Стратегія комплексного розвитку ГМК в умовах глобалізації та її державна підтримка

Т.П. Макаровська. Стратегія комплексного розвитку ГМК в умовах глобалізації та її державна підтримка

Размещено на http://www.allbest.ru/

198

Механізм регулювання економіки, 2008, № 4, Том 1

Стратегія комплексного розвитку ГМК в умовах глобалізації та її державна підтримка

Т.П. Макаровська

Успішна діяльність гірничо-металургійного комплексу (ГМК) є важливим джерелом економічного розвитку України. Якщо ВВП в Україні на 60% формується за рахунок експорту, то 40% його загального обсягу належить чорній металургії. Проте в галузі накопичилися проблеми, розв'язання яких потребує розробки комплексної стратегії розвитку в умовах глобалізації та виваженої державної політики щодо її підтримки.

Т.П. Макаровская. Стратегия комплексного развития ГМК в условиях глобализации и ее государственная поддержка

Успешная деятельность горно-металлургического комплекса (ГМК) является важным источником экономического развития Украины. Если ВВП в Украине на 60% формируется за счёт экспорта, то 40% его общего объёма принадлежит чёрной металлургии. Однако в отрасли накопились проблемы, решение которых требует разработки комплексной стратегии развития в условиях глобализации и взвешенной государственной политики её поддержки.

Гірничо-металургійний комплекс (ГМК) України є однією з найпотужніших експортоорієнтованих галузей вітчизняної економіки. Він забезпечує близько 27% національного товарного виробництва та понад 42% валютних надходжень, експортує до 80% прокату чорних металів, що становить близько 3% обсягу світової торгівлі цим видом продукції. Підприємства ГМК також постачають на світовий ринок залізну руду, феросплави, чавун, прокатну заготівку, деякі види прокату (труби, лист, арматуру, вісі, рейки тощо). Звичайно, результати діяльності ГМК тісно пов'язані з розвитком світового ринку металу і металопродукції. Періоди піднесення на ньому чергуються з періодами спаду і, відповідно, більші або менші досягнення має ця галузь.

Вітчизняний ГМК має всі передумови для успішного розвитку, оскільки володіє власною залізорудною базою, яка оцінюється у понад 30 млрд. тонн, біля 80 родовищ, з яких експлуатують тільки половину, що становить приблизно 14% світових ресурсів.

Постановка проблеми. Незважаючи на певні позитивні зміни в роботі, які відбулися останнім часом і характеризуються, головним чином, суттєвим збільшенням обсягів виробництва в умовах зростання попиту на продукцію, галузь має серйозні проблеми на шляху свого подальшого розвитку: дедалі жорсткіша конкуренція на зовнішніх і внутрішньому ринках металопродукції; структурна недосконалість і технологічне відставання (майже 50% сталі виробляється мартенівським способом); високий рівень зносу основних фондів, який досягає 65% (понад нормативний термін експлуатуються 54% коксових батарей, 89% доменних печей, 87% мартенівських печей, 26% конвертерів, майже 90% прокатних станів [1]); на устаткуванні зі строком служби, що перевищує нормативний, виробляється 50% усієї металопродукції і, як наслідок, висока матеріало- та енергоємність продукції, падіння її конкурентоспроможності, забруднення навколишнього середовища.

В умовах глобалізації, жорсткої конкуренції, технологічної модернізації світового металургійного виробництва вітчизняний ГМК повинен мати таку стратегію свого розвитку, яка б дозволила йому й надалі утримувати завойовані раніше позиції і тим самим гарантувати економічну безпеку всієї держави.

Аналіз останніх досліджень. Досліджуючи тенденції світового та внутрішнього ринків металу, можна відмітити ряд важливих особливостей.

Зменшення ролі металургії у формуванні товарної структури експорту з України до країн Азії. Традиційно домінуюча товарна позиція вітчизняного експорту - металопродукція, обіймає основну позицію поставок в цей регіон (61,7% у 2005 р.). Водночас, посилення конкурентного тиску на традиційних ринках вітчизняних експортерів з боку нових гравців із Китаю та Індії вже у 2006 р. зумовили зниження частки цієї продукції у сукупних поставках з України до 55,3% (рис. 3), причому поставки впали на 13,4%. За підсумками 2007 р. дана товарна категорія формувала 57% експорту України в Азію, а поставки зросли на 23,4%.

Зниження зовнішньоекономічної "прив'язки" металургійної галузі України до ринків Азії. Ринок регіону тривалий час був основним для вітчизняної металургійної галузі, яка понад третину (35,9% у 2005 р.) експортованої продукції направляла в країни Азії. В силу перерозподілу азійських ринків, їхня частка у структурі поставок металургійної продукції України знизилась до 26,5% у 2006 р., а у 2007 р. - до 30%.

Зростаюча конкуренція на зовнішньому ринку. Упродовж сприятливих 2003-2004 років, коли попит на металопродукцію у світі суттєво збільшився, в різних країнах, передусім у Китаї, розпочалася реалізація інвестиційних проектів, спрямованих на збільшення виробництва металу та металовиробів, модернізацію існуючих потужностей, економне витрачання енергоресурсів. Внаслідок цього Китай - один з наших головних конкурентів на ринку Південно-Східної Азії - перетворився на потужного нетто-експортера металу, що стало причиною зменшення рентабельності деяких видів металопродукції, втрати конкурентних позицій для українських виробників. Як наслідок, вже у 2005 році сталися негативні зміни у регіональній структурі українського експорту: відбулося зменшення його загальної частки з 16,7% до 10,5%, більш ніж вдвічи скоротилася для України питома вага китайського ринку збуту. Лише невеличкою компенсацією для вітчизняних експортерів стало збільшення поставок металопродукції на ринки країн Африки. Наслідком таких процесів є той невтішний факт, що українські металурги на сьогодні практично не присутні на ринках Китаю (обсяги експорту зменшилися на 99,8%) та Південної Кореї (обсяги експорту зменшилися на 85,7%). За 2007 рік відбулося збільшення експорту в Росію та інші країни СНД, а зменшення - у США, інші країни Америки, країни Азії.

У 2007 році Україна здійснювала переважно імпорт металопродукції, яка не виготовляється на вітчизняних підприємствах та збільшила його порівняно з 2006 роком на 12% у натуральному вираженні і на 54% - у вартісному. Структура імпорту та експорту металопродукції за номенклатурою у 2007 році показана на рис.1 [2].

Якщо ж розглянути географію імпорту за той самий період, то побачимо, що переважну частку у ній має Росія та інші країни СНД. Проте останнім часом в Росії активно відбувається процес імпортозаміщення: російські компанії впроваджують нові потужності та поступово витісняють Україну зі своїх внутрішніх ринків.

Таким чином, очікується, що імпорт металопродукції в Україну надалі збільшуватиметься (наприклад, імпорт прокату в Україну в 2007 р.становив біля мільйону тонн, а темпи його зростання 25%), а деякі традиційні ринки збуту можуть бути остаточно втрачені. Така ситуація неминуче призведе до загострення конкурентної боротьби на внутрішньому ринку металу в Україні.

На рис.2 показано георгафію імпорту металопродукції у процентному співвідношенні в 2007 році [2].

Стан справ на внутрішньому ринку. У зв'язку зі вступом України до СОТ її внутрішній ринок металопродукції має стати відкритим для країн-членів СОТ. Отже, на ньому очікується зростання конкуренції практично по усіх видах металопродукції. Окрім того, згідно укладених контрактів, найближчим часом на внутрішньому ринку може з'явитися багато сталі з Китаю. В цих умовах для металовиробників України важливо вирішити питання: що виробляти та реалізовувати - низькосортний матеріал первинної обробки чи продукцію високого рівня технологічної обробки? Вибір правильного рішення має підказати стратегічна перспектива галузі.

Рисунок 1 - Структура імпорту металопродукції за номенклатурою у 2007р.

На жаль, переважна орієнтація вітчизняної металургії на зовнішні ринки не дозволяє вийти з-під залежності від циклічних коливань світової кон'юнктури, консервує товарну структуру експорту і виробництва. Саме тому український ГМК традиційно реалізує за кордоном продукцію з невисокою доданою вартістю: сировину і напівфабрикати. Зовнішні споживачі продукції українського ГМК й надалі лишаються зацікавленими в цьому. А у підсумку маємо низьку інноваційну активність вітчизняних металовиробників, відсутність стимулів до технологічного переозброення гірничо-металургійних виробничих потужностей.

Рисунок 2 - Географія імпорту та експорту металопродукції у 2007 р. у процентному співвідношенні

Головним споживачем вітчизняної високотехнологічної металопродукції повинен стати, в першу чергу, внутрішній ринок. Щоб повернути переважну частку обсягів такої продукції на внутрішній ринок, має з'явитися її потужний споживач. Але на сьогодняшній день попит внутрішнього ринку України на подібний товар, наприклад, на трансформаторну сталь (використовується в електромеханічних виробах), автомобільний лист тощо вельми обмежений і не дозволяє компенсувати витрати на розробку і освоєння нових високотехнологічних видів металопродукції.

Ось тут і має спрацювати комплексне стратегічне рішення, прийняте на державному рівні і спрямоване на розвиток внутрішнього ринку, одночасно зі стимулюванням попиту на високотехнологічну металопродукцію з боку інших галузей економіки (в першу чергу, машинобудування, хімічної промисловості, будівництва). Тільки тоді матиме сенс розробка і впровадження механізмів стимулювання металургійних підприємств, які займаються інноваційними проектами, а також фінансування великих наукових та конструкторських розробок, що носять галузевий характер.

Інфляція витрат. Підвищення цін на енергоресурси, передусім на газ, становить велику небезпеку, і є проблемою для вітчизняних підприємств ГМК, оскільки їх частка у структурі собівартості продукції є значною. Якщо ціна на газ становитиме біля $200, деякі з них можуть опинитися на межі повної зупинки. Вітчизняні гірничо-збагачувальні та металургійні комбінати зараз перебувають в цінових лещатах через державне регулювання. З одного боку, ціни на газ, дизельне пальне, електроенергію, вибухові речовини суттєво практично неконтрольовано зростають, а з іншого - ціни на кінцеву продукцію, що продається на внутрішніх ринках, зокрема обкотиші, державним регулюванням штучно занижуються.

Транспортна інфраструктура. Стан транспортної інфраструктури - не менш важлива і болісна проблема для вітчизняного ГМК. Вік рухомого складу в Україні в середньому становить 18 років, а термін служби напіввагона - 20 років. Якщо інвестиційна політика в галузі лишиться незмінною, то до 2010 року дефіцит рухомого складу становитиме біля 65%.

Ужорсточіння екологічного регулювання і здорожчення робочої сили. В Україні донедавна існували дві основні конкурентні переваги металургії - відсутність жорсткого екологічного законодавства та висококваліфікована і порівняно недорога робоча сила. Сучасна державна політика працює над ужорсточенням екологічного регулювання. Цього вимагають численні міжнародні договори, встановлені квоти на екологічне забруднення довкілля тощо. Дорожчає життя і разом з тим дорожчає робоча сила. Тому зовсім скоро колишні конкурентні переваги можуть зійти нанівець.

Світове перевиробництво. У світі продовжує зростати споживання метало-продукції, впроваджуються нові потужності, але це відбувається не так швидко, як раніше, через уповільнення загальних темпів зростання світової економіки. На сьогодняшній день спостерігаємо істотний вплив чинника перевиробництва сталі у світі на розвиток вітчизняної металургії. Якщо у 2005 році надлишок потужностей ГМК у світі становив близько 63 млн. тонн, то вже у 2008 році, за оцінками фахівців, він сягне 200 млн. тонн.

Глобалізація у сфері виробництва. Місце України у міжнародному розподілі праці на тлі змін структури металургійного бізнесу в світі змінюється. Україна поступово втягується у світові глобалізаційні процеси, до яких країна раніше не долучалася. Свідченням цього є взаємопроникнення компаній на ринки інших країн. Так, з одного боку, в Україні з'явилася компанія Mittal Steel. Ця подія чітко віддзеркалює глобалізацію в металургії, хоча й допущення в Україну компанії Mittal Steel виглядає не зовсім вигідним, адже вона жорстко конкурує з українськими виробниками і сприяє згортанню діяльності вітчизняних металовиробників.

З іншого боку, вітчизняна корпорація "Індустріальний союз Донбасу" (ІСД) з метою подолання демпінгових і квотних бар'єрів значно розширила свої потужності, придбавши активи таких великих металургійних комбінатів як угорський Dunaffer та польський Huta Czestochowa. Тобто ця корпорація вже перетворилася на розвинену транснаціональну корпорацію. Раніше ІСД викупила великий пакет акцій металоторгової організації Zlomrex S.A. Окрім цього, ІСД претендує на купівлю вугільних шахт Jastrzebska Spolka Weglowa S.A., коксохімічного заводу Koksownia Przyjazn Sp., комплексу трубних заводів Walcownia Rur Jednosc.

Висновки

гірничий металургійний україна

В таких умовах перед вітчизняними виробниками металопродукції постає нелегке завдання зробити свою продукцію конкурентоздатною на світовому ринку.

Найбільш актуальною для ГМК є проблема модернізації виробничих потужностей. Зберігти провідні позиції на світовому ринку можна лише завдяки прозорому інвестуванню і активній стратегії переозброєння галузі, спрямованній на впровадження енергоощадних технологій, економію матеріалів, скорочення кількості відходів виробництва, шкідливих викидів та скидів.

Вітчизняний ГМК потребує науково-обгрунтованого підходу до збалансованого розвитку металургії та її інфраструктурних підгалузей, оскільки його відсутність спричиняє серйозні дисбаланси на сировинних і товарних ринках.

Щодо обсягів фінансування, то їх потрібно збільшити, як мінімум, у 2 рази. За даними 2006 р. сума капітальних вкладень в оновлення основних фондів підприємств ГМК, знос яких перевищує 60%, складала $10-15 на 1 тонну рідкої сталі, в той час, коли у розвинених країнах зі зносом основних металургійних фондів біля 20% щорічно витрачається на модернізацію та оновлення $25-30.

Безумовно, дуже важливою є роль держави у розв'язанні цієї проблеми, оскільки саме вона має визначити інноваційні пріоритети розвитку промислових галузей, спрямувати інституціональну політику на розробку дієвих механізмів законодавчого та нормативно-правового стимулювання створення та впровадження енергоефективних технологій, ініціювати реконструкцію підприємств гірничо-металургійного комплексу як найбільш матеріало- і енергоемних, задіяти можливості вітчизняних машинобудівних підприємств з випуску енергоефективного устаткування для енергоемних галузей промисловості.

Державна політика щодо реалізації завдань з впровадження енергозбереження, ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, використання альтернативних видів палива в промисловості повинна містити наступні кроки:

1. Прийняття нормативно-правових актів щодо реалізації Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання заходів з енергозбереження".

2. Затвердження плану дій, спрямованих на отримання надходжень від запровадження механізмів Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. Внесення змін до Порядку розгляду, схвалення та реалізації проектів, спрямованих на зменшення обсягу антропогенних викидів або збільшення абсорбції парникових газів.

3. Реалізація пропозиції Світового банку щодо фінансування проектів модернізації виробничих процесів у різних галузях вітчизняної економіки, спрямованих на поліпшення показників енергозбереження та екологічних характеристик підприємств гірничо-металургійної, хімічної та інших галузей промисловості через Гранти Фонду розвитку стратегії та людських ресурсів і Фонду інституційного розвитку, через пілотний продаж Урядом України частки національної надлишкової квоти на викиди парникових газів, відповідно до статті 17 Кіотського Протоколу.

4. Участь у розробці Енергетичного балансу України, проведення енергетичного обстеження (аудит) всієї системи енергопостачання і енергоспоживання; моніторинг споживання енергоносіїв в промисловому секторі, виявлення обсягів і характеристик вторинних енергоресурсів та розробка пропозицій щодо їх використання.

5. Забезпечення реалізації "Державної програми розвитку і реформування ГМК на період до 2011 року" з метою досягнення рівня енергоємності промислового виробництва розвинених європейських країн, що надасть можливість скоротити майже на 40% споживання природного газу підприємствами гірничо-металургійного комплексу .

6. Встановлення для підприємств ГМК пріоритетного завдання щодо істотного скорочення використання енергоресурсів, впровадження технологій вдування пиловугільного палива у доменному виробництві, поширення конверторного та електросталеплавильного (за рахунок будівництва мініметалургійних заводів) виробництв при суттєвому скороченні мартенівського виробництва, а також розробка організаційних і науково-технічних заходів, що забезпечують повну утилізацію вторинних енергоресурсів (доменного, коксівного, конверторного, феросплавного газів).

7. Розширення масштабів використання сухого гасіння коксу на коксохімічних підприємствах для забезпечення електроенергією власного виробництва всіх підприємств галузі.

8. Розробка галузевої програми енергозбереження, ефективного використання енергоресурсів та впровадження альтернативних видів палива на 2008-2017 роки та заходи щодо її реалізації.

Література

1. http://www.marketing.spb.ru/mr/industry/consuption_metal_02_5.htm - И. Герасимчук, К. Симонов, В. Государева и др. Текущее и перспективное потребление металлов в России и Украине.

2. http://www.ukrstrategy.com.ua - сайт Інституту стратегічних досліджень.

3. http://e-news.com.ua/ru/show/141320.html - Е.Герасимова. - Стратегическое видение.

Размещено на Allbest.ru