У статті порушено проблемні питання дослідження індикаторів продовольчої безпеки та формулювання механізму державного управління її забезпеченням. Висвітлено методології аналізу продовольчої проблеми з урахуванням досвіду розвинених країн, досліджено склад, значення і взаємозв'язок індикаторів продовольчої безпеки. Сформульовано особливості державної політики з метою формування інструментів підвищення продовольчої незалежності України.

Ключові слова: продовольча безпека, аграрний сектор економіки, державна політика, продукти харчування, сільськогосподарська сировина, механізми державного управління.

Основний зміст роботи

Таблиця 1. Розрахунок імпортозалежності України за основними групами продовольчих товарів

Джерело: розраховано на основі [6; 7]

Значна частка імпорту в групі “олія рослинна всіх видів" обумовлена ввезенням тропічних олій, які не виробляються в Україні (пальмова, кокосова олія тощо), але широко використовуються при виробництві продовольчих та непродовольчих товарів вітчизняними підприємствами. При цьому внутрішній попит на олію соняшникову повністю забезпечувався власним виробництвом У минулому році частка імпорту риби і рибопродуктів у внутрішньому споживанні порівняно з попереднім роком збільшилася на 4,4 відсоткових пункти, що відбулося на тлі зростання споживчого попиту на таку продукцію внаслідок зниження цін на неї (за даними Державної служби статистики, у 2012 році індекс цін на рибу і рибопродукти становив 98,3%).

Основну частину імпорту плодово-ягідної продукції складають екзотичні види фруктів (цитрусові, банани, фініки, ананаси тощо), питома вага яких у загальному обсязі імпорту плодово-ягідної продукції у 2012 році становила майже 70%. Позитивною тенденцією слід вважати те, що потреби населення у продовольстві у межах його купівельної спроможності задовольнялися для переважної більшості груп продовольства продукцією вітчизняного виробництва

Сутність ринкових змін полягає у формуванні конкурентного ринкового середовища, що базується на ціновій конкуренції та конкуренції товарів за якістю, які є основними стимуляторами ринкових перетворень та обумовленого ними економічного розвитку З погляду на ринкову економіку економічний розвиток знаходить відображення через зміни у сукупному попиті та сукупній пропозиції, які відображаються у таких економічних показниках як рівень цін та обсяг реального національного продукту Саме взаємодія між сукупним попитом та сукупною пропозицією визначає рівень розвитку внутрішнього ринку [8].

Як свідчать дослідження, протягом останніх15 років раціональні норми споживання в Україні було досягнуто: для м'яса та м'ясопродуктів лише на 61,0%; молокопродуктів - на 69,8%; яєць - на 93,8%; овочів і баштанних - на 85,2%; плодів, ягід і винограду - на 50,7%; риби й рибних продуктів - на 87,5%, а рівень споживання, зафіксований у 1990 році, було досягнуто: для м'яса і м'ясопродуктів - на 74,2%; молока й молокопродуктів - на 62,9%; хліба та хлібобулочних виробів - на 93,0%; плодів, ягід і винограду - на 96,2%, цукру - на 81,8% [9].

Дослідження індикатора економічної доступності продуктів харчування для населення України за період з 2009 по 2012 рік було проведено з метою визначення структурних змін у сукупних витратах домогосподарств на придбання продовольства За даними Державного комітету статистики, у 2009 році сукупні витрати домогос - подарств становили 2754,08 грн на місяць, що на 6,4% більше, ніж у попередньому 2008 році При цьому одне домогосподарство у середньому витрачало на харчування 1426,1 грн на місяць проти 1316 грн. у базовому 2008 році. Таким чином, індикатор доступності продуктів харчування у 2009 році становив 51,8% при граничному 60-відсотковому критерії витрат на харчування у сукупних витратах домогосподарства Порівняно із 2008 роком у 2009 році цей показник погіршився на один відсотковий пункт

Як свідчать дані рис 1, у загальній структурі витрат на продукти харчування у 2009 році найвищу частку (25%) мали витрати на м'ясо і м'ясопродукти (358,7 грн на домогосподарство), овочі (включаючи картоплю) - 14 % (195,2 грн), хліб і хлібопродукти - 13% (185,2 грн.), молоко і молочні продукти - 12% (167,9 грн.). Найменшу частку сукупних витрат на харчування було зафіксовано у домогосподарствах міста Києва (42,1%), найбільшу - у Волинській області (61,3%). Структура сукупних витрат домогосподарств на харчування у 2009 році (за даними Держкомстату)

Рис.1. Секторальна діаграма структури сукупних витрат домогосподарств України на харчування у 2009 р.

Джерело: сформовано за даними [10]

У 2012 році сукупні витрати домогосподарств становили 3591,76 грн. на місяць, що на 3,9% більше попереднього 2011 року Із загальної суми домогос - подарство у середньому витрачало на харчування 1866,74 грн. на місяць проти 1836,69 грн. у 2011 році. Таким чином, індикатор доступності продуктів харчування у 2012 році становив 52,0%. Порівняно із попереднім 2011 роком у 2012 році цей індикатор покращився на 1,1 відсоткових пункти, але дещо погіршився у порівнянні з 2009 роком (на 0,2 відсоткових пункти). Аналіз цього індикатора свідчить, що більше половини витрат домогосподарств.

України складає покупка продуктів харчування, що значно вище, ніж у розвинутих країнах, де цей показник становить у середньому 15-20%.

Як свідчать дані рис.2, у загальній структурі витрат на продукти харчування у 2012 році найвищу питому вагу мали витрати на: м'ясо і м'ясопродукти - 25% (465 грн. на домогосподарство), молоко і молочні продукти - 14 % (258 грн), хліб і хлібопродукти - 13% (245 грн.).

Рис.2. Секторальна діаграма структури сукупних витрат домогосподарств України на харчування у 2012 р.

Джерело: сформовано за даними [10] 2009 роком відбулося зростання частки споживання домогосподарствами молока у загальних витратах на харчування на 2 відсоткових пункти і зменшення споживання овочів, включаючи картоплю, на 3 відсоткових пункти. Хронічна незбалансованість структури споживання продуктів харчування домогосподарствами України у період з 2009 по 2012 роки свідчить про невідповідність раціону харчування населення науково обґрунтованим нормам, що можна пояснити відсутністю суттєвого підвищення купівельної спроможності населення за аналізований період.

Найменшу частку витрат на продукти харчування у сукупних витратах домогосподарств у 2012 році зареєстровано в 9 регіонах України: Івано-Франківській, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Чернівецькій областях та в містах Києві і Севастополі (менше 50%). Водночас у Рівненській області у 2012 році частка витрат на харчування у сукупних витратах домогосподарств становила 60,3%, що на 0,3 відсоткових пункти перевищує встановлений граничний критерій для цього індикатора.

Порівняно з попереднім 2011 роком у 2012 році відбулося збільшення ємності внутрішнього ринку для більшості продовольчих груп Позитивною тенденцією є зростання споживчого попиту на ті види продовольства, споживання яких найбільше відстає від раціональних норм, включаючи м'ясні, молочні та рибні продукти. Водночас зниження середньодушового споживання висококалорійних продуктів призвело до скорочення ємності внутрішнього ринку за такими групами продовольства як хліб і хлібопродукти, цукор та яйця.

Продовольча безпека - це невід'ємна складова економічної та національної безпеки держави та умова її незалежності. Тільки держава може правильно подбати про запаси продовольства, використовуючи механізми підтримки виробників основних продуктів харчування, регулювання продовольчого імпорту та експорту та ефективну митно-тарифну політику. Саме на державному рівні можна вирішити проблему соціального захисту бідних верств населення з метою забезпечення їх повноцінного харчування [11].

Товарні інтервенції на внутрішньому ринку дозволили у 2012 році уповільнити зростання цін на хліб соціальних сортів завдяки постачанню сировини з Аграрного фонду України. За даними Державної служби статистики, у 2012 році індекс споживчих цін на хліб становив 102,7%, у той час як середні ціни на продовольчу пшеницю зросли майже на 20% Позитивним моментом стало зменшення частки імпорту у внутрішньому споживанні цукру з 15,3% у 2011 році до 0,6% у 2012 році, що обумовлено достатнім наповненням внутрішнього ринку буряковим цукром вітчизняного виробництва Внаслідок підвищення споживчого попиту на м'ясо і м'ясопродукти, який, незважаючи на нарощування вітчизняного виробництва в останні роки, не здатні задовольнити вітчизняні виробники тваринницької продукції, у 2012 році порівняно з попереднім 2011 роком спостерігалося зростання імпорту м'яса і м'ясопродуктів, частка якого у внутрішньому споживанні зросла на 6,7 відсоткових пункти і склала 17,1%.

Проведений аналіз дозволяє констатувати, що методологія аналізу індикаторів продовольчої безпеки має національні особливості, їй притаманна комплексність і перманентність Залежно від особливостей національної продовольчої системи, періоду її розвитку, досягнутого рівня, а також від того, яка складова продовольчої проблеми на тому чи іншому етапі є пріоритетною, її забезпечення модифікується разом зі змінами внутрішніх і зовнішніх загроз.

Проте гарантування продовольчої безпеки кожної країни є однією із ключових функцій державної політики, адже стабільне виробництво продуктів харчування, доступність їх отримання та споживання шляхом власного виробництва та імпорту можливе лише під контролем державних органів Заслуговує на схвальну оцінку той факт, що при формуванні та розвитку внутрішнього продовольчого ринку у 2012 році відбулося покращення більшості індикаторів, що характеризують стан продовольчої безпеки України:

зросла до 2954 ккал середньодобова калорійність раціону населення країни, що на 18,2% перевищує граничний критерій;

поліпшився рівень доступності продуктів харчування для населення країни: витрати на харчування у 2012 році становили 52,0% від сукупних витрат домогосподарств проти 53,1% у попередньому 2011 році;

відбулося скорочення диференціації соціальних груп за показником продовольчих витрат;

забезпечено формування державного інтервенційного фонду продовольчого зерна на рівні 1,68 млн. т, що відповідає положенням Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України" та перевищує встановлений граничний критерій.

Для підвищення рівня гарантування продовольчої безпеки України суб'єктам державного управління конче необхідно проводити заходи з підвищення платоспроможності населення та забезпечення доступності продуктів харчування в кількості, якості та асортименті, що необхідні для здорового фізичного й соціального розвитку кожної людини При проведенні подальших досліджень слід запропонувати і проаналізувати індикатори якості та безпечності продуктів харчування.

індикатор продовольча безпека

Список використаних джерел