Імперативи сталого розвитку компаній

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Імперативи сталого розвитку компаній

Зайцева Л.О., ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»

Анотація

В статті представлено фактори для систематизації підходів щодо визначення сталого розвитку на макрорівні. На основі факторів, концепції підтримки капіталу та стейкхолдерської теорії представлено визначення сталого розвитку компанії. Висвітлено принципи, що дозволяють комплексно управляти всіма видами капіталів суб'єкта при наявності стратегії сталого розвитку. Представлено систему формування сталого розвитку суб'єктів господарювання, що складається з імперативів, доповнених інноваційними формами. Вказано на інструменти застосування екологічних імперативів. Підкреслено на реалізацію соціального імперативу суб'єктів господарювання через гуманізацію розвитку та ведення відповідального бізнесу. Аргументовано необхідність впровадження ІТ-трансформації та інформатизації в діяльність компаній. Обґрунтовано позитивні наслідки фінансіалізації для компаній в умовах ринків, що розвиваються.

Ключові слова: імперативи сталого розвитку компанії, фінансіалізації, гуманізацію розвитку, корпоративна соціальна відповідальність, ІТ-трансформація, інформатизація, капітал компанії.

In today's environment, the development of a company is a change that results in an increase in the collective capacity to achieve its goals. In order to specify the definition of sustainable development at the level of the economic entity, the article presents the factors for systematizing approaches to the definition of sustainable development at the macro level, among which: the subject of sustainability, the subject of development, types of relationships between entities, timeframe. Based on factors, the concept of supporting social, natural, intellectual, productive capital and stakeholder theory, the definition of sustainable company development is presented. The principles of a comprehensive approach, long-term nature of change, integration, transparency, and accountability of management that allow comprehensive management of all types of capital of the entity in the presence of a sustainable development strategy. The system of formation of sustainable development of economic entities, consisting of environmental, social, technological, economic imperatives, supplemented with innovative forms is presented. Instruments for applying environmental imperatives are indicated. Emphasis is placed on realizing the social imperative of business entities by humanizing the development and running of responsible businesses. A business has a limited life span unless it is involved in solving society's problems. The article gives an example of good practice of socially responsible companies in the world. The necessity to introduce IT transformation and informatization into the activity of companies is argued. The positive effects of financialisation for companies in the emerging markets are substantiated as part of the growth of the role of corporations, substantiation of the justification of transformation of the main types of capital into financial. Emphasis is placed on the implementation of innovative forms, presented imperatives, which accelerates the achievement of the relevant goals of sustainable development within the company.

Keywords: imperatives of sustainable development of the company, financialization, humanization of development, corporate social responsibility, IT-transformation, informatization, capital of the company.

Постановка проблеми

імператив інноваційний компанія фінансіалізація

Сучасні економічні умови вимагають від компаній нових стратегій розвитку. Збільшується частка компаній орієнтованих на сталий розвиток, що поєднує рівномірний розвиток економічного, екологічного та соціального аспектів розвитку суспільства. Сталий розвиток компанії -- це процес постійних змін, при використанні ресурсів, інвестицій, науково- технічного розвитку, впровадження інновацій, вдосконалення персоналу та інституційних змін при погодженні одного аспекту з іншим, спрямовуючи на підвищення потенціал підприємства в умовах сьогодення так і майбутнього, задовольняючи потреби та досягаючи стратегічних цілей. Досягнення цих завдань неможливе без визначення основоположних засад їх функціонування та виділення імперативів розвитку системи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням інтеграції сталого розвитку в діяльність підприємств різних організаційно-правових форм присвячено праці вітчизняних та іноземних науковців, серед яких: О. Веклич, Е. Гірусова, Б. Данилишина, Г. Дейлі, Л. Мельника, Р.В. Кейтс, О. Карінцевої, О. Осауленка, Г. Платонова. Дослідження щодо імперативів глобального розвитку економічних систем представлені в роботах Н. Стукало, І. Тимків, О. Швиданенко.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Дослідження сталого розвитку підприємства, ефективності реалізації його економічних, екологічних та соціальних важелів, досліджуються науковцями з різних аспектів, маючи своє обґрунтування. Однак, до тепер немає комплексного представлення та єдності думок, щодо визначення імперативів, яке б відображало всі аспекти формування системи на концептуальній основі забезпечення сталого розвитку підприємства.

Мета статті. Метою даної статті є обґрунтування факторів щодо визначення сталого розвитку на макрорівні та виокремлення імперативів сталого розвитку суб'єктів господарювання.

Виклад основного матеріалу

Розвиток компанії -- це зміни, результатом яких є примноження колективних здібностей для досягнення намічених цілей. Таким чином, досягнення цілей компанії залежить від нарощування здібностей, що знаходяться під впливом зовнішнього середовища.

З метою конкретизації визначення сталого розвитку на рівні господарюючого суб'єкта доцільно скористатися факторами (чотири невипадкових фактора, за допомогою яких можна зрозуміти сутність сталого розвитку) запропонованими Робертом В. Кейтс [2] (для систематизації підходів щодо визначення сталого розвитку на макрорівні:

Предмет стійкості (що підтримувати?). Відповідно до концепції збереження фінансового капіталу, прибуток вважається отриманим, тільки якщо сума власного капіталу в кінці перевищує вартість власного капіталу на початок періоду після вирахування розподілів і внесків власників протягом періоду. Припустимо, що здатність компанії зберігати і примножувати інвестований капітал з урахуванням зміни купівельної спроможності, розглядається як мінімальна необхідна вимога для переходу до нової парадигми розвитку, тому збереження фінансового капіталу визначено в якості предмета і найважливішого критерію стійкості. Це, в свою чергу, залежить від раціонального управління системою фінансових і нефінансових ресурсів (капіталів) організації.

Предмет розвитку (що розвивати?). В рамках концепції сталого розвитку теорія збереження фінансового капіталу була розширена шляхом виділення таких видів капіталу, як природний, людський, соціальний та виробничий, технологічний з тим, щоб сприяти розумінню предмета розвитку в термінах стейкхолдерських теорії -- концепції створення і підтримки добробуту не тільки акціонерів, але і інших груп зацікавлених сторін.

Типи зв'язків між суб'єктами, які слід підтримувати і суб'єктами, які слід розвивати. Концепція сталого розвитку пов'язує те, що повинно підтримуватися і те, що повинно розвиватися. Залежно від того, наскільки чітко позначені зв'язку, акценти варіюються. Слід підкреслити, що сталий розвиток одночасно посилює мету створення, підтримки і нарощення фінансового капіталу, а також збалансованого розвитку інших видів капіталу, що показують взаємозв'язок між собою встановлених цілей.

Часові рамки. Часовий період підтримки стійкості, даний у визначенні Комісії ООН із захисту навколишнього середовища, -- «зараз і в майбутньому». Тобто, процес сталого розвитку є довгостроковим, проте конкретні часові межі компанія повинна визначати самостійно, виходячи зі своєї місії і стратегії.

Відповідно до зазначених факторів, щодо стейкхолдерської теорії та концепції підтримки капіталу, під сталим розвитком компанії слід розуміти довгостроковий процес створення, підтримки і нарощення фінансового капіталу до рівня, що задовольняє інвесторів, шляхом збалансованого розвитку, взаємозв'язку та взаємодії інших видів капіталу: соціального, природного, інтелектуального, виробничого.

В умовах підвищеної макроекономічної нестабільності єдиною передумовою збереження і розвитку бізнесу є наявність стратегії сталого розвитку, що дозволяє комплексно управляти всіма видами капіталів суб'єкта та повинна базуватись на принципах:

Комплексний підхід -- визнання компанією міждисциплінарного характеру концепції сталого розвитку, яка охоплює етичні, філософські, юридичні, політичні, екологічні, соціальні, економічні та інші проблеми. Відповідно, впровадження концепції та управління повинне проводитися одночасно в усіх напрямках діяльності і охоплювати всі структурні підрозділи.

Довгостроковий характер змін -- стратегія сталого розвитку охоплює тривалий період часу, конкретний проміжок залежить від місії і цілей конкретної компанії.

Інтегрованість -- принципи сталого розвитку повинні бути впроваджені в усі бізнес-процеси компанії і використовуватися на щоденній основі при прийнятті рішень.

Транспарентність -- підвищення підзвітності та прозорості у відносинах зі стейкхолдерами в частині діяльності в сфері сталого розвитку, створення відповідної системи звітності.

Підзвітність менеджменту -- кінцеву відповідальність за досягнення сталого розвитку повинно нести керівництво, втілюючи стратегію в інтересах власників.

Для всебічного комплексного дослідження сталого розвитку суб'єктів господарювання вкрай важливим є визначення основоположних засад їх функціонування та виділення імперативів (рис. 1).

Щодо екологічного імперативу компанії, то в контексті стійкого розвитку перш за все слід говорити про імператив ресурсозбереження. Інструментами застосування екологічних імперативів є екологічні стандарти, нормативи, ліміти, заборони, ліцензування. Реалізація екологічного імперативу розвитку передбачає активну і конструктивну діяльність із чітко визначеними цілями та механізмами, що концентрують увагу на гармонізацію відносин в тріаді «людина -- довкілля -- економіка» [5].

В системі сталого розвитку суб'єктів господарювання соціальний імператив слід реалізовувати через гуманізацію розвитку та ведення відповідального бізнесу. Гуманізація розвитку -- соціальний орієнтир управління розвитком трудової діяльності в компанії, направлений на більш повне використання резервів персоналу організації. Гуманізація забезпечується за рахунок створення безпечних і комфортних умов праці, адекватної і справедливої трудової винагороди, можливості кар'єрного і професійного зростання працівників, участі працівників в управлінні організацією. В сучасних умовах гуманізація є способом формування системи гідної праці, провідною тенденцією розвитку сфери соціально-трудових відносин компанії.

Бізнес сучасної компанії повинен будуватися навколо відносин з її клієнтами. Розвиток відносин з клієнтами дозволяє точніше визначити зміст і обсяг реалізованих компанією товарів і послуг, що виготовлюються, а по суті є засобом включення клієнта в процес створення тієї вартості, яка йому потрібна і яку він дійсно оцінить.

Сучасні умови ведення бізнесу висувають нові імперативи, серед яких:

Втрата виробництва продукту вторинна, ніж зберігши його, втратити клієнта.

Зусилля компанії зі створення конкурентних переваг можуть коштувати їй життя. Кооперація ж з конкурентами може стати основою створення унікальної вартості продукту, що виготовляється.

Рис. 1 - Імперативи сталого розвитку суб'єктів господарювання

Перераховані можливості об'єднують колектив та створюють передумови для впровадження соціального тімбілдінга, тобто командного «будівництва» спрямованого на створення груп рівноправних фахівців різної спеціалізації, які спільно несуть відповідальність за результати своєї діяльності і на рівних підставах здійснюють розподіл праці в команді. Також тімбілдинг, у більш вузькому сенсі, розглядається як активний корпоративний відпочинок, спрямований на згуртування колективу компанії чи команди. Тімбілдинг, як ефективний інструментів управління персоналом, сприяє: розвитку командного духу в роботі співробітників компанії; можливості виявляння та реалізації особистішого потенціалу співробітників; усуненню помилок в спілкуванні, що породжують взаємне нерозуміння між членами робочого колективу компанії; пошуку варіантів вирішення конфліктних ситуацій; розвитку здатності швидко приймати рішення в критичних і нестандартних ситуаціях; вихованню довіри до компанії і один до одного, прихильності цілям компанії, в співробітників; нематеріальному мотивуванню персоналу, що дозволяє відчути увагу компанії до кожного її співробітника, та в кінцевому результаті створити згуртований та креативний колектив однодумців [9].

Підвищення лояльності та довіри з боку співробітників, клієнтів, партнерів та інших стейкхолдерів, з якими взаємодіє компанія.

Зниження репутаційних ризиків і критичності сприйняття діяльності компанії.

Впровадження інновацій.

Економію коштів завдяки впровадженню концепції «зеленого офісу».

Залучення інвестицій та вихід на нові ринки.

Сталий розвиток бізнесу в довгостроковій перспективі (Так згідно з дослідженням компанії, PwC в 2015: 70% європейців вибирають бренд соціально відповідальної компанії при покупці товарів; 1 з 5 європейців може заплатити в 5 разів більше за товар, вироблений з мінімальною шкодою для природи; 65% респондентів хочуть працювати в соціально відповідальній компанії; бренди, в розвиток яких закладали принципи сталого розвитку, ростуть на 30% швидше, ніж інші [4].

В умовах сьогодення обов'язковими складовими технологічного імперативу в системі сталого розвитку компаній повинні бути ІТ- трансформація та інформатизація діяльності.

Так, ІТ-трансформація є стратегічною необхідністю, імперативом ведення бізнесу, оскільки сприяє підвищенню показників прибутковості, зниженню собівартості виробництва, підвищенню обсягів виробництва, фактором економії бюджету при впровадженні бізнес-додатків. Впровадження нових технологій, що дозволяють успішно провести перетворення, дає відчутну вигоду у тому числі при покритті недешевих витрат, які успішно окупаються та дозволяють заощадити в майбутньому. Так, трансформовані організації в 16 разів частіше отримують проекти, пов'язані з просунутими цифровими перетвореннями, в порівнянні з тими, хто перебуває на стадії застарілих (66% проти 4%), у 22 рази частіше обходять своїх конкурентів, виводячи на ринок нові продукти і сервіси, направляють на інновації на 17% більше від свого загального бюджету [6].

Таблиця 1 - Приклад добровільного внеску вдалих компаній світу в розвиток суспільства