Вплив бюджету на процеси нагромадження в національній економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив бюджету на процеси нагромадження в національній економіці

Розглянуто проблематику впливу бюджету на нагромадження в національній економіці. Частка ресурсів, яка спрямовується із зведеного бюджету на капітальні видатки, має тенденцію до зниження, що свідчить про звуження ролі держави в процесах нагромадження. Виявлено, що на базі оприлюднених статистичних даних та структури класифікації видатків бюджету, проблематично через відмінність підходів до узагальнення інформації, комплексно проаналізувати напрями використання капітальних інвестицій та стан дотримання відтворювальних пропорцій у сфері нагромадження. Запропоновано гармонізувати діючі на даний час підходи в статистиці та бюджеті, привести їх до єдиної порівняльної бази, що надасть можливість предметного аналізу бюджетного регулювання процесів нагромадження в економіці.

Визначальну роль у розвитку країни та забезпеченні економічного зростання відіграє процес нагромадження. Нагромадження - це використання частини додаткового продукту у складі національного доходу для забезпечення розширеного відтворення. Величина додаткового продукту, що спрямовується на цілі нагромадження в процесі розподілу та перерозподілу національного доходу, становить фонд нагромадження. Величина фонду нагромадження змінюється і залежить від пріоритетів державної політики; чинників, що визначають обсяги утворення національного доходу; наявних пропорцій розподілу національного доходу між фондом споживання та фондом нагромадження тощо. Основними напрямами використання фонду нагромадження є: приріст знарядь праці, нематеріальних активів, предметів праці, предметів споживання; створення резервів та страхових запасів. У національній економіці у ролі суб'єктів нагромадження виступають держава, державні підприємства, приватні суб'єкти господарювання. Науковий та практичний інтерес викликає питання щодо реального впливу держави на процеси нагромадження, а також проведення експертної оцінки пропорцій, що сформувалися між окремими напрямами використання державних ресурсів на цілі нагромадження.

Аналіз досліджень і публікацій

Процеси нагромадження тривалий час є предметом дослідження багатьох вчених, які детально вивчаю проблематику розподілу та перерозподілу національного доходу. У працях Є. Бем-Баверка, Ф. Кене, А. Маршалла, Дж. Мілля, Д. Рікардо, А. Сміта, Ж.Б. Сея, Н. Сеніора активізація та розширення масштабів нагромадження були названі в якості головних чинників економічного зростання.

Вивчення питань щодо теорії та головних складових економічного зростання дозволили вченим виділити основні аспекти нагромадження капіталу, зокрема пропозицію капітальних благ і попит на них, що, в свою чергу, викликало появу праць про відповідність обсягів заощаджень та інвестицій. Відомо, що витоками моделей економічного зростання є кейнсіанська теорія динамічної рівноваги та неокласична теорія економічного зростання, в яких провідне місце, відведене капіталу, але ключові аспекти в цих теоріях розуміються по-різному. Так, у працях Дж. М. Кейнса та його послідовників О. Домара, Н. Калдора, Дж. Робінсон, П. Самуельсона, Дж. Хікса, Р. Харрода, Е. Хансена, в основному, наголошувалося на поточних інвестиціях, у той час як у працях неокласиків Е. Денісона, Г. Менк'ю, Р. Солоу, Е. Фелпса ключова роль відведена загальному рівню функціонуючого капіталу в поєднанні з іншими факторами [9].

Найбільше наукових праць зустрічається у сфері нагромадження основного капіталу. Дослідження теорії і методології ролі основного капіталу в процесі суспільного відтворення здійснювалося в працях представників різних економічних шкіл: Є. Бем-Баверка, Ф. Візера, Ф. Кене, Дж. Кларка, К. Маркса, К. Менгера, Д. Рікар- до, А. Сміта, Дж. Хікса, Й. Шумпетера та інших. Також проблематиці нагромадження основного капіталу відводилася значна роль у теорії циклічної динаміки, у дослідженнях Дж. Кларка, Е. Хансена, Й. Шумпетера, С. Куз- неця, С. Сисмонді, Т. Веблена. Принципово новий етап теорії відтворення і теорії циклів заклали відомі світу українські вчені Є. Слуцький та М. Туган-Барановський, праці яких в кінці ХІХ - початку ХХ століть стали основою не лише теорії інвестиційних циклів, а й сучасної теорії синергетики. Тенденції економічного розвитку країн третього світу та перехідних економік в кінці ХХ - початку ХХІ століть створили умови для дослідження процесів нагромадження основного капіталу у взаємодії із структурними чинниками. Цим питанням присвячені праці Д. Вейля, К. Г ренджера, Д. Маккартура, Р. Енгла, Дж. Сакса, Д. Ромера, Х. Ченері, М. Бруно, Н. Картера. Українські вчені також внесли вагомий вклад у дослідження проблем нагромадження основного капіталу, серед них: В. Александрова, В. Базилевич, О. Болховітінова, А. Гальчинський, В. Геєць, А. Гриценко, П. Єщенко, М. Звєряков, Б. Кваснюк, С. Кірєєв, І. Крючкова, М. Меламед, В. Мунтіян, І. Малий, А. Ревенко, Л. Шаблиста [9]. Науковцями достатньо широко досліджено якісні та кількісні характеристики норми заощаджень, їх структури в залежності від джерел формування та секторів економіки, механізмів та напрямів конвертації в інвестиції, інституційні та інноваційні засади розвитку економіки та обсяги потреби в інвестиціях у зв'язку із пріоритетними напрями розбудови національного господарства.

Невирішені раніше частини загальної проблеми

Нагромадження капіталу - це процес перетворення додаткової вартості у капітал. В умовах розширеного відтворення частина додаткової вартості спрямовується у фонд нагромадження, а інша - споживається як дохід. Від рівня нагромадження капіталу напряму залежить розвиток продуктивних сил та створення індустріальної основи для переходу до вищого технологічного укладу. Процес нагромадження капіталу відбувається у двох основних формах: концентрації капіталу та централізації. Форма централізації означає, що державі в процесах нагромадження відводиться важлива роль. Варто підкреслити, що це здійснюється не лише шляхом проведення політики прискореної амортизації, надання податкових пільг, кредитів, а й прямої державної участі на основі виділення необхідних ресурсів із бюджету [3; 8]. Враховуючи, що фонд нагромадження у формі інвестицій (капіталовкладень) використовуєть ся для розширення сфери виробництва та соціальної інфраструктури і вагома роль тут належить державним ресурсам, актуальним є питання розроблення методо логічних підходів до аналізу і моніторингу впливу держави на процеси нагромадження.

Виклад основного матеріалу

Нагромадження в національній економіці здійснюється у формах:

а) виробничого нагромадження з метою розширення обсягів виробництва, засобів виробництва та суттєвого покращання їх якості;

б) нагромадження споживчого призначення (невиробничого) для розширення, реконструкції, оновлення житлового фонду, навчальних закладів, об'єктів куль тури, спорту, науки, лікарень; а також збільшення об сягів виробництва предметів суспільного та особистого споживання;

в) приріст резервів і страхових запасів для збільшення засобів виробництва та предметів споживання, при значених для забезпечення безперервності процесу виробництва, а також у разі необхідності подолання не звичайних ситуацій.

На нашу думку, в зв'язку із посилення ролі в сучасному суспільстві інтелектуальної праці та технологій щодо створення інноваційних продуктів, в окрему групу варто виділити нагромадження нематеріальних активів.

У сфері наукових досліджень найбільша увага при кута до процесів валового нагромадження основного капіталу. Згідно методичних пояснень Державної служби статистики України [5] валове нагромадження основного капіталу - це приріст нефінансових активів, які протягом тривалого часу використовуються в процесі виробництва. Валове нагромадження основного капіталу включає такі основні типи:

- придбання за виключенням вибуття матеріальних основних засобів: (житлових будівель, інших будівель та споруд, машин та обладнання), культивованих активів (поголів'я дорослої та продуктивної худоби, садів, виноградників та інших багаторічних насаджень), а також інших матеріальних основних засобів (бібліотечних фондів);

- придбання за виключенням вибуття нематеріальних основних засобів, що включає витрати на розвідування корисних копалин, засоби програмного забезпечення, розважальні програми, оригінали літературно-художніх творів, інші нематеріальні активи, які відносяться до основних засобів;

— витрати на поліпшення невироблених матеріальних активів, до яких належать капітальні витрати на поліпшення земель та підготовку їх до використання;

— витрати, пов'язані з передачею прав власності на невироблені активи, які включають матеріальні (природні активи, некультивовані біологічні ресурси, водні ресурси під землею) та нематеріальні активи (авторські права, патенти, ліцензії тощо).

Динаміка валового нагромадження основного капіталу в Україні показує, що відносно ВВП нагромадження основного капіталу в 2002 р. становило 19%, поступово збільшуючись до 27,5% у 2007 році. Але вже у 2009 році норма знизилася до 18%. За результатами 2012 року валове нагромадження основного капіталу становило 20% (табл. 1). Слід підкреслити, що ці пропорції значно відстають від розвинених країн, де показник нагромадження знаходиться на рівні близько 27 - 30% ВВП. Чисте нагромадження основного капіталу (різниця між валовим нагромадженням та величиною споживання основного капіталу) є значно меншим, оскільки ресурсів на нагромадження спрямовується недостатньо порівняно із величиною споживання основного капіталу (тобто амортизації).

Нагромадження основного капіталу безпосередньо залежить від джерел та обсягів фінансування капітальних інвестицій. Дані таблиці 2 свідчать, що з усіх джерел капітальних інвестицій близько 55 - 60% - це власні кошти підприємств і організацій, близько 5 - 7% - кошти державного бюджету, близько 3% - кошти місцевих бюджетів, 13 - 17% - кредити банків, 2 - 4% - ресурси іноземних інвесторів, 5 - 9% - заощадження населення. Тенденції свідчать, що нагромадження основного капіталу в Україні за рахунок бюджетних джерел значно відстає від інвестування за рахунок інших джерел. Обмеженість інвестицій з усіх джерел в основний капітал особливо помітна на тлі надзвичайно високого рівня зношеності виробничих фондів і в цілому основного капіталу. Обсяги спрямування коштів бюджету на капітальні інвестиції безпосередньо залежать від структури видатків. Залежно від економічної сутності операцій, бюджетні видатки класифікуються на поточні і капітальні. Поточні видатки пов'язані із наданням бюджетних коштів з метою закупівлі товарів і послуг для утримання економічної і соціальної інфраструктури, оплати праці державних службовців, оплати транспортних і комунальних послуг та ін.; трансферти населенню (пенсії, стипендії, допомоги, інші виплати); поточні субсидії державним і приватним підприємствам, органам влади; виплату процентів за державним боргом та ін.

Таблиця 1. Динаміка нагромадження основного капіталу в Україні

Як свідчать дані таблиці 3, на поточні видатки при падає основна частина всіх бюджетних витрат.

Капітальні видатки пов'язані із інвестуванням держави в основні фонди і нематеріальні активи, у формування державних запасів і резервів. Капітальні видатки включають витрати на нове будівництво і розвиток діючих об'єктів державної і комунальної власності (їх розширення, реконструкцію і технічне переоснащення), інвестиційні субсидії, довгострокові бюджетні кредити і державні гарантії інвесторам.

Сукупність цих видатків формує бюджет розвитку.

Таблиця 2. Капітальні інвестиції в Україні за джерелами фінансування

національний бюджет нагромадження

Таблиця 3. Структура видатків Звєдєного бюджету України у розрізі економічної класифікації, % до загальних видатків

Дані таблиці 3 показують, що в структурі видатків консолідованого бюджету переважають поточні видатки. Вага капітальних видатків у структурі видатків бюджету знижується. Якщо в 2006 році на капітальні видатки було спрямовано 14% всіх видатків, то в 2013 - лише 5,8%.

Варто підкреслити, що низький рівень фінансування капітальних видатків свідчить про споживчий характер бюджетного регулювання. У процесі дослідження нами була поставлена задача розрахувати пропорції, що сформувалися в частині капітальних видатків, тобто бюджету розвитку. Головна структурна пропорція фонду нагромадження визначається співвідношенням між фондом виробничого нагромадження і фондом невиробничого нагромадження.

Як вже відмічалося, виробниче нагромадження - це розширення обсягів виробництва, засобів виробництва й покращання їх якості. Нагромадження споживчого призначення (невиробниче) - це збільшення виробництва предметів особистого та суспільного споживання. Приріст резервів і страхових запасів - це збільшення маси засобів виробництва та предметів споживання, призначених для забезпечення безперервності процесу виробництва та непередбачених обставин. Суб'єктами нагромадження виступають: держава, державні підприємства, кооперативні та приватні підприємства, тобто всі господарюючі юридичні особи. У таблиці 4 представлено фактичні обсяги капітальних видатків, які були спрямовані на придбання основного капіталу, створення запасів та резервів, придбання землі і нематеріальних активів, капітальні трансферти.

Обсяги державних інвестицій у придбання основного капіталу є обмеженими. На цілі придбання обладнання і предметів довгострокового користування у різні роки було спрямовано 3 - 7 млрд грн., що навіть не перевищує 2% від загальних видатків зведеного бюджету. Але необхідно врахувати, що важливою пропорцією є технологічна структура капітальних вкладень. Вона відображає склад капітальних вкладень залежно від виду робіт і затрат для створення й удосконалення основних засобів. Зазначена пропорція відіграє суттєве значення для поліпшення технологічної структури капітальних вкладень проявляється через підвищення питомої ваги капітальних вкладень на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств. Але, необхідно констатувати, що розрахувати зазначені пропорції не представляється можливим. Статистичні дані та структура видатків бюджету, що офіційно оприлюднюється, згруповані за різними принципами узагальнення.

Зокрема в економічній класифікації видатків бюджету [4] закладено такі статті та під статті: служби України. - придбання основного капіталу - придбання обладнання і предметів довгострокового користування; капітальне будівництво (придбання); капітальне будівництво (придбання) житла; капітальне будівництво (придбання) інших об'єктів; капітальний ремонт; капітальний ремонт житлового фонду (приміщень); капітальний ремонт інших об'єктів; реконструкція та реставрація; реконструкція житлового фонду (приміщень); реконструкція та реставрація інших об'єктів; реставрація пам'яток культури, історії та архітектури;

— створення державних запасів і резервів;

— придбання землі і нематеріальних активів;

— капітальні трансферти - капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям; капітальні трансферти органам державного управління інших рівнів; капітальні трансферти населенню).

У Національних рахунках дані щодо нагромадження основного капіталу деталізуються у розрізі таких показників:

— матеріальні основні засоби - житлові будівлі; інші будівлі та споруди; машини та обладнання; культивовані активи; інші матеріальні основні засоби;

— нематеріальні основні засоби - витрати на розвідування корисних копалин; засоби програмного забезпечення; інші нематеріальні засоби;

— витрати на покращання матеріальних невироблених активів, включаючи землю;

— витрати, пов'язані з передачею прав власності на невироблені активи.

У статистиці капітальні інвестиції за напрямами використання представлені у розрізі таких показників:

— інвестиції в матеріальні активи - інвестиції в основний капітал (капітальне будівництво, машини, обладнання та транспортні засоби); земля; існуючі будівлі та споруди; нові будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва; довгострокові біологічні активи; інші необоротні матеріальні активи; капітальний ремонт;

— інвестиції в нематеріальні активи - програмне забезпечення та бази даних; права на комерційні позначення, об'єкти промислової власності, авторські та суміжні права, патенти, ліцензії, концесії.

Із наведених переліків групування складно зробити узагальнення окремих показників у розрізі основних напрямів використання фонду нагромадження: а) приросту знарядь праці; б) приросту предметів праці; в) приросту нематеріальних активів; г) формування резервів; д) створення страхових запасів; е) приросту предметів споживання.

Таблиця 4. Капітальні видатки Звєдєного бюджету України, млрд грн.

Крім того, на базі існуючого на даний час групування даних, неможливо на макроекономічному рівні проаналізувати пропорції в частині технологічної структури капітальних вкладень, що відображає склад капітальних вкладень залежно від виду робіт і затрат для створення й удосконалення основних засобів. Тим часом, зазначена пропорція відіграє суттєву роль для поліпшення технологічної структури капітальних вкладень. Відтворювальна структура капітальних вкладень проявляється через підвищення питомої ваги капітальних вкладень на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств. Але такі дані складно виокремити із діючої системи групування даних в статистиці та бюджетній класифікації видатків бюджету.

Перелічене свідчить про те, що на державному рівні необхідно посилити увагу до процесів нагромадження, а також впровадити механізми, які б дозволяли узагальнювати інформацію для цілей моніторингу, розрахунку та аналізу пропорцій нагромадження, а також оцінки основних напрямів використання фонду нагромадження.

Необхідно звернути увагу, що питанням нагромадження та системі фінансування капітальних видатків в розвинених країнах приділяється значна увага. Зокрема країни дотримуються принципу стійкого фінансування капітальних видатків. Такий принцип означає, що загальний обсяг капітальних вкладень повинен утримуватися в розмірі, що здатен забезпечити стабільність їх фінансування та реалізацію інвестиційних проектів у встановлені терміни. Найбільш повно цей принцип знайшов своє втілення в Кодексі раціонального фінансування капітальних видатків органами місцевого самоврядування (The Prudential Code for Capital finance in Local Authorities. CIPFA, 2003), який був ухвалений у Великій Британії в 2003 році [2].

У Кодексі сформульовано шість головних умов, які забезпечують реалізацію принципу стійкого фінансування капітальних видатків муніципальними органами влади:

плани капітальних витрат мають відповідати фінансовим можливостям протягом всього періоду

1) реалізації планів і забезпечувати вплив цих інвестицій на бюджет;

2) усі запозичення та довгострокові зобов'язання, що необхідні для реалізації планів капітальних витрат, повинні здійснюватися у рамках розумної та стійкої боргової політики;

3) інвестиційні плани мають формуватися на основі аналізу співвідношення "ціна - якість", оцінки ефективності і результативності капітальних витрат;

4) інвестиційне планування повинно здійснюватися в рамках загального планування динаміки і структури активів на рівні держави, місцевості;

5) інвестиційні плани мають бути ув'язані зі стратегічними цілями, що закладені у довгострокових програмах держави та регіонів;

6) інвестиційні плани мають бути реалістичними.

Кодекс встановив індикатори (критерії) відповідності планів капітальних вкладень власним фінансовим можливостям (борговій ємності бюджету), які мають відслідковуватися місцевими органами влади. На три роки встановлюються такі індикатори:

— співвідношення річного обсягу фінансових витрат на обслуговування боргу та чистого бюджетного доходу;

— потреби у збільшенні величини місцевих податків у зв'язку із реалізацією планів капітальних вкладень;

— потреби у збільшенні орендної плати за житло у зв'язку із реалізацією планів капітальних вкладень у житловій сфері (якщо ведеться окремий рахунок доходів житлового господарства);

— оцінка обсягу капітальних видатків;

— оцінка потреби у фінансових ресурсах для інвестиційних цілей, у тому числі обсягу потреби в залучених коштах;

— межа величини боргу, що встановлена нормативно-правовими актами;

— операційна межа величини боргу для цілей управління боргом.

Таким чином, проблемам капітальних інвестицій та нагромадженню основного капіталу необхідно приділяти значну роль.

Висновки

національний бюджет нагромадження

На даному етапі вплив бюджету на нагромадження в економіці України незначний. Частка ресурсів, яка спрямовується із зведеного бюджету на капітальні видатки, має тенденцію до зниження. Проте зміна про порцій бюджетних ресурсів у бік збільшення частки капітальних видатків, спроможна позитивно вплинути на розвиток економіки, інноваційну активність, модернізацію суспільства [1; 6; 7].

У результаті проведеного дослідження виявлено, що на базі оприлюднених статистичних даних та структури класифікації видатків бюджету, через відмінність підходів до узагальнення інформації, проблематично комплексно проаналізувати напрями використання капітальних інвестицій та стан дотримання відтворювальних пропорцій в сфері нагромадження. Виходячи з цього, доцільно гармонізувати діючі на даний час підходи з відображення та деталізації показників в статистиці та бюджеті, привести їх до єдиної порівняльної бази, що надасть можливість детально аналізувати стан бюджетного регулювання процесів нагромадження та вплив на них держави. Необхідно на базі діючої економічної класифікації видатків бюджету та відтворювальної структури видатків, яку нами рекомендується додаткового ввести до діючих відомчої, функціональної та економічної структури видатків бюджету, розробити детальну класифікацію напрямів використання капітальних ви датків, яка б дозволила аналізувати стан відтворювальних пропорцій в сфері нагромадження.

Як показав світовий досвід, для індустріального розвитку держави важливим є дотримання пропорцій в частині технологічної структури капітальних вкладень, які відображають склад капітальних вкладень залежно від виду робіт і затрат для створення й удосконалення основних засобів. Зазначені пропорції відіграють суттєву роль у поліпшенні технологічної структури капітальних вкладень. Відтворювальна структура капітальних видатків проявляється через підвищення питомої ваги капітальних вкладень на технічне переозброєння і ре конструкцію діючих підприємств. Але такі дані сьогодні складно виокремити із діючої системи групування та узагальнення показників в статистиці та бюджеті. Тому необхідно розробити заходи з удосконалення системи кодифікації показників та принципів їх деталізації. Це дозволить більш широко діагностувати процеси нагромадження та розробляти відповідні заходи впливу.

Література

національний бюджет нагромадження

1.Закон України від 8.09.201 1 № 3715 "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" [Елек тронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.Za- kon1.Rada.gov.ua

2.Принцип устойчивого финансирования капиталь ных расходов. (The Prudential Code for Capital finance in Local Authorities. CIPFA, 2003) [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www. geoims.com/ teoreticheskie-osnovy-obshhestvennyx-finansov/teoriya

3.Молдован О.О. Щодо вдосконалення бюджетно-податкових інструментів стимулювання інноваційної діяльності в Україні. Аналітична записка / О.О. Молдован, О.О. Єгорова / Національний інститут стратегічних досліджень [Електронний ресурс].

4.Постанова Верховної Ради України від 12 липня 1996 року № 327 "Про структуру бюджетної класифікації України" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. zakon1.Rada.gov.ua

5.Про затвердження Методичних рекомендацій щодо складання рахунку капіталу за інституційними секторами економіки (Методичні рекомендації, разд.2) / Наказ Державного комітету статистики України від 12.12.2008 № 498. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.Zakon1.Rada.gov.ua

6.Пріоритети інвестиційної політики у контексті модернізації економіки України / Аналітична доповідь [Текст] / Національний інститут стратегічних дослід жень / А.П. Павлюк, Д.С. Покришка, Я.В. Белінська.

Размещено на Allbest.ru