Економіка та бізнес національних підприємств

Размещено на http: //www. allbest. ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

Кафедра бізнес-економіки та туризму

Контрольна робота

з дисципліни «Економіка»

Економіка та бізнес

Виконав:

Студент гр. БДШТр-17

Музика Тетяна Романівна

Київ 2019

1. Відповіді на теоретичні питання.

1.1 Зовнішнє середовище функціонування підприємства в умовах ринкових відносин: чинники мікро- та макросередовища

Національні підприємства функціонують у зовнішньому середовищі

Зовнішнє середовище -- це сукупність господарська суб'єктів, економічних, суспільних і природних умив, національних та міждержавних умов та чинників, що діють у глобальному оточені. Зовнішнє середовище будь-якого підприємства слід розуміти як сукупність двох сфер: макросередовища та мікросередовища.

Макросередовище складається з елементів, які не знаходяться у зв'язку з підприємством постійно, але впливають на формування загальної атмосфери бізнесу. Це середовище непрямих контактів підприємства. До його елементів належать: економічне середовище; політичне середовище: соціальне середовище; природне середовище; технологічне середовище; екологічне середовище та ін. трудовий ресурс нематеріальний актив

Мікросередовище - це середовище, елементи якого прямо і постійно впливають на діяльність підприємства.

До елементів мікросередовища відносяться: постачальники: посередники; споживачі; конкуренти; трудові ресурси; державні органи.

Постачальники матеріалів, комплектуючих виробів, енергетичних та інформаційних ресурсів, фінансів тощо, якщо вони володіють конкурентною перевагою, можуть поставити підприємство у велику залежність від себе. Тому при виборі постачальників важливо всебічно та глибоко вивчати їх діяльність та потенціал для того, щоб зуміти побудувати такі відносини з ними, які забезпечили б підприємству максимум стабільності у взаємодії з постачальниками. Конкурентна перевага постачальників залежить від таких чинників:

- рівня спеціалізації постачальників;

- величини вартості для постачальника переключення на інших клієнтів;

- ступеню спеціалізації покупця в купівлі певних ресурсів;

- концентрація постачальників на роботі з конкретними клієнтами;

- важливості для постачальника обсягу виробництва.

На стадії поза межами безпосереднього виробництва важливими суб'єктами мікросередовища є посередники, тобто ті організації або окремі фізичні особи, які допомагають виробникам в реалізації їх товарів на відповідних ринках. До них відносяться торгові посередники, спеціальні фірми з організування товарообігу (включаючи транспортні підприємства, складську мережу), агентства з надання маркетингових послуг (спеціальних досліджень, консалтингових послуг, реклами тощо ), а також кредитно-фінансові установи комерційної спрямованості (комерційні банки, страхові компанії).

Одним із найважливіших елементів мікросередовища є процес вивчення споживачів, який дозволяє підприємству краще зрозуміти, який продукт буде прийматися покупцями найбільше, на який обсяг продажу може розраховувати підприємство, наскільки можна розширити коло потенційних покупців, що чекає продукт у майбутньому тощо.

Вивчення споживача як елемента мікросередовища підприємства в першу чергу має своєю метою складання профілю тих, хто купує продукт, який реалізує підприємство. Профіль покупця може бути складений за такими характеристиками:

географічне місце знаходження;

демографічні характеристики (вік, освіта, сфера діяльності тощо);

соціально-психологічні характеристики (становище у суспільстві, стиль поведінки, смаки, звички тощо);

ставлення споживача до продукту (чому він купує даний продукт, чи користується він сам продуктам, як оцінює продукт та ін.).

Підприємству доводиться боротися за споживача та ресурси з конкурентами. Конкурентне середовище формується не тільки внутрішньогалузевими конкурентами, які виробляють аналогічну продукцію та реалізують на тому ж ринку. Суб'єктами конкурентного середовища є фірми, які можуть увійти на ринок, а також ті, які виробляють товари-субститути.

Багато підприємств не приділяють необхідної уваги можливій загрозі з боку нових фірм і тому програють у конкурентній боротьбі саме їм. Про це дуже важливо пам'ятати та завчасно створювати бар'єри на шляху входження на ринок нових виробників. Такими бар'єрами можуть бути глибока спеціалізація у виробництві продукту, зниження витрат, контроль над каналами збуту продукції тощо.

Аналіз ринку трудових ресурсів спрямований нате, щоб виявити його потенційні можливості в забезпеченні підприємства кадрами, необхідними для вирішення ним своїх завдань. Підприємство повинно вивчати ринок трудових ресурсів як з точки зору наявності на цьому ринку кадрів необхідної спеціальності та кваліфікації, необхідного рівня освіти, необхідного віку з точки зору їх вартості.

Серед найбільш вагомих чинників мікросередовища особливе місце належить чинникам регулюючого впливу державних законодавчих органів, різних державних установ, які наглядають за дотриманням законів і видають необхідні нормативні акти, місцевих адміністративних органів, а також профспілок та інших громадських організацій та об'єднань.

Макросередовище створює загальні умови знаходження підприємства у зовнішньому середовищі. У більшості випадків макросередовище не має специфічного характеру стосовно до будь-якого окремо взятого підприємства. Хоча ступінь впливу стану макросередовища на різні підприємства різна, що пов'язано з особливостями як у сфері діяльності, так і з внутрішнім потенціалом підприємства.

У досить складному макросередовищі, що оточує підприємство, діє значно більша кількість чинників, ніж у мікросередовищі. Цим чинникам властивий високий рівень варіантності, невизначеності та непередбачуваності можливих наслідків. Отже, до основних чинників макросередовища належать економічні, політичні, соціальні, технологічні та екологічні.

Вивчення економічного чинника макросередовища дозволяє зрозуміти, як формуються та розподіляються ресурси. До основних чинників економічного середовища, які потребують постійної діагностики і оцінки з точки зору можливих для підприємства наслідків від їх зміни, належать: рівень та темпи інфляції, коливання курсу національної валюти відносно валют інших держав, умови одержання кредиту і процентна банківська ставка тощо.

Ставка відсотка (рівень процентної ставки) в економіці значно впливає на споживчий попит. Для придбання товарів споживачі часто беруть їх в борг. Менш ймовірно, що вони робитимуть так само за наявності високих відсоткових ставок. Можна навести як приклад ринок житла, де відсоток по заставі прямо впливає на попит придбання квартир, що, в свою чергу, впливає на кількість започаткування нових житлових проектів. І якщо організація працює в сфері житлової індустрії, то зростання процентних ставок буде загрозою для реалізації планів організації, а їх зниження -- нові можливості для її розвитку.

Підприємства, що планують розширятися, які повинні фінансуватися за рахунок отримання позик, очевидно, стежитимуть за рівнем ставки відсотка і її впливом на ціну капіталу. Тому ставка відсотка спричинюватиме пряму дію на потенційну привабливість різних стратегій.

Курси обміну валют визначають вартість гривні по відношенні до вартості грошових одиниць інших країн. Зміни в курсі обміну валют безпосередньо впливають на конкурентоспроможність продукції підприємства, якщо воно експортує товари на світовий ринок. Коли вартість гривні по відношенні до інших валют низька, товари вироблені в Україні, відносно недорогі, що знижує загрозу з боку іноземних конкурентів і скорочує імпорт. Але якщо вартість гривні підвищується, то імпорт стає відносно недорогим, що, в свою чергу, підвищує рівень загроз для підприємств з боку іноземних конкурентів.

Темпи економічного зростання впливають на можливості і загрози, для підприємства. Коли відбувається зростання в економіці, збільшуються витрати споживачів, що викликає конкурентний тиск на підприємства через швидке зростання їх числа у привабливій області. Зниження темпів економічного зростання і скорочення споживчих витрат також призводять до зростання конкурентного тиску, викликаного прагненням підприємства залишитися конкуруючим в галузі в умовах загрози кризи.

Уряди більшості країн світу докладають значні зусилля для зниження рівня інфляції. Звичайно, наслідком цих зусиль є зниження процентної ставки і, тим самим, поява ознак економічного зростання. Підприємства, зокрема, стурбовані інфляцією тому, що майбутня економічна ситуація в умовах високої інфляції виявляється менш передбачуваною, ускладнюючи планування їх діяльності.

Окрім перерахованих, є й інші економічні чинники, які мають враховуватись: структура споживання і її динаміка; економічні умови в іноземних державах; показники торгового балансу; зміна попиту; грошово-кредитна і фінансова політика; тенденції на ринку цінних паперів; рівень продуктивності праці в галузі і темпи його зростання; ставки податків тощо.

Різні чинники законодавчого і державного характеру можуть впливати на рівень існуючих можливостей і загроз у діяльності підприємства. Національні і іноземні уряди можуть бути для певних підприємств основними регуляторами їх діяльності, джерелами субсидій, роботодавцями та покупцями. Це може означати, що для таких підприємств оцінка політичної ситуації може бути найважливішим аспектом аналізу макросередовища. Така оцінка здійснюється через деталізацію політичних чинників, що впливають на підприємство. Таких чинників багато, ще більше різних їх поєднань, тому виділимо і перерахуємо ті, які частіше потрібно враховувати при проведенні аналізу макросередовища: зміни у податковому законодавстві; відносини між діловими колами і урядом; патентного законодавства про охорону навколишнього середовища; урядових витрат; антимонопольного законодавства; грошово-кредитної політики; державного регулювання: політичних умов в іноземних державах; розмірів державних бюджетів; відносини уряду з іноземними державами.

Деякі з цих чинників впливають на всі підприємства, наприклад, зміни у податковому законодавстві, інші -- тільки на невелику кількість суб'єктів, діючих на ринку, наприклад, антимонопольне законодавство. Треті -- істотні, насамперед, для політичних організацій, наприклад, розстановка політичних сил або результати виборів. Проте в тій чи іншій мірі, прямо або опосередковано, політичні чинники впливають на всі підприємства. Наприклад, на виробника іграшок впливатимуть стандарти безпеки іграшок, зміни у правилах імпорту і експорту сировини, устаткування, технологій і готової продукції, зміни у податковій політиці держави і т. п.

Соціальні чинники формують стиль життя, роботи, споживання і спричиняють значну дію практично на всі підприємства. Нові тенденції створюють тип споживача і, відповідно, викликають потребу в інших товарах і послугах, визначаючи нові стратегії підприємств.

Для того, щоб визначити можливості і загрози з боку соціальних чинників, керівництву підприємства необхідно враховувати нові тенденції (наприклад, такі факти, як більш освічений споживач, збільшена кількість працюючих жінок, старіюче населення ). Так, старіюче населення з великим відсотком людей старше 55-60 років означає сприятливі можливості (в значенні збільшення попиту на їх послуги) для підприємств, що працюють у тих галузях, які викликають найбільший інтерес у літніх людей, -- соціальний захист пенсіонерів, добродійність, патронаж, охорона здоров'я і т. д. Зміни в статевому, віковому і національному складі населення теж можуть здійснювати важливий вплив на діяльність підприємств.

Можна перерахувати основні соціальні чинники, з якими підприємства стикаються найчастіше: народжуваність; смертність; коефіцієнти інтенсивності міграції і еміграції; коефіцієнт середньої тривалості життя; доход; стиль життя; освітні стандарти; купівельні звички; відношення до праці; відношення до відпочинку; відношення до якості товарів і послуг; економія енергії; відношення до уряду; проблеми міжетнічних відносин; соціальна відповідальність, соціальний добробут.

Вплив технологічних чинників на діяльність підприємств часто настільки очевидний, що їх вважають основним двигуном виробничого прогресу. Революційні технологічні зміни і відкриття останніх десятиріч, наприклад, виробництво за допомогою роботів, проникнення в повсякденне життя людини комп'ютерів, нові види зв'язку, транспорту, зброї і багато чого іншого, представляють великі можливості і серйозні загрози, дію яких виробники повинні усвідомлювати й оцінювати. Деякі відкриття можуть створювати нові галузі промисловості і закривати старі.

Дію технологічних чинників можна оцінювати як процес створення нового і руйнування старого. Прискорення технологічних змін скорочує середню тривалість життєвого циклу продукту, тому підприємства повинні передбачати, які зміни несуть із собою нові технології. Ці зміни можуть впливати не тільки на виробництво, а й на інші функціональні сфери, наприклад, на кадри (підбір і підготовка персоналу для роботи з новими технологіями або проблема звільнення надмірної кількості працюючих, що вивільняються унаслідок упровадження нових, більш продуктивних технологічних процесів), або, наприклад, на маркетингові служби, перед якими ставиться завдання розробки методів продажу нових видів продукції.

До основних екологічних чинників відносяться: обсяги викидів у середовище забруднювальних та отруйних речовин, рівень фізичного (електромагнітного, радіаційного, теплового) впливу на середовище; надійність і соціально-екологічна безпека виробничих систем, великих техногенних утворень - гідротехнічних споруд, газо-, нафтопроводів, тунелів тощо; кількість та якість продукції; що виробляється, її безпечність і утилізаційна придатність; стан природного середовища, в якому знаходиться підприємство, до і після реалізація запланованої стратегії розвитку і розміри можливих незворотних негативних наслідків.

Розглянуті чинники макросередовища відносно того чи іншого підприємства відіграють неоднакову роль і можуть, залежно від обставин впливати на його діяльність позитивно, негативно або залишитися нейтральними. Комбінаційний склад чинників, їх варіації, пріоритети і вагомість залежать від цілей підприємства, видів його діяльності, організаційно-виробничої структури, складності виробничо-господарських та комерційних зв'язків, а також від конкретних ситуацій, у яких може опинитися підприємство.

1.2 Нематеріальні ресурси та нематеріальні активи, їх вплив на підвищення ефективності діяльності підприємства

Поняття та види нематеріальних ресурсів підприємства

Нематеріальні ресурси -- це немонетарні ресурси, які не мають матеріальної форми та контролюються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних потреб чи надання в оренду іншим юридичним або фізичним особам.

Нематеріальні ресурси -- це складова частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну користь протягом відносно тривалого періоду, для якої характерні відсутність матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від її використання.

Розглянемо нематеріальні ресурси підприємства.

1. Об'єкти промислової власності. Промислова власність є поняттям, яке застосовується для визначення виключного права на використання певних нематеріальних ресурсів. Згідно з Паризькою конвенцією з охорони промислової власності, до об'єктів цієї власності належать:

-- патенти на винаходи;

-- корисні моделі;

-- промислові зразки;

товарні знаки;

-- знаки обслуговування;

-- фірмові найменування;

-- вказівки на походження або найменування місця походження.

Нематеріальний актив -- це об'єкт інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" № 242 від 18.10.99 р. визначає методологію обліку нематеріальних активів, придбаних чи створених підприємством, яка включає:

-- порядок їх визначення та оцінки;

-- нарахування їх амортизації;

-- списання з балансу;

розкриття інформації.

Положення цього стандарту застосовуються підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами всіх форм власності.

Витрати, пов'язані із створенням чи придбанням нематеріального активу, які були відображені як витрати звітного періоду, не підлягають у наступні звітні періоди визнанню як актив.

Не визнаються як актив, а завжди відображаються в складі витрат звітного періоду:

-- витрати на рекламу;

-- витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;

-- витрати на створення підприємства та підготовку його основної діяльності;

-- витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань.

Нематеріальний актив визнається як актив, якщо:

-- існує ймовірність отримати в майбутньому економічні вигоди підприємством внаслідок його використання;

-- його оцінка може бути достовірно визначена.

Надходження і оприбуткування будь-якого об'єкта нематеріальних активів на підприємстві мають підтверджуватися відповідними первинними документами, в яких наводяться детальна характеристика об'єкта, його первісна вартість, термін корисного використання, норми зносу (амортизації), місце, де буде використовуватися об'єкт.

2. Задача

Визначити ефективність використання та рух основних засобів на трикотажному підприємстві. Зробити висновки. Вихідні дані для розрахунку представлені в табл. 4.

Для визначення ефективності використання основних засобів промислового підприємства необхідно розрахувати такі показники:

1) Фондовіддача (ФВ) - характеризує, яка частка обсягу випущеної підприємством продукції припадає на 1 грн. середньорічної вартості його основних засобів. Розраховується як відношення обсягу виготовленої продукції до середньорічної вартості основних виробничих засобів:

ФВ = 5 000 грн

де В - обсяг виготовленої продукції за рік у вартісному вимірі, грн.;

ОЗ - середньорічна вартість основних засобів, грн.

Обсяг виготовленої продукції за рік у вартісному вимірі визначається наступним чином:

В = Q * Цопт , (2)

В = 215000*378 = 81 270 000 грн

де Q - річний обсяг виробництва продукції у натуральних одиницях;

Цопт - ціна підприємства на одиницю продукції, грн.

Середньорічна вартість основних засобів визначається за формулою:

ОЗ = 16 166, 30 + =16 254 грн.

де ОЗп.р. - вартість основних засобів на початок року, грн.;

ОЗвв, ОЗвив - вартість введених в експлуатацію та виведених з експлуатації протягом року основних засобів відповідно, грн.;

п1 - кількість повних місяців з моменту введення нових основних засобів до кінця року;

п2 - кількість повних місяців з моменту виведення спрацьованих основних засобів до кінця року.

2) Фондомісткість (ФМ) - показник, обернений до показника фондовіддачі. Характеризує, яка частина середньорічної вартості основних засобів припадає на 1 грн. випущеної продукції:

ФМ= =0,0002 грн

3) Коефіцієнт оновлення основних засобів (Кон) - характеризує частку нових основних засобів підприємства у їх вартості на кінець року, обчислюється за формулою:

Кон = 0,0069 грн

де ОЗк.р. - вартість основних засобів підприємства на кінець звітного року, грн. Розраховується за формулою:

ОЗк. р. = ОЗп. р. + ОЗвв - Озвив (7)

ОЗк.р = 16 166,30 + 111,2 -70,5 = 16 207,45 грн

4) Коефіцієнт вибуття основних засобів (Квиб) - характеризує інтенсивність вибуття основних засобів підприємства протягом звітного року й обчислюється за формулою:

Квиб = = 0,0044 грн

Висновок

Відносно фодовіддачі:

На 1 гривень вартості основних фондів підприємства припадає 5 000 гривень від вартості виробленої продукції;

Відносно фондомісткості :

На 1 гривень вартості виготовленої продукції припадає 0,0002 гривень фондів аналізованого підприємства.

Відносно коефіцієнта оновлення основних засобів:

Частка нових основних засобів підприємства становить 0,0069 грн на кінець року.

Відносно коефіцієнта вибуття основних засобів:

Інтенсивність вибуття основних засобів підприємства протягом звітного року становить 0,0044 грн.

Размещено на Allbest.ru