Моделювання ресурсного забезпечення продуктивності металургійних підприємств України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МОДЕЛЮВАННЯ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ МЕТАЛУРГІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Є.В. Васильцов,

аспірант, ДВНЗ "Криворізький національний

Представлено авторську логіку моделювання процесів ресурсного забезпечення продуктивності промислових підприємств, що враховує внутрішні і зовнішні фактори впливу та забезпечує високий рівень інформативності як за функціональними сферами, так і за ресурсними факторами. Розширено спектр детермінант, що формують продуктивність компанії. Виокремлено ієрархічні рівні продуктивності: стратегічний, фінансовий, операційний. Обґрунтовано, що продуктивність на операційному рівні розкривається крізь призму традиційних підходів; на фінансовому -- формується відношенням доданої вартості підприємства до величини функціонуючого капіталу; на стратегічному -- визначається цінністю для стейкхолдерів. Встановлено причино-наслідкові зв'язки між базовими конструктами продуктивності підприємства. Ідентифіковано пріоритетні сфери ресурсного забезпечення на кожному ієрархічному рівні продуктивності. Представлено структурну декомпозицію факторів продуктивності за ієрархічними рівнями. Здійснено імплементацію пропонованої моделі ресурсного забезпечення продуктивності в практику діяльності металургійних підприємств. Доведено, що основою підвищення продуктивності підприємства є здатності та компетенції, пріоритетний вплив на які є визначальними для вітчизняних металургійних підприємств з точки зору забезпечення її зростання на виробничому та операційному рівнях.

Key words: performance, strategic level, financial level, operational level, value, stakeholders, capital, resource factors, ability, competence.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

Базисна теорія продуктивності підприємства визнається цінною для суспільства, якщо її основні висновки та змістовні положення визначають ядро сучасної управлі нської філософії бізнесу в сучасному конкурентному середовищі та уможливлює ідентифікацію нових явних і "прихованих" резервів її зростання. В умовах розвитку інноваційної економіки, коли визначальними в процесах формування економічних результатів бізнес-структур стають інтелектуальні, знаннєві та інформаційні ресурси виникає необхідність трансформації традиційних підходів до визначення продуктивності підприємств, що пов'язано з їх змістовною обмеженістю щодо встановлення причин- но-наслідкових зв'язків, які пояснюють логіку оцінювання та аналізу основних детермінант та параметрів забезпечення продуктивності на різних ієрархічних рівнях функціонування.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ

Проблематика оцінювання та аналізу продуктивності підприємства в досить різних аспектах висвітлена в наукових працях М. Абрамовица, С. Ейлона, З. Грилеха, Б. Голда, Д. Кендрика, К. Куросави, А. Лоурола, Ю. Сьозана, Я. Тинбергена, Д. Синка, Я. Стиглера, С. Фабриканта, Р. Солоу, Д. Юргенсона. Сучасні науковці С. Волошина, О.Морозова, О. Криворучкіна, Л. Соколова в своїх наукових публікаціях розвивають методичний та аналітичний базис теорії продуктивності підприємства, однак не враховують основних результатів сучасних управлінських концепцій, які є домінуючими в теорії та практиці господарювання підприємств, що принципово не відрізняє їх погляди від класичних.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ Враховуючи розширене трактування основних детермінант формування продуктивності в контексті основних висновків сучасних концепцій стратегічного менеджменту представимо авторську логіку моделювання процесів ресурсного забезпечення продуктивності вітчизняних металургійних підприємств з урахуванням специфіки їх галузевої діяльності та тенденцій розвитку ринкового середовища.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

підприємство продуктивність забезпечення ресурсний

Економічна логіка вимірювання продуктивності базується на визначенні співвідношення результатів та витрат праці або капіталу. Традиційно в сучасній економічній літературі результатна складова вимірюється на основі продукції, витратна -- сукупними витратами факторів виробництва. З кінця ХХ ст. в науковій економічній літературі активно поширюється думка про те, що продуктивність доцільно визначати не лише на основі продуктивної праці, а і враховувати управлінський аспект. Так,

П. Страссман, аргументуючи доцільність визначення продуктивності управлінської праці, пропонує вимірювати її на основі методу доданої вартості [1]. Але і П. Страссман і сучасні науковці [2; 3; 4], що досліджують проблематику продуктивності в якості результату розглядають додану вартість продукції, що випускає підприємство. Ми дотримуємось загальної логіки визначення продуктивності підприємства на основі доданої вартості, що формується капіталом, продуктивною та управлінською працею, але, враховуючі результати сучасних управлінських концепцій менеджменту, обгрунтуємо доцільність змістовного розширення детермінант, що формують продуктивність підприємства.

Відповідно до сучасної парадигми теорії стратегічного менеджменту економічним результатом особливої (неповторної) поведінки підприємства є цінність, яка формується на всіх етапах ланцюга М. Портера (логістика, виробництво, збут, маркетинг, допоміжні процеси і т.д.). Цільовими змінними величинами стратегічного процесу розглядають цінність, яка пропонується клієнтам та ринок, в якості змістовних змінних величин виступають ресурси, які об'єднуються у нові унікальні комбінації та забезпечують конкурентні переваги підприємства. Зміщення акценту з продукції на цінність зумовлена полікретиріальністю цільової функції підприємства (забезпечення інтересів усіх зацікавлених осіб (stakeholders theory). Таким чином, розвиток ресурсних концепцій та концепції зацікавлених осіб зумовили зміни в оцінці економічних результатів підприємства. Тобто відбувається зміщення акценту від продукції, що задовольняє потреби споживачів до цінності для стейкхолдерів. Розглядаючи дану особливості в контексті забезпечення продуктивності підприємства на стратегічному рівні (Wstrat), логіка її формування набуває наступного вигляду (формула 1):

Застосування даної логіки передбачає, що і підприємство і стейкхолдери очікують, що їх зусилля призведуть до отримання вигід, які будуть не менше цінності витрачених сил і часу, та діють виходячи з відповідності фактичних результатів цим очікуванням, намагаючись максимізувати відповідні цінності (формула 2).

де Хк

підприємство;

r -- цінність (доходність) використання ресурсу к підприємством;

Х./ -- натуральний обсяг ресурсу і, переданого підприємством;

ро/ -- цінність (ціна) ресурсу і для підприємства;

К -- кількість найменувань отриманих ресурсів;

L -- кількість найменувань переданих ресурсів;

d0 -- ставка дисконтування;

N -- тривалість прогнозного періоду.

Дотримання стратегічного підходу до визначення продуктивності підприємства зумовлює доцільність зміни концептуального підходу до її оцінювання на фінансовому рівні. Так, відповідно до базової логіки визначення продуктивності на основі відношення доданої вартості до витрат праці і капіталу пропонуємо розглянути продуктивність підприємства на фінансовому рівні (Wf.) як відношення доданої вартості підприємства до величини функціонуючого капіталу (формула 3).

Із загальної сукупності показників, що дозволяють оцінити додану вартість підприємства (MVA -- додана ринкова вартість, SVA -- акціонерна додана вартість, CVA -- додана вартість дисконтованого грошового потоку, EVA -- економічна додана вартість) вважаємо за доцільне зупинитися на показнику економічної доданої вартості, як такого, що

простотою розрахунку та має високий рівень змістовного наповнення з точки зору використання як детермінанти формування продуктивності підприємства. Економічна додана вартість розкриває економічну природу підприємства як організаційної форми капіталу, що створює вартість, а прирощення вартості підприємства відбувається за рахунок забезпечення конкурентних переваг бізнесу, інноваційно-інвестиційної активності та економічної стійкості. Тобто економічна додана вартість, сформована з урахуванням рівня продуктивності усіх етапів (бізнес-про- цесів, функціональних сфер), що задіяні у ланцюжку створення цінності підприємства.

Математичні перетворення формули 3 дозволять отримати наступний прикладний аналітичний інструмент щодо вимірювання продуктивності підприємства на фінансовому рівні:

де Cap -- величина функціонуючого капіталу;

Recon -- коефіцієнт економічної рентабельності за чистим прибутком;

WACC -- коефіцієнт середньозважених витрат на капітал;

Spredpod -- спред продуктивності капіталу.

Даний підхід до визначення продуктивності підприємства дозволяє чітко ідентифікувати резерви її зростання не тільки в фінансовій функціональній сфері, а і операційній. Це пов'язано, перш за все, з формуванням прибутковості функціонуючого капіталу, яке на промислових підприємствах пріоритетним чином здійснюється у сфері виробництва.

Щодо визначення продуктивності на виробничому та операційному рівні (Wpper), то її визначення цілком розкривається на основі традиційних підходів, які описані в сучасній економічній літературі. Тобто, загальна економічна логіка може бути представлена у вигляді (формула 5)

Вимірювання показників продукції та витрат ресурсних факторів може диференціюватися залежно від кінцевого призначення результатів аналізу продуктивності, наявності вихідної інформації, можливостей порівняння і т. ін. Основне призначення операційного аналізу продуктивності підприємства полягає у визначенні резервів її зростання, які в свою чергу формують потоки доданої вартості та сукупної цінності підприємства.

підприємств вибірки, бо їх експортоорієнтованість зумовлює необхідність постійного моніторингу параметрів розвитку основних конкурентів та адаптацію до динамічних змін відповідних ринків збуту.

ВИСНОВКИ

Результати оцінювання продуктивності досліджуваної вибірки на стратегічному рівні, яка мала зростаючу тенденцію у 2014--2018 рр., підтвердила робочу гіпотезу наукового дослідження, яка полягала у тому, що основою підвищення продуктивності підприємства є здатності та компетенції, пріоритетний вплив на які є визначальними для вітчизняних металургійних підприємств з точки зору забезпечення її зростання на виробничому та операційному рівнях. Пошук можливостей зростання продуктивності металургійних підприємств актуалізує проблематику розвитку управлінських та організаційних навичок, які є базисом реалізації стратегії технологічної модернізації, переформатування існуючих бізнес-моделей, зміни системи мотивації. Тенденції розвитку світового ринку залізорудної продукції, зміна конкурентних передумов ведення гірничо-металургійного бізнесу сформували нову стратегічну логіку розвитку відповідних підприємств, в основі якої закладено пріоритетність динамічних здатностей, без яких стає неможливим зростання продуктивності існуючої ресурсної бази та забезпечення її відповідності світовим технологічним параметрам сучасного гірничо-металургійного виробництва.

Узагальнюючи результати вдосконалення концептуального підходу до визначення продуктивності підприємства, сформуємо ієрархічну модель її ресурсного забезпечення, яка унаочнена на рисунку1. Основними перевагами даної моделі є наступні:

— чітко виділені ієрархічні рівні та причинно-наслідкові зв'язки між базовими конструктами продуктивності підприємства;

— дозволяє ідентифікувати пріоритетні сфери ресурсного забезпечення результатної складової продуктивності;

— враховує весь спектр як внутрішніх, так і зовнішніх факторів впливу та забезпечує високий рівень інформативності щодо продуктивності підприємства як за функціональними сферами, так і ресурсними факторами;

— є універсальною та має практичну цінність з точки зору інформативної насиченості та адекватності інтерпретації отриманих результатів для підприємств незалежно від виду промислової діяльності.

Імплементація пропонованої моделі ресурсного забезпечення продуктивності в практику діяльності металургійних підприємств зумовила необхідність структурної деком- позиції факторів продуктивності за ієрархічними рівнями як представлено на рисунку 2.

Враховуючи заявлені менеджментом досліджуваних металургійних підприємств інвестиційні програми, які спрямовані на якісні зміни технологічного процесу відповідно до параметрів сучасного виробництва та з урахуванням реалізації першочергових заходів екологічного характеру було зроблено прогнозування змін базових параметрів продуктивність утворюючих факторів та прогнозне оцінювання зміни продуктивності підприємств вибірки (табл. 1).

Продуктивність досліджуваної вибірки підприємств на стратегічному рівні, за умови їх розвитку на інноваційній основі має тенденцію до зростання. Порівняння отриманих значень з рівнем продуктивності 2012 р. не має сенсу, бо відсутні вихідні дані щодо розрахунку сукупної вартості для досліджуваної вибірки підприємств, а металургійні підприємства у 2012 р. були збитковими, що дозволяє говорити про порівняно більш низьке значення їх сукупної вартості та продуктивності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Information Payoff: The Transformation of Work in the Electronic Age / Front Cover. Paul A. Strassmann. Free Press, 1985 -- Business & Economics -- 298 p.

2. Синк Д.С. Управление производительностью: планирование, измерение и оценка, контроль и повышение Пер. с анг. / Д.С. Синк. -- М.: Прогресс, 1989. -- 528 с.

3. Kurosava K. Structural approach to the concept and measuzement of productive / K. Kurosava // Keitei Shishi Economic J. of Nichon Univ. -- Vol. 50. -- № 2.2. -- 1980. -- Р. 96--135.

4. Криворучкіна О.В. Сучасні підходи до оцінювання продуктивності підприємства / О.В. Криворучкіна // Стратегія економічного розвитку України: зб. наук. праць. -- 2012. -- № 31. -- С. 145 -- 154.

REFERENCES

1. Strassmann, P.A. (1985), Information Payoff: The Transformation of Work in the Electronic Age, Business & Economics, New York, USA.

2. Sink, D.S. (1989), Upravlenie proizvoditelnostyu: planirovanie, izmerenie i otsenka, kontrol i povyishenie, [Performance management: planning, measurement and evaluation, control and improvement], Progress, Moskva, Russia.

3. Kurosava, K. (1980), "Structural approach to the concept and measuzement of productive", Keitei Shishi Economic J. of Nichon Univ, vol. 50, № 2.2, pp. 96--135.

4. Krivoruchkina, О. (2012), "Modern approaches to evaluating the performance of the enterprise", Strategiya ekonomichnogo rozvytku, vol. 31, pp. 145 --154.

Размещено на Allbest.ru