Сутність і значення нормативів результативності в інвестиційно-інноваційній діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru

158

Механізм регулювання економіки, 2005, № 1

Размещено на http://www.allbest.ru

У практиці функціонування підприємств на різних рівнях їх господарювання постійно приймаються різноманітні рішення, пов'язані з інвестуванням сфер виробництва і обігу. З огляду на це економічні служби підприємств використовують для оцінки таких рішень різні показники результативності. Визначення найбільш доцільних інвестиційно-інноваційних управлінських рішень (варіантів розвитку виробництва) базується на зіставленні фактично досягнутих (запланованих) показників результативності з нормативними їх значеннями (в даному випадку мова йде про статичний метод порівняльної оцінки варіантів).

Загальновизнано, що управлінське виробничо-господарське рішення (варіант вкладення витрат) визначається доцільним за умови

, (1)

де Рр, Рн - відповідно показники результативності: розрахунковий і нормативний.

Критерій (1) показує актуальність і значення економічного нормативу Рн в розвитку кожного підприємства.

Однак в економічній літературі немає єдності стосовно видів, сутності і методів визначення нормативів результативності [1, 2, 3, 4, 5 та ін].

Перш за все потрібно зазначити, що в економічній літературі розглядається тільки один вид нормативів результативності, а саме норматив економічної ефективності витрат (Ен). На наш погляд, їх повинно бути два:

1) норматив економічної ефективності витрат;

2) норматив продуктивності виробництва (норматив продуктивності витрат у виробництві).

Пов'язано це з тим, що в оцінці діяльності підприємства поряд з показником економічної ефективності широко використовується і показник продуктивності виробництва. У кожного із них свої мета і умови використання, але обидва вони є конкретним виразом більш загального показника “результативність підприємства”.

Розглянемо обидва нормативи результативності більш докладніше. Що стосується нормативу економічної ефективності витрат, для ринкових умов господарювання він визначаться по-різному. В працях [1, с. 180; 4, с. 76; 2, с. 42, 43] відмічається, що нормативний коефіцієнт Eн встановлюється централізовано Міністерством економіки країни на певний період (його тривалість звичайно дорівнює так званому горизонту прогнозування чи індикативного планування). В роботі [5, с. 186, 187] за норматив ефективності береться коефіцієнт зведення за часом (дисконтом). Але більш обґрунтованим до визначення нормативу ефективності є підхід, занотований в роботах [6, с. 47; 3, с. 66, 67]. В них відзначається, що в умовах ринку норматив економічної ефективності встановлюється виходячи із зацікавленості власників конкретного підприємства (капіталу). При цьому норматив Eн встановлюється підприємством самостійно і на умовах того, що величина нормативу ефективності повинна бути, з одного боку, не нижче рівня ефективності витрат, досягнутого на підприємстві в попередньому періоді (базовому періоді), а з іншого боку, не нижче рівня ефективності розміщення коштів на депозитних рахунках в установах банків.

(при або ),

, або

де Eб - величина економічної ефективності витрат в базовому (попередньому) періоді;

Б.В - банківський відсоток за розміщення коштів на депозитних рахунках в установах банків.

На практиці і в економічних дослідженнях прийнято розглядати два види показників економічної ефективності витрат: на базі застосованих ресурсів і на базі споживаних ресурсів (поточних витрат). Але в цих випадках для різних видів витрат використовується єдиний норматив ефективності Eн, який розрахований на базі одноразових витрат (застосованих ресурсів) [3,с. 31-35]:

, (2)

, (3)

де П? - річний розмір чистого прибутку підприємства;

Ф - середньорічна балансова вартість виробничих фондів і нематеріальних активів підприємства.

ИС - сукупні поточні витрати підприємства.

Ми вважаємо, що критеріям 2 і 3 відповідає не один, а два різні нормативи ефективності. Економічна логіка і зміст крітеріальних показників у нерівностях 2 і 3 свідчать про необхідність введення в економічний обіг двох нормативів з таким їх співвідношенням:

,

інвестиційний інноваційний продуктивність господарський

де Ен (з.р) - норматив економічної ефективності застосованих ресурсів (одноразових витрат); Ен (с.р) - норматив економічної ефективності споживаних ресурсів (поточних витрат). Головним нормативом ефективності витрат у цій парі є норматив, розрахований на базі одноразових витрат.

Що стосується нормативу продуктивності витрат (продуктивності виробництва), то його потрібно розраховувати по-іншому:

1. Норматив продуктивності витрат на базі застосованих ресурсів (Пн (з.р)):

, (4)

(5)

де Во.ф, Воб.ф, Вн.а - середньорічна вартість відповідно основних виробничих фондів, оборотних виробничих фондів і нематеріальних активів в сфері виробництва в базовому періоді; Qт - річний обсяг товарної продукції в базовому періоді; Вн.а, Воб.а, Ввмп - середньорічна балансова вартість відповідно необоротних активів, оборотних активів і витрат майбутніх періодів у сфері виробництва в базовому періоді.

2. Норматив продуктивності витрат на базі споживаних ресурсів (Пн (с.р)):

, (6)

де Св - виробнича собівартість продукції в базовому періоді.

Необхідність введення цільових економічних нормативів продуктивності [4, 5, 6] пояснюється таким:

1) стає більш підконтрольною і планово - регулюючою сфера виробництва;

2) нормативи продуктивності на відміну від нормативів ефективності можна і потрібно розраховувати для всіх структурних підрозділів підприємства (цех, дільниця, бригада, робоче місце). Наприклад, норматив продуктивності витрат на рівні цеху буде визначатися таким чином:

,

вони дозволяють оцінити взаємозв'язок і вплив сфери виробництва на всю сферу господарської діяльності підприємства. Це можна зробити, наприклад, через співвідношення індексів нормативів:

<1;

=1;

>1;

<1;

=1;

> 1,

де Jпн, Jeн - індекси нормативів відповідно для продуктивності і економічної ефективності;

Пн (3.р.) t, Пн (3.р.) (t-1) - нормативи продуктивності відповідно для t-го і (t -1) періодів;

Eн (3.р.) t, Eн (3.р.) (t -1) - нормативи ефективності відповідно для t-го і (t -1) періодів.

У більшості випадків виходячи із етапності і логіки розвитку підприємства, співвідношення індексів Jпн і Jeн повинно бути більше одиниці (ситуація Jпн / Jeн < 1 буде тоді, коли при всіх інших однакових умовах ціна реалізації одиниці продукції з деяких причин зросте в t-му періоді).

Таким чином, аналіз взаємозв'язку продуктивності і економічної ефективності витрат буде показувати:

1) на скільки відповідає вироблений продукт (продукція, робота, послуга) сучасним вимогам ринку;

2) загальний рівень ефективності менеджменту і маркетингової політики підприємства;

3) рівень організації збуту продукції на підприємстві;

4) рівень інвестиційно-інноваційної діяльності на підприємстві.

Література

1 Економіка підприємства: Підручник/За ред. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2000. - 528 с.

2 Экономика предприятия: Учебник для вузов/Под ред. В.Я.Горфинкеля. - М.: ЮНИТИ, 1996. - 367 с.

3 Шершнёв А.А., Темченко А.Г. Методы оценки экономической эффективности ресурсов и затрат в условиях рыночной экономики: Учебное пособие. - Кривой Рог: Минерал, 1997. - 73 с.

4 Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан Л.І. Економіка підприємства. - Львів: Сполом, 1998. - 212 с.

5 Берзинь И.Э. Экономика фирмы. - М.: Институт международного права и экономики, 1997. - 253 с.

6 Шершнёв А.А., Турило А.М. Оценка эффективности работы горного предприятия в условиях приватизации собственности и рыночных отношений//Горный журнал. Изв. вузов. - 1993. - № 3.

Размещено на Allbest.ru