Прямі іноземні інвестиції: національний і міжнародний аспект

Размещено на Allbest.ru

У статті на основі узагальнення теоретичних засад іноземного інвестування досліджено стан та перспективи розвитку відносин з приводу залучення іноземних інвестицій, проаналізовано світовий досвід та окреслено основні напрями вдосконалення механізму залучення прямих іноземних інвестицій в Україні.

Ключові слова: прямі іноземні інвестиції, інвестори, інвестиційний клімат, інвестиційна привабливість.

Постановка проблеми. Іноземні інвестиції є важливим ресурсом функціонування й розвитку економіки, особливо країн, що розвиваються, які не мають у достатніх обсягах власного капіталу. Світова практика свідчить про те, що іноземні інвестиції є не тільки джерелом фінансування виробництва, але і його нарощування на основі чинників інтенсифікації, модернізації інновацій, підвищення ефективності використання ресурсів і менеджменту.

Аналіз останніх досілджеь і публікацій, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Даній проблематиці приділяли увагу чимало вітчизняних науковців, а саме: В. Антонов [1], Л. Галан [2], Т. Гринів [3], М. Диха і А. Руденко [5], Т. Заяць [6], В. Марцин [11], В. Мотриченко [12], А. Пересада, С. Онікієнко і Ю. Коваленко [15], Я. Ромусік [16], В. Типанов [17], Л. Чернишова [19] та інші. Проте, не зважаючи на чисельні праці науковців та їх значний вклад у дослідження даної проблеми, подальшого дослідження потребує механізм залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України з урахування світового досвіду. Зокрема, варто приділити увагу подальшому підвищенню ефективності залучення прямих іноземних інвестицій. Наразі відсутні чіткі напрями підвищення інвестиційної привабливості країни з урахуванням міжнародного досвіду, та шляхи активізації залучення іноземних інвестицій в Україну. Дисбаланс за показниками залучення прямих іноземних інвестиції, який спостерігається в розрізі країн світу, зумовив дослідження тенденцій залучення інвестицій.

Мета статті. Метою статті є: оцінка стану та проблем залучення іноземних інвестицій в економіку України; дослідження динаміки і структурного розподілу світових та вітчизняних потоків прямих іноземних інвестицій; виявлення дисбалансів і розроблення рекомендацій щодо економічної політики їх нівелювання; аналіз інвестиційного клімату в Україні як основного чинника активізації інвестиційних процесів в Україні; окреслення основних напрямів підвищення інвестиційної привабливості економіки України та активізації залучення іноземних інвестицій в Україну.

Виклад основного матеріалу. Сучасна світова та національна економіка не може успішно розвиватися без залучення іноземних інвестицій. Чимало країн світу активно інвестують кошти в економіку інших країн, одержуючи певні прибуки і розвиваючи їх окремі галузі народного господарства. Варто зазначити, що іноземні інвестиції - вкладання капіталу іноземними юридичними і фізичними особами й іноземними державами, міжнародними урядовчими і неурядовими організаціями [15]. У наукових колах вони ототожнюються з прямими іноземним інвестиціями (ПІІ), які у сучасних умовах розвиваються швидше за внутрішні інвестиції та зовнішню торгівлю, темпи їх зростання випереджують темпи зростання світового ВВП. Вони стали головним чинником глобалізації світової економіки.

Стосовно ситуації в Україні, уповільнення залучення обсягів іноземних інвестицій зумовлене не лише тим, що вітчизняна економіка стала менш привабливою для іноземних інвесторів, але й тим, що багато цих інвесторів під час кризи спрямували свої кошти на внутрішні ринки для підтримання економіки своїх країн і різко скоротили інвестиційні вкладення за кордон [3, c. 70]., а деякі інвестори взагалі призупинили реалізацію інвестиційних проектів на певний час.

Обсяг прямих інвестицій (акціонерного капіталу) з України в економіку країн світу на 1 жовтня 2013 р. становив 6, 568 млрд дол., у т. ч. у країни ЄС - 6, 062 млрд дол. (92, 3% загального обсягу), у країни СНД - 409, 9 млн дол. (6, 2%), в інші країни світу - 96, 1 млн дол. (1, 5%) [9]. Дана тенденція пов'язана з більшою розвиненістю країн ЄС, загальною макроекономічною ситуацією. Серед країн СНД найбільшою інвестиційною активністю відрізняється лише Росія, відповідно решта країн характеризується нестабільним вкладанням коштів.

Відповідно, загальні обсяги прямих інвестицій з країн Європейського Союзу, спрямовані в Україну, різко відрізняються від обсягів інвестицій, які надходять із країн СНД [8]. Проте, варто відмітити тенденцію до зменшення надходження ПІІ з ЄС.

Відповідно, у випадку скорочення інвестицій від ЄС як основного іноземного інвестора це негативним чином відобразиться на темпах розвитку національної економіки, а саме може призвести до зниження капіталізації вітчизняного фондового ринку та викличе інвестиційний голод у фінансово- кредитних установах, які, у свою чергу, зменшать обсяги кредитування реального сектору економіки [19, с. 88].

Варто відмітити, що у 2012 році темпи зростання ПІІ в економіку України становили 110, 3%, отже, даний показник навіть не досяг докризового рівня [16, с. 3].

За даними Держстату, у І кварталі 2013 року в економіку України іноземними інвесторами вкладено 1559, 7 млн дол. США прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу), що становить 176, 2% до відповідного періоду 2012 року [9].

За даними НБУ, за період з січня по серпень 2013 року обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну зменшився на 41, 4% до 2, 513 млрд дол. США проти 4, 283 млрд дол. США за відповідний період минулого року [13].

Показник інвестиційної привабливості України, який підраховує Європейська бізнес-асоціація, після обвалу в першому кварталі поточного року до мінімуму в 2, 12 пункту зріс у другому кварталі до 2, 16 пунктів [18].

Отже, проаналізувавши ситуацію в Україні доречним є звернення до аналізу світового досвіду залучення іноземних інвестицій. Що стосується ситуації в Європі, то як зазначається у звіті «Європейський інвестиційний монітор» Emst&Young, незважаючи на рецесію, має місце лише помірне скорочення ПІІ на 3% у 2012 році [7]. Тим не менш, дані показники залишаються вищими за докризовий період.

Розглядаючи питання створення інвестиційних проектів, Великобританія в черговий раз взяла на себе ініціативу щодо ПІІ: зі збільшенням на 3% з кількістю в 697 проектів у 2012 році, Німеччина тепер на другому місці із кількістю - 624 проекти. На третьому, четвертому та п'ятому місцях знаходяться Франція, Іспанія та Бельгія із кількістю проектів 471, 274 та 153 відповідно.

У Центральній і Східній Європі Польща випереджає Росію (128), щоб стати провідною країною для прямих іноземних інвестицій. Польща мала найбільше зростнання на 22% у 2012 році серед країн регіону, залучаючи 148 проектів. В Україні ж кількість і обсяги проектів знизились у два рази (рис. 2). Європейці, як і раніше, впевнені у своїх сусідах, оскільки вони сприяли більш половині всіх надходжень європейських ПІІ - сім європейських країн, на чолі з Німеччиною (406), Великобританія (255), Францією (198) і Швейцарією (184) були в числі 10 кращих інвесторів регіону [7].

Щодо створення нових робочих місць, за результатами порівняльного аналізу впливу прямих іноземних інвестицій на створення та модернізацію робочих місць у країнах Центральної та Східної Європи, Україні належать останні рейтингові позиції - її частка в інвестиційних проектах становить лише 4% при питомій вазі у створених робочих місцях на рівні 1, 8% (7, 5 тис. робочих місць). Спостерігається істотне відставання від європейських країн, зокрема Польщі. За досліджуваний період у Болгарії, Туреччині та Сербії було створено у 2, 4-3, 4 рази більше робочих місць за рахунок іноземних інвестицій, ніж в Україні [6, с. 56].

За деякими оцінками, збільшення ПІІ спостерігалося за трьома групами країн - розвинутими, країнами, що розвиваються, і з перехідною економікою [6, с. 5]. Так, якщозбільшення ПІІ у країнах, що розвиваються, і у транзитивних країнах відбувалося, головним чином, за рахунок збільшення нових проектів, то зростання ПІІ у розвинутих країнах було обумовлено переважно транснаціональними злиттями та поглинаннями ТНК.

Відзначається також, що у короткостроковій перспективі найбільш сприятливими регіонами для залучення ПІІ будуть країни Азії (Китай, Сінгапур, Індія) і Латинської Америки, тобто відбувається певний структурний зсув у напрямі ринків, що розвиваються (рис. 3). Основними перевагами даних регіонів є: невисокі витрати на оплату праці, низький рівень екологічних стандартів, відносно стабільні умови функціонування для іноземних компаній та сприятливе інвестиційне законодавство [17, с. 82].

Наразі іноземні інвестори значним недоліком інвестиційного середовища України вважають правову, політичну та економічну непередбачуваність, відносять її до країн із підвищеними інвестиційними ризиками та вказують на неефективну дієздатність механізмів забезпечення ринкових прав і свобод іноземних інвесторів, захисту їхній майнових прав та інтересів [21].

За результатами укладання Світовим банком та Міжнародною фінансовою корпорацією рейтингу, який має назву «Doing business», Україні вдалося піднятися у 2013 р. на 25 позицій, таким чином зайнявши 112 позицію серед 189 можливих [20]. При цьому констатується наявність чималої кількості перешкод у бізнес середовищі, що створюють перешкоди для його нормального функціонування та розвитку. Серед проблемних показників, які були враховані в рейтингу, є: захист прав інвесторів, ведення міжнародної торгівлі та сплата податків.

В останні роки у практичній та теоретичній діяльності експерти та науковці приділяють значну увагу проблемам побудови ефективної системи залучення іноземних інвестицій. Водночас чинної уваги заслуговує питання інвестиційного клімату нашої держави, який характеризується низькою привабливістю. Таку незадовільну ситуацію фахівці пов'язують з нестабільною політичною ситуацією, комбінацією легальної та тіньової економіки, недовірою між бізнесом і владою та впливом світової кризи. Потенційний інвестор не буде зацікавлений вкладати гроші в країну з високим рівнем корупції, з нестабільною політичною ситуацією та з низькою інвестиційною ефективністю.

Невисокі темпи приросту ПІІ в українську економіку за останні роки, пояснюються наступними причинами:

остання фінансово-економічна криза, яка значно вплинула на доступ українських підприємств і банків до зовнішнього кредитування;

значний відтік капіталу нерезидентів з української економіки, який спровокував дефіцит коштів на внутрішньому фінансовому ринку, що

значно обмежило пропозицію інвестиційних об'єктів для продажу потенційним інвесторам;

нестабільність макроекономічної ситуації в цілому, яка проявилася у збільшенні споживчих цін, формуванні негативного сальдо платіжного балансу, значному і непередбачуваному зміні валютного курсу національної валюти;

політична криза, бюрократична корупція на регіональному та місцевому рівнях, відсутність податкових механізмів стимулювання інвестицій.

Отже, сукупність зовнішніх і внутрішніх негативних чинників значно впливає на приплив ПІІ в українську економіку. Актуальними є заходи, які сприяють входу на ринок іноземних інвесторів не тільки для підвищення кількості нових проектів ПІІ, а й збільшення кількості робочих місць.

Тож з метою створення додаткових дієвих стимулів для розширення інвестиційної діяльності, вирішення питань макроекономічної стабілізації, поліпшення інвестиційного клімату, в тому числі умов діяльності іноземних інвесторів в Україні, слід забезпечити стабілізоване управління інвестиційним кліматом задля економічного розвитку держави, розробити нові й удосконалити шляхи удосконалення механізму залучення іноземних інвестицій в Україні з урахування світового досвіду.

Головними інструментами у боротьбі за інвестиції є реальне, а не декларативне покращення інвестиційного клімату, зменшення бюрократичних процедур, спрощення регуляторно-реєстраційних вимог та вжиття радикальних заходів щодо дієвого захисту інвестицій [5]. Виходом із ситуації є обґрунтування раціональної інвестиційної концепції, яка забезпечить підвищення інвестиційної активності за наявності певних економічних передумов. Для подолання всіх зазначених проблем та покращення інвестиційного клімату України необхідно здійснити такі заходи:

збалансування структурного розподілу потоків ПІІ в економіку країни, а саме збільшення частки ПІІ у реальний сектор економіки;

спрощення системи отримання дозвільних документів задля скорочення часу та кількості перевіряючих служб;

запровадження менеджменту з усуненням всіх бюрократичних перепон та ризиків [12];

спрощення процедури реєстрації прав власності нерезидентами;

залучення інвестицій на правах державно-приватного партнерства;

вкладення залучених інвестиційних коштів на першочергові та пріоритетні проекти інвестиційного розвитку, запобігання тіньовому відтоку капіталу з країни;

проведення структурних реформ, враховуючи міжнародні рейтингові дослідження.

Податкове стимулювання є одним з визначальних інструментів залучення ПІІ. Крім того, ефективність податкового стимулювання залежить від створення більш привабливої податкової системи у приймаючій країні, ніж у країнах походження капіталу [1].

Висновки. Основними чинниками активізації іноземного інвестування в Україні мають стати: лібералізація й дерегуляція підприємницької діяльності; стабільність і передбачуваність правового поля; корпоративне й державне управління; лібералізація зовнішньої торгівлі та руху іноземного капіталу; розвиток фінансового сектора; зниження рівня корупції; зниження політичного ризику; імідж і програми просування країни; формування інвестиційних стимулів [2]. Таким чином, Україна має радикально змінити пріоритети прямого іноземного інвестування, переорієнтувати їх з екстенсивного на інтенсивний та інноваційний напрям.

Практична реалізація шляхів і способів активізації інвестиційної діяльності сприятиме розвитку інвестиційної діяльності України. Проте не варто забувати, що активізація останньої потребує комплексного підходу. Розглянуті шляхи активізації залучення іноземних інвестицій позитивно впливатимуть на покращення основних макроекономічних показників розвитку держави та зміцнять її позиції на світових інвестиційних ринках.

Список використаних джерел

Антонов В. Б. Активізація залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України в умовах глобальної конкуренції. Автореф. дис.... кандидата економ. наук. : 08. 00. 03. / В. Б. Антонов / Інститут регіональних досліджень НАН України. - Львів, 2011. - 27 с.

Галан Л. В. Шляхи та перспективи активізації інвестиційної діяльності в ринкових умовах [Електронний ресурс] / Л. В. Галан // Економічний вісник університету. - 2012. - №19. - Режим доступу. - http: //archive. nbuv. gov ua/portal/soc_gum/2012_19_1/Galan. pdf.

Гринів Т. Т. Іноземні інвестиції в Україні: стан та перспективи розвитку / Т. Т. Гринів [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //vlp. com. ua/node/5688.

Державне агентство України з інвестицій та розвитку [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //www. ukrproject. gov. ua.

Диха М. В. Шляхи покращення інвестиційного клімату та активізації інвестиційних процесів в Україні / М. В. Диха, А. Ю. Руденко // Вісник Хмельницького національного університету. - 2011. - №1. - с. 146-149.

Заяць Т. А. Інвестиційне забезпечення модернізації робочих місць в антикризовій політиці держави / Т. А. Заяць // Модернізація українського суспільства: чинники, передумови, перспективи. - 2012. - № 1. - с. 51-59

Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності у січні-вересні 2012 року [Електронний ресурс] // Державна служба статистики. - Електрон. дані. - статистичний збірник. - К. : 2012. - Режим доступу: http: //www. ukrstat. gov. ua.

Концепція Державної цільової програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011-2015 роки [Електронний ресурс] // Державне агентство України і інвестицій та розвитку. - Режим доступу: http: //in. ukrproject. gov. ua/index. php? get=564&id=2548.

Марцин В. С. Особливості залучення іноземних інвестицій за умов виходу з кризи / В. С. Марцин // Проблеми науки. - 2011. - № 3. -с. 2-8.

Мотриченко В. М. Інвестиційна привабливість України: стан та шляхи активізації / В. М. Мотриченко // Financial space. - 2011. - № 4 (4). - с. 31-36.

Національний банк України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //bank. gov. ua.

Офіційнийни сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. - http: //www. ukrstat. gov. ua.

Пересада А. А. Інвестиційний аналіз: навч. -метод. посібник / Пересада А. А., Оікієнко С. В., Коваленко Ю. М. - К. : КНЕУ, 2003. - 134 с.

Ромусік Я. В. Прямі іноземні інвестиції: світові тенденції та структурний розподіл в економіці України / Я. В. Ромусік // Економіка промисловості. - 2012. - № 3-4 (59-60). - с. 3-8

Типанов В. В. Прямые иностранные ивестиции: тенденции и перспективы развития / В. В. Типанов // Вестник финансового университета. - 2013. - № 1. - с. 82-91

іноземне інвестування

Размещено на Allbest.ru