Соціально-трудові домінанти інноваційної економіки: сучасний стан та тенденції розвитку в Україні

Джерело: Статистичний щорічник України; статистичні збірники «Основні засоби України за 2000-2010 роки», «Праця України», «Стан умов праці найманих працівників» за відповідні роки. - Державна служба статистики України.

Завдання може бути вирішене шляхом створення законодавчої бази, правил та інститутів, що дозволятимуть людям працювати в умовах належної безпеки, за неухильного розширення можливостей для особистого розвитку, достатності доходів для підтримки самих себе та своїх родин. Серед мезорівневих факторів підвищення конкурентоспроможності робочих місць - гідне виробниче середовище з урахуванням територіальних особливостей та галузевої специфіки щодо рівня професійних і соціальних ризиків, надійність для працівників та динамічна ефективність роботи підприємств регіону чи сфери економічної діяльності. Для мікрорівня найбільш значущими умовами підвищення конкурентоспроможності робочих місць стає наявність можливостей працювати в умовах повної безпеки праці при стабільності зайнятості, надійності підвищення кваліфікації, надійності доходу.

Неспрятливість інвестиційного клімату в Україні гальмує приток іноземних інвестицій. Передусім це пов'язано з недосконалістю нормативно-правової бази, великим податковим тиском, ускладненою системою ліцензування. Звідси випливає, що одним з напрямів підвищення конкурентоспроможності робочих місць є покращення інвестиційного клімату в Україні.

Створення нових та підтримка перспективних робочих місць через відпрацьовану інвестиційну політику має стати пріоритетним напрямом розвитку вітчизняної економіки. Проте, прискорення цих процесів можливе на основі запровадження механізмів стимулювання роботодавців щодо модернізації діючих робочих місць, вкладання коштів приватних інвесторів відповідно з державними та регіональними пріоритетами розвитку економіки, розробки та реалізації цільової програми щодо пільгового кредитування та дотування створення нових робочих місць.

Створення нових та модернізація існуючих робочих місць на основі залучення інвестицій повинно здійснюватись з урахуванням світового досвіду ефективного вирішення проблем зайнятості:

забезпечення координації цілей та інструментів реалізації державної, регіональної та місцевої політики зайнятості населення,

концентрація зусиль на здійсненні комплексної структурної модернізації виробничого потенціалу регіону;

регулювання процесу адаптації ринку праці до структурних змін в економіці.

Важливим стимулом для роботодавця має стати надання пільг при створенні нових робочих місць. Інвестиційне стимулювання створення та модернізації робочих місць забезпечить досягнення помітних соціальних зисків за двома найважливішими напрямами:

1) дозволить заінтересувати керівництво підприємства не тільки у збільшенні зайнятості, а й у залученні соціально вразливих категорій населення, в тому числі сприятиме працевлаштування молоді в реальному секторі;

2) створить реальні можливості для збільшення заробітної плати та доходів від трудової діяльності.

В умовах обмеженості ресурсів державного бюджету альтернативним джерелом інвестицій для створення нових та модернізації діючих робочих місць мають бути власні кошти підприємства. Підвищення рівня конкурентоспроможності робочих місць можливе за рахунок вдосконалення амортизаційної політики підприємств.

Наслідком недосконалості сучасної амортизаційної політики став надзвичайно низький рівень оновлення робочих місць. Якщо за європейськими стандартами період амортизації активної частини основних фондів складає в середньому 3-7 років, то в Україні він становить кілька десятків років. Амортизаційна політика має спрямовуватись на протидію чи принаймні мінімізацію знецінення авансованих коштів у результаті фізичного спрацювання та морального старіння основних фондів.

У контексті підвищення конкурентоспроможності назріла об'єктивна потреба розроблення та реалізації стратегії розвитку робочих місць, спрямованої на досягнення високої продуктивності не лише новостворених робочих місць, а й існуючих.

Дієвість такої стратегії може бути забезпечена в разі «інвентаризації» діючих робочих місць, прогнозування кількісних та якісних змін системи робочих місць на майбутнє формування механізму інвестиційної підтримки розвитку робочих місць. Оскільки переважна більшість діючих та наявних нефункціонуючих нині робочих місць в економіці України створена в радянський період, постає проблема їх адаптації до сучасних перетворень в галузевій структурі, рівня розвитку техніки та людського капіталу.

За даними науково-дослідної лабораторії аналізу виробничого травматизму, наглядової діяльності та розробки профілактичних заходів Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці визначено, що в Україні впродовж 2009 р. із загальної кількості експлуатованих машин, механізмів, устаткування та транспортних засобів не відповідали нормативним актам з охорони праці 1,7%; 17,6% - вичерпали передбачений паспортом ресурс роботи. Із загальної кількості виробничих технологічних процесів 0,3% не відповідають вимогам нормативних актів з охорони праці і лише 16% мають сертифікат відповідностіСтан умов та безпеки праці на виробництві в Україні у 2009 році. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: ndiop.kiev.ua.index.php. З позицій статистики цифри не виглядають загрозливими. Проте за ними - реальні ризики погіршення здоров'я тисяч працівників.

Незадовільний технічний рівень робочих місць став однією з передумов збільшення кількості нещасних випадків на виробництві. Проте, офіційною статистикою підтверджується тенденція хоч і незначного, але стабільного зменшення чисельності потерпілих від травматизму, пов'язаного з виробництвом. Однак, реалії значно гірші, оскільки значна кількість травмувань на виробництві приховується і не обліковується.

У 2012 р. співвідношення чисельності загиблих до чисельності потерпілих з утратою працездатності на виробництві в Україні становило 1 до 17Статистичний щорічник України за 2012 рік. - Державна служба статистик України. - С. 454. Для порівняння наведемо статистику європейських країн. Так, у Німеччині цей показник становить 1 до 1260, у Словаччині - 1 до 208, в Польщі - 1 до 145. А згідно з Глобальною оцінкою виробничого травматизму, визначеною Міжнародною організацією праці, таке співвідношення у світі становить у середньому 1 загиблий до 763 травмованих на виробництвіПраця в Україні: необхідність якісних змін для суспільної ефективності та гідного життя. Національна профспілкова доповідь Президенту України В. Ф. Януковичу. - К. : Видавництво Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, 2010. - С. 11..

Впродовж останніх років кількість днів непрацездатності на одного травмованого на виробництві залишається незмінною - близько 40 днів, що в 1,7 разу більше аналогічного показника у 1990 р.“Статистичний щорічник України за 2012 рік. - Державна служба статистик України. - С. 473..

За таких темпів безповоротного погіршення здоров'я працюючих вже у 2015-2020 рр. потреба в ресурсах праці у провідних галузях економіки згідно прогнозу Інституту медицини АМН України може бути задоволена лише на 38-44%, що загрожує руйнацією кадрового потенціалу базових сфер економічної діяльності“Праця в Україні: необхідність якісних змін для суспільної ефективності та гідного життя. Національна профспілкова доповідь Президенту України В. Ф. Януковичу. - К. : Видавництво Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, 2010. - С. 12..

Інструментом правового регулювання умов праці правомірно вважається атестація робочих місць, за підсумками якої визначається рівень шкідливості та небезпеки праці, виробничі ризики та норми соціального страхування у сфері охорони праці. Головна мета атестації - регулювання відносин між роботодавцем та працівниками щодо реалізації їхніх прав на охорону здоров'я і безпечні умови праці, пільги й компенсації за роботу в несприятливих умовах.

У теперішній час атестація робочих місць за умовами праці є провідною складовою в системі робіт з охорони праці, оскільки за її результатами здійснюється розробка заходів з покращення умов праці, створюється інформаційна база для оцінювання ризиків втрати здоров'я, визначається право працівників на компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Інституціональними рамками проведення атестації робочих місць слугують Постанова Кабінету Міністрів № 442 від 01.08.92 р. «Про порядок атестації робочих місць за умовами праці» та «Методичні рекомендації про проведення атестації робочих місць за умовами праці». Головна прогалина нормативно-правового забезпечення атестації робочих місць - відсутність директиви обов'язкового періодичного проведення атестації робочих місць на підприємствах всіх форм власності незалежно від виду економічної діяльності. Нормативно-інструктивна база незаперечно свідчить: атестація робочих місць за умовами праці повинна обов'язково проводитись у тих сферах економічної діяльності, де робочі місця неоднорідні, а технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працівників, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Фактично під таку характеристику підпадають всі діючі підприємства та організації, адже складно знайти підприємство, де б не було жодного шкідливого фактора.

Питання умов та охорони праці є предметом колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин та охоплює широке коло питань щодо впровадження прогресивних заходів техніки безпеки, попередження виробничого травматизму та професійних захворювань, створення нормальних санітарно-гігієнічних умов тощо.

З метою вдосконалення управління умовами праці в Україні запроваджено практику державної експертизи умов праці, яка покликана забезпечити захищеність працівників, зайнятих на роботах з несприятливими умовами праці, незалежно від форм власності, а також окремих громадян.

У рамках ЄС базовою нормою регулювання умов та охорони праці є прийнята в 1989 р. «Директива про введення заходів, з метою сприяння поліпшенню в сфері безпеки і гігієни праці працівників», що встановлює підходи та принципи роботи з охорони праці в країнах ЄС. При цьому передбачена відповідальність держав-членів ЄС за впровадження й дотримання національного законодавства, яким регламентується організація роботи з охорони праці на всіх рівнях.

У рамках реалізації проекту МОП/ЄС «Моніторинг та оцінка прогресу з питань гідної праці» розроблено низку пропозицій задля досягнення більшого прогресу щодо безпечних умов праці та мінімізації виробничого травматизму і професійної захворюваності:

створення умов для координації дій та відповідних фінансових ресурсів усіх державних структур, профспілок та організацій роботодавців у цій сфері;

розвиток культури охорони праці, насамперед щодо забезпечення кожним працівником власної безпеки на робочому місці;

заборону використання праці працівників на робочих місцях з небезпечними та шкідливими умовами праці понад граничний науково обґрунтований термін (з метою запобігання професійним захворюванням);

визначення економічної заінтересованості роботодавця у забезпеченні безпечних умов праці на робочих місцях, своєчасному проведенні атестації робочих місць та періодичних медичних оглядах працівників;

реформування законодавства про охорону праці та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань з метою зосередження видатків на охорону праці та страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на профілактичних заходах безпечної праці, соціальному захисті, охороні життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльностіПрофіль гідної праці в Україні. - Під редакцією Іванкевича В. В. - Міжнародна організація праці, 2011. - 98 с..

Результатом функціонування застарілих робочих місць стала деформація зайнятості з притаманною високою часткою працівників сфери виробництва, переважною чисельністю працівників низькокваліфікованої праці у всіх сферах економічної діяльності.

Впродовж останніх п'яти років залишається відносно стабільною частка зайнятого населення у віці 15-70 років з повною вищою освітою та зростає стрімкими темпами частка безробітних з повною вищою освітою (рис. 1), що є підтвердженням дефіциту робочих місць на ринку висококваліфікованої праці.

За даними офіційної статистики, у 2013 р. чисельність штатних працівників у сфері промисловості, сільського господарства та будівництва разом склала 3395,5 тис. осіб, що становить 32,8% загальної чисельності штатних працівників в економіці. При цьому питома вага штатних працівників зазначених сфер з повною вищою освітою у 2013 р. склала лише 21,7% загальної чисельності працівників з повною вищою освітоюСтатистичний збірник «Праця України у 2013 році. - Державна служба статистики України. - С. 56..

Рис. 1. Частка економічно активного населення з повною вищою освітою у 2008-2012рр.*

Висновки

Інноваційній економіці зі значною часткою інформаційної та інтелектуальної компоненти характерна система соціально-трудових відносин, що базується на поширенні інноваційних форм зайнятості, підвищенні рівня конкурентоспроможності робочих місць, забезпеченні належної кваліфікації робочої сили. Одним зі стратегічних орієнтирів становлення інноваційної моделі розвитку вітчизняної економіки має стати модернізація всієї системи соціально-трудових відносин, починаючи зі структурних зрушень у сфері зайнятості.

Викладене вище дає підстави стверджувати, що першочерговими завданнями державного рівня має стати по-перше: реструктуризація вітчизняної економіки, спрямована на розвиток високотехнологічних виробництв та прискорення інноваційних процесів; по-друге: скорочення низькопродуктивних робочих місць, які вичерпали свої можливості щодо випуску конкурентоспроможної продукції, та створення нових, високопродуктивних робочих місць, критичний дефіцит яких зумовлює переважну частку проблем соціально-трудового характеру. При цьому доцільно ліквідувати надлишкові робочі місця, які не функціонують на теперішній час, а їх модернізація невиправдана за причиною відсутності попиту на продукцію, що виготовляється в їх масштабах. Інший бік такого сценарію підвищення конкурентоспроможності робочих місць - соціальна відповідальність щодо професійного майбутнього вивільнених працівників. Держава та бізнес мають стати гарантом перспективи подальшого працевлаштування на основі підвищення кваліфікації чи перепідготовки через інституції державної служби зайнятості.

Паралельно постає проблема соціальної відповідальності держави та роботодавців як суб'єктів соціально-трудових відносин у царині підвищення конкурентоспроможності робочих місць, реалізація якої можлива за векторами вдосконалення нормативно-правової бази, що стимулюватиме розвиток інноваційно-інвестиційної діяльності; розроблення довго- й середньострокових державних та галузевих програм, які забезпечать створення якісних та високотехнологічних робочих місць для збалансування попиту й пропозиції на ринку праці; модернізації діючих робочих місць на основі вдосконалення амортизаційної політики.

Размещено на Allbest.ru