Зарубіжний досвід практичного застосування та розвитку логістики в Україні

Постановка проблеми. В країнах з розвинутою економікою існують великі досягнення у галузі логістики. Обстеження 500 західноєвропейських компаній (26 % - компанії Германії, 20 % - Голландії, 17 % - Великобританії, 16 % - Франції, 11 % - Бельгії, 10 % - Іспанії), що представляють 30 різних галузей економіки, виявило чотири стадії розвитку логістики [2]. Першій стадії притаманне нерегулярне добове логістичне планування (в ній перебувають 57 % обстежених фірм). Другій стадії (20 % компаній) - логістику використовують вже на тижневий строк, пов'язуючи свої дії з бюджетом і зниженням витрат виробництва. Третя і четверта стадії розвитку логістики (лише 23 % компаній) характеризуються впровадженням її інтегрованої системи, що охоплює доставку товарів від постачальника матеріалів до кінцевих споживачів готової продукції, одночасно приділяючи велику увагу вивченню попиту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням потенціалу підприємств, його складових і розвитку логістики займалися такі відомі вітчизняні і зарубіжні вчені, як: Краснокутська Н. С., Федонін О. С., Вовк О. М., Должанський І. З., Попова І.В., Гриценко С.І., Матвієнко-Біляєва Г.Л., Проценко І.О. Даній проблематиці також присвячено значну кількість дисертацій.

Дослідженням проблеми ресурсного забезпечення виробничих і сервісних підприємств присвячені праці Д. Бауерстока, Дж. Вітковського, Є.В. Крикавського, Н.І. Чухрай, В.І Сергєєва, В.В. Дибської, С.О. Уварова, О.П. Долгова, Ю.М. Неру- ша, Б.О. Анікіна і ін.

Метою даної статті є дослідження зарубіжного досвіду використання і практичного застосування логістики і можливість впровадження її для успішного розвитку в Україні в сучасних умовах.

Виклад основного матеріалу дослідження. За кордоном з метою впровадження логістики в практичну діяльність організацій створювалися консультативні ради, які, як правило, надавали консультації різним зовнішнім фірмам і зосереджували свою діяльність на одній з ланок логістичного ланцюга (наприклад, транспорті). Наприклад, на підприємствах Франції у середині 80-х років нараховувалося близько 50 рад, які займалися логістикою [4].

Адміністрація організацій і фірм використовувала консультативні ради для діагностування стану логістики на підприємствах, так як ради також виконували дослідження у галузі логістики, розробляли пропозиції щодо її вдосконалення, проводили заняття з вивчення проблем логістики і впровадження досвіду інших фірм. На консультантів при цьому покладалися такі функції:

- визначення стратегічних аспектів логістики, в яких є необхідність;

- розгляд оперативних аспектів логістики (наприклад, аналіз витрат з логістики, оптимізація існуючих систем управління, стандартизація пакувань тощо);

- оперативне планування, що пов'язане з впровадженням методу «точно у строк», нових автоматизованих систем складування і транспортування;

- планування перевезень (наприклад, оптимізація парку транспортних засобів, методів перевезення небезпечних вантажів з урахуванням вимог охорони довкілля).

Наприклад, у Швейцарії, при виборі послуг зовнішніх консультантів, рекомендується оцінювати їх діяльність, виходячи насамперед з таких критеріїв:

- правильність запропонованих рекомендацій консультантами;

- рівень реалізації пропозицій у ході консультації;

- досвід розв'язання питань;

- кваліфікація консультанта;

- умови, строки і ціна надання консультативних послуг;

- ступінь деталізації документації на окремих етапах планування логістики;

- досвід спільної роботи консультанта із замовником.

Крім консультативних рад, у транспортних організаціях ряду країн почали використовувати логістичні організації у вигляді спеціальних центрів і інших структур. Наприклад, у Франції такі центри існують як на регіональному, так і на національному рівнях.

На залізницях розвинутих країн існують й інші транспортні організації, що надають логістичні послуги, наприклад організації з експедиторської діяльності, які несуть відповідальність за доставку вантажу, включаючи його перевезення у змішаних сполученнях [4].

Національні і міжнародні спеціалізовані товариства і асоціації, які об'єднують промислові фірми і наукові організації, займаються генерацією ідей, обміном досвідом, визначенням наукових і практичних підходів до стратегії і тактики логістики у розвинутих країнах. В своїй структурі вони мають дослідницькі центри для аналізу в сфері промисловості, консультативні відділи, банки інформації, навчальні центри, спеціальні підрозділи і ін.

Наприклад, в одній із західнонімецьких компаній сферу логістики курирують два спеціально створених органи - комітет правління «Адміністрація і матеріально- технічне забезпечення» і «Центральна комісія з логістики».

У деяких країнах існують національні асоціації. Тільки в Європі їх налічується понад 20, і вони є членами Європейської асоціації логістики (ELA). Дана асоціація виконує приблизно такі ж функції, як і національні асоціації, але вже у межах всього регіону країн - членів цієї асоціації.

За кордоном, з метою обміну досвідом з впровадження логістики, проводяться міжнародні конгреси, симпозіуми, конференції. Спеціалістів з логістики готують навчальні заклади, де крупними тиражами видаються спеціальні книги. Серед найбільш авторитетних джерел слід виділити такі журнали: «Logistics» (Великобританія), «Logistiques Magazine» (Франція), «Logistik Spertrum» (Німеччина), «Production and Inventory Management» (США) і ін.

Досвід практичного застосування логістики є і в Росії [2], де існує логістична система «Ритм», основою організації праці якої є угода про спільні зобов'язання підприємств, що беруть у ній участь, і залізницею. Укладена угода має чітко визначити економіко-юридичну відповідальність за виконання умов перевезення. Підписуючи договір, залізниця дає гарантію високоякісного транспортного обслуговування промислових підприємств, які, в свою чергу, одержують ряд переваг на постачання сировини і палива.

В логістичній системі «Ритм» розглядаються матеріальні потоки між підприємствами добувної промисловості і металургійними комбінатами чи ТЕЦ, з одного боку, і залізничного транспорту, як посередника, - з іншого. Між такими підприємствами існують стійкі зв'язки на основі масових перевезень сировини, які характеризуються, як правило, високою нерівномірністю надходження порожніх вагонів під завантаження і розвантаження, що потребує додаткового парку механізмів і штату вантажників, великих складських площ. Невпевненість у своєчасності поставки сировини примушує одержувачів створювати її страховий запас, щоб уникнути збоїв в основному технологічному процесі виробництва і не допустити простою дорогого устаткування. Тому свою складську базу розвивають й вантажовідправники, «звикнувши» неритмічно одержувати порожні вагони під завантаження і часто змушені працювати не за прямим варіантом.

Таким чином, періодично то у постачальників, то у споживачів виникають наднормативні запаси, а отже, виникає потреба у повторних вантажних операціях, що знижує якість продукції. На перший погляд, розв'язання цього завдання досить просте й полягає у здійсненні перевезень маршрутними поїздами за чітким графіком. Концептуально це вирішили покласти в основу єдиної міжгалузевої технології, якій властиві взаємопов'язані графіки руху поїздів, названих технологічними маршрутами, узгоджена робота станцій і підприємств, нормативність маси вантажів і протяжності таких маршрутів.

Отже, при виникненні і розвитку логістики за кордоном основною причиною її розвитку став пошук резервів у позавиробничій галузі за рахунок системного підходу до виробничих процесів і їх транспортно-складського забезпечення з урахуванням особливостей товарообороту.

Для того, щоб прискорити розвиток логістики в Україні, важливо з'ясувати причини, які стримують її практичне застосування [1]. Це наприклад:

- відсутність належного державного підходу до проблем логістики (відсутність відповідної правової бази і нестача спеціалістів і центрів їх підготовки);

- відсутній комплексний облік витрат, при якому їх зростання у транспортно- складському господарстві перекривається ефективністю, досягнутою за межами цієї галузі господарства;

- необхідність переходу до більш гнучких організаційних структур, створення спеціалізованих цехів і служб транспортно-складського господарства;

- недоліки у професійній підготовці кадрів, що гальмує розвиток і впровадження логістики у практику.

Тому в Україні необхідно створити розгалужену мережу логістичних ланцюгів, що в сучасних умовах допоможе підприємствам швидше встановлювати нові господарські зв'язки.

Концепція логістики в управлінні матеріальними потоками знаходиться на стадії становлення в Україні. Основною необхідною умовою успішного її розвитку є підготовка висококваліфікованих фахівців, спроможних здійснювати проектування автоматизованих систем логістики і застосування їх на підприємствах і у постачальницько-збутових організаціях [1]. З цією метою М. А. Окландер в своїй монографії «Логістична система підприємства» [3] пропонує створити Українську асоціацію логістики, основними напрямками діяльності якої є:

- встановлення і розвиток міжнародних контактів в галузі логістики, у тому числі з Європейською логістичною асоціацією;

- переклад і видання зарубіжної літератури з логістики;

- організація лекцій, семінарів, виставок, конференцій з метою пропаганди знань, обміну досвідом, надання методичної допомоги у сфері логістики;

- сприяння підвищенню професійного рівня спеціалістів з проблем логістики;

- здійснення наукових досліджень логістичної спрямованості.

Висновки і пропозиції. Проведений аналіз свідчить про необхідність дослідження сучасного стану використання логістичного потенціалу в діяльності підприємств залізничного транспорту в Україні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алесинская Т.В. Основы логистики. Общие вопросы логистического управления. Учебное пособие. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2005.

2. Кислий В.М.,БіловодськаО.А., Олефіренко О.М., Смоляник О.М.,Л 69 Логістика:Теорія і

практика: Навч. посіб. - К.: Центр учбової літера-тури, 2010. - 360 с.

3. ОкландерМ. А. Логістична система підприємства: Монографія. - О.: «Астропринт», 2004. - 312 с.

4. Семенов Г. А., Гиря М. Г. Еволюція поняття «логістика». Характеристика логістичних систем // «Держава і регіони». 2006. - 280-289с.

Размещено на Allbest.ru