Дослідження предметної спрямованості стратегічного процесу у харчовій промисловості

Дослідження предметної спрямованості стратегічного процесу у харчовій промисловості

О.О. Шеремет,

кандидат економічних наук, доцент, директор Навчально-наукового інституту економіки і управління

Національний університет харчових технологій, вул. Володимирська, 68, м. Київ, 01601, Україна

У статті досліджуються теоретико-методологічні підходи до предметної спрямованості стратегічного процесу у харчовій промисловості. Обґрунтовано, що системною метою суб'єктів харчової промисловості, які функціонують у від-повідних умовах конкуренції є придушення флуктуаційних явищ, тобто протидія загрозам і викликам з боку зовнішнього і внутрішнього макроекономічного серед-овища, посилення стійкості внутрішньогалузевої соціально-економічної системи. Встановлено, що предметом економічної стратегії у харчовій промисловості пови-нна бути економічна безпека її суб'єктів господарювання. Зниження або усунен-ня суб'єктів господарювання від участі в багатьох сферах внутрішньогалузевої життєдіяльності формує колосальні економічні ризики (загрози) на найближчу та віддалену перспективу розвитку харчової промисловості. З метою забезпечення соціально-економічного розвитку у харчовій промисловості повинна бути розро-блена та введена в дію внутрішньогалузева соціально-економічна політика, яка забезпечить зростання основних індикаторів у національному макроекономічному середовищі. Визначені основні сфери стратегічно-орієнтовної економічної безпеки національної економіки та її сегментних складових. Автором запропоновано для забезпечення стратегічного планування в системі економічної безпеки пропонуєть-ся використовувати класифікаційні ознаки резервів потенційної можливості наці-онального макроекономічного середовища. Сформовано систему інформаційного забезпечення стратегічного дослідження у макроекономічному середовищі.

Ключові слова: стратегічні процеси; економічна безпека; харчова про-мисловість; макроекономічне середовище.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Стратегічний процес у харчовій промисловості - це циклічна спрямованість процесу формулювання, розробки та реалізації галузевої стратегії розвитку з метою підвищення рівня компетентності її сегментних складових, що забезпечить її ефективне функціонування у націо-нальному макроекономічному середовищі.

Внутрішньогалузевий стратегічний процес має наступні ас-пекти: спрямований на реалізацію внутрішньогалузевих стра-тегічних компонентів; має відповідних стейкхолдерів, для яких створюється певна цінність; цілеспрямовано здійснюється за пев-ним взаємопов'язаним алгоритмом (стратегічне обґрунтування, стратегічний аналіз, стратегічна оцінка, стратегічний вибір і ре-алізація внутрішньогалузевої стратегії) та має циклічну природу внаслідок перегляду стратегічних орієнтирів функціонування та розвитку суб'єктів харчової промисловості.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питаннями спря-мованості стратегічних процесів у макроекономічному середови-щі займалися такі науковці в галузі менеджменту: Ю. М. Сафонов, Г С. Григор'єв, О. В. Побережець, Є. І. Масленніков, В. І. Борщ, І. А. Ломачинська та інші.

Постановка завдання. Дослідити предметну спрямованість стратегічного процесу у харчовій промисловості.

Виклад основного матеріалу дослідження. Концепція страте-гічного процесу у харчовій промисловості полягає у формуванні внутрішньогалузевого механізму безперервного цілеспрямовано-го та динамічного процесу виявлення, продукування, використан-ня та оновлення джерел конкурентних переваг на ринку харчової продукції та уточнення стратегії розвитку, які дозволять отримати заплановані стратегічні результати. За результатами структурно-го дослідження стратегічного процесу у харчовій промисловості відмітимо, що без наявності чітко окресленого та обґрунтовано-го предмета, ринкова стратегія так само безперспективна, як і у відсутності визначеності інших його елементів. У наукових до-слідженнях відсутнє чітко сформоване визначення предмета стра-тегії, а розрізнені випадкові висловлювання вимагають до себе критичного відношення та наукового обґрунтування.

Предмет є атрибутом будь-якої діяльності та легко визначається як відповідь на питання «на предмет чого спрямована діяльність відповідного суб'єкта?». Філософське спрямування виділяє аспект перетворення об'єкта в процесі його споживання (або засвоєння, виробництва або виготовлення), тоді предметом можна назвати та-кий конкретний матеріальний або ідеальний об'єкт, на який спря-мована або який активно і осмислено перетвориться суб'єктом.

Предмет - це річ, конкретний матеріальний об'єкт, що сприй-мається органами чуття. У науці - частина об'єкта, певний його аспект, досліджуваний в якомусь конкретному випадку. У філо-софії - те, на що спрямовані думка або дія суб'єкта. Поняття, що позначає певну цілісність, виділену із світу об'єктів у процесі практичної та духовної діяльності. У менш строгому значенні ототожнюється з поняттям об'єкта або речі. В освіті та науці - певне коло знань та умінь, що зазвичай змістовно включає базові відомості з якої-небудь науки, що викладається слухачам в рам-ках системи освіти [1].

Симетричне поняттю «предмет», є поняття «засіб», який можна формально отримати за допомогою логічного принципу подвійності, змінюючи місце або роль відповідного об'єкта в структурі господарської діяльності у відповідному макроеконо- мічному середовищі і замінюючи його перетворення на викорис-тання. Як відомо, засіб являє собою будь-якого роду об'єкт, який спрямовує діяльність суб'єкта макроекономічного середовища та який активно, обґрунтовано та осмислено ним використовуєть-ся у відповідності до визначеної мети. Тому, використовуючи та трактуючи таким чином поняття «предмет» і «засіб» дозволяє ви-ділити в стратегічному процесі харчової промисловості, тобто в суб'єктивній діяльності стратега, новий клас процесів, які вклю-чають перехід предмета стратегії зі стану «предмет» в стан «за-сіб» або навпаки.

У харчовій промисловості за ступеня сформованості внутріш-ньогалузевих процесів перетворення предметів в засоби, за спо-собам, швидкості та точності їх здійснення, можна судити про рівень компетентності суб'єкта ринкової стратегії.

Необхідно констатувати, що логічна симетрія або подвійність понять «предмет» та «засіб», а також їх можливість теоретичного перетворення один в одного, дозволяє описувати механізми перехо-ду у харчовій промисловості реального предмета ринкової стратегії в зовнішні або внутрішні засоби, в процесі яких суб'єкту стратегії відкриваються відповідні операційні можливості дій на макроеко- номічному просторі з урахуванням стратегічних орієнтирів.

Системною метою суб'єктів харчової промисловості, які функціонують у відповідних умовах конкуренції є придушення флуктуаційних явищ, тобто протидія загрозам і викликам з боку зовнішнього і внутрішнього макроекономічного середовища, по-силення стійкості внутрішньогалузевої соціально-економічної системи.

Флуктуація - це незаплановане відхилення або коливання будь- якої величини від її заплановано значення.

Процеси соціально-економічного зростання та соціально-еко-номічні флуктуації віддавна вважаються спорідненими явищами у макроекономічному середовищі. Відмітимо, що у впродовж три-валого часу визначені явища досліджувалися відокремлено. З по-чатку досліджувалися часові ряди макроекономічних індикаторів, які позбавлені трендових сегментів, тому що тренди вважалися екзогенними стосовно флуктуацій. Тренди мають аспекти довго-строкового компонента з відповідною просторовою орієнтацією зростання або зменшення тимчасового ряду у заданому періоді.

Соціально-економічне зростання у харчовій промисловості повинно спиратися на дослідженнях довгострокових траєкторій зростання та їх стабільності. Дослідження у харчовій промисло-вості макроекономічних явищ полягає в окремому моделюван-ні внутрішньогалузевого соціально-економічного зростання та внутрішньогалузевих соціально-економічних циклів. Треба від-мітити, якщо інформаційна компонента спостережень у харчовій промисловості характеризуються синусоїдними підйомами і спа-дами, то має місце циклічна модель поведінки у галузі.

Найчастіше циклічні коливання у внутрішньогалузевому се-редовищі є наслідком періодичних змін у національному макро- економічному середовищі. У харчовій промисловості, якщо на інформаційну компоненту впливають фактори сезонності, напри-клад переробка сільськогосподарської сировини, то в них про-являється сезонна модель поведінки, у якій постійні періодичні зміни повторюються щорічно.

Також необхідно зазначити, що на інформаційну компоненту динамічного ряду соціально-економічного зростання у харчовій промисловості можуть впливати значна кількість випадкових факторів (природничого, політичного та соціально-економічного характеру).

Абстрагуючись від процесу соціально-економічного зростан-ня у харчовій промисловості, з метою концентрації уваги на до-слідженнях флуктуацій, здійснюють моделювання динамічних циклів внутрішньогалузевої ділової активності та навпаки, зо-середжуючи увагу на довгостроковій динаміці соціально-еконо-мічної внутрішньогалузевої діяльності, моделюють зростання продуктивності факторів внутрішньогалузевого виробництва та процесу зростання результуючих індикаторів, при цьому не ана-лізуючи флуктуаційну поведінку галузевих макроекономічних індикаторів. Але існує достатня ймовірність значної взаємоза-лежності між явищами внутрішньогалузевого зростання та флук-туацій, тобто ймовірність ендогенного впливу між відповідними явищами, які впливають на розвиток харчової промисловості. Не- вирішеними питаннями взаємозв'язку та взаємовпливу соціаль-но-економічного зростання та соціально-економічних флуктуацій у харчовій промисловості є з'ясування їх природи. Ендогенний підхід до соціально-економічного зростання у харчовій промис-ловості формує природну конструкцію для кращого розуміння причинних взаємозв'язків між внутрішньогалузевими трендами та флуктуаціями.

В останні роки з поняттями придушення флуктуації та париру-вання загроз і викликів у внутрішньогалузевому макроекономіч- ному середовищі харчової промисловості пов'язується поняття соціально-економічної безпеки в межах господарюючого або гео-графічного сегменту.

Географічний сегмент - це відокремлювана частина внутріш-ньогалузевої діяльності з виробництва та/або продажу певного виду (або групи) харчової продукції у відповідному макроекономічному середовищі.

Основні аспекти географічного сегменту у харчовій промис-ловості:

- політичні та соціально-економічні умови географічного ре-гіону;

- внутрішньогалузевий взаємозв'язком між господарською ді-яльністю в різних географічних регіонах;

- територіальне розташування виробничих потужностей, які забезпечують виробництво харчової продукції;

- внутрішньогалузеві ризики, які характерні для відповідного географічного регіону.

У свою чергу господарський сегмент представляє собою відо-кремлювану частину діяльності суб'єкта харчової промисловості з виробництва та/або продажу певного виду (або групи) харчової продукції, яка має відповідні відмінності.

Потреба в безпеці притаманна будь-якій господарській систе-мі, у тому числі для харчової промисловості. Безпечне середови-ще є однією з найважливіших умов функціонування суб'єктів, які пов'язані з виробництвом та реалізацією харчової продукції.

У сучасних умовах функціонування та розвитку харчової про-мисловості відбувається трансформація внутрішньогалузевої еко-номічної безпеки в соціально-економічну, де посилюється вплив людських чинників.

Проявом такого впливу в зовнішньому середовищі харчової промисловості є формування її соціально-економічної відпові-дальності, а у внутрішньому - створення соціально-економічного партнерства у макроекономічному середовищі країни. Передумо-ви забезпечення внутрішньогалузевої соціально-економічної без-пеки в умовах соціально-орієнтованого національного простору та процесів глобалізації можуть як надавати нові внутрішньога-лузеві можливості, так і спричиняти виникнення нових чи по-силення існуючих загроз у діяльності, яка пов'язана з харчовою промисловістю. Суб'єкти харчової промисловості у своїй госпо-дарській діяльності повинні постійно узгоджувати інтереси, які здебільшого за своїм характером мають економічні ознаки та ма-ють соціальну спрямованість.

Безпека трактується як стан захищеності життєво важливих інтересів суб'єктів національного середовища від внутрішніх і зовнішніх загроз. Об'єктами соціально-економічної безпеки є ре-ально існуючі явища, процеси та відносини, захист яких є одним із завдань системи стратегічного управління.

Поняття «безпека» протилежне поняттям «небезпека» та «за-гроза». Сучасний тлумачний словник дає такі визначення цим по-няттям. Загроза - можливість, неминучість небезпеки. Небезпе-ка - можливість, ймовірність якогось лиха, нещастя, шкоди тощо. Різниця між економічною загрозою й економічною небезпекою визначається ймовірністю втрат, переходом із потенційної мож-ливості у реальну [2].

Соціально-економічна загроза у макроекономічному аспекті - це потенційна можливість відповідних макроекономічних чин-ників завдати шкоди суб'єктам господарювання. Реальний прояв внутрішньогалузевої загрози фокусується на внутрішньогалу-зевій соціально-економічній небезпеці, яка є реальною формою прояву відповідної загрози у харчовій промисловості.

Внутрішньогалузева соціально-економічна безпека фокусу-ється на захищеності соціально-економічних відносин у галузі, забезпечує системну захищеність господарської діяльності від негативних впливів відповідного середовища, моделює процес ліквідації різних варіантів прояву тощо.

Внутрішньогалузева соціально-економічна безпека обґрунтова-но формує систему заходів, які забезпечать конкурентоспромож-ність суб'єктів харчової промисловості та їх фінансово-економічну стійкість, а також сприятиме збільшенню рівня соціального добро-буту у відповідному середовищі. Внутрішньогалузева соціально- економічна безпека характеризується сукупністю взаємопов'язаних якісних і кількісних індикаторів, основним з яких є рівень внутріш-ньогалузевої соціально-економічної безпеки.

Рівень внутрішньогалузевої соціально-економічної безпеки ха-рактеризує стан ресурсного забезпечення та його використання за встановленими критеріями рівня соціально-економічної безпеки у галузі. Забезпечення максимальної безпеки основних функціо-нальних складових у харчовій промисловості є основним орієн-тиром досягнення високого рівня соціально-економічної безпеки.

Безпека як результат діяльності по забезпеченню внутрішньо-галузевої безпеки має множинну предметність. Інтереси суб'єктів господарювання, особистості, суспільства та держави не завжди й не у всьому збігаються, а їх безпека в одних випадках взаємно доповнюються, в інших позиціонує конфлікт між ними.

Низький внутрішньогалузевий рівень безпеки може відповіда-ти як низькому, так і високому рівню безпеки держави, та навпа-ки, високий рівень внутрішньогалузевої безпеки може бути реалі-зований на тлі як низького, так і високого рівня безпеки у країні. Внутрішньогалузева безпека показує здатність системи запобіга-ти шкоді галузевій господарській системі, виокремлює її стан за-хищеності та розкриває властивість розвиненої системи заходів безпеки у галузі.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що предметом економічної стратегії у харчовій промисловості повинна бути економічна безпека її суб'єктів господарювання. Зниження або усунення суб'єктів господарювання від участі в багатьох сферах внутрішньогалузевої життєдіяльності формує колосальні еконо-мічні ризики (загрози) на найближчу та віддалену перспективу розвитку харчової промисловості. Тому, з метою забезпечення соціально-економічного розвитку у харчовій промисловості по-винна бути розроблена та введена в дію внутрішньогалузева соці-ально-економічна політика, яка забезпечить зростання основних індикаторів у національному макроекономічному середовищі.

Забезпечення економічної безпеки в стратегічному розвитку національної економіки та її сегментних складових передбачає:

- активні управлінські дії з боку регулюючих інституцій з ме-тою розвитку харчової промисловості;

- підтримка та домінування профілактичних заходів у забезпе-ченні економічної безпеки у національному макроекономічному середовищі;

- удосконалення механізму боротьби з протиправною діяльніс-тю в економічній діяльності суб'єктів харчової промисловості.

У зв'язку з цим забезпечення економічної безпеки національ-ної економіки та її сегментних складових у стратегічному вимірі можливо лише за умови поєднання взаємопов'язаного комплексу заходів та моделей, які включають у себе широкий спектр аспек-тів функціонування національного суспільства та суб'єктів гос-подарювання.

Основними сферами стратегічно-орієнтовної економічної без-пеки національної економіки та її сегментних складових є:

- стратегічні інтереси й економічна безпека країни у взаємодії з іншими суб'єктами міжнародного середовища;

- пріоритети розвитку галузевих сегментних складових у на-ціональному макроекономічному середовищі;

- формування та розробка переліку національних, регіональ-них та галузевих проектів і цільових програм;

- інституційна підтримка процесу реалізації цільових програм розвитку з урахуванням галузевих аспектів;

- поточний експертно-аналітичний супровід системи управ-ління на макроекономічному рівні;

- інструментальна підтримка конкурентної міжгалузевої стра-тегічної боротьби, яка застосовуються різними стейкхолдерами;

- формування дієвої інформаційно-комунікаційної політики щодо просування національних товаровиробників на міжнарод-них ринках.

Дослідження економічної безпеки у макроекономічному се-редовищі доцільно виконувати у наступній послідовності:

- виокремлення внутрішніх і зовнішніх факторів, які визнача-ють економічну безпеку у макроекономічному середовищі;

- моніторинг та діагностика факторів впливу;

- аналіз й оцінка ступеня впливу факторів на економічну без-пеку макроекономічного середовища;

- розробка комплексу заходів, які спрямовані на формування економічної безпеки у макроекономічному середовищі країни.

Оцінка економічної безпеки макроекономічного середовища повинна здійснюється на основі:

- інвестиційного підходу;

- аналізу макроекономічного стану національної економіки;

- методики діагностики банкрутства;

- ресурсно-функціонального підходу;

- інтегрованого підходу.

Результати апробації запропонованих методик оцінки еко-номічної безпеки макроекономічного середовища можуть бути іноді протилежними через відмінність та обмеженість обраних об'єктів економічної безпеки у макроекономічному середовищі. Зважаючи на це, оцінку існуючих загроз слід проводити за всіма основними об'єктами макроекономічного середовища та вико-ристовувати для цього методи стратегічного аналізу:

- метод екстраполяції;

- параметричний метод;

- метод експертних оцінок;

- метод Делфі;

- імітаційне моделювання;

- метод «дерево рішень»;

- економіко-математичні методи аналізу;

- методи ринкових досліджень;

- SWOT-аналіз;

- PEST-аналіз;

- нормативно-балансовий метод;

- експертні оцінки та системи;

- метод сценаріїв;

- комбінований метод.

Для стратегічного аналізу оцінки економічної безпеки макрое- кономічного середовища можна застосовувати будь-які методики аналізу: ресурсний, інвестиційний, грошовий, фінансовий, конку-рентних переваг та ін. Необхідно відмітити, що об'єктами страте-гічного аналізу при визначенні економічної безпеки повинні бути всі складові макроекономічного середовища.

При дослідженні економічної безпеки у макроекономічному се-редовищі обов'язково необхідно застосувати PEST-аналіз (STEP), який дозволяє виявити політичні, економічні, соціальні та техно-логічні аспекти макроекономічного середовища, які впливають на економічну безпеку країни та її суб'єктів господарювання.

Якісний стан економічної безпеки - це запорука ефективного розвитку національної економіки та її сегментних складових. Не-обхідно відмітити, що у сьогоденних реаліях найбільш небезпеч-ними для розвитку національної економіки та її сегментних скла-дових можна назвати наступні протиріччя, які взаємопов'язані:

- протиріччя між національними інтересами країни та корпо-ративними інтересами суб'єктів макроекономічного середова;

- протиріччя між реальним і фінансовим секторами націо-нальної економіки;

- протиріччя між суб'єктами внутрішньогалузевого та між-галузевого середовища;

- протиріччя між інтересами більшості населення й інтереса-ми високозабезпечених представників суспільства.

Для забезпечення економічної безпеки у макроекономічному середовищі країни державні інституції повинні зосередити свої зусилля і ресурси на таких пріоритетах сталого розвитку:

- підвищення якості життя у національному суспільстві шля-хом гарантування особистої безпеки, а також високих стандартів життєзабезпечення;

- економічне зростання, яке досягається за рахунок розвитку інноваційної системи у макроекономічному середовищі країни, інвестицій у людський капітал та удосконалення державно-при-ватного міжгосподарського партнерства;

- екологія живих систем та раціональне природокористування, яке забезпечується збалансованим споживання, розвитком іннова-ційних технологій і доцільного відтворення національного природ-но-ресурсного потенціалу у макроекономічному середовищі країни.

Як правило, пріоритетні цілі, які стоять перед національною економікою в певний період часу, можуть бути різноманітними внаслідок зміни історичного вектора потреб та інтересів націо-нального суспільства, що залежить від його географічного або політичного положення, рівня або стадії розвитку національної економіки та її сегментів.

В умовах глобалізації та незважаючи на розвиток інтеграцій-них процесів у міжнародному середовищі відмінності у націо-нальних інтересах розвинених країн призводять до більш повно-го вичленовуванню їх із загальних інтересів, які в свою чергу ви-магають визначених механізмів реалізації та розробки стратегії.

Фундаментальне положення про взаємозв'язок і взаємозалеж-ності сталого розвитку у національному макроекономічному се-редовищі та забезпечення економічної безпеки робить вкрай важ-ливою проблему наукової обґрунтованості стратегічних рішень і вимагає адаптивної підтримки відповідних інституцій при їх прийнятті. Відповідно до цього одним з найбільш затребуваних методів інституційного регулювання та управління національною економікою стає система стратегічного планування, яка в різних формах практично використовується більшістю економічно роз-винених країн міжнародного простору.

Одним з основних принципів стратегічного планування є вза-ємозалежність заходів соціально-економічного розвитку у націо-нальному середовищі та забезпечення його економічної безпеки.

Таким чином, забезпечення безпеки - це не просто «захист» від існуючих загроз, а й прогнозування, попередження і профілак-тика внутрішніх і зовнішніх загроз з метою забезпечення сталого розвитку у національному макроекономічному середовища. При формуванні системи управління економічною безпекою необхід-но враховувати обов'язково тактичні та стратегічні аспекти.

Для забезпечення стратегічного планування в системі еконо-мічної безпеки пропонується використовувати класифікаційні ознаки резервів потенційної можливості національного макро- економічного середовища:

- процес забезпечення: визначення сучасних джерел форму-вання ресурсів у макроекономічному середовищі країни; удо-сконалення системи внутрішньогалузевих та міжгалузевих взаємозв'язків; удосконалення системи облікового процесу;

- процес виробництва: ефективне використання ресурсів у ма- кроекономічному середовищі країни; оптимізація галузевих ви-робничих програм; збільшення якості продукції; стандартизація, сертифікація виробництва;

- процес реалізації: формування конкурентного ціноутворення у макроекономічному середовищі країни; інноваційні розробки в системі маркетингової політики; розвиток сервісних та інших по-слуг; розробка системи контролю якості.

Визначені елементи, охоплюють всі види господарювання у макроекономічному середовищі країни, що дозволяє забезпечи-ти єдиний системний підхід до виявлення резервів запланованого розвитку національної економіки. Сформована система резервів потенційної можливості національного макроекономічного серед-овища дозволяє виявити економію за всіма елементами та досліди-ти систему формування витрат у макроекономічному середовищі. Відмітимо, що зіставлення доходів, витрат та результатів господа-рювання, дозволяє встановити найбільш ефективний, у визначених умовах, напрямок розвитку національної економіки та визначити черговість у використанні її потенційних можливостей.

Стратегічне планування в системі економічної безпеки наці-онального макроекономічного середовища можливе лише за на-явності сформованої та дієвої інформаційно-комунікаційної та аналітичної системи. Інформаційно-комунікаційна та аналітична системи - це сукупність взаємопов'язаних інформаційних, ко-мунікаційних та аналітичних джерел, у тому числі способи їх застосування або використання. Будь-яка інформація, яка вико-ристовується у стратегічному дослідженні повинна відповідати параметру релевантності.

Стратегічні дослідження у макроекономічному середовищі формують важливі організаційні рішення, які приймаються на різних рівнях інституційного управління та регулювання. Для успішної реалізації стратегічних рішень у харчовій промисло-вості необхідно діагностувати проблемі аспекти, які виступають об'єктом галузевого стратегічного дослідження. Стратегічні до-слідження у харчовій промисловості застосовується до тих про-блемних аспектів, які орієнтовані на майбутнє, безпосередньо взаємопов'язані з цілями розвитку національної економіки та її сегментів. У цьому зв'язку забезпечення стратегічного дослі-дження у макроекономічному середовищі можна сформувати у вигляді системи, яка сформована на рис. 1.

Необхідно відмітити, що зовнішні фактори, які враховують-ся в стратегічному дослідженні пов'язані з зовнішніми умовами впливу на макроекономічне середовище. При формуванні страте-гічних завдань та напрямів їх вирішення, необхідно усвідомити та обґрунтувати, які соціально-економічні, науково-технічні, по-літичні, суспільні та інші чинники впливають на майбутній стан національного макроекономічного середовища.

Рис. 1. Система інформаційного забезпечення стратегічного дослі-дження умакроекономічному середовищі

Джерело: розроблено автором.

Тому, стратегічне дослідження у макроекономічному серед-овищі зачіпає зміни, які пов'язані з системою забезпечення.

Сучасні тенденції у міжнародному макроекономічному серед-овищі вимагають від національних суб'єктів господарювання ре-альної оцінки своїх пріоритетних стратегічних можливостей та перспективних напрямів функціонування. Зазначені аспекти ха-рактеризується постійними змінами факторів у макроекономіч- ному середовищі, посиленням глобалізаційних процесів та необ-хідності сталого економічного зростання. Науково-технічний та технологічний прогрес є суттєвим компонентом забезпечення економічної безпеки країни.

Висновки та пропозиції. Предметом економічної стратегії у харчовій промисловості повинна бути економічна безпека її суб'єктів господарювання. Забезпечення економічної безпеки у національному макроекономічному середовищі можливо лише за умови поєднання взаємопов'язаного комплексу заходів та моде-лей, які включають у себе широкий спектр аспектів функціону-вання національного суспільства та суб'єктів господарювання. Зниження або усунення суб'єктів господарювання від участі в ба-гатьох сферах внутрішньогалузевої життєдіяльності формує ко-лосальні економічні ризики (загрози) на найближчу та віддалену перспективу розвитку харчової промисловості. З метою забезпе-чення соціально-економічного розвитку у харчовій промисловос-ті повинна бути розроблена та введена в дію внутрішньогалузева соціально-економічна політика, яка забезпечить зростання осно-вних індикаторів у національному макроекономічному середови-щі. Забезпечення економічної безпеки в стратегічному розвитку національної економіки та її сегментних складових передбачає: активні управлінські дії з боку регулюючих інституцій з метою розвитку харчової промисловості; підтримка та домінування про-філактичних заходів у забезпеченні економічної безпеки у націо-нальному макроекономічному середовищі; удосконалення меха-нізму боротьби з протиправною діяльністю в економічній діяль-ності суб'єктів харчової промисловості.

Список використаної літератури

1. Філософський словник / За ред. В. І. Шинкарука. 2. вид., перероб. і доп. Київ : Голов. Ред. УРЕ, 1986

2. Побережець О. В. Теоретико-методологічні та практичні засади дослідження системи управління результатами діяльності промислового підприємства : мо-нографія. Херсон : Видавництво : Грінь Д. С., 2016. 500 с.

О. А. Шеремет,

кандидат экономических наук, доцент, директор

Учебно-научного института экономики и управления Национальный университет пищевых технологий, ул. Владимирская, 68, г Киев, 01601, Украина

ИССЛЕДОВАНИЕ ПРЕДМЕТНОЙ НАПРАВЛЕННОСТИ СТРАТЕГИЧЕСКОГО ПРОЦЕССА В ПИЩЕВОЙ ПРОМЫШЛЕННОСТИ

В статье исследуются теоретико-методологические подходы к предмет-ной направленности стратегического процесса в пищевой промышленности. Обо-сновано, что системной целью субъектов пищевой промышленности, которые функционируют в соответствующих условиях конкуренции является подавление флуктуационных явлений, то есть противодействие угрозам и вызовам со стороны внешней и внутренней макроэкономической среды, усиления устойчивости вну-триотраслевой социально-экономической системы. Установлено, что предметом экономической стратегии в пищевой промышленности должна быть экономиче-ская безопасность ее субъектов. Снижения или устранения субъектов хозяйствова-ния от участия во многих сферах внутриотраслевой жизнедеятельности формирует колоссальные экономические риски (угрозы) на ближайшую и отдаленную пер-спективу развития пищевой промышленности. С целью обеспечения социально-экономического развития в пищевой промышленности должна быть разработана и введена в действие внутриотраслевая социально-экономическая политика, которая обеспечит рост основных индикаторов в национальной макроэкономической сре-де. Определены основные сферы стратегически-ориентированной экономической безопасности национальной экономики и ее сегментных составляющих. Автором предложено для обеспечения стратегического планирования в системе экономиче-ской безопасности использовать классификационные признаки резервов потенци-альной возможности национального макроэкономической среды. Сформирована система информационного обеспечения стратегического исследования в макроэ-кономической среде.

Ключевые слова: стратегические процессы; экономическая безопас-ность; пищевая промышленность; макроэкономическая середа.

O. O. Sheremet

PhD in Economics, Associate Professor,

Director of the Education and Research Institute

of Economics and Management

National University of Food Technologies,

Vladimirskaya str., 68, Kyiv, 01601, Ukraine

RESEARCH OF THE SUBJECT DIRECTION OF THE STRATEGIC PROCESS IN THE FOOD INDUSTRY

The article explores theoretical and methodological approaches to the objective orientation of the strategic process in the food industry. It is substantiated that the system-ic goal of food business entities operating under appropriate conditions of competition is suppression of fluctuation phenomena, ie counteracting threats and challenges from the external and internal macroeconomic environment, enhancing the sustainability of the intra-industry socio-economic system. It is established that the economic security of its business entities should be the subject of an economic strategy in the food industry. Re-ducing or eliminating business entities from participating in many areas of intra-industry life poses enormous economic risks (threats) to the immediate and long-term prospects of the food industry. In order to ensure socio-economic development in the food industry, an intra-sectoral socio-economic policy must be developed and put into effect, which will ensure the growth of key indicators in the national macroeconomic environment. The main spheres of strategic-oriented economic security of the national economy and its segmental components are identified.

The methodological basis of the paper is the complex of methods, including methods of scientific cognition, analysis and synthesis, systematization and scientific abstraction. The information basis of the conducted researches is the scientific work of domestic and foreign scientists in the field of realization of market strategies in the sub-jects of the national economy.

Ensuring economic security in a national macroeconomic environment is only possible if a combination of interrelated measures and models, which include a wide range of aspects of the functioning of national society and economic entities, are com-bined. Reducing or eliminating business entities from participating in many areas of intra-industry life poses enormous economic risks (threats) to the immediate and long-term prospects of the food industry. In order to ensure socio-economic development in the food industry, an intra-sectoral socio-economic policy must be developed and put into effect, which will ensure the growth of key indicators in the national macroeconomic environment. Ensuring economic security in the strategic development of the national economy and its segmental components provides for: active management actions by regulatory institutions to develop the food industry; support and dominance of preven-tive measures to ensure economic security in the national macroeconomic environment; improving the mechanism of combating illegal activity in the economic activity of food industry operators.

The author proposes to use the classification features of the reserves of potential potential of the national macroeconomic environment to provide strategic planning in the economic security system. A system of information support for strategic research in the macroeconomic environment has been formed.

Key words: strategic processes, economic security, food industry, macroeco-nomic environment.

References

1. Shynkaruk, V. I. (Ed.) (1986). Filosofskyi slovnyk [Philosophical Dictionary]. Kyiv : Holov. Red. URE [in Ukrainian].

2. Poberezhets, O. V. (2016). Teoretyko-metodolohichni ta praktychni zasady doslidzhennia systemy upravlinnia rezultatamy diialnosti promyslovoho pidpryiemstva : monohrafiia [Theoretical, methodological and practical principles of research of the system of management of results of activity of industrial enter-prise: monograph]. Kherson : Vydavnytstvo : Hrin D. S. [in Ukrainian].