Удосконалення системи продовольчого забезпечення міста та муніципальних закупівель

Размещено на http://www.allbest.ru/

Удосконалення системи продовольчого забезпечення міста та муніципальних закупівель

Дана стаття присвячена питаннями забезпечення та муніципальним закупівлям великого міста, використання коштів, що дозволяють забезпечити продовольчу безпеку багатонаселеного міста.

В умовах економічних перетворень та переходу до ринкових принципів господарювання важливим завданням соціально-економічної політики держави є максимально повне забезпечення продовольством населення. Вирішення продовольчих проблем у регіоні здійснюється суб'єктами господарської діяльності різних галузей господарського комплексу, що розміщені у межах його території та мають безпосереднє відношення до виробництва та реалізації продуктів харчування. Поліпшення організації та управління господарською діяльністю у регіонах країни сприятиме зростанню ефективності та конкурентоспроможності суб'єктів вітчизняного ринку продовольства [1].

Проблемам, що пов'язані з дослідженнями регіональних аспектів вирішення продовольчої проблеми та формуванням ефективного організаційно-економічного механізму регулювання системи продовольчого забезпечення населення, приділялась значна увага у працях сучасних вітчизняних та зарубіжних вчених: П.П. Борщевського, Б.С. Жихаревича, О.В. Заїкіної, Д.Ф. Крисанова, І.М. Кукси, Ю.П. Лебединського, Я.Б. Олійника, М.М. Паламарчука, П.Т. Саблука, В.Н. Савенка.

Продовольче забезпечення такого великого багатонаселеного міста, як Київ, є важливою організаційно-економічною складовою його продовольчої безпеки і передбачає забезпечення надійного надходження до споживача всіх необхідних видів продовольства у обсягах, що відповідають медичним нормам споживання та задовольняють попит його населення на продукти харчування, які є доступними за цінами та відповідають всім вимогам щодо якості [2].

Для розвитку харчової промисловості міста Києва як центру регіонального продовольчого комплексу, що концентрує довкола себе великомасштабне виробництво на промисловій основі, досить сприятливим є поєднання природнокліматичних умов Київщини (а харчова промисловість міста спирається значною мірою на місцеву сировинну базу) з його вигідним економіко-географічним та геополітичним положенням. Важливими чинниками для ефективного розвитку місцевої харчової промисловості та її сировинної бази як стрижня продовольчого забезпечення столиці є наявність у регіоні транзитних транспортних шляхів між регіональними центрами України, найбільшими центрами СНД та іншими європейськими країнами; наявність достатньої кількості виробничих потужностей матеріально-технічного рівня, які спроможні забезпечити ефективну переробку місцевої сировини та сировинних ресурсів з інших регіонів України у високоякісні продукти харчування; наявність розвиненої виробничої і соціальної інфраструктури, здатної забезпечити ефективний розвиток виробництва продовольчих товарів; наявність розвинених ринків збуту, мережі підприємств оптової торгівлі продовольчими товарами; наявність кваліфікованих трудових ресурсів, спроможних забезпечити ефективний розвиток виробництва і реалізацію харчових продуктів.

Продовольче забезпечення столичного міста вимагає наявності також стійких постачальників продовольства та продовольчої сировини; сформованої системи підприємств роздрібної торгівлі та громадського харчування; ефективної системи контролю якості продовольства; розвинутої системи матеріально-технічної бази товаровиробничої мережі, включаючи підприємства зберігання, переробки, роздрібної торгівлі, громадського харчування, транспортування; системи моніторингу та прогнозування стану продовольчого забезпечення; завчасно передбачуваних можливостей для ліквідації причин, які дестабілізують продовольче забезпечення (наявність необхідних запасів, резервів) [3].

Керування процесом продовольчого забезпечення міста здійснюється шляхом відстеження тенденцій споживчого попиту населення міста, змін у його доходах, аналізу товаропотоків у м. Києві, відстеження цінової ситуації, кон'юнктури товарних ринків та розробці на цій основі ресурсних продовольчих балансів, що дозволяють регулювати обсяги і час завезення продовольчих товарів першої необхідності.

Системний підхід при обстеженні продовольчого забезпечення міста включає в себе узгодження всіх стадій виробництва та доведення продукції до споживача. Слід відзначити, що зростання валового обсягу продукції столичної харчової промисловості в останні роки досягнуто за рахунок випуску пивобезалкогольної продукції, лікеро-горілчаних виробів, шампанського та мінеральної води, тоді як виробництво основних видів продовольчих товарів (крім хліба) значно зменшилось, а потреби Києва з ряду основних продовольчих товарів задовольняються в основному продукцією з інших регіонів України, що не можна вважати оптимальним варіантом продовольчого забезпечення столичного міста. Тому стратегією соціально-економічного розвитку передбачено зрушення у структурі промислової харчової продукції, що випускається підприємствами міста Києва, на користь тих її видів, що характеризуються щоденним попитом у населення. Це, перш за все, молочна продукція, м'ясопродукти та продукція борошномельної та хлібопекарної галузей. Прогнозні параметри розраховуються переважно з потреб місцевого населення з урахуванням демографічних структурних зрушень у перспективі, міграційних процесів, що відбуваються в зв'язку із змінами соціального, політичного, економічного характеру у країні та за її межами, необхідністю наближення споживання населенням вуглеводомісткої продукції до раціональних норм.

Для продовольчого забезпечення міста та подальшої стабілізації ринку основних продовольчих товарів найближчим часом можна передбачити такі заходи [4]:

- вдосконалення механізмів та джерел фінансування заготівель зерна, основних продовольчих товарів (крупів, цукру, макаронних виробів, олії) та плодоовочевої продукції; створення регіональних запасів основних продовольчих товарів;

- здійснення моніторингу цін і на цій базі впровадження комплексу заходів з їх регулювання на продукцію монопольних утворень за соціально-важливими групами товарів (хліб, молокопродукти, крупи, цукор, плодоовочева продукція);

- створення у районах міста потужних суб'єктів господарювання, на базі яких можна здійснювати закупівлю значних обсягів товарів та проведення інтервенційних заходів;

- забезпечення більш ефективного використання бюджетних коштів, наведення порядку у розрахунках за отриману продукцію; впровадження принципу “прозорості” товарних та грошових потоків;

- залучення позабюджетних коштів у річні програми закупівель продовольства для забезпечення гарантованого рівномірного протягом року постачання населення міста якісними та недорогими продуктами;

- знаходження платіжних коштів для закупівель продовольства у обся¬гах, необхідних для задоволення платоспроможного попиту населення міста;

- зміцнення стабільних зв'язків з товаровиробниками і постачальниками сільськогосподарської продукції, продовольчих товарів;

- надання пріоритетності при формуванні продовольчих ресурсів вітчизняним товаровиробникам, проведення чіткої протекціоністської політики з метою обмеження надходження на споживчий ринок міста імпортних товарів за демпінговими цінами;

- проведення заходів із залучення на споживчий ринок міста додаткових товарних ресурсів на проведення ярмарків, базарів, виставок тощо, а також міських регулярних оптових продовольчих ярмарків, де б брали участь товаровиробники з різних регіонів України;

- активізація проведення виїзних форм обслуговування населення на ярмарках, базарах, виставках-продажах, у місцях відпочинку та проведення масових заходів тощо;

- муніципальна підтримка сільськогосподарських товаровиробників, які є постійними постачальниками своєї продукції у місто (наприклад, надання товарних кредитів на пільгових умовах, дотування поставок комбікормів);

- надання допомоги торговельним організаціям та підприємствам харчової та переробної промисловості в отриманні пільгових сезонних кредитів із закупівлі зерна, плодоовочевої продукції тощо;

- забезпечення постійного приросту підприємствами харчової та переробної промисловості виробництва продовольчих товарів для більш повного задоволення потреб внутрішнього ринку у продовольстві, а також збільшення надходжень до бюджету;

- сприяння залученню інвестицій у нове будівництво харчових підприємств та впровадження нових технологій під низькі відсоткові ставки;

- з метою стимулювання збільшення обсягів виробництва товарів дитячого харчування та дієтичних і діабетичних продуктів внесення до уряду пропозиції щодо введення мораторію на сплату ПДВ для цих підприємств, а також надання пільг зі сплати земельного податку та інших.

Ризики у системі забезпечення продовольчої безпеки на прогнозований період можуть бути пов'язані з труднощами в оперативному реагуванні на заходи із стабілізації ситуації на споживчому ринку міста: недосконалістю механізму оперативного реагування на кризові явища; відсутністю комплексного підходу до запобігання їх можливим проявам та негативним наслідкам; відсутністю потужних оптових постачальників, надійних механізмів фінансування термінових закупівель великих обсягів товарів на рівні міста і районів; недостатньою керованістю суб'єктів господарювання в оптовій та роздрібній ланках торгівлі.

Діяльність системи муніципальних закупівель м. Києва регулюється загальнодержавними нормативними актами, а прозорість використання державних коштів забезпечується міською владою через публікацію оголошень про здійснення закупівель в інформаційно-аналітичному бюлетені “Вісник державних закупівель”, надсилання запрошень учасникам торгів, розміщення інформації з питань державних закупівель у мережі Інтернет. Так, на офіційному веб-порталі столичної міської влади через створений розділ “Державні закупівлі” розміщуються оголошення, річні плани, аналітичні звіти, нормативна база та зразки документів з питань здійснення державних закупівель у м. Києві, а також є посилання на Інтернет-ресурс з проведення електронних торгів. Аналіз публікацій оголошень у “Віснику державних закупівель” свідчить про значну участь м. Києва в проведенні тендерів на державному рівні: Київською міською державною адміністрацією в І півріччі 2004 року опубліковано в ньому 622 оголошення, що є найбільшим показником серед органів місцевої виконавчої влади.

У зазначений період Головними управліннями, управліннями, відділами та іншими структурними підрозділами Київської міської державної адміністрації, а також управліннями, відділами та іншими структурними підрозділами районних у м. Києві державних адміністрацій здійснено 4092 процедури закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, що на 102 процедури менше, ніж у І півріччі 2003 року (4194 процедури). Таке зменшення кількості застосованих процедур для проведення торгів (тендерів) у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року свідчить про укрупнення предметів закупівлі, що в цілому є позитивним фактом, оскільки сприяє ширшому застосуванню конкурентних процедур.

Перевага при здійсненні закупівель надавалася процедурі запиту цінових пропозицій - майже 72,1% (2950 процедур) від загальної кількості проведених торгів. Частка закупівель за процедурою відкритих торгів складає 18,3% (750 процедур), в одного учасника - 7,1% (289 процедур), торгів з обмеженою участю - 2,5% (101 процедура), двоступеневих торгів - 0,1% (2 тендери). Вартісна структура закупівель свідчить про те, що найбільший обсяг бюджетних коштів було використано за процедурою відкритих торгів - 843710,9 тис. грн., що складає 63,4% від загальної суми коштів за укладеними договорами; за процедурою закупівлі в одного учасника - 349257,1 тис. грн. (26,2%), запиту цінових пропозицій - 113084,0 тис. грн. (8,4%), торгів з обмеженою участю - 25290,0 тис. грн. (1,9%).

За результатами перевірок дев'яти Головних управлінь Київської міської державної адміністрації встановлено, що найбільш поширеними є такі порушення: здійснення закупівель без застосування тендерних процедур; неподання (подання недостовірної) статистичної звітності; неоформлення або неналежне оформлення тендерної документації та інших документів щодо проведення торгів; допущення до участі у торгах учасників, що не відповідають встановленим кваліфікаційним вимогам; неправомірне припинення участі у торгах окремих учасників.

Вибір процедури муніципальних закупівель розпорядником коштів - Київською міською державною адміністрацією - залежить від наявності достатніх бюджетних призначень за певною статтею витрат міського бюджету. В разі великого їх обсягу застосовується процедура відкритих торгів, в разі невеликого - запит цінових пропозицій.

Поширення застосування такої найбільш прозорої та конкурентної процедури закупівель, як відкриті торги (найбільша частка за вартісним обсягом) свідчить про поліпшення стану використання розпорядниками передбачених для закупівлі державних коштів.

Разом з тим досить частим є подрібнення закупівель і здійснення їх за процедурою запиту цінових пропозицій (найбільша кількість порівняно з іншими процедурами). Крім того, такі процедури закупівель, як торги (тендер) з обмеженою участю, запит цінових пропозицій (котирувань) і закупівля в одного учасника, не передбачають публікації оголошення про них у “Віснику державних закупівель”, що звужує коло можливих учасників закупівлі та обмежує їх конкурентні можливості.

Перспективними заходами щодо вдосконалення та розвитку системи муніципальних закупівель м. Києва в наступному періоді є такі:

розробка та прийняття єдиного нормативного акта, яким би регулювалися відносини у сфері муніципальних закупівель м. Києва, встановлювалися принципи закупівельної політики на рівні столиці. Основними принципами формування, розміщення та виконання муніципальних закупівель, які доцільно відобразити в документі, мають бути:

підтримка конкурентоспроможних виробництв і створення сприятливих умов для їх розвитку в м. Києві;

надання переваги виробникам, що мають достатній досвід роботи на столичному ринку і сплачують податки на території м. Києва та Київської області;

розширення ринку збуту продукції та підвищення платоспроможності цих виробників; скорочення витрат бюджету м. Києва;

розробка комплексної системи показників оцінки ефективності закупівельної політики за такими основними критеріями, як: якість закуплених товарів, робіт і послуг; мінімізація витрат на закупівлі; надійність постачання та ліквідність;

створення системи моніторингу та поширення інформації з різноманітних питань муніципальних закупівель на міському рівні, а також спеціалізованого друкованого видання;

створення комп'ютеризованої системи планування та управління муніципальними закупівлями з метою реалізації вищезазначеного нормативного акта та ефективного витрачання коштів міського бюджету.

Така система дозволить забезпечити взаємодію численних територіально розосереджених муніципальних бюджетоотримувачів і необмеженої кількості товаровиробників та вирішити такі завдання: формування плану закупівель товарів, робіт і послуг на поточний фінансовий рік; забезпечення вибору постачальників за кожним видом закуповуваного товару тільки на конкурсній основі; ведення реєстрів закупівель; аналіз плану закупівель на всіх рівнях управління; аналіз номенклатури та цінових параметрів закупівель; аналіз виконання витратної частини бюджету.

Очікуваними результатами від впровадження подібної системи є такі: зниження на 20-30% вартості товарів, робіт і послуг, що придбаваються в рамках муніципальних закупівель; зростання податкових надходжень до місцевого бюджету від підприємств-постачальників; розвиток і вдосконалення системи муніципальних закупівель на основі сучасних інформаційних технологій. Можливим ризиком при реалізації заходів щодо розвитку системи муніципальних закупівель є прийняття некомпетентних або необ'єктивних рішень щодо процедур закупівель, викликане правовою непідготовленістю чи певною зацікавленістю відповідальних працівників.

Реалізація названих заходів у цілому сприятиме створенню конкурентного середовища при здійсненні закупівлі товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів, забезпеченню прозорості процедур закупівель та досягненню оптимального і раціонального використання державних коштів.

економічний муніципальний продовольчий

Література

1.Саблук П., Малес В. Регулирование темпов и пропорцій развития как функции государственного руководства//Экономика Украины. - 1998. - № 7. - С. 4-12.

2.Заикина Е. Пути совершенствования управления продовольствен¬ным комплексом крупного города//Экономика Украины. - 1998. - № 3. - С. 56-62.

3.Савенко В.Н., Гордиенко Т.Н. Продовольственный комплекс и его роль в экономике региона//Региональные перспективы. - 1999. - № 1 (4). - С. 25-35.

4.Програма соціально-економічного розвитку м. Києва на 2004 рік. - К.: Наукова думка, 2003. - 245 с.

Размещено на Allbest.ru