Методичні підходи до управлінського аналізу фінансової стійкості підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методичні підходи до управлінського аналізу фінансової стійкості підприємств

Т.О. Сідорова, Г.Г. Лисак

Розглянуто проблему оцінки фінансової стійкості підприємства та можливості її прогнозування зовнішніми та внутрішніми користувачами за допомогою управлінського аналізу, на підставі якого здійснюється підготовка, прийняття та реалізація управлінських рішень щодо вибору напрямів стабілізації та укріплення фінансового стану суб'єкта господарювання. фінансова стійкість управлінське рішення

Ключові слова: стійкість, користувач, баланс, керівник, період, вид.

Ключевые слова: устойчивость, пользователь, баланс, руководитель, период, вид.

Keywords: stability, user, balance, head, period look.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Фінансова стійкість комерційних організацій як одна з ключових характеристик фінансового стану є основою стабільного розвитку й зростання вітчизняної економіки.

Незважаючи на наявність великої кількості різних методів, що дозволяють проводити аналіз і діагностику фінансової стійкості, у цій області досить багато проблем. Застосовувані в даний час абсолютні й відносні показники фінансової стійкості не відповідають вимогам достовірності та, як правило, дозволяють оцінити тільки вже сформовану картину фінансового становища, тоді як в сучасних умовах особливої актуальності набувають методики перспективного аналізу, що дозволяють прогнозувати фінансову стійкість організації з урахуванням впливу на її діяльність зовнішніх і внутрішніх факторів.

З огляду на вищесказане можна стверджувати, що є потреба в розробці ретроспективних і перспективних методик управлінського аналізу фінансової стійкості, що дозволяють усім зацікавленим користувачам проводити якісний аналіз і на його основі приймати своєчасні оптимальні управлінські рішення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання управлінського аналізу та проблеми його виділення в окремий науково-практичний напрям розглянуто в працях таких вітчизняних фахівців, як Л.В. Попова, А.Д. Шеремет, М.А. Вахрушина, О.М. Волкова, Н.А. Казакова, Е.А. Маркар'ян, А.Н. Полозова, Н.А. Соколова. У дослідженнях автори розкривають зміст управлінського аналізу, визначають його місце серед економічних наук, дають характеристику методам і аналітичним інструментам його проведення.

Проблеми економічного аналізу в цілому, а також аналізу фінансової стійкості організації зокрема, розглядаються в працях Л.С. Васильєвої, Л.Т. Гіляровського, А.В. Грачова, Л.В. Донцової та ін., у яких розкриваються поняття фінансової стійкості, методики її аналізу та діагностики.

Серед зарубіжних учених, що займалися питаннями комплексної оцінки й прогнозування рівня стійкості фінансового стану організації, у тому числі ймовірності банкрутства, слід виокремити Е. Альтмана, У. Бівера, М. Гольдера, Ж. Депаляна, Ж. Конна, А. Таффлера, Дж. Фулмера та ін.

Аналіз робіт зазначених авторів засвідчив, що серед учених і практиків немає єдності в розумінні змісту управлінського аналізу, його місця в системі управління організацією і розв'язуваних ним задач. Разом із досить глибокою пропрацьованністю проблеми аналізу фінансової стійкості мають місце дискусійність, а в окремих випадках і суперечливість пропонованих підходів до її оцінки. Потребує подальшого розвитку й понятійний апарат. Також недостатньо розвинена методологія прогнозного аналізу фінансової стійкості організації.

Необхідність удосконалення методичних та аналітичних інструментів аналізу та діагностики фінансової стійкості, а також наявність низки спірних і невирішених питань зумовило вибір теми дослідження, а також його цілей і завдань.

Мета статті. Мета дослідження полягає в узагальненні методик проведення ретроспективного й перспективного управлінського аналізу та діагностики фінансової стійкості підприємств торгівлі.

Виклад основного матеріалу дослідження. У фінансовій стійкості організації, а отже, у своєчасному й повному виконанні зобов'язань, зацікавлені різні суб'єкти економічних відносин: держава, засновники та працівники, постачальники та покупці, кредитори та інвестори.

Досягнення й збереження фінансової стійкості є важливим завданням менеджменту організації протягом її існування з метою забезпечення незалежності від зовнішніх контрагентів, раціонального покриття активів джерелами їх фінансування, а також досягнення стабільної платоспроможності як в короткостроковому, так і довгостроковому періодах. Тому існує необхідність у оперативному діагностуванні й можливості прогнозування фінансової стійкості організації як зовнішніми, так і внутрішніми користувачами. Для цього слугує управлінський аналіз, на основі якого надалі відбувається підготовка, прийняття та реалізація управлінських рішень щодо вибору напрямів стабілізації і зміцнення фінансової стійкості організації.

Незважаючи на наявність великої кількості різних методів, що дозволяють проводити аналіз і діагностику фінансової стійкості, у цій області досить багато проблем. Застосовувані в даний час абсолютні й відносні показники фінансової стійкості не відповідають вимогам достовірності та, як правило, дозволяють оцінити тільки вже сформовану картину фінансового становища. У той час як в сучасних умовах особливої актуальності набувають методики перспективного аналізу, що дозволяють прогнозувати фінансову стійкість організації з урахуванням впливу на її діяльність зовнішніх і внутрішніх факторів.

У зв'язку з вищесказаним можна стверджувати, що є потреба у вивченні й узагальненні ретроспективних і перспективних методик управлінського аналізу фінансової стійкості, що дозволяють усім зацікавленим користувачам проводити якісний аналіз і на його основі приймати своєчасні оптимальні управлінські рішення.

Результати дослідження засвідчили, що управлінський аналіз включає два види аналізу - ретроспективний (оперативний і поточний) і перспективний (короткостроковий, середньостроковий і довгостроковий), кожен з яких має свої цілі, терміни проведення і користувачів результатів (табл. 1).

Таблиця 1

Види управлінського аналізу

Ретроспективний аналіз призначений для оцінки результатів діяльності організації як за звітний період в цілому, так і за більш короткий проміжок часу, рівний, наприклад, одному місяцю або тривалості операційного циклу. Такий аналіз дозволяє визначити тенденції розвитку, оцінити ефективність прийнятих управлінських рішень.

Поточний ретроспективний аналіз проводиться всіма зацікавленими користувачами на основі даних бухгалтерської звітності, а оперативний управлінський аналіз призначений головним чином для керівників різних рівнів із метою оцінки короткострокових змін у фінансово-господарської діяльності організації.

Перспективний аналіз слугує для визначення майбутніх напрямів розвитку організації на короткостроковий, середньостроковий і довгостроковий періоди. Він допомагає вирішувати завдання стратегічного управління, забезпечуючи керівників, власників та інвесторів необхідною інформацією для прийняття ефективних управлінських рішень.

Економічний аналіз, у тому числі й управлінський, є засобом для постановки діагнозу організації. Діагностика є висновком за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності, тобто аналіз - це процес дослідження, а діагностика -- його результат.

Аналіз і діагностика є базою для вибору варіантів прийнятих рішень, тобто існує логічний ланцюжок: «аналіз -- діагностика -- прийняття рішень». Застосування наукових методів аналізу та діагностики -- основа для прийняття оптимальних управлінських рішень із метою забезпечення стабільного фінансового стану організації.

Фінансова стійкість є однією з ключових характеристик фінансового стану і відображає здатність організації здійснювати й розвивати свою діяльність під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів. У дослідженні виявлено, що єдиної думки серед учених і фахівців про зміст цього поняття немає. У рамках дослідження були вивчені й систематизовані різні підходи до визначення цієї категорії, у результаті чого нами було запропоновано таке її визначення: фінансова стійкість характеризується структурою активів і джерел їх формування, за якої за рахунок власних і прирівняних до них коштів фінансуються необоротні та найменш ліквідні оборотні активи, необхідні для продовження господарської діяльності, при цьому грошових коштів, утворених їх циклічним поповненням, має бути достатньо для покриття короткострокових зобов'язань відповідно до термінів передбачених договорами та законодавством.

Таким чином, під час визначення фінансової стійкості пропонується враховувати таке:

- фінансову стійкість слід розглядати з погляду збалансованості активів і пасивів, тобто відповідності активів джерелами фінансування;

- фінансова стійкість взаємопов'язана з платоспроможністю, що передбачає достатність грошових коштів для виконання зобов'язань організації не тільки за величиною, а й за термінами;

- визначення фінансової стійкості повинно слугувати основою для розробки способів її оцінки та прогнозування.

З огляду на поділ управлінського аналізу на ретроспективний і перспективний, у дослідженні були запропоновані такі методичні підходи до оцінки та діагностики фінансової стійкості із зазначенням джерел інформації, необхідних для проведення аналізу (табл. 2).

Таблиця 2

Методичні підходи до оцінки та діагностики фінансової стійкості в розрізі видів управлінського аналізу

Висновки. Таким чином, можна стверджувати що управлінський аналіз проводиться внутрішніми й зовнішніми користувачами, безпосередньо зацікавленими в успішній діяльності організації, з метою діагностики її стану та прийняття грамотних управлінських рішень.

Фінансова стійкість є однією з найважливіших характеристик фінансового стану організації в сучасних умовах нестабільності та постійно мінливих факторів зовнішнього середовища й внутрішніх умов здійснення господарської діяльності. Цю категорію слід розглядати зважаючи на збалансованість активів і пасивів із урахуванням перспективної платоспроможності організації, що дозволяє визначити основні напрями її аналізу та діагностики.

Серед великої різноманітності методик, що дозволяють проводити поточний ретроспективний управлінський аналіз зовнішніми користувачами за даними бухгалтерської звітності, перевагу слід віддавати методикам комплексної оцінки стійкості фінансового стану, що поєднує в собі багатокритерійний підхід і враховує специфіку діяльності організації. Це дасть можливість приймати найбільш ефективні управлінські рішення за результатами аналізу.

Список джерел інформації / References

1. Бекренева В. А. Анализ моделей прогнозирования несостоятельности организации / В. А. Бекренева ; Академия бюджета и казначейства Минфина России // Финансовый журнал. - 2012. -- № 4. - С. 75-86. Bekreneva, V.A. (2012), "Analysis models to predict insolvency organization" ["Analysismodelstopredictinsolvencyorganization"], Budget and Treasury Academy Russian Ministry of Finance. Financial magazine, No. 4, pp.75-86.

2. Савицкая Г.В. Анализхозяйственнойдеятельности / Г. В. Савицкая. - Минск : Новое знание, 2011. - 688 с. Savitskaya, G.V. (2011), Analysis of economic activity [Analysisofeconomicactivity], New knowledge, Minsk, 688 p.

3. Шеремет А. Д. Методика финансового анализа / А. Д. Шеремет, Р. С. Сайфулин, Е. В. Негашев. - М. : ИНФРА, 2011. - 200 с. Sheremet, A.D.(2011), Thetechnique of financial analysis [Thetechniqueoffinancialanalysis], INFRA, Moscow, 200 p.

4. Методика проведення поглибленого аналізу фінансово- господарського стану підприємств та організацій : Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 7.06.97 р. № 81 // Офіційний вісник України. - 1997. - № 32. - С. 144.