Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 316.422.44

IНФОРМАЦІЙНА НЕРІВНІСТЬ ЯК ЧИННИК НЕСТІЙКОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Актуальність. На межі XX - XXI ст. світове співтовариство зіткнулося з цілою низкою проблем, що пов'язані з формуванням інформаційного суспільства, нового світового порядку, невіддільним від якого є розвиток подій в Україні. Чи не найважливішою особливістю такої еволюції є те, що відбувся зсув основних викликів та появи нових загроз. Під впливом процесу глобалізації відбувається розподіл людей, соціальних груп і суспільств за ступенем їхньої участі у створенні й використанні інформаційних технологій. Таким чином виникла нова соціальна проблема, пов'язана з нерівномірністю доступу і використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в різних сферах життєдіяльності, подолання якої є інституційною умовою для сталого розвитку - проблема інформаційної нерівності.

Сучасні тенденції показують, що кожна п'ята людина в світі (1,4 млрд. людей) живе на 1,25 долара США на день або менше, півтора мільярди людей не мають доступу до електроенергії, майже мільярд людей щоденно голодує [1]. Про які можливості (знання, фінансові можливості та ін.) використання сучасних інформаційних технологій для цих категорій ми можемо говорити?

Конференція ООН “Ріо+20”, яка відбулася 20-22 червня 2012 року в Ріо-де-Жанейро сприяла закладенню концепції подальших дій із сталого розвитку, що дозволили б скоротити бідність у світі, сприяти утвердженню соціальної справедливості. Адаптовані до української специфіки принципи сталого розвитку можуть розглядатись як інструмент, який концентровано можна виразити формулою: розв'язання стратегічних задач розвитку суспільства[2, c. 4]. У підсумковій заяві конференції однією з найважливіших цілей ООН називається боротьба з бідністю. Актуальним постає питання боротьби з “інформаційною бідністю” та подолання інформаційної нерівності задля формування інституційних основ сталого розвитку.

Об'єктом даного дослідження є інформаційна нерівність, предметом-сучасні медіа як фактор посилення інформаційної нерівності. Мета роботи - проаналізувати інформаційну нерівність як чинник нестійкого розвитку в умовах глобалізації.

“Iнформаційна нерівність” у широкому змісті означає розходження (нерівність) у доступі до інформації, до накопичених в суспільстві знань; у вузькому змісті-”цифрова нерівність” означає “новий вид соціальної диференціації, що випливає з різних можливостей використання новітніх інформаційних і телекомунікаційних технологій”. Цифрова нерівність має технологічну природу та характеризує різну здатність країн забезпечити як у національному масштабі, так і для окремих груп населення доступ до сучасної інформаційної інфраструктури (телефонний зв'язок, Інтернет, бази даних, бази знань та ін.) з метою її ефективного використання в практичній діяльності [3, с. 162-163].

Інформаційна нерівність затвердилася не тільки в глобальному масштабі, мiж рiзними країнами, між регіонами, але й у країнах, цілком благополучних в інформаційному відношенні

Iнформаційна нерівнiсть виникає на різних рiвнях: макро-, мiкро-, мега- та мезорiвнi. Термін застосовується як різниці між країнами, так і відносно різниці в можливостях різних соціальних груп всередині суспільства. По-перше, це проблема відсутності мотивації, коли люди не хочуть користуватися інформаційно-комп'ютерними технологіями, хоча і мають таку можливість, а по-друге, проблема недостатнього контенту.

Доктор соціологічних наук Т.О.Петрушина виділяє проблемність і обмеженість можливостей поширення інновацій в умовах соціальної нерівності. “Доступ до cучасних ІКТ стає новою формою розподілу суспільства на соціальні групи. При цьому слід розрізняти специфіку, обумовлену віковими особливостями та рівнем отриманої освіти, і відмінності, пов'язані з можливостями, наявними за місцем проживання українських громадян, а також з рівнем отримуваного доходу. Так, серед молоді навіки роботи на комп'ютері мають 80%, серед осіб середнього віку-50%, а серед населення старшого віку - лише 8,3% . Істотний вплив на практики використання ІКТ надає зростання освітнього рівня громадян: якщо серед осіб з неповною середньою або начальною освітою навіки роботи з комп'ютером мають 15,3%, а користуються Інтернетом 6%, то серед осіб з повною вищою освітою число користувачів комп'ютером та Інтернетом значно вище (80,1% і 51,2%) відповідно.

Нерівності, зумовлені типом поселенської структури та рівнем одержуваних доходів, наочно проявляється на прикладі розриву в домашньому доступі до інтернету. Якщо у великих і малих містах такий доступ має чверть опитаних (27,5% та 26,5% відповідно), то в сільській місцевості-менше десятої частини (6,3%)” [4, c.237-238].

Моніторингові дослідження питань інформатизації проводяться Інститутом соціології НАН України, починаючи з 2002 року. Як свідчить вторинний аналіз моніторингового опитування, наша країна робить успіхи в освоєнні глобального інформаційного простору. В таблиці 1 приводимо розподіл відповідей на питання:” Чи вмієте Ви користуватися комп'ютером?” (Таб.1) [5]. Проте фахівці стверджують, що загальний рівень насиченості і розвитку Інтернет-контенту в державі все ще низький. За кількістю Інтернет-серверів наша країна займає 24-е місце в Європі і 45-е - у світі .Незважаючи на те, що протягом 2002-2012 років ситуація швидко змінювалася, і мережа Інтернету в Україні збільшувалася в середньому на 40% у рік, в цілому позиція країни у світовому інформаційному просторі залишалася майже незмінною. Кількість українських користувачів Інтернету в кінці 2000 року становила 320-370 тис осіб, тобто менше 1% дорослого населення України, а в кінці 2001 року - 500 тис , що вже кілька перевищувала 1 % населення. 2002 рік ознаменувався для України відчутним зростанням кількості користувачів Інтернету - 2,5 млн осіб, тобто близько 5% населення, в 2010 році -30,3%.

Таблица 1. - Розподіл відповідей на питання:” Чи вмієте Ви користуватися комп'ютером?” (%)

Результати моніторингового опитування Інституту соціології НАН України фіксують поступове зростання протягом досліджуваного періоду кількості українських користувачів Інтернету (до групи користувачів Інтернету відносяться респонденти, які обрали хоча б один із таких варіантів: "користуюся вдома", "користуюся на роботі", "користуюся в інтернет-кафе", комп'ютерному клубі і т.п." при відповіді на питання "Чи користуєтеся Ви Інтернетом?") (рисунок 1.).

Рисунок 1. - Користувачі Інтернету в Україні (%)

Результати проведеного дослідження свідчать про збільшення кількості користувачів комп'ютерними технологіями в Україні [5]. Слід підкреслити позитивний вплив на комунікаційні можливості населення темпи швидкого розповсюдження мобільного зв'язку. Щодо засобів мобільного зв'язку в Україні, згідно з дослідженням Research & Branding Group, 11% всіх власників мобільних телефонів в Україні використовують пристрої заради доступу в інтернет. Серед респондентів у віковій категорії до 30 років інтернет в пріоритеті для 26% власників, серед них тільки 10% використовують свої мобільні телефони для доступу в соціальні мережі. Пріорітетнимі функціями мобільних пристроїв для більшості українців (98%) залишаються дзвінки і sms, а також мультимедійні можливості: музика / радіо (22%), фото та відеозйомка (14% ).

На сьогоднішній день хоча б один мобільний телефон є у 89% українців. За типом пристроїв українці використовують моноблоки зі звичайною клавіатурою (80%), частка смартфонів і комунікаторів все ще відносно невелика - 11%, в той час, як звичайні мобільні телефони мають 74% опитаних[7].

Рисунок 2. - Користувачі мобільних телефонів в Україні (%)*.

З урахуванням сучасних реалій, інформаційна нерівність може стати причиною поглиблення традиційних нерівностей. Таким чином, ми маємо ніби замкнуте коло - інформаційна нерівність є наслідком інших нерівностей і, у той же час, поглиблює інші, історично більш ранні, нерівності.

Подолання інформаційної нерівності заради забезпечення сталого розвитку і підвищення рівня життя в різних країнах істотно розрізняються. Країни, що розвиваються, та країни з перехідною економікою, до яких належить і Україна, ще не повною мірою використовують всі переваги і потенційні вигоди, що надаються інформаційним суспільством. Наша країна належить до групи п'ятдесяти найбільших країн світу за кількістю населення і за площею території, але за індексом телекомунікаційної підготовленості (Network Readiness Index) вона посідає лише 70-те місце серед 80 країн, оцінених за цим критерієм, а отже Україна нині перебуває у стані нестійкої рівноваги.

Отже, в умовах глобалізації значна частина країн, що розвиваються, опиняються у своєрідному замкненому колі. Без сучасних інформаційно-комунікаційних технологій і можливостей широкого використання розвинутої системи електронних мереж ці країни не зможуть досягти економічного зростання, а відтак і підвищення матеріального рівня життя населення. інформаційний нерівність глобалізація знання

М. Кастельс визначає глобалізацію як процес формування та послiдовного розвитку єдиного простору на базi нових комп`ютерних технологiй [7, c.108]. Глобалiзацiя втiлює iдею iнтегрованостi країн в свiтове iнформацiйне суспiльство. У рамках цiєї теорiї однi дослiдники (Р.Арон, Д.Белл) обмежували процес зближення економiчною сферою, iншi вiдстоють тезу про те, що рiзнi соцiальнi системи опановують один у одного не стiльки позитивнi, як негативнi властивостi, що може призвести до кризи сучасної цивiлiзацiї (Г.Маркузе, Ю.Габермас). Пiд впливом глобалізації структура iнформацiйного суспiльства набуває риси, якi видiленi М.Кастельсом: широка соцiальна та культурна диференцiацiя, зростання соцiальної стратификацiї, iнтеграцiя всiх видiв повiдомлень в загальнiй когнiтивнiй структурi. Під впливом процесу глобалізації відбувається розподіл людей, соціальних груп і суспільств за ступенем їхньої участі у створенні й використанні інформаційних технологій.

Найактуальнішим питанням є теоретична розробка й реалізація національних глобально-орієнтованих стратегій сталого розвитку. Цими проблемами плідно займаються українські вчені Ю.Павленко, Ю.Пахомов та інші [8]. Значна кількість досліджень як в зарубіжній, так і в українській науці дає підстави стверджувати про поступове формування базових принципів глобальних досліджень. Таким чином, інформатизацію можна розглядати як чинник глобального розвитку і особливу форму цивілізаційного процесу, інформаційно-комунікаційні технології в умовах глобалізації перетворилися на рушійний чинник розвитку на різних рівнях.

На думку експертів, швидкість, з якою інформаційні технології перетворять світ, не зміниться в найближчі 10-20 років. Розробка нових технологій триватиме, і кількість проблем тільки збільшуватиметься, а отже, прискорення темпів інформатизації приведе до поглиблення нерівності.

Концепція переходу України до сталого розвитку повинна лягти в основу Національної стратегії сталого розвитку - комплексної довготермінової програми розвитку країни. Національна стратегія розвитку необхідна для бачення довгострокової перспективи розвитку країни, В той же час, стає можливою оцінка ефективності дій, спрямованих на досягнення заявлених стратегічних цілей[9, c. 10]. За визначенням О. Михайловської, стратегічною метою для України в ХХІ столітті повинна стати побудова сталого суспільства, головним пріоритетом якого є розвиток людини, першим кроком на цьому шляху повинна стати розробка та прийняття Національної стратегії сталого розвитку [10, c. 111].

Висновки. Вибір стратегії розвитку суспільства неможливий без розуміння та врахування тенденцій світового розвитку, найважливішими серед яких є глобалізація, перехід промислово розвинених країн до постіндустріального етапу розвитку. Прiоритетнiсть iнформацiйного розвитку, як ключового чинника, що визначає мiсце країни у свiтовiй спiльнотi, вже давно осознано багатьма державами. В провiдних країнах та в бiльшостi країн, що розвиваються, розробленi стратегiї та комплекснi програми iнформацiйного розвитку як суспiльства в цiлому. Проте світовий історичний досвід свідчить, що соціально-економічна, політична та інші дестабілізації суспільства супроводжуються посиленням нерiвностi, інформаційна нерівність стає чинником нерівномірності розвитку. Рiзнi країни та соцiальнi групи через економічнi, політичнi чинники мають нерiвнi можливостi доступу до свiтових iнформацiйних ресурсiв, придбання та використання сучасних iнформацiйних технологiй, що спричиняє виникненню iнформацiйної нерiвностi.

Усвідомити, до чого може призвести технологічне відставання і інформаційна нерівність дуже важливо вже сьогодні. Інформаційна нерівність може стати причиною поглиблення традиційних соціальних нерівностей на локальному рівні,тому важливе подолання інформаційної нерівності задля забезпечення сталого розвитку на глобальному рівні.

Література

1. Конференція ООН зі сталого розвитку “Ріо+20” [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.mama-86.org.ua/index.php/ru/ecologization/rio-plus-20-confetence.html/.

2. Вознюк О. Про перспективи розвитку української держави/ О. Вознюк. //День. - 2001. - 20 лютого. - C. 4.

3. Лобовікова О.О. Iнформацiйна нерiвнiсть. Соцiологiчна енциклопедiя. / [Текст] / О.О. Лобовікова .- Київ: Академвидав, 2008.-С. 162-163.

4. Петрушина Т.О. Інновації, нерівності та якість життя у сучасній Україні / Т.О. Петрушина// Проблеми розвитку соціологічної теорії: Матеріали VIII Всеукраїнської науково-практичної конференції “Проблеми розвитку соціологічної теорії: Сучасна теорія і пострадянські трансформації” 21-22 квітня 2011 року.- Київ: Логос, 2011.-С. 231-239.

5. Українське суспільство 1992-2012. Стан та динаміка змін. Соціологічний моніторинг. / [Текст] //За ред. В. Ворони, М. Шульги.- К.: Iнститут соціології НАН України, 2012.

6. Яровая М. Число украинцев, которые хотят iPhone, снижается, а не желающих-растет/ М.Яровая// Електронний ресурс. Режим доступу: ain.ua/2013/02/19/113116?utm_source=ain&utm_medium=fb&utm_campaign=social 19.02.2013.

7. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура. / [Текст] / М. Кастельс. -М.:ГУ ВШЭ, 2000.-608с.

8. Пахомов Ю. Взгляд на трансформации в Украине с позиции глобализации/ Ю. Пахомов// Стратегія економічного розвитку України.- Київ, 2002.- Вип. 1(8).- С. 8-19.

Размещено на Allbest.ru