Проблеми безробіття в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Здійснюваний в Україні в даний час перехід до ринкової економіки пов'язаний з великими труднощами, виникненням багатьох соціально-економічних проблем. Одна з них - це проблема безробіття, яка нерозривно пов'язана з людьми, їх виробничою діяльністю.

Головними причинами сучасного досить високого рівня безробіття в країнах є:

- спад економіки та відповідне скорочення сукупного попиту на робочу силу;

- структурні зрушення;

- рух робочої сили (професійне, соціальне, регіональне).

На сьогоднішній день, проблема безробіття - одна з найактуальніших проблем економічного розвитку і одна з найважливіших, що характеризує загальний стан макроекономіки, що дає уявлення про її ефективність. Безробіття вважається, з одного боку важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого - великим суспільним горем.

Державне регулювання є важливим аспектом у вирішенні проблеми поширення безробіття. Всі країни докладають багато зусиль для подолання такого явища як безробіття, але жодній з них ще не вдалося ліквідувати його повністю.

Мета даної курсової роботи - показати сутність безробіття, причини виникнення та його наслідки; розглянути основні напрями державного регулювання безробіття; дослідити динаміку безробіття в Україні та шляхи його вирішення.

Об'єктом дослідження курсової роботи є таке соціально-економічне явище як безробіття, яке поширене майже у всіх країнах.

Предметом дослідження є основні напрями державного регулювання безробіття та дані про безробіття в Україні за період з 2013року по 2016 рік, вирішення проблеми безробіття в Україні.

Структура роботи дає теоретичні пояснення щодо безробіття та його основних методів державного регулювання, а також наводить статистику щодо безробіття в Україні.

Я вважаю, що моя тема курсової роботи є однією з найбільш актуальних для України, так як ця проблема все ще залишається відкритою і невирішеною для українського суспільства. Проблема безробіття може вплинути на кожного, починаючи від студента і до людини середніх років. Тому вирішення цієї проблеми є однією з найважливіших завдань держави.

В Україні, яка трансформує свою економіку в соціально-ринкову, проблема безробіття набуває статусу першочергової.

Під час розробки даної курсової роботи мною були використані такі методи дослідження як синтез, аналіз, порівняння, конкретизація, наукова абстракція.



Розділ I. Безробіття як соціально-економічне явище

зайнятість конкуренція безробіття економічний

Однією з найважливіших економічних проблем сучасності є безробіття. Як економічна категорія безробіття відображає економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.

Можна навести такі визначення безробіття:

· це соціально-економічне явище, пов'язане з перевищенням пропозиції робочої сили над попитом над неї, стан незайнятості частини економічно активного населення;

· це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення хоче працювати, але не може знайти роботу, стає надлишковою, поповнюючи резервну армію праці;

· це вимушена незайнятість, що виникає внаслідок порушення рівноваги між попитом і пропозицією праці як на інтегрованому ринку праці, так і в його різних сегментах;

· це незайнятість працездатного населення в суспільному виробництві, яке бажає мати роботу для задоволення особистих і суспільних потреб.[15,c.357]

Отже, безробіття - це соціально-економічне явище, в результаті якого частина працездатного населення не може знайти роботи, стає відносно надлишковою, поповнюючи резерв робочої сили, тобто це перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї [6, с.97 ].

Виділяють декілька функцій безробіття:

1. Стимулювання ефективної зайнятості та конкуренції на ринку праці;

2. Пристосування найманих працівників до умов ринку;

3. Забезпечення мобільності ресурсів у просторі та часі;

4. Стихійне регулювання попиту та пропозиції в галузевому, територіальному, професійному та кваліфікаційному аспектах;

5. Резервування частини робочої сили в різні періоди економічної кон'юнктури Кон'юнктура - сукупність економічних ознак, які характеризують стан економіки та фазу економічного циклу; становище, що склалося в будь-якій галузі суспільного життя. в одних сегментах ринку та надання можливості їхнього використання в інших;

6. Надання тимчасової перерви у трудовій діяльності найманим працівникам з метою зміни роботи тощо www.uaeconomic.com. [21]

Безробіття вперше виникло у Великій Британії на початку ХІХ століття. Проте до кінця століття воно не мало масового характеру, зростало лише в період економічних криз. Так, у США в 1920-1929 рр. середня кількість безробітних становила 2,2 млн. чол., а в 30-х - близько 20% осіб найманої праці. Сам термін «безробіття» з'явився в Британській енциклопедії у 1911 році, а в 1915 році у звіті Міністерства праці США. .[15,c.358].

Розглянемо кілька теорій виникнення такого явища як безробіття:

1. Теорія Томаса Мальтуса: безробіття є наслідком зростання населення в геометричній прогресії, в той час, як засоби існування зростають в арифметичній прогресії. Тобто Т. Мальтус пояснював виникнення безробіття занадто швидким зростанням кількості населення, яке випереджає збільшення кількості засобів існування. Але дійсність не підтвердила його теорію.

2. Класична теорія безробіття ( Ж.Б. Сей, В. Петі та інші). За цією теорією безробіття - це результат надмірно високої заробітної плати. Але, на думку прихильників класичної теорії, таке безробіття швидко усувається, оскільки конкуренція між робітниками примушує їх погодитися на зниження заробітної плати до рівноважного рівня.

3. Неокласична теорія. За цією теорією причиною виникнення безробіття є небажання робітників працювати за умов низької заробітної плати. Гнучка ставка заробітної плати дозволяє продуктивно використовувати всі наявні трудові ресурси.

4. Теорія Карла Маркса. К. Маркс безробіття пояснює закономірностями розвитку капіталістичного способу виробництва, насамперед законів конкурентної боротьби, які змушують капіталістів збільшувати інвестиції, вдосконалювати техніку, що зумовлює відносне збільшення витрат на засоби виробництва порівняно з витратами на робочу силу, що веде до зростання органічної будови капіталу і збільшення безробіття.

5. Теорія Кейнса. Згідно з цією теорією причиною безробіття є недостатній попит на товари, що зумовлено схильністю людей до заощадження та недостатніми стимулами до інвестицій. Кейнсіанці вважають, що ліквідувати безробіття можна через стимулювання державою попиту та інвестицій. Особлива роль у цьому ( зростанні інвестицій ) відводиться зниженню позичкового процента.

6. Монетаристська теорія. За цією теорією головною причиною виникнення безробіття є зовнішнє втручання (встановлення державою мінімальної заробітної плати, вплив профспілок, відсутність інформації про вільні робочі місця). [25]

На сьогоднішній день виділяють такі причини виникнення безробіття:

- міграція робочої сили (5 млн. українців-заробітчан у країнах Заходу) [5];

- спад економіки і відповідне скорочення сукупного попиту на робочу силу;

- структурні зрушення;

- важкі умови праці;

- нерегулярна чи взагалі відсутня виплата заробітної плати;

- обмежена кількість робочих місць;

- процеси приватизації та роздержавлення.

Безробітні у визначенні Міжнародної організації праці (МОП) - це особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі занятості), що одночасно задовольняють три умови:

· не мають роботи (прибуткового заняття);

· активно шукають роботу або намагаються організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню;

· готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.

Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» безробітні - це працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку чи інших передбачених чинним законодавством доходів через те, що не мають відповідної роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, шукають роботу та здатні почати працювати. Порядок реєстрації громадян як безробітних визначено в Положенні «Про порядок реєстрації громадян як безробітних, виплати допомоги по безробіттю та про умови надання додаткової матеріальної та іншої допомоги безробітним і членам їхніх сімей»

Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути:

1. особа працездатного віку до призначення їй пенсії, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;

2. людина з інвалідністю, яка не досягла встановленого пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно;

3. особа, молодша 16-річного віку, яка працювала та була звільнена внаслідок змін в організації виробництва і праці, зокрема припинення або перепрофілювання підприємств, установ та організацій, скорочення чисельності працівників. [20, c.182 - 184]

Безробіття характеризується такими показниками як кількість безробітних і рівень безробіття.

Кількість безробітних -- це абсолютний показник безробіття, що відображає його розміри. Цей показник важливий і сам по тобі, оскільки він засвідчує, скільки людей в певний період на певній території не мають оплачуваної роботи, яку вони можуть і хочуть виконувати. Відповідно він дає інформацію про те, скільки не вистачає робочих місць, скільки людей потребують соціальної підтримки і допомоги з працевлаштування.

Рівень безробіття -- це відносний показник безробіття, який показує його поширеність серед економічно активного населення.

Рівень безробіття розраховується як відношення чисельності безробітних, які зареєстровані в державній службі зайнятості, до працездатного населення працездатного віку.

(Рівень безробіття = )

Значний недолік такої методики розрахунку полягає у зниженні реального числа безробітних, оскільки в країнах, де соціальна допомога безробітним низька або де-факто відсутня, багато осіб не реєструються як безробітні на біржі праці. Згаданий феномен спостерігається також у сільських регіонах, де працездатне населення займається обробкою (власної) землі, що не охоплюється статистикою як діяльність господарювання [2, c.218] На вересень 2016 р. рівень безробіття в Україні складає 1,3%, а кількість безробітних складає 341,5 тисяч осіб (зареєстрованих в Державній службі зайнятості). Державна служба статистики України.

Залежно від обставин, через які людина не має роботи, безробіття поділяють на два види: добровільне та вимушене.

Добровiльне безробiття виникає тодi, коли працiвник звiльняється за власним бажанням, оскільки він незадоволений рiвнем оплати працi, умовами роботи; через психологiчний клімат у колективi або з iнших причин усупереч бажанню адмiнiстрацiї. Його рiвень залежить вiд стадiї економiчного циклу (зростає пiд час буму i знижується пiд час спаду в економiцi країни), престижностi професiї, рiвня квалiфiкацiї, належностi до тiєї або iншої соцiальної групи населення.[4, c.172] Закономiрнiсть цього виду безробiття полягає в тому, що, чим менше у працiвника шансiв знайти нову роботу з кращими умовами найму, тим менше в нього бажання добровiльно покинути робоче мiсце.

У класичнiй теорiї ринку працi iснує iнше визначення добровiльного безробiття, яке полягає в тому, що частина робочої сили не бажає працювати за ту ставку заробiтної плати, яка визначається попитом i пропозицiєю в умовах вiльного ринку працi або гнучкої заробiтної плати.

Економiка може бути ефективною i за наявностi деякого добровiльного безробiття.

Рис.1.1 Добровільне безробіття

На рис.1.1 добровiльне безробiття показано вiдрiзком мiж точкою рiвноваги Е та рiвнем запропонованої на ринок працi робочої сили. Якщо попит на робочу силу зростає, то ставка заробiтної плати також збiльшується, тому що крива попиту зсунеться вправо. Добровiльне безробiття також скоротиться, тому що ставка заробiтної плати збiльшиться. .[4, c.172]

Вимушене безробiття виникає тодi, коли працiвник не бажає звiльнятися, а адмiнiстрацiя фiрми скорочує персонал. Отже, лише частина безробiтних може претендувати на робочi мiсця, а iншi виявляються вимушено безробiтними через перевищення пропозицiї працi над попитом на неї. Такий стан ринку працi характерний, як правило, для перiодiв спаду в економiцi, коли пiдприємцi вимушенi скорочувати розмiри виробництва i чисельнiсть персоналу через несприятливу дiлову кон'юнктуру. На відміну від добровільного безробіття, вимушене безробіття є турботою держави, реєструється й передбачає надання допомоги.

Рис.1.2 Вимушене безробіття

На рис.1.2 вимушене безробiття показане вiдрiзком ВС. Воно виникає тому, що ставка заробiтної плати, зупинившись у точцi В, є привабливою для великої групи робочої сили, яка хотiла б працювати при такому її рiвнi, але не може приступити до роботи через вiдсутнiсть робочих мiсць. [9, c. 87]

Основне питання в цiй ситуацiї таке: чому ставка заробiтної плати не опускається до свого природного рiвня, визначеного перетином кривих попиту та пропозицiї. Причиною такого явища, або, як говорять економiсти, джерелом «липкостi заробiтної плати, є насамперед особливостi формування ставки заробiтної плати на ринку працi й самого процесу найму на роботу. Ринок працi вiдрiзняється вiд звичайного ринку товарiв тим, що цiни на ньому не змiнюються кожної хвилини, кожного дня. Особливостi найму полягають у тому, що ставка заробiтної плати попередньо обговорюється i її рiвень не змiнюється щонайменше протягом року. Крiм того, профспiлки укладають колективнi договори з адмiнiстрацiєю на збереження ставки заробiтної плати для працiвникiв певної квалiфiкацiї не нижче певного рiвня з регулярним переглядом ставок вiдповiдно до змiн iндексу споживчих цiн. Отже, заробiтна плата наче «залипає» на певному рiвнi й не може опуститись. Саме жорсткiсть заробiтної плати є джерелом вимушеного безробiття. Але, безумовно, через деякий час ставка заробiтної плати може i знизитись. Тому в довгостроковому перiодi економiсти вважають ринок працi гнучким. [11, c. 128]

Добровільне та вимушене безробіття виявляються у відповідних формах, визначення яких пов'язують з причинами їх виникнення, тривалістю та видом безробіття.

Фрикційне безробіття - тимчасове безробіття, пов'язане з переміщенням осіб з однієї роботи на іншу, з однієї місцевості -- до іншої. Отже, це своєрідна соціальна суперечність, яку розуміють як проблему пошуку відповідної роботи. Фрикційне безробіття вважається неминучим і певною мірою бажаним, адже частина працівників, тимчасово втративши роботу, переходить із низькооплачуваної, малопродуктивної роботи на вище оплачувану й більш продуктивну. [6, c.310] Це означає більш високі доходи для працівників і більш раціональний розподіл трудових ресурсів, а отже, і більш реальний обсяг національного продукту. Відмінною ознакою цієї форми безробіття є добровільність та короткостроковість.

Структурне безробіття - це безробіття, зумовлене змінами в структурі попиту на працюючих внаслідок структурних зрушень в економіці й технології виробництва. Певні професії «старіють», попит на них зменшується або зовсім зникає. Наприклад, попит на працю набірника в друкарні зовсім зник у зв'язку з переходом до комп'ютерного набору інформації. Натомість з'являються нові професії, попит на які зростає. Працівники, які не опанували такими професіями, звільняються й змушені перекваліфіковуватися. За структурного безробіття важко знайти роботу без відповідної перепідготовки, додаткового навчання. Структурне безробіття зазвичай має довгостроковий характер та потребує додаткових витрат суспільства та індивідів. [15, c.359] Оскільки структурне безробіття пов'язане з Науково-технічним прогресом, то його неможливо уникнути, навіть у високо розвинутих країнах.

Фрикційне та структурне безробіття є цілком неминучими, абсолютно природніми для економіки, що динамічно розвиваються, та існують в будь-який період соціально-економічного розвитку. Вчений-монетарист з Америки

М. Фрідман такі форми безробіття як фрикційне і структурне об'єднав в єдине поняття - «природне безробіття». [24]

Природне безробіття - це резерв людського ресурсу, що забезпечує можливість швидкого міжрегіонального та міжгалузевого перерозподілу цього ресурсу відповідно до коливань попиту виробництва на нього.

За природнього безробіття:

· спостерігається повна зайнятість, тобто така зайнятість, за якої зберігається конкуренція на ринку праці та забезпечується ефективне використання найманої праці;

· досягається потенційний обсяг національного виробництва (спостерігається за повного та раціонального використання всіх видів ресурсів);

· інфляція не зростає швидкими темпами або взагалі відсутня. [10, c. 214]

Природній рівень безробіття - сума рівнів фрикційного та структурного безробіття; це такий рівень безробіття, за якого будь-яке підвищення попиту на людський ресурс не спричиняє скорочення кількості безробітних. Тобто в основному це добровільне безробіття.

В більшості розвинених держав рівень природного безробіття становить 4-6%. Але у зв'язку з тим, що в цих країнах громадяни мають високий соціальний захист ( наприклад, зростання мінімальної зарплати, пом'якшення вимог до тих, хто отримує соціальну допомогу) рівень такого безробіття стійко зростає. Також тенденція до зростання рівня природного безробіття пов'язана зі збільшенням у складі працівників частки жінок та молоді та частими зрушеннями в структурі економіки. [4, c.186]

Продовжимо розглядати інші форми безробіття.

Технологічне безробіття - це безробіття, що пов'язане з переходом до нової техніки й технологій, з механізацією та автоматизацією виробництва, супроводжується звільненням працівників. Проте, технічний прогрес призводить не тільки до вивільнення робочої сили, а й до створення нових робочих місць на які наймають робітників нових професій, спеціальностей та інших кваліфікацій.

Конверсійне безробіття - це безробіття,яке виникає в зв'язку із скороченням галузей військово-промислового комплексу та перепрофілювання цих галузей на виробництво товарів народного споживання. Розміри цього безробіття можуть коливатися від незначних до великих.

Циклічне безробіття - це вид безробіття, яке постійно змінюється за своїми масштабами, тривалістю і складом, що пов'язано з циклом ділової кон'юнктури. Масштаби і тривалість циклічного безробіття досягають максимуму під час спаду (кризи) виробництва і мінімуму -- під час піднесення. Найбільшою мірою від циклічного безробіття страждають молодь, жінки, люди похилого віку і некорінне населення.

Сезонне безробіття - це така форма безробіття, яка пов'язана з сезонним характером деяких робіт. Прикладом сезонних робіт можуть бути роботи в сільському господарстві, окремі види полювання та рибальства, будівництво, видобуток корисних копалин.[10, c.343]

Регіональне безробіття - форма безробіття, яка виникає в наслідок диспропорцій між попитом та пропозицією людського ресурсу на певній території (у регіоні). Воно формується під впливом нерівномірного економічного розвитку різних регіонів країни, а також демографічних, історичних та інших специфічних чинників.[15,c.360]

Інституціональне безробіття ( безробіття очікування ) - це безробіття, яке породжується правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Воно пов'язане з тим, що іноді надмірні соціальні виплати, запровадження гарантованого мінімуму заробітної плати, недосконалість податкової системи тощо призводять до того, що деяка частина працездатного населення не поспішає працевлаштовуватись, збільшуючи тим самим загальну кількість безробітних. www.uaeconomic.com [21]

На відмінну від інших форм безробіття, інституціональне безробіття існує тільки в зареєстрованому вигляді, тому що воно так чи інакше пов'язане з соціальними виплатами для допомоги особам, які не мають роботи.

Також крім форм та видів безробіття, виокремлюють ще два його типи: відкрите та приховане безробіття.

Відкрите безробіття - це така ситуація на ринку на ринку праці, коли людина визнає себе безробітним та є офіційно зареєстрованою в службі зайнятості.

Приховане безробіття - це неповна вимушена зайнятість працівників, які стали зайвими з різних організаційно-економічних причин виробництва, але продовжують знаходитися у складі підприємства; також такий тип безробіття пов'язують з наявністю людей, які не знайшли роботи та не є офіційно зареєстрованими в службі зайнятості. Приховане безробіття характерне для ситуації економічного спаду. Воно зумовлене неповним завантаженням потужностей підприємств, зменшенням обсягів виробництва, різким зниженням продуктивності праці, наданням працівникам неоплачуваних відпусток, неповною зайнятістю протягом робочого тижня. [16, c.30]

Таке безробіття спостерігається в більшості країн СНД ( в тому числі й в Україні ) та не є характерним для тих країн, в яких розвинена ринкова економічна система.

В залежності від тривалості, міжнародна статистика виділяє тривале безробіття ( понад 6 місяців ) та застійне безробіття ( понад рік )

Виникнення безробіття тягне за собою такі наслідки:

- посилення соціальної напруги;

- зростання кількості психічних захворювань;

- посилення соціальної диференціації Соціальна диференціація -- процес і стан подрібнення певної соціальної цілісності на складові частини чи елементи.;

- загострення криміногенної ситуації;

- падіння трудової активності;

- скорочення податкових надходжень;

- зменшення ВНП (Валовий національний продукт);

- падіння життєвого рівня населення;

- зростання витрат на допомоги безробітним. [1, c. 23]

Слід зазначити, що зв'язок між безробіттям та ВНП встановив відомий американський економіст Артур Оукен (1928 - 1980 рр.). Він вважає, що чим більший рівень безробіття, тим більше відстає реальний обсяг ВНП від обсягу за умови повної зайнятості. Суть його закону полягає в тому, що якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1%, то реальний обсяг ВНП відстає на 2,5%.

Закон Оукена (формула):

(Yf-Yp)/Yp= - л*(Uf - Up)

де Yf -- фактичний ВВП,

Yp -- потенційний ВВП,

Uf, -- фактичний рівень безробіття,

Up -- природний рівень безробіття,

л -- емпіричний коефіцієнт чутливості ВВП до змін циклічного безробіття (коефіцієнт Оукена). [25]

Із закону Оукена випливають такі практичні висновки:

- по-перше, для того щоб не допустити зростання безробіття, необхідно не менше 2,7 -- 3,0 % щорічного приросту ВВП спрямовувати на створення нових робочих місць;

- по-друге, вищий приріст ВВП скорочує безробіття, а зниження темпів росту ВВП призводить до зростання безробіття. [13, c. 256]

Попри всі негативні наслідки, безробіття має й позитивні свої сторони:

- підвищення соціальної цінності робочого місця;

- збільшення особистого вільного часу та свободи вибору місця роботи;

- зростання соціальної значимості й цінності праці;

- зростання конкуренції між працівниками;

- стимулювання підвищення інтенсивності і продуктивності праці;

- можливість для безробітного використати перерву в зайнятості для перенавчання, підвищення рівня освіти. [20, c. 183]

Розділ ІІ. Основні напрями державного регулювання безробіття

Оскільки безробіття є неприйнятною альтернативою зайнятості, кожна держава розробляє заходи боротьби з ним. Це передбачається і міжнародними трудовими нормами. Існує два принципово різних підходи до скорочення безробіття або упередження його розвитку -- американський («жорсткий») і шведський («протекціоністський»).

Американський підхід відображає сутність ліберального ринку праці. Він будується на субсидарному ставленні до людини. Тобто цей підхід спрямований зберігати намагання людини на самовідповідальність і самореалізацію з мінімальною відповідальністю суспільства за особу. Тому допомога по безробіттю при «жорсткому» підході сплачується не більше півроку, що спонукає особу шукати роботу. Ті, хто не знаходять роботи за цей період, переходять до групи бідних громадян, які проживають на державну допомогу.

Шведський підхід до державного регулювання безробіття віддає перевагу активним заходам. Безробітних перенавчають новим професіям, створюють нові робочі місця, підтримують самозайнятість, мале підприємництво, здійснюють інші заходи щодо розширення сфери докладання праці. Такий підхід називається «протекціоністським» і є основою соціал-демократичного ринку праці [11, с. 300]. Саме він найбільш прийнятний для України.

Розглянувши різні види безробіття, підходи, щодо його запобігання, ознайомившись із принципами соціального захисту безробітних, з впевненістю можна зробити висновок -- найнадійнішим заходом захисту безробітних є надання їм робочих місць. Виходячи з цих позицій, визначимо основні напрями боротьби з безробіттям, які вже впроваджуються та можуть бути впроваджені в Україні.

Якщо надане робоче місце є найнадійнішим захистом безробітного, то основним напрямом державної політики щодо запобігання розвитку безробіття та його зниження слід вважати розширення сфери докладання праці всіма заходами державного управління, включаючи раціональну інвестиційну, структурну, фінансову, промислову, торгівельну і податкову політику.

Враховуючи реалії нашої економіки, одним з основних напрямів боротьби з безробіттям мають стати заходи щодо підвищення продуктивності праці. Це, по-перше, знизить собівартість, а відповідно і ціни товарів та послуг, зробивши їх доступними більшості громадян і конкурентоспроможними на зовнішньому ринку;

по-друге, дасть можливість підвищити заробітну плату, пенсії, стипендії.

Підвищена таким чином купівельна спроможність вимагає збільшення товарів і послуг, а це сприятиме підвищенню виробництва, що, в свою чергу, потребує залучення додаткової робочої сили і збільшення зайнятості. В умовах нинішньої вкрай низької купівельної спроможності населення повинно спрацювати теоретичне посилання Дж. М. Кейнса -- втручання держави в регулювання зайнятості шляхом підвищення купівельної спроможності населення. [8, с. 46]

Однак і перший і другий напрями боротьби з безробіттям мають забезпечуватися підвищенням конкурентоспроможності робочої сили за рахунок підвищення її якості, а саме: зростання рівня загальної освіти, підвищення кваліфікації, розширення діапазону оволодіння працівниками професій і спеціальностей, розвитку таких необхідних складових відтворення якісної робочої сили, як медицина, культура, спорт. Конкурентоспроможність і висока кваліфікація робочої сили дадуть можливість, по-перше, виробляти конкурентноздатну на світовому ринку продукцію і за рахунок високої продуктивності забезпечити подальше економічне зростання; по-друге, досягти позитивних наслідків у трудовій міграції і відкрити шлях до широкого рівноправного входження у світовий ринок праці. До основних напрямів боротьби з безробіттям слід віднести також постійне вдосконалення соціально-трудових відносин і колективних переговорів. Для України це має велике значення тому, що соціально-трудові відносини поки не мають достатнього розвитку, а колективні переговори почали проводитися лише з 1992 р. і потенціал їх удосконалення досить значний.

Група відомих економістів України Б. Гаврилишин, С. Мочерний, М. Павловський, Ю. Геєць, І. Лукінов та інші [3, с. 329] вважають дієвим напрямом щодо боротьби з безробіттям активну регіональну політику, передусім державні асигнування Державні асигнування -- це певні суми коштів, виділені із централізованих і децентралізованих джерел, фінансових ресурсів для покриття видатків на певні цілі. на розвиток відсталих регіонів. Серед опосередкованих важелів впливу мають місце надання податкових пільг і дотацій підприємствам та компаніям за створення робочих місць, компенсації витрат, пов'язаних з пошуком роботи та працевлаштуванням, прямі виплати підприємцям за кожного працевлаштованого, тобто широке впровадження економічно-заохочувальних заходів.[13, c.182-186]

Все перелічене вимагає постійного вдосконалення діючих законодавчих актів з огляду як на негативний, так і на позитивний вплив глобалізації на розвиток національної економіки і соціальної політики, максимального врахування виникаючих під її впливом тенденцій.

Існують країни з різним рівнем економічного розвитку, тому і державне регулювання безробіття здійснюється за різними напрямами.

Уряди розвинутих країн намагаються знизити природну норму безробіття шляхом зменшення масштабів фрикційного і структурного безробіття. Державні служби зайнятості поширюють інформацію про вільні робочі місця, щоб полегшити пошук роботи тим, хто її потребує. Державні програми з професійної перепідготовки сприяють переходові працівників із депресивних галузей економіки в прогресивні.

Для пом'якшення економічних наслідків безробіття в розвинутих країнах використовують страхування на випадок безробіття. Працівники, які втратили роботу, мають право впродовж певного періоду отримувати частину свого попереднього заробітку. [12, c. 214]

Кожна із держав прагне сформувати ефективну систему соціального страхування на випадок безробіття, насамперед, через функціонування відповідних фондів.

Таблиця 2.1

Країни	Загальний розмір відрахувань до фонду соціального страхування на випадок безробіття ( % )	В тому числі відрахування
		по підприємствах	по працівниках
Франція	8,43	5,13	3,30
Канада	7,03	4,13	2,9
Німеччина	6,50	3,25	3,25
США	6,20	6,20	0
Австрія	6,0	3,0	3,0
Нідерланди	7,25	5,05	2,20
Іспанія	7,80	6,20	1,60
Швеція	5,42	5,42	0
Італія	4,41	4,41	0
Японія	1,15	0,75	0,40
Україна	3,0	2,5	0,5

Тому першочерговим завданням у проведені активної політики ринку праці повинно бути її фінансове забезпечення. Для збільшення фінансування зайнятості населення необхідно посилювати вплив держави на рівень національного виробництва. [8, c.58]

Хоча конкретні умови виплат допомоги з безробіття змінюються, а їхні рівень і період виплат у різних країнах неоднакові, більшість економістів вважає, що страхування з безробіття підвищує його природну норму. Безробітні, які отримують допомогу, не так активно шукають роботу і відмовляються від пропозицій, які їх не приваблюють. Унаслідок цих змін у поведінці безробітних коефіцієнт працевлаштування знижується.

Однак та обставина, що страхування з безробіття підвищує його природну норму, аж ніяк не дає підстав для висновку про небажаність такої політики. Позитивним наслідком соціальних програм є те, що вони створюють у найманих працівників упевненість в отриманні доходу в майбутньому. Загалом у макроекономічній теорії точиться гостра дискусія навколо питання оцінки вартості й вигід від різних систем страхування на випадок безробіття. [11, c.324]

У країнах, що розвиваються, одним із найважливіших напрямів державної політики щодо скорочення безробіття є стимулювання зниження народжуваності. Окремі країни, що розвиваються, розробили і запровадили програми планування сім'ї, що дало їм змогу досягти певного прогресу в зниженні темпів приросту населення. Як не дивно, найбільшого успіху у зниженні народжуваності домігся Китай.

На рис. 2.1. зображений графік динаміки народжуваності в Китаї за період з 1960 року по 2010 рік.



Рис. 2.1

Важливим напрямом скорочення безробіття у "третьому світі" є проведення державної політики, яка стимулює використання трудомістких технологій, що передбачають залучення великої кількості робочої сили. Скорочення безробіття у країнах, що розвиваються, можна досягти, нарощуючи виробництво у сільському господарстві та дрібній промисловості. Для цього потрібно скасувати соціальні ціни на продукти харчування, які нерідко запроваджують ці країни, та не допускати завищення курсу національної валюти. Крім того, необхідно розвивати інфраструктуру в сільському господарстві, особливо дороги, комунальні послуги, сфери освіти й охорони здоров'я. [3, c. 217]

Політика стимулювання сукупного попиту як знаряддя зменшення безробіття не діє у країнах, що розвиваються, бо попит у них не є найгострішою проблемою. Проблеми в цих країнах виникають у сфері пропозиції. Тут не вистачає капіталу й сировини, погано розвинені засоби зв'язку, транспорт, водогін і каналізація, немає потрібної кількості підприємців, новаторів, інженерів і менеджерів, обізнаних з технікою. Цим країнам потрібна така макроекономічна політика, яка ефективно мобілізує внутрішні резерви.

Державне регулювання безробіття має грунтуватися на:

* забезпеченні соціального партнерства суб'єктів ринку праці, тобто створенні рівних можливостей усім громадянам незалежно від їхнього походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до своїх здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів та суспільних потреб;

* сприянні забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганні безробіттю,

Створенні нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;

* добровільності й відсутності примушування громадян щодо вибору сфери діяльності й робочого місця;

* гласності на основі всебічного інформування населення про наявність

Вакантних робочих місць;

* дотриманні комплексності заходів щодо регулювання зайнятості вселення;

* підтримці працездатних громадян у працездатному віці, які поребують соціального захисту;

* забезпеченні заходів запобіжного характеру щодо регулювання зайнятості населення та відтворення робочих місць;

* певної гарантії зайнятості, тобто гарантії збереження робочих місць і професії, гарантії одержання доходів. [8, c.211]

Основними напрямками вирішення проблеми безробіття можуть бути:

- збільшення державного фінансування програм професійного навчання;

- надання податкових пільг для підприємств з високою часткою зайнятого населення;

- збільшення фінансування заходів щодо надання ефективної підтримки пошуку робочих місць безробітним;

- преміювання підприємств, які сплачували страхові внески протягом більше, ніж двох років, без звільнень робітників;

- відповідність держзамовлення на підготовку спеціалістів у відповідності із реальним станом попиту на робочу силу;

- стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу;

- надання підприємцям субсидій, премій та податкових пільг для найму додаткової робочої сили;

- стимулювання підприємців до навчання, перекваліфікації й подальшого працевлаштування додаткової робочої сили;

- заходи щодо квотування робочих місць для представників найуразливіших груп на ринку праці, безвідсоткові кредити, що надаються безробітним, які започатковують власний бізнес;

- розвиток служби зайнятості;

- організація громадських робіт;

- посилення територіальної та професійної мобільності робочої сили;

- виплата допомоги у зв'язку з безробіттям і надання допомоги членам сімей, які перебувають на утриманні безробітних. [6, c.106].

Запровадження заходів запропонованих вище значно покращить ситуацію зайнятості на національному ринку праці, що сприятиме покращенню як економічного, так і соціального рівня розвитку суспільства.

На проведення політики щодо регулювання безробіття Україна витрачає 0,41% ВВП, що значно менше, ніж в інших країнах (2,6% - Швеція, 3%- Франція, 1,6% - Угорщина). Безробіття позначається на економічному, соціальному і психологічному стані людей. І хоча воно може виявитися випробуванням, більшість пройшли через це . Люди говорять, що пережили відчай, безсилля і розгубленість, особливо якщо були без роботи довше, ніж кілька тижнів. Турбота держави про досягнення в країні найбільш повної і ефективної зайнятості як важливої соціальної гарантії для економічно активного населення є найважливішим аспектом державного регулювання ринку праці, структурної перебудови виробництва, формування ефективної соціальної політики.

Розділ ІІІ. Динаміка безробіття України за 2013-2016 рр.

Однією з важливих соціально-економічних проблем, яка постає на даному етапі розвитку економіки України є безробіття. Надмірна кількість безробітних у країні негативно відображається на стані економіки, саме через це дослідження цього питання набуває все актуальнішого характеру.

Безробіття - це соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування. [9, c.24]

Розглянемо дані про безробіття в Україні за останні 4 роки (2013-2016 рр.).

За даними Державної служби статисти України у 2013 році 1576,4 тис. осіб були безробітними, проте лише 487,6 тис. осіб були зареєстровані в Державній службі зайнятості України ( дані про зареєстроване безробіття в 2013 році наведені в таблиці 3.1). Рівень безробіття становив 7,7%.

Таблиця 3.1 Зареєстроване безробіття у 2013 р.

	Кількість зареєстрованих безробітних, на кінець звітного періоду	Середній розмір допомоги за місяць, гривень
	тис. осіб	у % до населення працездатного віку
	Всього	з них отримують допомогу по безробіттю
Січень	564,5	435,8	2,0	1089
Лютий	589,1	469,1	2,1	1069
Березень	571,6	450,3	2,0	1194
Квітень	534,7	408,5	1,9	1116
Травень	501,0	384,3	1,8	1119
Червень	465,3	360,3	1,7	1087
Липень	451,5	353,5	1,6	1133
Серпень	435,4	339,4	1,6	1136
Вересень	422,1	326,9	1,5	1108
Жовтень	394,6	305,8	1,4	1159
Листопад	423,8	329,1	1,5	1117
Грудень	487,7	402,1	1,8	1172

У 2014 році кількість безробітних зросла до 1847,1 тис. осіб, що аж на 270,7 тис. осіб більше ніж у 2013 році, а кількість зареєстрованих безробітних складає 458,6 тис. осіб ( дані про зареєстроване безробіття в 2014 році наведені в таблиці 3.2). Рівень безробіття в Україні сягнув позначки 9,7%.

Таблиця 3.2 Зареєстроване безробіття у 2014 р.

	Кількість зареєстрованих безробітних, на кінець звітного періоду	Середній розмір допомоги за місяць, гривень
	тис. осіб	у % до населення працездатного віку
	Всього	з них отримують допомогу по безробіттю
Січень	504,9	416,7	1,9	1154
Лютий	515,7	426,4	1,9	1128
Березень	492,3	399,2	1,8	1252
Квітень	474,7	375,7	1,8	1150
Травень	456,1	363,1	1,7	1161
Червень	437,5	343,9	1,7	1145
Липень	433,5	342,2	1,6	1201
Серпень	426,1	333,3	1,6	1185
Вересень	418,1	323,3	1,6	1154
Жовтень	402,7	307,9	1,5	1199
Листопад	450,6	343,3	1,7	1182
Грудень	512,2	408,4	1,9	1232

Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя.

Примітка. Інформацію по зареєстрованому ринку праці у 2014 року наведено: за червень - без урахування даних по Слов'янському міському центру зайнятості Донецької області; за серпень - по Луганській області дані зазначені на кінець липня; за жовтень - з урахуванням працюючих центрів зайнятості Луганської області.

У 2015 році кількість безробітних почала знижуватися і становила 1654 тис. осіб. При цьому порівняно з 2014 роком кількість безробітних, які зареєструвалися в Державній службі зайнятості зросла до 461,1 тис. осіб ( дані про зареєстроване безробіття в 2015 році наведені в таблиці 3.3) Відповідно рівень безробіття знизився і становив 9,5% ( що на 0,2% менше ніж у 2014 р.).

Таблиця 3.3 Зареєстроване безробіття у 2015 р.

	Кількість зареєстрованих безробітних, на кінець звітного періоду	Середній розмір допомоги за місяць, гривень
	тис. осіб	у % до населення працездатного віку
	Всього	з них отримують допомогу по безробіттю
Січень	524,4	415,0	2,0	1252
Лютий	523,1	421,6	2,0	1206
Березень	506,8	402,5	1,9	1288
Квітень	486,4	374,7	1,8	1196
Травень	469,4	366,5	1,8	1219
Червень	443,9	352,9	1,7	1221
Липень	427,5	341,2	1,6	1270
Серпень	414,7	325,0	1,6	1260
Вересень	407,4	317,9	1,5	1387
Жовтень	394,1	306,2	1,5	1373
Листопад	433,5	336,8	1,6	1357
Грудень	490,8	398,2	1,9	1444

Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції.

Кількість безробітних у І кварталі 2016 року становила 1766,9 тис. осіб, 498,6 тис. осіб офіційно зареєстровані як безробітні, а рівень безробіття становив 10,3%. Кількість безробітних у ІІ кварталі 2016 року зменшилася до 1690,2 тис. осіб, офіційно зареєструвалося в службі зайнятості 462,5 тис. осіб ( дані про зареєстроване безробіття в 2016 році наведені в таблиці 3.5). Рівень безробіття в Україні на даний момент становить 9,8%. (див. таблицю 3.4)



Таблиця 3.4 Рівень безробіття в Україні в 2016 р.

2016	Все населення	Економічно активне населення	Заняте населення	Безробітне населення	Рівень безробіття
І квартал	42708,6	17194,9	15428,0	1766,9	10,3%
ІІ квартал	42658,1	17273,0	15582,8	1690,2	9,8%

Таблиця 3.5 Зареєстроване безробіття у 2016 р.

	Кількість зареєстрованих безробітних, на кінець звітного періоду	Середній розмір допомоги за місяць, гривень
	тис. осіб	у % до населення працездатного віку
	Всього	з них отримують допомогу по безробіттю
Січень	508,6	414,4	1,9	1516
Лютий	508,2	416,7	1,9	1509
Березень	467,5	376,8	1,7	1566
Квітень	434,7	339,0	1,6	1472
Травень	416,4	333,2	1,6	1498
Червень	388,9	314,2	1,5	1547
Липень	369,7	293,0	1,4	1740
Серпень	355,7	282,6	1,3	1741
Вересень	341,5	269,5	1,3	1793
Жовтень	316,2	245,7	1,2	1884

Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції

Аналізуючи динаміку безробіття в Україні за період з 2013 по 2016 рік можна зробити висновок, що рівень безробіття в Україні є вищим за допустиме значення 5-6%, що призводить до соціальної напруги і погіршення рівня життя людей заподіює економічні, демографічні та соціальні втрати для суспільства.

Існує багато проблем щодо статистики безробіття в Україні, які не дозволяють об'єктивно оцінювати реалії безробіття в Україні: статистика не враховує часткову зайнятість, неможливо врахувати осіб, які втратили «надію на працю» і не стоять на обліку в службі зайнятості, ті хто примусово знаходяться у відпустках з ініціативи адміністрації, вважаються зайнятими, а також неправдива інформація з боку безробітних. Велика кількість працівників працюють без офіційного оформлення, тому майже неможливо перевірити тих, які задіяні в тіньовій економіці хто отримує виплати по безробіттю, хто саме через відсутність роботи виїхали за кордон на заробітки. Не включається до складу безробітних ні селяни, які живуть лише із присадибного господарства, ні ті, що мають тимчасові підробітки. Значна частина населення зараз перебуває в умовах вимушеної неповної зайнятості.

Держава відіграє важливу роль в регулюванні безробіття в Україні, тому уряд приймає низку заходів щодо регулювання безробіття в Україні.

Система заходів щодо регулювання безробіття в Україні включає:

· розвиток розгалуженої системи державної служби зайнятості, професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів;

· надання підприємцям субсидій, премій та податкових пільг для найму додаткової робочої сили або переведення частини працівників на скорочений робочий день;

· державну підтримку нетрадиційним сферам зайнятості; стимулювання підприємців до навчання, перекваліфікації й подальшого працевлаштування додаткової робочої сили;

· залучення приватного (як вітчизняного, так й іноземного) капіталу в райони зі стійким рівнем безробіття;

· регулювання можливості працевлаштування за кордоном, приєднання України до міжнародного ринку праці;

· стимулювання осіб, що отримують державну допомогу, до пошуку робочих місць;

· збільшення кількості стажистів у системі професійної освіти;

· введення в дію запасів невстановленого устаткування та підвищення коефіцієнта змінності його в цілому;

· заходи щодо квотування робочих місць для представників найуразливіших груп на ринку праці, безвідсоткові кредити, що надаються безробітним, які започатковують власний бізнес;

· організацію регіональними або місцевими органами влади у кооперації з окремими підприємствами або закладами соціальних (громадських) робіт тощо.

· Механізм соціальної допомоги безробітним становлять різні види компенсацій при втраті роботи;

· особливі гарантії працівникам, які втратили роботу в зв'язку зі змінами в структурі виробництва й організації праці стипендії на час професійної підготовки та перепідготовки, виплати допомоги по безробіттю.

В Україні допомогу по безробіттю виплачують з одинадцятого дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до вирішення питання про працевлаштування, але не більш як 12 міс. протягом наступних трьох років, а для осіб передпенсійного віку - 18 міс. Розмір допомоги гарантується не менш як 50 відсотків середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, проте не нижче встановленої законодавством мінімальної заробітної плати. Громадяни, які шукають роботу вперше або після перерви більше одного року, одержують допомогу в розмірі не нижче ніж 75 відсотків мінімальної заробітної плати

Проблеми безробіття в Україні вимагають від держави, регіональних органів управління завчасної розробки та реалізації соціальних гарантій у сфері зайнятості населення працездатного віку. Високий рівень безробіття - це проблема, яку потрібно вирішувати і яка потребує глибокого наукового аналізу та вироблення на цій основі практичних рекомендацій, які можуть використовуватися для розробки і реалізації ефективної соціально-економічної політики, направленої на забезпечення продуктивної зайнятості економічно активного населення країни, зменшення рівня безробіття до мінімального соціально-допустимого рівня.



Висновок

На сучасному етапі формування ринку праці повинно відбуватися як на регіональному і національному, так і на міжнародному рівні. Практика країн з розвиненою економікою свідчить, що країни, які формують ринок праці з урахуванням національних та міжнародних пріоритетів, мають низький рівень безробіття. Безробіття - це соціально-економічне явище, в результаті якого частина працездатного населення не може знайти роботи, стає відносно надлишковою, поповнюючи резерв робочої сили, тобто це перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї.

Розрізняють такі види, форми та типи безробіття відповідно:

- добровільне та вимушене;

- фрикційне, структурне, технологічне,конверсійне, циклічне, сезонне та інституціональне;

- відкрите та приховане.

Залежно від тривалості виділяють тривале та застійне безробіття.

Безробіття характеризується такими показниками як кількість безробітних і рівень безробіття.

Хоча рівень безробіття є одним з найважливіших показників економічного становища країни, його не можна вважати безпомилковим барометром здоров'я нашої економіки.

Держава відіграє важливу у регулюванні безробіття , кожна держава розробляє заходи боротьби з цим явищем. Це передбачається і міжнародними трудовими нормами.

Безробіття позначається на економічному, соціальному та психологічному стані людей. Більшість людей які пройшли через це говорять, що пережили відчай, безсилля та розгубленість, особливо якщо були без роботи більше ніж кілька тижнів. Психологами доведено, що зіткнення з безробіттям негативно позначається на середній тривалості життя, стані здоров'я та рівні смертності в країні.

Таким чином проблема безробіття в Україні набуває особливої актуальності і потребує глибокого наукового аналізу та вироблення на цій основі практичних рекомендацій, які можуть використовуватися для розробки і реалізації ефективної соціально-економічної політики, направленої на забезпечення продуктивної зайнятості економічно активного населення країни і зменшення рівня безробіття до мінімально допустимого рівня.



Список використаних джерел

1. Актуальні проблеми економіки №10, 2004

2. Баликоев В.В. Общая экономическая теория - Новосибирск. 2000.

3. Безтелесна Л. І. Ринкові механізми управління людським розвитком - Рівне, 2006. - 310 с теорії

4. Гавреленко Н.О. Проблеми зайнятості та безробіття на національному ринку праці. 2008

5. Горда Ю.Ю., Проблема безробіття в Україні та шляхи її вирішення. - Буковинська державна фінансова академія

6. Грішнова О. А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: підручник / О. А. Грішнова. --5-те вид., оновлене. --- К.: Знання, 2011. -- 390 с.

7. Завіновська Г.Т. Економіка праці [Електронний ресурс]: навч. посібник Г. Т. Завіновська Міністерство освіти та науки України, Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана. - Видання 2-ге, без змін. -Електронні тексові дані. Київ КНЕУ, 2006

8. Ісар І.В., Бриндак Л.В., Державне регулювання ринку праці.-Буковинська державна фінансова академія

9. Майсюра О.М. Безробіття та наслідки його впливу на економіку країни О.М. Майсюра// Економіка та держава. - 2010. - №8.

10. Основи економічної теорії: політ. економічний аспект/2 видання/2005

11. Палехова В.А. Макроекономіка: Навч. підручник/ Г. Н. Климко, В. П. Несеренко, Л.О. Каніщенко.

12. Панчишин С. Макроекономіка. Київ, Либідь, 2001-2 видання, 2005

13. Петюх В.М. Ринок праці та зайнятість: Навч. посіб. -- Київ МАУП, 1997.

14. Політична економія: Навч. посібник / Г.А. Оганян, В. О. Паламарчук та ін. -2003

15. Савчук В. С. Основи економічної науки: підручник/ редакція В.С. Савчука -Київ - 2011

16. . Транченко Л.В.Безробіття як соціальна проблема ринкового Збірник наукових праць ВНАУ Серія: Економічні науки №4 (70) 2012 ~ 53 ~ суспільства/Л.В. Транченко// Економіка та держава. - 2012. -№4. -

17. . Україна: аспекти праці. Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. Київ, 2004. № 2, № 4

18. „Урядовий кур'єр”, газета, № 17-18, 27 січня 2006 р.

19. Чернявська, О. В. - Ринок праці [Текст] : навч. посіб. / О. В. Чернявська. - 2- ге вид., переробл. та доповн. - К. : ЦУЛ, 2013. - 522 с.

20. Чурилова О.В. Безробіття в Україні: причини, види, наслідки//Наукові доробки молоді - вирішенню проблем європейської інтеграції. - 2008. - Т.2 - с.182-184.

Размещено на Allbest.ru