Ідентифікація країни походження товарів: українські реалії та зарубіжні перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ідентифікація країни походження товарів: українські реалії та зарубіжні перспективи

Висвітлено роль та необхідність правильного визначення країни походження товарів у системі митно-тарифного регулювання. Охарактеризовано комплекс документів, що підтверджують країну походження товару.

Постановки проблеми. Суттєву роль у виборі режиму митного оподаткування та в контексті застосування заходів митно-тарифного регулювання відіграє концепція «країни походження». У рамках сучасної світогосподарської взаємодії правильне визначення країни походження товарів гарантує достатній захист національного ринку від товарів, що ідентифікуються за походженням як загрозливі для національного товаровиробника чи небажані в рамках торговельно-інтеграційних орієнтирів національної економіки.

Країна походження товару має важливе значення для митного оформлення митного контролю та визначення митної вартості. Країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики.

Разом з тим, оцінюючи сучасний рівень розробки окресленої категорії, теоретично не визначеними залишається ряд аспектів, пов'язаних з нею, а саме: слабка наукова база досліджуваного питання загалом та відсутність теоретичної детермінації механізму контролю за правильністю визначення країни походження товарів зокрема.

Аналіз наукових досліджень. Проблематику митного адміністрування та контролю, зокрема в контексті визначення країни походження товарів, досліджували у своїх працях такі науковці та фахівці як І. Бережнюк, О. Вакульчик, С. Войтов, А. Войцещук, І. Квеліашвілі, Я. Костюченко, А. Крисоватий, М. Кузьміна, М. Кушнарьова, П. Пашко, С. Терещенко, М. Товкун, В. Єдинак, Т. Єдинак. Означене питання в основному детермінується з боку вітчизняного й міжнародного законодавства, тому актуально для теоретико-методичного висвітлення з метою подальшого вдосконалення процесів митно-тарифного регулювання.

Формування цілей статті. Метою статті є обґрунтування теоретико-прагматичних аспектів визначення країни походження товарів в українській та зарубіжній митній практиці.

Виклад основного матеріалу. Визначення країни походження - це фактичне підтвердження «громадянства» переміщуваних товарів з метою, коли держави - учасниці міжнародних торговельних відносин бажають застосовувати одна до одної певні пільги чи вживати заходи щодо дискримінації проти окремих груп товарів [1, с. 180].

У рамках митно-тарифного регулювання та інших заходів державної політики правильне визначення країни походження необхідно, зокрема, для:

- надання пільг і преференцій у застосуванні ввізного чи вивізного мита;

Рожелюк В. М., Туркевич В.

- застосування антидемпінгового чи компенсаційного мита, мита у відповідь на недружні дії з боку торгових партнерів;

- застосування кількісних обмежень чи заборон;

- формування та аналізу торговельної статистики;

- установлення квот та ембарго на зовнішню торгівлю з окремими країнами;

- установлення експортних субсидій на підтримку місцевих товарів чи державних закупівель товарів з країн за угодами про умови взаємності;

- маркування товарів («Вироблено в Україні», «Made in China») тощо [2, 108].

Інтегруючим фактором визначення країни походження товарів виступає в рамках Генеральної системи преференцій (ГСП), угод про вільну торгівлю чи міждержавних угод про виробничу кооперацію. Надання митно-тарифних пільг за вказаними домовленостями відбувається лише за умови засвідчення національного походження товарів.

Регулятивний потенціал країни походження проявляється в основному через механізм митного тарифу. Використання моделі багатоколонного митного тарифу дозволяє ефективно розподіляти ставки митного тарифу України не лише за товарними підкатегоріями, а але й за ступенем пріоритетності походження товарів за колонками [3, с. 55].

В Україні регулювання питань визначення походження здійснюється відповідно до глави 6 Митного кодексу (далі - МК) України від 13.03.2012 року. Отже, згідно зі ст. 36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Країна походження товару може розумітися як група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару. Положення Митного кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які у разі ввезення їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України [4].

Ст. 38 встановлено перелік товарів, які для цілей визначення країни походження вважаються повністю виробленими в цій країні. Перелік основних документів, що підтверджують країну походження товарів, наведено на рис. 1.

Правила визначення походження товарів є важливою частиною торговельних правил, оскільки існує низка заходів, що ставлять країни, які експортують товари, у нерівне становище, наприклад, квоти, преференційні тарифи, антидемпінгові та компенсаційні заходи тощо. Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Зрозуміло, що з розвитком технологій, розширенням впливу транснаціональних корпорацій, а також для розвитку глобальних ланцюгів доданої вартості вже недостатньо класичних угод про вільну торгівлю. Спостерігається така тенденція [9].

По-перше, угоди про вільну торгівлю часто стали охоплювати преференції не лише для товарів, а й послуг, інтелектуальної власності, руху капіталу та робочої сили тощо.

По-друге, країни тяжіють до укладення угод про вільну торгівлю не лише між певними двома країнами, а одразу між декількома країнами одного регіону, щоб обійти зазначене вище правило двосторонньої кумуляції, яке суттєво обмежує міжнародну торгівлю. Технологічний, інноваційний, організаційний та інфраструктурний розвиток сфери міжнародної торгівлі потребує запровадження нових підходів до реалізації зовнішньоекономічної політики, а також широкого впровадження новітніх наукових та інформаційних технологій у виробничі та торговельні процеси.

Рис. 1. Документи, що підтверджують країну походження товару

Щодо порядку здійснення контролю за правильністю визначення країни походження товарів, то він поділяється на контроль під час та контроль після процедури митного оформлення і є визначеним законодавчо алгоритмом взаємодії з суб'єктом ЗЕД.

Якщо інформація про задекларовану країну походження не підтверджується, то результати контролю оформлюються рішенням про визначення країни походження, в якому зазначається остання або ж та, що її виявив митний орган, або ж у відповідній графі документа проставляється як «невідома».

Важливо наголосити на тому контроль правильності декларування країни походження товару має і фіскальний аспект (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка надходжень від контролю за правильністю декларування країни походження товару за 2013-2017 рр., млн. грн. [10]

За 2017 рік додаткові надходження митних платежів від контролю за правильністю декларування країни походження товару шляхом подання преференційних сертифікатів походження склали 176,5 млн. грн., що на 87,3 млн. грн. більше ніж за 2016 рік (Коефіцієнт зростання становив 1,98).

Контролюючи правильність декларування країни походження товарів, митниці також забезпечують додаткові надходження, тобто неврахування цього ризику має фіскальне значення. З метою перевірки достовірності походження товарів у 2018 році до уповноважених органів зарубіжних країн у порядку, встановленому ст. 45 Митного кодексу України, направлено на перевірку 159 непреференційних сертифікатів про походження товару.

За результатами перевірки виявлено 38 фальсифікованих сертифікатів про походження товару загальної форми з Болгарії, Китаю та Туреччини, які подавалися при митному оформленні листового флоат-скла, транспортних засобів, змішаного вантажу у Чернівецькій, Київській міській та Одеській митницях ДФС. За фактами подання до митного оформлення фальсифікованих сертифікатів сума митних платежів, яка підлягає сплаті, станом на 01.01.2019 становить 5,41 млн. гривень. У 2018 році перевірено та надано відповідь митним адміністраціям зарубіжних країн по 556 сертифікатах та деклараціях про походження товару з України (табл. 1). серед яких 109 сертифікатів форми А, виданих торгово-промисловими палатами в Україні на умовах Генеральної системи преференцій; 111 сертифікатів форми EUR.1, виданих митницями ДФС у рамках угод про вільну торгівлю з країнами ЄС, Чорногорією і ЄАВТ та торгово-промисловими палатами в Україні на умовах автономних тарифних преференцій; 260 сертифікатів форми СТ-1, виданих торгово- промисловими палатами в Україні в рамках вільної торгівлі з країнами СНД та Грузією; 76 декларацій про походження товару з України, складених експортерами та уповноваженими (схваленими) експортерами на інвойсах.

Ефективному торговельному співробітництву сприяють міжнародні процеси, при реалізації яких встановлюються та застосовуються механізми, що набувають різних організаційно-правових форм. Взаємовигідна співпраця держав і міжнародних організацій ґрунтується на економічній інтеграції, однією з форм якої є саме створення зони вільної торгівлі. Зони вільної торгівлі зберігають незалежність держав у формуванні митної політики щодо третіх країн, дають можливість уникнути питання членства в межах митних союзів, спільних ринків, економічних союзів та розвивати прості форми міжнародної інтеграції. До того ж вони сконцентровані на питаннях доступу до стратегічних ринків, тому географічна близькість партнерів часто не є обов'язковою, на відміну від складніших форм міжнародної інтеграції, які в принципі передбачають наявність спільних кордонів. Водночас зони вільної торгівлі є проміжним етапом міжнародної економічної інтеграції, механізмом переходу до складніших і розвиненіших форм економічної взаємодії країн.

За останнє десятиріччя Україна набула статусу активного члена світової економічної інтеграції, що полягає, окрім іншого, в утворенні спільно з економічними союзами та окремими країнами зон вільної торгівлі. На теперішній час діють створені за участю України Угоди про вільну торгівлю між такими країнами:

- Україна - Європейський Союз (DCFTA);

- Україна - СНД;

- Україна - ЄАВТ (EFTA): Республіка Ісландія, Князівство Ліхтенштейн, Королівство Норвегія, Швейцарська Конфедерація;

- Україна - Чорногорія;

- Україна - Македонія;

- Україна - Грузія.

У ІІ півріччі 2016 року уряд України розпочав процедуру приєднання до конвенції про пан-Євро-Середземноморські преференційні правила походження (конвенція Пан-Євро- Мед) [11].

Конвенція Пан-Євро-Мед замінює мережу близько 60 двосторонніх протоколів про правила походження в країнах Пан-Євро-Мед зони і є єдиним правовим документом. Наявність такого єдиного правового документа дає змогу у разі необхідності у короткі терміни вносити зміни або доповнення до нього замість того, щоб проводити аналогічні процедури через складну мережу протоколів. На нашу думку, приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро- середземноморські преференційні правила походження залучить країну до багатьох регіональних та глобальних ланцюжків доданої вартості, збільшить обсяги експорту та прямих інвестицій до нашої країни

Висновки

товар міжнародний документ

Країна походження товару має важливе значення для митного оформлення митного контролю та визначення митної вартості. Країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Застосування інструментарію визначення та контролю країни походження товарів мають безпосередній вплив на процеси регулювання зовнішньоторговельних відносин, особливо щодо отримання законного звільнення від сплати мита й інших податків на зовнішню торгівлю. Механізм дії інструменту застосовується, безперечно, в комплексі з іншими заходами митного впливу, проявляється через дію митного тарифу, становить основу регулятивно-захисного потенціалу митно-тарифних відносин, за умови оптимального застосування є складовою ефективної й безпечної інтеграції національної економіки у світовий економічний простір.

Запровадження режиму вільної торгівлі з перспективними торговельно-економічними партнерами дасть змогу Україні диверсифікувати географію та номенклатуру національного експорту за рахунок лібералізації ринків таких країн у довгостроковій перспективі. Водночас уніфікація правил, за якими визначається країна походження товарів, повинна бути серед пріоритетних напрямів роботи національної законотворчості. Гармонізація та уніфікація процедур та правил не позбавляє самоідентифікації національних вимог, а сприяє полегшенню здійснення зовнішньоторговельних операції, безперешкодному просуванню на світовий ринок національного продукту.

Бібліографічний список

1.Кузьміна М.С., Кушнарьова М.М. Актуальні питання визначення країни походження товарів. Митна політика та актуальні проблеми економічної безпеки України на сучасному етапі : тези ІІІ міжнародної науково-практичної конференції. Дніпропетровськ : АМСУ. Т.1.

2010. С. 180-181.

2.Лукс М. Посібник з митного права Європейського співтовариства. Брюссель, 2002. 479 с.

3.Войтов С.Г. Науково-прикладні аспекти визначення країни походження товарів. Вісник Академії митної служби України. Сер.: Економіка. 2013. № 1. С. 53-58.

4.Митний кодекс України від 13 березня 2012 року № 4495^1 БКЬ:

http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4495-17

5.Товкун М.І. Особливості визначення країни походження товарів згідно умов регіональної конвенції про Пан-Євро-Середньоземноморські преференційні правила походження. Юридичний науковий електронний журнал, Запоріжжя. 2018. №3. С. 98-101.

6.Посібник користувача з правил преференційного походження, що застосовуються у торгівлі між Європейським Співтовариством, іншими європейськими країнами та країнами, що беруть участь в Євросередземноморському партнерстві. Ц^: http://old.minjust.gov.ua/fUe/31811.

7.Митний кодекс України: практичні аспекти: навч.-метод. посіб. / за ред.. Войцещука А.Д. та ін. Тернопіль: ТНЕУ, 2016. 516 с.

8.Звіт про виконання Плану роботи Державної фіскальної служби України за 2013- 2017рр. URL: http://sfs.gov.ua/diyalnist-/plani-ta-zviti-roboti.

Размещено на Allbest.ru