Глобальні тенденції розвитку електронної комерції

Размещено на http://www.allbest.ru/

ГЛОБАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

Мельничук О.С.

Анотація

Досліджено теоретичні й практичні аспекти електронної комерції у глобальному економічному середовищі, визначено її стан і перспективи розвитку. Проаналізовано інституційне забезпечення ринку та надано рекомендації щодо державного регулювання ринку електронної комерції в Україні.

Ключові слова: інформаційне суспільство, електронна комерція, інтернет-технології, інституційне забезпечення електронної комерції.

Інноваційний розвиток економіки залежить від спрямованості суспільства до інформаційного. У програмних документах розвитку України йдеться про забезпечення найсприятливіших умов для створення інформаційного суспільства. Основний напрям інновацій у секторі торгівлі - переміщення комерційної діяльності в інтернет-простір. З урахуванням прогресивного розвитку веб- та інтернет-технологій електронна комерція стрімко нарощує обсяги у світовому масштабі і формується як окрема галузь економіки. Актуальним є вивчення зарубіжного досвіду державного регулювання ринку електронної комерції та визначення основних засад такого регулювання в Україні.

Ринку інформаційних послуг присвячено праці багатьох вітчизняних учених: Н. Апатової, І. Балабанова, В. Гейця, В. Глушкова, Т. Затонацької, Ю. Канигіна, Ю. Лисенка, В. Міщенка, В. Плескач, Л. Пономаренка, О. Чубукової, А. Чухна, О. Юрасова.

Метою статті є дослідження основних напрямів розвитку ринку електронної комерції як форми функціонування електронного ринку та розроблення рекомендацій щодо підвищення конкурентоспроможності українських суб'єктів цього ринку.

Основа розвитку сучасного суспільства - інформація та знання, які є головними продуктами виробництва інформаційного суспільства.

У 1993 р. сутність інформаційного суспільства було розкрито Комісією ЄС: "Інформаційне суспільство - це суспільство, в якому діяльність людей відбувається на основі використання послуг, що надаються за допомогою інформаційних технологій та технологій зв'язку" [1].

Згідно з позицією Європейської комісії інформаційним суспільством слід вважати:

- суспільство нового типу, що формується внаслідок глобальної соціальної революції у зв'язку зі стрімким розвитком і конвергенцією інформаційних та комунікаційних технологій;

- суспільство знання, тобто суспільство, в якому головною умовою добробуту кожної людини і кожної держави стає знання, здобуте завдяки безперешкодному доступу до інформації та вмінню працювати з нею;

- глобальне суспільство, в якому обмін інформацією не матиме ні часових, ні просторових, ні політичних меж; яке, з одного боку, сприятиме взаємопроникненню культур, а з другого - відкриватиме кожному співтовариству нові можливості для самоідентифікації [2].

Сучасне інформаційне суспільство характеризується низкою ознак, таких як глобалізація, загострення конкуренції, швидка зміна технологій, що вносить корективи в традиційне розуміння принципів ведення господарства. У найближчому майбутньому більшість підприємств використовуватимуть у своїй діяльності інформаційні технології.

Побудова інформаційного суспільства є стратегічною метою провідних держав світу - США, Японії, Канади, а також країн - членів Європейського Союзу. Розуміючи важливість інформаційно-технічної сфери як запоруки конкурентоспроможності, дедалі більша кількість країн концентрується на розвитку інформаційного суспільства.

У глобальному масштабі спостерігаються такі тенденції розвитку інформаційного суспільства (інфраструктура, електронне управління, електронні послуги):

1. За часткою інтернет-користувачів провідні позиції належать Азії (рис. 1). Насамперед це пов'язано з великою густотою населення регіону та швидким поширенням інформаційних технологій.

2. За рівнем поширення інтернет-технологій лідирує Північна Америка, де інтернетом користується 78,6 % населення (рис. 2). Оскільки регіон є високорозвинутим, пересічний громадянин може вкладати кошти в навчання та купівлю необхідного обладнання. Крім того, інтернет- технології активно застосовуються для підвищення ефективності бізнесу.

3. В Африці рівень поширення інтернет-технологій становить лише 15,6 %. Такий низький показник пояснюється слабким розвитком економіки регіону та повільним розповсюдженням інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ).

Як зазначав Й. Шумпетер, без розвитку немає підприємницького прибутку, а без останнього не буває розвитку [4, с. 304]. У сучасних умовах упровадження інформаційно-комунікаційних технологій надає імпульс розвиткові економіки загалом і торгівлі зокрема. Інформатизація зумовила формування ринку електронної комерції.

Нині глобальна мережа Інтернет стрімко інтегрується в усі галузі господарської діяльності, забезпечуючи реалізацію бізнес-процесів підприємства в глобальному електронному середовищі. Саме інтернет стає бізнес-середовищем, в якому постійно відбуваються електронні транзакції за допомогою засобів ІКТ. Це сприяє прискоренню обороту капіталу підприємства та підвищенню рентабельності бізнесу, поширенню веб-представництва компаній.

Концепція "електронної комерції" виникла в США у 1980-х роках у результаті розвитку більш ранніх ідей глобальної інформаційної економіки, що становили теоретичну основу створення внутрішньофірмових і корпоративних інформаційних мереж для використання інформаційних технологій у процесі функціонування організацій [5].

Поняття "електронна комерція" досліджували багато вчених. Зокрема, В.Л. Плескач та Т.Г. Затонацька визначають електронну комерцію як форму торгівлі товарами та послугами за допомогою ІКТ, що охоплює всі фінансові та торгові транзакції, здійснені завдяки цим технологіям, та бізнес-процеси, пов'язані з проведенням таких транзакцій (далі - е-комерція) [6]. На думку Л. Новомлинського, електронна комерція являє собою будь-який процес, який ділова організація здійснює через посередництво мережі пов'язаних між собою комп'ютерів [7]. А. Саммер та Дж. Дункан вважають, що електронна комерція - це будь-яка форма бізнес-процесу, коли взаємодія між суб'єктами відбувається електронним шляхом з використанням інтернет-технологій [8].

Отже, на підставі наведених визначень можна зробити висновок, що ядром електронної комерції є інформаційні технології, передусім глобальна мережа, де відбувається обмін товарами та послугами.

Світовий ринок електронної комерції розвивається надзвичайно стрімко. Основні особливості регіонального розвитку ринку електронної комерції такі:

1. Розвинуті економіки Західної Європи та Північної Америки дотепер володіють значними частками ринку: 26,9 і 33,5 % відповідно.

2. Відбувається стрімке зростання Азіатсько-Тихоокеанського регіону, для якого прогнозується збільшення обсягів ринку на 10 % до 2016 р. [9].

3. Аутсайдерами є Східна Європа, Латинська Америка та Близький Схід і Африка, на які припадає лише 9,1 % світового ринку електронної комерції (табл. 1).

Таблиця 1. Розподіл ринку електронної комерції за регіонами

Організаційно-економічні моделі електронної комерції можна відобразити через об'єкти і суб'єкти взаємодії. На ринку електронної комерції виокремлюють такі об'єкти: державна установа, підприємство, споживач [10].

На підставі виду взаємодії об'єктів системи електронної комерції умовно розрізняють такі типи:

1) B2B (бізнес - бізнесу) - взаємодія бізнес-структур у сфері електронної комерції (надання маркетингових, інформаційних послуг через інтер- нет, інтернет-тендери, продаж обладнання для бізнесу тощо);

2) B2G (бізнес - державі) - взаємодія держави та бізнес-структур (різноманітні електронні рішення, які пропонують підприємці державній владі, наприклад: FedCenter.com є електронним ринком для федерального уряду США, PowerTrust.com - електронний оператор на енергетичному ринку США, StateGovCenter.com - електронний ринок, на якому місцеві органи влади закуповують необхідну продукцію);

3) B2C (бізнес - клієнту) - система електронної торгівлі, орієнтована на кінцевого споживача (інтернет-магазини роздрібної торгівлі);

4) C2C (клієнт - клієнту) - система електронної комерції, яка формується на основі взаємодії покупців між собою (приклад - інтернет-аукціон еВау);

5) G2B (держава - бізнесу) - набір програмних і апаратних засобів для взаємодії онлайн виконавчої влади і комерційних структур з метою підтримки і розвитку бізнесу. До систем G2B можна віднести інформаційні веб-сайти органів влади.

Найрозвинутішою у світі є електронна комерція B2B (близько 80 % всіх обсягів), проте в країнах, що розвиваються, переважає оборот у секторі В2С. електронний комерція державний регулювання

Проаналізуємо тенденції розвитку е-комерції B2B на прикладі США. Ринок електронної комерції в цьому сегменті вдвічі перевищує за обсягом сегмент B2C. Найбільшими гравцями на ринку є SAP, IBM, Oracle і Intershop. У 2013 р. ринок технологічних рішень для електронної комерції B2B у США становив 559 млрд дол., на ринку B2C - 252 млрд дол. (за даними Forrester Research) [11]. Загалом ринок е-комерції B2B містить набагато більший потенціал зростання і є перспективнішим для інвестування [12].

Як в Україні, так і в глобальному масштабі спостерігається стрімке зростання ринку електронної комерції В 2С. За 2012 р. його світовий оборот перевищив 1 трлн дол. США, а в 2013 р. - близько 16 трлн дол. (згідно з даними ООН, 5 % світового обсягу продажу товарів і послуг).

Сектор B2C електронної комерції має такі регіональні характеристики:

1. Північна Америка, Азіатсько-Тихоокеанський регіон і Західна Європа охоплюють 90,1 % світового обсягу.

2. У 2013 р. світовим лідером за обсягом продажу залишиться регіон Північної Америки.

3. США залишаються країною з розвинутим ринком електронної комерції, де обсяг інтернет-продажу B2C у 2013 р. дорівнював 395,28 млрд дол. [9].

4. Зростання продажу в Китаї та Індії дасть змогу Азіатсько-Тихоокеанському регіону в 2014 р. здобути лідерство в секторі В 2С на світовому ринку.

За даними emarketer.com, обсяг інтернет-продажу В 2С до кінця 2013 р. збільшився до 1221 млрд дол. США, а кількість покупців сягнула 1 млрд осіб, тобто зростання становило 17,1 % (рис. 3). До 2017 р. прогнозується збільшення сектору до 2 трлн дол. США, а темп зростання дорівнюватиме 11 %. Такі тенденції зумовлені збільшенням кількості покупців, розвитком нових способів доставлення та оплати, відкриттям великими компаніями цифрових вітрин, виходом на нові ринки.

Стрімкий розвиток нових ринків є ключовою характеристикою електронної комерції у глобальному масштабі. Агентством A. T. Kearney розроблено перелік 30 найконкурентоспроможніших країн з електронної комерції, серед яких лідерами є Китай, США та Японія. До десятки найперспективніших увійшли також три західноєвропейських ринки: британський, німецький і французький [13].

Найвищі темпи розвитку спостерігаються у Китаї, де показник обороту електронної комерції у 2012 р. дорівнював 1,25 трлн дол. США (2,4 % ВВП країни). Також стрімко зростає чисельність онлайн-покупців. Якщо у 2010 р. у галузі електронної комерції у Китаї вона становила 140 млн осіб, то у 2012 р. - 220 млн осіб і до 2015 р. очікується зростання до 520 млн осіб [14]. У США чисельність онлайн-покупців збільшиться зі 140 млн до 200 млн осіб у 2015 р. (рис. 4).

У Китаї розвиваються великі компанії електронної комерції. Зокрема, "Alibaba Group" є оператором найбільших платформ електронної комерції. Її оборот за 2012 р. становив понад 160 млрд дол. США і перевищив оборот "eBay" і "Amazon". За результатами дослідження компанії Yahoo, з квітня по червень 2013 р. виручка "Alibaba Group" досягла 1,737 млрд дол. США, що на 61 % більше, ніж за аналогічний період 2012 р. Чистий прибуток компанії за II квартал 2013 р. дорівнював 717 млн дол. США, або на 145 % більше, ніж у 2012 р. [15].

За прогнозами strangeloopnetworks.com, китайський ринок покупок через інтернет зростатиме на 30 % щороку і досягне 385 млрд дол. США до кінця 2015 р. Збільшенню продажу через інтернет у 2013 р. сприяло впровадження сервісу "online-to-offline" (O2O). Найбільші шопінг-центри розвивають співпрацю з онлайн-платформами, що дає можливість споживачам вибирати речі оффлайн, а потім купувати їх за зниженими цінами в Мережі. Також ринок онлайн-продажу стрімко зростатиме завдяки впровадженню телекомунікаційних технологій четвертого покоління, що дасть змогу досягти більшої швидкості й доступності [16].

З огляду на динаміку розвитку електронної комерції необхідне державне регулювання її ринку. Розглянемо досвід провідних країн і міжнародних організацій у розробленні та запровадженні адміністративно-управлінських важелів впливу.

Першим кроком у сфері розвитку міжнародного права щодо регулювання електронної комерції став прийнятий згідно з резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 30.01.1997 Типовий закон "Про електронну торгівлю" (так званий Типовий закон ЮНСІТРАЛ). Цей документ має рамковий, рекомендаційний характер і призначений насамперед для використання державами як основи для розроблення національного законодавства. У Типовому законі закладено правові засади діяльності у сфері електронної торгівлі, надано тлумачення основних понять, таких як електронний документ, електронний документообіг, цифровий електронний підпис, автор електронного документа, інформаційна система; визначено юридичну й доказову силу за документами в електронній формі, вимоги, що висуваються до електронного підпису як засобу підтвердження достовірності та цілісності електронного документа.

На розвиток Типового закону країни - учасниці ООН розробили проект міжнародної Конвенції про електронні угоди, головним завданням якої є формування єдиних і обов'язкових правил укладення електронних угод та їх виконання. Ця Конвенція покликана перевести відносини у сфері міжнародної електронної торгівлі на якісно інший, вищий рівень розвитку.

Поряд із нормативним забезпеченням сфери е-комерції ООН у формуванні міжнародного права у сфері електронної комерції активну участь бере Європейський Союз. У 1998 р. прийнято Директиву "Про деякі аспекти електронної торгівлі на внутрішньому ринку". Її головне завдання - забезпечення умов належного функціонування міжнародної електронної комерції між країнами - членами ЄС. Порівняно з Типовим законом ЮНСІТРАЛ ця Директива - досить великий за обсягом документ, що визначає правове регулювання широкого кола суспільних відносин у сфері електронної комерції.

Крім загальних положень, вона містить комплекс норм, які детальніше регулюють окремі аспекти електронної торгівлі. Іншим, не менш важливим документом, що формує європейське право у сфері електронної торгівлі, є прийнята в грудні 1999 р. Директива ЄС "Про правові основи Співдружності для використання електронних підписів" [17].

Крім названих документів, Європейський Союз ухвалив низку інших актів, спрямованих на регулювання електронної комерції, серед яких директиви "Про електронну торгівлю', "Про захист споживачів у випадку укладення контрактів на відстані" та ін.

Національне законодавство окремих країн щодо регулювання діяльності у сфері Інтернет також активно розвивається (табл. 2). Особливо активна законотворча діяльність відбувається у США та країнах Європи.

В Україні правове регулювання діяльності у сфері високих технологій започатковано у 1998 р. ухваленням Закону України "Про Національну програму інформатизації". Тоді ж схвалено Концепцію Національної програми інформатизації та прийнято Закон України "Про затвердження Завдань Національної програми інформатизації на 1998-2000 роки"

Таблиця 2. Зарубіжний досвід інституційного забезпечення розвитку електронної комерції

Наступним кроком став Указ Президента України "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні" від 31.07.2000 № 928/2000. Постановою Правління Національного банку України від 10.06.1999 № 280 затверджено Правила організації захисту електронних банківських документів (водночас поняття "електронні банківські документи" не розкривається).

У Законі України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 № 851-IV визначено поняття електронного документа та електронного документообігу, закріплено світові тенденції щодо визнання юридичної сили електронного документа, вказано на права та обов'язки суб'єктів електронного документообігу, їх відповідальність та ін. У Законі дотримано функціонально-еквівалентного підходу до розуміння електронного документа, запропонованого Типовим законом ЮНСІТРАЛ. Функціонально-еквівалентний підхід ґрунтується на дослідженні цілей та функцій традиційних вимог до складання документів на папері для того, щоб визначити, як ці цілі та функції можуть бути досягнуті або виконані за допомогою методів, використовуваних під час електронного передавання даних. Тоді ж ухвалено Закон України "Про електронний цифровий підпис" [18].

За схваленням Кабінету Міністрів України 15 травня 2013 р. було опубліковано проект Указу Президента України "Про Стратегію розвитку інформаційного суспільства в Україні", розроблений за дорученням Президента України щодо забезпечення впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у всіх сферах суспільного життя, реалізації в Україні ініціативи "Партнерство "Відкритий Уряд".

Згідно з цією стратегією реалізовуються такі кроки:

- удосконалення нормативно-правової бази з питань розвитку інформаційного суспільства та прискорення її адаптації до європейських правових норм і стандартів;

- забезпечення належної координації дій усіх зацікавлених суб'єктів під час запровадження інструментів е-демократії;

- удосконалення інституціонального механізму формування, координації та здійснення контролю за виконанням завдань розбудови інформаційного суспільства;

- підвищення рівня інформаційної представленості України в інтернет- просторі та присутності в ньому вітчизняних інформаційних ресурсів;

- прийняття системних державних рішень, спрямованих на стимулювання створення національних інноваційних структур (центрів, наукових парків і технопарків) для розроблення конкурентоспроможних інформаційно-комунікаційних технологій;

- посилення на державному рівні значущості українського сегмента інтернету як одного з найважливіших інструментів розвитку інформаційного суспільства та конкурентоспроможності держави;

- розроблення на національному та місцевому рівнях механізму ефективної громадської участі та громадського контролю за реалізацією пріоритету розбудови інформаційного суспільства [19].

Хоча темпи розвитку інформаційних технологій в Україні через соціально- економічні проблеми ще відстають від США і країн Західної Європи, наша держава входить у світовий інформаційний простір. Оскільки дотепер не розроблено ефективних інструментів впливу на ринок електронної комерції, він розвивається самостійно. З метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняного сектору електронної комерції на світовому ринку слід розробити та вдосконалити його інституційне забезпечення.

Для розвитку е-комерції в Україні необхідно:

1) забезпечити відповідну нормативно-правову базу (затвердити Інформаційний кодекс України, Закон України "Про електронну комерцію");

2) створити національну інформаційну інфраструктуру;

3) запровадити е-урядування з е-послугами;

4) забезпечити фінансування державних проектів Національної програми інформатизації;

5) фінансувати НДР щодо поширення систем електронної комерції;

6) узгодити державно-громадську взаємодію у сфері електронної комерції;

7) організувати публічні дебати щодо рейтингу України у світовій е-ко- мерції;

8) розробити Національний план дій з регулярного ознайомлення та впровадження систем е-комерції різних типів.

Закріплення основ державного регулювання електронної комерції у законодавстві України, подальший розвиток її правового регулювання в спеціальних законах, внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо електронного обміну даними, укладання угод в електронній формі - це питання, які потребують подальшого вирішення. Адже створення режиму максимального правового сприяння розвиткові електронної комерції - фундамент для успішної конкуренції українських суб'єктів на світовому ринку.

Список використаних джерел

1. Інформаційне суспільство і держава: проблеми взаємодії на сучасному етапі : зб. наук. ст. та тез наук. повід. за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф., м. Харків, 26 жовт. 2012 р. / редкол.: С.Г. Серьогіна, В.Г. Пилипчук, І. В. Яковюк. - Х. : НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування, 2012. - 214 с.

2. Ліпкан В.А. Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції : навч. посіб. / В.А. Ліпкан, Ю. Є. Максименко, В.М. Желіховський. - К. : КНТ, 2006. - 280 с.

3. Сайт статистичної компанії "Internet World Stats" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.internetworldstats.com/stats.

4. Шумпетер Й. Теория экономического развития / Й. Шумпетер. - М. : Прогресс, 1982. - 455 с.

5. Максимова Т.С. Використання електронної комерції роздрібними торговельними підприємствами / Т.С. Максимова, Д.В. Сорочан // Торгівля і ринок України: темат. зб. наук. пр. - 2010. - Вип. 29. - С. 273-279.

6. Плескач В.Л. Електронна комерція: підруч. / В.Л. Плескач, Т.Г. Затонацька. - К. : Знання, 2007. - 535 с.

7. Царев В.В. Электронная коммерция: учеб. для вузов / В.В. Царев, А.А. Кантарович. - СПб. : Питер, 2002. - 320 с.

8. Summer A. E-Commerce / A. Summer, Gr. Dunkan // NYH Publishing. - 1999. - 263 p.

9. Сайт дослідницької компанії "Emarketer" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.emarketer.com.

10. Сайт Ассоциации развития электронной коммерции [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.arecomm.ru.

11. Оцінка електронної готовності України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nc.gov.ua/menu/publications/doc/elektronn_urad/E-ocinka-2013.pdf.

12. Сайт дослідницької компанії "Forrester" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://forrester.com.

13. Бизнес-портал Tadviser.ru [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. tadviser.ru.

14. Сайт дослідницької компанії "Atkearney" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.atkearney.com.

15. Сайт дослідницької компанії "Strangeloop" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.strangeloopnetworks.com.

16. Сайт Асоціації компаній інтернет-торгівлі [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.akit.ru.

17. Сайт маркетинговой компании "Marketing to China" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://marketingtochina.com.

18. Воробйова О. Зарубіжний досвід забезпечення розвитку електронної комерції / О. Воробйова // Ефективність державного управління: зб. наук. пр. ЛРІДУ НАДУ. - 2011. - Вип. 29. - С. 262-268.

19. Желіховський В.М. Правові засади електронної комерції в Україні : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / В.М. Желіховський; Київський нац. ун-т внутр. справ. - К., 2007. - 218 с.

20. Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні : схв. розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.05.2013 № 386-р [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/386-2013-%D1%80.

Размещено на Allbest.ru