Антимонопольне регулювання ринку землі

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 322.2

Антимонопольне регулювання ринку землі

А.Г. Мартин,

кандидат економічних наук, докторант*,

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Досліджено проблеми захисту економічної конкуренції на ринку землі як форми змагання між суб'єктами господарювання, внаслідок чого окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту земельних ділянок на ринку. Запропоновано підходи до удосконалення антимонопольного регулювання ринку земель. ринок земля антимонопольний конкуренція

Исследована проблема защиты экономической конкуренции на рынке земли как формы соревнования между субъектами хозяйствования, вследствие чего отдельный субъект хозяйствования не может определять условия оборота земельных участков на рынке. Предложены подходы к усовершенствованию антимонопольного регулирования рынка земель.

The problem of protection of an economic competitiveness on land market as competition forms between managing subjects to what the separate managing subject cannot advance a condition of a turn-over of the land lots in the market is investigated. Approaches to improvement of antimonopoly regulation of land market are offered.

Постановка проблеми. Земля належить до числа провідних ресурсів людського розвитку, що характеризується просторовою обмеженістю, незамінністю, постійністю місцезнаходження тощо. Ці характеристики землі перетворюють її на особливий об'єкт товарно-грошових відносин, адже в процесі її перерозподілу між суб'єктами господарювання завжди зберігається ризик монополізації ринку та обмеження економічної конкуренції, які матимуть своїми наслідками втрату ефективності виробництва та зростання суспільних витрат на виплату монопольної земельної ренти.

Дослідження проблеми антимонопольного регулювання ринку землі та напрацювання відповідних правових механізмів захисту економічної конкуренції слід вважати важливими передумовами захисту соціально-економічних інтересів суспільства та сприяння економічному розвитку.

Аналіз останніх наукових досліджень. Питанням формування та розвитку ринку земель в України присвячено роботи таких науковців як А.С. Даниленко, Д.С. Добряк, С.І. Дорогунцов, В.М. Месель-Веселяк, Б.Й. Пасхавер, І.А. Розумний, П.Т. Саблук, В.М. Трегобчук, А.М. Третяк, М.М. Федоров, О.М. Шпичак та інших. Проблеми монополії та конкуренції розглядаються в працях таких економістів як В.К. Віскузі, Дж.М. Вернон, Дж.Е. Гарингтон [1], О.О. Бакалінська [2], О.В. Грицай [3], Г.П. Жемчужнікова [4], О.М. Олещенко [5], С.К. Реверчук, Т.В. Сива, Л.С. Реверчук [6], Р.О. Романів [7], В.С. Савчук [8] та інших. В той же час, науково-методичні та організаційно-правові аспекти захисту економічної конкуренції на ринку земель залишаються малодослідженими.

Метою даної статті є дослідження проблеми захисту економічної конкуренції на ринку землі як форми змагання між суб'єктами господарювання, внаслідок чого окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту земельних ділянок на ринку.

Виклад основного матеріалу. Як відомо, необхідність стримування повноцінного включення земель сільськогосподарського призначення у економічний оборот на ринкових засадах багатьма політичними силами та окремими науковцями обґрунтовується потенційною небезпекою скуповування значних площ сільськогосподарського призначення фінансово-промисловими групами, що матиме свої наслідком «обезземелення» селян та утворення «латифундій» латиноамериканського типу з найманими працівниками, а також концентрацією значних площ сільськогосподарського призначення у власності фінансових установ (комерційних банків) під час переходу заставної землі у власність заставоутримувача [9].

В той же час, оцінку подібних ризиків очевидно слід здійснювати із урахуванням усього комплексу механізмів щодо захисту економічної конкуренції, які вже присутні у вітчизняній правовій системі, а саме - антимонопольного законодавства.

Антимонопольне законодавство являє собою сукупність нормативних актів, спрямованих на обмеження свободи підприємницької діяльності і свободи договору економічно-впливових компаній. Найчастіше обмеження вводяться щодо створення картелів або інших інструментів підтримки цін і розподілу ринків, а також великих об'єднань і дій, які можуть істотно збільшити можливість продавця впливати на ціну.

На даний момент антимонопольні закони існують у переважній більшості країн світу. Не є виключенням і Україна, де за часи незалежності створена досить розгалужена законодавча база, яка визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямована на забезпечення ефективного функціонування економіки на основі розвитку конкурентних відносин. Потрібно відзначити закони України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III [10], «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993 № 3659-XII [11], «Про промислово-фінансові групи в Україні» від 21.11.1995 № 437/95-ВР [12] та деякі інші, а також цілу низку підзаконних нормативно-правових актів, преш за все, схвалених розпорядженнями Антимонопольного комітету України.

Під економічною конкуренцією (конкуренція), як правило, розуміється змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Монополізація, в свою чергу, розглядається як досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, а також підтримання або посилення цього становища.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III [10] дає визначення поняття «товар» як будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права. «Ринок товару (товарний ринок)» являє собою сферу обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Державна політика України у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму в господарській діяльності, здійснення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб'єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції, здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю. Суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Органи державної влади, до компетенції яких належить забезпечення державного регулювання та управління у відповідних галузях економіки, проводять моніторинг ринків цих галузей з метою аналізу та прогнозування їх розвитку. Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Порушенням законодавства про захист економічної конкуренції в Україні вважаються:

* антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання;

* зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку;

* антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

* обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб'єктів господарювання, об'єднань.

Крім того, з метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання.

Узгодженими діями (в т.ч. на ринку земель) слід вважати укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання.

Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями на ринку землі, зокрема, можна визнати узгоджені дії, які стосуються:

1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації земельних ділянок як товару;

2) обмеження ринку землі як товару, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;

3) розподіл ринку землі або ринку оренди земельних ділянок як товару за територіальним принципом, асортиментом (цільовим призначенням) земельних ділянок, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;

4) спотворення результатів земельних торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;

5) усунення з ринку землі або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців;

6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;

7) укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;

8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку землі без об'єктивно виправданих на те причин.

Антиконкурентними узгодженими діями слід вважаєти також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку землі як товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III [10] забороняє вчинення антиконкурентних узгоджених дій і встановлює відповідальність за них. Узгоджені дії можуть бути дозволені відповідними органами Антимонопольного комітету України (крім випадків, коли конкуренція суттєво обмежується на всьому ринку чи в значній його частині), якщо їх учасники доведуть, що ці дії сприяють:

* вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару;

* техніко-технологічному, економічному розвитку;

* розвитку малих або середніх підприємців;

* оптимізації експорту чи імпорту товарів;

* розробленню та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів на товари;

* раціоналізації виробництва.

Кабінет Міністрів України може дозволити узгоджені дії, на які Антимонопольним комітетом України не було надано дозволу відповідно до частини другої цієї статті, якщо учасники узгоджених дій доведуть, що позитивний ефект для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції.

Суб'єкт господарювання визнається таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку землі як товару, якщо:

* на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

* не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо купівлі земельних ділянок, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови:

* сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків;

* сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку землі слід, зокрема, визнати:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації земельних ділянок (чи прав на них) як товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями земельних ділянок (чи прав на них) без об'єктивно виправданих на те причин;

3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

4) обмеження ринку землі, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;

5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації земельних ділянок (чи прав на них) як товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку землі без об'єктивно виправданих на те причин;

7) створення перешкод доступу на ринок землі (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

З метою запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, підвищення передбачуваності його застосування органи Антимонопольного комітету України можуть надавати суб'єктам господарювання на підставі наданої ними інформації висновки у формі рекомендаційних роз'яснень щодо відповідності дій суб'єктів господарювання положенням Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III.

Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю на ринку землі, зокрема, слід визнавати:

* встановлення обмежень на придбання чи реалізацію земельних ділянок (прав на них) як товару;

* пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання -власників землі або землекористувачів - до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об'єднань або здійснення узгоджених дій концентрації суб'єктів господарювання в інших формах;

* пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергового продажу земельних ділянок (чи прав на них) як товару певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців;

* будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл земельних ділянок (чи прав на них) як товару, а також розподіл ринку землі між суб'єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом (цільовим призначенням) земельних ділянок як товару, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;

* надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг при придбанні або продажу земельних ділянок (чи прав на них), які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

* дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;

* дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації земельних ділянок (чи прав на них) як товару, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.

Вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Слід звернути увагу і на те, що стаття 16 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III забороняє органам влади та органам місцевого самоврядування делегування окремих владних повноважень об'єднанням, підприємствам та іншим суб'єктам господарювання, якщо це призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. Наприклад, монопольне становище ДП «Центр державного земельного кадастру» як реєстратора земельних ділянок та договорів їх оренди можна за певних обставин розглядати як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Суб'єктам господарювання, об'єднанням забороняється схиляти інших суб'єктів господарювання до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяти вчиненню таких порушень. 2. Суб'єктам господарювання, об'єднанням забороняється примушувати інших суб'єктів господарювання до антиконкурентних або узгоджених дій, а також до участі у концентрації суб'єктів господарювання.

З метою запобігання монополізації товарних ринків (в т.ч. ринку землі), зловживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання. Концентрацією визнається:

1) злиття суб'єктів господарювання або приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого;

2) набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб'єктами господарювання над одним або кількома суб'єктами господарювання чи частинами суб'єктів господарювання;

3) створення суб'єкта господарювання двома і більше суб'єктами господарювання, який протягом тривалого періоду буде самостійно здійснювати господарську діяльність, але при цьому таке створення не призводить до координації конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили цей суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання;

4) безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.

Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України:

* збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень;

* отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

У разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.

Органи Антимонопольного комітету України мають право надавати рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання, об'єднанням стосовно припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, а у разі, якщо порушення припинено, - щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень. Рекомендації надаються у формі листа.

У процесі розгляду справи органи Антимонопольного комітету України за поданою суб'єктом господарювання заявою про вжиття заходів для відвернення негативних та непоправних наслідків для суб'єктів господарювання внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції можуть прийняти попереднє рішення про:

* заборону особі (відповідачу), в діях якої вбачаються ознаки порушення, вчиняти певні дії, в тому числі про блокування цінних паперів;

* обов'язкове вчинення певних дій, якщо невідкладне вчинення цих дій є необхідним виходячи із законних прав та інтересів інших осіб.

За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:

* визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

* припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

* зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

* визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

* примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

* накладення штрафу;

* блокування цінних паперів;

* усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

* скасування дозволу на узгоджені дії;

* оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення, в тому числі опублікування рішень у повному обсязі, у строк і спосіб, визначені цим рішенням або законодавством;

* закриття провадження у справі.

Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на порушників - об'єднання, суб'єктів господарювання - у розмірах відповідно до статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III, а також мають право прийняти рішення про примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище.

Висновок. Чітке дотримання норм чинного законодавства про захист економічної конкуренції на ринку земель слід розглядати як важливу запоруку попередження можливих негативних наслідків повноцінного включення землі у економічних оборот і, перш за все, можливості «скуповування» земель сільськогосподарського призначення. Вже існуюче антимонопольне законодавство передбачає досить широке коло інструментів по захисту суб'єктів ринку землі - продавців та покупців речових прав на земельні ділянки - від недобросовісної конкуренції на ринку, а також зловживання монопольним становищем.

Важливою задачею органів Антимонопольного комітету України на сучасному етапі земельної реформи слід вважати ефективне здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на ринку землі на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Список літератури

1. Віскузі В. Кіп, Вернон Джон М., Гарингтон (мол.) Джозеф Е. Економічна теорія регулювання та антимонопольна політика: Пер. з англ.. - К.: Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2004. - 1047 с.

2. Бакалінська О.О. Організаційно-правові засади захисту економічної конкуренції в Україні / Київський національний торговельно-економічний ун-т. - К.: КНТЕУ, 2005. - 190 с.

3. Грицай О.В. Антимонопольний контроль за концентрацією господарських структур на рівні регіону: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.10.01 / НАН України; Інститут економіко-правових досліджень. - Донецьк, 2002. - 21 с.

4. Жемчужнікова Г.П. Особливості та проблеми антимонопольного регулювання економіки України / Донецький держ. ун-т економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. - 150 с.

5. Олещенко О.М. Антимонопольне регулювання в системі економічної безпеки України: Дис... канд. екон. наук: 21.04.01 / Інститут муніципального менеджменту та бізнесу. - К., 2005. - 203 арк.

6. Реверчук С.К., Сива Т.В., Реверчук Л.С. Основи теорії економічної конкуренції: навч. посіб. / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. Економічний факультет. - К.: Знання, 2007. - 272с.

7. Романів Р.О. Антимонопольне регулювання регіональних товарних ринків: Дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / Тернопільська академія народного господарства. - Т., 2000. - 212 арк.

8. Савчук В.С. Механізми державного управління в сфері захисту економічної конкуренції в Україні: Дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / Львівський регіональний ін-т держ. управління Національної академії держ. управління при Президентові України. - Л., 2006. - 232 арк.

Размещено на Allbest.ru