Інновації як фактор забезпечення конкурентоспроможності підприємств України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІННОВАЦІЇ ЯК ФАКТОР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Гайдук Л.А.

Анотація

Розглянуто вплив інноваційної діяльності на конкурентоспроможність підприємств. Проаналізовано місце України в рейтингу конкурентоспроможності країн світу, шляхи її підвищення щодо вітчизняної продукції. Акцентовано увагу на необхідності активізації інноваційної діяльності підприємств як чинника такого підвищення.

Ключові слова: інноваційна діяльність, конкурентоспроможність, державна інноваційна політика, конкурентоспроможна продукція, інноваційна активність, джерела фінансування інноваційної діяльності, інвестиційно-інноваційна модель розвитку.

Модернізація економіки України, розвиток і зміцнення її позицій на світовому ринку, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств не можливі без активізації інноваційної діяльності та формування конкурентних переваг, які мають охоплювати всі стадії виробництва, починаючи з проектування й закінчуючи реалізацією продукції. Інноваційне забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств є запорукою створення та реалізації відповідних переваг. Передусім це покращання якості продукції, скорочення витрат на її виробництво, оптимізація методів формування товарного асортименту, організація виробництва й управління на підприємстві.

Впливу інноваційної діяльності на конкурентоспроможність підприємств присвячено праці М.Е. Портера [1], М. Сторпера [2], Л.В. Балабанової [3], Р.А. Фатхудинова [4] та ін. Їхні наукові розробки становлять базу для подальших досліджень зазначеної тематики.

Науково-теоретична та практична значущість цієї проблеми зумовлюють актуальність пропонованого дослідження.

Метою статті є обґрунтування необхідності активізації інноваційної діяльності для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.

У світовій економіці саме від категорії "конкурентоспроможність" залежать місце і роль країни у сучасному світі. М. Портер, аналізуючи статистичні матеріали галузей промисловості економічно розвинутих країн, запропонував концепцію конкурентоспроможності, основу якої становить ідея так званого національного ромба, що розкриває чотири детермінанти країни. Вказані властивості формують середовище, в якому діють підприємства цієї країни (рис. 1). Таким чином було виявлено найвагоміші причини їхніх успіхів і невдач у конкурентній боротьбі. Ми погоджуємося з його думкою про те, що "національний ромб" характеризує систему детермінант конкурентоспроможності, компоненти якої, перебуваючи у взаємодії, створюють ефект емерджентності (цілісності), тобто підсилюють або послаблюють потенційний рівень конкурентоспроможності підприємств певної країни [5].

Конкурентоспроможність - це властивість продукції, що відображає її здатність бути реалізованою споживачам на конкретному ринку в певний період. Рівень конкурентоспроможності визначає відмінність аналізованої продукції від продукції конкурентів, котрі перебувають на цьому ринку, а також тих із них, які прагнуть потрапити на нього, за ступенем задоволення конкретної потреби й за витратами на її задоволення. Для визначення цього показника необхідно мати інформацію про сумарний корисний ефект від розроблення, експлуатації, збуту та обслуговування порівнюваних видів продукції, про повні витрати на всіх етапах їх життєвого циклу, включаючи витрати, пов'язані з впливом на соціальну сферу і навколишнє середовище [6].

Конкурентоспроможність країни визначається як її здатність в умовах вільної конкуренції створювати товари і послуги, котрі відповідають вимогам світового ринку, а їх реалізація підвищує рівень добробуту держави і громадян.

Розглянемо вплив інноваційної діяльності на конкурентоспроможність вітчизняних підприємств та місце нашої країни у світових рейтингах. Так, за 2011-2012 рр. Україна поліпшила свій результат у рейтингу Індексу глобальної конкурентоспроможності (ІГК) Всесвітнього економічного форуму на 16 позицій, піднявшись на 73-тє місце з 144 оцінюваних країн і практично досягнувши докризового рівня 2008 р. (72-ге місце). Водночас у Рейтингу конкурентоспроможності країн світу (WCY - World Competitiveness Yearbook) Центру світової конкурентоспроможності при Інституті розвитку менеджменту (Лозанна, Швейцарія), який розраховується для 60 країн, Україна протягом кількох років перебувала на 56-57-му місці, посівши у 2013 р. 49-те місце [7].

У програмних документах уряду минулого року увага акцентувалася на тому, що "чутливість до цінових коливань і кризових явищ на світових ринках за низької здатності вітчизняного реального сектору оперативно реагувати на потреби ринку через його недиверсифікованість, проблеми оновлення виробничих фондів і використання потенціалу імпортозаміщення вимагають активного проведення модернізації реального сектору економіки, впровадження енергозберігаючих технологій, зростання продуктивності праці, зміцнення конкурентних позицій вітчизняних виробників на основі впровадження інвестиційно-інноваційної моделі розвитку".

У рамках реалізації економічних реформ у 2012 р. здійснено низку кроків, спрямованих на модернізацію реального сектору, прискорення післякризового відновлення економіки та створення передумов для забезпечення довгострокового економічного зростання.

В Індексі глобальної конкурентоспроможності у 2008-2012 рр. практично всі показники України свідчили про її зростання (таблиця).

Таблиця. Зміни місця України за Індексом глобальної конкурентоспроможності

Динаміка ІГК України значною мірою залежить від макроекономічної стабільності в країні. Найнижчі його значення спостерігалися у 2006 і 2010 рр., що пов'язано з нестабільною політичною ситуацією в 2005 р., а в 2010 р. - з глобальною фінансовою кризою 2008-2009 рр. (рис. 2).

Економічна криза ускладнила реалізацію інноваційних програм підприємств, висвітливши виняткову роль їхньої активної інноваційної політики. Водночас загострилася конкурентна боротьба. Фундаментальний підхід до забезпечення конкурентоспроможності базується на інноваціях та полягає у створенні й освоєнні нових продуктів, технологій і матеріалів, ефективних форм організації виробництва і методів виробничого менеджменту.

Теперішній стан інноваційної сфери позначається на якості продукції, що виробляється, її новизні та конкурентоспроможності. В Україні вже сформувалася стійка група підприємств з безперервним характером інноваційної діяльності, проте темпи підвищення інноваційної активності залишаються недостатніми. Серед причин цього - брак власних коштів та фінансової підтримки з боку держави, високі економічні ризики за відсутності страхових механізмів їх мінімізації, а також ризики інноваційних проектів, що є поєднанням інтелектуального, виробничого й ринкового видів ризиків. інноваційний конкурентоспроможність продукція

На сьогодні показники економічного зростання в Україні, які базуються на екстенсивному нарощуванні, не підкріплені розширенням інноваційної бази, що може призвести до зниження конкурентоспроможності продукції, хоча в усьому світі інноваційна діяльність розглядається як одна з головних умов модернізації економіки. Традиційні галузі виробництва багато в чому вичерпали як екстенсивні, так і інтенсивні можливості розвитку. Тому в багатьох країнах на перший план висуваються галузі, що ґрунтуються на використанні новітніх технологій. Отже, нагальною потребою є ретельний фінансовий аналіз діяльності вітчизняних підприємств із метою виявлення внутрішніх резервів за рахунок застосування інновацій, а саме:

— зниження норм витрат сировини, матеріалів;

— підвищення продуктивності устаткування;

— використання наявного устаткування за допомогою його модернізації;

— скорочення частки витрат на персонал у собівартості продукції;

— прискорення оборотності оборотного капіталу;

— зменшення неусувного виробничого браку.

Економічний розвиток має супроводжуватися стабільним підвищенням конкурентоспроможності промислової продукції. Підґрунтям національної промислової політики повинно стати утвердження України як високотехно- логічної держави. Виробництво і виведення на ринок принципово нових товарів і техніки - рушійна сила для розвитку національної економіки. Створення, впровадження і поширення нових продуктів, послуг, технологічних процесів стають ключовими чинниками зростання обсягів виробництва, зайнятості населення, інвестицій, зовнішньоторговельного обороту, поліпшення якості продукції, економії трудових і матеріальних витрат, удосконалення організації виробництва і підвищення його ефективності. Це зумовлює конкурентоспроможність підприємств і продукції, що випускається ними, на внутрішньому і світовому ринках, покращує соціально-економічну ситуацію. Взаємозв'язок підвищення інноваційної активності та рівня конкурентоспроможності підприємства може вплинути на:

- реалізацію інноваційного потенціалу підприємства;

- впровадження передових підходів до організації виробництва;

- інноваційність продукції та прогресивність технологій;

- розвиток конкурентних переваг;

- загальний рівень конкурентоспроможності підприємства.

Відомо два шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції: зниження ціни і підвищення якості. Цінова складова майже вичерпана, тому підприємство може ефективно працювати тільки за умови постійного вдосконалення технічних, економічних, ергономічних, маркетингових показників продукції, що виготовляється. Єдиний шлях розв'язання цього завдання - постійне впровадження інноваційних проектів, перехід до інноваційного розвитку промисловості загалом. На думку М. Сторпера, "для підтримки конкуренції на високому рівні необхідно виробляти не тільки продукти, які б коштували дешевше, ніж продукти фірм-конкурентів, а й продукти, які б відрізнялися вищою інноваційністю характеристик"[2]. У своїй теорії конкуренції він вирізняє два її типи: сильну конкуренцію між якісно-конкурентними фірмами та слабку конкуренцію між цінно-конкурентними фірмами.

Нині в Україні актуальним завданням є збільшення обсягів вітчизняного виробництва через підвищення купівельної спроможності підприємств та населення і зростання конкурентоспроможності вітчизняних товарів на внутрішньому і зовнішньому ринках. Інноваційний шлях розвитку економіки забезпечує таку конкурентоспроможність шляхом постійного оновлення технологій, товарів і послуг різноманітного призначення, стабілізації та розширення ринків збуту, ефективного використання науково-технічного потенціалу і стимулювання його зростання.

Зауважимо також, що інноваційну діяльність підприємств слід активізувати на макро- та мікрорівні: перший передбачає організаційну, фінансову та правову підтримку такої діяльності, другий - стимулювання інноваційної активності топ-менеджментом підприємств. Отже, ефективність застосування методів управління інноваційним потенціалом підприємства пов'язана з організаційно-економічними умовами його діяльності.

Інновації, які призводять до зниження витрат виробництва, є основним критерієм, що визначає ефективність виробничої діяльності. Досягнення максимальної ефективності ґрунтується на впровадженні механізму інноваційної діяльності. Мається на увазі прагнення підприємства до такого співвідношення, коли індекс зростання цін готової продукції випереджає індекс зростання цін на споживані ресурси. У результаті підвищується коефіцієнт доданої вартості в ціні продукту.

Слід звернути увагу на залежність конкурентоспроможності промислових підприємств від упроваджуваних інновацій: технологічних, організаційних та маркетингових. Технологічні інновації - це дослідження та розробки; придбання машин і устаткування, нових технологій; виробниче проектування; навчання й підготовка персоналу; маркетингові дослідження. До організаційних інновацій належать: впровадження сучасних методів управління за допомогою інформаційних технологій; створення нових або значно змінених організаційних структур; застосування сучасних систем контролю якості, сертифікації товарів, робіт, послуг; реалізація заходів, спрямованих на розвиток персоналу. Маркетингові інновації включають реалізацію маркетингової стратегії, орієнтованої на розширення складу споживачів або ринків збуту; використання прогресивних прийомів просування товарів; введення сучасних концепцій презентації товарів у торгівлі; застосування нових цінових стратегій під час продажу товарів і послуг.

Інноваційні можливості підприємства великою мірою залежать від інноваційної політики держави. Необхідність визначення пріоритетних напрямів розвитку, формування інфраструктури для інноваційної діяльності, координація взаємодії державного й приватного секторів, розроблення нових і перегляд чинних законодавчих актів, що сприяють активізації інноваційного процесу, - все це потребує державних гарантій, фінансування, організаційної та інформаційної допомоги.

Для України питання підвищення конкурентоспроможності інноваційних підприємств на світовому ринку повинно стати основним, отже інноваційна політика держави на сучасному етапі має базуватися на таких найважливіших принципах:

— визначення моделі інноваційного розвитку економіки як пріоритетної;

— створення економіко-правових умов і економічних механізмів, що забезпечують перетворення інновацій на істотний чинник економічного зростання;

— найширше застосування ринкових механізмів активізації інноваційної діяльності й підприємництва, створення однакових стимулів для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності;

— ефективний розвиток і використання власного науково-технічного потенціалу і його реформування відповідно до цілей економічної політики;

— оптимальне поєднання інтересів розробників, виробників продукції та інвесторів, визнання об'єктів інтелектуальної власності джерелом доходів.

Реалізація цих принципів потребує вдосконалення законодавства з позиції найефективнішого стимулювання інноваційної діяльності з метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, розвитку інноваційних процесів в основних сферах промисловості. Для активізації інноваційної діяльності як чинника підвищення конкурентоспроможності необхідні державна підтримка та впровадження ефективних механізмів державноприватного партнерства, спрямованого на забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на світовому ринку.

Список використаних джерел

1. Портер М.Е. Конкурентная стратегия: методика анализа отраслей и конкурентов / М.Е. Портер: пер. с англ. И. Минервина. - 2-е изд. - М. : Альпина Бизнес Букс, 2006. - 452 с.

2. Storper M. The Regional World: Territorial Development in Global Economy / M. Storper. - N. Y. : Guilford Press, 1997. - 338 p.

3. Балабанова Л.В. Стратегічне управління конкурентоспроможністю підприємств / Л.В. Балабанова, В.В. Холод. - К. : Професіонал, 2006.

4. Фатхудинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление / Р.А. Фатхудинов. - М. : ИНФРА-М, 2000. - 312 с.

5. Портер М. Международная конкуренция: пер. с англ. / М. Портер; под ред. В.И. Щетинина. - М. : Междунар. отношения, 1993. - 896 с.

6. Porter M. E. On competition and strategy / M. E. Porter // A Harvard Business Review Paperback. - 1991.

7. Украина в мире. Обзор международных индексов. 2013 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.feg.org.ua/docs/ukrame_inthe_world_2013_rus_web.pdf.

Размещено на Allbest.ru