Проблеми формування та реалізації інноваційних систем готельно-ресторанного бізнесу

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Постановка проблеми. Аналіз національних інноваційних систем багатьох країн світу свідчить про те, що їх формування та розвиток залежить від історичного розвитку країни, політичної та економічної ситуації в світі,а також культурних особливостей кожної країни. Зустрічаються приклади країн, які поступово рухалися до інноваційного розвитку, або ж здійснили інноваційний ривок.

Стан вивчення проблеми. Істотний вклад у дослідження національних інноваційних систем внесли вітчизняні і зарубіжні вчені, такі як К. Фріман (1987), Б.А. Лундвал (1993), О. Фиговский (2018), Г.О. Андрощук (2010), Н.І. Іванова (2001) та ін.

Мета статті - аналіз формування та реалізації національних інноваційних систем в різних країнах світу, впровадження інноваційних практик в готельній індустрії, визначення особливостей державної інноваційної політики, а також факторів, що позитивно або ж негативно впливають на національну інноваційну систему.

Методи дослідження: історіографічний, порівняльний, методи аналізу та синтезу.

Відмінною рисою сучасної економіки є інноваційність. Американські економісти визнали формування національної інноваційної системи найвизначнішою подією XX століття, оскільки саме вона є основою досягнень в будь-якій сфері, механізмом, котрий дозволяє задовольнити будь-яку потребу суспільства. Роль приватного сектора полягає не тільки у використанні фундаментальних знань і створення технологій на основі власних досліджень і розробок, але і в ринковому освоєнні інновацій, їх комерціалізації. Таким чином, у національній інноваційній системі поєднуються середовище досліджень, підприємницьке середовище та механізм їх повномасштабного взаємодії. Інновації є потужним антикризовим та стратегічним інструментом. Інноваційні технології в глобалізованому світі набувають все більшої актуальності, адже створення якісних продуктів та послуг потребує стратегічного підходу. Багатогалузевий високоприбутковий комплекс - готельно-ресторанна індустрія відіграє важливу роль в інтегруванні економіки країни в світову економіку, а отже має відповідати викликам часу та широко застосовувати новітні технології.

Теорію і практику національних інноваційних систем заради інтелектуалізації і прискорення розвитку своєї економіки одними з перших почали розвивати в США. На думку американських експертів ефективна національна інноваційна система складається з дев'яти факторів: рухливості капіталу; гнучкості ринку робочої сили; сприйнятливості уряду до потреб інноваційного бізнесу; розвиненості інформаційно-комунікаційних технологій; ступеню розвиненості інфраструктури для приватного сектора; сильної системи захисту інтелектуальної власності; достатнього людського і наукового капіталів; маркетингового мистецтва; загальної культурної схильності нації до заохочення творчості. Також до вищезазначених факторів варто віднести прагнення держави до нових проривів у розвитку (Фиговский, & Гумаров, 2018).

Експерти Національної ради з розвідки у доповіді «Глобальні течії - 2025: мінливий світ» прогнозують США статус найсильнішої країни. Америка, як очікують експерти, залишиться головним джерелом інновацій у технологіях (Global Trends-2025, 2008). Серед характерних особливостей розвитку інноваційної сфери США слід виділити незалежні від державних органів технопарки та венчурні фонди. Другою особливістю інноваційної сфери США є виключно висока активність малих інноваційних компаній. Це значною мірою пов'язано з існуванням спеціальних державних програм підтримки таких фірм, а також з розвиненістю і доступністю венчурного капіталу, що є основним джерелом коштів. Іншими особливостями американської національної інноваційної системи є значна частка освічених іммігрантів і високий рівень конкуренції серед всіх учасників інноваційної сфери. Як слабка сторона інноваційної системи в США відзначається необхідність формування законодавчої бази для регулювання фінансування малих підприємств (Андрощук, Жиляєв, Чижевський, & Шевченко, 2009).

Експерти Національної ради з розвідки переконані, що за наступні десять років Китай і Індія зможуть наблизитися до американського інноваційного рівня в сфері наукового і людського капіталу і сприйнятливості уряду до потреб біз- нес-інноваторів. Однак збережеться відрив Америки в інших факторах ефективності національної інноваційної системи. США збережуть перевагу в захисті інтелектуальної власності, у здатності бізнесу в удосконаленні існуючих інновацій і в культурному заохоченні творчої діяльності (Global Trends-2025, 2008). Проте, країни,що розвиваються мають змогу розвивати повністю нові інновації, аналогів яких ще не існувало. США також активно впроваджує інноваційні практики в готельно-ресторанній індустрії. Для прикладу, готель Alexander, який відкрився в січні 2013 р. в штаті Індіанаполіс (США), виділяється вражаючими картинами і інсталяціями, наданими Музеєм мистецтв Індіанаполісу. Близько 40 робіт сучасних художників виставлені в публічних приміщеннях готелю, 14 з них були надані спеціально до церемонії відкриття. Готельні комплекси виставляють у своїх приміщеннях унікальні роботи Енді Уорхола, Сальвадора Далі і Пабло Пікассо, а також твори місцевих художників. Подібна практика спрямована на підвищення лояльності з боку клієнтів. Зростає кількість готелів Women only. Перший подібний готель (Barbizon Hotel for Women) з'явився на початку XX ст. в Нью- Йорку. Цей готель «тільки для жінок» повинен був сприйматися як символ фемінізму. З 80-х рр. XX ст. радикальні правила були пом'якшені, в готелі змогли зупинитися усі бажаючі (Кожухівська, 2015).

Компанія Hyatt Hotels Corporation, прагнучи більше прислухатися до своїх клієнтів, провела масштабне дослідження за всю історію компанії серед різних категорій мандрівників. Вивчення думок та ідей гостей поклало початок змінам в готелях, завдяки яким клієнти зможуть отримувати послуги з урахуванням індивідуальних потреб. Дослідження, яке тривало 18 місяців, охопило більше 40 фокус-груп по всьому світі. Оскільки жінки стають все більш частими мандрівниками, Hyatt сфокусувала увагу на створенні умов, враховуючи саме їх інтереси. Орієнтуючись на результати дослідження потреб мандрівниць, корпорація Hyatt Hotels & Resorts запустила спеціальну програму, завдяки якій в готелі можна взяти напрокат або придбати необхідні предмети туалету та вжитку. Незважаючи на те що нові послуги обумовлені потребами жінок, усі гості зможуть скористатися перевагами від нововведень. Усі нововведення пройшли перевірку в декількох готелях Hyatt, обраних у якості «лабораторій» спеціально для впровадження програми на глобальному рівні (Кожухівська, 2015).

У Китаї з 1980-х років значну роль у розвитку національної інноваційної системи відіграють спеціальні економічні зони, зони торгово-економічного розвитку, промислові парки та ін. Зазначені інститути стали потужним інструментом залучення до співпраці іноземних компаній і фахівців, для яких застосовуються спеціальні пільги. Активно залучається до інноваційної діяльності і кваліфікована робоча сила: важливою складовою ознайомлення із зарубіжними інноваційними досягненнями є спрямування національних кадрів на навчання за кордон (Фиговский, & Гумаров, 2018).

До початку 2000-х років цілеспрямованої політики щодо розвитку інновацій у Великобританії не існувало. Стратегія уряду в сфері технологічного розвитку було розроблено Міністерством торгівлі та промисловості у 2003 році, а у 2004 році було створено Раду з технологічних стратегій, що здійснює інвестиції у створення нових технологій, підтримує їх розвиток і комерціалізацію. Щодо цілісної інноваційної стратегії довгострокового розвитку Великобританії, то вона була сформована лише в 2008 році (Агвігдор, & Капіца, 2011).

У Великобританії практика державного фінансування досліджень реалізується як система «подвійної підтримки». Стратегічне фінансування здійснюється через одноразові субсидії. Паралельно Департамент інновацій, університетів і компетенцій фінансує Дослідницькі ради, які, в свою чергу, фінансують дослідження в країні на проектній основі. Таким чином, одноразові субсидії забезпечують стабільність і стратегічні ресурси, які університети можуть витратити у відповідності зі своїми пріоритетами і програмами розвитку, тоді як проектне фінансування з боку Дослідницьких рад забезпечує енергійну конкуренцію між різними проектами. У Великобританії створюються численні інноваційні центри 2-х типів: орієнтовані на розробку специфічної технології та просування її використання (створюються у відповідь на потреби або можливості бізнесу. Недоліком діяльності більшості таких центрів інновацій і технологій є те, що вони не інтегровані в національну інноваційну систему і часто не пов'язані з більш широкими програмами розвитку, наприклад, з програмами що реалізуються (Фиговский, & Гумаров, 2018). Одним з ключових факторів успіху британської інноваційної політики стала орієнтація на приватну ініціативу. На відміну від багатьох інших країн, провідна роль в інноваційному розвитку Великобританії належить не державі: інноваційна стратегія країни націлена, насамперед, на розвиток попиту на інновації, практикується регіональний підхід до інвестицій. Щодо залучення інноваційних технологій в готельну індустрію країни, широкого розповсюдження набуває співпраця власників готельних комплексів з провідними музеями та галереями, декоруючи холи та номери предметами мистецтва, пропонуючи своїм гостям квитки на різнопланові виставки. Наприклад, готельний ланцюг Radisson Blu Edwardian (Англія, Лондон) співпрацюють з Музеєм Вікторії та Альберта, пропонуючи клієнтам пакет, що включає розміщення, сніданок і квитки на виставку, присвячену легендарному музиканту Девіду Боуї. У місті Портсмут (Англія) на готель перетворили історичний морський порт. У Шотландії колишнє авто стало готельним номером. інноваційність економічний готельний

У Швеції лише в 2005-2008 роках були визначені чотири пріоритетні сфери для фінансування науково-дослідних робіт: медицина, біотехнології, навколишнє середовище та сталий розвиток, розвиток у Швеції «центрів високих технологій», що є поєднанням науково - дослідних та комерційних сил в інтересах швидкої та ефективної комерціалізації інновацій (Агвігдор, & Капіца, 2011). У Швеції більшість витрат на науково-дослідні роботи здійснюється підприємницьким сектором. Підтримка урядом наукових досліджень в підприємницькому секторі, в основному, обмежується проведенням досліджень у сфері оборони. Водночас, фундаментальні дослідження фінансуються переважно державою, тоді як частка підприємницького сектора вкрай мала. Важливими відмінними рисами Швеції є високий рівень освіти і кваліфікації зайнятих у державному секторі, ефективна робота державних інститутів, стабільна політична система. У Швеції розвинений ринок венчурного капіталу. Однією з найсерйозніших проблем шведської національної інноваційної системи вважається порівняно низький рівень науко-місткого виробництва за межами кількох великих, технічно передових транснаціональних корпорацій. Їхні технічні досягнення за невеликим числом винятків історично пов'язані з традиційними технологіями і галузями. Готельна індустрія Швеції також застосовує принципово інноваційні практики - один з готелів розмістився усередині виведеного з експлуатації Воеї 747-200. Ще один - розташований під землею на глибині понад 152 метри. В Юккасарарі готель будується на сезон - з вражаючими різьбленнями на льоду. В Хередесі існує готель, що пропонує різноманітні номери на деревах, включаючи прототип НЛО та куб з дзеркальними стінами.

У Південній Кореї перші програми інноваційного розвитку були запущені з 1999 р., і розвиток інноваційного сектора дуже швидко прогресував. Спочатку модернізація була побудована на запозиченні зарубіжних технологій. Вивчення іноземного досвіду відбувалося переважно шляхом створення спільних венчурних фірм з японськими партнерами. Хоча Корея в багатьох високотехнологічних позиціях лідирує у світовому експорті, країна як і раніше залежить від імпортної техніки через недостатній розвиток власних базових технологій. Однією з відмінних особливостей інноваційного розвитку Південної Кореї є цілеспрямована підтримка саме великих компаній (Фиговский, & Гумаров, 2018).

З 1998 р. у Франції діє державний план стимулювання патентування винаходів вітчизняними фірмами. У 1999 р. був прийнятий Закон про інновації та наукові дослідження, покликаний реорганізувати та модернізувати національну інноваційну систему в напрямку більш ефективної комерціалізації науково-дослідницького потенціалу. Реалізація закону привела до прийняття цілої низки рішень уряду і спеціального «інноваційного плану», мета яких полягає у створенні загальної правової бази, що стимулює розвиток партнерства між державним науковим сектором і недержавними учасниками інноваційного процесу.

Перші спроби реалізації інноваційної політики в Данії відзначилися запуском урядової програми технологічного розвитку, що спрямована на розвиток інформаційних технологій, які вважалися однією з пріоритетних галузей. У Данії університети фінансуються переважно з державного бюджету. Важливу частину датської національної інноваційної системи становлять галузеві науково-дослідні інститути. Вони прикріплені до різних міністерств і проводять дослідження відповідно до потреб конкретного міністерства. Інститути отримують базове фінансування з національного бюджету, вони також можуть отримати фінансування з державних коштів, що розповсюджуються за допомогою відкритого конкурсу через дослідні ради, міністерства чи інші установи, а також від комерційної діяльності.

Швейцарський уряд реалізує програми, спрямовані на перехід держави від індустріальної економіки до економіки, заснованої на знаннях, починаючи з 1950-х років. У 90-х роках була створена структура державних відомств, які опікуються становленням економіки, заснованої на знаннях, інноваційної економіки, яка існує і в даний час. З 2007 р. урядом визначені пріоритети розвитку країни і основні інноваційні галузі з перспективою промислового впровадження, на які виділяються основні державні ресурси. Ряд змін інноваційної політики Швейцарії торкнувся лише освіти, наукових досліджень і технологічного сектора. Через відсутність прямої державної підтримки інновацій в бізнес секторі, інструменти інноваційної політики, в основному, орієнтовані на пропозицію прикладних наукових досліджень. Інша складність пов'язана з людським капіталом: незважаючи на значні витрати на освіту, частка осіб з вищою освітою відносно мала, зберігається і обмежена мобільність в рамках системи освіти (Агвігдор, & Капіца, 2011).

Фінансування суб'єктів інноваційної діяльності в Німеччині почалося в 1950-х роках з програм індивідуальної цільової підтримки відповідних напрямів. У період 1970-х років почали виникати перші венчурні фонди, спрямовані на розвиток інноваційних компаній у сфері малого бізнесу. У 1970-х рр. почали реалізовуватися програми приватно - державного партнерства у науково-дослідній сфері. Щодо інновацій в сфері готельно-ресторанного господарства, то в Німеччині відкриваються готелі для інвалідів, прикладом яких може бути готель для людей із розумовими і фізичними вадами «Лазарусхоф». У готелі є спеціально обладнані ліфти та туалети, широкі коридори і пандуси, гараж для інвалідних візків, а персонал має спеціальну підготовку.

Розвиток національної інноваційної системи Канади почався в середині 1940-х років і був пов'язаний з успіхами США в тій же сфері. Сформована система університетської освіти, де паралельно проводилися наукові дослідження, в т.ч. спільно з британськими та американськими вченими і засновані державні органи, що цілеспрямовано займалися розвитком науки (Агвігдор, & Капіца, 2011). У Канаді в сучасній структурі управління інноваціями відсутній єдиний орган на державному рівні, а функції щодо стимулювання досліджень розподілені між урядами провінцій та окремими міністерствами, що часто викликає бюрократичні проблеми при реалізації різних програм.

Бразилія з кінця 90-х рр. прийняла ряд законів для збільшення кількості наукових досліджень, стимулювання інновацій в приватному секторі та встановлення більш продуктивних партнерських відносин між науковими інститутами та бізнесом. До недоліків інноваційної політики Бразилії можна віднести низький рівень конвертації знань в інноваційну продукцію, зосередженість інноваційної системи на академічних наукових дослідженнях, а також недостатню координацію між процесами наукових досліджень, розробки технологій, виробництвом і комерціалізацією розробок. Крім того, в Бразилії практично відсутня політика із залучення висококваліфікованої іноземної робочої сили та взаємодії з діаспорою. В цілому, інноваційний розвиток відбувається переважно завдяки державній політиці (Агвігдор, & Капіца, 2011).

Початок розвитку національної інноваційної системи в Індії було покладено на початку 1950-х років. Причому основним сектором економіки, де повинні були використовуватися наукові розробки, мала стати важка промисловість при одночасному імпорті технологій і капіталу на початковому етапі. Пізніше державні органи почали проводити політику підтримки приватних наукових досліджень і розробок. Цілеспрямована політика щодо розвитку найбільш великого сектора національної інноваційної системи Індії - інформаційних технологій - почала проводитися на початку 1970-х років. Її метою було створення нових робочих місць для кваліфікованих фахівців з метою запобігання витоку інтелектуального капіталу в розвинені країни (Агвігдор, & Капіца, 2011).

Інноваційний потенціал Австрії характеризується високим рівнем витрат на науково-дослідні роботи, залежністю від державного фінансування і при цьому - нестачею кадрів та низькою віддачею від нових розробок. В останні роки в Австрії були вдосконалені податкові механізми, покликані стимулювати науково-дослідну та інноваційну діяльність підприємств. Стримуючими факторами, як і раніше, є низька частка випускників з вищою і вищою технічною освітою, а також значне відставання в галузі розвитку венчурного фінансування. Успіху Австрії на шляху інноваційного розвитку сприяли структурні програми підтримки, які приймалися з метою організації кооперації високотехнологічних підприємств без жорсткої прив'язки до конкретних технологічних напрямків. Крім того, в країні добре розвинене співробітництво між вищими професійними училищами та малими і середніми підприємствами в сфері створення та впровадження інноваційних розробок. На державному рівні ініціюється формування кластерів, що також є одним з методів підтримки високотехнологічного експорту. При просуванні на зарубіжні ринки високотехнологічної продукції, особливо при реалізації великих інфраструктур- них проектів, австрійські підприємства в багатьох випадках виступають у складі кластерів - об'єднань підприємств. Такі кластери створюються на базі передових підприємств у секторах промисловості, в першу чергу, пов'язаних з розвитком інфраструктури, де конкурентні позиції австрійських фірм на міжнародних ринках сильні. Це дозволяє забезпечити вихід на ринок великої кількості малих і середніх фірм, самостійна участь яких у великих інфраструктурних проектах є неможливою. Крім того існує розвинена інноваційна інфраструктура - діє значна кількість різних організацій: ділових, науково-дослідних і виробничих центрів, спеціалізованих науково-технологічних бізнес-центрів. Щодо інноваційності готельної індустрії Австрії, популярний бізнес-готель Crawne Plaza Canberra у Відні пропонує квитки на виставки, які проходять у Національній галереї Австралії. Інший Австрійський готель побудований з переобладнаних бетонних каналізаційних труб.

У Франції частка державних витрат на науково-дослідні роботи у загальних витратах на ці цілі складає 49,9%. Французька інноваційна політика спрямована на стимулювання приватних інвестицій у науку, поліпшення взаємодії між усіма ключовими учасниками інноваційного процесу в рамках полюсів конкурентоспроможності та на підтримку розвитку малих і середніх підприємств. З цією метою за участю держави, а також недержавних структур здійснюються різні заходи, що включають міжнародний, національний і регіональний рівні взаємодії. З метою поліпшення кооперації учасників проекту та трансферу технологій, у Франції створені особливі інноваційні кластери, в країні розроблена і запущена спеціальна програма «Полюсів конкурентоспроможності». Інновації в готельному бізнесі не оминули і Францію. Поряд з капсульними готелями до готелів з унікальною концепцією і дизайном слід віднести і Bubble-готелі. У Франції з'явився ряд прозорих наметів, призначених для проживання і відпочинку туристів.

У Японії, незважаючи на активну діяльність уряду по розробці стратегій і програм інноваційного розвитку, значна частина науково-технічних розробок прикладного характеру, як і раніше виконується в лабораторіях великих промислових корпорацій і залишається в рамках цих же корпорацій, без широкої передачі потенційним користувачам в масштабах відповідної галузі. Державні наукові дослідження мають переважно фундаментальний характер, ступінь їх впровадження в практику залишається недостатнім. Між державними фундаментальними науковими дослідженнями та прикладними дослідженнями в приватному секторі не завжди дотримується необхідна координація. У Японії слабо розвинене венчурне фінансування і венчурний бізнес в цілому. Відзначається нестача професійних кадрів, досить повільно йде процес розвитку технопарків і бізнес - інкубаторів. Міжнародні науково-технічні зв'язки здійснюються в Японії як по лінії державних наукових центрів і дослідницьких інститутів з виділенням фінансування з бюджетів відповідних міністерств, так і по лінії громадських та професійних науково-технічних товариств і асоціацій, а також приватних дослідницьких організацій і промислових компаній. Готельна індустрія Японії також не стоїть на місці. Альтернативний варіант бюджетного і короткочасного розміщення в мегаполісах пропонують туристам капсульні готелі, які вперше з'явилися в Японії (Осака) у 1979 р.

Основним фактором успішного розвитку інноваційної сфери в країнах, що не належать до лідерів інноваційного розвитку (Казахстан, Білорусія, Індонезія, Індія та ін.), є взаємодія з іншими країнами і запозичення технологій та основ державної інноваційної політики.

На основі аналізу національних інноваційних систем можна зробити висновок, що в сучасних умовах інноваційна система потребує постійного вдосконалення. В силу історичних аспектів, американська система є найбільш диверсифі- кованою та гнучкою. В деяких країнах інноваційні системи більш структуровані та послідовні. Успішному розвитку національної інноваційної системи сприяє чітка стратегія державної політики в галузі інновацій; раціональне використання наявного інноваційного потенціалу; зміцнення співробітництва між дослідницьким та приватним сектором; цільова підтримка напрямів, які недостатньо використовують інноваційні технології; впровадження кращого міжнародного досвіду. До факторів,що перешкоджають розвитку національних інноваційних систем варто віднести слабке залучення малого бізнесу в інноваційну діяльність; відплив інтелектуального капіталу; відсутність чіткої інноваційної політики. Аналіз окремих заходів національної інноваційної політики дозволив виділити ряд компонентів, що є визначальними в розвитку інноваційної політики: створення спеціальних організацій, що відповідають за реалізацію інноваційних заходів; активна співпраця з іншими країнами; бюджетне фінансування.

Література

1. Авігдор, Г., & Капіца, Ю. (Ред.). (2011). Законодавче регулювання інноваційної діяльності в Європейському Союзі та державах-членах ЄС. Київ: Фенікс.

2. Андрощук, Г.О. (2009). Програма інноваційного розвитку економіки Німеччини: стратегія високих технологій. Наука та інновації, 3, 72-88.

3. Андрощук, Г.О., & Еннан, Р.Є. (2009). Інноваційна політика Європейського Союзу. Наука та інновації, 5, 85-96.

4. Андрощук, Г.О., Жиляєв, І.Б., Чижевський, Б.Г., & Шевченко, М.М. (2009). Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів. Київ: Парламентське видавництво.

5. Андрощук, Г. (2010). Охрана интеллектуальной собственности в Китае: состояние и тенденции. Наука та інновації, 1, 81-101.

6. Иванова, Н.И. (2001). Национальные инновационные системы. Вопросы экономики, 7, 61.

7. Кожухівська, Р.Б. (2015). Використання міжнародного досвіду впровадження інновацій у сферу готельного бізнесу. Вісник Донецького національного університету. Серія В: Економіка і право, 1, 160-164.

8. Орлюк, О.П., Бутнік-Сіверський, О.Б., Ревуцький, С.Ф., Нежиборець, В.І., Андрощук, Г.О., Атаманова, Ю.Є. ... Рудченко, І.І. (2011). Інноваційна інфраструктура в контексті національної інноваційної системи (економіко-правові проблеми) [Монографія]. Київ: НДІ IB НАПрНУ, Лазурит-Поліграф.

9. Фиговский, О., & Гумаров, В. (2018). Инновационные системы: достижения и проблемы. LAP LAMBERT Academic Publishing RU.

10. Developments and challenges in the hospitality and tourism sector: Issues paper for discussion at the global dialogue forum for the hotels, catering, tourism sector. (2013). Intern, labour organization. Sectoral activities programme. Geneva: ILO, Nov.

11. Freeman, C. (1987). Technology Policy and Economic Performance: Lessons from Japan. London: Frances Pinter.

12. Global Trends 2025. (2008). A Transformed World (4nd ed.). Publisher: U.S. Office of the President. Retrieved from http://www.ebook3000.com/politics/Global-Trends-2025-A-Trans- formed-World-4th-edition-_136080.html.

13. Lundvall, B.-A. (1992). National Systems of Innovation. Towards a Theory of Innovation and Interactive Learning. London: Pinter Publishers.