Теоретичні аспекти економічного обґрунтування інноваційних рішень

Размещено на http://www.allbest.ru/

4

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЕКОНОМІЧНОГО ОБГРУНТУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ РІШЕНЬ

1. Попередній аналіз інновації для реалізації на підприємстві автомобільного транспорту

Інноваціями на даному вантажному АТП, яке займається перевезенням вантажів, можуть бути такі інноваційні напрямки розвитку як: придбання цілісний майнових комплексів, нове будівництво, реконструкція, модернізація, оновлення окремих видів основних фондів, інноваційне інвестування в нематеріальні активи.

Придбання майнових цілісних комплексів - це інвестиційна операція, що передбачає придбання господарських об'єктів із закінченим циклом виробництва і реалізації продукції для забезпечення галузевої, товарної, або регіональної диверсифікації операційної діяльності.

Нове будівництво - інвестиційна операція, що передбачає здійснення будівництва нового об'єкту за індивідуальним або типовим проектом.

Це дає змогу здійснити будівництво нового корпусу, цеху, допоміжних споруд, відкриття філій та іншого, але недоліком цього напрямку інновації є великі витрати на нову будівлю.

Модернізація - інвестиційна операція, що передбачає удосконалення і переведення активної частини виробничих основних фондів до стану, відповідного сучасному рівню здійснення виробничих процесів шляхом конструктивних змін механізмів, устаткування і обладнання, яке використовується на підприємстві.

Модернізація обладнання для ТО і РС дасть можливість в подальшому покращити якість ТО і поточного ремоту РС, також це зменшить простої при ТО і Р за рахунок підвищення рівня механізації виконуваних робіт.

Оновлення окремих видів основних фондів - інвестиційна операція, що передбачає зміну або оновлення автотранспортних засобів або устаткування на АТП. Заміна рухомого складу на АТП, заміна старих моделей АТЗ на більш нові та сучасні, з кращими техніко-економічними характеристиками, заміна автомобілів загального призначення спеціалізованим рухомим складом та ін.

Інноваційне інвестування в нематеріальні активи -- являє собою інвестиційну операцію, спрямовану на використання в операційному й іншому видах діяльності підприємства нових наукових та технологічних знань з метою досягнення комерційного успіху.

Маршрутизація перевезень -- це найбільш досконалий спосіб організації матеріалопотоків вантажів з підприємств оптової торгівлі, що суттєво впливає на прискорення обігу автомобіля при раціональному і ефективному його використанні.

Створення маршрутів дає змогу визначити обсяг перевезень вантажів зі споживацько-збутових підприємств, кількість рухомого складу, котрий використовується при перевезеннях, сприяє скороченню простою автомобілів під час навантаження та розвантаження, ефективному використанню рухомого складу і визволенню зі сфер оберту значних матеріальних ресурсів споживачів. Разом з тим маршрутизація перевезень уможливлює підвищення продуктивності автомобілів при зниженні їх кількості при цьому обсязі перевезень. Крім того, в 1,5--2 рази скорочуються виробничі запаси споживачів. Маршрути дають змогу також розробляти проекти планів перевезень і оперативних замовлень на рухомий склад, виходячи з дійсних обсягів перевезень.

Серед перерахованих інноваційних рішень для даного АТП найбільш доцільним є інноваційне інвестування в нематеріальні активи,що передбачає маршрутизацію перевезень.Це дасть змогу оптимізувати витрати на вантажні перевезення,а також отримати прибуток від створення нових маршрутів.

2. Побудова сітьового графіка реалізації інноваційного проекту

Інноваційний проект - це комплекс взаємопов'язаних заходів, розроблених з метою створення, виробництва та просування на ринок нових високотехнологічних продуктів (розробок). Для інноваційних проектів завжди характерні такі особливості:

- вони грунтуються на інноваціях, що дає змогу радикально розв'язати актуальні для даної організації (підприємства) проблеми;

- в них однозначно формулюються цілі і завдання, які відображають їх суть та призначення;

- вони передбачають комплекс заходів, націлених на реалізацію визначених цілей;

- в них чітко визначені терміни початку і завершення проекту, які, зазвичай, є досить тривалими;

- для їх реалізації потрібні значні кошти, як власні, так і залучені;

- вони завжди реалізуються в умовах обмежених ресурсів.

Управління інноваційним проектом (або проектне управління) - процес управління людськими, матеріальними і фінансовими ресурсами, який забезпечує досягнення запланованих результатів проекту на основі узгодження інтересів і координації дій учасників проекту протягом його життєвого циклу.

Управління інноваційним проектом передбачає виконання таких основних робіт:

- розрахунок трудомісткості інноваційного проекту;

- виявлення та опис основних робіт, які потрібно виконати для реалізації інноваційного проекту;

- розробка та розрахунок основних параметрів сіткового графіка, який використовується для планування робіт з реалізації інноваційного проекту;

- складання кошторису витрат на реалізацію проекту;

- визначення оптимального варіанта реалізації інноваційного проекту;

- складання бюджету проекту;

- визначення джерел фінансування проекту та його фінансова експертиза;

- оцінювання економічної ефективності інноваційного проекту.

Провівши аналіз діяльності підприємства, необхідно розглянути трудомісткість інноваційного проекту, який пропонується для реалізації, та визначити основні роботи, які потрібно виконати, щоб реалізувати цей проект.

В таблиці 1.1 наведено ключові слова, які означають той інноваційний продукт (проект), технічну підготовку виробництва якого повинно здійснити підприємство, а також наведені дані для розрахунку загальної трудомісткості інноваційного проекту.

Таблиця 1.1 - Початкові дані для виконання завдання

Загальна трудомісткість інноваційного проекту Тз (тобто технічної підготовки виробництва нового виробу) розраховується за формулою:

,

де Тб - базова трудомісткість технічної підготовки виробництва нового виробу, нормо-годин;

Кс - коефіцієнт, який характеризує складність нового виробу, Кс=1,75;

Кн - коефіцієнт, який характеризує групу новизни нового виробу, Кн=1,6;

Ку - коефіцієнт, який характеризує рівень уніфікації нового виробу, Ку=0,5;

Кзв - коефіцієнт, який характеризує зворотний зв'язок між рівнем уніфікації нового виробу та трудомісткістю технічної підготовки виробництва цього виробу, Кзв = 0,25;

Кд - коефіцієнт додаткових витрат при здійсненні технічної підготовки виробництва нового виробу, Кд=1,1.

Враховуючи заданий варіант впровадження інновацій (табл. 1.1), сформулюємо основні роботи, які потрібно виконати, щоб забезпечити реалізацію даного інноваційного проекту, згідно варіанту.

Необхідні роботи:

1. Отримання завдання на роботу.

2. Розрахунок трудомісткості робіт.

3. Вибір і коригування нормативів ТО і ремонту ДТЗ.

4. Визначення річного пробігу автомобілів.

5. Визначення річної, добової та змінної програми.

6. Визначення річної трудомісткості робіт.

7. Розрахунок чисельності робітників.

8. Розрахунок кількості постів ТО і ПР.

9. Характеристика зварювальної дільниці.

10. Розробка планувального рішення виробничого корпусу.

11. Обрано варіанти закупівлі технологічного обладнання.

12. Обрано варіанти встановлення обладнання.

13. Організація технологічного процесу в зварювальній дільниці.

14. Виконано набір та підготовку кадрів.

15. Усунення недоліків дільниці та її ухвалення.

16. Виконано впровадження нової дільниці.

Наступним пунктом є побудова та розрахунок основних параметрів сіткового графіка: виявляються, описуються та кодуються всі роботи і події, які потрібно виконати і які повинні здійснитись, щоб інноваційний проект був реалізований. При цьому обов'язково повинні бути враховані логічна послідовність і взаємозв'язок між роботами та подіями, тобто потрібно враховувати, яка саме подія започатковує ту чи іншу роботу, та яка саме подія завершує ту чи іншу роботу. Описання та кодування

робіт необхідних для реалізації інноваційного проекту по впровадженню зварювальної дільниці на вантажному АТП наведена в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 - Опис і кодування подій та робіт з впровадження малярної дільниці на пасажирському АТП

Сітковий графік - це інформаційно-динамічна модель, яка віддзеркалює весь комплекс робіт інноваційного проекту, їхню логічну послідовність, взаємозв'язок та тривалість.

Необхідно здійснити „зшивання” робіт і подій в єдину мережу, щоб утворився сітковий графік. При цьому потрібно дотримуватись таких правил:

- в сітковому графіку повинна бути тільки одна вихідна подія;

- в сітковому графіку повинна бути тільки одна завершальна подія;

- не повинно бути глухих кутів, тобто таких подій, із яких не витікає жодної роботи (за винятком завершальної події);

- не повинно бути подій, в які не входить жодної роботи (за винятком вихідної події);

- в сітковому графіку не повинно бути замкнутих контурів;

- якщо роботи виконуються паралельно, то вони повинні мати різні коди і з'єднуватися між собою фіктивною роботою.

Сітковий графік реалізації інноваційного проекту заміни автомобілів у вантажному АТП, наведений на рис. 1.1.

Рисунок 1.1 - Сітковий графік впровадження нової зварювальної дільниці

Проводимо розрахунок трудомісткості виконання кожної роботи, що входить до сіткового графіка.

Трудомісткість виконання кожної із робіт Трij розраховується за формулою:

, (1.2)

деТз - загальна трудомісткість інноваційного проекту, нормо-годин, Тз=303600 нормо-годин;

h - питома вага трудомісткості даної роботи в загальній трудомісткості, %.

Тривалість виконання кожної роботи сіткового графіка в робочих днях tрij розраховується за формулою:

, (1.3)

де Трij - трудомісткість виконання даної роботи, нормо-годин;

К1 - коефіцієнт, який враховує час на узгодження, затвердження, внесення змін в технічну документацію, К1 = 1,05;

Rij - кількість виконавців кожної роботи, які працюють в одну зміну. Орієнтовні значення кількості виконавців, що працюють в одну зміну, наведені в табли-ці 2.2; інновація сітьовий графік трудомісткість

m - кількість змін роботи виконавців - 2 зміни;

Тзм - тривалість зміни роботи виконавців -7 год.

Орієнтовні значення питомої ваги трудомісткості окремих робіт сіткового графіка реалізації інноваційного проекту наведені в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 - Орієнтовна питома вага трудомісткості робіт

Тривалість виконання кожної роботи сіткового графіка в календарних днях tij розраховується за формулою:

, (1.4)

де К2 - коефіцієнт, який враховує перерахунок робочих днів у календарні;

Дк - кількість календарних днів в даному році. Рекомендується приймати

Дк = 365 днів.

Др - кількість робочих днів в даному році (табл. 1.1).

.

Тривалість виконання кожної роботи в днях потрібно округляти до цілих чисел. Зроблені розрахунки звести в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4 - Розрахунок тривалості виконання робіт сіткового графіка

Наступним кроком є нанесення тривалості виконання робіт (в календарних днях), розрахованих за формулою 1.4, на сітковий графік рис. 1.2. Це робиться шляхом нанесення відповідного значення тривалості кожної із робіт посередині стрілки, що характеризує дану роботу.

Рисунок 1.2 - Сітковий графік впровадження зварювальної дільниці на вантажному АТП з тривалістю робіт

В першому розділі було проведено попередній аналіз інновацій для реалізації на підприємстві автомобільного транспорту та побудовано сітьовий графік реалізації інноваційного проекту по впровадженню зварювальної дільниці на вантажному АТП.

Визначили загальну трудомісткість інноваційного проекту 364320(норм.-год). Визначили кількість виконавців 40 та тривалість виконання проекту в календарних днях 227 днів.

Размещено на Allbest.ru