Аналіз і планування трудових показників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Контрольна робота

Аналіз і планування трудових показників



1. Визначення групи факторів, що впливають на продуктивність праці

Фактори - це рушійна сила, суттєва причина, обставина, що впливає на певний процес або явище та змінює рівень і динаміку продуктивності.

Дію факторів, їх виявлення і реалізацію необхідно розглядати в тісній залежності від природних і суспільно-економічних умов.

Природні умови - це те середовище, в якому здійснюється суспільний процес виробництва: природні ресурси, грунт, кліматичні особливості тощо.

Суспільно-економічні умови визначаються характером виробничих відносин, розвитком ринкових відносин, ступенем розвитку продуктивних сил, рівнем життя.

В умовах становлення ринкових відносин великого значення набувають такі фактори, як посилення конкуренції товаровиробників, роздержавлення і приватизація економіки, розвиток малого і середнього бізнесу, фінансово-економічна стабілізація, сильна система соціальної підтримки на основі активної структурно-інвестиційної політики в напрямі випереджаючого розвитку виробництва споживчих товарів і надання послуг, підвищення гнучкості виробництва, його сприйнятливості до змін попиту і технологічних нововведень, ефективне формування зайнятості населення.

Отже, фактори продуктивності, які визначають її рівень, пов'язані з працею, ресурсами, середовищем [1, с. 118].

Зарубіжні економісти виділяють дві основні групи факторів продуктивності: зовнішні (які не контролюються), внутрішні (які контролюються).

Зовнішні фактори включають політичні, соціальні й економічні аспекти розвитку суспільства; урядові рішення та інституційні механізми; наявність фінансів, транспорту, комунікацій і сировини. Вони перебувають поза контролем з боку окремого підприємства.

Внутрішні фактори - це ті, які перебувають в зоні контролю окремого підприємства і поділяються на «тверді» та «м'які».

«Тверді» (стійкі, сталі) включають в себе:

- виріб - його якість, призначення, дизайн, тобто якою мірою він відповідає вимогам, що ставляться до нього споживачем, ринком;

- технологію та устаткування - упровадження нових технологій, зменшення простоїв устаткування і підвищення ефективності діючих виробничих потужностей, модернізація устаткування, усунення вузьких місць тощо;

- сировину - охоплює такі важливі аспекти, як підвищення ефективності використання матеріалів, поліпшення коефіцієнта обігу матеріалів, управління матеріалами, розвиток ефективних джерел постачання.

«М'які» (змінні) фактори включають:

- якість робочої сили, підвищення ефективності її використання за допомогою подальшого удосконалення мотивації праці, поліпшення її поділу і кооперації, участі всіх категорій працівників в управлінні підприємством;

- організаційні системи і методи - динамічність і гнучкість структури підприємства, удосконалення організації виробництва і праці, трудових методів;

- стилі і методи управління - вплив їх на організаційну структуру, кадрову політику, планування діяльності підприємства.

Зовнішні фактори впливають на стратегію діяльності підприємства і продуктивність. Так, удосконалення урядом податкової політики, законодавства про працю, соціальної інфраструктури, політики цін, забезпечення більш раціонального порядку використання природних ресурсів мотивують відповідні рішення на підприємстві щодо структурного, організаційно-технологічного його функціонування [2, с. 244-246].

Розглядаючи сутність праці як процес споживання робочої сили і засобів виробництва, всі фактори, що визначають підвищення продуктивності праці, можна об'єднати в три групи:

- матеріально-технічні;

- організаційно-економічні, котрі характеризують ступінь розвитку організації та управління суспільного виробництва;

- соціально-психологічні, що пов'язані з роллю людини в суспільному виробництві і характеризують ступінь використання робочої сили.

Серед матеріально-технічних факторів важливу роль відіграє науково-технічний прогрес, який є основою всього суспільного виробництва і одним із основних елементів механізму ринку.

Науково-технічний прогрес впливає на всі елементи виробництва - засоби виробництва, працю, його організацію та управління.

Технічний прогрес здійснюється за такими напрямами:

- упровадження комплексної механізації та автоматизації;

- удосконалення технології виробництва;

- хімізація виробництва;

- зростання рівня електроозброєності.

Підвищення рівня механізації виробництва здійснюється через механізацію ручних робіт, упровадження засобів малої механізації, комплексної механізації робіт [3].

Автоматизація виробництва забезпечується впровадженням верстатів-автоматів, автоматизованого устаткування, автоматичних систем виробництва.

На підприємствах України відсоток ручної праці значний, особливо на допоміжних процесах - транспортних, вантажно-розвантажувальних, ремонтних, на контролі тощо.

Про низький рівень механізації та автоматизації цих процесів свідчить той факт, що частка робітників, зайнятих на цих процесах, у загальній кількості робітників становить приблизно 46 %.

Як наслідок, виникла диспропорція в механізації праці на різних виробничих дільницях.

Важливим засобом здійснення механізації виробництва є модернізація устаткування, тобто оновлення й удосконалення функціонуючого устаткування, незначні зміни його конструкцій. Це можна досягти збільшенням потужності і робочих швидкостей устаткування, механізацією та автоматизацією допоміжних робіт (подача, зняття, транспортування і контроль виробів) і автоматизацією управління устаткуванням.

Модернізація тісно пов'язана з реконструкцією діючих підприємств.

Для зростання продуктивності праці велике значення має удосконалення технології виробництва, яка охоплює технічні прийоми виготовлення продукції, виробничі методи, способи застосування технічних засобів і агрегатів [4, с. 86].

Основними напрямами удосконалення технології виробництва є впровадження нових методів обробки матеріалів, таких як хімічні, електроерозійні, ультразвукові та ін. Дедалі більше застосовуються надвисокі й наднизькі тиски і температури, струми високої частоти, інфрачервоні випромінювання та ін., надміцні матеріали тощо.

Хімізація виробництва є одним з ефективних напрямів технічного прогресу, який характеризується застосуванням прогресивних хімічних матеріалів і хімічних процесів.

Хімізація виробництва вносить докорінні зміни в технологічні процеси, інтенсифікує, прискорює їх, поліпшує техніко-економічні показники виробничих процесів, використання сировини, сприяє підвищенню якості продукції. Синтетичні полімери застосовують не тільки як замінювачі дорогих та дефіцитних кольорових металів, деревини тощо, а й як нові конструкційні і технічні матеріали. Використання пластмас у машинобудівній промисловості сприяє поліпшенню експлуатаційних властивостей машин, зменшенню їх ваги, поліпшенню зовнішнього вигляду.

В умовах ринкової економіки дедалі більшого значення набуває такий фактор зростання продуктивності праці, як підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності на ринку. Для зростання продуктивності праці, крім упровадження нової техніки велике значення має максимальне використання діючих потужностей.

Поліпшення використання засобів праці здійснюється за двома напрямами:

- екстенсивним - збільшення часу їх роботи через скорочення простоїв, введення в дію не використовуваного устаткування, підвищення коефіцієнта змінності в раціональних розмірах, скорочення строків ремонту тощо;

- інтенсивним - поліпшення використання машин та устаткування за одиницю часу через упровадження прогресивних технологічних процесів [5].

Перехід до ринкових відносин має змінити інвестиційну політику держави з метою посилення її впливу на інвестиційний процес за допомогою ринкових регуляторів.

У сучасних умовах для впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу необхідно інвестиції спрямовувати насамперед на реконструкцію і технічне переозброєння діючих виробництв, підвищувати частку витрат на активну частину основних виробничих фондів.

2. Оцінка витрат, пов'язаних із заміною працівників

Облік витрат, пов'язаних з найманням і звільненням працівників, переслідує різні задачі. Необхідно знати, у що обійдеться підприємству задоволення потреби в робочій силі і чи варто йти даним шляхом, яка ефективність вкладення коштів у «людський капітал» [6, с. 142].

Для розрахунків часто використовується модульний принцип: виділяються певною мірою стандартні види витрат і можливого збитку (втрат), що є свого роду модулями. Так, підприємство несе витрати, пов'язані з процедурою прийому і звільнення працівника, з різною по тривалості підготовкою кадрів і т.п., а до збитку варто віднести втрати у випуску продукції через простій вакантного робочого місця в очікуванні наймання працівника, втрати в продуктивності праці в період, що передує звільненню, а також у період адаптації і т.д.

При комплектуванні кадрів, а також при виборі своєї політики менеджменту персоналу підприємство буде виходити з конкретної ситуації і властивої їй кількісної характеристики: загального набору витрат, видів витрат, упущеної вигоди. Кращий варіант вирішення зв'язаний, природно, з мінімізацією витрат.

Звичайно, реалізації такого підходу має передувати проведення досліджень економіко-соціологічного характеру з метою виявлення фактичних витрат коштів і термінів тривалості процесів, пов'язаних з відновленням кадрів, розробки відповідних нормативів стосовно різних категорій і професійних груп працівників (наприклад, терміни навчання, терміни адаптації, витрати на звільнення, прийом працівника і т.п.).

Природно, це не значить, що в кожному конкретному випадку, зв'язаному з звільненням чи набором працівників, потрібно буде проводити соціологічні дослідження. Може виявитися достатнім проведення одного дослідження для виявлення самих розмірів витрат і збитку, співвідношення їх складових, щоб визначитися з вибором політики менеджменту персоналу [7, с. 110].

Наприклад, заміна працівників новими може проходити, як уже зазначалося, з різних причин, наприклад, у зв'язку з плинністю (тобто з неорганізованим рухом кадрів з ініціативи працівників) або зі скороченням кадрів при зниженні обсягу виробництва і можливим набором нових працівників при зміні ситуації з виробництвом продукції в кращу сторону.

Приведемо основні складові збитку від заміни кадрів у зв'язку з плинністю:

- недоодержання продукції через зниження продуктивності праці в робітників, що подали заяву про звільнення (чи в що скорочуються - з моменту оголошення робітнику про його скорочення);

- недоодержання продукції з робочих місць, що простоюють через звільнення працівника;

- недоодержання продукції під час терміну навчання осіб, що перемінили професію при працевлаштуванні;

- недоодержання продукції в період адаптації на робочому місці;

- витрати на здійснення робіт по найманню і звільненню робітників (утримання штату працівників відділу кадрів, рекламування потреби в робочій силі);

- витрати на навчання робітників, прийнятих на місце звільнених через плинність [8, с. 208].

Можливі й інші види збитку (чи упущеної вигоди).

Облік збитку від недокомплекту робочих кадрів має свої особливості.

Насамперед відзначимо, що якщо ніяких заходів для зниження цього збитку не приймається, його величина (кількість недоотриманої продукції) може бути розрахована як добуток кількості робочих місць, середньодобового обсягу продукції з одного робочого місця і середньої перерви (у робочих днях) з моменту звільнення до приходу нового робітника.

Якщо цей збиток занадто великий для виробництва і початі заходи для його зменшення на період перебування робочого місця в якості вакантного за рахунок, наприклад, уведення понаднормових робіт, величина його зменшується на величину вартості додаткового випуску продукції за рахунок ужитих заходів і збільшується на величину додаткових витрат на здійснення цих мір (оплати понаднормових робіт і т.п.) [9, с. 236 ].

Зміна персоналу в зв'язку зі скороченням штатів вносить свої корективи в набір складових збитку і витрат на робочу силу. Так, недоодержання продукції через зниження продуктивності варто очікувати протягом двох місяців, тому що саме за такий термін робітник повинний бути попереджений про звільнення.

Разом з тим відпадає необхідність у розрахунку недоодержання продукції через відсутність робітника на робочому місці, тому що саме робоче місце ліквідується. Саме на цей показник приходиться найбільша частка збитку.

Однак не виключено, що через якийсь час при сприятливій ситуації з попитом на продукцію знову виникне необхідність у функціонуванні даного робочого місця (виробництва) і буде потрібно укомплектування штатів. З цього моменту можливий збиток від недоодержання продукції через не укомплектування штатів. У відношенні інших складових збитку при скороченні штату (витрати підприємства, зв'язані з набором і навчанням і ін.) відмінностей немає.

Разом з тим з'являються додаткові витрати підприємства, чого немає у випадку звільнення в зв'язку з плинністю кадрів, - виплати працівнику в порядку соціального захисту в зв'язку зі скороченням штатів.

Модульний підхід до характеристики збитку чи витрат, зв'язаних з реалізацією кадрової політики, досить універсальний. Так, він може бути застосований і для оцінки ефективності створення і розвитку на підприємстві елементів власної соціально-побутової інфраструктури як передумови скорочення плинності, залучення і закріплення більш кваліфікованих кадрів. Витрати на створення і розвиток соціально-побутової інфраструктури зіставляються з можливим скороченням збитку від плинності, а також підвищенням ефективності виробництва від використання більш кваліфікованої робочої сили [10, с. 38 ].

Практичний розділ:

Задача 1. Виконати аналіз продуктивності праці за даними таблиці 1 і розрахувати вплив факторів на рівень середньорічного виробітку.

Таблиця 1 - Дані для аналізу

Показник	Позначення	За планом	Фактично	Відхилення (+ , -)	виконання плану, %
1. Товарна продукція, тис. грн.	V	7895	8951
2. Кількість працівників, осіб	Чпр	569	601
3. з них робітників	Чр	498	510
4. Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками:
а) людино-днів		124998	129540
б) людино-годин		999984	971550
Розрахункові показники:
5. Кількість відпрацьованих днів одним робітником	Д
6. Тривалість робочого дня, год.	Тзм
7. Середня кількість годин, відпрацьованих одним робітником
8. Середньорічний виробіток, грн.	Вр
а) одного працівника	Вр.пр
б) одного робітника	Вр.р
9. Середньоденний виробіток одного робітника, грн.	Вд
10. Середньогодинний виробіток одного робітника, грн.	Вгод
11. Питома вага робітників у складі промислово-виробничого персоналу, %	с

Відповідь:

Розрахунки зводимо у таблицю 2.

З розрахунків випливає, що середньорічний виробіток одного працівника збільшився на 1018,29 грн. (ряд. 8а), або на 107,3%.

Середньорічний виробіток продукції одним працівником можна представити у виді добутку наступних факторів:

,

Таблиця 2 - Аналіз продуктивності праці

Показник	Позначення	За планом	Фактично	Відхилення (+ , -) гр.4-гр.3	виконання плану, % гр.4 : гр. 3 100
1	2	3	4	5	6
1. Товарна продукція, тис. грн.	V	7895	8951	1056	113,4
2. Кількість працівників, осіб	Чпр	569	601	32	105,6
3. з них робітників	Чр	498	510	12	102,4
4. Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками:
а) людино-днів		124998	129540	4542	103,6
б) людино-годин		999984	971550	-28434	97,2
Розрахункові показники:
5. Кількість відпрацьованих днів одним робітником (ряд.4а : ряд.3)	Д	251	254	3	101,2
6. Тривалість робочого дня, год. (ряд.4б : ряд.3 : ряд.5)	Тзм	8,0	7,5	-0,5	93,8
7. Середня кількість годин, відпрацьованих одним робітником (ряд.6 ряд.3)		3984	3825	-159	96,0
8. Середньорічний виробіток, грн.	Вр
а) одного працівника (ряд.1 : ряд.2 1000)	Вр.пр	13875,22	14893,51	1018,29	107,3
б) одного робітника (ряд.1 : ряд.3 1000)	Вр.р	15853,41	17550,98	1697,57	110,7
9. Середньоденний виробіток одного робітника, грн. (ряд.8б : ряд.5)	Вд	63,16	69,10	5,94	109,4
10. Середньогодинний виробіток одного робітника, грн. (ряд.9 : ряд.6)	Вгод	7,90	9,21	1,32	116,7
11. Питома вага робітників у складі промислово-виробничого персоналу, % (ряд.3 : ряд.2 100)	с	87,52	84,86	-2,66	97,0

де - питома вага робітників у загальній чисельності працівників;

- кількість відпрацьованих днів одним робітником за рік;

- тривалість робочого дня;

- середньогодинний виробіток робітників.

Для визначення впливу окремих факторів може бути використаний і прийом абсолютних різниць, і прийом ланцюгових підстановок, і прийом відносних різниць, і індексний прийом. Результати у всіх випадках будуть однаковими. Ми скористаємося способом ланцюгових підстановок(табл. 3).

Таблиця 3 - Факторний аналіз продуктивності праці

№ підстановки та назва фактору						Величина впливу фактора
№ 0 (планові показники)	251	8,0	7,90	87,52	13875,22	--
№ 1 Кількість відпрацьованих днів одним робітником	254	8,0	7,90	87,52	14041,06	165,84
№ 2 Тривалість робочого дня	254	7,5	7,90	87,52	13163,49	-877,57
№ 3 Середньогодинний виробіток одного робітника	254	7,5	9,21	87,52	15360,96	2197,47
№ 4 Питома вага робітників у складі ПВП	254	7,5	9,21	84,86	14893,51	-467,45
Разом						1018,29

З таблиці 3 випливає, що:

а) збільшення відпрацьованих днів одним робітником на 3 дні (ряд.5 табл.2) призвело до зростання середньорічного виробітку на 165,84 грн.;

б) скорочення на 0,5 год. тривалості робочого дня (ряд.6 табл.2) призвело до зменшення середньорічного виробітку на 877,57 грн.;

в) збільшення середньогодинного виробітку одного робітника на 1,32 грн. (ряд.10 табл.2) призвело до зростання середньорічного виробітку на 2197,47 грн.; продуктивність праця виробіток товарний

г) скорочення на 2,66 відсоткових пункти питомий ваги робітників у складі ПВП призвело до зменшення середньорічного виробітку на 467,45 грн.

Разом вплив факторів склав:

165,84 - 877,57 + 2197,47 - 467,45 = 1018,29 грн.

Задача 2. За даними таблиці 1 здійснити розрахунок впливу факторів на зміну обсягу товарної продукції.



Таблиця 1 - Дані для аналізу

Показник	Позначення	За планом	Фактично	Відхилення (+ , -)	виконання плану, %
1. Товарна продукція, тис. грн.	V	7895	8951
2. Кількість працівників, осіб	Чпр	569	601
3. з них робітників	Чр	498	510
4. Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками:
а) людино-днів		124998	129540
б) людино-годин		999984	971550
Розрахункові показники:
5. Кількість відпрацьованих днів одним робітником	Д
6. Тривалість робочого дня, год.	Тзм
7. Середня кількість годин, відпрацьованих одним робітником
8. Середньорічний виробіток, грн.	Вр
а) одного працівника	Вр.пр
б) одного робітника	Вр.р
9. Середньоденний виробіток одного робітника, грн.	Вд
10. Середньогодинний виробіток одного робітника, грн.	Вгод
11. Питома вага робітників у складі промислово-виробничого персоналу, %	с

Відповідь:

Розрахунки зводимо у таблицю 2.

З розрахунків випливає, що товарна продукція зросла на 1056 тис. грн. (ряд. 1), або на 113,4%. На це вплинули наступні фактори:

Обсяг товарної продукції можна представити у виді добутку наступних факторів:

,



де - кількість працівників;

- питома вага робітників у загальній чисельності працівників;

- кількість відпрацьованих днів одним робітником за рік;

- тривалість робочого дня;

- середньогодинний виробіток робітників.

Скористаємося способом ланцюгових підстановок (табл. 4).

Таблиця 4 - Факторний аналіз товарної продукції

№ підстановки та назва фактору							Величина впливу фактора
№ 0 (планові показники)	569	251	8	7,90	87,52	7895,00	--
№ 1 Кількість працівників	601	251	8	7,90	87,52	8339,01	444,01
№ 2 Кількість відпрацьованих днів одним робітником	601	254	8	7,90	87,52	8438,68	99,67
№ 3 Тривалість робочого дня	601	254	7,5	7,90	87,52	7911,26	-527,42
№ 4 Середньогодинний виробіток одного робітника	601	254	7,5	9,21	87,52	9231,94	1320,68
№ 5 Питома вага робітників у складі ПВП	601	254	7,5	9,21	84,86	8951,00	-280,94
Разом							1056

З табл. 4 випливає, що:

а) збільшення кількості працівників на 32 особи (ряд.2 табл. 2) призвело до зростання обсягу товарної продукції на 444,01 тис. грн.;

б) збільшення відпрацьованих днів одним робітником на 3 дні (ряд.5 табл.2) призвело до зростання обсягу товарної продукції на 99,67 тис. грн.;

в) скорочення на 0,5 год. тривалості робочого дня (ряд.6 табл.2) призвело до зменшення обсягу товарної продукції на 527,42 тис. грн.;

г) збільшення середньогодинного виробітку одного робітника на 1,32 грн. (ряд.10 табл.2) призвело до зростання обсягу товарної продукції на 1320,68 тис. грн.;

д) скорочення на 2,66 відсоткових пункти питомої ваги робітників у складі ПВП призвело до зменшення обсягу товарної продукції на 280,94 тис. грн.

Разом вплив факторів склав:

444,01 + 99,67 - 527,42 + 1320,68 - 280,94 = 1056 тис. грн.



Список використаної літератури

1. Калина А. В. Економіка праці: навч. посібник / А. В. Калина. - К.: МАУП, 2004. - 386 с.

2. Калина А. В. Сучасний економічний аналіз і прогнозування / А. В. Калина., М. І. Конева., В. А. Ященко. - К.: МАУП, 2004. - 418 с.

3. Семенов А. І, Кузнєцов С. А. Фактори продуктивності праці // Економіст. - 2011. - № 4. - С. 46-55.

4. Петюх В. М. Ринок праці: навч. посібник для самостійного вивчення дисципліни / В. М. Петюх. - К.: КНЕУ, 2000. - 256 с.

5. Арефьева Е. И., Тонкопряд В. О. Факторы воздействия на производительность труда // Бизнес-Информ. - 2012. - №7. - С. 37-39.

6. Маслов Е. В. Управление персоналом предприятия: учебное пособие / Е. В. Маслов., П. В. Шеметов. - М.: ИНФРА-М НГАЭиУ, 1998. - 312 с.

7. Колпаков В. М. Стратегічний кадровий менеджмент: Ч. 1. Навч. посібник / В. М. Колпаков., Г. А. Дмитренко. - К.: МАУП, 2002. - 280 с.

8. Мордовин С. К. Управление человеческими ресурсами: учебное пособие / С. К. Мордовин. - М.: «ИНФРА-М», 1999. - 360 с.

9. Марра Р., Шмидт Г. Управление персоналом в условиях социальной рыночной экономики / Р. Марра, Г. Шмидт. - М.: МГУ, 1997. - 480 с.

10. Щокін Г. В. Теорія кадрової політики: Монографія / Г. В. Щокін. - К.: МАУП, 2009. - 176 с.

Размещено на Allbest.ru