Значний інтерес для України становить досвід регулювання земельних відносин у Республіці Польщі - постсоціалістичній країні, яка, маючи подібні до українських проблеми у сільськогосподарському землекористуванні, завдяки проведеним реформам досягла членства у Європейському союзі та інтенсивно розвиває сільськогосподарську інфраструктуру.

На півночі Польща омивається водами Балтійського моря, на північному сході межує з Росією (Калінінградською областю) і Литвою, на сході - з Білоруссю і Україною, на півдні - з Чехією і Словаччиною, на заході - з Німеччиною.

Клімат країни помірний, перехідний від морського до континентального. У верхній частині Судетів та Карпат спостерігаються ознаки гірського клімату. Влітку середня температура становить +17°С на узбережжі до 19,3°С в Нижній Сілезії і в безпосередній близькості від Тарнува. Середньорічна температура коливається від більш 9°С в безпосередній близькості від Вроцлава, Легниці і Зелена Гура до 6°С в регіоні Сувалки.

Польща - індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: машинобудування, металургійна, гірнича (вугільна, сірчана та ін.), хімічна, кораблебудування, харчова, текстильна та легка промисловість. На сільське господарство припадає близько 4,5 % ВВП, а зайнято в даному секторі 17,4 % активного населення країни.

В даний час у Польщі 2 млн. приватних господарств, які займають 90% всіх сільськогосподарських угідь і на які припадає приблизно такий же відсоток від загального обсягу сільськогосподарського виробництва. На ферми з площею більше 15 га припадає 9% від загальної кількості господарств. Але при цьому вони охоплюють 45 % від загальної площі сільськогосподарських угідь. Більше половини домашніх господарств у Польщі виробляють продукцію для власного споживання.

Польща експортує фрукти і овочі, м'ясо і молочні продукти, а імпортує пшеницю, фуражне зерно, рослинне масло. Польща є значним виробником картоплі, цукрових буряків, ріпаку, зерна, свинини і птиці у Європі.

Покращення просторової організації господарства розглядається як одна з головних умов для досягнення економічної ефективності сільського господарства та одержання можливості використовувати досягненнями сучасної науки і сільськогосподарської техніки у аграрному секторі економіки.

Згідно Цивільного кодексу Республіки Польща, фермою вважаються сільськогосподарські угідь, у тому числі ліси, будівлі або їх частини, обладнання та інвентар, якщо вони представляють чи можуть являти собою організовану господарську одиницею, а також права, пов'язані з використанням ферми.

Стаття 20 Конституції визнає соціальну ринкову економіку, засновану на свободі економічної діяльності, приватній власності, а також солідарності, діалозі та співпраці між соціальними партнерами, основою економічної системи Польщі. Сільське господарство Польщі базується на сімейній формі господарювання. фермі - це прямо вказано у статті 21 Конституції.

Законодавство Республіки Польща захищає власність і право спадкування. Експропріація дозволяється лише заради громадських потреб за умови виплати справедливої компенсації. Обмеження економічних свобод діяльності допускається тільки законом і лише заради важливих державних інтересів.

Середня площа сільськогосподарських угідь у господарствах є такою:

Незручна просторова організація господарств часто стає серйозною перешкодою на шляху їх розвитку, збільшує собівартість сільськогосподарського виробництва та ускладнює адаптацію до мінливих природних умов і ринкових тенденцій. Крім того, власники сільськогосподарських ділянок площею менше 0,10 га позбавлені доступу до фінансової допомоги для домогосподарств у формі прямих платежів на сільськогосподарські землі та ресурси в рамках Програми розвитку сільських районів на 2007-2013 роки.

Господарства є досить парцельованими. Три чверті господарств володіють більше ніж двома окремими ділянками:

Далеко не завжди зручним є розташування ділянок сільськогосподарського призначення щодо розташування садиби господарства:

Оборот речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення у Польщі, як і в більшості країн ЄС, здійснюється шляхом продажу, спадкування, дарування, оренди між фізичними особами, обміну тощо. Адміністративно-правові методи регулювання земельних відносин застосовуються при об'єднанні (консолідації) та обміні земельними ділянками.

Спеціальні правила щодо обороту земель сільськогосподарського призначення визначені Закон від 10.19.1991 про управління державними сільськогосподарськими землями (Ustawa o gospodarowaniu nieruchomoњciami rolnymi Skarbu Paсstwa), а також Законом від 11.04.2003 про формування сільськогосподарської системи (Ustawa o ksztaіtowaniu ustroju rolnego), що визначив особливості втручання держави в обіг цивільних прав - застосування переважного права на придбання земель.

Згідно Закону від 19 жовтня 1991 року була утворене Агентство сільськогосподарської нерухомості (Agencji Nieruchomoњci Rolnych), завданням якого стало:

· створення і вдосконалення територіальної структури сімейних ферм;

· створення сприятливих умов для раціонального використання виробничого потенціалу державної сільськогосподарської нерухомості;

· упорядкування державних сільськогосподарських угідь та сприяння організації приватних фермерських господарств на державних землях.

Агентством сільськогосподарської нерухомості застосовуються такі форми управління майновими правами як лізинг і оренда, продаж, обмін нерухомості, передача в управління.

Передача земельних ділянок у оренду здійснюється без обмежень. Натомість Агентство може продавати сільськогосподарські землі за умови, що в результаті продажу загальна площа сільськогосподарських земель у власності покупця не буде перевищувати 500 гектарів.

Агентство може проводити обмін земельними ділянками:

1) якщо результатом обміну буде ліквідація фермі, що належить фермерові, принаймні 5 років, розташованої у воєводстві, де середня площа господарства становить менше 5 га, і натомість буде створена ферма в іншому воєводстві та змінене місце постійного проживання селянина;

2) на прохання фермера, якщо такий обмін попереджує зменшення належної йому площі сільськогосподарських угідь, внаслідок часткового їх вилучення для суспільних потреб відповідно до законодавства про управління нерухомістю.

Передача в управління майна, що належить до державної сільськогосподарської нерухомості, може здійснюватися за клопотанням структурних підрозділів Агентства або підрозділів виконавчих органів самоврядування воєводств, що відповідають за проведення водної меліорації земель.

Закон про удосконалення сільськогосподарського устрою (Ustawa o ksztaіtowaniu ustroju rolnego) визначає основні засади формування та покращення сільськогосподарського землекористування та землеробства, в тому числі за рахунок:

1) поліпшення структури фермерських господарств;

2) запобігання надмірній концентрації сільськогосподарських земель;

3) забезпечення сільськогосподарської діяльності за допомогою кваліфікованих фахівців.

Законодавство розуміє під "сільськогосподарським майном" будь-яку сільськогосподарську власність в розумінні Цивільного кодексу, за винятком нерухомого майна, що знаходиться в районах, де під час планування землекористування визначено інше призначення земель, ніж сільське господарство. Сільським господарством називається господарство із площею сільськогосподарських земель не менше 1 га. Сільськогосподарською діяльністю визнається виробнича діяльності у сфері рослинництва та тваринництва, у тому числі садівництво та рибництво. Поняття "сільськогосподарські землі" охоплює орні землі, сади, постійні луги, пасовища, забудовані сільськогосподарські землі, землі під ставками і каналами.

У разі відчуження сільськогосподарської власності фізичною або юридичною особою, крім Агентства, переважне право на її придбання надається також орендаря, якщо виконуються такі умови:

1) договір оренди був укладений у письмовій формі і виконується не менше трьох років з дати укладання;

2) майно, що купується є частиною сімейного господарства орендаря або орендується сільськогосподарським виробничим кооперативом.

У разі, якщо орендар не реалізує своє право на переважне придбання земельної ділянки у власність, переважне право переходить відповідно до Агентство у випадках коли продажу підлягають сільськогосподарські угіддя площею не менше 5 гектарів.

Сімейними вважаються ферми, господарська діяльність на яких ведеться окремими фермером, а загальна площа сільськогосподарських угідь не перевищує 300 га. Особа, що бажає стати фермером повинна мати середню або вищу освіту, або особисто працювати у сільському господарстві, або мати досвід роботи на фермі принаймні 5 років.

Фермер (rolnik) - це фізична особа, що:

1) є власником або орендарем земель сільськогосподарського призначення із загальною площею сільськогосподарських угідь не більше 300 га, ферми боку;

2) має відповідну кваліфікацію;

3) проживає у одному з населених пунктів чи районів, де розташовані сільськогосподарські землі, що включені до складу ферми.

Закон про консолідацію та обмін земель (Ustawa o scalaniu i wymianie gruntуw) визначає мету консолідації як створення сприятливих економічних умов у сільському та лісовому господарстві шляхом поліпшення структури господарства, лісів і лісових угідь, обґрунтовану організацію сільськогосподарських земель, облаштування водогосподарських споруд та доріг.

Консолідація земельних ділянок проводиться для:

1) поліпшення територіальної структури господарств, в за рахунок земель фермерів, які мають намір припинити займатися сільським господарством або земель державної власності (якими розпоряджається Агентство сільськогосподарської нерухомості);

2) розмежування та функціонального облаштування мережі автомобільних доріг, у тому числі сільськогосподарських шляхів, їх адаптація до вимог сучасної сільськогосподарської техніки;

3) вивільнення земель у запас для селян, що бажають повернутися у своїх рідні села;

4) скорочення числа ділянок і, таким чином, збільшення середньої площі земель в окремих господарствах;

5) забезпечення доступу кожної консолідованої ділянки до мережі доріг загального користування;

6) зведення до мінімуму кількості ділянок неправильної форми, виправлення меж земельних ділянок для покращення управління водними об'єктами і протиерозійної організації території;

ринковий земельний землекористування польща

7) удосконалення структуру землекористування та структури угідь відповідно до обраного напрямку виробничої діяльності;

8) збереження земель, що виконують екосистемні функції;

9) виділення землі під об'єкти технічної та соціальної інфраструктури в процесі консолідації (без примусового вилучення), належне планування освоєння земель, які передбачається використати для цілей будівництва;

10) усунення правових та адміністративних наслідків спільної власності на сільськогосподарські землі, в т. ч. ліквідації таких реліктових форм землекористування як громадські землі;

11) раціональна просторова організація лісових земель;

12) створення умов для синхронізації кадастрової документації в рамках універсальної системи кадастрового обліку.

Досвід Республіки Польща щодо регулювання земельних відносин у сільському господарстві доцільно врахувати у процесі завершення земельної реформи в Україні, адже європейська та світова практика нерідко вже має відповіді на ті питання, які лише починають виникати в Україні. Зокрема, це проблеми регулювання розвиненого ринку земель сільськогосподарського призначення, консолідація парцельованих сільськогосподарських земель, розвиток сільськогосподарської інфраструктури.

Звичайно, слід мати на увазі, що значні конкурентні переваги фермери Польщі та інших європейських країни отримують за рахунок прямої фінансової підтримки товаровиробників в контексті Спільної сільськогосподарської політики (Common Agricultural Policy) Європейського Союзу. В той же час, головну конкурентну перевагу українського сільського господарства складають найродючіші у світі землі, збереження та примноження продуктивного потенціалу яких має стати провідною задачею землевпорядної служби України у середньостроковій перспективі.

Размещено на Allbest.ru