Методологічні основи агроекологічної оптимізації та визначення інтегрального показника екологічного стану Полтавської області у системі стійкого розвитку сільських територій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методологічні основи агроекологічної оптимізації та визначення інтегрального показника екологічного стану Полтавської області у системі стійкого розвитку сільських територій

Парадигма стратегії раціонального природокористування передбачає формування адекватного понятійного апарату, удосконалення еколого-нормативно-правової бази, узгодження розвитку аграрного природно-ресурсного потенціалу з пріоритетами соціально-економічної політики [1, 4].

Забезпеченню збалансованого розвитку агровиробництва має передувати упровадження екологізації виробництва продуктів харчування, проведення інвентаризації та екологічної паспортизації екологічно небезпечних, тобто екологічно нестабільних територій з умовою подальшої координації екологічних заходів у досліджуваному регіоні.

Методологічною основою екологічної стратегії має стати концепція сталого розвитку продуктивних сил продовольчого підкомплексу. До еколого-економічних пропорцій між місткістю аграрного природно-ресурсного потенціалу та рівнем соціально-економічного розвитку регіонів такі пропорції: між сировинним потенціалом та виробничими можливостями щодо його використання, потенційними ресурсними можливостями та гранично допустимим виробничо-господарським навантаженням, експлуатацією та розширеним відтворенням аграрних ресурсів довкілля продовольчого призначення [2].

В.М. Трегобчук вказує, що сталий соціально-економічний розвиток економіки держави, зокрема у нашому випадку продовольчого підкомплексу, означає що функціонування його забезпечується задоволення матеріальних, культурних та духовних потреб життєдіяльності людини, тобто економічне зростання, яке спрямоване на досягнення комплексного соціально-економічно-екологічного ефекту [10]. Крім того, основними екологічно-деструктивними чинниками впливу виробництва продуктів харчування та продовольчої сировини на якісний стан ресурсів довкілля має велику масштабність і розселеність, високий рівень порушення екологічно недопустимого структурного співвідношення земельного фонду, нераціональну структуру посівів, недотримання технології виробництва продовольства [9].

Виробництво продуктів харчування та продовольчої сировини пов'язане з ефективним функціонуванням агропромислового комплексу. Інтенсифікація виробництва продовольства за умов еколого-економічної кризи не повинна руйнувати екологічну стабільність довкілля.

Вартісний вираз природного капіталу враховує крім господарського значення також ресурсну та екологічну цінність. Природні екосистеми значно складний у порівнянні з традиційними факторами виробництва продовольства: засоби виробництва, фінансовий капітал, праця. Основними причинами низької віддачі земельно-ресурсного потенціалу у продовольчому виразі є відсутність реального власника та мотивації, недосконала цінова та інвестиційно-кредитна політика [5, 8]. Раціональність природокористування характеризується показниками структури використання території, якістю екологічного потенціалу землі

На думку вчених, для оцінки впливу якісного складу угідь на екологічну стабільність території необхідно провести розрахунок коефіцієнтів екологічної стабільності території.

Метою досліджень є аналіз методологічної бази з інтегрування, ранжування та нормування екологічних показників, що характеризують стан селітебних територій Полтавської області.

Рівень інтенсивного використання земельних ресурсів є показником аналогічним фондооснащеності. Результативність господарювання на землі характеризується розміром валової продукції та урожайністю. Коефіцієнт інтенсивності використання землі розраховується відношенням площі орних земель та інших видів угідь до загальної площі сільськогосподарських угідь.

У таблиці подано нормативні величини коефіцієнтів екологічної стабільності для різних видів земельних угідь за Волковим С.М. [2]

Нормативна величина коефіцієнтів екологічної стабільності

селітебний екологічний сільський полтавщина

Аналіз показників екологічної стабільності показав, що величина коефіцієнту екологічної стабільності території Полтавської області знаходиться у межах 0,34-0,50, тому за шкалою градації (таблиця 2) має нестійко стабільну екологічну стабільність території (розрахунки проведені автором на основі статистичних даних по Полтавській області та Агроекологічного атласу Полтавщини [3].

Шкала градації величини коефіцієнту екологічної стабільності земельної території

Доведено, що при підвищенні сільськогосподарської освоєності та розораності земельних угідь істотно знижується екологічна стійкість ландшафтів. Загальний коефіцієнт екологічної стабільності території K_Е.С розраховується за формулою:

, (1)

де

К_1і - коефіцієнт екологічної стабільності угідь і-го виду;

Р_і - площа угідь і-го виду;

К_р - коефіцієнт морфологічної стабільності рельєфу (К_р=1 для стабільних і К_р=0,7 для нестабільних територій).

Проведені розрахунки показали, що коефіцієнт екологічної стабільності території Полтавської області становить 0,38 тоді як середній коефіцієнт екологічної стабільності території України складає - 0,4, що свідчить про екологічну нестабільність території нашої держави. Як відомо, екологічно стійкі угіддя, зокрема ліси, позитивно впливають на навколишню територію. Вага впливу угідь на навколишні землі визначається за формулою:

, (2)

де Р - площа угідь;

К₂ - коефіцієнт екологічного впливу території на навколишні землі.

Величина прибутку з 1 га земельної площі характеризує економічну ефективність використання землі. Значення земельних ресурсів як джерела продовольства дедалі зростає. Далеко не завжди сприятливі погодні умови та подорожчання освоєння нових земель забезпечують достатньою мірою відтворення родючості ґрунтів, збереження землі як природного ресурсу.

3більшення сільськогосподарської освоєння земельних ресурсів, що супроводжується зростанням розораності угідь, свідчить про підвищення антропогенного навантаження на одиницю земельної площі. Безумовно, це не може не вплинути на екологічний стан навколишнього середовища. Критерієм екологічної ефективності землекористування є відновлення природного стану ґрунтів, тобто темпи відтворення їх родючості.

Охорона навколишнього середовища, зростання природно-ресурсного потенціалу земельного регіону є похідними від екологізації землекористування [7].

Як зазначає Коренюк П.І., до екологічно небезпечних галузей, які мають глобальний характер, уже завтра можна буде віднести й аграрне виробництво, де вже сьогодні стають масштабними процеси деградації ґрунтового покриву, забруднення пестицидами, мінеральними добривами та іншими хімікатами навколишнього середовища, підвищення вмісту в продуктах харчування небезпечних і просто шкідливих речовин. Ці процеси мають бути призупинені. Основний спосіб виходу з цього становища - припинити нераціональне використання землі, зменшення ступеню розораності, виведення з інтенсивного землеробства схилових земель, що мають крутизну понад 7^о із розміщенням на них луків, пасовищ, а на надто крутих - лісопосадок тощо. Необхідно перейти до стратегії оптимізації використання і охорони земельних ресурсів на принципах адаптованості, тобто пристосування землекористувачів до прояву природних процесів, ґрунтово-кліматичних умов кожного регіону.

Поява негативних чинників аграрного походження, що впливають на екологічну безпеку, пояснюється недосконалим обґрунтуванням індустріалізації сільськогосподарського виробництва і його інтенсифікації. Поглиблюються ці процеси надмірним використанням мінеральних добрив і отрутохімікатів, концентрацією відходів великих промислових тваринницьких комплексів при відсутності в них очисних споруд тощо. Унаслідок цього посилюється забрудненість продуктів харчування шкідливими речовинами, погіршується природне середовище життя людини.

Для оцінки структурного впливу угідь на екологічну стабільність території проведено розрахунок коефіцієнтів екологічної стабільності земельної території Полтавської області. Екологічна ситуація досліджуваного регіону за останні роки знаходиться у передкризовому, (нестійко стабільному) стані. Проте у кількох районах області спостерігається тенденція до підвищення екологічної стабільності земельної території, серед яких лідирують Шишацький, Глобинський та Котелевський райони.

Проте, поряд із позитивною тенденцією поліпшення екологічної стабільності земельних угідь, агроекологічна ситуація у цілому по Полтавській області залишається передкризовою.

На Полтавщині екологізація виробництва продуктів харчування та продовольчої сировини передбачає економічно та екологічно виправдану інтеграцію на європейський ринок.

Індикативні програми екологізації продовольчого комплексу враховують внутрішньогалузеві пріоритети, спеціалізацію, аграрний природно-ресурсний потенціал території, матеріально-технічну забезпеченість сільськогосподарських товаровиробників [6].

Вирішити усі проблеми екологічного, економічного та соціального характеру, які властиві продовольчому комплексу як Полтавщини, так і України лише при допомозі ринкових важелів можливе. Розв'язання даного питання можливе, при підтримці держави в реалізації екологічної концепції України та законодавчо-правовій базі.

Екологічна стабільність земельної території є базовим показником для розробки коефіцієнту інтегрованого екологічного стану землекористування.

В сучасних умовах економіко-соціальні досягнення будь-якого регіону країни, зокрема і Полтавщини, не можна повноцінно оцінити без урахування антропогенного тиску на довкілля. Екологічний індекс має враховувати ступінь цілісності й ефективного функціонування екосистем, ступінь екологічного добробуту населення промислових регіонів, підтримка на державному рівні, активно робота і підтримка спеціалізованих організацій і формувань різних рівнів. З метою екологічної стабілізації територій необхідно знизити антропогенний вплив на природні системи, що не перевищував-би гранично допустимого рівня навантаження на ресурси навколишнього середовища. Потенціал стійкого екологічного розвитку держави чи окремих регіонів розраховують таким чином:

К_П = ЕР + ПРП, (3)

, (4)

Градаційна шкала інтегрального коефіцієнта екологічного стану земельної території

Проведені розрахунки по Полтавській області показали:

Коефіцієнт сільськогосподарської освоєння території - 0,3.

Коефіцієнт розораності території - 0,5.

Коефіцієнт густоти гідрографічної мережі, км/км² - 0,6.

Пестицидне навантаження, кг/га д.р. на рік - 0,6.

Хімічне навантаження, кг/га д.р. на рік - 0,6.

Коефіцієнт екологічної стабільності території Полтавщини характеризується як екологічно малостабільна територія. Такий показник є наслідком надмірного сільськогосподарського освоєння території на значного рівня розораності угідь.

За шкалою інтегрального коефіцієнта екологічного стану земельної території Полтавської області, величина якого складає 0,38, характеризує її стан з точки зору екологічної безпеки як екологічно передкризовий.

Бібліографія

селітебний екологічний сільський полтавщина

1. Барановський В.А. Стратегія екологічно сталого розвитку України / В.А. Барановський // Розбудова держави. - 1998. - №9 - 10. - С. 18 - 22.

2. Волков С.М. Основы землевладения и землепользования. / Волков С.М., Хлистун В.М., Улюкаєв В.Х. - М.: Наука, 1990. - 143 с.

3. Голик Ю.С. Агроэкологический атлас Полтавщины/ Юрий Степанович Голик, 2009. - 70 с.

4. Голуб О.А. Стратегія раціонального лісокористування як складова загальної екологічної політики / О.А. Голуб, Р.Б. Бабич // Вісник Сумського державного університету: Спеціальний випуск «Екологічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції». - Суми, 2001. - С. 130-133.

5. Касьяненько В.Ф. Екологічні аспекти сільськогосподарського землекористування / Касьяненько В.Ф. // Вісник Сумського державного аграрного університету: Спеціальний випуск: «Екологічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції». - Суми, 2001. - С. 427-429.

6. Коренюк П.І. Менеджмент навколишнього природного середовища. / Коренюк П.І. - Дніпропетровськ: НГАУ, 2001. - 224 с.

7. Коренюк П.І. Методологічні засади визначення інтегрального показника екологічного стану земельної території /П.І. Коренюк // Екологія і природокористування, 2003, Випуск 6. - С. 85-91.

8. Несвєтов О.О. Біологічні ресурси - природний капітал / Несвєтов О.О. // Вісник Сумського державного аграрного університету: Спеціальний випуск «Екологічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції». - Суми, 2001. - С. 356-359.

9. Попова О.Л. Еколого-економічні проблеми сталого природокористування в аграрній сфері /Попова О.Л. // Економіка АПК. - 2000. - №11. - С. 57-63.

10. Трегобчук В.М. Еколого-економічні проблеми переведення АПК на модель сталого розвитку / Трегобчук В.М. // Вісник Сумського державного аграрного університету: Спеціальний випуск: «Екологічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції». - Суми, 2001. - С. 30-33.

Размещено на Allbest.ru