Реалізація функцій соціальної відповідальності бізнесу на підприємствах агропродовольчої сфери

Key words: social responsibility, the concept of social responsibility, social interests, agribusiness, strategic development functions.

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Сучасні процеси розвитку соціально орієнтованої ються істотними змінами у соціальній та економічній економіки, пошук нових підходів до ведення бізнесу, сферах діяльності підприємств. Будь-яке підприємство агропродовольчої сфери прагне до максимальної економічної ефективності, але разом з тим набуває поширення діяльність підприємств, спрямована на зниження соціальної напруженості, поліпшення якості життя населення, захист навколишнього середовища, участь у вирішенні соціальних проблем спільноти. Це свідчить про зростання значимості соціальної відповідальності бізнесу. Соціальна відповідальність стає інструментом підвищення репутації підприємства, довіри з боку суспільства, інвестиційної привабливості, капіталізації та конкурентоспроможності підприємств.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ПУБЛІКАЦІЙ

Питання розвитку теорії та практики соціальної відповідальності бізнесу знайшли висвітлення в роботах зарубіжних та українських вчених: О.В. Черних, А. Алексєєва, А.Є. Гессен, С. Деркач, Т.С. Смовженко, А.Я. Кузнєцова, О.Б. Сівак, А.М. Колот, Г. Боуен, П. Друкер, А. Керолл, М. Мескон. Серед українських вчених цієї проблеми в різних її контекстах присвятили свої дослідження І.Ю. Г ришова, Т.С. Шабатура, О.Г. Чирва, И.О. Крюкова, Т.Н. Гнатьева, О.В. Митяй, наукові розробки яких в аспектах формування інноваційного потенціалу підприємств, фінансового забезпечення їх стратегічного розвитку, державну підтримку інноваційного розвитку підприємств аграрного сектора і т.д. базуються на досвіді зарубіжних країн і моделях соціальної відповідальності [1 --10].

МЕТА СТАТТІ

Метою даної публікації є висвітлення та обґрунтування авторського бачення значення та функцій соціальної відповідальності у сфері агробізнесу.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Науково-технічний прогрес і швидке оновлення знань, які лежать в основі нових, більш сучасних технологій, ведуть до інтелектуалізації виробництва і вимагають збільшення витрат на підготовку та утримання висококваліфікованої робочої сили. Бізнес змушений прийняти на себе значну частину цих витрат, оскільки його власний розвиток знаходиться в прямій залежності від якості та можливостей людського капіталу, а підприємства агропродовольчої сфери не є виключенням у такому розвитку ситуації. Інтелектуалізація людського капіталу призвела до появи нової парадигми взаємовідносин, заснованої на соціальній відповідальності бізнесу. Розширення і поглиблення ринкових відносин в умовах глобалізації світової економіки, зростання конкуренції зумовили наявність додаткових витрат, мінімізувати які можливо на основі узгодження інтересів між усіма основними учасниками ринкових відносин: бізнесом, державою та суспільством. У цих умовах бізнес змушений брати на себе відповідальність за певні напрями розвитку суспільства, безпосередньо не пов'язані з його господарською діяльністю (екологія, соціальні програми тощо).

Дослідження об'єктивних основ і форм реалізації соціальної відповідальності бізнесу в агропродовольчій сфері пов'язане з необхідністю визначення функцій та тенденцій розвитку. Соціальна відповідальність бізнесу як найважливіший механізм задоволення інтересів суб'єктів ринку реалізує своє значення через призму функцій (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Основні функції соціальної відповідальності бізнесу в аграрній сфері

агропродовольчий соціальний відповідальність аграрний

Нормативне регулювання діяльності агропродовольчої сфери повинно бути спрямоване на формування сприятливого середовища і реалізовуватися відповідними загальнодержавними, регіональними та місцевими органами влади з метою узгодження інтересів держави, бізнесу та громади на основі соціальної відповідальності. Реалізація нормативної функції передбачає закріплення чітких правових гарантій, які б забезпечували свободу і захист підприємців; розроблення актів, спрямованих на правове забезпечення соціальної взаємодії, а також на вдосконалення діючих правових інструментів, важелів, що регулюють діяльність бізнесу в аграрній сфері, з метою усунення суперечностей, що можуть гальмувати розвиток соціальних ініціатив. Нині в Україні у сфері соціально-економічних відносин діють різноманітні галузеві, державні та міжнародні нормативні документи. Вони є базою для розвитку та визначають умови реалізації соціальної відповідальності бізнесу.

Нормативні документи не тільки відображають сталу бізнес-практику, але й представляють інтереси певних груп заінтересованих осіб -- держави, споживачів, незахищених верств населення, бізнес-партнерів тощо.

Вони стосуються різних аспекті соціальної відповідальності бізнесу і дедалі більшою мірою впливають на господарську діяльність підприємства. З метою розробки рекомендацій для управління соціально відповідальною діяльністю підприємства теоретичний і практичний інтерес становить систематизація таких нормативних документів з урахуванням їх ієрархії, юридичної сили та сфери впливу [10].

Виконання нормативної функції фактично визначає юридичну відповідальність. На думку деяких авторів [11, с. 143], організація, яка підкоряється всім законам і нормативам, поводить себе юридично відповідально, але вона не обов'язково буде також вважатися соціально відповідальною. Проте, на нашу думку, компанія, яка виконує загальнообов'язкові вимоги нормативних документів, уже відповідає мінімальному рівню соціальної відповідальності суб'єктів господарювання, зокрема у сфері агробізнесу.

Інтенсифікація споживчого впливу на функціонування бізнесу, поглиблення ролі ринкової поведінки, що орієнтована на споживача, посилення конкурентної боротьби, функціонування аграрного сектору в умовах ресурсних обмежень, в тому числі інвестиційних, вимагають формування якісно нової парадигми нарощування ринкової вартості бізнесу. Відповідно до сучасних ринкових умов здійснення ефективної операційної діяльності підприємством є безумовно визначальним, однак не достатнім параметром для тривалого стабільного розвитку та досягнення високої загальної соціально-економічної ефективності. З огляду на це, значна роль відводиться соціальній відповідальності у формуванні ринкового образу підприємства, який має бути привабливий для усіх учасників ринкових відносин, як якісного фактору підвищення ринкової вартості бізнесу.

Функція раціоналізації та ефективності реалізується через окупність соціальних інвестицій та раціональне спрямування ресурсів з метою досягнення економічного та соціального ефекту. Ресурсами соціальних інвестицій можуть виступати: кошти суб'єктів господарювання, державних бюджетів різних рівнів, бюджетів місцевого самоврядування, інвестиції, кредити, кошти позабюджетних фондів і кошти громадян.

Однією з основних цілей державного регулювання бізнесу є розширення кола його соціальних функцій. Цього можливо досягти використовуючи як прямі, так і не прямі методи державного регулювання в аграрній сфері (на основі прийнятих законодавчих актів, на яких грунтуються дії виконавчої влади або за допомогою використання економічних фінансових важелів -- податків, кредитів, відсотків, пільг тощо).

Діяльність у сфері соціальної відповідальності потребує систематизації для визначення стимулюючих факторів розвитку соціальної відповідальності та існуючих перешкод з метою їх усунення. Збір інформації можуть здійснювати інформаційно-аналітичні підрозділи органів влади або науково-дослідні установи, вищі навчальні заклади, консалтингові фірми, аналітичні центри тощо.

Економічне зростання лише тоді має сенс, коли супроводжується адекватними соціальними перетвореннями, покращуючи важливі соціально-економічні показники. Соціальна відповідальність бізнесу реалізує соціальні інтереси суспільства, досягаючи при цьому економічних конкурентних переваг у власній діяльності.

Функція мотивації реалізується через зміщення основних інструментів завоювання ринків в умовах їх насиченості у площину динамічної технологічної і організаційної конкуренції на основі інновацій, які дають можливість економити ресурси в процесі виробництва, експлуатації та споживання, на основі залучення інвестицій.

Відповідальність суб'єкта господарювання певною мірою відображає його залежність від соціального оточення, суспільства і держави. Водночас відповідальність суб'єкта пов'язана із залежністю від існуючих умов діяльності. У результаті така залежність сприймається ним як визначальний мотив для прийняття рішень і виконання цілеспрямованих дій. Вимоги держави, соціального оточення та суспільства до суб'єкта господарювання дістають певне вираження. Перш за все, вони розкриваються через моральні принципи і правила, які мають неформальний характер, не затверджені у законодавчому порядку, але, попри це, впливають на формування стандартів ділової етики. Такі стандарти слугують важливим орієнтиром для підприємства. Характер ділової етики зумовлює відповідальність за порушення чи недотримання вимог, встановлених угодою між заінтересованими особами, або за невиконання зобов'язань, взятих на себе певною стороною в односторонньому порядку (наприклад, постачальниками перед покупцем) [12, с. 86].

Успішна реалізація концепції соціальної відповідальності спрямована на створення умов для соціального розвитку в інтересах бізнесу, суспільства і держави, вимагає ефективних скоординованих дій усіх суб'єктів соціальної взаємодії. Соціальна відповідальність бізнесу має реалізовуватись і у внутрішній системі діяльності організації, і в підтримці місцевої громади, і в здійсненні благодійної діяльності.

Необхідною умовою забезпечення сталого розвитку суспільства та важливою обов'язковою складовою соціальної відповідальності бізнесу є екологічна відповідальність, яка реалізується через дотримання превентивного підходу до екологічних проблем, ініціативи спрямовані на підвищення відповідальності за стан навколишнього середовища, розвиток та поширення безпечних технологій. Екологічна політика суб'єкти підприємництва має носити упереджу вальний характер в частині недопущення шкоди довкіллю, бути спрямована на збереження іміджу бізнесу щодо дотримання законів, виконання зобов'язань з природоохоронної діяльності.

ВИСНОВКИ