Економічна безпека України в сучасних умовах

В умовах подолання наслідків економічної кризи стратегічним напрямом організації та розширення ефективної діяльності для забезпечення економічної безпеки на регіональному рівні з метою вирішення завдань соціально-економічного розвитку може стати всебічна підтримка малого підприємництва .Особливо актуальне це питання для міст старопромислових регіонів, які характеризуються наявністю складної дії негативних наслідків реформування економіки у попередні роки.

В Україні нараховується 350 малих міст, в яких проживає 13% населення країни. За висновками аналітиків, лише 22 малих міста протягом останніх років інтенсивно розвиваються, більшість (60%) розвивається слабо, а 33% є депресивними . Забезпечення розвитку малого бізнесу в малих містах та районах України слід розглядати вагомим чинником подолання депресивності цих територій в умовах кризи.

Як показує аналіз, рівень розвитку підприємництва у малих містах старопромислового регіону є невисоким, посилюються диспропорції у розміщенні економічного потенціалу регіонів між обласними центрами та малими містами і районами, недосконалою є галузева структура економіки та низькою інноваційна активність підприємств, що негативно впливає на рівень економічної безпеки регіонів та держави загалом. Виходячи з актуальності і своєчасності розвитку малого бізнесу, видається доцільною розробка вітчизняної стратегії розвитку малого бізнесу в малих містах із урахуванням світового досвіду. Активізація участі населення малих міст у підприємницькій діяльності дозволить забезпечити економічну безпеку цих міст та прилеглих до них сільських територій, підвищити рівень зайнятості населення, зменшити обсяги масової трудової міграції і відтоку активної частини населення за кордон, призупинити процеси зниження рівня якості людського капіталу.

Забезпечення безпеки економіки регіону покликане передбачати загострення кризових ситуацій, що можуть виникнути в різних сферах економіки регіону та включають:

- Зміни в демографічній ситуації, що призводить до депопуляції населення регіону;

- Зміна профілю регіону, що призводить до масової перекваліфікації кадрів регіону;

- Диспропорції експлуатації природних ресурсів регіону вітчизняними та закордонними приватними фірмами;

- Низька забезпеченість фінансовими ресурсами, що дестабілізує фінансову ситуацію в регіоні та ускладнює взаємовідносини з центральними органами влади.

Старопромислові регіони України відіграють особливу роль в економічному житті країни. Підтримка економічної безпеки старопромислових регіонів має супроводжуватися широкою структурною перебудовою виробництва з урахуванням необхідності дотримання у регіональному господарюванні принципів сталості, зокрема, шляхом розв'язання соціально-економічних та екологічних проблем, прискорення розвитку людського капіталу, впровадження інновацій, стимулювання організації високотехнологічних виробництв тощо.

Державне регулювання забезпечення економічної безпеки старопромислових регіонів повинне здійснюватися на науковій основі, з урахуванням певних принципів та кращого міжнародного досвіду. Пріоритетами управління економічною безпекою на регіональному рівні мають стати, перш за все, збалансування бюджетів, підвищення рівня інвестиційної привабливості територій, а також регулювання обсягів централізованих капіталовкладень.

Проведення державної політики забезпечення економічної безпеки регіону сьогодні не має ясності, так як не має чіткої продуманої політики, немає детально розроблених планів та програм по забезпеченню економічної безпеки країни. За цих умов основою державної стратегії економічної і в цілому національної безпеки повинна бути політика розвитку, яка б враховувала стратегічні пріоритети, національні інтереси і тому погрози безпеки будуть мінімізовані.

Регіональна економічна політика повинна бути направлена на пошук шляхів щодо вдосконалення впливу держави на соціально-економічний розвиток регіону, а також обумовлювати необхідність проведення глибоких наукових досліджень та розробку науково-обгрунтованих рекомендацій щодо перетворень системи державного управління та покращення державного регулювання регіональної економіки у відповідності з новими соціально-економічними та політичними реаліями.

Висновки

Дослідивши і проаналізувавши тему економічної безпеки України, можна дійти до таких висновків:

Економічна безпека країни - це складна багатофакторна категорія, яка характеризує здатність національної економіки до розширеного самовідтворення з метою збалансованого задоволення потреб власного населення держави на якомусь визначеному рівні, з метою протистояння дестабілізуючій дії різноманітних чинників, внутрішніх та зовнішніх, а також з метою забезпечення конкурентоспроможності національної економіки у світовій системі господарювання.

Економічна безпека країни може трактуватися як поєднання економічної безпеки держави, тобто безпеки макрорівня, і економічної безпеки економічних суб'єктів, тобто безпеки мікрорівня.

Економічний суверенітет України - це “власність народу на своє національне багатство, на основі якої уповноважені ним органи влади самостійно здійснюють регулювання економіки та зовнішньоекономічної діяльності в інтересах переважної більшості населення”.

Механізм забезпечення економічної безпеки країни - це сукупність інституційних та організаційних структур і комплекс використовуваних ними форм і методів, за допомогою яких у певній послідовності послаблюється, а відтак усуваються внутрішні і зовнішні загрози існуванню країни в економічній сфері.

Проблема легалізації та відмивання грошей буде нагальною доти, доки не вичерпаються джерела тіньових капіталів та стимули до їх творення. А оскільки тіньову економіку повністю викоренити неможливо, то й проблема існуватиме завжди. Питання полягає лише у зменшенні обсягів тіньового підприємництва і проблем, пов'язаних з його функціонуванням, до рівня, який би не справляв суттєвого впливу на соціально-економічні процеси в країні і не загрожував її економічній безпеці.

Специфіка відмивання грошей (у широкому розумінні цього терміну) в Україні полягає в тому, що переважна частина такої діяльності має економічне підґрунтя. Це означає, що більшість доходів, які відмиваються в Україні, - це доходи, отримані від ухилення від сплати податків. У нашій країні така діяльність (ухилення від сплати податків) спричинена, перш за все, надмірним податковим тиском на підприємництво, недосконалим законодавством і корупцією. Звідси можна зробити висновок, що процес відмивання грошей в Україні зумовлений об'єктивними причинами (діями держави).

В Україні відмивання коштів здебільшого здійснюється через фіктивні компанії (типу "front") за фіктивними зовнішньоекономічними контрактами з офшорними компаніями або через офшорні банки. Такі кошти часто реінвестуються в Україну через приватизацію або як іноземні інвестиції.

Прагнучи до створення засад відкритої і прозорої економіки та спираючись на міжнародний досвід, Україна поступово запроваджує механізми, які б унеможливлювали використання банківської системи з метою відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом.

Головною передумовою створення ефективної системи протидії відмиванню грошей в Україні повинно бути прийняття Закону України "Про запобігання та протидію легалізації ("відмиванню") доходів, отриманих злочинним шляхом".

Список використаних джерел

1. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. -- 1996. -- № 30.

2. Про основи національної безпеки України : Закон України № 964-ІV від 19 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. -- 2003. -- № 39. -- Ст. 351

3. Ареф'єва О. В. Економічні основи фінансової складової економічної безпеки / О. В. Ареф'єва, Т. Б. Кузенко // Актуальні проблеми економіки. -- 2009. -- № 2. -- С. 98-103

4. Васенко В. К. Економічна безпека підприємництва у вільних економічних зонах / В. К. Власенко // Науковий журнал «Право і безпека» Національного університету внутрішніх справ. -- 2004. -- № 4. -- Т. 3. -- С. 182-185.

5. Горячова К. С. Фінансова безпека підприємства. Сутність та місце в системі економічної безпеки / К. С. Горячова // Економіст. -- 2003. -- № 8. -- С. 65-67.

6. Кліменко Б. Використання моделі німецького бюджетного федералізму в Україні / Б.Кліменко, С.Гречана//Економіка України. - 2011. - №6. - С.44-51.

7. Крючкова І.В. Структурні чинники розвитку економіки України: монографія/І.В. Крючкова. - К.: Наукова думка. - 2010. -317 с.

8. Гаврилюк О.В. Інвестиційні фонди: сутність і напрями діяльності/ О.В. Гаврилюк// Фінанси України. - 2012. -№11. -С.43-50.

9. Мельник В.М. Фіскальна політика в умовах фінансової кризи /В.М. Мельник// Фінанси України. - 2011. - 216 с.

10. О.С. Власюк, Я.Б. Базилюк, С.В. Давиденко-№ 56, Серія «Економіка»

11. С.В.Мочерний. Економічний суверенітет України та шляхи його досягнення. - К.: ВІПОЛ, 2014. - С. 9-10.

12. Мировая экономика. Экономика зарубежных стран /Учебник. Под ред.В.П.Колесова и М.Н.Осьмовой. - М.:Изд-во “Флинта”, 2015. - С. 204.

13. А.Гальчинський. Відновити дієздатність держави.- Економіка України, 2015, № 8, С.8.

14. Соціальні пріоритети в транзитивній економіці. Збірник наукових праць. Харків,2016, С.4.

Додаток А

Рисунок 1. Динаміка реального ВВП України у 2012 - 2015 рр., % до попереднього періоду (стр.15)

Додаток Б

Рисунок 2. Динаміка індексів промислової продукції та цін виробників в Україні у 2014 - 2015 рр., % до відповідного періоду попереднього року (накопичено)(стр.16)

Додаток В

Рисунок 3. Загальні обсяги фінансових результатів до оподаткування у 2013 - 2015 рр., млрд.грн. та % до ВВП.(стр.16)

Додаток Г

Рисунок 4. Динаміка індексу реальної середньомісячної заробітної плати в Україні у 2014 - 2015 рр., %(стр.17)

Додаток Д

Рисунок 5. Прогнози основних макроекономічних показників України у 2015-2016 рр.(стр.20)

Размещено на Allbest.ru