Амортизація як ціноутворюючий фактор і механізм антикризового регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Амортизація як ціноутворюючий фактор і механізм антикризового регулювання

Постановка проблеми

амортизація відрахування економічний

Амортизація як економічне поняття має комплексне застосування в економічних дослідженнях. Це пояснюється тим, що вона є складовим елементом ціни продукції, вливає на вартість основних засобів і величину отриманого прибутку, тобто практично на всі базові показники діяльності підприємства. Проте і тепер значна кількість теоретичних проблем, яка стосується цього поняття є, на нашу думку, недостатньо вирішеною. Наслідками цього є існування двох видів бухгалтерського обліку та найголовніше - відсутність теоретичних обґрунтувань як можна амортизацією використовувати для покращення діяльності підприємства у період розвитку кризових явищ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У багатьох наукових працях досліджують методи формування ціни продукції в умовах ринкової економіки. Більшість публікацій привертає увагу до такого ціноутворюючого елементу як амортизація. Але як правило цей показник розглядається “класично”, тобто з позицій перерозподілу величини отриманого прибутку і зменшення податкового тиску [1]. Дійсно, застосування амортизації як засіб для регулювання (мінімізації) податкового тиску держави на підприємство, має місце, але цей механізм є характерним при сталому розвитку економіки, а в період кризи він не спрацьовує. Досліджень у яких амортизація розглядається як механізм антикризового регулювання значно менше [2, 3].

Постановка цілей. Дослідження теоретичних основ такого економічного явища як амортизація зумовлює постановку таких цілей:

- аналізування існуючих методів розрахунку амортизаційних відрахувань;

- дослідження амортизації як ціноутворюючий чинник;

- застосування амортизації для антикризового регулювання.

Виклад основного матеріалу

За багатовіковий період розвитку економіки амортизаційні відрахування розраховувались із застосуванням різних методів. Для їх розрахунку застосовували такі основні підходи:

1) від якого базового показника виконується розрахунок - від часу (найбільш розповсюджений метод) чи від обсягів виготовленої продукції;

- методи розрахунку амортизації, які залежать від часу: від виду розподілу: пропорційний (прямолінійний), дегресивний (прискорений) і прогресивний (сповільнений); від кількості облікових одиниць: пооб'єктний, груповий і глобальний; від інтенсивності експлуатації: однозмінний, двозмінний і тризмінний.

Всі ці методи мають відповідні переваги і недоліки. Тепер в Україні застосовують такі підходи до розрахунку амортизаційних відрахувань згідно бухгалтерського і податкового обліку: розрахунок виконується з врахуванням чинника часу; при цьому застосовують такі види розподілу: пропорційний (прямолінійний) і дегресивний (прискорений), а прогресивний (сповільнений) жодним законодавством не передбачено; від кількості облікових одиниць застосовують груповий метод, а від інтенсивності експлуатації - однозмінний.

Якщо порівнювати методи розрахунку амортизаційних відрахувань, які законодавством регламентуються для застосування в Україні з іншими країнами, то вони практично ідентичні. Розбіжність існує фактично в застосуванні тільки одного елементу - можливості застосування прогресивного (сповільненого) методу розрахунку амортизаційних відрахувань. Виникає логічне питання, а навіщо цей метод рекомендувати, коли його застосовують надзвичайно рідко?

Щоб дати обґрунтовану відповідь, необхідно розглянути теоретичні моделі цих процесів, серед найголовніших з яких є два - інвестиційний, який визначає процес отримання прибутку за часом, і амортизаційний - процес зношуваності основних засобів за часом.

Для початку дослідження зручно застосувати спрощену абстрактну модель. Припустимо, що розглядається підприємство, на якому випуск продукції є сталою величиною, тобто розглядається інерційна економічна система [4, с.317], що зображена на рис. 1 а. Очевидно, що у такому разі основні елементи собівартості виготовленої продукції також будуть сталими - основні матеріали М, заробітна плата ЗП, витрати на експлуатацію машин ЕМ.

Таку модель використовують для виконання багатьох економічних досліджень - обґрунтування ціноутворення, ефективності виробничої діяльності тощо. Перевагою такої моделі є її простота, а головним недоліком - неврахування такого важливого чинника як зношуваність основних засобів.

Зношуваність основних засобів ми рекомендуємо визначати показником “видатки виробництва”. Видатки виробництва (Вд) - це додаткові витрати, які виникають в процесі виготовлення продукції і спрямовані на компенсацію зношуваності основних засобів - додаткове споживання енергоресурсів, поточні ремонти тощо. Тривалі дослідження показали, що річна величина цих витрат зростає у більшості випадків лінійно впродовж терміну експлуатації основних засобів (рис. 1. б).

З рис. 1 б, видно, що, коли враховувати зношуваність основних засобів, величина прибутку (Пр) буде поступово зменшуватись. Тобто, коли амортизаційні відрахування (А) нараховувати рівномірно, величина річного прибутку поступово зменшуватиметься. Для більшості підприємств це не викликатиме жодних проблем, оскільки такі зміни викликані об'єктивними причинами - існуванням зношуваності основних засобів. Відповідні проблеми виникають для підприємств із колективною формою власності у вигляді акціонерних товариств. Це пояснюється тим, що акціонери, які володіють акціями на початку періоду функціонування підприємства, отримуватимуть значні дивіденди, а акціонери, які придбають їх пізніше, отримуватимуть значно менші їх суми, хоча обсяги випуску і реалізації продукції залишатимуться без змін. Отже застосування рівномірного методу нарахування амортизаційних відрахувань для акціонерних товариств у період сталого розвитку економіки є необ'єктивним.

Якщо у такому разі застосувати прискорений метод розрахунку амортизаційних відрахувань, тобто поміняти місцями зміну значень амортизаційних відрахувань (А) і прибутку (Пр), як показано на рис. 1 в, то дивідендна політика на підприємстві не залежатиме від того, коли купуються акції (суб'єктивний чинник), оскільки величина прибутку буде сталою величиною, а залежатиме від об'єктивних причин - обсягів виготовленої і реалізованої продукції. Це є, на нашу думку, головною причиною широкого застосування прискорених методів нарахування амортизаційних відрахувань в економічно розвинених країнах, а не податкова пільга, яку багато дослідників вважають більш важливим і головним чинником.

Проте сталий розвиток економіки завжди закінчується під час накопичення кризових явищ і процесів. Яку застосовувати амортизаційну політику в цей момент в економічній теорії рекомендацій не існує. Щоб усунути цю проблему необхідно змоделювати основні процеси, які відбуваються в такий момент.

Найбільш характерними ознаками такого періоду є: спад попиту, а відповідно і обсягів виготовленої продукції; для стимуляції попиту відбувається зменшення цін; зростання конкурентної боротьби, що також впливає на зменшення цін тощо. Позитивним в кризах є те, що після переходу через пік кризи спостерігатиметься поступове зростання попиту, обсягів виготовленої продукції і цін. Цей етап можна показати такою моделлю (рис. 2).

Як видно з рис. 2 б при доланні кризових явищ амортизаційні відрахування слід нараховувати за прогресивними (сповільненими) методами. Це дає змогу тимчасово зменшувати ціну продукції від базового значення до кризового і усувати зону збиткової роботи. Окрім того, як доведено в [2], застосування прискореної амортизації під час кризи погіршує стан підприємства ще й через те, що підприємство, нараховуючи значні суми амортизаційних відрахувань, як того вимагає податковий облік, фактично ці суми не отримує, оскільки більшість підприємств в цей період є збитковими. А збитки найпростіше компенсувати за рахунок прибутку і амортизаційних відрахувань. Наслідками такої необдуманої політики буде те, що інвестиційна діяльність на підприємстві значно погіршиться. Для подолання цього недоліку необхідно дозволити підприємствам під час виходу із кризи застосовувати прогресивні методи нарахування амортизації, оскільки в існуючих нормативах вони не передбачені.

Застосування дегресивного і прогресивного методів нарахування амортизаційних відрахувань покращує фінансово-економічний стан підприємства, якщо вони вжиті правильно. Але існування цих методів значно ускладнює обґрунтування значення базової ціни виготовленої продукції, оскільки амортизація у такому разі є динамічним показником, який не залежить від обсягу виготовленої продукції.

Висновки

В економічній практиці слід застосовувати всі три методи нарахування амортизації - рівномірний, дегресивний (прискорений) і прогресивний (сповільнений); під час кризи найефективнішим є прогресивний метод нарахування амортизаційних відрахувань; слід розвинути теоретичні положення із застосування прогресивного і дегресивного методів амортизації при визначенні ціни виготовленої продукції.

Список використаних джерел

1. Савченко А., Никифоров А. Підвищення інвестиційного потенціалу прискореної амортизації. “Економіка України” № 11, 2007, с. 21 - 34.

2. Загорська Т.В. Амортизаційна політика машинобудівного підприємства в системі антикризового управління: Автореф. дис. канд. екон. наук. - Львів: НУ “Львівська політехніка”, 2010. - 20 с.

3. Загорецька О.Я. Планування рентабельності продукції в умовах вільного вибору методу розрахунку амортизаційних відрахувань. “Актуальні проблеми ринкової економіки”, Львів 2008, с. 145 - 153.

4. Скворцов І.Б. Парадокси, догми і реальність економічної теорії: мікроекономіка для економістів: Монографія. - Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2007. - 340 с.

Размещено на Allbest.ru