Еколого-збалансований розвиток територіальних, соціально-економічних систем

Екологізація цього виду потенціалу полягає в:

обмеженні екстенсивного використання природних ресурсів (збільшення кількості природних ресурсів, що залучаються, в господарську діяльність). Для не відновлювальних природних ресурсів (нафта, газ, вугілля і так далі) це обмеження визначається співвідношенням темпів залучення природних ресурсів з темпами зростання валового регіонального продукту, для відновлювальних природних ресурсів це обмеження визначається співвідношенням темпів використання з темпами їх відновлення в кількості і якості.

збільшенні інтенсивного використання природних ресурсів (підвищення ресурсовіддачі), це дозволить зменшити екстенсивне використання природо-ресурсного потенціалу при збереженні рівня потреби в природних ресурсах. Це досягається шляхом підвищення родючості ґрунтів агротехнічними заходами, збільшенням продуктивності лісового, рибного господарства і так далі.

заміні не відновлювальних природних ресурсів на відновлювальні при їх використанні, (що зменшує потребу, по-перше), а також у відновленні і рекультивації раніше порушених природних ресурсів, їх нарощуванні для забезпечення потреб майбутніх поколінь. Наприклад, відновлення ландшафтів, рекультивація земель, збільшення площі лісів, меліорація земель і так далі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 3.1. Структура економічного потенціалу території.

Природо-кліматичний потенціал території визначається природними умовами (які значною мірою визначають можливу продуктивність сільськогосподарського виробництва, витрати в промисловості, будівництві, транспорті і так далі), і рельєфом місцевості. Наприклад, для аграрного природокористування природними умовами є вологозабезпеченність, сума активних температур, тривалість вегетації, сонячна активність, ґрунтові структури, рівень ґрунтових вод і так далі. Враховуючи природний характер природно-кліматичного потенціалу, можливості його екологізації обмежені.

Екологічний потенціал території визначається можливостями природного довкілля асимілювати шкідливі речовини, самостійно відновлювати кількісні і якісні характеристики її елементів, забезпечувати підтримку біорізноманітності і екологічної рівноваги. Екологічний потенціал території найбільшою мірою визначає можливості здійснення екологічно збалансованого економічного розвитку. Чим вище екологічний потенціал тим більше можливості в нарощуванні економічного потенціалу території і його використанні. Екологізація даного вигляду природного потенціалу полягає в підтримці природних процесів асиміляції, самоочищення і самовідновлення і їх інтенсифікації. Наприклад, збільшення лісонасаджень підвищує асиміляційний потенціал атмосферного повітря.

Виробничий потенціал території, представлений засобами і предметами праці, що утворюють матеріально-технічну базу виробничої і невиробничої сфер суспільного виробництва. Він характеризується величиною матеріалізованого капіталу, галузевою і територіальною структурою промислового і сільськогосподарського виробництва, рівнем територіального розподілу праці, кооперації, спеціалізації, концентрації виробництва, умовами, що забезпечують ефективне функціонування зосереджених на даній території виробничих ресурсів.

Структурно виробничий потенціал території можна представити як систему галузевих потенціалів виробничої і невиробничої сфер діяльності: промисловості, сільського господарства, транспорту, фінансової сфери, освіти, функціональних потенціалів: науково-технічного, матеріально-технічного, технологічного, фінансово-економічного, експортно-імпортного і структурного.

У свою чергу науково-технічний потенціал території можна представити як інформаційний і інноваційний потенціали. Матеріально-технічний потенціал можна представити як сировинний, енергетичний і технічний потенціали. Технологічний потенціал визначається рівнем вживаних технологій, що розробляються. Експортно-імпортний потенціал території характеризує рівень зовнішньоекономічних зв'язків території із зовнішнім середовищем. Фінансово-економічний потенціал території можна визначити як сукупність оперативно-фінансового і інвестиційного потенціалів. Структурно-виробничий потенціал представлений потенціалом суспільного розподілу праці на даній території.

Слід детальніше розглянути ці потенціали з позиції їх впливу на еколого-економічну збалансованість господарювання в регіоні, а також на можливості і шляхи їх екологізації.

Інформаційний потенціал представлений знаннями, науково-технічною, економічною і іншими видами інформації, що є основою розробки будь-яких управлінських рішень. Інформація стає необхідною умовою і елементом виробничої діяльності, яка за своєю значимістю прирівнюється до енергетичних і сировинних ресурсів і використовується для заміщень живої праці, сировини і енергії. Інноваційний потенціал - це міра готовності економічних суб'єктів до реалізації тих або інших проектів або інноваційних стратегічних змін. На скільки розвинений інноваційний потенціал, на стільки близьке до реалізації досягнення збалансованого еколого-економічного стану регіональної системи. Завдяки інформації і інноваційним рішенням можливі екологізація потреб і виробничих систем. Екологізація інформаційного і інноваційного потенціалів передбачає дослідження взаємозв'язку між розвитком техніки і технології і їх дії на довкілля, а також розробку засобів і методів запобігань негативній дії.

Матеріально-технічний потенціал займає провідну роль у виробничому потенціалі території і представлений накопиченими запасами матеріально-сировинних, паливно-енергетичних ресурсів, продукції виробничого призначення, основними фондами, що діють і знаходяться в резерві, виробничої і невиробничої сфер суспільного виробництва. Матеріально-технічний і технологічний потенціали даної території здійснюють подвійний вплив на створення і підтримку екологічно збалансованого стану економіки регіону. З одного боку високий рівень розвитку цих потенціалів сприяє збільшенню екологічного навантаження - збільшується вжиток природних ресурсів, зростає кількість відходів виробництва і вжитку, що розміщуються в довкіллі, порушується екологічна рівновага. З іншого боку ці потенціали сприяють створенню і впровадженню економічніших видів сировини, матеріалів, палива, енергії, машин і устаткування, ресурсозберігаючих, маловідхідних технологій і безвідходних виробництв. В сукупності з науково-технічним, матеріально-технічний і технологічний потенціали забезпечують екологізацію всієї економіки регіону, одночасно екологізуючи самих себе.

Екологізація економічного потенціалу території передбачає фінансове забезпечення, яке залежить від фінансового потенціалу економіки регіону. Фінансовий потенціал території визначається її фінансовими ресурсами і фінансовою стійкістю. Джерелами фінансових ресурсів території можуть бути:

фінанси підприємств і організацій бізнесу;

фінанси системи місцевого самоврядування;

грошові заощадження домогосподарств;

позикові грошові кошти із зовнішніх джерел;

зовнішні інвестиції, включаючи державні, приватні, іноземні.

Оскільки фінансовий потенціал території складається з потенціалу оперативного фінансування і інвестиційного потенціалу, існує проблема вибору пріоритетності в їх формуванні і у визначенні найбільш ефективних доріг використання. Відповідно ці потенціали роблять різний вплив на процеси екологізації всього економічного потенціалу території. Потенціал оперативного фінансування направлений на забезпечення ефективного використання економічного потенціалу території, дозволяє здійснювати поточну природоохоронну діяльність і тому слабо впливає на процеси екологізації суспільного виробництва.

Інвестиційний потенціал території визначається двома чинниками: здатністю залучення інвестиційних ресурсів із зовні і мобілізацією внутрішніх джерел, а також можливостями їх ефективного вкладення в економіку регіону. Високорентабельні напрями інвестицій сприяють їх залученню, що в цілому збільшує економічний потенціал території, хоча і порушує еколого-економічну збалансованість. Вкладення капіталу в реальні інвестиції виробничої сфери сприяє збільшенню кількості споживаних природних ресурсів і кількості відходів, що розміщуються в довкіллі. Все це збільшує екологічне навантаження і для забезпечення збалансованості необхідне екологізувати інвестиційний потенціал. Екологізація інвестиційного потенціалу - це розробка і здійснення інвестиційних рішень, що забезпечують еколого-економічну збалансованість на території даного регіону. Екологізація інвестиційного потенціалу може проводиться в двох напрямах: перше - це екологізація джерел залучення інвестицій в економіку регіону, друге - це пошук доріг і напрямів здійснення екологічних інвестицій. Екологізація джерел залучення інвестицій - це пошук інвестиційних ресурсів, направлений на вирішення завдань екологізації економічного потенціалу і збільшення техноємности природного середовища. Враховуючи, що здійснення інвестицій в підвищення екологічного рівня застосовуваних технологій, а також в підвищення асиміляційної здатності природного середовища не дає ефекту безпосередньо інвесторові, в умовах екологізації джерел інвестування повинно бути передбачено:

пошук цільових джерел фінансування інвестицій, наприклад, таких як регіональні фонди охорони природи, екологічні фонди підприємств, фінансові ресурси для реалізації державних цільових програм екологічної спрямованості, інвестиції від міжнародних екологічних організацій і т.д.;

створення умов, при яких вкладення капіталу в екологічні інвестиції буде економічно виправдано. Цього можна досягти, наприклад, шляхом пільгового оподаткування прибутку підприємств, отриманого від екологічно орієнтованих інвестицій, здобуття довгострокових кредитів на пільгових умовах при здійсненні заходів щодо екологізації виробництва і тому подібне

Екологізація напрямів інвестування також передбачає декілька можливих варіантів рішення:

обов'язкове виділення у складі інвестиційного проекту засобів на заходи щодо запобігання зростанню екологічного навантаження або порушення еколого-економічної збалансованості на даній території;

інвестицій в екологічне підприємництво: розробку і виробництво товарів і послуг екологічного призначення з певним рівнем рентабельності. В умовах України до найбільш перспективних видів продукції екологічного призначення можна віднести: всіляке очисне устаткування, попит на яке може різко зрости при активізації екологічної діяльності; системи для здійснення екологічного моніторингу; засоби індивідуального екологічного контролю і захисту; лічильники води, природного газу, що знижує їх вжиток; ресурсозберігаючі технології, матеріали, що забезпечують зниження вжитку природних ресурсів і утворення відходів виробництва; маловідхідні технології; устаткування і технології по переробці і знешкодженню відходів виробництва і вжитку; екологічно чиста сільськогосподарська продукція; рекреаційні послуги і так далі

інвестицій в заходи щодо збереження і збільшення асиміляційного потенціалу, самоочищюючої і самовідновлюючої здатності довкілля.

Рентабельність цих інвестицій забезпечується відповідними економічними механізмами.

Істотний вплив на забезпечення еколого-економічної збалансованості надає експортно-імпортний потенціал території. Так, здійснення експорту за межі території природних ресурсів знижує її природно-ресурсний потенціал, збільшує екологічне навантаження через виникнення відходів первинної переробки цих ресурсів, і, при відсутності природовідновлюючих заходів, порушує еколого-економічну збалансованість в регіоні. Прикладом тому є незбалансована вирубка лісів Карпат. Здійснення імпорту відходоємної, екологічно незавершеної продукції, техніки, технологій, сировини і матеріалів збільшує об'єми відходів виробництва в довкіллі, що також підвищує еколого-економічну незбалансованість. У теж час імпорт природоемной і відходоємної продукції виключає її виробництво на даній території, чим зменшує екологічне навантаження на неї. Імпорт екологічно чистої продукції витісняє з територіального ринку незавершену продукцію, що зменшує її виробництво на даній території. Таким чином, екологізація експортно-імпортного потенціалу - це скорочення ресурсно-експортних операцій і збільшення імпорту екологічно чистих товарів, що в сукупності зменшують екологічне навантаження і сприяючих підтримці еколого-економічної рівноваги.

Структурний потенціал території характеризується структурою суспільного виробництва за об'ємом вироблюваної продукції, її прогресивності, по величині залученого капіталу і по ряду інших показників. Вплив структури суспільного виробництва на рівень еколого-економічної збалансованості виявляється через питому вагу природоємних і відходоємних виробництв, зосереджених на даній території.

Чим вище питома вага таких виробництв, тим більше екологічне навантаження не відповідає екологічному потенціалу території. Екологізація структурного потенціалу території полягає в зниженні питомої ваги природоємних і екологічно небезпечних виробництв і підвищенні долі природо- та ресурсозберігаючих виробництв. Екологізувати структуру суспільного виробництва в ринкових умовах господарювання можливо через систему екологічного ліцензування і економічних заходів.

Трудовий потенціал території істотно впливає на рівень еколого-економічної збалансованості. Існує різні підходи учених до визначенні трудового потенціалу. Одні автори пов'язують трудовий потенціал з трудовими ресурсами, інші з економічно активним населенням, треті з сукупною робочою силою. М. Долішній визначає трудовий потенціал як прогнозовану інтегральну здатність групи, колективу підприємства, працездатного населення країни, регіону до продуктивної трудової діяльності, результатом якої є знов створені духовні і матеріальні цінності. Є відмінності в підходах авторів до структури трудового потенціалу. Пропонується виділити трудовий потенціал території, виробничого колективу і окремого працівника. При чому трудовий потенціал виробничого колективу розглядається вищим, ніж сума індивідуальних трудових потенціалів на величину ефекту спеціалізації і кооперації праці, аналогічно це відноситься до трудового потенціалу регіону. Стосовно проблеми забезпечення збалансованого еколого-економічного функціонування території доцільно погодиться з думкою І. Джаїн, згідно якої трудовий потенціал території розглядається як сукупність індивідуальних (особових) потенціалів і потенціалів їх інтеграції в процес трудової діяльності. У свою чергу індивідуальний трудовий потенціал складається з психофізіологічного, освітнього, інтелектуального і культурно-особового потенціалів. Потенціал інтеграції індивідуальних трудових потенціалів на різних рівнях їх об'єднання (бригади, колективи і так далі) визначається формами організації праці і характеризується рівнями спеціалізації, концентрації, кооперації виробництва і його розміщенням по території регіону.

На величину трудового потенціалу території в процесі формування, розвитку і використання робить вплив група чинників:

демографічні: чисельність населення території, чисельність працездатного населення, у тому числі в працездатному віці, зайняте і не зайняте населення, економічно активне населення і його розподіл по галузях і секторах економіки, тривалість активного періоду життя;

соціальні: рівень загальної і спеціальної освіти, професійно-кваліфікаційна структура; рівень здоров'я і фізичного розвитку; рівень розвитку соціальної інфраструктури території (забезпеченість житлом, побутове і комунальне обслуговування, охорона здоров'я, освіта, культура, суспільний транспорт, торгівля, зв'язок і так далі), рівень урбанізації території, міграційні процеси;

економічні: реальні доходи населення, рівень заробітної плати, прожитковий мінімум, рівень інфляції, пропозиція товарів і послуг і тому подібне

екологічні: стан довкілля, наявність рекреаційних ресурсів і тому подібне

З перерахованих виробничих потенціалів і чинників, що впливають на трудовий потенціал з питаннями забезпечення збалансованості еколого-економічного розвитку і можливостями екологізації трудового потенціалу пов'язані: етнокультурний, освітній, інтелектуальний і потенціал інтеграції особових потенціалів. При цьому трудовий потенціал території одночасно є засобом екологізації економіки регіону і об'єктом екологізації. Як засіб екологізації економіки трудовий потенціал реалізується через похідні потенціали: етнокультурний, загальноосвітній, професійний, інтелектуальний. Ці потенціали впливають на екологізацію попиту, пропозиції, засобів і предметів праці, управління виробництвом, стосунків людини з природою, виробничих стосунків. Як засіб екологізації трудовий потенціал території забезпечує збалансованість еколого-економічного функціонування економіки через екологізацію потреб населення території, формування екологічно орієнтованої структури суспільного виробництва, здобуття знань, інтеграції, розробку методів і засобів зниження екологічного навантаження і збереження екологічного потенціалу природного середовища території.

Як об'єкт екологізації трудовий потенціал території екологізується на всіх фазах його відтворювального циклу:

у фазі формування і розвитку - за допомогою екологічно орієнтованого виховання, формування світогляду, передачі широкого спектру знань в області природокористування, переконань в необхідності для суспільства екологізації виробництва, поясненні вигод екологізації і негативних наслідків її відсутності;

у фазі використання трудового потенціалу - розвиток здатності в персоналу підприємств інтегрувати основну діяльність з природоохоронною, упроваджувати екологічні інновації, отримувати вигоду від виробництва і продажу екологічної продукції, формування системи матеріального заохочення за результатами екологізації виробництва.

Економічний потенціал території розглядається як система, отже, всі її елементи взаємозв'язані прямими і зворотними зв'язками, тому в цілях збалансованого функціонування еколого-економічної системи регіону необхідно здійснити екологізацію взаємодії структурних потенціалів, зокрема взаємодії природного з виробничим, виробничого з трудовим, трудового з природним потенціалом. Крім того, функціонування економічного потенціалу території розглядається в науковій літературі як процес, що безперервно поновлюється, складається з фази формування, розвитку і використання, отже, екологізацію необхідно здійснити на всіх стадіях відтворювального циклу, в першу чергу виробничого і трудового потенціалів. Таким чином, екологізацією будуть охоплені всі структурні елементи економічного потенціалу, взаємозв'язки між ними і фази відтворювального циклу. В цьому випадку екологізація економічного потенціалу буде не разовим заходом, а безперервним процесом, що забезпечує виконання принципів збалансованості еколого-економічного розвитку території.

3.2 Прикладне застосування показників еколого-збалансованого розвитку території

Реалізацію науково-методичних принципів еколого-збалансованого розвитку території можна привести на прикладі окремих галузей економіки, зокрема на прикладі торговельної діяльності

Розробку екологозбалансованого розвитку торгового підприємства необхідно проводити на підставі комплексного підходу, який вміщує три складові.

Перша складова дозволяє визначити функцію перерозподілу фінансових та матеріальних потоків у циклі руху товарів від виробника до споживача.

При дослідженні впливу господарсько-торгівельної діяльності на навколишнє середовище (друга складова) були виявлені ареали такого впливу за елементами формування економічного збитку і використання природних ресурсів. При цьому пропонується розрізняти ареали прямого впливу безпосередньо господарсько-торгівельної діяльності і ареали спряженого впливу, в яких проявляється вплив інших галузей економічної діяльності, які забезпечують господарські процеси торгівлі.

Виходячи з вищевикладеного, загальну еколого-економічну оцінку впливу господарсько-торгівельної діяльності на стан навколишнього середовища (Угтд) пропонується визначати як

(3.1)

де і - число підприємств торгівлі на досліджуваній території (і = 1...n);

j - число елементів екодеструктивного впливу підприємств торгівлі і спряжених з нею галузей економіки (j = 1...m);

хij - економічна оцінка j-го елемента екодеструктивного впливу торгівлі та спряжених з нею галузей економіки по і-му торговому підприємству (грн);

Аіj - коефіцієнт, що враховує частку j-го елемента екодеструктивного впливу при здійсненні господарсько-торгівельної діяльності і-м торговим підприємством в загальному обсязі екодеструктивного впливу спряжених з господарсько-торгівельною торгівельною діяльністю галузей економіки (при прямому впливі торгівельної галузі Аіj = 1), при цьому

, (3.2)

де аіj - питома величина викидів, які мають місце при реалізації 1 грн продукції (послуг) і-м торговим підприємством за j-м елементом екодеструктивного впливу (нат.од./1 грн);

Vі - обсяг реалізованої продукції (наданих послуг) і-м торговим підприємством (грн.);

qi - обсяг реалізованої продукції (наданих послуг) і-м торговим підприємством з одиниці торгової площі (грн/кв. м), при цьому

, (3.3)

де tk - фактор руху товарів, який найбільше впливає на формування обсягів реалізації і-м торговим підприємством (k=1…l).

У відповідності до третьої складової необхідно визначення умов соціально-економічної рівноваги між попитом та пропозицією. Для цього, по-перше, потрібен аналіз впливу факторів руху товарів на встановлення рівноваги між попитом та пропозицією. По-друге, визначення екологічної складової в механізмі ціноутворення на продукцію торгівлі.

Процес проведення аналізу в будь-якій галузі базується на визначенні основних понять, тому необхідною умовою проведення аналізу виступає застосування класифікаційних категорій, за якими проводиться аналіз. При вирішенні питань екологічної безпеки такими категоріями є економічні та екологічні. З метою проведення класифікації торгових підприємств за ступенем їх екологічної безпеки, був застосований типологічний підхід. Було виділено п'ять типів торгових підприємств за екологічними (таблиця 3.2) та економічними (таблиця 3.3) ознаками[27].

Слід зазначити, що кожен наступний тип торгівельного підприємства в порівнянні з попереднім згідно з п'ятьма запропонованими характеристиками

(таблиця 3.2) здійснює додатковий вплив на навколишнє середовище, що дозволяє розглядати його як відмінний від інших не просто за рівнем, але і за кількістю залучених для зменшення його впливу на навколишнє середовище економічних інструментів (таблиця 3.3).

Таблиця 3.2

Екологічна типологія торгових підприємств

Характеристика використання природних ресурсів і впливу на навколишнє середовище підприємствами торгівлі	Екологоорієнтований тип торгового підприємства
	1	2	3	4	5
1. Забруднення атмосфери стаціонарними та пересувними джерелами	+	+	+	+	+
2. Використання природних ресурсів (земельних, водних та ін.)	+	+	+	+	-
3. Розміщення відходів	+	+	+	-	-
4. Порушення природної рівноваги при будівництві торгового об'єкта	+	+	-	-	-
5. Виникнення аварійних і надзвичайних ситуацій	+	-	-	-	-

Таблиця 3.3

Економічна типологія торгових підприємств

Характеристика економічних інструментів управління торговою діяльністю	Тип торгового підприємства
	1	2	3	4	5
1. Плата за забруднення атмосфери	+	+	+	+	+
2. Плата за право користування природними ресурсами (земельними, водними та ін.)	+	+	+	+	-
3. Плата за розміщення відходів	+	+	+	-	-
4. Еколого-економічний збиток внаслідок порушення природної рівноваги при будівництві і експлуатації торгових об'єктів	+	+	-	-	-
5. Страхування екологічних ризиків	+	-	-	-	-

З урахуванням запропонованої класифікації та у відповідності до формули (3.1) у роботі сформована матриця показників (таблиця 3.4), які характеризують вплив господарсько-торгівельної діяльності на навколишнє середовище.

Інформаційну основу для формування матриці складають агреговані (для досліджуваної території) показники, що характеризують вплив певного типу торгових підприємств на навколишнє середовище і використання природних ресурсів, а саме середні значення даних про забруднення атмосфери стаціонарними та пересувними джерелами, забруднення водойм та розміщення твердих відходів. Числове значення xij відображає фактичну величину екодеструктивного впливу господарсько-торгівельної діяльності за визначеними елементами впливу (Х1…Х5) та типами торгових підприємств (1…5).

Пропонується для дослідження впливу господарсько-торгівельної діяльності на навколишнє середовище використовувати теоретичні положеннях моделі міжгалузевого балансу В. Леонтьєва. При аналізі впливу торгової галузі на навколишнє середовище в масштабі міста (області, регіону) матриця міжгалузевого балансу дозволяє оцінити частку впливу кожної галузі на навколишнє середовище при реалізації однієї умовної одиниці продукції і розрахувати технологічні коефіцієнти витрат, які показують, скільки одиниць емісії забруднюючих речовин і використання природних ресурсів мають місце при реалізації однієї одиниці продукції.

Як проміжний етап розрахунку показника Аіj, у відповідності до формули (3.2) та теоретичних положень моделі міжгалузевого балансу були розраховані питомі величини аіj, які характеризують викиди, що мають місце при реалізації 1 грн продукції (послуг) і-м торговим підприємством за j-м елементом екодеструктивного впливу (таблиця 3.5).

Таблиця 3.4

Матриця показників1, які характеризують вплив суб'єктів торгівлі та спряжених з нею галузей на навколишнє середовище

Тип торгових підприємств, i=1…n, n=5	Елементи прямого та спряженого впливу торгівельної діяльності на навколишнє середовище2, j=1…m, m=5	Сумарні значення прямого та спряженого впливу	Динаміка коефіцієнта Аij
	Х1	х2	х3	х4	х5
1	х11	х12	х13	х14	х15		Аijmax
	А11х11	А12х12	А13х13	А14х14	А15х15
2	х21	х22	х23	х24	-		Aij<Amax
	А21х21	А22х22	А23х23	А24х24
3	х31	х32	х33	-	-		Aij ср
	А31х31	А32х32	А33х33
4	х41	х42	-	-	-		Aij>Amin
	А41х41	А42х42
5	х51	-	-	-	-		Aijmin
	А51х51
Співвідно-шення сумарних значень прямого та спряженого впливів
Середнє значення коефіцієнта Аij	1	1	1	1	1

Примітки: 1) Значення змінних матриці для кожного типу торгового підприємства подані у вигляді співвідношення, де чисельник характеризує прямий вплив торгової галузі на навколишнє середовище (Аіj=1), а знаменник - вплив галузей економіки, спряжених з торгівлею у процесі господарсько-торгівельної діяльності (Aij>0).

2) У матрицю включені такі елементи прямого та спряженого впливів на навколишнє середовище: Х1 - забруднення атмосфери; Х2 - використання і забруднення водних ресурсів; Х3 - розміщення відходів; Х4 - порушення природної рівноваги при будівництві об'єктів торгівлі; Х5 - виникнення аварійних і надзвичайних ситуацій на досліджуваній території.

За допомогою моделі міжгалузевого балансу ми проводили оцінку впливу торгівлі і спряжених з нею галузей на атмосферне повітря. Такими галузями є транспорт і будівництво.

Таблиця 3.5

Структурна матриця витрат (Zsp) і викидів (aij) на 1 гривню продукції

Галузі економіки	Галузі p=1…4
	Оптова і роздрібна торгівля	Транспорт	Будівни-цтво	Інші галузі
Галузі, s =1…4	Оптова і роздрібна торгівля	0,52	0,42-Zsp	0,60- Zsp	0,63- Zsp
	Транспорт	0,48- Zsp	0,58	0,60- Zsp	0,63- Zsp
	Будівництво	0,48- Zsp	0,42- Zsp	0,40	0,63- Zsp
	Інші галузі	0,48- Zsp	0,42- Zsp	0,60- Zsp	0,37
Викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферу за галузями економіки, aij, грам/грн	0,60*10-3	15,9*10-3	2,73*10-3	1,79*10-3

Примітка. Zsp - частка витрат, які припадають на 1 грн продукції за спряженими галузями.

Аналізуючи технологічні коефіцієнти (табл.4), можна констатувати: при збільшенні валового випуску торгової галузі на 1 грн торгове підприємство несе 0,52 грн власних витрат і 0,48 грн витрат інших галузей, в т.ч. транспорту і будівництва. При цьому в атмосферу надходить 0,60*10-3 г забруднюючих речовин від стаціонарних джерел підприємств торгівлі, (0,48- Zsp)*15,9*10-3 г - від викидів автотранспорту і (0,48- Zsp)*2,73*10-3 г - від викидів забруднюючих речовин в атмосферу при проведенні будівельних робіт. Аналогічно в роботі розраховані технологічні коефіцієнти витрат і забруднення відкритих водойм (Х2), розміщення відходів (Х3), порушення природної та соціально-економічної рівноваги при будівництві об'єктів торгівлі (Х4). Через відсутність систематизованих даних про виникнення аварійних і надзвичайних ситуацій (Х5) відповідні розрахунки в роботі не проводилися.

Результати розрахунків підтверджують висунуту нами гіпотезу про взаємну залежність між обсягами викидів у навколишнє середовище та масштабами і видами діяльності торгових підприємств, а це, у свою чергу, свідчить про можливість еколого-економічної оцінки господарсько-торгівельної діяльності між торгівлею та іншими галузями економіки.

Для наповнення матриці (таблиця 3.4) в роботі були розраховані значення коефіцієнтів Аіj (таблиця 3.6). Вони були отримані у відповідності до функціональної залежності (3.2), згідно з якою величина Аіj залежить від значень аij (таблиця 3.5), які у відповідності до запропонованої класифікації торгових підприємств (таблиця 3.2) визначають вплив торгового підприємства i-го типу за j-м елементом екодеструктивного впливу. Розрахункові значення коефіцієнтів Аіj для спряжених з торгівлею галузей наведені у таблиці 3.6. При цьому у відповідності до формули (3.1) при прямому впливі підприємств торгівлі Аіj=1.

Таблиця 3.6

Матриця показників1, які характеризують вплив торгівлі та спряжених з нею галузей на навколишнє середовище

	Елементи прямого та спряженого впливів господарсько-торгівельної діяльності на навколишнє середовище, j = 1…m, m = 5	Динаміка коефіцієнта Аij
	Х1	х2	х3	х4	х5
Типи торгових підприємств, і = 1…n, n = 5	1	х11	х12	х13	х14	х15	Аijmax
		35х11	547х12	2,75х13	810х14	1х15
	2	х21	х22	х23	х24	-	Amin<Aij<Amax
		32х21	94х22	1,87х23	633х24
	3	х31	х32	х33	-	-
		30х31	74х32	1,5х33
	4	х41	х42	-	-	-
		27х41	19х42
	5	х51	-	-	-	-	Aijmin
		4х51
Середнє значення коефіцієнта Аij	1	1	1	1	1	-
	26	184	2,04	722	1

Примітка. 1) Значення змінних матриці подані у вигляді співвідношення, де чисельник характеризує прямий вплив торгової галузі на навколишнє середовище (Аіj=1), а знаменник - вплив галузей економіки, спряжених з торгівлею (Aіj>0).

Результати розрахунків свідчать про негативний вплив на навколишнє середовище не тільки торгівлі, але і спряжених з нею галузей, вплив яких у процесі здійснення господарсько-торгівельної діяльності значно перевищує вплив торгової галузі, що відповідає висунутій гіпотезі про наявність відносин (взаємодій) між елементами екодеструктивного впливу торгової галузі в межах господарсько-торгівельної діяльності.

Проведені розрахунки показали принципову можливість використання моделі міжгалузевого балансу для проведення аналізу щодо встановлення питомої ваги екологічних витрат об'єктів господарсько-торгівельної діяльності та спряжених з нею галузей економіки в їх загальних виробничих витратах та випуску. А це в свою чергу є необхідною умовою для реалізації процесів еколого-орієнтованого управління розвитком соціально-економічних систем.

Висновки

Наростання глобальних екологічних проблем, виникнення криз на локальному рівні і катастроф антропогенного походження зумовили необхідність перегляду стосунків суспільства і природи, пошуку принципово нових шляхів розвитку. Для України мету переходу до суспільства сталого екологічно безпечного розвитку можна визначити як забезпечення високої якості життя на підставі збалансованого рішення проблеми соціально-економічного розвитку, збереження сприятливого довкілля, відтворення сприятливого довкілля і відтворення його природно-ресурсного потенціалу

Збалансоване природокористування на даній території передбачає детальну розробку декількох груп завдань: організаційних, економічних, природничонаукових і технічних. Зокрема формування механізму узгодження розвитку виробничих структур із збереженням природних комплексів пов'язано, з одного боку, з оцінкою сукупного антропогенного навантаження на довкілля, а з іншого - з оцінкою екологічної стійкості і екологічної ємкості території.

Концепція екологічно сталого розвитку зв'язує воєдино три підсистеми - соціальну, економічну і екологічну (або природну) і розкриває принципи розвитку. З метою подальшого дослідження доцільно розділити ці системи, виділивши як об'єкти вивчення структурно-функціональні елементи цих систем (суспільство, економіка, природа) і групи стосунків між ними:

соціально-економічні (людина, суспільство і суспільне виробництво);

соціально-екологічні (людина, суспільство і природне довкілля);

еколого-економічні (економіка і природне середовище).

У загальному випадку при ухваленні господарських рішень, що зачіпають екологічні інтереси території необхідно, щоб загальні викиди або скидання забруднюючих речовин, а також вилучення з екологічної системи природних ресурсів не перевищували лімітованого рівня. При цьому рівень, що лімітується, характеризується відтворювальними можливостями екосистеми території, тоді запас екологічної ємкості території визначатиметься різницею між лімітованим рівнем дії на довкілля і фактично об'ємом антропогенних дій на території регіону. В межах цього запасу і можливий подальший розвиток економіки регіону.

Необхідність обліку та регулювання антропогенного впливу на процеси еколого-економічної системи вимагає вивчення енергетичних взаємодій. Аналізуючи ситуацію, що склалася в системі еколого-економічних відносин слід відзначити, що енергетичні взаємодії тільки в окремих випадках носять гармонійний чи допустимий характер, в більшості випадків їх можна класифікувати збурюючи або руйнівні. Це вимагає вивчення енергетично-речовинного обміну та розробки механізму гармонізації енергетичних взаємодій. Розроблені на основі системного та енергетичного підходів, показник енергетичного потенціалу та модель оптимізації структури компонентів енергетичного потенціалу, дозволяють оцінювати приріст енергетичного потенціалу системи за певний проміжок часу. Збільшення енергетичного потенціалу при незмінному значенні показника ентропії або його зменшення буде свідчити про зниження ресурсоємності суспільного виробництва, поліпшення добробуту, підвищення стійкості глобальної біогеосистеми, а також давати точну інформацію про величину антропогенного впливу на навколишнє середовище і зміну стану природних систем.

5. Пошук ефективних моделей регіонального соціо-еколого-економічного розвитку визначає необхідність застосування системи стратегічного планування на всіх рівнях управління для формування найбільш оптимальних стратегій розвитку як регіонів, так і окремих підприємств. Основою формування стратегій регіонального розвитку є концепція екогармонізму при максимальному використанні потенціалу регіональних соціо-еколого-економічних систем. В свою чергу, регіональні стратегії визначають напрямки економічного розвитку окремих підприємств, що функціонують в межах певних регіонів, відповідно до встановлених ними соціальних та екологічних обмежень.

Одним з найважливіших чинників, що визначають сталий розвиток територіальних соціо-еколого-економічних систем, є взаємодія всіх трьох підсистем: соціальної, екологічної, економічної, яку найповніше описує програмно-цільовий підхід.

В рамках вирішення проблеми забезпечення збалансованого еколого-економічного розвитку території необхідне детальніше дослідження категорії «економічний потенціал території». У загальному випадку величина економічного потенціалу даної території визначається особливостями розміщення природних ресурсів, об'єктів виробництва, виробничої і соціальної інфраструктури, розселенням населення, географічним розташуванням території і системою її зовнішніх зв'язків. Реалізація економічного потенціалу в значній мірі залежить від оптимального поєднання окремих видів економічних ресурсів залучених в суспільне виробництво, рівня організації виробництва і праці, ефективності системи управління територією.

Реалізацію науково-методичних принципів еколого-збалансованого розвитку території можна привести на прикладі окремих галузей економіки, зокрема на прикладі торговельної діяльності. За допомогою моделі міжгалузевого балансу ми проводили оцінку впливу торгівлі і спряжених з нею галузей на атмосферне повітря. Аналізуючи технологічні коефіцієнти, можна констатувати: при збільшенні валового випуску торгової галузі на 1 грн торгове підприємство несе 0,52 грн власних витрат і 0,48 грн витрат інших галузей, в т.ч. транспорту і будівництва. При цьому в атмосферу надходить 0,60*10-3 г забруднюючих речовин від стаціонарних джерел підприємств торгівлі, (0,48- Zsp)*15,9*10-3 г - від викидів автотранспорту і (0,48- Zsp)*2,73*10-3 г - від викидів забруднюючих речовин в атмосферу при проведенні будівельних робіт. Проведені розрахунки показали принципову можливість використання моделі міжгалузевого балансу для проведення аналізу щодо встановлення питомої ваги екологічних витрат об'єктів господарсько-торгівельної діяльності та спряжених з нею галузей економіки в їх загальних виробничих витратах та випуску. А це в свою чергу є необхідною умовою для реалізації процесів еколого-орієнтованого управління розвитком соціально-економічних систем.

Перелік посилань

1. Акимова Т.А., Хаскин В.В. Экология: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 1998.

2. Бобылев С.Н., Ходжаев А.Ш. Экономика природопользования. - М.: ТЕНС, 1997. - 216с

3. Бурякин В. Регион как экосоциотехнополистическая система: от методологической модели к реальному воплощению. / Экономика природопользования: Учебник / Под. Ред. Л. Хенса, Л. Мельника, Э. Буна. - Киев: Наукова Думка. - 1998. - 480с.

4. Волошин В., Данилишин Б., Дорогунцов С. Основные положения Концепции устойчивого развития Украины / Экономика природопользования: Учебник / Под. Ред. Л. Хенса, Л. Мельника, Э. Буна. - Киев: Наукова Думка. - 1998. - 480с.

5. Гурзев В.Н., Москаленко А.И. Оптимальное управление природно-экономическими системами. - М.: Наука, 1980. - 296с.

6. Данилишин Б. Україна: тернистий шлях до сталого розвитку // Зелений світ. - 1998. - №1. - с.2.

7. Доброход М.І., Вольвач Ф.В., Іващенко С.Т. Концептуальні основи формування екологічного мислення та здібностей людини будувати гармонійні відносини з природою. - К., 2000.

8. Думнов А., Потравный И. Экономические затраты: проблемы составления и анализа // Вопросы экономики. - 1998. - №6.

9. Жулавский А.Ю., Акуленко В.Л. Принципы сбалансированного эколого-экономического развития территории//Вісник Сумського державного університету. - 2003. - №5 (51). - С.64-69.

10. Жулавский А.Ю., Акуленко В.Л. Экологический фактор в развитии региональных екологических систем //Вісник Сумського державного аграрного університету. - 2001. - №2. - С. 146-149.

11. Жулавський А.Ю. Акуленко В.Л. Экономические последствия нарушения экологического равновесия в территориальных эколого-экономических системах //Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія економіка та менеджмент. - 2002. - № 3-4. - С. 229-237.

12. Коммонер Б. Замыкающийся круг. - Л.: Гидрометеоиздат, 1974. - 272с.

13. Лемешев М.Я. Благосостояние общества и рациональное природопользование // Экономика и математические методы. - Т. XIX, вып. 2. - 1983. - с.218-227.

14. Лемешев М.Я. Эколого-экономическая модель природопользования // Всесторонний анализ окружающей природной среды. Л.: Гидрометеоиздат, 1976, с. 266-276.

15. Лопатчиков Л.И. Экономико-математический словарь. - М.: Наука, 1987. - 509с.

16. Лукъянчиков Н.Н., Потравный И.М. Экономика и организация природопользования.. - М.: Тройка. - 2000. - 456с.

17. Лукьянчиков Н.Н., Потравный И.М. Экономика и организация природопользования: Учебник для вузов. - 2-е изд. Перераб. И доп. - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2002. - 454с.

18. Марженов Х. Проблемы экологизации природопользования и развития экологической экспертизы // Экология. - 1984. - №4. - с.11-18.

19. Мелешкин М.Т. и др. Экономика и окружающая среда: Взаимодействие и управление / Мелешкин М., Зайцев А., Маржилов Х. - М.: Экономика. - 1979. - 207с.

20. Моисеев Н. Еще раз о проблеме эволюции // Вопросы философии. - 1998. - № 8. - с. 26-32.

21. Моисеев Н. Современный антропогенезис и цивилизованные разломы. Эколого - политологический анализ// Вопросы философии. - 1995. - № 1. - с. 20-32.

22. Моисеев Н.Н. Наука, глобальные модели и перспективы человечества // Горизонты экологического знания. - -.: Наука, 1986. - с.179-200.

23. Моисеенкова Т.А. Эколого-экономическое сбалансирование промышленных узлов. - Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1989. - 216с.

24. Одум Ю. Экология. Том 1-2. - М.: Мир, 1986. - 740с.

25. Олдак П.Т. Равновесное природопользование: Взгляд Экономиста. - Новосибирск: Наука, 1983. - 128с.

26. Павленко О.О. Використання моделі міжгалузевого аналізу в управлінні екологічної безпекою торгового підприємства // Матеріали VI Регіональної науково-практичної конференції "Теорія та практика сучасного підприємства в контексті парадигми економічної безпеки". - Вінниця: ВНТУ. - Травень 2010.- С.173-178

27. Павленко О.О. Эколого-экономическая классификация торговых предприятий // Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка. - Суми: Видавництво СумДУ. - 2008. - № 2. - С.42-47

28. Рибальченко С.М. Аналіз існуючих підходів до дослідженя регіональної соціо-еколого-економічної системи // Вісник Сумського державного університету. Серія: економіка. - Суми, 2008. - №2. Т.2 - С. 41-45

29. Соляник О.М.Теоретические аспекты определения энергетического ущерба как инструмента повышения сбалансированности эколого-экономических взаимодействий // Вісник Сумського державного університету. Серія: економіка. - Суми, 2008. - №2. Т.2 - С. 81-89

30. Стійкий екологічно безпечний розвиток в Україні.: Навч. Посібн. / Ф.В. Вольвач, Доброход М.І. та ін., за ред. Доброхода М.І., - К.: МАУП. - 2002. - 104с.

31. Тихомиров Н.П. Социально-экономические проблемы защиты природы. - М.: Экология, 1992. - 238с.

32. Ушаков Е.П. Социально - экономическое развитие и природоохранная деятельность. - М.: Наука. - 1983. - 208с.

33. Федорищева А., Бутрим О. Техногенно-екологічна ситуація в Україні та управління рівнем її безпеки // Економіка України. - 1998. - № 5. - с.74.

34. Шевчук В.Я. Экономика и экология: трудный путь к компромиссу // Наш Край. - Донецк. - 1995. - №4. - с.3.

35. Шостак Л. Соціоекономічні орієнтири державної економічної політики // Економіка України. - 1999. - № 9. - с.72-79.

36. Экологическая экономика. - М.: Евразия, 1994.

37. Pearec D., Turner R. Economics of natural requires and the environment. N.Y.:Harvester Wheafsheaf, 1990.

Размещено на Allbest.ru