Вектори побудови пенсійних систем у країнах Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вектори побудови пенсійних систем у країнах Європейського Союзу

Н.В. Ткаченко

У статті розглянуто особливості та структурність побудови пенсійних систем країн ЄС та на цій підставі обґрунтовано значущість накопичувальної компоненти в підвищенні фінансової стійкості сучасних пенсійних систем перед несприятливими демографічними змінами.

Постановка проблеми. Глобальний процес старіння населення ставить безліч питань, що стосуються головних економічних і політичних змінних. Розподільча пенсійна система зовсім не пристосована для того, щоб відповісти на подібні демографічні зміни. Більшість країн ЄС поставили перед проблемами довгострокового виживання пенсійної системи і стійкості державних фінансів. Стандартним методом вирішення цих проблем є скорочення рівня державних пенсій і зростання недержавних. Країни активно здійснюють пенсійні реформи, спрямовані на зміцнення накопичувальних пенсійних систем у напрямках стимулювання їх як професійних, а також спонукання до індивідуального накопичення коштів щодо забезпечення у старості тощо. пенсійний страхування накопичувальний демографічний

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання організації побудови та необхідності реформування пенсійних систем розглядаються в працях багатьох вітчизняних і зарубіжних дослідників. Так, на важливість міжнародного досвіду при побудові вітчизняної пенсійної системи акцентується увага в роботах В. М. Бєлоусова [1], І. С. Бондарука [2], О. М. Пищуліної [3], А. П. Шевчука [4], Г. Л. Яшник [5] та ін. Враховуючи, що умови функціонування пенсійних систем постійно змінюються, ця проблема залишається актуальною та потребує подальшого дослідження.

Метою статті є дослідження особливостей побудови пенсійних систем країн ЄС, визначення їх складових елементів і формулювання основних засад щодо підвищення стійкості сучасних пенсійних систем перед несприятливими демографічними змінами.

Виклад основного матеріалу. Зниження народжуваності, зростання тривалості життя та збільшення мобільності робочої сили призвели до зростання демографічної залежності пенсійних систем. Згідно з прогнозом до 2060 р. коефіцієнт демографічної залежності таких країн ЄС, як Греція, Люксембург, Болгарія, Латвія, Польща, Румунія, Словенія, Словаччина, Угорщина, перевищить 100 %. Отже, чисельність пенсіонерів у цих країнах перевищить чисельність платників страхових внесків. Проте в окремих країнах, таких як Данія, Ірландія та Нідерланди, ситуація залишиться сприятливою - співвідношення пенсіонерів і платників страхових внесків залишиться в межах 1:2 (табл. 1).

Таблиця 1 - Прогноз коефіцієнта демографічної залежності пенсійних систем окремих країн ЄС у період до 2060 р., %

Примітка. Коефіцієнт демографічної залежності дорівнює чисельності населення віком від 65 років і старше щодо чисельності населення віком від 15 до 64 років.

Джерело: [1].

Одним із макроекономічних наслідків старіння населення стане значне зростання обсягів пенсійних виплат (табл. 2). Найбільше співвідношення пенсійних виплат до ВВП у 2010 р. становить в Італії (14,0 %), Австрії (12,7 %), Польщі (11,9 %), Греції (11,6 %), найменше - в Литві (5,1 %), Ірландії (5,5 %), Латвії (6,6 %). Протягом 2010-2060 рр. пенсійні витрати зростуть більше, ніж на 10 % в Греції, Кіпрі, Люксембурзі, у межах від 5 до 10% - в Ірландії, Мальті, Іспанії, Румунії, Словенії. У більшості країн-членів ЄС зростання пенсійних виплат не перевищить 5 % і лише в таких країнах, як Данія, Швеція, Латвія, Італія, Естонія, питома вага пенсійних виплат залишиться на рівні 2010 р. або зменшиться.

Таблиця 2 - Прогноз частки пенсійних виплат у ВВП в окремих країнах ЄС у період до 2060 р., %

Джерело: [1].

З метою запобігання негативним наслідкам для державних фінансів, усі країни розпочали реформування пенсійних систем. Оскільки в різних країнах ця тенденція проявляється неоднаково, то вони знаходяться на різних етапах пенсійної реформи, проте загальним напрямом, характерним для всіх країн, є зменшення ролі розподільчого рівня пенсійної системи в пенсійному забезпеченні громадян і посилення ролі накопичувального пенсійного страхування (рис. 1).

Усі країни ЄС мають розподільчий рівень пенсійної системи, що гарантує мінімальний розмір пенсії.

Країни з системою базової пенсії (flat-rate system) забезпечують виплату пенсії однакового розміру всім громадянам пенсійного віку в державі, незалежно від розміру доходу та суми сплачених внесків на соціальне забезпечення протягом трудового життя (Данія, Нідерланди) та залежно від сплачених внесків на соціальне страхування, але не менше мінімальної (Ірландія та Великобританія).

Північні та західні європейські держави (Великобританія, Ірландія, Нідерланди, Данія) мають розвинене професійне пенсійне страхування.

Усі інші країни ЄС становлять групу країн із системами, в яких розмір пенсії пов'язаний з доходами та сплаченими страховими внесками в минулому (earning-related systems), проте встановлено мінімальний розмір пенсії. До цієї групи належать також країни з державними умовно-накопичувальними системами з встановленими розмірами внесків.

Рисунок 1 - Складові пенсійних систем країн ЄС [2]

Такі держави, як Бельгія, Кіпр, Фінляндія, Франція, Ірландія, Люксембург, Нідерланди, Польща, Португалія, Іспанія, Швеція, у складі першого рівня впровадили резервний демографічний фонд. В окремих державах, таких як Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Угорщина, Польща, Румунія, Словенія, Швеція, запроваджене держане обов'язкове накопичувальне пенсійне страхування.

У багатьох країнах ЄС існує практика професійного пенсійного забезпечення, яке може бути добровільним або обов'язковим. У таких країнах, як Бельгія, Данія, Кіпр, Португалія, Нідерланди, Швеція, Німеччина, запроваджене обов'язкове професійне пенсійне страхування, яке здійснюється роботодавцем на підставі положень колективного договору. Залежно від галузевої приналежності в різних країнах умови цього виду страхування можуть або варіюватися, або залишатися однаковими.

У Бельгії, Болгарії, Кіпрі, Німеччині, Іспанії, Франції, Італії професійне пенсійне страхування є для роботодавця справою добровільною.

Професійне пенсійне страхування може здійснюватися за двосторонніми договорами між роботодавцем і працівником або односторонньо роботодавцем, як, наприклад, в Австрії, Німеччині, Греції, Франції, Ірландії, Фінляндії, Великобританії. Варто зазначити, що додаткова можливість підключитися до пенсійної схеми одного роботодавця існує в Ірландії та Великій Британії.

Крім того, всі ці країни також мають систему добровільного пенсійного страхування, яке здійснюється власне зацікавленою людиною.

Розглянемо більш детально особливості систем пенсійного забезпечення Німеччини та Великобританії.

Пенсійна система Німеччини складається з трьох рівнів, кожний з яких має свою специфіку фінансування. Перший рівень - обов'язкове державне пенсійне страхування, яке містить пенсійне забезпечення державних службовців (федеральний рівень) і пенсійне забезпечення працівників (рівень земель). Отримання внесків і виплата пенсій здійснюється з використанням єдиної системи персоніфікованого обліку.

Другий рівень - виробниче страхування, яке засноване на тому, що підприємство доручає банку, страховому товариству або фонду накопичувати внески, які перераховуються роботодавцем у розмірі обумовленої з працівником частини заробітної плати.

Третій рівень - приватне забезпечення старості, що передбачає внесення працівником коштів за самого себе на формування майбутньої пенсії.

Обов'язкове державне пенсійне страхування (Gesetzliche Renten- versicherung) охоплює всіх найманих працівників приватного та державного секторів економіки, крім самозайнятих. Пенсійний вік для чоловіків становить 65 років, для жінок і безробітних громадян - 60 років, а для тих, хто має трудовий стаж більше 35 років - 63 роки. Норма заміщення доходу після виходу на пенсію для громадян, які мають трудовий стаж 45 років досягає 70 % [3].

Пенсійні виплати в державній розподільчій системі звільнені від оподаткування. Пенсійний фонд Німеччини відокремлений від Державного бюджету, хоча щорічно отримує з нього субсидії. Ставка внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування становить 19,5 % заробітної плати, які сплачуються в рівних частинах роботодавцем і працівником. Адміністрування державного пенсійного страхування здійснює Федеральний пенсійний офіс.

Розвитку другого та третього рівнів системи пенсійного забезпечення Німеччини сприяла парадигматична пенсійна реформа 2001 р. - так звана реформа Рієстера. В її основу були покладені закони, розроблені міністром праці Вальтером Рієстером, які набрали чинності з 1 січня 2002 р., а саме: Закон про додаткові пенсійні заощадження від 16 лютого 2001р. та Закон про пенсійні заощадження від 11 травня 2001 р.

Метою такої реформи Рієстера була, по-перше, стабілізація ставки страхових внесків, яка до державної розподільчої системи повинна залишитися нижчою 20 % до 2020 р. та 22 % до 2030 р. У разі виникнення дефіциту фінансових ресурсів нестача коштів покриватиметься за рахунок коштів Державного бюджету; по-друге, забезпечення довгострокової стабільності рівня пенсійних виплат. Норма заміщення пенсією заробітку скорочуватиметься з поточного рівня 70 % до 67-68 % у 2030 р. у зв'язку із зміною формули індексації пенсійних виплат [4].

У Німеччині існує п'ять форм професійного пенсійного страхування: пенсійні плани, що фінансуються за методом “бухгалтерського резерву” (“book reserves”); взаємні фонди; пенсійні каси - страхові компанії, які здійснюють діяльність лише з пенсійного страхування; контракти зі страхування життя (пряме страхування); пенсійні фонди. Якщо пенсійні фонди в Німеччині були запроваджені з 1 січня

2001 р., то всі інші форми професійного пенсійного страхування - відповідно до Закону 1974 р. про професійні пенсії. Характерні риси кожної форми професійного пенсійного страхування узагальнено в таблиці 3.

Таблиця 3 - Характерні риси професійного пенсійного страхування в Німеччині

Система пенсійних виплат фіксованого розміру першого рівня була запроваджена Актом державного страхування 1946 р. і відома як Базова державна пенсія (Basic State Pension). Пенсійні внески до цієї системи можуть сплачувати працівники, які отримують заробіток, що перевищує встановлений мінімальний розмір.

За рахунок внесків на державне страхування фінансується не лише виплата пенсій, але і виплати на випадок безробіття, материнства, інвалідності, вдівства тощо. Збір внесків на державне страхування та ведення індивідуальних рахунків здійснює Офіс внесків державного страхування, який є підрозділом Податкової Служби.

Державний пенсійний вік у Великобританії становить 65 років для чоловіків і 60 років для жінок. У період до 2020 р. передбачається поступове підвищення пенсійного віку для жінок до 65 років.

З 6 квітня 2002 р. уряд Великобританії реформував Державну, пов'язану з заробітком, пенсійну схему, утворивши на її основі програму, яка називається Державна друга пенсія (State Second Pension).

Метою цієї реформи було підвищення розмірів додаткової державної пенсії для працівників з низькими та середніми заробітками шляхом зміни порядку розрахунку розміру пенсії.

За бажанням працівника другий компонент державної пенсії може бути переданий до приватної пенсійної програми - програми, заснованої “поза контрактом”. Це може бути: професійна пенсійна схема; пенсія співвласника; персональна пенсійна схема.

Існують такі типи позаконтрактних професійних пенсійних схем:

• позаконтрактні схеми, пов'язані із заробітком (contracted-out salary-related schemes) - пенсійні схеми з визначеним розміром виплат;

• позаконтрактні схеми так званої “купівлі грошей” (contracted- out money purchase schemes) - пенсійні схеми з визначеним розміром внесків;

• позаконтрактні змішані схеми виплат (contracted-out mixed benefit schemes).

Якщо позаконтрактна схема відповідає встановленим вимогам, то податкова служба видає роботодавцю свідоцтво про реєстрацію такої професійної пенсійної програми. Працівники, які вступили до професійної пенсійної схеми поза контрактом, і роботодавці, які її заснували, мають знижки зі ставки за внесками на державне страхування. Крім того, працівники та роботодавці можуть сплачувати до професійної пенсійної схеми добровільні додаткові пенсійні внески.

Більшість професійних пенсійних схем у Великобританії засновані як траст фонди. Державний нагляд і контроль за професійними пенсійними схемами здійснює Адміністрація з регулювання професійних пенсій. Для громадян також функціонує Пенсійна консультативна служба та Посередник зі скарг працівників щодо пенсійних питань, який і розглядає ці скарги.

Функції адміністратора професійної пенсійної схеми виконують довірчі управляючі, які призначають актуарія, ревізора та уповноваженого менеджера з управління активами. Менеджером з управління активами може бути компанія з інвестиційного менеджменту, банк або страхова компанія. Державний нагляд і контроль за діяльністю яких здійснює Адміністрація з фінансових послуг.

Активи професійних пенсійних схем розміщуються згідно з поміркованими принципами інвестування. Встановлена межа на самоінвес- тування компанією, яка заснувала пенсійний траст, становить 5 % від розміру активів. Для того, щоб забезпечити виплату компенсацій учасникам пенсійної схеми у випадку, якщо активів пенсійного трасту виявиться недостатньо для виплати пенсії, засновано Схему компенсації інвесторів. Адміністрування компенсаційної схеми здійснює Адміністрація з пенсійних компенсацій.

Ефективним напрямком функціонування системи пенсійного забезпечення Великобританії є створення персональних пенсійних схем і пенсій співвласників. Так, персональні пенсійні схеми - це схеми, в яких працівник бере участь самостійно без участі роботодавця. Персональні пенсійні схеми поза контрактом можуть бути таких типів: персональні пенсійні схеми та колективні.

Водночас пенсії співвласника - це пенсійні схеми, що пропонуються роботодавцями працівникам, які не мають можливості вступити до професійної пенсійної схеми або розмір їх заробітку не дозволяє їм цього зробити, зокрема вступити до дорогої персональної пенсійної схеми. Страхові внески до персональних пенсійних схем і пенсій співвласника не оподатковуються.

Засновниками персональних пенсійних схем і пенсій співвласника можуть бути страхові компанії, інвестиційні компанії, банки, будівельні товариства тощо.

Згідно з “Пенсійним Білем” від 12.02.2004 для захисту учасників приватних пенсійних схем з визначеним розміром виплат створені гарантійний фонд - Фонд пенсійного захисту та додатковий регулюючий орган - Регулятор пенсій, який здійснює нагляд і контроль за накопичувальними схемами з високим ризиком шахрайства, неналежного управління та некомпетентного адміністрування.

Отже, відмінна особливість англійської пенсійної системи полягає в тому, що держава не є монополістом у галузі пенсійного забезпечення. Завдання держави - надання лише базової частини пенсії. Проте додаткова частина пенсії може фінансуватись з різних джерел, зокрема з державного страхового фонду за рахунок професійних фондів або індивідуальних цільових накопичень.

Висновки

Отже, досвід країн ЄС свідчить про те, що попередити поглиблення кризи пенсійної системи і створити передумови для економічного зростання можна лише через поетапний перехід від всеза- гальної розподільчої системи до змішаної системи пенсійного забезпечення, в якій значну роль відіграватимуть накопичувальні механізми фінансування пенсій. Формування значних пенсійних накопичень дозволятиме знижувати фінансову залежність пенсійної системи від співвідношення чисельності між особами працездатного віку і пенсіонерами, тим самим суттєво підвищуючи її стійкість перед несприятливими демографічними змінами.

Очевидно, що формування та повноцінне функціонування в Україні трирівневої пенсійної системи суттєво розширить можливості для підвищення добробуту людей пенсійного віку та створить підґрунтя для економічного зростання країни. До того ж надзвичайно важливу роль буде відігравати накопичувальний компонент, який допоможе кожному зрозуміти важливість власних зусиль, спрямованих на доповнення обов'язкових державних виплат, привернення більшої уваги до значущості власних внесків працівників у забезпечення належного пенсійного доходу.

Список літератури

1. Бєлоусов В. М. Підходи та моделі системи пенсійного забезпечення: міжнародний досвід для України / В. М. Бєлоусов // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2013. - № 2 (42) - С. 37-42.

2. Бондарук І. С. Зарубіжний досвід організації систем пенсійного забезпечення / І. С. Бондарук // Формування ринкових відносин в Україні: збірник наукових праць НДЕІ. - 2009. - Випуск 4 (95). - С. 166-169.

3. Криза розподільчої пенсійної системи в Україні та напрями диверсифікації “пенсійного портфеля” : аналіт. доп. / О. М. Пищуліна, О. П. Коваль, А. М. Ав- чухова. - К. : НІСД, 2010. - 104 с.

4. Шевчук А. П. Організація пенсійного забезпечення в ЄС: досвід для України [Електронний ресурс] / А. П. Шевчук // Демократичне врядування. Науковий вісник : електрон. наук. фах. вид. - 2012. - Вип. 9. - Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/j-pdf/DeVr_2012_9_15.pdf.

5. Яшник Г. Л. Зарубіжний досвід реформування системи пенсійного забезпечення / Г. Л. Яшник // Державне управління: теорія та практ. - 2011. - № 1. - С. 237-245.

6. Ageing Report: economic and budgetary projections for the EU27 (2008-2060). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ec.europa.eu/ economy_finance/ publications/publication14992_en.pdf.

7. The need for an EU-25 pension terminology model. - European Federation for Retirement Provision, 2006. - 15 p. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.efrp.org/ Publications/EFRPLibrary.aspx.

8. BOrsch-Supan A. The German Public Pension System: How it Was, How it Will Be / A. Borsch-Supan, C. B. Wilke. - Mannheim : Mannheim University, Department of Economics, Mannheim Research Institute for the Economics of Aging, 2003. - 56 p.

9. Schroder U. Pension reform 2001 - Germany on the way to a durable pension sys-tem / U. Schroder // Deutsche Bank Research. - 2001. - 1 August. - Р. 3-15.

10. Whitehouse E. Pension Systems in 15 Countries Compared: The Value of Entitlements. Discussion Paper 02/04 / Whitehouse E. - London : UNSW, Centre for Pensions and Superannuation, 2002. - 86 p.

Размещено на Allbest.ru