Регулювання рівноваги регіональної і національної економіки за проявом ефектів продуктово-цінової дихотомії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Регулювання рівноваги регіональної і національної економіки за проявом ефектів продуктово-цінової дихотомії

М.Б. Заблоцький

Зроблено акцент на проблемі тривалого депресивного стану економіки України і її регіонів. Узагальнено досвід дослідження і виявлення причин розбалансованості економіки класиками економічної теорії і дослідження українських учених щодо пошуку шляхів стабілізації економіки в Україні. Запропоновано застосувати модель економічної системи як кількісні співвідношення обсягів натурального продукту і його ціни та грошей і їх оборотності для регулювання і стабілізації національного доходу і національних витрат через зростання граничного продукту задіяних у виробництво праці і капіталу. Обґрунтовано умови «золотого правила» як співвідношення індексів продуктивності, доходів і витрат, дотримання яких забезпечить рівновагу і стабільність ринків, регіонів і економіки загалом. Висвітлено взаємозв'язок коливань в економіці з недотриманням умов «золотого правила». Підкреслено необхідність застосувати регулятивні засоби з врахуванням ефектів продуктово-цінової дихотомії.

розбалансованість продуктовий стабілізація ціновий

Економіка областей України і національна економічна система загалом уже тривалий час перебувають у стані хронічної депресії. Основними ознаками депресивного стану регіонів України і економіки за період 20002012 рр. є стабільне зростання інфляції ВВП в середньому на 20-25%, а його фізичного обсягу - на 2-4% [9, с. 30, 33], споживчого кошика, наприклад у Львівській області - на 15-17%, фізичного обсягу продукту - на 1-2% щорічно кожного з показників [8, с. 41, 62-63]. Це означає, що Національний банк на вимогу уряду України змушений збільшувати грошову пропозицію, щоби фінансувати хронічний попит на гроші через зростання цін рефінансуванням комерційних банків, доходи бюджетної сфери, субсидії, інші соціальні виплати. Це також свідчить про наявність проблеми невідповідності фінансових рішень вимогам законів руху грошей і товарів [7, с. 34-42].

Питання рівноваги економіки не є новим і воно завжди було предметом активних досліджень і жвавих дискусій. Рівновагу економіки розглядали як баланс попиту і пропозиції і намагалися обґрунтувати заходи політики щодо їх стабілізації. Зокрема А. Маршалл обґрунтував «рівновагу попиту і пропозиції в часі», «рівновагу нормального попиту і пропозиції» [3, с. 105123], К.Р. Макконнелл і С.Л. Брю категорії «попит» і «пропозицію» розглядали як основу макроекономічного аналізу, а «загальну рівновагу» - як основний критерій оцінки функціонування ринкової економічної системи [2, с. 375-431].

Проблема рівноваги української економіки є гостро актуальною. Зокрема питання регулювання макрофінансової стабілізації і рівноваги національної економіки обґрунтовує О. М. Сущенко [10, с. 71-90], регіонально-фінансової - В. В. Пилипів [5, с. 72-80], економічної безпеки регіонів - В. П. Приходько [6, с. 10-12]. Цей перелік можна продовжити, однак проблема стабілізації української економіки залишається гострою і потребує як теоретичного, так і прикладного її дослідження.

Метою статті є: а) представити модель економічної системи як кількісні співвідношення грошової пропозиції М і натурального продукту Q у їх динамічній формі: IM, IQ та можливість економічного зростання за умовами «золотого правила»: продуктивність праці у формі Q > доходу М > витрат М /р, де р - ціна; б) застосування ефекту продуктово-цінової дихотомії при визначенні політики уряду України і регіонів щодо заходів становлення рівноваги і синхронного руху рівнів грошової маси і натурального продукту.

Наукова дискусія навколо товару виробника і його вартості та грошових доходів споживачів, що готові придбати товар за відповідну ціну, привела до обґрунтування двох важливих ринкових категорій: попит і пропозиція. Найважливіше, що обґрунтовує теорія і практика ринкової економіки, це схильність руху попиту і пропозиції до вартісної (цінової) рівноваги. Ця схильність зумовлена об'єктивним економічним законом відповідності обсягу і структур виробництва продукту обсягові і структурі потреб споживання. Завдання основних регуляторів, зокрема в Україні це Національний банк і уряд, здійснювати грошову та інвестиційну політику в центрі і регіонах, щоби виробництво могло забезпечити потреби споживачів, а ціни були стабільними і доступними для усіх покупців.

Сукупну пропозицію складають кількість натурального продукту Q і ціна одиниці продукту р, а сукупний попит - кількість грошей М, необхідна для обміну продукту і оборотність грошей v. Кількісна теорія грошей за умови рівності добутків сукупної пропозиції Q p і сукупного попиту v M дає можливість представити модель рівноваги економічної системи країни [1, с. 13-20] Q p = vM, регіону d Q p = d v M, де d - частка валового регіонального продукту у ВВП країни і обсягу грошової маси для обігу продукту і їх динаміку у формі індексів IQ ір =ivIM та d IQ ір =d ivIM Знак рівності (=) свідчить, що фактори IQ та IM зростають чи спадають синхронно, а результуючі змінні ціна і і оборотність грошей і - незмінні, тобто економіки зрівноважені.

У 2012 р. середньорічні індекси моделей України, наприклад Львівської області, характеризуються такими показниками:

- в Україні: ІМ - 1,275 [9, с. 59], і - 0,943 з розрахунку середньорічного спаду v=Qp/M [9, с. 33, 59], iQ- 1,041 [9, с. 30], ір - 1,1500 [9, с. 68]; підставляючи значення у модель динаміки економіки України, отримаємо співвідношення трендів сукупної пропозиції і сукупного попиту: 1,041/ х 1,1500i : 0,943i х 1,275 I„ або 1,2007 Т і < 1,2023 i 1, де сукупна пропозиція менша сукупного попиту;

- у Львівській області: частка валового регіонального продукту у ВВП України - 0,045 (63565 / 140889) [8, с. 47; 7, с. 33], відповідно частка грошової маси - 34794 млн грн (0,045 х 773199) [9, с. 59]; за нашими розрахунками ІМ - 1,271, іу - 0,958,IQ - 1,020 [8, с. 41], ір - 1,160 [8. с. 62-63]; підставляючи значення індексів у модель, отримаємо співвідношення трендів регіональної пропозиції і регіонального попиту: 1,020 І х - 1,160 i : 0,958 iv х 1,271 1и, або 1,1832 IQi < 1,2170 ivIM.

З динаміки співвідношення трендів випливає: за незмінного приросту сукупного попиту і фізичного обсягу продукту в Україні економіка зрівноважиться за приросту ціни до 1,1549 (1,2023 / 0,041), у Львівській області - до 1,1931 (1,217 / 1,020).

Моделі засвідчують, що для стабілізації і рівноваги економіки України необхідно: а) або скорочувати приріст в обігу грошової маси на 23,4% (1,275 - 1,041) за незмінного рівня приросту фізичного обсягу продукту 1,041, або на стільки ж підносити приріст фізичного обсягу продукту при збереженні рівня приросту грошової маси; б) для Львівської області відповідно на 25,1% (1,271 - 1,020) скорочувати приріст грошової маси при незмінному прирості фізичного обсягу продукту або на стільки ж підносити приріст фізичного обсягу продукту при незмінному прирості в обсягу грошової маси. Урівноважити можна одночасно зростанням виробництва продукту і зменшенням в обігу грошової маси.

Стає очевидним, що зростання виробництва продукту, національного доходу і зниження національних витрат має бути підпорядковане «золотому правилу»:

IQ >IM> IM

де IQ - індекс продуктивності праці і капіталу, ІМ - індекс грошових доходів, I - індекс грошових витрат.

Індекс продуктивності праці характеризує зростання вартості продукту ]IY = ] Iq ip за рахунок кількості продукту Q і меншою мірою ціни одиниці продукту р. Відповідно до вартості пропозиції продукту Q p формуються грошові доходи М, що забезпечують усім споживачам їх платоспроможність.

За умовами «золотого правила», чим вищий індекс продуктивності праці, тим більша кількість виробленого продукту і вартість продукту за незмінної ціни одиниці продукту. Для прикладу скористаємося умовними параметрами виробничої функції: кількість грошей 150 М, кількість продукту 100 Q, швидкість обертання грошей 2v, тоді ціна одиниці продукту має бути 3р. За такого співвідношення параметрів рівновага матиме вигляд: 150 М х 2 v=3 p х 100 Q.

За системою національних рахунків випуск продукту в Україні фактично розподіляється таким чином: 57% - проміжне споживання, 20% - оплата праці, 8% - податки, 15% - валовий прибуток, у якому 9% - амортизація, 6% - чистий прибуток [9, с. 33]. Для спрощення розрахунків скористаємося наближеними до фактичних умовними пропорціями: 50Q - матеріальні витрати (проміжне споживання), 20Q - оплата праці, 10Q - податки, 10Q - амортизація, 10Q - чистий прибуток. Відповідно до цих пропорцій натурального продукту розподіляють грошову форму його вартості:

- проміжне споживання або відшкодування витрат обігового капіталу - 75 М х 2 v=3 p х 50 Q;

- оплата праці зайнятих - 30 M х 2 v = 3 p х 20 Q;

- сплата податків до бюджетів - 15 M х 2 v = 3 p х 10 Q;

- амортизація основного капіталу - 15 M х 2 v = 3 p х 10Q;

- отриманий чистий прибуток - 15 M х 2 v=3 p х 10 Q;

Для утримання економічної рівноваги важливо, щоби сукупним витратам М / р відповідали сукупні інвестиції, тобто М / р=К. Водночас сукупні інвестиції і кількість зайнятих мають створити продукт 100 Q. Якщо прийняти, що сукупні витрати - це сума матеріальних витрат і амортизація основного капіталу 75 М + 15 М=90 М, то вони забезпечують реальні інвестиції К=М/р=90 М/ 3=30 МК. Оплата праці теж 30 ML. Тоді виробнича функція матиме такі параметри:

150 М х 2 v = aF (30 MK, 30 ML) x 2,5 M x 2 v,

Або 3 р x 100 Q = aF (30 MK, 30 ML) x 2,5 M x 2 v.

Тут 2,5 М (150 М/(30МК+30ML)) - віддача кожної одиниці затрат грошей.

За умовою, кожна грошова одиниця інвестицій і праці створює 2,5 одиниці віддачі. Нехай продуктивність праці і капіталу зросла на 0,5М, або в 1,2 разу (3,0/2,5), а швидкість обертання грошей незмінна - 2v. Підставимо значення продуктивності праці і капіталу у виробничу функцію і отримаємо:

180М х 2v = F(30MKp, 30ML) х 3M х 2v,

Або 3р х 120Q = F(30MKp, 30ML) х 3M х 2v.

Вартість продукту зросла з 300М до 360М за рахунок зростання продукту з 100Q до 120Q і незмінної ціни 3р (360/120). За таких умов сукупний грошовий дохід становитиме 360М за сукупної натурально-вартісної пропозиції 360Q. Якщо стан рівноваги економіки задовольняє країну при 300М, то за стану 300М < 360Q можна знизити ціну в 1,2 разу (360/300), тобто з 3р до 2,5р (3/1,2) і забезпечити зростання заощадження до 60М (360 - 300).

Відразу зазначимо, що ефект зміни вартості продукту може відбутися як за рахунок зміни ціни, так і за рахунок зміни кількості продукту. Зміну вартості продукту за рахунок зміни її складових називають ефектом продуктово-цінової дихотомії, тобто роздвоєння єдиного цілого. Динаміку вартості продукту можна представити у формі моделі трендів: IPq =ip х I де IPq - індекс вартості продукту, ір - індекс цін, Iq - індекс продукту.

Для того, щоби підкреслити вплив тієї чи іншої складової на зміни вартості продукту, приймемо за умову, що зміна вартості продукту за рахунок ціни - номінальна продуктово-цінова дихотомія, за рахунок продукту - реальна продуктово-цінова дихотомія. І виражають вони один і той же процес - створення сукупного доходу як попиту Mv і пропозиції pQ. А індексна форма вартості продукту дає можливості виявляти тенденції руху попиту і пропозиції.

Такі тенденції руху сукупного попиту і сукупної пропозиції у довгостроковому періоді викликані становленням рівноваги між сукупними потребами споживання (попитом) і потенційними можливостями факторів виробництва (затратами) задовольнити потреби споживання у формі реального продукту. Тобто йдеться про встановлення рівноваги між рівнем потреб споживання і рівнем задоволення потреб pQ : Mv=pQ. Мається на увазі, що виробництво продукту і споживання мають дійти стану Q = F (M/p), за якого сукупні доходи дорівнюють сукупним витратам, а створений продукт задовольняє потреби споживання Q = M/p. За таких умов рівняння виробничої функції Q = F (K, L) засвідчує незмінність кількості зайнятих L , основного капіталу K , обігового капіталу O. Тут кожний фактор отримує свою частку продукту і відтворює сам себе. З цього приводу Н. Г. Менкю (Гарвардський університет США) зазначає: «якщо кожний фактор виробництва привласнює свій граничний продукт, то сума усіх платежів за фактори виробництва дорівнює загальному обсягу виробленої продукції. Іншими словами, постійна віддача від масштабу, намагання фірм максимізувати прибуток і конкуренція, разом взяті, приводять до того, що економічний прибуток дорівнює нулеві» [4, с. 108]. Тим самим дослідник підкреслює, що привласнений кожним фактором ним створений граничний продукт використовується як затрати для створення наступного продукту з більшою вартістю тощо. І «якщо ці припущення відносно правильно описують світ, то «прибуток» у рахунках національного доходу повинен в основному із себе представляти дохід на капітал» [4, с. 109]. Збільшення витрат на капітал, як ми знаємо, збільшує капіталоозброєність одного зайнятого k = K / L і відповідно продуктивність праці одного зайнятого q = Q / L. Отже, q є функцією збільшення інвестицій: q = F(k). Це, очевидно, викликає ефект реальної продуктово-цінової дихотомії і за неконтрольованого її зростання ризики кризи перевиробництва. Зростання тенденції реальної продуктово-цінової дихотомії можна представити індексною моделлю вартості продукту: ]IpQ =ір х IQ]. Модель показує, що вартість продукту зростає здебільшого за рахунок зростання натурального обсягу виробництва, викликаного збільшенням витрат на інвестиції. Це може призвести до «перегріву» економіки з наслідками кризи перевиробництва.

Більшість макроекономістів вважають, що у короткостроковому періоді швидкість обороту грошей і ціна продукту здебільшого незмінні через інертність реагування на зміну суми сукупного грошового попиту продавців товарів і покупців товарів.

Якщо відносно раптово збільшується сума сукупного грошового доходу, то відповідно зростає пропорційно попит населення і його можливість збільшити рівень споживання, що може викликати на початку невелику зміну ціни на найнеобхідніші продовольчі і непродовольчі товари, але не на більшість товарів. Тому такі ціни вважають назагал стійкими і незмінними. Це свідчитиме про те, що на етапі короткострокового періоду зростання вартості продукту p Q можливе за рахунок зростання обсягу виробництва натурального продукту і появи ефекту реальної продуктово-цінової дихотомії. Стає очевидним, що збільшення суми сукупного грошового попиту за незмінності цін на сировину, матеріали, енергію, працю, інвестиції збільшує обсяги їх закупівлі, що впливає на збільшення залучених факторів виробництва і відповідно збільшення обсягу виробництва натурального продукту.

Як поводить себе виробнича функція за надмірних інвестицій, покажемо на прикладі відомої нам уже функції:

150 М х 2v = F(30 MKp, 30 ML) 2,5M x 2v,

3p x 100 Q = F(30 MKp, 30ML) 2,5M x 2v.

Нехай інвестори збільшили інвестиції в 1,2 разу, з яких 1,18 - в основний капітал, 1,02 - трудовий капітал. Продуктивність праці ql = F(kl) зросте в 1,156 (1,18/1,02) разу і отримаємо такі результати:

150 х 1,2М х 2/1,156v = F (30 х 1/18MKp х 30 х 1,02ML) х 2,5 х 1,156M х 2/1,156v;

150 * 1,2M * 1,730v=F (35,4MKp 30,6ML) -2,5 * 1,156M * 1.730v;

311,4M = F(66MKp, ML) 4 х 999M;

311,4M = 329,98M;

р х 100Q х 1,156 = 329,98M;

р х 115,6Q = 329,98M;

p х 329,98M/ 115,6Q = 2,854M.

Таким чином, при збільшенні інвестицій в основний капітал і працю в 1,2 разу, продуктивність праці зросла на 15,6%, що спричинило зниження ціни продукту з 3М до 2,85М. Індекс ціни склав 0,951=2,854/3, або знизився на 4,9%. Це означає, що за рівноважної ціни 3М збільшення інвестицій і продуктивності праці призвело до перегріву економіки і кризи перевиробництва з відповідними негативними наслідками: зниження грошової пропозиції, спад виробництва, зростання безробіття. За ефекту номінальної продуктово-цінової дихотомії відбуваються зворотні до попередньої тенденції: зростання вартості продукту за рахунок зростання ціни продукту і відносно незмінної кількості продукту: ]IpQ = ]ip * I.

Ефект номінальної вартості дихотомії проявляє себе за умови, якщо кількість капіталу незмінна, інвестиції незначні, а затрати праці зростають. Тоді проявляються «ефект згасаючого граничного продукту праці» [4, с. 103] і тенденція руху до граничного реального спаду. За відносно незмінної кількості капіталу та інвестицій кожна додатково залучена одиниця праці створює меншу частку граничного продукту від попередньої. Стає очевидним, що за ефекту номінальної продуктово-цінової дихотомії збільшення суми сукупного грошового попиту знижує реальну вартість суми сукупної грошової пропозиції, тобто сукупних витрат через тенденцію зростання цін на обіговий капітал, працю, інвестиції, товари і послуги та започатковує тенденцію зниження темпів приросту факторів виробництва, натурального продукту, реальних доходів, реального споживання, словом спад, застій, рецесію тощо. Надмірне залучення додаткової праці впливає на зростання собівартості одиниці продукції через зростання її трудомісткості, тобто зниження ефективності виробництва продукту, що є результатом «охолодження» економіки.

Які при тому відбуваються економічні зміни, покажемо на прикладі відомої нам функції. Загальні витрати збільшилися в 1,2 разу, з яких 1,18 - фінансування праці, 1,02 - фінансування капіталу. Таким чином, продуктивність праці q=F(k) становить 0.86 (1,02/1,18), тобто знизилася на 14% (100 - 86). Це означає, що додаткове зростання зайнятих знижує їх граничний продукт:

150 х 1,2М х 2/0,86v = F(30 х 1,02MKp 30 х 1,18ML) х 2,5M х 0,86M х 2/0,86v;

150 х 1,2M х 2,325v = F(30,6MKp 35,4ML) х 2,5M х 0,86M х 2,325v;

418,5M = F(66MKp, ML) х 4,998M;

418,5M = 329,91M;

p х 100Q х 0,86 = 329,91M;

p х 86Q = 329,91M;

p = 329,91M: 86Q = 3,836M.

Розрахунки показують, що зниження продуктивності праці на 14%, спричинено зростанням трудомісткості продукції і її ціни на 27,86% (3,836/3,0). Можна сказати, що зниження продуктивності праці і обсягу натурального продукту на 1%, підвищує її собівартість і ціну на 2% (27,86/14).

Представлені моделі оцінки стану національної і регіональної економіки, розраховані реальні тренди динаміки сукупного попиту і сукупної пропозиції в Україні та регіонального попиту і регіональної пропозиції у Львівській області засвідчили, що як в Україні, так і у Львівській області економічні системи перебувають у стані інфляційної депресії. Причиною того є надмірне зростання в обігу грошової маси і відносно неї дуже низькі темпи приросту обсягу натурального продукту. Це викликає щорічне високе зростання цін.

Завдання регуляторів як в Україні, так і у Львівській області полягає в тому, щоби радикально змінити динаміку досліджуваних трендів у бік зростання обсягів виробництва натурального продукту і синхронного зниження приросту в обігу грошової маси шляхом здійснення масштабних інвестицій у технічні засоби, технології, зміну структури основного капіталу і зайнятості в усіх галузях економіки. Ці завдання цілком співзвучні із «Стратегією-2020» Президента України та потребують залучення до розроблення практичних програм щодо її реалізації також науковців з регіональних досліджень.

Список використаних джерел

1. Заблоцький М. Б. Кількісна теорія грошей та регулювання рівноваги обсягів виробництва продукту і попиту на гроші / М. Б. Заблоцький // Інноваційна економіка АПК. - 2014. - №1(1). - С. 13-20.

2. Макконнелл Р. К. Экономикс / Р. К. Макконнелл, С. Л. Брю // Рынок / упоряд., авт. вст. ст. А. А. Чухно. - К. : Україна, 1995. - С. 352-445.

3. Маршалл А. Принципы политической экономии / А. Маршалл // Рынок / упоряд., авт. вст. ст. А. Чухно. - К. : Україна, 1995. - С. 97-135.

4. Мэнкью Н. Г. Макроэкономика / Н. Г. Мэнкью ; пер. с англ. - М. : Изд-во МГУ, 1994. - 736 с.

5. Пилипів В. В. Фінансовий механізм управління сталим розвитком територіальних економічних систем /

6. В. Пилипів, Л. П. Тичковська // Регіональна економіка. - 2013. - №2.(68). - С. 72-80.

7. Приходько В. П. Державне регулювання як необхідна умова забезпечення економічної безпеки регіонів / В. П. Приходько // Економіка та держава. - 2013. - №7. - С. 10-12.

8. Смовженко Т. С. Фінансова грамотність населення та її вплив на розвиток економіки України / Т. С. Смовженко, А. Я. Кузнецова // Регіональна економіка. - 2013. - №2. - С. 34-42.

9. Статистичний щорічник Львівської області за 2012 рік / за ред. С. І. Зимовіної. - Львів : Головне управління статистики у Львівській області, 2013. - 366 с.

10. Статистичний щорічник України за 2012 рік / за ред. О. Г. Осауленка. - К. Тов. «Август трейд», 2013. - 551 с.

11. Сущенко О. М. Сутність, принципи та пріоритети макрофінансової стабілізації України О. М. Сущенко // Фінанси України. - 2013. - №1(203). - С. 71-90.

Размещено на Allbest.ru