Схема дослідження конкурентного середовища на регіональному ринку житлово-комунальних послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Схема дослідження конкурентного середовища на регіональному ринку житлово-комунальних послуг

Н.В. Ковальчук

Анотація

Адаптована методика дослідження конкурентного середовища на регіональному ринку житлово-комунальних послуг з урахуванням технологічних та територіальних особливостей даного ринку та його суб'єктів і об'єктів.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими або практичними задачами. Житлово-комунальне господарство (ЖКГ) за своєю соціальною роллю в суспільстві є стратегічно важливою галуззю. Тому незадовільний стан, що характерний сьогодні для господарства, вимагає якнайшвидшої зміни. З цією метою урядом країни було прийнято рішення про реформування ЖКГ, яке направлене на демонополізацію галузі, формування й розвиток ринкових відносин в ній, підвищення ефективності функціонування житлово-комунальних підприємств, забезпечення високої якості житлово-комунальних послуг. Досягнення цих цілей можливо в результаті розвитку конкуренції на ринку житлово-комунальних послуг (монопольна структура ринку уже довела свою неефективність) не лише між комунальними підприємствами, а і між комунальними та приватними або власне між приватними підприємствами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких покладено початок вирішенню даної проблеми, виділення невирішених раніше складових загальної проблеми

Сучасні аспекти функціонування механізму конкуренції отримали висвітлення в працях Г. Азоєва [1], В. Базилевича [2], З. Борисенко [3], А. Гайворонського [4], Б. Кваснюка [5], М. Книша [6], А. Костусєва і М. Пугачової [7] та інших науковців. Дослідження загальних проблем конкуренції доповнюється також спеціальним аналізом монополізації [8-11].

Проте усі ці праці дотепер недостатньо враховують особливості формування конкурентного середовища на ринку саме житлово-комунальних послуг в регіоні з врахуванням його територіальних та технологічних особливостей. Тому вважаємо, що затверджена Антимонопольним комітетом "Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку" потребує адаптації до особливостей ринку житлово-комунальних послуг регіону.

Цілі статті. Тому, зважаючи на вищевикладене, метою статті є розроблення схеми дослідження конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг регіону.

Виклад основного матеріалу дослідження. Аналіз рівня конкуренції на ринках в Україні проводиться на основі "Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку", затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 р. № 49-р [4]. Проте щодо регіонального ринку житлово-комунальних послуг, стандартний механізм дослідження монополізації (інтенсивності конкуренції) ринку вимагає внесення в нього певних коректувань з урахуванням специфіки житлово-комунального господарства.

На рисунку 1 пропонуємо схему дослідження конкурентного середовища на регіональному ринку житлово-комунальних послуг (РРЖКП).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1 - Схема дослідження конкурентного середовища на РРЖКП

Розглянемо етапи дослідження конкурентного середовища на РРЖКП.

Першим етапом методики дослідження конкурентного середовища на РРЖКП є визначення товарних меж ринків послуг шляхом формування групи взаємозамінних послуг, в межах якої споживач у звичайних умовах може легко перейти від споживання однієї послуги до споживання.

Регіональний ринок житлово-комунальних послуг, являючи собою сукупність ринків житлово-комунальних послуг села, селища та міста, кожен з яких поділяється на ринки житлових та комунальних послуг, вимагає виділення однорідних або взаємозамінних послуг на кожному з ринків РРЖКП. Водночас необхідно звернути увагу на те, що будучи невзаємозамінними з точки зору процесу надання послуги в цілому, взаємозамінними можуть бути окремі технологічні операції або етапи.

Розглянемо основні складові ринки регіонального ринку житлово-комунальних послуг з точки зору можливості антимонопольного регулювання та здійснення демонополізації. Наприклад, на рисунку 2 представлена укрупнена класифікація ринку житлово-комунальних послуг міста. ринок конкурентний комунальний

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2 - Укрупнена класифікація ринку житлово-комунальних послуг міста

Кожен з цих ринків розподіляється на ринки робіт та послуг, які відповідають специфіці галузі. Основним моментом при цьому є можливість розвитку конкуренції.

Ринок житлових послуг за основними видами діяльності, характерними для даної підгалузі, можна розділити на два види, всередині яких можливим є розвиток конкурентного середовища: управління житловим фондом (конкуренція між підприємствами щодо загального керівництва житловим фондом, керівництва технічною експлуатацією житлового фонду або керівництва аварійно-ремонтним обслуговуванням житлового фонду) та безпосередньо технічна експлуатація житлового фонду (конкуренція між підприємствами щодо експлуатації, технічного обслуговування, поточного ремонту житлового фонду та аварійно-ремонтного обслуговування житлового фонду).

Поділ ринків водопостачання та водовідведення, на нашу думку, найбільш прийнятним з точки зору можливості антимонопольного регулювання та демонополізації галузі передбачає виконання окремих технологічних операцій: конкуренція у сфері управління об'єктами водопостачання та водовідведення (наприклад, контроль за реалізацією послуг водопостачання та водовідведення для населення, управління експлуатацією об'єктів водопостачання та водовідведення, стічних споруд, об'єктів каналізації, диспетчерське обслуговування, транспортне обслуговування тощо), у сфері технічного обслуговування об'єктів водопроводу (обслуговування очисних споруд, водопровідних мереж, споруд зберігання води, водозаборів підземних вод, водонапірних споруд, контроль та облік використання води) та в сфері технічного обслуговування об'єктів каналізації (обслуговування насосних станцій, каналізаційних мереж, очисних споруд, експлуатація відстійників, хлораторних приборів, полів фільтрації).

Тобто кожний із перелічених вище ринків житлово-комунальних послуг може поділятися на ринки конкретних робіт та послуг, які можуть бути як специфічними для кожної підгалузі, так і спільними для різних підгалузей.

Визначаючи взаємозамінність житлово-комунальних послуг, потрібно враховувати такий фактор, як можливу необхідність використовувати в результаті певних непередбачуваних життєвих ситуацій послуги, які є економічно недоцільними в звичайних умовах виробництва та споживання. Так, наприклад, у випадку аварії систем теплопостачання можливе використання електроприладів.

Другий етап дослідження конкурентного середовища на регіональному ринку житлово-комунальних послуг включає визначення складу покупців та продавців, які діють на конкретному ринку житлово-комунальних послуг. Їх потрібно визначити в розрізі взаємовідносин між покупцями та споживачами з приводу надання житлово-комунальних послуг населенню, між підприємствами житлово-комунального господарства та підприємствами інших галузей, між власниками житла та підприємствами ЖКГ, між самими підприємствами ЖКГ.

Третій етап - аналіз територіальних (географічних) меж ринків житлово-комунальних послуг. Вони визначаються шляхом встановлення мінімальної території, за межами якої, з точки зору споживача, придбання послуги, яка належить до групи взаємозамінних послуг, є неможливим або недоцільним. Відносно ринків житлово-комунальних послуг, то вони, як правило, визначаються відповідно до меж, які існують в результаті адміністративно-територіального поділу [12]. Вище було зазначено, що регіональний ринок житлово-комунальних послуг складається з ринків житлово-комунальних послуг села, селища та міста. Тому саме територія цих адміністративно-територіальних утворень буде територіальними межами ринків житлово-комунальних послуг.

Ключовим моментом на четвертому етапі дослідження конкурентного середовища на РРЖКП є кількісна оцінка конкуренції за допомогою визначення ступеня концентрації виробництва житлово-комунальних послуг.

На сьогодні існує декілька методів оцінки розподілу ринкових часток між конкурентами та оцінки монополізму на ринках. Розглянемо коротко кожен із них.

Чотиричастковий показник концентрації (-Concentration Ratio) являє собою загальну частку чотирьох перших підприємств ринку, які реалізують максимальні обсяги продукції на аналізованому ринку:

,

де - загальний обсяг реалізації продукції (послуг) заданого асортименту;

- обсяг реалізації продукції (послуг) і-го підприємства;

n - сукупна кількість підприємств, які реалізують дану продукцію (послугу).

Сьогодні коефіцієнти концентрації розраховуються національною статистикою США і Франції для 4, 8, 20, 50 і 100 лідируючих підприємств ринку. В Німеччині, Англії і Канаді розрахунки здійснюються для 3, 6, 10 лідируючих підприємств. З середини 80-х років XX ст. почали використовувати в країнах Східної Європи, а саме у Венгрії та Польщі [13].

Істотним недоліком показника концентрації спеціалісти вважають його нечутливість до різних варіантів розподілу ринкових часток між конкурентами. Так, буде однаковим (0,8) в двох абсолютно різних ринкових ситуаціях: коли одне підприємство контролює 77% ринку, а інші 23 підприємства по 1% та коли п'ять підприємств володіють 20% частками ринку [14].

Індекс Херфіндаля (Herfindahl Index, ):

,

де - частка і-ї фірми в загальному обсязі реалізації продукції даного асортименту на ринку, %;

і=1, 2, …, n;

n - кількість фірм на ринку.

Цей індекс чутливий до зміни ситуації на ринку. Починаючи з 1984 року, індекс Герфіндаля в США з уточненнями щодо кількості підприємств, частки яких використовуються у формулі , модифікували в індекс Герфіндаля-Гершмана (Herfindahl-Hirschman Index, ), в якому суми квадратів часток розраховуються лише для перших 50 найбільш великих підприємств, які працюють на ринку, що аналізується. Якщо його значення перевищує 0,18, мова йде про низьку інтенсивність конкуренції і про високу концентрацію ринку, що потребує впливу держави з метою нормалізації ситуації на ринку. Якщо за таких обставин об'єднання підприємств веде до збільшення, то таке об'єднання забороняється законом. Проте показник не враховує ранги підприємств[13].

Індекс Розенблюта () не має недоліків, що притаманні індексу Герфіндаля-Германа, і розраховується з урахуванням порядкового номера підприємства, отриманого в результаті ранжування часток від максимуму до мінімуму (і):

Інколи при оцінці розподілу часток розраховується показник ентропії (Е). У даному випадку порівняння часток проводиться не на основі рангів підприємств, а за допомогою натуральних логарифмів часток:

Також використовується і коефіцієнт Джині (G):

де - кумулятивне значення часток і найбільших підприємств ринку.

Наведені вище показники інтенсивності конкуренції (рівня концентрації) не враховують особливостей конкретних ринків, досвід та методи ведення конкурентної боротьби. Як показує практика, найбільш конкурентна боротьба відбувається тоді, коли ринкові частки підприємств є однаковими. У такому випадку інтенсивність конкуренції визначають з допомогою виміру величини подібності ринкових часток конкурентів.

Для отримання детальної картини на регіональному ринку житлово-комунальних послуг вважаємо, варто розрахувати усі показники часток та концентрації (інтенсивності конкуренції) ринку для кожного ринку РРЖКП, оскільки даний ринок складається з технологічно різних ринків, чисто монополізованих (водопостачання, водовідведення, теплопостачання, газопостачання), так і з потенційно конкурентних (наприклад, житлові послуги).

Дослідження рівня концентрації ринків житлово-комунальних послуг можна проводити як в натуральних, так і у вартісних показниках. Однак з врахуванням можливості розвитку ринкових відносин з метою збільшення обсягу виробництва, покращання показників якості, надійності та екологічності надання послуг та існування адміністративних методів регулювання діяльності, в тому числі у сфері ціноутворення, визначення монополізації ринків житлово-комунальних послуг, особливо тих, які є природними монополіями, варто здійснювати у натуральних показниках:

– для водопостачання та водовідведення, газопостачання, куб.м;

– для теплопостачання, Гкал;

– для електропостачання, кВт.год.

Щодо інших ринків житлово-комунальних послуг рівень монополізації варто визначати у вартісних показниках. При цьому розрахунок обсягів виробництва у вартісних показниках варто проводити, використовуючи економічно обґрунтований тариф, що дозволяє уникнути факторів, які можуть вплинути на величину тарифів на житлово-комунальні послуги.

Також можливі випадки, особливо в невеликих територіальних утвореннях, коли кожний ринок РРЖКП представлений одним комунальним підприємством. При цьому таку ситуацію не можна розглядати як цілком негативну. Потрібно пам'ятати, що завданням заходів з демонополізації ЖКГ є не обов'язкове формування конкурентного середовища на усіх ринках житлово-комунальних послуг, а забезпечення нормального функціонування галузі та підтримка системи життєзабезпечення території.

На п'ятому етапі дослідження - визначення ступеня домінування суб'єктів господарювання на ринках житлово-комунальних послуг - використовуються стандартні процедури, що й при аналізі економічного становища з метою планування заходів з демонополізації в інших галузях економіки.

Так, в Україні монопольним (домінуючим) становищем суб'єкта (суб'єктів) господарювання вважається становище, коли:

– частка одного суб'єкта господарювання на ринку більше 35%;

– сукупна частка на ринку двох або трьох суб'єктів господарювання, яким на ринку належать найбільші частки, перевищує 50%;

– сукупна частка на ринку чотирьох або п'яти суб'єктів господарювання, яким на ринку належать найбільші частки, перевищує 70%.

Визначення обсягу поставок на відповідний ринок житлово-комунальних послуг, як правило, визначається в натуральних показниках за фактом за минулий період для всіх суб'єктів господарювання, діючих на відповідних житлово-комунальних ринках.

Визначення обсягу відповідних ринків РРЖКП доцільно на основі підсумовування обсягів надання всіх послуг на даному ринку.

Частка ринку визначає найбільш важливі результати конкурентної боротьби, фіксуючи ступінь домінування підприємства на ринку, його можливість впливати на обсяг та структуру попиту й пропозиції, ціну та динаміку ринку в цілому. Частку ринку, яку займає окреме підприємство, що надає житлово-комунальні послуги, визначається як співвідношення обсягу наданих житлово-комунальних послуг даним підприємством до обсягу відповідного ринку.

При визначенні домінуючого становища суб'єктів господарювання потрібно вважати на такі фактори:

– розмір частки ринку, яка належить найближчим конкурентам;

– характер реакції конкурентів на прояв монополістичних тенденцій в поведінці суб'єкта господарювання, що аналізується;

– реакція господарюючого суб'єкта на дії конкурента.

Визначення ступеня впливу суб'єктів господарювання має важливе значення за наявності на ринку житлово-комунальних послуг підприємств, які знаходяться під впливом якогось одного суб'єкта господарювання, але перебувають за межами сфери впливу законодавства про антимонопольне регулювання.

Визначення вхідних бар'єрів для конкурентів на регіональному ринку житлово-комунальних послуг повинно здійснюватися з врахуванням особливостей підгалузей житлово-комунального господарства.

Висновки та перспективи подальших розробок

Отже, у статті запропонована схема аналізу конкурентного середовища на РРЖКП, яка дає змогу дослідити даний ринок з точки зору можливості та доцільності розвитку конкурентного середовища на ньому. Далі потрібно визначити інструменти формування в перспективі конкурентного середовища на окремих сегментах даного ринку.

Література

1 Азоев Г. Конкуренция. Анализ, стратегия и практика. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1996.

2 Базилевич В. Формування конкурентного середовища в транзитивній економіці: проблеми, тенденції, протиріччя//Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. - 2003. -№ 32 (5). - С. 24-28.

3 Борисенко З. Умови економічної конкуренції в Україні//Економіка України. - 2002. - № 10. - С. 4-10.

4 Гайворонський А.А., Лозовий А.В. Конкурентоспособность национальной экономики//Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. - 2002. -№ 564. - С. 209-212.

5 Кваснюк Б.Є. Формування конкурентного середовища/Перехідна економіка: Підручник/За ред. В.М. Геєця. - К.: Вища школа, 2003. - Розділ 3. - С. 99-110.

6 Кныш М. Конкурентные стратегии. - СПб.: Изд-во СПб. ун-та, 2001. - 284 с.

7 Костусев А., Пугачова М. Состояние конкурентной среды в экономике Украины//Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. - 2004. - № 1 (10). - С. 10-18.

8 Бара З. Злоупотребления монопольным положением - источники и средства защиты//Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. - 2003. - №6 (9). - С. 53-57; 2004. - № 1 (10). - С. 55-61.

9 Мельникова О. Особенности национальной монополии//Економіка України. - 2001. - № 2. -С. 50-53.

10 Романчук Я. Мифы и факты о концепции монополии//Економічний часопис. - 2001. - №4. - С. 32-26.

11 Черняк В.К. Природа монополии или монополия природы//Конкуренция. Вестник Антимонопольного комитета Украины. - 2002. - № 1. - С. 10-12.

12 Портфель конкуренции и управление финансами: Книга конкурента. Книга менеджера по финансам. Книга антикризисного управляющего. - М.: Корпорация "СОМИНТЭК", 1996.

13 Шевченко Л.С. Конкурентное управление: Уч. пособие. - Харьков: Эспада, 2004. - С. 39-46.

14 Азоев Г.Л. Конкуренция: Анализ, стратегия и практика. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. - С. 39.

Размещено на Allbest.ru