Інформаційний ринок в умовах інноваційної економіки

Размещено на Allbest.ru

Постановка проблеми. З середини ХХ століття інформаційний потік настільки зріс та продовжував поширюватися, що користувачам все важче ставало ефективно та в повному обсязі її сприймати, орієнтуватися в уже існуючому інформаційному матеріалі. Інформаційні потоки утворили в просторі та часі складні структури. Надлишок фактично невпорядкованої інформації заважав її переосмисленню людиною, спричиняв конфлікт між процесом отримання інформації та перетворенням її в знання [1].

Протиріччя між наявністю достатньо потужних масивів інформації та можливостями людини щодо їх сприйняття та переробки, виділення корисної на даний момент інформації з усього існуючого потоку, а також ряд економічних та політичних перешкод сприяли виникненню інформаційної кризи. Це дало початок новому процесу в розвитку суспільства, а саме його інформатизації та появі елементів інформаційного ринку.

Найважливішим кроком на шляху становлення інформаційного ринку є визнання вирішальної ролі інформації для різних напрямків розвитку суспільства. Саме така позиція багатьох держав, що сприяла пріоритетному розвитку в них інформаційного виробництва, дозволила їм забезпечити значно вищий рівень економічного та соціального розвитку в порівнянні з іншими країнами.

Інформаційне суспільство - це суспільство, де визнається, що інформація є найголовнішим стратегічним ресурсом, основою прийняття рішень, основою життєздатності та життєдіяльності кожної сфери суспільного життя: економіки, освіти, культури, науки. В такому суспільстві приділяють особливу увагу її накопиченню, збереженню, створенню засобів для доступу та розповсюдження інформації (комп'ютери, телекомунікаційні мережі).

В інформаційному суспільстві зростає значення інформаційних технологій, що стають базою для матеріального виробництва та виробництва енергії. На початку створення вони були призначені для систематизації та впорядкування інформаційних потоків, в нинішній час самі почали підсилювати невизначеність комунікації та інформаційне перевантаження користувача.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Багато авторів в своїх роботах висвітлюють проблеми побудови інформаційного суспільства, підкреслюють недостатність та необхідність розвитку інформаційного ринку України.

Процес створення такого суспільства передбачає поєднання теорії пізнання з практичними заходами щодо організації використання знань з метою отримання нових знань. Інформація сприяє економії часу, підвищенню ступеня задоволення матеріальних та культурних потреб, росту освітянського рівня населення. В нинішній час від ступеню інформатизації суспільства залежить розвиток процесу інновацій та конкурентоспроможність національної економіки [2].

В нинішніх економічних умовах знання, що створюються на основі інформації, за своїм значенням випереджають інші найважливіші фактори виробництва. Держави, що не приділяють достатньо уваги для розвитку інформатизації та інформаційного ринку, для вирішення питань щодо інтеграції у світовий інформаційний простір, ризикують залишитися осторонь від нового витка розвитку цивілізації.

Інформаційний ринок - це ринок, що представлений специфічними продуктами та послугами, які є результатом інформаційної діяльності держави, підприємств, приватних осіб.

В країнах Європи та США становлення ринку інформаційних послуг почалося вже давно, чому сприяла соціально-економічна система ринкових відносин. В умовах ринку повна достовірна інформація, як основа прийняття рішень, сприяє зниженню ризику, вирішенню питань ефективності використання ресурсів та підвищенню конкурентоспроможності.

Ринкова інфраструктура в Україні ще досить слабка, що обумовлене проблемами державного регулювання та підтримки цього процесу, недостатнім ступенем доступу користувачів до інформаційних ресурсів, недостатнім розвитком телекомунікаційних мереж, недостатньою пропозицією щодо інформаційних продуктів та послуг.

Розуміння необхідності розвитку інформаційного ринку в Україні все ж сприяло формування відповідних направлень державної політики, про що свідчить ряд прийнятих законів з питань інформатизації. Інформаційний процес в державі перестав бути стихійним, поступово почав формуватися ринок інформаційних технологій та послуг, здійснюються заходи щодо інформаційної безпеки держави.

Оскільки рівень розвитку країни в нинішній час оцінюється рівнем інформатизації, це вимагає від держави забезпечення розвитку інформаційної сфери. Вагомим наповненням її є Інтернет-технології, а розвиток комп'ютерних технологій визнається як найважливіший показник інтелектуального потенціалу держави, відповідно тому вони і повинні бути об'єктом уваги при розробці державної політики в сфері інформатизації [3].

В умовах перехідної економіки в Україні ще не можна говорити про функціонування на високому рівні інформаційного ринку. Однією з причин такого стану є недостатність платоспроможного попиту [4].

Державна інформаційна політика повинна надавати можливість реалізовувати право на доступ до інформації, визначати методи та форми впливу на інформаційну інфраструктуру. Україна не зможе використовувати сучасні інформаційні технології без державної підтримки розвитку національної складової мережі Інтернет та забезпечення доступу до неї. Це приведе до того, що держава практично не зможе розраховувати на інформаційне домінування в світовому інформаційному ринку. Проблеми інформаційної безпеки також призводять до уповільнення процесу становлення та розвитку національного інформаційного ринку, створюють загрозу інформаційної експансії [5].

Невирішена частина проблеми. Більшість науковців, яких цікавить проблема розвитку інформаційного ринку відзначають, що складна економічна ситуація в Україні, невирішеність законодавчих питань, недостатній попит на інформаційні продукти та послуги стримують процес становлення інформаційного ринку. Вони фактично приходять до висновку, що необхідна довгострокова стратегія формування та використання стратегічних інформаційних ресурсів України, прискорення процесу створення та розвитку інформаційних телекомунікаційних мереж, створення національних банків знань. А все це неможливо без державної підтримки, тобто держава розглядається як один з основних факторів розвитку.

Забезпечення умов формування і розвитку ринку та конкуренції на ньому повинно бути завданням держави, але багато в чому залежить від факторів, що сформувалися в певній країні, а також потреб самого суспільства.

Метою статті є дослідження ступеня впливу споживчого попиту на формування та розвиток інформаційного ринку.

Виклад основного матеріалу. Потреби споживачів мають широкий спектр, що сприяє різноманітності інформаційних послуг на ринку та появі відповідних інформаційних структур (підприємств) різних напрямків діяльності. Кожен виробник прагне сформувати такий пакет інформаційних послуг, щоб він задовольнив покупця, а відповідно був реалізованим на ринку. Багато в цьому плані залежить і від споживача послуг, його вимог та вподобань. Попит на інформаційні продукти та послуги стимулює розширення їх асортименту та підвищення якості.

Так потреба в швидкому здійсненні фінансових трансакцій сприяла виникненню системи електронних платежів, потреба в зручному та мобільному зв'язку між виробниками та споживачами - появі атрибутів електронного ринку, потреба в розширенні асортименту освітянських послуг та підвищенні їх якості - розвитку системи дистанційного навчання. Бази даних у галузі статистики, економіки, фінансів поширені на ринку саме через великий попит. Але це не єдиний напрямок впливу попиту на формування та розвиток інформаційного ринку.

Попит визначає стратегію і тактику виробництва, а також реалізації інформаційних продуктів та послуг. Його вивчення та прогнозування на короткострокову та довгострокову перспективу необхідне для забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних інформаційних структур. Склад та рівень попиту залежить від багатьох факторів: рівня виробництва продукції та послуг, грошових доходів, цін, кількості споживачів.

Попит формує споживчий потенціал ринку, що характеризується таким показником як його ємність. Споживачів на інформаційному ринку можна умовно поділити на 2 основні групи, що мають різну структуру потреб.

Перша, це юридичні особи (підприємства, приватні підприємці, заклади освіти та культури), що використовують його пропозиції для задоволення виробничих потреб. Для суб'єктів цієї групи найбільш характерним є використання продуктів інформаційного ринку, що стосуються фінансів, економіки, права, комерційної діяльності. Вони мають значно вищий рівень доходу, ніж фізичні особи, а через різноплановість своєї діяльності та потреб найбільш впливають на структури інформаційного ринку.

Друга група, фізичні особи, що здебільшого користуються інформаційними продуктами та послугами для задоволення особистих потреб в плані навчання, розваг, інформаційної обізнаності, спілкування, задоволення споживних потреб через електронний ринок.

Розрахунок ємності інформаційного ринку доцільно диференціювати та здійснювати за кожною групою. В загальному вигляді залежність цього показника від попиту та кількості споживачів можна представити як:

де ki - кількість споживачів і-ої групи;

ni - обсяг можливого споживання кожним споживачем у вартісному вимірі;

R - частка ринку, що захоплена імпортерами.

Обсяг споживання інформаційних продуктів та послуг можна розглядати як функцію їх корисності та доходу споживача:

n = f (D; P),

де Р - корисність інформаційних продуктів та послуг;

D - дохід споживача.

Дії більшості споживачів підпорядковуються принципу раціональності, тобто його метою при здійсненні купівлі є задоволення своїх потреб через оцінку ступеня корисності продукту (послуги) в межах своїх доходів. Споживач купує певне благо лише при умові його корисності для себе. Він завжди буде готовий заплатити, якщо отримана інформація забезпечить йому вигоду, яка перевищить вартість інформаційної послуги (продукту), що її генерує. Корисність такого специфічного продукту як інформаційний залежить не тільки від його значимості, але й забезпечення виділення із загального інформаційного потоку релевантної інформації, величини зусиль споживача для здійснення можливості скористатися інформаційним продуктом або засвоїти його. Для різних груп споживачів, із різним ступенем підготовки до роботи з сучасними технологіями доступу до інформації та роботи з нею, завжди корисність інформаційних продуктів (послуг) буде оцінюватися ще й за зручністю та легкістю їх використання.

Фактично споживач обирає такий набір продуктів або послуг, що максимізує його функцію корисності при наявному обмеженні доходу [6]. Завдання вибору споживача в цьому випадку можна формалізувати наступним чином:

f (xi) > max

? gixi ? D

x ? 0,

де xi - кількість і-х послуг (продуктів) ;

gi - ціна послуги (продукту) ;

D - дохід споживача.

Ключову роль у формуванні споживчого потенціалу інформаційного ринку відіграє підвищення рівня доходів та збільшення платоспроможного населення, а також збільшення кількості господарюючих суб'єктів та стабільність їх економічного розвитку. За даними Міністерства праці та соціальної політики номінальні доходи населення в 2005 році в порівнянні з 2004 р. зросли на 35, 1%, реальні - на 18, 9%. Основним джерелом доходів населення є оплата праці. За даними Державного комітету статистики протягом останніх років продовжувався процес зростання середньомісячної заробітної плати: з 230 грн. в 2000 році до 806 грн. - в 2005 році. Зростання валового внутрішнього продукту є позитивним показником функціонування економічної системи. За даними Державного комітету статистики зростання його за підсумками 2005 року становило 2, 6%.

Споживачів цікавить не тільки сама продукція на інформаційному ринку, але й умови для її придбання, витрати часу, пропозиції щодо сервісу. Це обумовлює вирішення інформаційними структурами таких питань як: місце розташування підприємства, форми обслуговування, наявність достатньо швидкісних мережевих комунікацій для передачі інформації.

Корисність того чи іншого продукту (послуги) полягає не тільки в тому, наскільки вони можуть задовольнити потреби споживача, а й наскільки вільно він може ними скористатися. Адаптуючи це до продукції інформаційного ринку слід відзначити, що необхідний відповідний рівень інформаційної культури споживача. На сучасному етапі це перш за все володіння сучасними комп'ютерними технологіями, вміння працювати з різними джерелами інформації, знання особливостей роботи з великими інформаційними потоками.

Для успішного вирішення питання побудови інформаційного суспільства та розвитку інформаційного ринку необхідно приділити увагу системі підготовки як фахівців у галузі інформаційних продуктів та послуг, так і споживачів цієї специфічної продукції.

Висновки. Потреба в інформації, що може бути задоволена через інформаційну інфраструктуру забезпечує всі напрямки діяльності споживача, саме його існування, фізичний та духовний розвиток. Це потребує значної уваги до формування та розвитку інформаційного ринку. Споживчий попит є лише одним із факторів, що впливає на даний процес. Підприємства отримують сприятливі або несприятливі умови для свого створення, розвитку, а також формування конкурентних переваг в залежності від наявності в них відповідних ресурсів та обраної стратегії, розвитку підтримуючих галузей.

інформаційний ринок споживчий попит

Література

1. Штанько В. Виртуальное образование в информационном обществе: возможности и иллюзии // Новий колегіум. - 2003. - № 3/4. - С. 34-38.

2. Голиков В. И. Информатизация как фактор постиндустриального развития // Економіка і прогнозування. - 2003. - № 1. - С. 9-22.

3. Сергієнко І. В. про основні напрями створення інтелектуальних інформаційних технологій // Системні дослідження та інформаційні технології. - 2002. - № 1. - С. 39-64.

4. Пономаренко Н. Ш. Информационный рынок в условиях переходной экономики // Актуальные проблемы экономики. - 2004. №. - С. 23-26.

5. Стратегія розвитку України: теорія і практика/ За ред. О. С. Власика. - К. : НІСД, 2002. - 864 с.

6. Шелобаев С. И. Математические методы и модели в экономике, финансах, бизнесе: Учебное пособие для вузов. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 367 с.

Размещено на Allbest.ru