Інвестиційна політика Республіки Білорусь у 1990-х - початку 2000-х рр.

Проведене дослідження інвестиційної політики Республіки Білорусь у 1990-х - початку 2000-х рр., роль і місце іноземного капіталу в інвестиційній структурі держави. Реалізація білоруської економічної моделі, спрямованої на трансформацію економіки держави.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 06.03.2019
Размер файла 30,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інвестиційна політика Республіки Білорусь у 1990-х - початку 2000-х рр.

Оксана Валюн

У статті авторка досліджує інвестиційну політику Республіки Білорусь у 1990-х - початку 2000-х рр., роль і місце іноземного капіталу в інвестиційній структурі держави.

Ключові слова: Білорусь, інвестиційна політика, виробництво, технології, інноваційна діяльність, іноземні інвестиції.

Оксана Валион. Инвестиционная политика Республики Беларусь в 1990-х - начале 2000-х гг.

В статье автор исследует инвестиционную политику Республики Беларусь в 1990-х - начале 2000-х гг., роль и место иностранного капитала в инвестиционной структуре государства.

Ключевые слова: Беларусь, инвестиционная политика, производство, технологии, инновационная деятельность, иностранные инвестиции.

Oksana Valion. The investment policy of the republic of Belarus in the 1990s - early 2000s

In the article the author analyzes the investment policy of the Republic of Belarus in the 1990s - early 2000s and the role and place of foreign capital in the investment structure of the state.

Key words: Belarus, investment policy, production, technology, innovation, foreign investment.

В умовах глобалізації держави вплетені в систему міждержавних взаємодій, що робить світову економіку взаємозалежною. Однією із форм міжнародних економічних відносин виступають інвестиційні процеси, інтенсивне використання яких, з одного боку, дозволяє підтримати соціально-економічний потенціал усередині країни, забезпечити гідний рівень життя населення, а з іншого - сприяє залученню національних економік у міжнародне виробництво товарів і послуг.

Реалізація білоруської економічної моделі, спрямованої на трансформацію економіки держави, потребує впровадження ефективних програм, у тому числі інвестиційних, що сприятимуть економічному зростанню країни, впровадженню новітніх технологій у виробництво й управління.

З огляду на це, метою статті є розкрити динаміку інвестиційних процесів у Республіці Білорусь у 1990-х - початку 2000-х рр. Коло основних завдань концентрується навколо висвітлення прийняття і впровадження законодавчих документів, що регулюють інвестиційну діяльність у державі, з'ясування проблем інвестиційного комплексу, характеристики основних джерел фінансування білоруської економіки, ролі і місця іноземного капіталу у інвестиційній структурі країни.

Історіографічною базою досліджуваної проблеми стали монографії та аналітичні статті переважно білоруських і російських дослідників, які висвітлюють різні аспекти інвестиційної політики Республіки Білорусь на сучасному етапі. На нашу увагу заслуговує праця білоруського науковця В. Шимова “Национальная экономика Беларуси” [1], у якій автор, з-поміж інших аспектів трансформації національної економіки, розглянув інвестиційний потенціал та інвестиційну політику держави у 1990-х - початку 2000-х рр. Фрагментарно інвестиційна діяльність Білорусі розкрита в книзі “Беларусь: Народ. Государство. Время” [2]. У теоретичному осмисленні проблеми сприяли монографії Є. Качуровського “Беларусь: новая торговая политика” [3] (у співавторстві із Ю. Астапченко) та “Беларусь: интеграционное измерение” [4]. Підвищений інтерес до аналізу інвестиційних процесів у Республіці Білорусь спостерігаємо у розвідках білоруського науковця Є. Петрушкевича [5; 6; 7]. Окремі аспекти досліджуваної теми відображені у статтях І. Михайлової- Станюти, В. Комкова, Л. Васюченка [8], Дрозда [9], М. Ковальова, О. Шашко [10], C. Грицевича [11] та ін. У розробці інвестиційної політики Білорусі прислужилися праці російських дослідників Р. Медвєдєва “Александр Лукашенко. Контуры белорусской модели” [12], Р. Герасимової “Сравнительный анализ экономического развития и рыночных реформ в странах с переходной экономикой в 1990-2009 годы” [13].

Досліджуючи інвестиційні процеси у Республіці Білорусь на сучасному етапі, зауважимо на певних теоретичних аспектах цієї проблеми. Насамперед, під інвестиціями розуміємо фінансові, майнові та інтелектуальні цінності, які залучаються у об'єкти господарської діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. У залежності від суб'єкту інвестиційної діяльності розрізняють державні засоби (бюджет, позабюджетні фонди, позики), засоби державних підприємств, інвестиції громадян, недержавних підприємств і громадських організацій, іноземні і спільні інвестиції. Характер участі у інвестуванні визначають прямі інвестиції (вкладання коштів у об'єкт безпосередньо інвестором), непрямі (вкладання коштів через посередників) і портфельні (вкладання капіталу в різні цінні папери) інвестиції. Найефективнішими є прямі іноземні інвестиції (ПІІ), що не обтяжують державу обов'язками із їх обслуговування [1, с. 482]. Крім того, ПІІ є вагомим джерелом розвитку економіки країни, залучення новітніх досягнень науки і техніки.

Основними джерелами інвестицій у Республіці Білорусь у 1990-х - початку XXI ст. були засоби підприємств, держави та населення, а також кредити банків. Характерною рисою інвестиційної діяльності в країні із 2004 року є зниження частки і обсягів державних інвестицій, активізація нових недержавних джерел фінансування [1].

Інвестиційна політика Республіки Білорусь базується на нормативно-правовій базі, важливою складовою якої став Інвестиційний кодекс, прийнятий у 2001 р., що постійно доповнюється і вдосконалюється. Серед інших документів, спрямованих на покращення інвестиційного клімату у Білорусі, є “Національна програма залучення інвестицій в економіку Республіки Білорусь” (1996 р.), “Національна програма залучення інвестицій в економіку Республіки Білорусь до 2010 року” (2002 р.), інші програми, що реалізуються в інвестиційній сфері [1, с. 481]. Загалом у досліджуваний час інвестиційна діяльність регулювалася понад 70 законами Республіки Білорусь, декількома сотнями рішень Президента і Уряду Республіки Білорусь, низкою підзаконних актів [14].

Перші законодавчі акти, що здійснювали інвестиційну діяльність та іноземні інвестиції у республіці, приймалися з початку 1990-х рр. Так, у 1991 р. був уведений Закон Республіки Білорусь від 14 листопада 1991 р. №1242-XII “Про іноземні інвестиції на території Республіки Білорусь”, “... спрямований на створення сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій у республіку з метою ефективнішого економічного і соціального її розвитку, розширення міжнародного економічного співробітництва та інтеграції у світову економіку” [15]. Крім того, на нашу увагу заслуговують наступні документи: постанови Кабінету Міністрів від 7.03.1995 р. № 123 “Про активізацію інвестиційної діяльності” та від 30.11.1995 р. № 651 “Про організацію експертизи інвестиційних проектів і програм”, прийняття доповнень і змін закону “Про іноземні інвестиції на території Республіки Білорусь” (постанова Кабінету Міністрів Республіки Білорусь від 31.12.1997 р. № 1769), прийняття постанови Ради Міністрів Республіки Білорусь від 22.09.1998 р. № 1473 “Про конкурсне розміщення централізованих інвестиційних ресурсів” [9] тощо. Відтак, на законодавчому рівні регулювалися іноземні інвестиції та інвестиційна діяльність загалом у республіці. інвестиційний економіка білорусь

Проте втіленню цих проектів у практичну площину перешкоджала системна економічна криза, що вразила Республіку Білорусь у першій половині 90-х рр. XX ст. Вона охопила всі сфери економіки держави: у 1995 р. валовий внутрішній продукт порівняно із 1990 р. скоротився на 35 %, обсяг промислової продукції - на 41 %, виробництво споживчих товарів - на 40 %, валова продукція сільського господарства - на 26 %, інвестиції в основний капітал - на 61 % [16]. Інвестиційна сфера зазнала найбільший вплив негативних процесів у економіці. Спад інвестиційної активності виявився глибшим, ніж падіння виробництва. За експертною оцінкою, обсяг інвестицій у республіці в 1995 р. порівняно із 1990 р. знизився у 4 рази [14].

Основні причини інвестиційного занепаду полягали у загальній кризі економіки Білорусі на початку 1990-х рр. і в різкому скороченні державних капіталовкладень. Тоді не вдалося поєднати комерційні і державні інтереси, які виявилися різноорієнтованими, що, зрештою, позбавило реальний сектор комерційного джерела. Серед інших проблем, що негативно впливали на інвестиційну сферу, назвемо: інфляцію, надмірне податкообкладання прибутку, недостатню базу законодавчого захисту приватної власності, підвищені ризики для іноземних інвесторів, адміністративні методи перерозподілу державних ресурсів [8] тощо. Зниження інвестиційної активності зумовило скорочення попиту на інвестиційні товари, недовикористання виробничих потужностей за їх виробництвом (до 50 % відносно нормативу). В умовах дефіциту фінансових ресурсів оновлення основних засобів відбувалося пасивно (2-7 % щорічно замість 8-10 % за нормою), що призвело як до фізичного, так і морального їх старіння [1, с. 178].

У зв'язку з цим, керівництво держави здійснювало пошук шляхів виходу із кризи, а також залучення іноземного капіталу в економіку країни. Впродовж 1992-1998 рр. у Білорусь надійшли іноземні інвестиції в обсязі 2,2 млрд доларів США, що становило близько 4 % загального обсягу капіталовкладень. У 19961998 рр. у інвестиційному комплексі з'явилися передумови, що свідчили про покращення ситуації. Темпи зростання капіталовкладень за рахунок всіх джерел фінансування становили: у 1996 р. - 95 %, 1997 р. - 120 %, 1998 р. - 116 % до попередніх років. Основна частина інвестицій формувалася за рахунок власних коштів підприємств і залученого капіталу, частка яких становила за результатами 1998 р. 74,8 % (1997 р. - 80,8 %). Більшість інвестицій - 61 % спрямовувалися у соціальну сферу, зокрема, на житлове будівництво [9]. Необхідно зауважити, що у 1992-1995 рр. спостерігалася тенденція скорочення інвестицій у соціальну сферу (у 1992 р. - на 33 %, 1993 р. - на 14 %, 1995 р. до 1994 р. - на 30 %), а 51 % об'єктів виробничого призначення знаходилися у незавершеному будівництві.

Підкреслимо, що динаміка інвестиційних процесів була пов'язана із особливостями соціально-економічного розвитку країни у цілому в досліджуваний час. Складна економічна ситуація першої половини XX ст. спонукала президента Олександра Лукашенка прийняти у 1995 р. Програму невідкладних заходів із виходу економіки Республіки Білорусь з кризи, схвалену Верховною Радою 30 вересня 1994 р. А у 1996 р. був розроблений п'ятирічний план “Основні напрями соціально-економічного розвитку Республіки Білорусь на 1996-2000 роки” [17], що проголошував курс на створення соціально орієнтованої ринкової економіки. З метою активізації інвестиційної діяльності у 1996 р. була прийнята “Національна програма залучення інвестицій в економіку Республіки Білорусь”, що передбачала оновлення та розвиток законодавчої й нормативної бази в галузі інвестиційної діяльності, приведення її у відповідність з міжнародними стандартами; розвиток самофінансування підприємств; раціональне та ефективне розміщення державних інвестиційних ресурсів на основі конкурсу інвестиційних проектів; збереження провідної ролі держави у фінансуванні соціальної сфери (освіта, охорона здоров'я, культура, соціальна допомога), інфраструктури (дороги, транспорт, зв'язок), екологічних програм; проведення інституційних перетворень за допомогою розвитку вторинного ринку цінних паперів, створення мережі спеціалізованих банків та небанківських фінансових установ (страхових, лізингових, інвестиційно-фінансових, трастових, недержавних пенсійних фондів тощо) з метою трансформації приватних заощаджень в інвестиції; повернення вивезених з республіки інвестиційних ресурсів і недопущення їх розкрадання; залучення іноземного капіталу, в тому числі країн СНД, переважно у вигляді прямих і портфельних інвестицій [14]. Бачимо, що пріоритет у документі надавався залученню іноземних інвестицій в економіку республіки, що сприяло б вирішенню таких проблем, як оновлення основних виробничих фондів, впровадження нових, прогресивних технологій, забезпечення випуску конкурентоспроможної продукції [18, арк. 135].

Найефективнішою формою зарубіжного інвестування є прямі іноземні інвестиції, які у Білорусі представлені переважно спільними підприємствами та підприємствами із іноземними інвестиціями. На 01.01.1996 р. у республіці було зареєстровано 1836 спільних підприємств і 809 іноземних підприємств, з них у торгівлі - 28 %, сфері послуг - 8 %, промисловості - 13 %, інших галузях виробництва - 25 %, у будівництві - 4 %, у сільському господарстві - 2 %. Заявлений статутний фонд нерезидентів дорівнював 331 млн доларів США, обсяг виробництва продукції у 1995 р. склав 265 млн доларів США (2,3 % промислової продукції республіки, чисельність - 27 тисяч чоловік). У той час у Білорусь інвестували 72 країни, причому шість з них - Польща (18 %), Німеччина (25 %), США (9 %), Італія (6 %) і Великобританія (3 %) - забезпечували понад половину прямих іноземних капіталовкладень [14].

У 1996 р. у Республіці Білорусь були зареєстровані наступні спільні підприємства: “AGP” (США), “Evromedia” (Швейцарія), “IP MINSK” (Німеччина), “А. О. Бальзен-Ромашка” (Німеччина), “Абамет” (Швейцарія- Польща), “Акватик” (Литва), “Америкэн Лоджик ЛТД” (США) [19, арк. 2], “Багория-техно” (США), ”БЕЛ-КЕА ПЛАСТ” (Данія), “БЕЛА-МЕДИКА” (Литва), “Белдревинвест” (Литва), “БЕЛИГОР” (Литва), “Бельцов и Бениш” (Німеччина) [19, арк. 3]. Серед іноземних підприємств, що діяли в Республіці Білорусь у 1996 р., були такі: “ИНТЕРЛЕС” (Німеччина), “ИРЭНА” (Польща), “Пользито” (Польща), “Нафура Л” (Ліван), “Митекс” (Польща), “РИВАЙС” (Великобританія), “ЦЕНТРУМИКС” (Естонія), “МАГХИМ” (Німеччина), “ИТАНА ИНТЕРНЭШНЛ” (Ірак) [20, арк. 1-2].

Однак інвестиційна сфера Республіки Білорусь до початку 2000-х рр. не змогла подолати кризовий стан, хоча в цілому економічна ситуація в другій половині 90-х рр. XX ст. стабілізувалася. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій на 2000-й рік становив лише 666 млн доларів США, тобто, дещо більше 60 доларів на душу населення, що було найнижчим показником серед держав СНД. Хоча правові умови інвестиційної діяльності в Білорусі були сприятливіші, ніж у інших країн - найближчих сусідів. Зокрема, мораторій на погіршення законодавства існував тоді лише в Білорусі, Росії та Латвії. Тільки в Білорусі і Росії було передбачено додатковий пакет пільг і гарантій для іноземних громадян [21, арк. 28]. Білоруський дослідник Є. Петрушкевич зазначає, що характерною рисою політики залучення прямих іноземних інвестицій до 2006 р. була її неефективність, що спостерігалося, перш за все, у дисбалансі між пільгами і обмеженнями для діяльності інвесторів, у тому числі іноземних, у бік обмеження [5].

Питання про діяльність підприємств із іноземними інвестиціями та шляхи покращення інвестиційного клімату в Республіці Білорусь розглядалося на засіданні Ради Міністрів 13 червня 2000 р., де наголошувалося на вагомій ролі підприємств із іноземними інвестиціями у формуванні загальнореспубліканських показників соціально-економічного розвитку. Разом з тим зазначалося, що недотримання, передбачених Законом “Про іноземні інвестиції на території Республіки Білорусь прав і гарантій іноземних інвесторів”, є однією із причин погіршення інвестиційного клімату республіки, тому є випадки відмови з боку місцевих органів влади в розміщенні і державній реєстрації підприємств із іноземними інвестиціями [21, арк. 24].

У контексті аналізу питання “Про діяльність підприємств із іноземними інвестиціями і шляхи покращення інвестиційного клімату в Республіці Білорусь” констатувалося, що станом на середину 2000 року в країні зареєстровано 2712 підприємств із іноземними інвестиціями (в тому числі 1655 СП і 1057 ІП), що все ще менше до рівня 1996 р. Таким чином, перереєстрація суб'єктів господарювання, що була проведена у 1996 р., призвела до припинення діяльності майже 1000 СП і ІП. При цьому близько 200 підприємств ліквідувались, оскільки початково створювалися для здійснення одноразових операцій (“фірми-одноденки”), понад 500 - у зв'язку із заборгованістю перед бюджетом, що виникла також і через неможливість налагодити прибуткову діяльність, решта - через проблеми, пов'язані із невиконанням інвестиційного законодавства [21, арк. 27].

У 2000 р. спостерігалося збільшення кількості іноземних підприємств. Якщо у 1996 р. їх було понад 800 (у 2,3 рази менше, ніж спільних підприємств), то за результатами першого кварталу 2000 р. утворено 1057 ІП (менше СП лише у 1,5 рази), що свідчить про зростаючу недовіру іноземних компаній до потенційних білоруських учасників інвестиційних проектів [21, арк. 27].

Найбільшими країнами-інвесторами за результатами діяльності СП та ІП в 1999 р. стали: Нідерланди (19,3 %), Німеччина (18,8 %), США (14,4 %), Польща (5,5 %), Австрія (3,9 %), Великобританія (2,8 %) та Італія (2,7 %). У галузевому розрізі найбільшу частку займала промисловість (64,8 %) і торгівля (16,4 %). Інвестиції в сільське господарство становили менше 1 %. Незначну частку займав зв'язок - 2,5 %, що свідчить про невикористаний потенціал даної галузі із освоєння зарубіжних інвестицій [21, арк. 27].

З метою залучення іноземних і вітчизняних інвестицій, створення й розвитку нових технологій, ринкових відносин, підвищення ефективності інноваційної діяльності стало формування в Білорусі вільних економічних зон (ВЕЗ). У 19962002 рр. в країні було створено шість вільних економічних зон: “Брест”, “Мінськ”, “Гомель-Ратон”, “Вітебськ”, “Могильов”, “Гродноінвест”. Державні гарантії резидентам вільних економічних зон регламентовані законодавством Республіки Білорусь. Зауважимо, що на 1 квітня 2000 р. кількість зареєстрованих резидентів у вільних економічних зонах становила 124 підприємства, у тому числі ВЕЗ “Брест” - 75 підприємств; ВЕЗ “Мінськ” - 24 підприємства; ВЕЗ “Гомель-Ратон” - 25 підприємств, що складало близько 10 % можливостей вільних економічних зон. Із загальної кількості резидентів підприємства із іноземними інвестиціями становили 68 % (85 підприємств). Позитивним є факт, що резиденти ВЕЗ “Брест” становлять 26 % від загальної кількості підприємств із іноземними інвестиціями, зареєстрованими на території Республіки Білорусь [21, арк. 28]. Така модель територіально-господарського управління є ефективною, адже спрямована на економічне зростання регіонів країни за рахунок залучення інвестицій і нових технологій. Серед завдань, які необхідно підвищити в рамках діяльності ВЕЗ, варто назвати роботу із залучення прямих іноземних інвестицій, адже хоча і здійснювалися капіталовкладення, проте їх активність була недостатньою. Крім того, необхідно посилити застосування нових технологій, в першу чергу, в тих галузях, що орієнтовані на експорт.

У результаті проведення опитування Міністерства закордонних справ підприємств із іноземними інвестиціями, які діяли на території Республіки Білорусь, майже 95 % СП і ІП відмітили, що інвестиційний клімат несприятливий; понад 86 % дотримувалися думки погіршення інвестиційної привабливості за час здійснення діяльності; 84 % підприємств зазначили про нестабільність інвестиційного законодавства, забюрократизованість окремих процедур. Серед інших проблем виділені - відсутність вільного ціноутворення на продовження власного виробництва й неможливість вільної конвертації валютних коштів. Окрім того, у березні 2000 р. було відмовлено у дозволі розміщення і державній реєстрації СП ЗАТ “Поли Консалт И”, яке створене шляхом перетворення ТОВ “ИльКаНа”, на підставі того, що основними видами діяльності, якими планує займатися підприємство, є оптова торгівля. Тоді як законодавство дозволяє здійснювати будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавчими актами Республіки Білорусь. Мали місце також дискримінаційні заходи до підприємств із іноземними інвестиціями відносно забезпечення їх сировиною (ІП “Файв Страс Плюс” - виробництво глазурованих сирків), відмови у продовженні договорів оренди і ліцензій (СП “Белеш Русь” - виробництво м'ясної продукції), встановленні додаткових зборів місцевими органами влади (СП “Вайтнауер-Брест” - магазини дьюті-фрі) та ін. Наведені приклади свідчать про те, що однією із головних проблем, яка перешкоджала ефективному використанню інвестицій і залучення нових, було невиконання діючого законодавства окремими органами державного управління як республіканського, так і місцевого рівнів [21, арк. 29-32]. Зокрема, мова йде про статтю 34 “Правовий режим іноземних інвестицій” Закону Республіки Білорусь від 14 листопада 1991 р. №1242-XII “Про іноземні інвестиції на території Республіки Білорусь” [15].

Проте 2/3 СП та ІП планували розширити свою присутність на білоруському ринку. Так, прикладом інтересу іноземних компаній до окремих секторів економіки служить взуттєва промисловість - фірми “Salamander”, “Еуішекя” [21, арк. 32] та ін.

У 1999 р. підприємствами з іноземними інвестиціями експортовано товарів на суму 545,2 млн доларів США (чи 9,2 % від загального обсягу експорту в республіці), імпортовано 490,8 (відповідно 7,3 %). При цьому порівняно із 1998 р. експорт скоротився лише на 3,5 % (по республіці на 16,2 %), імпорт відповідно - на 39,3 % (по республіці - на 22 %). Бачимо, що дефіцит інвестиційних ресурсів диктував потребу створення на законодавчому рівні необхідних умов для їх залучення і захисту в країні. Документом, що містив гарантії для національних і іноземних інвесторів у контексті стимулювання й державної підтримки, захисту інвестицій на території держави [18, арк. 50], став, прийнятий у 2001 р., Інвестиційний кодекс Республіки Білорусь. Він містить гарантії не лише для національних інвесторів, а й регулює іноземні інвестиції у республіці. Зокрема, захищає права власності, забезпечує не менш сприятливі, ніж для національних інвесторів, умови діяльності, встановлює для них певні переваги у податковій, митній, валютній сферах. Так, стаття 14 Інвестиційного кодексу вказує на те, що в процесі здійснення інвестиційної діяльності, у тому числі при реалізації інвестиційних проектів, інвестори мають право отримати державну підтримку, яка надається з метою стимулювання залучення інвестицій в економіку Республіки Білорусь. Особлива увага з боку держави передбачена для підприємств і організацій, що базуються на нових і високих технологіях, впроваджують їх у виробництво (стаття 37) [22]. Доповнення і вдосконалення нині вказаного документу здійснюється з метою збільшення його прозорості, гнучкості і гармонізації із міжнародними законодавчими актами [6; 7]. Отже, Інвестиційний кодекс став добрим підґрунтям розбудови інвестиційної сфери Республіки Білорусь. Він створив спеціальний правовий режим для іноземних інвестицій з метою їх залучення у економіку держави.

У 2002 р. уряд схвалив “Національну програму залучення інвестицій в економіку Республіки Білорусь до 2010 року”, яка стала стрижневим програмним документом, що визначає формування інвестиційної політики в Білорусі. Програма передбачає стратегію і механізми залучення внутрішнього і зовнішнього капіталу, а також містить законодавчі й організаційно-економічні заходи для створення сприятливого інвестиційного середовища. Її метою стало залучення в економіку країни, починаючи із 2003 р., не менше 1 млрд доларів США і до 2010 р. - понад 10 млрд [23].

Із прийняттям цих важливих документів, які визначали інвестиційний клімат у державі, від 2002 р. для інвестиційної сфери республіки характерне динамічне зростання активності, що спостерігалося в промисловості, житловому будівництві, сільському господарстві й транспорті. Середньорічний приріст інвестицій в основний капітал у 2002-2007 рр. становив 15,6 % [2, с. 523]. У таблиці 1 показано динаміку валового внутрішнього продукту і інвестицій у Республіку Білорусь у 1990-2007 рр. в поточних цінах. Співставлення динаміки ВВП і обсягів інвестицій показує, що зростання ВВП у республіці, починаючи з 2002 року, відбувається при випереджаючому зростанні інвестицій, і відповідно, при збільшенні частки інвестицій у ВВП [10].

Варто зазначити, що з 2000 р. спостерігалися також позитивні зміни у технологічній структурі інвестицій в основний капітал: збільшилася частка інвестицій в активну частину основних виробничих фондів (машини, устаткування, інструменти, приладдя) з 31,4 % у 1995 р. до 45 % у 2007 р. Однак все ще присутньою є нерівномірність галузевої інвестиційної активності. Адже більша частка капіталовкладень концентрувалася у галузях переробної промисловості і недостатнім був інвестиційний розвиток високотехнологічних наукоємних галузей. Крім того, як зауважують білоруські дослідники М. Ковальов і О. Шашко, впродовж 2004-2007 рр. на 6,5 % знизилася частка інвестицій, які фінансуються державою, і на 5,8 % частка кредитів банків. При цьому зросла частка інвестицій за рахунок власних засобів організацій - на 5,7 %, іноземних інвестицій - на 1,7 %, населення - на 0,8 % [10].

Таблиця 1

Динаміка валового внутрішнього продукту і інвестицій в економіку

1990

1995

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

Валовий

внутрішній

продукт,

всього,

млрд руб. у

поточних

цінах

43

121403

9134

17173

26138

36565

49992

65067

79267

96087

Інвестиції в

основний

капітал,

всього,

млрд руб. у

поточних

цінах

9

22381,6

1809

3049,3

4484,6

7131,2

10783,4

15095,8

20374

26053

Частка інвестицій у ВВП, %

21,6

18,4

19.8

17,8

17,2

19,5

21,6

23,7

24,3

26,1

Валовий

внутрішній

продукт

Індекси (у порівняних цінах, у відсотках до попереднього року)

89,6

105,8

104,7

105,0

107,0

111,4

109,4

110,0

108,2

Інвестиції в

основний

капітал

69,3

102,1

96,5

106,0

120,8

120,9

120,0

132,2

116,2

Підкреслимо, що на пожвавлення інвестиційної активності вплинув загальний стан економіки Білорусі на початку XXI ст., який характеризувався переходом до соціально-економічного зростання. У той час республіці вдалося вийти на перші місця серед країн СНД за найважливішими економічними показниками [12]. Хоча залучення іноземних інвестицій і надалі залишається пріоритетом у зв'язку із їх нестачею на інвестиційному ринку Білорусі.

Білорусь надає максимальну підтримку ініціативам із створення науково-технічних (технологічних) парків, інноваційних центрів, центрів трансферу технологій, які зможуть координувати роботу учасників інноваційної діяльності [11, с. 76]. Пріоритет на інноваційному розвитку економіки Білорусі впродовж останніх років зумовлений створенням нових конкурентоспроможних виробництв і підприємств, залученням привабливих інвестиційних проектів.

Успішний досвід розбудови нових і високих технологій, подальшого вдосконалення організаційно-економічних та соціальних умов проведення розробок сучасних технологій і збільшення їх експорту, залучення в цю сферу вітчизняних і зарубіжних інвестицій демонструє створення у 2005 р. і робота Парку високих технологій (ПВТ) [24]. Основна діяльність Парку спрямована на розробку в Білорусі програмного забезпечення, інформаційно-комунікаційних та інших інноваційних технологій. Згідно закону, резиденти Парку високих технологій звільняються від: податку на прибуток, податку на додану вартість та митних зборів. Індивідуальний прибутковий податок для співробітників компаній-резидентів Парку має фіксовану ставку і складає 9 % [25]. Такі умови діяльності спрямовані на залучення вітчизняних і зарубіжних резидентів у ПВТ, котрими можуть бути зареєстровані юридичні особи й індивідуальні підприємці, що займаються фундаментальними й прикладними дослідженнями, експериментальними розробками та реалізовують їх на практиці. Нині чимало компаній - резидентів ПВТ є зарубіжними інвесторами.

Підсумовуючи, зауважимо, що ефективна інвестиційна політика є важливим критерієм економічного поступу держави, рівня добробуту її громадян. На інвестиційний комплекс Республіки Білорусь у досліджуваний час впливала економічна криза першої половини 1990-х рр., недосконалість законодавчої бази регулювання внутрішніх і зовнішніх інвестицій у країні. Із прийняттям у 2001 р. Інвестиційного кодексу були створені умови для пожвавлення інвестиційних процесів у Білорусі. Вдосконалення інвестиційного законодавства сприятиме підтримці привабливого інвестиційного клімату, розширення діяльності іноземних інвесторів у соціально-економічній сфері Білорусі. Модернізація й технологічне оновлення усіх секторів білоруської економіки, впровадження інновацій у виробництво, що відбуваються у державі, позитивно впливають на інвестиційну активність.

Список використаних джерел

1. Шимов В. Национальная экономика Беларуси: учебник / В. Шимов [и др.]; под. ред. В. Н. Шимова. - 4-е изд., перераб. и доп. - Минск: БГЭУ, 2012. - 651 с. 2. Беларусь: Народ. Государство. Время / Нац. акад. наук Беларуси, Ин-т истории; редкол.: А. А. Коваленя и др. - Минск: Беларус. навука, 2009. - 879 с. 3. Качуровский Е., Астапченко Ю. Беларусь: новая торговая политика / Е. Качуровский, Ю. Астапченко. - Мн., 2002. - 480 с. 4. Качуровский Е. Беларусь: Интеграционное измерение / Е. Качуровский. - Минск: Книгосбор, 2008. - 556 с. 5. Петрушкевич Е. Особенности формирования политики привлечения прямых иностранных инвестиций Республики Беларусь / Е. Петрушкевич [Електронний ресурс]. - Режим доступу: edoc edoc/7145.bseu.by:8080/handle/. 6. Шмарловская Г., Петрушкевич Е. Мониторинг инвестиционного климата в Республике Беларусь / Г. Шмарловская, Е. Петрушкевич [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.bseu.by/ personalpages/Petrushkevich/publications.htm. 7. Петрушкевич Е. Совершенствование инвестиционного законодательства Республики Беларусь в условиях мирового экономического кризиса / Е. Петрушкевич [Електронний ресурс]. - Режим доступу: edoc.bseu.by:8080/browse?type=author... Петрушкевич%2С+Е.+Н. 8. Михайлова-Станюта И., Комков В., Васюченок Л. Инвестиционная стратегия Республики Беларусь (анализ, проблемы, предложения) / И. Михайлова-Станюта, В. Комков, Л. Васюченок [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://portal.nlb.by/portal/page/ portal/index/resources. 9. Дрозд В. Инвестиционный фактор в экономике Беларуси / В. Дрозд [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://5ka.biz/101/37275/Lhtml 10. Ковалев М., Шашко А. Инновационная активность в регионах Республики Беларусь и пути ее повышения / М. Ковалев, А. Шашко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.bsu.by/Cache/pdl7448683.pdf. 11. Грицевич С. Инвестиции - фактор развития инновационной деятельности / С. Грицевич // Механизмы устойчивого развития инновационных социально-экономических систем: материалы Междунар. науч.-практ. конф. (Бобруйск, 2 апр. 2008 г.). - Минск: БГЭУ, 2008. - С. 76-77. 12. Медведев Р. Александр Лукашенко. Контуры белорусской модели / Р. Медведев. - М., 2010. - 320 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://fondknig.com/2011/07/31/. 13. Герасимова Р. Сравнительный анализ экономического развития и рыночных реформ в странах с переходной экономикой в 1990-2009 годы: Монография / Р. Герасимова. - М.: ИНФРА-М, 2012. - 182 с. 14. Письмо Кабинета Министров Республики Беларусь от 12.07.1996 N 457 “Национальная программа привлечения инвестиций в экономику Республики Беларусь” [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pravo.levonevsky.org/ bazaby11/republic56/text242.htm. 15. Закон Республики Беларусь от 14 ноября 1991 г. №1242-XII “Об иностранных инвестициях на территории Республики Беларусь” [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pravo.newsby.org/belarus/zakon2/z097.htm. 16. Шимов В. Экономическое развитие Беларуси на рубеже веков: проблемы, итоги, перспективы / В. Шимов. - Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/113216/. 17. “Об утверждении основных направлений социально экономического развития республики Беларусь на 1996-2000 годы”. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2006.by.ru/part23/doc32279.shtm. 18. Государственное учреждение Национальный архив Республики Беларусь (далі - ГУ НАРБ), ф. 1105, оп. 2, спр. 149, 189 арк. 19. ГУНАРБ, ф. 30, оп. 13, спр. 2452, 189 арк. 20. ГУ НАРБ, ф. 30, оп. 13, спр. 2453, 87 арк. 21. ГУ НАРБ, ф. 1105, оп. 2, спр. 99, 109 арк. 22. Инвестиционный кодекс Республики Беларусь 22 июня 2001 г. №37-3 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pravo.levonevsky.org/kodeksby/ink/. 23. Панич А. Экономика Беларуси: анализ, состояние и перспективы / А. Панич [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nestor.minsk.by/sn/2004/29/sn42905.html. 24. Декрет Президента Республики Беларусь 22 сентября 2005 г. № 12 О парке высоких технологий [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.pravo.by/main.aspx?guid=3871&p0=pd0500012&p2= %7BNRPA %7D/. 25. Парк высоких технологий [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.park.by/?lng=ru.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Стратегія і головна мета промислової політики держави. Державне регулювання і проблеми розвитку промислової політики. Занепад вітчизняної промисловості в 1990-х роках. Стратегічні орієнтири та етапи якісних структурних змін в промисловості України.

    курсовая работа [38,5 K], добавлен 20.03.2009

  • Основні тенденції розвитку економіки в другій половині 1990-х років. Роздержавлення та приватизація. "Тінізіція" як головний чинник усування суспільства. Пошуки шляхів стабілізації економічного розвитку на початку ХХІ ст. Здійснення аграрної реформи.

    презентация [226,6 K], добавлен 16.03.2015

  • Бюджетно-податкова політика держави. Грошово-кредитна політика. Соціальна політика держави. Державне регулювання аграрної сфери економіки. Антикризова політика держави. Ринкова трансформація української економіки.

    реферат [27,9 K], добавлен 03.09.2007

  • Суть макроекономічного аналізу. Економічна суть моделі Хікса – Хансена. Обґрунтування економічної політики держави за допомогою моделі Хікса-Хансена. Грошово-кредитна політика. Фіскальна політика. Альтернативні варіанти фіскальної політики.

    курсовая работа [236,6 K], добавлен 18.03.2007

  • Мета грошово-кредитної політики держави - реалізація системи заходів у сферах грошового обігу та кредиту. Стратегічні та проміжні цілі. Національний банк України як головний інструмент проведення грошово-кредитної політики держави. Зарубіжний досвід.

    реферат [149,5 K], добавлен 20.03.2009

  • Зміст і структура ринкової трансформації економіки України та функції держави в процесі. Трирівнева модель ринкової трансформації. Центри економічної влади в Україні. Поточні складові політики трансформування економіки. Державна власність та регулювання.

    реферат [79,4 K], добавлен 20.03.2009

  • Дослідження теоретичних основ і практики формування антимонопольної політики держави в умовах ринкової економіки. Характеристика антимонопольного законодавства сучасної України. Механізми обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції.

    курсовая работа [46,0 K], добавлен 24.02.2011

  • Розвиток базових галузей промисловості як основна стратегія промислової політики держави. Головна мета промислової політики. Перелік пріоритетних галузей промисловості і виробництв. Основні напрями підвищення ефективності інвестиційної політики.

    реферат [35,8 K], добавлен 20.03.2009

  • Сутність держави та її еволюція. Державна власність. Підприємництво в державному секторі. Суспільні блага і послуги. Сутність та структура економічних функцій держави. Економічна політика держави. Основні моделі державного регулювання економіки.

    книга [62,9 K], добавлен 14.07.2008

  • Поняття та суть відкритої економіки. Критерії відкритості країн на мікро- і макрорівні. Наукові підходи до вивчення державної економічної політики та її моделі. Проблеми переходу до відкритої економіки і проведення макроекономічної політики в Україні.

    курсовая работа [44,2 K], добавлен 29.11.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.