Споживче кредитування в Україні: тенденції та перспективи розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

202

Споживче кредитування в Україні: тенденції та перспективи розвитку

Ладюк О.Д.

Висвітлена економічна сутність та умови здійснення споживчого кредитування. Проаналізовано основні показники споживчого кредитування в Україні, визначено його роль та перспективи розвитку у вітчизняній економіці.

Актуальність проблеми. У контексті розвитку банківської системи України не можна не помітити виразну тенденцію зростання обсягів споживчого кредитування. Цей сектор банківської діяльності останнім часом набуває все більшої актуальності і приносить вигоду і банкам, які таким чином отримують додаткові прибутки, так і безпосередньо споживачам, які мають змогу придбати необхідні товари довгострокового користування з відстрочкою їх оплати.

Аналіз останніх досліджень. Шалені темпи розвитку споживчого кредитування зумовили активність висвітлення його особливостей, проблем та перспектив у вітчизняній науковій періодиці. Теоретичні засади споживчого кредитування розглядаються у підручниках «Гроші і кредит» за редакцію Савлука М.І. [3], «Банківська справа» за редакцію Тиркала М.І. [5], «Кредитування: теорія і практика» автора Лагутіна В.Д. [4]. Практичні аспекти даної теми розглядали такі вчені, як Даниленко А., Шелудько Н. [7], Канарська Н. [2], Підвисоцький Р. [10], Полянська О., Синявська О. [6] і ін. Автори акцентують увагу на різних аспектах споживчого кредитування, його перевагах та недоліках для споживачів та банку, перспективах розвитку в Україні в контексті міжнародного досвіду.

Постановка завдання. Дана тема залишається недостатньо висвітленою і не проаналізована достатньо глибоко. Тому метою даної роботи було розкриття основних теоретичних та практичних аспектів споживчого кредитування для того, щоб висвітлити його економічну сутність та умови здійснення, стан споживчого кредитування в Україні, а також визначити пріоритетні напрямки його розвитку.

Теоретичну суть споживчого кредиту характеризують наступні його визначення.

1. Споживчий кредит - це кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору [1].

2. Споживчий кредит - це кредит, що надається продавцем (виконавцем) або третьою особою споживачеві на придбання товару, роботи або послуги. [2].

3. Споживчий кредит - кредит, який надається юридичним чи фізичним особам на споживчі цілі [3].

4. Споживчий кредит -- це кредит, який надається фізичним особам на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку [4].

5. Споживчий кредит - кошти, які надаються комерційними банками громадянам України під процент у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності та цільової спрямованості [5].

Об'єктом споживчого кредиту є витрати, пов'язані із задоволенням потреб населення. Більшість авторів, зокрема Тиркало Р.І. [5], Лагутін В.Д. [4] поділяють ці витрати на дві групи:

1. Витрати на задоволення потреб поточного характеру (придбання товарів в особисту власність).

2. Витрати на задоволення потреб капітального або інвестиційного характеру (будівництво житла, утримання нерухомого майна).

Особливістю споживчого кредиту є те, що основною гарантією його надання виступають сталі постійні грошові доходи даної фізичної особи -- позичальника.

Дослідник Лагутін В.Д. [4] виділяє товарні і грошові споживчі кредити. Товарний споживчий кредит пов'язаний із продажем товарів тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу). Грошовий споживчий кредит -- це надання банківськими або небанківськими кредитними установами позик фізичним особам на задоволення їхніх споживчих потреб [4, с. 115].

Науковцем Тиркалом Р.І. [5] наводиться повна класифікація споживчих кредитів і особливо виділяється класифікація за характером кругообороту коштів (разові і відновлювальні (револьверні) кредити). В групу револьверних, як правило, включають кредити, які надаються клієнтам за кредитними картками, або кредити за єдиними активно-пасивними рахунками у формі овердрафту [5, с.152]. На сучасному етапі розвитку споживчого кредитування, на нашу думку, обов'язково виділяти ці види кредиту.

В Україні кредитними установами небанківського типу, що надають споживчий кредит, є ломбарди (надають кредит під рухоме майно - дорогоцінності, антикваріат, одяг тощо), кредитні спілки, підприємства зв'язку (телеграми і телефонні розмови в кредит). Кредити своїм працівникам можуть надавати суб'єкти господарювання за рахунок спеціальних фондів, які вони створюють у результаті розподілу прибутку, що залишається в їх розпорядженні. Фізичні особи також можуть надавати кредит на споживчі цілі одна одній [3, с.110].

Дослідник Лагутін В.Д. [4] додає, що в силу специфіки сфери кінцевого споживання виникає необхідність входження у відносини споживчого кредитування такого суб'єкта як торговельні організації, що здійснюють посередницьку діяльність з купівлі-продажу товарів і надання послуг. Споживчий кредит є формою допомоги торговельним закладам у збуті (продажу) товарів. При цьому кожна торговельна організація має знайти оптимальне поєднання прямого продажу товарів за гроші (готівкою чи безготівково) і продажу в розстрочку [4, с.115]. Аналіз останніх тенденцій у споживчому кредитуванні показав, що споживче кредитування з боку торговельних організацій також активно розвивається поряд із банківським кредитом.

Головною перевагою споживчих кредитів для споживачів є можливість підвищення життєвого рівня.

Перевагами споживчих кредитів для банків є:

отримання доходу у вигляді відсотків за користування кредитом;

формування цільової клієнтської бази, для якої згодом пропонуються інші види послуг.

Аналіз останніх публікацій вітчизняних дослідників [2,3,4,7] дозволяє виділити позитивні риси споживчого кредитування для економіки України:

зростання платоспроможного попиту населення та прискорення реалізації товарів, робіт, послуг;

вирішення соціальних проблем;

розвиток банківської системи 

можливість регулювання грошового обігу.

Стрімкий розвиток споживчого кредитування є прямим наслідком зростання обсягу грошової маси. Важливі чинники -- це економічне зростання, інвестиційна динаміка та поліпшення зовнішньоекономічної кон'юнктури.

Основні напрями кредитної та процентної політики визначаються комерційним банком, у межах яких встановлюються:

- об'єкти кредитування;

- максимальні розміри кредитів;

- мінімальні процентні ставки за кредитами;

- строки користування кредитом [7, с.36].

Загалом упродовж останніх років темпи нарощування кредитування фізичних осіб (до 33.5 млрд. грн.) значно випереджали темпи розширення кредитної підтримки суб'єктів господарювання (до 109.9 млрд. грн.). Темпи приросту кредитів населенню не лише перевищують динаміку кредитування юридичних осіб та економіки в цілому, а фактично щорічно подвоюються (за винятком 2004 року) [8]. Ця ситуація, попри розвиток споживчого кредитування, є несприятливою, на нашу думку, оскільки відбувається інвестування не в розвиток економіки і економічне зростання, а в споживання благ.

Незважаючи на те, що середньозважена річна ставка за кредитами фізичним особам як у національній, так і в іноземній валюті залишається помітно вищою, ніж ставка за кредитами юридичним особам, це не вплинуло на темпи кредитування фізичних осіб, на які в основному вплинуло зростання платоспроможного попиту з боку населення [7, с.37].

Щорічно обсяг споживчого кредитування в Україні зростає на 30 відсотків. У 2001 році загальна сума кредитів «народного споживання» становила близько 1 млрд. грн., а відсоткова ставка коливалася від 30 до 40 відсотків річних. Зараз ситуація кардинально змінилася. Процедура отримання позики спрощується, а вартість зменшується. В багатьох торговельних мережах побутову техніку можна придбати, отримавши безвідсотковий кредит терміном до одного року [2, c.3]. При цьому виникає питання про реальну ефективну ставку банківського процента при споживчому кредитуванні. Отримати споживчий кредит можна під різні процентні ставки, серед яких банками пропонуються і нульові, однак, як зазначається у дослідженні Рубана О. та Паламарчука К. [9], навіть при 10-20% річних та 1-2% щомісячних комісій реальна ефективна ставка за позикою сягає 50-70% річних. При цьому, чим більшою є різниця між заявленою і реальною ставкою за кредитом, то вища ймовірність росту проблемних позик, а крах навіть середньої фінансової установи внаслідок зростання проблемних кредитів здатен викликати якщо не обвал, то серйозні проблеми всієї банківської системи [9]. На нашу думку, низькі та навіть нульові процентні ставки за споживчими кредитами можуть застосовуватись банками не лише за умови застосування додаткових комісій, але і для залучення клієнтів на перспективу в якості маркетингового ходу.

У Росії цього року, найімовірніше, буде ухвалений закон про споживче кредитування, у якому будуть регламентовані основні правила відносин простих позичальників з банками. Простіше кажучи, банки будуть зобов'язані інформувати позичальника про підсумкову суму платежу за кредит. А з 1 липня 2007 року набирає чинності рішення Центрального банку Росії, що вимагає від банків розкривати ефективні ставки за кредитами (реальну вартість кредитів з урахуванням усіх комісій). Так уже давно роблять банки Великої Британії та США, де питання споживчого кредитування досить досконало врегульоване законодавчо. Тільки в США діє близько 10 законів, що захищають споживачів фінансових послуг [9].

За прогнозом, у 2008 році 35 відсотків населення користуватимуться споживчими кредитами. Збільшення грошової маси та її обігу спонукає також до розширення торговельних мереж, обсягів реалізації побутової техніки, кредитних пропозицій та зниження кредитних ставок. Сьогодні на ринку -- надлишок пропозиції від банків на отримання позичок. Грошей пропонують значно більше, ніж є потенційних споживачів. Через надлишкову пропозицію та високу конкуренцію побутова техніка стає доступною навіть для тих, хто раніше про неї не мріяв [2, c.3]. Відповідно до закономірностей встановлення рівноваги грошового ринку, це призведе в подальшому до зниження процентних ставок.

Паралельно зі зростанням обсягів ринку збільшується і кількість проблем (ризиків). Головна -- це неповернення кредитів. Тому банки й торговельні мережі наполегливо працюють над створенням уніфікованих бюро кредитних історій, через які оператори ринку зможуть отримувати інформацію про ненадійних клієнтів і шахраїв, котрі цілеспрямовано працюють над схемами крадіжок. Проте конкуренція є головною перешкодою на шляху правильної ідеї створення таких бюро.

Більшість авторів, зокрема і Даниленко А. [7] та Полянська О. [6] зазначають, що аби захиститися від проблемних позичальників, великі банки створюють власні кредитні бюро, але їхня інформація закрита, тому шахраї, що отримали відмову одного банку, фактично без проблем зможуть отримати кредит в іншому, або торговельній мережі. На часі -- створення спеціалізованих колекторських агентств, мета яких -- «вибивання» і повернення кредитів від злісних боржників. У багатьох банках є власні відділи роботи з протермінованими боргами.

Стимулювання урядом соціальних виплат сприяло збільшенню внутрішнього платоспроможного попиту населення. Це стало додатковим чинником активізації банків у сегменті споживчого кредитування населення поряд із зниженням попиту на кредити з боку суб'єктів господарювання через несприятливий інвестиційний клімат (унаслідок відсутності чіткої позиції уряду у питаннях реприватизації, непередбачуваності податкового середовища та митної політики за підсумками трьох кварталів 2005 року обсяги інвестицій в основний капітал зросли всього на 3.4% порівняно з 34.5% за аналогічний період 2004 року).

Найзначніші обсяги кредитів населенню банки надавали у великих промислових центрах і регіонах, де сконцентровано населення з вищим рівнем доходів. Враховуючи сплеск інтересу до розвитку споживчого кредитування як із боку українських банків, так особливо і з боку іноземного капіталу, який у силу наявних конкурентних переваг за ціною ресурсу здатний запропонувати ринку прийнятніші умови кредитування, прискорене стимулювання попиту на імпортні товари відбуватиметься і надалі. Оскільки останніми роками ресурсна роль банківського кредиту як джерела фінансування інвестицій залишається незначною, а питома вага кредитів промисловості в загальному обсязі кредитних вкладень невпинно скорочується (із 35.7% у 2000-му до 24.3% у 2006 році) [8]. Регулювання споживчого попиту населення за рахунок кредитів в умовах падіння виробництва в окремих галузях економіки, погіршення зовнішньої кон'юнктури для українських експортерів, зростання бюджетних витрат соціальної спрямованості перетворюється на інфляційний чинник.

Друга група ризиків пов'язана з тим, що кредитування населення активізується в умовах існування тіньових доходів у значної частини населення, застосування банками скорингових (спрощених) процедур оцінки платоспроможності позичальників. Це знижує об'єктивність оцінки платоспроможності позичальника. На сьогодні, за оцінками експертів, рівень неповернення за споживчими кредитами становить 1--5% і в найближчі роки може збільшитися. В Росії вже стикнулися з подібною проблемою: нині там 15--20% проблемних позичальників. Аналогічна ситуація виникала і в Польщі. споживче кредитування економічний

Загалом, для споживчого кредитування характерний вищий рівень заборгованості порівняно з корпоративним портфелем. І поки ринок споживчого кредитування в Україні розвивається активно, проблема неякісних активів є другорядною. Однак, експерти визнають, що у разі уповільнення темпів його розвитку питома вага проблемних кредитів може істотно збільшитися. Знизити ризики в сегменті споживчого кредитування можна за рахунок повноцінного залучення кредитних бюро, які вже створені в Україні, але їх діяльність стримується низкою суб'єктивних та об'єктивних чинників [7, с.38]. Більшість дослідників головним серед них вважають побоювання банків щодо можливості розголошення інформації про власних клієнтів.

Третя група ризиків сформувалася внаслідок розбалансованості активів і пасивів за термінами. У структурі кредитування банками фізичних осіб переважну частину займають довгострокові кредити.

Четверта група ризиків виникла в результаті валютної незбалансованості кредитних вкладень [7, с.39].

Переважна більшість населення не має офіційних постійних доходів в іноземній валюті, тобто погашення заборгованості здійснює за рахунок купівлі валюти на ринку. Це посилює ризики дестабілізації фінансової стійкості банків, передусім у частині забезпечення ліквідності і платоспроможності за активами та пасивами в іноземній валюті, оскільки потенційно створюється тиск у валютному сегменті.

Для зниження ризиків Національний банк нині розробляє нові підходи до розрахунку показників ліквідності банків, зокрема, планує запровадити показник загальної (довгострокової) ліквідності, що стимулюватиме банки проводити зваженішу політику щодо управління активно-пасивними операціями, особливо в іноземній валюті [6, c.17].

На фоні посилення платоспроможного попиту відбувався спад інвестиційної активності, що, у свою чергу, спричинило зростання і цін, і стимулювання імпорту замість стимулювання економічного зростання.

Враховуючи наявні зміщення у кредитній політиці банків у бік кредитування споживчих витрат населення, необхідно задіяти макрорегулятори (податкові, бюджетні, монетарні) з тим, щоб забезпечити позитивний імпульс для змін на користь кредитування інвестицій. Деякі вітчизняні автори [7] вважають, що один із ключових пріоритетів у цьому напрямі -- іпотека. Іпотйка (від гр. ?рпиЮкз - застава)- застава землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи [1].

Розвиток системи іпотечного кредитування дає змогу не лише забезпечити потребу населення в житлі, а й дати імпульс будівельній та суміжним із нею галузям, банківській системі, фондовому ринку. Сьогодні висока ціна на житло не сприяє відпливу коштів населення зі споживчого ринку, хоча саме іпотечний сегмент кредитування необхідно розвивати і стимулювати найбільше.

До числа факторів, які перешкоджають розвитку іпотечного кредитування, слід віднести: інфляційні ризики, нерозвинутість механізмів залучення коштів населення, непрозорість взаємовідносин учасників ринку (що зокрема призвело до масштабної будівельної афери в столиці), незначна роль Державної іпотечної установи на ринку іпотечних кредитів [7, с.39]. На нашу думку, не можна також ігнорувати фактор низької проінформованості населення про можливості іпотечного кредитування.

Висновки. Позитивними рисами споживчого кредитування для економіки України є зростання платоспроможного попиту населення та прискорення реалізації товарів, робіт, послуг; вирішення соціальних проблем; розвиток банківської системи; можливість регулювання грошового обігу. У той же час виникає чимало проблем у зв'язку із зростанням частки проблемних позик, розбалансованості активів і пасивів банку за термінами та валютної незбалансованості кредитних вкладень. Одночасно із стрімким розвитком споживчого кредитування відбулось зменшення інвестиційної активності, що негативно впливає на стан економіки в цілому. Тому пріоритетними напрямками розвитку споживчого кредитування в Україні є:

1. Житлове кредитування фізичних осіб, оскільки розвиток даного виду кредитування є перспективним для банків (даний ринок на сьогодні лише починає розвиватися і має великі перспективи розвитку для банків, як нового банківського продукту). Окрім цього, для банків це ще одна нагода розширення кола своїх клієнтів.

2. Розширення діяльності кредитних спілок як однієї з перспективних та альтернативних форм банківським установам щодо отримання населенням як короткострокових, так і довгострокових споживчих кредитів.

Література

1. Банківська енциклопедія / Під редакцією д. ек. н. професора Мороза А.М. - К.: "Слід", 1993.-328 с.

2. Канарська М. Споживче кредитування: банк за все заплатить? // Молодь і підприємництво.-№21.-2005.-С.2-12.

3. Гроші та кредит / за ред. М. І. Савлука.-К.: КНЕУ, 2001.-599 с.

4. Лагутін В. Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб.- К.: Знання, 2002.-216 с.

5. Банківська справа: Навчальний посібник. / За ред.. проф.. Р. І. Тиркала.-Тернопіль: Карт-бланш, 2001.-314 с.

6. Полянська О., Синявська О. Життя в кредит - гроші // Галицькі контракти.-2005.-21.03.-C.17-19.

7. Даниленко А., Шелудько Н. Споживче кредитування в Україні // Вісник НБУ.-травень - 2006.-C.36-39.

8. Офіційний сайт Державного комітету статистики України http://www.ukrstat.gov.ua.

9. Рубан О., Паламарчук К. Абсолютний нуль // Контракти.-2007.-№ 05.

10. Підвисоцький Р. Лихоманка кредитування // Демократична Україна. - 2007.-17.02.-C.5.

Размещено на Allbest.ru