Світові й глобальні міста: подібності та відмінності

Дж. Фрідман запропонував глобальну ієрархію міст, які є окремими елементами однієї мережі [10]:

- глобальні фінансові міста: Лондон, Нью-Йорк, Токіо;

- мультинаціональні міста: Маямі, Лос-Анжелес, Франкфурт, Амстердам, Сінгапур;

- важливі національні міста: Париж, Цюріх, Мадрид, Мехіко, Сан-Паулу, Сеул, Сідней.

На сучасному етапі глобалізація економічної діяльності породжує новий тип організаційної структури, де головними елементами виступають глобальні міста. Термін "глобальне місто" вперше було запропоновано С. Сассен [11], провідним теоретиком у сфері вивчення глобалізації, міста й міграційних процесів. Авторка ґрунтує свою працю на дослідженні трьох міст Нью-Йорка, Лондона й Токіо. На її думку, сучасний розвиток світової економіки відводить найбільшим містам новітню стратегічну роль. С. Сассен у своєму підході підкреслює, що міста є головними вузлами у взаємозалежних системах інформації і грошей. Ці системи безпосередньо пов'язані зі спеціалізованими підприємствами (фінансовими установами, консалтинговими, аудиторськими та юридичними фірмами, засобами масової інформації), які сприяють формуванню й переміщенню інформаційних і грошових потоків. Авторка наголошує, що ці потоки більше не пов'язані лише з національними кордонами й системами регулювання, а тому динаміка розвитку глобального міста початку ХХІ століття значно відрізняється від динаміки розвитку великих міст у ХІХ столітті. На її думку, глобальні міста це стратегічні центри концентрації господарської діяльності, управління транскордонними фінансовими потоками та надання високотехнологічних послуг.

Таблиця 2

Не можна не погодитися із твердженням С. Сассен, що світове місто це тип міста, розвиток якого простежується протягом століть у більш ранні періоди в Азії і європейських метрополіях [12, с. 28]. Відтак, можна стверджувати, що більшість сучасних глобальних міст є одночасно і світовими містами, однак, не всі. У такому разі постає питання, як ідентифікувати ці міста й визначити, до якої міри вони функціонують як глобальні, а не лише світові. Наприклад, той факт, що Маямі в кінці 1980-х років почало набувати функцій глобального міста, не дає нам права називати його світовим.

На основі досліджень С. Сассен, Дж. Біверсток, Р Сміт і П. Тейлор запропонували власне визначення глобального міста, під яким вони розуміють особливі постіндустріальні виробничі території, де інновації разом із послугами й фінансами є невід'ємною частиною недавньої реструктуризації світової економіки, нині широко відомої як глобалізація [13, с. 446-447].

Таким чином, до головних ознак глобальних міст можна віднести:

- їх перетворення на центри управління та формування політики світової економіки, наприклад, Вашингтон;

- можливість таких міст виступати глобальними фінансовими центрами, центрами надання спеціалізованих послуг (юридичних, рекламних тощо), які більше за виробництво впливають на економічний розвиток, і провідними глобальними товарними ринками, наприклад, Лондон; а також місцем розташування індустрії розваг, включаючи мистецтво, моду, телебачення, потужні медіаорганізації та телекомунікаційні компанії міжнародного значення, наприклад, Лондон, Нью-Йорк;

- здатність приваблювати й розміщувати на своїй території штаб-квартири транснаціональних корпорацій, великих національних й іноземних компаній (наприклад, у Токіо знаходиться 17 із 100 провідних корпорацій, у Нью-Йорку 11), а також більшість провідних неурядових і міжурядових організацій (Нью-Йорк).

З метою виявлення топ глобальних міст світу застосовується Глобальний індекс міст (Global Cities Index (GCI), за допомогою якого розглядається 84 міста на кожному континенті і який вимірює, наскільки ці міста глобально задіяні у п'яти вимірах: ділова активність, людський капітал, інформаційний обмін, культурний досвід і політична участь. Згідно із цим індексом НьюЙорк залишається на 1 місці, а Лондон на 2 уже протягом 6 років (табл. 2).

Відтак, на нашу думку, глобальними містами є міські конгломерати, через які розповсюджується вся економічна активність (фінансові відносини, міжнародна торгівля, політична потужність, новітні технології, організація спортивних мегазаходів) у світі. У той же час світове місто означає його вдале розташування в стратегічно важливому місці планети. Місто потрібно вважати світовим, якщо в ньому добре налагоджена торгівля, що зумовлено більшою мірою географічними чинниками, аніж економічними, та історичним розвитком; і глобальним, якщо там широко застосовуються інформаційні технології. Можна стверджувати, що більшість глобальних міст сформувалася на основі функціонування світових, котрі здавна були центрами міжнародної торгівлі. Найкращими прикладами світових міст є Салоніки (Греція), Калінінград (Росія), Александрія (Єгипет).

Глобальне місто носить глобальний характер і має вирішальне значення, будучи не лише місцем координування, а й умовою виробництва інноваційних продуктів та надання спеціалізованих послуг, необхідних бізнесорганізаціям, розташованим по всьому світу. Послуги, інновації й фінансові блага є тими товарами, що їх продукує глобальне місто. Глобальні міста конкурують одне з одним, але водночас представляють собою взаємозалежну систему, частково ізольовану від тих країн, де вони знаходяться.

Подібності й відмінності між світовими та глобальними містами продемонстровано на рис. 1.

У нинішньому світі при формуванні інформаційного суспільства з покращеною соціальною інфраструктурою, при активному розвитку технологічного потенціалу, концентрації інформаційних і фінансових потоків в окремих містах відбувається становлення глобальної економіки. Саме тому нині особливий інтерес викликають не регіони чи держави, а міста, що мають глобальне значення і впливають на планетарну економіку в системі міжнародних відносин.

Останнім часом кардинально змінюється уявлення про феномен світових і глобальних міст, який раніше розглядався як явище одиничне й унікальне, а сьогодні як масове й типове. У зв'язку із цим формування таких міст привертає підвищену увагу, що дозволяє зробити висновки:

1. Незважаючи на низку проблем суспільної життєдіяльності (замкнутий простір, бідність, відчуженість людей, шум, бруд і повсякчасна напруга), міста спонукають людей і дозволяють розвиватися з метою задоволення викликів новоутворюючої постіндустріальної економіки. Саме міста є центрами і каналами глобальних товарних, фінансових, людських й інформаційних потоків. Сучасні міста стають свідками динамічних змін, які не мали місця в минулому. Навіть будучи економічно відсталим, кожне місто поступово стає учасником глобалізаційних процесів і займає там власну нішу.

2. Більшість учених (П. Холл, М. Кастельс, Д. Харві, Дж. Фрідман та інші), які досліджують виникнення світових і глобальних міст, інтерпретують ці поняття як синонімічні й такі, що мають однакове значення. Власне, їх позицію можна зрозуміти, посилаючись на те, що ці дослідники були першопрохідцями й трактували терміни з огляду на історичний період, стан й умови функціонування економіки. Однак ми погоджуємося з деякими іншими науковцями (С. Сассен), які тлумачать поняття "світове місто" й "глобальне місто", пояснюючи різницю між ними на основі розвитку економічних засад і світової економіки.

3. Формування світових міст спричинено історичними чинниками, географічними факторами (місцерозташування), розвитком торгівлі, особливо міжнародної. Тобто світові міста за своїм походженням сягають історичної давнини, коли саме торгівля відігравала найважливішу роль у становленні світової економіки. Глобальні міста є дещо сучаснішим феноменом, який виник завдяки стрімкому розвитку фінансового сектора, сектора послуг й індустрії розваг, інноваціям та інформаційним технологіям, тобто саме економічний вплив мав вирішальне значення для їх появи.

4. Світові, а особливо глобальні міста відіграють провідну роль у становленні глобальної економіки завдяки формуванню глобальної інформаційної інфраструктури, інтеграції інформаційних ресурсів усіх рівнів, обсягів і масштабів, безпрецедентному збільшенню мобільності фінансових, матеріальних і людських потоків.

Література

1. Sassen S. Global city: New-York, London, Tokyo / Saskia Sassen. Princeton, N.J.: Princeton university, 1991.

2. Geddes P. Cities in Evolution / Patrick Geddes. London: Williams and Norgate, 1915 / [Reprinted in: LeGates, R., Stout, F. (ed.) Early Urban Planning. London: Routledge, 1998. Vol. 4. Pp. 1870-1940].

3. Castells M. Technopolies of the world. The making of 21-st. century industrial complexes / M. Castells, P. Hall. London: Routledge, 1994.

4. Воронін І.М. Формування глобальних міст як результат впливу процесів глобалізації й інформатизації на систему розселення / І.М. Воронін // Ученые записки Тавр. нац. ун-та им. В.И. Вернадского. 2009. № 2. Т 22 (61). С. 167-172.

5. Нагорняк ТЛ. Міста як бренди за умов глобалізації.

6. Бойко-Бойчук О.В. Світові тенденції розвитку міст: міжнародний досвід.

7. Geddes P. Cities in evolution an introduction to the town planning movement and to the study of civics / Patrick Geddes. London: Williams & Norgate, 1915. 409 p.

8. Hall P. The World Cities / Peter Hall. New York: McGrawHill, World University Library, 1966. 256 p.

9. Friedmann J. The World City Hypothesis / John Friedmann ; [at 317. Friedmann cites Manuel Castells' La question urbaine]. Maspero: Paris, 1972, and David Harvey's Social Justice and the City. Edward Arnold: London, 1973].

10. Friedmann J. The World City Hypothesis / John Friedmann // Development and Change. January. 1986. Vol. 17. Issue 1. Pp. 69-83.

11. Sassen S. Globalization and its Discountents / Saskia Sassen. New York: New York Press, 1998. [Chapter One and Ten].

12. Sassen S. The Global City: Introducing a Concept / Saskia Sassen // The Brown Journal of World Affairs. Winter/Spring. 2005. Vol. XI. Issue 2. Pp. 27-43.

13. Beaverstock J.V. A Roster of World Cities / J.V. Beaverstock, R.G. Smith, P.J. Taylor // Cities. 1999. 16 (6). Pp. 445-458.

14. Berube A. Global Cities, Present and Future: 2014 Global Cities Index and Emerging Cities Outlook.

Размещено на Allbest.ru