Міжнародні тенденції розвитку мисливського туризму

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Національний лісотехнічний університет України, вул. Ген. Чупринки, 103, м. Львів, Україна, 79057

Міжнародні тенденції розвитку мисливського туризму

Евеліна Кульчицька

e-mail: evelina@mail.lviv. ua

Анотація

мисливський туризм прибутковий економічний

Проаналізовано розвиток мисливського туризму в різних країнах. Описано типові форми мисливського туризму в цих країнах та їхню економічну роль у національному або регіональному контексті. Досліджено еколого-економічні аспекти розвитку мисливського туризму в Україні. Враховуючи міжнародні тенденції розвитку міжнародного туризму, сформовано рекомендації для забезпечення прибуткової діяльності мисливських господарств в Україні в рамках концепції сталого розвитку.

Ключові слова: мисливський туризм, мисливські господарства, сталий розвиток.

Annotatіon

INTERNATIONAL TRENDS OF HUNTING TOURISM DEVELOPMENT

National Forestry University of Ukraine,

In the article was made analysis of hunting tourism development in different countries. Typical forms of hunting tourism in each country and its economic role in a national or regional context were described. Ecological and economic aspects of hunting tourism development in Ukraine were also investigated. Taking in to account the international trends of hunting tourism development were given recommendations to provide profitable game-preserves activity in Ukraine in frame of sustainable development concept. The results of the research showed that hunting companies have to offer comprehensive services. In addition to hunting, these companies can offer fishing tourism products, accommodation, catering services, guide services and other, non-hunting, activities. This can bring large currency incomes to the hunting companies and will insure stable conditions for the companies' functioning. This also will shorten the risk during the activity.

Key words: hunting tourism, game-preserves, sustainable development.

Аннотация

МЕЖДУНАРОДНЫЕ ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ ОХОТНИЧЬЕГО ТУРИЗМА

Национальный лесотехнический университет Украины, ул. Ген. Чупринки, 103, г. Львов, Украина, 79057, e-mail: evelina@mail.lviv.ua

Проанализировано развитие охотничьего туризма в разных странах. Описаны типичные формы охотничьего туризма в каждой стране и их экономическая роль в национальном или региональном контексте. Исследованы эколого-экономические аспекты развития охотничьего туризма в Украине. Учитывая международные тенденции развития международного туризма, сформированы рекомендации для обеспечения прибыльной деятельности охотничьих хозяйств в Украине в рамках концепции устойчивого развития. Результаты исследования показали, что охотничьи хозяйства должны предлагать комплексные услуги. Кроме непосредственно охотничьих услуг, они могут предлагать услуги рыболовства, размещения и питания туристов, услуги гида и другие услуги, не связанные с основной деятельностью охотничьих хозяйств. Такая диверсификация их деятельности принесет им больше доходов, обеспечит стабильные условия для функционирования, а также сократит риски в процессе деятельности.

Ключевые слова: охотничий туризм, охотничьи хозяйства, устойчивое развитие.

Туристична індустрія, в якій задіяні 10 % усіх трудових ресурсів світу, розвивається зростаючими темпами. В країнах Європейського Союзу 6 % ВВП припадає саме на туристичну галузь [7, с. 6]. Один з видів туризму - мисливський туризм - і досі є незначним сектором туристичної індустрії. Однак результати досліджень багатьох науковців свідчать про високу економічну ефективність зазначеного виду туризму. Аналізуючи світовий досвід, І. В. Делеган зазначає, що «мисливський туризм може дати такі прибутки, які на порядок перевищуватимуть вартість деревини річної лісосіки за середньоєвропейськими цінами» [3, с. 71]. У своїх дослідженнях Ю. В. Муравйов також зазначив, що «мисливське господарство в переважній більшості країн світу функціонує на принципах ринкових відносин і є високоприбутковою віткою національної економіки, яка поповнює федеральні та регіональні (місцеві) бюджети коштами, що надходять від оподаткування підприємств і організацій, які займаються відтворенням мисливської фауни, організацією полювання та туризму» [6, с. 5]. Для успішного розвитку мисливського туризму основним завданням організацій, що займаються веденням мисливського господарства, є охорона та відтворення мисливських ресурсів. Вагомий внесок у вирішення теоретичних і методологічних питань охорони, раціонального використання та відтворення мисливських ресурсів зробили В. Д. Бондаренко, І. В. Делеган, П. К. Динька, Ю. В. Муравйов, А. М. Волох, А. І. Гузій, А. П. Петров, І. М. Синякевич, Ю. Ю. Туниця. Однак в Україні здебільшого мисливські господарства залишаються збитковими.

Отже, метою представленого дослідження є виявлення сучасних тенденцій розвитку мисливського туризму у світі для формування рекомендацій із забезпечення прибуткової діяльності українських мисливських господарств в екологічно допустимих межах.

У посібнику «Мисливсько-господарське законодавство України» зазначено: «У переважній більшості країн світу кількість мисливців тривалий час залишається досить значною. Відсоток їх від загальної кількості населення в Англії - 1,5, Франції 3,8, Італії - 4,0, Фінляндії - 6,4, Норвегії - 6,0, Росії - 1,2, Канаді - 2,3, США - 9,4, Україні - 1,0. На одну тисячу жителів припадає мисливців у Фінляндії - 47, Італії - 39, Франції - 38, Швеції - 34, Іспанії - 28, Греції - 27, Австрії - 14, Чехословаччині - 9, в Україні - 10. За кількістю мисливців на 100 км2 в Європі провідні місця посідають: Італія - 760, Франція - 365, Данія - 360, Англія - 205, Іспанія - 200, Греція - 190, Австрія - 120, Україна - 100, Болгарія - 75, Швеція - 62, Португалія - 39, Угорщина - 28, Польща - 22» [4, с.15].

Огляд іноземних досліджень засвідчив, що в Ісландії спостерігають зростання попиту на мисливський туризм, що призвело до зростання кількості підприємств, які надають такі послуги. Однак, здебільшого, ці підприємства, крім полювання, пропонують також інші послуги: рибальство, єгерські послуги, послуги з проживання та харчування. Така тенденція характерна також для таких країн, як Фінляндія, Швеція, Канада тощо. Підприємства надають послуги як вітчизняним, так і іноземним мисливцям, хоча більше зацікавлені у наданні послуг іноземним мисливцям, адже вони зазвичай купують різноманітні пакети туристичних послуг, а також додаткові послуги. У багатьох регіонах Ісландії туризм все частіше розглядають як засіб економічного розвитку. Мисливський туризм забезпечує значний дохід сільському господарству під час сезону полювання. Однак інформація про реальний економічний вплив мисливського туризму обмежена, оскільки економічні ефекти від мисливського туризму не знайшли належного відображення в національних фінансових звітах, а статистика з мисливського туризму представлена фрагментарно. Отож дослідження здебільшого спираються на результати опитування мисливців та підприємств, що надають мисливські послуги.

Основними видами мисливського туризму в Ісландії є полювання на дрібну дичину та полювання на оленів. При полюванні на дрібну дичину тривалість полювання становить в середньому один день або менше. Завдяки полюванню на дрібну дичину створено 37 робочих місць у сільських місцевостях Ісландії. Полювання на оленів характерне тільки для Східної Ісландії. Тривалість таких мисливських турів становить в середньому 2-3 дні, причому витрати одного мисливця за тур становлять в середньому 39 847 ісландських крон (або 192 дол. США). А загальні витрати мисливців Східної Ісландії за 2009 рік сягають 53 млн ісландських крон (або 255 тис. дол. США), з яких понад 19 % іде на заробітну плату. Близько 26 робочих місць у Східній Ісландії створено завдяки полюванню на оленів. Загальні надходження Ісландії від продажу ліцензій на полювання 2009 року становили 96,85 млн ісландських крон (або 466 тис. дол. США) [7, с. 20-21].

Надходження мисливських господарств Львівської області від одного іноземного мисливця 2003 року становили в середньому 534 дол. США, а 2006 року - близько 1 000 дол. США. Середня тривалість перебування одного іноземного мисливця - 2-4 дні.

Для порівняння, у Східній Фінляндії мисливці витрачають 1 360-2 000 євро за один мисливський тур [7, с. 36] (для Фінляндії характерним є полювання на лося), у Німеччині - 1 250-3 000 євро за тур, а європейці загалом витрачають у середньому 1 200 євро за тур (Hofer, 2002). Причому майже половина німецьких мисливців здійснює полювання за кордоном [7, с. 44]. Витрати мисливців при полюванні у Південній Африці, на Алясці та в Канаді зазначено у табл 1 [7, с. 95-96].

Таблиця 1 Порівняльний аналіз розвитку мисливського туризму у Південній Африці, на Алясці та в Канаді

У США мисливське господарство створює понад 700 тис. робочих місць [4, с. 15]. На думку І. В. Делегана, держлісгоспи могли б здавати в оренду мисливські угіддя у такий спосіб, щоб забезпечити контрольованість усього процесу ведення мисливського господарства та полювання, мати гарантії належного рівня охорони, відтворення та раціонального використання тваринного світу. На подібних засадах управління державними лісами Чехія щороку отримує у вигляді орендної плати понад 60 млн крон (близько 3 млн дол. США) [2, с. 27]. Однак, на нашу думку, за існуючої законодавчої бази для України такий спосіб використання мисливських угідь є передчасним. «Існуюча система і організаційна побудова мисливства не забезпечує його високої ефективності, не завжди стимулює користувачів до охорони, відтворення та раціонального використання мисливських ресурсів» [4, с.11].

Розвиток мисливського туризму в Україні досліджено на прикладі Львівської області. Площа мисливських угідь Львівської області станом на 1.01.2013 р. становить 1 595,6 тис. га, які закріплені за різними користувачами. Основна частка мисливських угідь Львівської області припадає на підприємства Львівського обласного управління лісового і мисливського господарства (ЛОУЛМГ) - 24,1 %, на Українське товариство мисливців і рибалок (УТМР) - 21,9 %. Аналіз самоокупності ведення мисливського господарства засвідчив, що діяльність мисливських господарств Львівської області наразі є збитковою (табл. 2).

Таблиця 2 Динаміка самоокупності ведення мисливського господарства підприємствами Львівської області (розраховано за даними Львівського ОУЛМГ)

З представлених результатів розрахунку бачимо, що тільки популяція кабанів досягла оптимальної чисельності упродовж 2008-2012 рр. Найбільший розрив між фактичним та оптимальним значенням спостерігається у кількості лосів, тому добування їх заборонено. Показник оптимальної чисельності може змінюватись майже кожен рік, оскільки він залежить від багатьох чинників (біотичних, абіотичних, антропогенних, мисливсько-господарських, міжвидових тощо).

Невідповідність фактичної кількості основних видів мисливських звірів оптимальним значенням «...пояснюється нераціональним веденням мисливського господарства в попередні роки, нераціональним використанням ресурсів мисливських тварин, виснаженням запасу звірів, порушенням структури популяції, браконьєрством» [1]. Щорічне збільшення площі мисливських угідь, яка припадає на одного штатного єгеря, недостатність витрат на охорону і відтворення мисливських тварин негативно впливає на боротьбу з браконьєрством та гальмує розвиток мисливського туризму в області.

Таблиця 3 Динаміка відповідності фактичної чисельності основних видів мисливської фауни оптимальним значенням в угіддях Львівської області (розраховано за даними Львівського ОУЛМГ)