підприємницький університет може бути визначений як такий, що вижив у конкурентному середовищі, із загальною стратегією, орієнтованою на те, щоб бути кращим у всій своїй діяльності (наприклад, мати хороші фінанси, вибирати хороших студентів і викладачів, проводити якісні дослідження) [42].

4. Модель підприємницького університету виникла в процесі корисності знань для промисловості, в якій значні прибутки будуть отримані шляхом продажу знань [43].

5. Підприємництво в широкому сенсі -- отримання зростаючого відсотка фінансування з недержавних джерел або утворення більш тісного зв'язку з суспільством за допомогою діяльності третього потоку з промисловою або комерційною асоціацією [44].

6. Підприємницький університет повинен стати підприємницькою організацією, його члени повинні стати підприємцями, а його взаємодія з навколишнім середовищем повинна слідувати підприємницькій моделі [45].

7. Природа підприємницького університету така, що випускники сприймаються не тільки як майбутні шукачі роботи, але і як майбутні творці роботи, і організація та зміст викладацької діяльності відображають цю концепцію [46].

8. Підприємницька модель стверджує, що університети сприяють розвитку своїх регіонів, беручи участь у патентній, ліцензійній та академічній діяльності, що формується з університетських предметів, таких як інженерія, інформаційні технології та біотехнології, в яких отримані знання легше перетинаються з продуктами та процесами, що їх промисловість та ринкові структури можуть поглинати [47].

9. Підприємницький університет -- це, насамперед, регіональний актор [36].



Висновки

Поняття і концепції «підприємницького університету» досить ретельно досліджувалися і виносилися на розгляд різними науковцями й у різні роки. Існують різноманітні визначення терміну «підприємницький університет», оскільки феномен університетського або академічного підприємництва відносно новий і являє собою третю місію ЗВО поряд з продукуванням нових знань і освітньо-виховною діяльністю. Важливою умовою у швидкому розповсюдженні університетського підприємництва є потужний економічний фактор умотивованості як професорсько-викладацького персоналу, так і керівництва ЗВО, зацікавленості держави, промисловості та бізнесу у швидкому впровадженні результатів НДДКР (R&D). Особливо важливим є внесок підприємницьких університетів у місцевий/регіональний, а також, і загальнонаціональний соціально-економічний розвиток країни (яскравим прикладом може слугувати діяльність підприємницьких університетів США та інших економічно-розвинених країн).

Для національної системи вищої освіти і держави в цілому такий досвід університетського (академічного) підприємництва є досить корисним.



Література

1. Hackett Edward J. «Science as a Vocation in the 1990s: The Changing Organizational Culture of Science». The Journal of Higher Education, 1990. Vol. 61. No. 3. U.S.A. : Published by Ohio State University Press. Рр. 241--279;

2. Slaughter S., Leslie L. Academic capitalism. Politics, Policies, and the Entrepreneurial University. Baltimore, MA, U.S.A. : The John Hopkins University Press, 1997. 276 p.;

3. Etzkowitz H. Entrepreneurial Scientists and Entrepreneurial Universities in American Academic Science. Minerva. 1983. Vol. 21. Is. 2-3. P. 198-233;

4. Chrisman J. J, Hynes T, Fraser S. Faculty Entrepreneurship and Economic development: The Case of the University of Calgary. Journal of Business Venturing, July 1995. Vol. 10. Is. 4. Pр. 267-281;

5. Dill D. University-industry entrepreneurship: the organization and management of American university technology transfer units. Higher Education. 1995. Vol. 29. No. 4. Pр. 369-384;

6. Clark Burton R. Creating Entrepreneurial Universities: Organizational Pathways of Transformations. Oxford : Pergamon-Elsevier Science, 1998. 180 p.;

7. Clark Burton R. Creating Entrepreneurial Universities: Organizational Pathways of Transformation. IAU PRESS. ISSUES IN HIGHER EDUCATION. Wagon Lane, Bing-ley BD16 1WA. UK : Emerald Group Publishing Limited. Howard House, 2008. 164 p.;

8. Rцpke J. The Entrepreneurial University, Innovation, academic knowledge creation and regional development in a globalized economy.Working Paper Department of Economics, Philipps. Universitдt Marburg, Germany, 5.1.2000. P. 3 (19 p.). URL : https://www.econbiz.de/Record/ the-entrepreneurial-university-innovation-academic-knowledge-creation-and-regional-development- in-a-globalized-economy-r%C3%B6pke-jochen/10001496701 (Дата звернення:08.09.2019);

9. Rцpke J. The Entrepreneurial University. Innovation, academic knowledge creation and regional development in a globalized economy. Department of Economics, Philipps-Universitflt Marburg, Germany, September 16, 1998. P. 2 (15 p.). URL : https://www.semanticscholar.org/paper/ The-Entrepreneurial-University-Innovation-%2C-and-in-R%C3%B6pke/62258e61ed0a86c3e5b 9a118bf07a83f49b12e33 (Дата звернення: 08.09.2019);

10. Subotzky G.Alternatives to the Entrepreneurial University: New Modes of Knowledge Production in Community Service Programs. Higher Education, December 1999. Vol. 38. No. 4. Pp. 401-440;

11. Kirby D. A. Entrepreneurship. UK : Maidenhead, McGraw-Hill Higher Education, July 2002. 360 p.;

12. Etzkowitz H. Research groups as `quasi firms': the invention of the entrepreneurial university. Research Policy. 2003. Vol. 32. Is. 1. P. 109-121;

13. Jacob M, Lundqvist M, Hellsmark H. Entrepreneurial transformations in the Swedish University system: the case of Chalmers University of Technology. Research Policy. 2003. Vol. 32. Is. 9. P. 1555-1569;

14. Williams G. The Enterprising University: Reform, Excellence and Equity / Edited by Gareth Williams. Buckingham [England]; Philadelphia, PA : Society for Research into Higher Education: Open University Press, 2003. 193 p.;

15. Константинов Г. H., Филонович С.Р. Что такое предпринимательский университет. Вопросы образования. 2007. № 1. С. 49-62;

16. HцKoдuц Г. Тройная спираль. Университеты -- предприятия -- государство. Инновации в действии : монография / пер. с англ., под ред. А. Ф. Уварова. -- Том-ск : изд-во Том. гос. ун-та систем упр. и радиоэлектроники, 2010.237 с.;

17. Etzkowitz H.The Triple Helix: University-Industry-Government Innovation in Action. New York & London : Routledge, Taylor & Francis Group, 2008.164 р.;

18. Etzkowitz H. The evolution of the Entrepreneurial University. International Journal of Technology and Globalization, 2004. Vol. 1. No. 1. P. 64-77;

19. Guerrero M, Urbano D. Entrepreneurial Universities: The Case of Autonomous University of Barcelona. Research work. Creaciyn, Estrategia y Gestiyn de Empresas Departament d'Economia de l'Empresa Universitat Autrnoma de Barcelona, May 2007.84 p. URL: https://www.yumpu. com/en/document/view/18415937/autonomous-university-of-barcelona-entrepreneurial- universities- (Дата звернення: 10.08.2019);

20. Guerrero M, Urbano D. The development of an entrepreneurial university. The Journal of Technology Transfer. 2012. Vol. 37. Is. 1. Pp. 43-74;

21. Guerrero-Cano M. A literature review on entrepreneurial universities: An institutional approach. Working paper presented at the 3rd Conference of Pre-communications to Congresses. Business Economic Department. Autonomous Uni-versity of Barcelona. Barcelona, June 2006. -- 28 p. -- URL : https://www.researchgate.net/publication/228657319_A_literature_review_on_entrepreneurial_ universities_An_institutional_approach (Дата звернення:11.10.2019);

22. Rothaermel F.T., Agung S.D. , Jiang L. University entrepreneurship: a taxonomy of the literature. Industrial and Corporate Change. 2007. Vol. 16. Is. 4. Pр. 691--791;

23. Friedman J., Silberman J. University technology transfer: do incentives, management, and location matter. Journal of Technology Transfer. 2003. Vol. 28. Is. 1. Pр. 17--30;

24. Thursby J., Jensen R. A., Thursby M. С.Objectives, Characteristics and Outcomes of University Licensing: A Survey of Major U.S. Universities. Journal of Technology Transfer. 2001. Vol. 26. Is. 1--2. Pр. 59--72;

25. Mansfield E. Academic Research Underlying Industrial Innovations . Review of Economics and Statistics. 1995. Vol. 77. Is. 1. Pр. 55--65;

26. Jacob M, Lundqvist M, Hellsmark H. Entrepreneurial transformations in the Swedish University system: the case of Chalmers University of Technology. Research Policy. 2003. Vol. 32. Is. 9. Pp. 1555-1569;

27. Powers J. B., McDougall P.Policy orientation effects on performance with licensing to start-ups and small companies. Research Policy. 2005. Vol. 34. Is. 7. Pp. 1028-- 1042;

28. Colins S., Wakoh H. Universities and Technology Transfer in Japan: Recent Reforms in Historical Perspective . Journal of Technology Transfer. 2000. Vol. 25. Is. 2. Pp. 213--222.

29. Chrisman J. J., Hynes T., Fraser S. Faculty Entrepreneurship and Economic development: The Case of the University of Calgary. Journal of Business Venturing, July 1995. Vol. 10. Is. 4. Pp. 267-281;

30. Owen-Smith J., Powell W.W. To Patent or Not: Faculty Decisions and Institutional Success at Technology Transfer. Journal of Technology Transfer. 2001. Vol. 26. Is. 1--2. Pp. 99--114;

31. Agrawal A, Henderson R. Putting Patents in Context: Exploring Knowledge Transfer from MIT. Management Science, 2002. Vol. 48. Is. 1. Pp. 44--60;

32. Etzkowitz H Research groups as `quasi firms': the invention of the entrepreneurial university. Research Policy. 2003. Vol. 32. Is. 1. Pp. 109-121;

33. Harmon B, Ardishvili A., Cardozo R., Elder T, Leuthold J., Parshall J., Raghian M. Mapping the university technology transfer process. Journal of Business Venturing. 1997. Vol. 12. Is. 6. Pp. 423--434;

34. Mowery D. C. The growth of patenting and licensing by the U.S. universities: an assessment of the effects of the Bayh-Dole act of 1980 / D. C. Mowery, R. R. Nelson, B. N. Sampat, A. A. Ziedonis. Research Policy. 2001. Vol. 30. Is. 1.-- P. 99--119;

35. Mowery D.C. The Bayh-Dole Act of 1980 and University-Industry Technology Transfer: A Model for Other OECD Governments? / D. C. Mowery, B. N. Sampat Journal of Technology Transfer. 2005. Vol. 30. Is. 1-2. P. 115-127;

36. Lester R. K. Universities, Innovation, and the Competitiveness of Local Econo-mies: A Summary Report from the Local Innovation Systems Project -- Phase I / R. K. Lester; MIT IPC Working Paper IPC-05-010, December 2005. 33 p. URL : MIT IPC Local Innovation Systems Working Paper 05-005 | IPC Working Paper 05-010 (Дата 3BepHeHHя: 09.10. 2019).;

37. Etzkowitz, H. Innovation Lodestar: The entrepreneurial university in a stellar knowledge firmament. Technological Forecasting and Social Change. 2017. Vol.123. Pp. 122-129;

38. Schmitz, A., Urbano, D., Dandolini, G. A., de Souza, J. A., & Guerrero, M. Innova-tion and entrepreneurship in the academic setting: A systematic literature review. In-ternational Entrepreneurship and Management Journal. 2017. Vol. 13. Is. 2. Pp. 369--395;

39. Budyldina N. Entrepreneurial universities and regional contribution. June 2018. Volume 14. Is. 2. Pp 265--277. URL:https://link.springer.com/article/10.1007/s11365-018-0500-0(Дата 3BepHeHHя: 16.08.2018);

40. Shattock, M. The entrepreneurial university: An idea for its time // London Review of Education. 2010. Vol. 8. Is. 3. Pp. 263--271;

41. Kirby, D. A., Guerrero, M, & Urbano, D. Making Universities More Entrepreneur-ial: Development of a Model. Canadian Journal of Administrative Sciences. 2011. Vol. 28. Is.3. Pp. 302--316;

42. Audretsch, D. B, Hblsbeck, M, & Lehmann, E. E. Regional competitiveness, uni-versity spillovers, and entrepreneurial activity. Small Business Economics. 2012. Vol. 39.-- Is.3. Pp. 587--601;

43. Guerrero, M, & Urbano, D. The development of an entrepreneurial universi-ty. The Journal of Technology Transfer. 2012. Vol.37. Is. 1. Pp. 43--74;

44. Liu, Y. Does entrepreneurial university really exist in China? A case from Huazhong University of Scence and Technology. Journal of Knowledge-based Innova-tion in China. 2012. Vol. 4. Is. 2. Pp. 88--103;

45. Taylor, M. P. The entrepreneurial university in the twenty-first century // London Review of Education. 2012. Vol. 3. Pp. 289--305;

46. Urbano, D., & Guerrero, M. Entrepreneurial universities. Economic Development Quarterly. 2013 Vol. 27. Is. 1 . Pp. 40--55;

47. Guerrero, M, Urbano, D, Cunningham, J., & Organ, D. Entrepreneurial univer-sities in two European regions: A case study comparison. The Journal of Technology Transfer. 2014. Vol. 39. Is. 3. Pp. 415--434;

48. Trippl, M, Sinozic, T, & Smith, H L. The role of universities in regional develop-ment: Conceptual models and policy institutions in the UK, Sweden and Austria . Eu-ropean Planning Studies, 2015. Vol. 23. Is. 9. Pp. 1722--1740. URL:https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/09654313.2015.1052782(Дата 3Bepнення: 09.10. 2019).