Інновації: їх сутність, класифікація, роль та значення для суб’єктів господарювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інновації: їх сутність, класифікація, роль та значення для суб'єктів господарювання

Левицька О.О.

Дану статтю присвячено дослідженню сутності поняття «інновація» та історії його виникнення. Вивчаються підходи українських та зарубіжних вчених до визначення даної категорії. Розглядається класифікація інновацій за головними ознаками. інноваційна діяльність економічний

Основою здійснення прогресивних економічних реформ та побудови нової економічної системи в Україні є реструктуризація виробництва на базі науково-технічного прогресу. За сучасних умов орієнтації вітчизняної економіки на підвищення конкурентоспроможності дуже важливого значення набуває активізація інноваційної діяльності, оскільки без цього неможливим є здійснення прогресивних структурних зрушень в економічній системі нашої держави, забезпечення сталого соціально-економічного розвитку.

Досвід високорозвинених країн свідчить, що головним рушієм суспільного прогресу стала інноваційна діяльність. Найефективнішими є інвестиції в інновації, при здійсненні яких учасники інвестиційного ринку мають змогу одержати значні прибутки. Високий потенціал ефективності інновацій забезпечує попит на нововведення з боку суб'єктів господарської діяльності, таким чином формуючи ринок науково-технічних. Економічних і соціальних нововведень.

Дослідженню економічної сутності та класифікації інновацій, особливостям інноваційної діяльності та її ролі в економічній системі присвячено праці цілого ряду відомих вітчизняних та іноземних вчених-економістів, наприклад, О.І. Волкова, М.П. Денисенка, А.А. Пересади,
С.Ф. Покропивного, О.О. Лапко, В.І. Карпова, М.Т. Пашути, О.О. Корінного, Д.М. Черваньова, В.Л. Макарова, Й. Шумпетера, Б. Санто, К. Фрімена, М. Портера, Дж. Сороса та ін.

Проте, значна кількість питань щодо вивчення змісту поняття «інновація», а також шляхів та способів удосконалення організаційно-економічного механізму активізації інноваційної діяльності до цього часу залишаються не достатньо висвітленими і потребують теоретичного та практичного вирішення.

Метою даної статті є: вивчення історії виникнення категорії «інновація», дослідження основних підходів характеристики даного поняття, а також виділення найголовніших та найсуттєвіших ознак для класифікації інновацій для здійснення їх аналізу та обліку.

Вважається, що вперше термін «інновація» було використано австрійським економістом Йозефом Алоїзом Шумпетером, який у своїй книзі «Теорія економічного розвитку» (1911 р.) запропонував концепцію інновацій, в основі якої лежала ідея про «нові комбінації». Згодом термін «нові комбінації» було замінено терміном «інновація», що став науковою категорією. Серед комбінацій, які формують структуру інноваційного процесу, автор виділив наступні:

Випуск нового продукту, або ж відомого продукту нової якості.

Впровадження нового, досі невідомого в конкретній галузі методу виробництва.

Проникнення на новий ринок збуту.

Отримання нових джерел сировини чи напівфабрикатів.

Організаційна перебудова, зокрема створення монополії чи її ліквідація [7, с. 13].

У працях економістів радянського періоду жодного разу не було використано такі категорії як «інновація» та «інноваційна діяльність». З розпадом колишнього Радянського Союзу та розвитком ринкової економіки в нашій державі ситуація в цьому напрямі докорінно змінилася - з'явились наукові праці та публікації вітчизняних вчених щодо проблем інновацій та інноваційного розвитку.

Законодавство України у сфері інноваційної діяльності базується на Конституції України і складається із законів України «Про інноваційну діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про наукову і науково-технічну експертизу», «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» та інших законодавчих актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Згідно Закону України «Про інноваційну діяльність» інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентноздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери
[4, ст. 1].

У світовій економічній літературі немає однозначного визначення поняття «інновація», оскільки воно перебуває у постійному розвитку і доповнюється певними аспектами, які враховують особливості і вимоги певного етапу розвитку.

Так, наприклад, німецький науковець Хартман Хауштайн вважає, що інновації - це впровадження в практику здійснення і використання ідеї, пропозиції, науково-дослідного рішення, моделі. Брайан Твісс у праці «Управління науково-технічними нововведеннями» визначає інновації як процес, у якому інтелектуальний товар-винахід, інформація, ноу-хау або ідея набувають економічного змісту. Схоже визначення запропонував Ф. Ніксон у роботі «Інноваційний менеджмент», згідно якого інновації - це сукупність технічних, виробничих, комерційних заходів, що призводить до появи на ринку нових і поліпшених процесів та устаткування. У монографії О. Лапко «Інноваційна діяльність в системі державного регулювання» зазначається, що інновація - це комплексний процес, що передбачає створення, розробку, доведення до комерційного використання і розповсюдження нового технічного або якогось іншого рішення (новації), що задовольняє певну потребу. Девендра Сахал у праці «Технічний процес: концепції, моделі, оцінки» розглядає інновації як елементи, що виводять із рівноваги всю економічну систему. Вони супроводжуються стійкими коливаннями, що продовжуються довготривалою дією окремих радикальних нововведень. На думку Л.В. Канторовича інновації - це наукові відкриття або винаходи, що мають практичне застосування і задовольняють соціальні, економічні й політичні вимоги, дають ефект у відповідних галузях. Польський економіст М. Хучек характеризує інновацію в трьох напрямках: функціональному, атрибутивному, предметному. При функціональному підході інновації розглядаються як процес свідомого здійснення змін у техніці, технології, організації праці. За атрибутивного підходу інновації вивчаються як одна з можливих реакцій підприємства на суспільні потреби. Інновації при предметному підході полягають у впровадженні нової сировини, матеріалів, інструментів [1, с. 8-13; 7, с. 15-20].

Значення категорії «інновація» у значній мірі залежить від мети та цілі дослідження. В цілому щодо змісту цього поняття у фахівців існують два підходи. Класичним прикладом широкого підходу вважається позиція Йозефа Шумпетера, викладена нами вище. Прихильником подібної точки зору є також Ла Гєрре, який визначає інновацію як будь-яку зміну у структурі господарюючого суб'єкта. Однак, більшість економістів стоять на позиціях вузького підходу, що обмежує галузь інновації науково-технічними та технологічними питаннями. Відтак, згідно з однією точкою зору, інновація -- це процес застосування нових технологій чи виробів, згідно з іншою, -- результат у вигляді нових методів, продукції, технологічних процесів. Наприклад, відомий угорський вчений Б.Санто характеризує інновації як суспільний, технічний, економічний процес: практичне використання ідей, винаходів, що призводить до створення кращих за своїми властивостями виробів, технологій, орієнтований на економічну вигоду, прибуток, додатковий прибуток; охоплює весь спектр видів діяльності - від досліджень і розробок до маркетингу. Приблизно таким чином це поняття трактується у більшості сучасних словників та довідників, наприклад: «Інновація -- це процес, у ході якого винахід чи відкриття доводиться до стадії практичного застосування і починає давати економічний ефект, новий поштовх науково-технічних знань, що забезпечують ринковий успіх» або: «Інновація -- це процес, спрямований на створення, виробництво, розвиток та якісне удосконалення нових видів виробів, технологій, організаційних форм [2, с. 16].

Найоптимальнішим для практичного використання є вужчий підхід до визначення інновацій, який враховує науково-технічний та економічний аспекти, зважаючи на визначальну роль науково-технічних проблем у вирішенні соціально-економічних, господарських завдань як на підприємствах, так і в народному господарстві в цілому. Найважливішим фактором на сучасному етапі розвитку національної економіки є швидке та масштабне отримання фінансових результатів при виконанні інноваційних проектів. Окрім того, зазначене коло проблем глибше досліджено у порівнянні з організаційними та соціальними аспектами інновацій [2, с. 16-17].

Зважаючи на різноманітність економічних, організаційних та інших умов у інноваційній діяльності, кожне впровадження інновацій є особливим та унікальним. В той же час існує величезна кількість класифікацій інновацій за різними ознаками. Розглянемо деякі з них.

За характером застосування розрізняють наступні типи інновацій:

товарна інновація - розробка нового продукту;

технологічна інновація - введення нового методу виробництва;

маркетингова інновація - освоєння нового джерела постачання сировини або напівфабрикатів;

ринкова інновація - створення нового ринку товарів або послуг;

управлінська інновація - реорганізація структури управління;

екологічна інновація - впровадження заходів щодо охорони навколишнього середовища:

соціальна інновація - здійснення заходів по покращенню життя населення [9, с. 160].

За ступенем радикальності виділяють радикальні та ординарні нововведення. Радикальні (піонерні, базові, наукові) інновації виступають базою для наступних вдосконалень. Після втілення в життя радикальної інновації вдосконалюючи сприяє подальшому її розвитку та посилює її
ефект [5, с. 114-115].

Детальну та оригінальну класифікацію інновацій було сформовано
А. Пригожиним, який поділяє інновації за наступними чинниками:

за типом нововведення - на матеріально-технічні, соціальні, економічні, організаційно-управлінські, правові та педагогічні;

за інноваційним потенціалом - на радикальні, комбіновані та такі, що модифікують;

за особливостями інноваційного процесу - на внутрішньоорганізаційні та міжорганізаційні;

за механізмом здійснення - на одиничні, дифузійні, завершені та незавершені, успішні та неуспішні;

за ефективністю - орієнтовані на зростання ефективності виробництва чи управління суб'єктом господарювання, на покращення умов праці [7, с. 27].

Можна представити узагальнену класифікацію інновацій у вигляді таблиці [7, с. 27-29; 8, с. 127; 2, с. 17]:

Таблиця 1

Узагальнена класифікація інновацій за основними ознаками

При написанні даної статті було вивчено генезис та розглянуто сутність поняття «інновації». Ми дійшли до висновку, що найоптимальнішим для практичного використання є вужчий підхід до визначення інновацій, який враховує науково-технічний та економічний аспекти. У відповідності до даної концепції перебувають визначення інновацій, наведені у законодавстві України та багатьох економічних довідниках та енциклопедіях, наприклад, інновації - це новостворені, застосовані або вдосконалені конкурентноспроможні технологія, продукція, послуги чи організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного чи іншого характеру, які істотно покращують структуру, якість виробництва або соціальну сферу [6, с. 85]. Також у статті вивчено класифікацію інновацій за головними ознаками.

Література

1. Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: Монографія. - К.: КНЕУ, 2003. - 394 с.

2. В.Г. Федоренко. Інноваційна і інвестиційна стратегія України // Економіка та держава. - 2003. - №8. - с. 16-27.

3. Г.І. Груба. Інноваційне наповнення інвестиційного процесу // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - №17. - с. 13-16.

4. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р. за № 40-IV (з чинними змінами та доповненнями).

5. Економіка й організація інноваційної діяльності: Підручник / О.І. Волков, М.П. Денисенко, А.П. Гречан та ін.; Під ред. проф. О.І. Волкова, проф. М.П. Денисенка. - К.: ВД «Професіонал», 2004. - 960 с.

6. Є.С. Пересунько. Місце і роль інноваційної діяльності в системі економіки // Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - №6(73). - с. 84-88.

7. Інноваційний розвиток промисловості України / О.І. Волков, М.П. Денисенко, А.П. Гречан та ін.; Під ред. проф. О.І. Волкова, проф. М.П. Денисенка. - К.: КНТ, 2006. -648 с.

8. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник. - Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. - 376 с.

9. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. - К.: Лібра, 2002. - 472 с.

Размещено на Allbest.ru