Основні проблеми і перспективи розвитку легкої промисловості в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Одеський національний політехнічний університет

Інститут бізнесу, економіки та інформаційних технологій

Кафедра економічних систем і управління інноваційним розвитком

Реферат

"Основні проблеми і перспективи розвитку легкої промисловості в Україні"

Виконавець: Дубенчук Ю.О.

м. Одеса - 2014 рік

Вступ

Тема розвитку легкої промисловості в Україні є підставою для багатьох суперечок та дискусій в засобах масової інформації, тому можна дійти до висновку, що на даний час вона є одною з найактуальніших тем. Легка промисловість відіграє одну з найважливіших показників розвитку промисловості країни, тому перспективи цієї галузі є вигідними як економіці держави, так і населенню, загалом. У зв'язку з цим виділення основних перспектив розвитку легкої промисловості має великий теоретичний і практичний аспект.

В умовах посилення світової конкуренції та стрімкого економічного зростання окремих держав ключову роль у збереженні та підвищенні позицій країни відіграє її промисловий розвиток. Проте промисловість України характеризується низькою інноваційною активністю підприємств та низькими фінансовими результатами їх операційної діяльності.

Одним із важливих видів промислової діяльності є легка промисловість, яка є багатогалузевим комплексом з виробництва товарів народного споживання та включає 4,5 тис. підприємств, що забезпечують близько 150 тис. робочих місць. Цей соціально важливий сектор економіки орієнтований на кінцевого споживача.

Проте легка промисловість України протягом останніх років зіткнулась з рядом проблем, які призвели до стійкого погіршення показників її діяльності. До основних причин треба віднести фінансову кризу, нерівноправність в системі оподаткування, існування так званого "сірого" імпорту, що поряд із зниженням конкурентоспроможності вітчизняних товарів та споживчого попиту на них можуть призвести до руйнівних наслідків.

Потужність легкої промисловості України за роки незалежності зменшилась у десятки разів. Сьогодні галузь складається з 17 підгалузей, що забезпечують близько 150 тис. робочих місць має потужний виробничий потенціал, здатний виробляти широкий спектр товарів широкого вживання і промислового призначення. Водночас легка промисловість пов'язана з багатьма суміжними галузями і обслуговує весь господарський комплекс країни.

1. Особливості розміщення та розвитку основних галузей легкої промисловості

Найбільше непродовольчих товарів виробляє легка промисловість, яка забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям тощо, а інші галузі промисловості - кордом, технічними тканинами тощо.

Тут функціонує 2014 виробничих підприємств, в тому числі у швейній промисловості - 1218. У 2003 р. 2/3 підприємств були акціонерними, а 9/10 належали до недержавного сектора.

Пріоритетні завдання легкої промисловості - формування і розміщення державних замовлень та державних контрактів, координування діяльності підприємств, пов'язане з виконанням цього завдання, розробка цільових програм перспективного розвитку нових видів сировини, збалансованого розвитку підгалузей. легкий контракт промисловість

Розміщення легкої промисловості вигідно поєднується також з розміщенням важкої промисловості, оскільки у виробництві предметів споживання зайняті здебільшого жінки, а у важкій промисловості - чоловіки. При розміщенні галузей враховують забезпечення трудовими ресурсами, народногосподарські функції і територіальні особливості окремих економічних регіонів України. При будівництві нових підприємств, крім капітальних витрат, слід обов'язково враховувати витрати на соціальну інфраструктуру.

Зміни в розміщенні легкої промисловості зумовлені ліквідацією розриву між сировинними районами і районами виробництва. Вовняне, бавовняне, шовкове, трикотажне виробництво орієнтується на сировину і споживача; взуттєве і швейне - на споживача, лляне - на сировину.

У легкій промисловості найбільшою підгалуззю є текстильна, до якої належать первинна обробка текстильної сировини, потім бавовняна, лляна, вовняна, шовкова, нетканих матеріалів, конопле-джутова, сітко-в'язальна, текстильно-галантерейна, трикотажна підгалузі.

2. Проблеми розвитку легкої промисловості України

Пріоритетність даної галузі визначається швидким обігом капіталу, низькою енергоємністю виробництва (1-3% валових витрат), незначним впливом на довкілля та наявністю висококваліфікованих кадрів в усіх регіонах. Проте аналіз статистичних даних вказує на те, що саме підприємства легкої промисловості характеризуються найгіршими фінансовими результатами операційної діяльності.

Динаміка індексів промислової продукції за 2004 - 2013 роки наведена на рис. 1, з якого видно, що тренди розвитку легкої промисловості корелюють з трендами розвитку промисловості в цілому.

Рис.1. Динаміка індексів промислової продукції за 2004-2013рр.

За даними таблиці найбільшого спаду галузь зазнала 2007-2009рр., що зумовлено впливом фінансової кризи. Тобто, близько 39% підприємств даної галузі були збитковими, загальна сума збитків склала -598,1 млн. грн.. У 2010р. в галузі почала набирати обертів завдяки зростання обсягів продукції, інвестицій в основний капітал, кількості працівників, трішки зріс фінансовий результат підприємств і зменшились збитки, але збільшилась кількість збиткових підприємств і зменшилась рентабельність. З 2011р. до сьогоднішнього дня також відбуваються зменшення обсягу легкої промисловості та промисловості в цілому, хоча й не значними темпами. Все це зумовлено політичною ситуацією, фінансовою кризою та наявністю застарілих технологій.

Основні причини, що перешкоджають розвитку легкої промисловості, це: неконтрольований імпорт та відсутність нормативної бази захисту внутрішнього ринку від контрабанди товарів; втрата ринків збуту внаслідок згортання системи оптової торгівлі та перенесення оптового обігу на ринки; гостра нестача обігових коштів, відсутність середньо- і довгострокового кредитування на сприятливих засадах; дефіцит стратегічно важливих для галузі видів сировини; нестача кваліфікованих управлінців; нерівні умови роботи та реалізації продукції для великих промислових виробників щодо суб'єктів малого підприємництва; високий ступінь зношеності основних засобів виробництва, необхідність його модернізації та технічного покращення; великий сегмент споживачів з низькими доходами; проблема захисту українського виробника.

Відповідно до проекту "Концепції загальнодержавної цільової програми розвитку промисловості України на період до 2017 року". "Стратегічним пріоритетом легкої промисловості має стати істотне зростання обсягів виробництва з орієнтацією на вітчизняного споживача. В тактичному плані цього слід досягти шляхом упорядкування сировинної бази й посилення захисту вітчизняного виробника в умовах вступу до СОТ.

Основними завданнями галузі на найближчу перспективу мають стати:

1.Розвиток сировинної бази за рахунок поглибленої переробки льону, шкіросировини та поступове скорочення й відмова від давальницьких схем сировинного забезпечення виробництва;

2. Проведення реконструкції та технічного переоснащення підприємств зі створенням умов для вертикальної інтеграції виробництва, в тому числі із залученням іноземних інвестицій і технологій;

3. Оптимізація структури великих і малих підприємств із метою посилення конкурентоспроможності і гнучкості виробництва; створення системи захисту внутрішнього ринку (в тому числі від контрабандного ввозу товарів і тіньового виробництва) і стимулювання вітчизняного виробника; розвиток мережі просування товарів на ринку".

3. Пропозиції до розв'язання проблем легкої промисловості

На підприємствах галузі, що розташовані у всіх регіонах України, зосереджено близько 7% загальної чисельності промислово-виробничого потенціалу промисловості. Продукція легкої промисловості задовольняє потреби населення, забезпечуючи його тканинами, одягом, взуттям та іншими предметами споживання, а також використовується в інших галузях промисловості у вигляді сировини і допоміжних матеріалів (у харчовій, машинобудуванні та ін.).

Основні показники діяльності підприємств легкої промисловості у 2007-2010 роках наведено у таблиці 1.

Аналіз показників показує, що найбільший спад рівня виробництва в галузі спостерігався у 2007-2008 рр., що обумовлено впливом глобальної фінансової кризи. Так, 38,5% підприємств легкої промисловості у 2008 році були збитковими, загальна сума збитку склала -598,1 млн. грн.

Спад виробництва в галузі продовжився й у 2009 році, після чого, у 2010 році спостерігалося зростання деяких показників: обсяги реалізації продукції зросли на 7,4%, інвестиції в основний капітал - на 34,8%, вартість введення в дію нових основних засобів - на 59,3%, кількість працівників - на 5,4%, трохи зріс фінансовий результат підприємств і зменшилися збитки, але збільшилась кількість збиткових підприємств і зменшилась рентабельність. Ступінь зносу основних засобів залишається дуже високою - 45,8% у 2010 р.

Таблиця 1. Основні показники діяльності підприємств легкої промисловості у 2007-2010 рр.

Україна 16 травня 2008 року стала повноцінним 152 членом Світової організації торгівлі. Лібералізація міждержавної торгівлі, яка є однією з головних ідей СОТ призвела до повного відкриття ринків товарів легкої промисловості. За таких умов формування і розвиток конкурентоспроможності вітчизняних підприємств набуває вкрай важливого значення для національної економіки.

В Україні здійснюються заходи, спрямовані на стабілізацію ситуації та стимулювання розвитку легкої промисловості, підтримку вітчизняного товаровиробника завдяки внесенню законопроектів і нормативних актів, підготовці пропозицій щодо формування ефективної державної промислової політики у галузі, з врахуванням пропозицій галузевих громадських організацій та підприємств. Урядова стратегія розвитку галузі має формуватися на основі пропозицій самих представників галузі. Такий механізм регулювання діє в багатьох розвинених країнах: учасники ринку самі розробляють пропозиції по його функціонуванню і розвитку, а державні органи їх реалізують.

Пропозиції до розв'язання проблем легкої промисловості:

1. Захист українського виробника;

2. Орієнтація виробництва текстильного одягу на громадян з середнім рівнем доходів;

3. Співпраця з міжнародними фірмами на таких умовах, які б забезпечували отримування прибутку і нашому виробнику і іноземній фірмі;

4. Потрібно налагодити нові зв'язки для постачання сировини;

5. Підвищення фінансової обізнаності робітників сектору.

4. Конкурентоспроможність української продукції легкої промисловості

Основними факторами, що впливають на конкурентоспроможність української продукції легкої промисловості є: природні, трудові, наукові і виробничі ресурси, умови попиту на внутрішньому ринку, наявність споріднених галузей, пов'язаних з потенційно конкурентоспроможними галузями, стратегія підприємств щодо досягнення конкурентних переваг і характер конкурентної боротьби на внутрішньому ринку. Ще одним вагомим фактором впливу на формування конкурентоспроможності української економіки є роль уряду. Вагомість цього фактора суттєво підвищується на перехідному етапі формування державної економічної політики, спрямованої на подолання кризи, і подальший економічний зріст.

Сьогодні в Україні іноземні кредитні кошти, отримані від міжурядових і міжбанківських угод, здебільшого використовуються на закупівлю готової продукції країн кредиторів. Хоча очевидно більш доречним є вкладання коштів в експортоспроможні галузі економіки та розвиток зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств, що випускають кінцевий продукт, конкурентоспроможний на зовнішньому ринку.

Це створює ситуацію, коли експорт продукції стає єдиним фактором забезпечення конкурентоспроможності для підприємств. У свою чергу, залежність від зовнішніх ринків при загальній політичній і економічній слабкості України не дозволяє державі забезпечити інтереси українських виробників на зовнішніх ринках. Тому навіть такий позитивний фактор, як експорт продукції, несе в собі певні ризики. Невиважена політика щодо приватизації і реструктуризації провідних підприємств, потенційно конкурентоспроможних і експортноспроможних галузей української економіки призводить до їх занепаду. Політика стимулювання підприємств з метою створення конкурентоспроможної продукції залишається недостатньо ефективною, неефективними залишаються державні заходи в сфері демонополізації і запобігання недобросовісній конкуренції на ринках харчової продукції, сировини і матеріалів для легкої промисловості, нафтопродуктів.

На шляху становлення сучасних чинників конкурентоспроможності українського експорту стоїть низка серйозних структурних проблем, які утруднюють повноцінне залучення національних конкурентних переваг. Серед них:

- довготривала тенденція до зменшення попиту та цін на світових ринках товарів традиційного українського експорту;

- посилення міжнародної конкуренції на тлі зростання державної підтримки експорту та активного застосування захисних заходів в інтересах національних виробників у провідних країнах світу;

- збереження тенденції дискримінації українських товарів на зовнішніх ринках, в тому числі негласні домовленості про витіснення або обмеження допуску України на перспективні ринки;

- стрімке підвищення вимог споживачів до якості, сервісного супроводу, технологічного рівня продукції;

- недостатні обсяги інвестицій в технологічне та організаційне оновлення українських підприємств, що перешкоджає збільшенню їхньої конкурентоспроможності та поширенню на нові світові ринки;

- відсутність цілеспрямованої та послідовної політики державної підтримки розвитку експорту;

- нерозвиненість інфраструктури, організаційно - правової, інформаційної, фінансової підтримки і супроводу експортерів;

- непривабливий імідж України, який утворився у світі у зв'язку з численними публікаціями в зарубіжних засобах масової інформації стосовно поширення корупції, злочинності, "тіньової" економіки, технологічної відсталості української економіки тощо; це знижує привабливість марки "зроблено в Україні" та є причиною відмови частини потенційних зарубіжних партнерів від ведення бізнесу з українськими компаніями.

Таблиця 2. Обсяг реалізованої промислової продукції за видами діяльності за січень-липень 2014 року

(без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя)

Висновок

Незважаючи на ряд проблем, які склалися в розвитку легкої промисловості України, все ж таки її варто розглядати як перспективну галузь. За оцінками експертів ринок одягу та взуття входить в 20 найрозвинутіших ринків України, українці витрачають на взуття та одяг приблизно 30-40 % свого місячного доходу, що перевищує показники в країнах Західної Європи. Проаналізувавши дану галузь можна сказати, що головною метою її стратегічного розвитку є створення умов, направлених на підвищення ефективності виробництва сучасних конкурентоспроможних товарів, які будуть задовольняти потреби населення, держави і суб'єктів господарювання, що й забезпечить стабільний розвиток легкої промисловості в перспективі.

Стан легкої промисловості безпосередньо впливає на розвиток економіки України, оскільки визначає якість і конкурентоспроможність вітчизняної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках. На даному етапі розвитку легка промисловість України, фактично, зруйнована рядом об'єктивних та суб'єктивних чинників. Єдиним шляхом відновлення підприємств легкої промисловості є створення, на базі ще існуючих, з метою збереження кваліфікованих кадрів, нових підприємств спираючись на принципи формування конкурентних переваг.

Перспективою подальшого дослідження є визначення основних аспектів діяльності у напрямку розбудови легкої промисловості на засадах створення і подальшого розвитку конкурентоспроможності її підприємств.

Список використаних джерел

1. Філіппов М. І., Гаврищук Т.Б. Стан та перспективи розвитку конкурентоспроможності підприємств легкої промисловості України. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2239

2. Велимчаниця Т. І. Сучасний стан легкої промисловості України. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://intkonf.org/velimchanitsya-ti-suchasniy-stan-legkoyi-promislovosti-ukrayini/

3. Бикова Ю.В. Сучасний стан та перспективи розвитку галузі легкої промисловості. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://vistnic.stu.cn.ua/index.pl?task=arcl&j=9&id=29

4. Гаврищук Т.Б. Оцінка сучасного стану підприємств легкої промисловості. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://xn--e1aajfpcds8ay4h.com.ua/pages/view/823

5. Державна служба статистики України. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

Размещено на Allbest.ru