Проблема тлумачення та визнання поняття "розрахунки"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблема тлумачення та визнання поняття «розрахунки»

Розрахунки - важливий інструмент регулювання економічних відносин між суб'єктами господарської діяльності, а також невід'ємний і необхідний елемент процесу розширеного відтворення, формування, розподілу (перерозподілу) суспільного продукту.

З 2000 року система бухгалтерського обліку в Україні ґрунтується на Законі України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» [1] і положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. При цьому слід зазначити, що ні в Законі, ні в жодному зі стандартів немає визначення терміна «розрахунки». Такий недогляд тим більше дивний, що в Плані рахунків активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій [3] спеціалізованих рахунків «Розрахунки з...» нараховується 37 і розташовані вони в двох класах: 3 «Кошти, розрахунки та інші активи» і 6 «Поточні зобов'язання». З цього випливає, що розрахунки є одним з основних об'єктів бухгалтерського обліку, а, значить, у головних нормативних документах, що регламентують бухгалтерський облік, повинне міститися не тільки тлумачення поняття «розрахунки», але також критерії їхнього визнання і вимоги до відображення інформації про них.

Відзначимо, що однозначного визначення терміна «розрахунки» немає і в спеціальній бухгалтерський, і в економічній літературі (табл.1 і 2).

Таблиця 1 Визначення поняття «розрахунки» фахівцями в бухгалтерському обліку

Аналізуючи дані таблиці 1 і 2 можна зробити висновок, що погляди вчених на категорію “розрахунки” відрізняються. Одна група авторів визначає їх як систему взаємовідносин (Чацкіс Ю.Д., Лисюк О.М., Михайлова Т.П.); інша стверджує, що це безпосередньо взаємовідносини (тобто, без використання слова “система”) (Безруких П.С., Івашкевич В.Б.), третя група - тільки пояснює економічну сутність розрахунків, не приводячи їхнього визначення (Сухарев А.Я. та ін.).

У юридичному енциклопедичному словнику [4, с. 316] не дається визначення розрахунків, а тільки розглядається один з їхніх видів - міжнародні розрахунки, що, загалом, являють собою здійснення платежів по грошових зобов'язаннях.

Таблиця 2 Визначення поняття «розрахунки» в літературі з економіки та управління

З таким визначенням погоджуються практично всі автори, що досліджували розрахункові операції в зовнішній торгівлі, міжнародних економічних і фінансових відносинах (Боринець С.Я., Красавіна Л.Н., Кредісов А.І., Березовенко С.М., Волошин В.В., Носкова І.Я., Рибалкін В.Е., Філіпенко А.С.). Усі вони розглядають розрахунки як організацію і регулювання платежів по грошових вимогах і зобов'язаннях, але тільки Боринець С.Я. і Філіпенко А.С. визначають їх як систему, не доводячи, що це є так.

При цьому всі автори відзначають у своїх визначеннях грошовий характер розрахунків. Ще однією особливістю є те, що практично у всіх тлумаченнях зустрічається наступне трактування «Розрахунки - це ... платежі ...» [Сухарев, Парашутін, Кредісов] або ж «Розрахунки - це організація платежів...» [Боринець, Красавіна, Носкова, Рибалкін, Філіпенко].

Характерною ознакою також є те, що фахівці в області фінансів і банківської справи розглядають у своїх роботах лише безготівкові розрахунки, тому що вони займають приблизно 80-90% усього грошового обігу в промислово розвинутих країнах .

Герасимович А.М., даючи визначення грошовому обігу, використовує терміни «платежі» і «розрахунки» як поняття-синоніми. Ми вважаємо такий підхід невірним, тому що платіж є частиною системи розрахунків, а не навпаки. Щоб довести це звернемося ще до одного нормативного документа - Закону України «Про платіжні системи і переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 №2346-III [2]. У цьому документі основною функцією, що повинна виконувати платіжна система є здійснення переказу грошей [2, п. 1.29 ст. 1]. Стаття 4 цього ж Закону встановлює форми розрахунків, що можуть застосовуватися при здійсненні переказу: акредитивна, вексельна, інкасова, по гарантійному зобов'язанню, по чеках.

Але кожна з зазначених вище форм розрахунків припускає виконання цілого ряду операцій, а безпосередньо переказ грошей - тільки одна з них.

Таким чином, не можна проводити аналогію між платежами і розрахунками. На наш погляд, розрахунки - це більш об'ємне поняття і варто погодитися з думкою тих авторів, які вважають, що розрахунки включають в себе систему організації і регулювання платежів. Але таку рису розрахунків, як системність, необхідно довести, що потребує спеціального дослідження.

З погляду бухгалтерського обліку, розрахункові операції є об'єктом обліку, по-перше, як динамічний процес (проведення платежу до, одночасно чи після одержання товарів, робіт, послуг) і, по-друге, як статичний стан, тобто заборгованість між суб'єктами розрахунків.

Розрахунки між підприємствами і організаціями є однією з необхідних складових розширеного відтворення. Вони опосередковують розподіл і перерозподіл суспільного продукту, перехід його з товарної форми в грошову, і навпаки. Розрахунки ґрунтуються на економічній базі кругообігу коштів в процесі виробництва і є суспільним визнанням того, що вони виступають як система економічних відносин між підприємствами.

Список використаних джерел

економічний бухгалтерський розрахунок

1. Україна. Закон. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: № 996-XIV 16.07.1999 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу до журн.: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=187%2F98-%E2%F0.

2. Україна. Закон. Про платіжні системи і переказ грошей в Україні: №2346-III 5.04.2001 р[Електронний ресурс]. - Режим доступу до журн.: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=175%2F87-%E1%F0.

3. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291. -К.: КНТ, 2007. - 148 с.

4. Гончаренко В.Г. Юридичні терміни: тлумачний словник./ В.Г. Гончаренко, П.П. Андрушко, Т.П.Базова; К.: Либідь, 2004. -- 320 с.

Размещено на Allbest.ru