Інвестиції - основне джерело економічного розвитку молочної галузі в Україні

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

НТУ «ХПІ»

Інвестиції - основне джерело економічного розвитку молочної галузі в Україні

К.С. Дубовик студент

Анотація

У статті проаналізовано стан, проблеми і тенденції розвитку молочної промисловості України: ситуацію в секторі молочного тваринництва, джерела забезпечення сировиною, виробництво молока та молокопродуктів, динаміка обсягів експорту та імпорту, висвітлено переваги розвитку молочної галузі для всієї харчової промисловості України. Розглянуто стан інвестування молочної промисловості на фоні інвестиційних процесів в державі та досліджено їх вплив на економічний розвиток молочної галузі.

Ключові слова: молочна промисловість, молочний ринок, молочна сировина, молокопереробні підприємства, постачальники, конкуренти, прямі інвестиції, капітальні інвестиції.

Вступ

Забезпечення населення України високоякісними продуктами харчування, розширення їх асортименту та зниження продовольчої залежності від імпорту - проблема, яка в останні роки набуває все більшої актуальності. Тому забезпечення зростання обсягів виробництва молока й молокопродуктів, як однієї із цінних та корисних груп продуктів харчування, поліпшення їх якості та зниження собівартості їх виготовлення є важливими завданнями.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Стан і тенденції розвитку молочної промисловості розглядають у своїх працях відомі вчені та фахівці, зокрема: В.М. Бондаренко, С.В. Васильчак, М.М. Ільчука, Л.В Протасова та інші. Питання розв'язання інвестиційних проблем підприємств молочної промисловості висвітлені в роботах відомих вітчизняних і зарубіжних учених - економістів, зокрема: І.О. Бланка, О.В. Гаврилюка, С.Д. Дзюбика, А.І. Кредісова, О.Є. Лугінін, Ю.В. Макогона, О.Б. Панасюк., Д. Рікардо, та ін.

Нажаль, більшість досліджень цих питань в науковій літературі не корелюються з сучасним станом молочної промисловості України, що й спонукало нас до їх більш глибинного розгляду.

Постановка проблеми

Найважливішим питанням, на сучасному етапі соціально-економічного розвитку України, є пошук напрямів ефективного функціонування продовольчого ринку. Ринок молока та молочної продукції є стратегічно важливим та характеризується великою питомою вагою всієї харчової промисловості України. Внаслідок впливу загальноекономічних та внутрішньогалузевих чинників протягом останніх двадцяти років у молочній галузі спостерігаються негативні процеси, що призвели до її стагнації. Тенденція зростання виробництва молока дрібними господарствами, приватним сектором та зменшення обсягів молока, що виробляється великими сільськогосподарськими підприємствами свідчить, передусім, про кризу в молочному тваринництві а відповідно і молочній промисловості. Ситуація загострюється через існування проблеми забезпечення переробних підприємств якісною сировиною, новітніми технологіями та засобами виробництва.

Виходячи з цього метою даної статті є аналіз стану і тенденцій розвитку молочної промисловості; дослідження експортно-імпортного потенціалу молочної галузі; висвітлення впливу інвестицій на підвищення ефективності розвитку молочної промисловості в Україні.

Матеріали досліджень

Ні для кого не є новиною, що молочна промисловість є провідною галуззю харчової промисловості України, яка забезпечує населення продуктами харчування. Вона об'єднує підприємства з виробництва молока і різних молочних продуктів. До складу промисловості входять підприємства з виробництва тваринного масла, суцільномолочної продукції, молочних консервів, сухого молока, сиру, бринзи, морозива, казеїну та іншої молочної продукції.

З набуттям Україною незалежності в 1991 році молочна промисловість вступила в стадію занепаду. Тривала кризова ситуація, яка набула глибокого руйнівного характеру у матеріально-ресурсній базі молочної галузі призвела до збиткового виробництва молока. Так з 1990 року по 2000 рік виробництво молока зменшилося майже вдвічі і практично до теперішнього часу суттєвих позитивних змін не відбулося, (див. рис. 1).

Рис. 1 - Динаміка виробництва молока (тис.т) за період 1990-2013 рр.

З наведених даних на рис. 1 можливо відзначити невеликі позитивні тенденції лише за період 2001-2004 років. В подальшому і до теперішнього часу зростання виробництва молока не відбулося.

Розвиток молочної промисловості нерозривно пов'язаний зі станом в молочному тваринництві. Протягом 1991-2013 років відбулося різке скорочення поголів'я корів (див. рис. 2), а відповідно і обсягів виробництва сирого молока.

Рис. 2 - Динаміка поголів'я корів в 1991-2013 рр.

За даними Державного комітету статистики України, на кінець 2013 року загальне поголів'я корів в усіх категоріях господарств зменшилося в 3,3 рази порівняно з 1991 роком, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах всіх форм власності майже у 10 разів. У господарствах населення, після зростання до максимального значення у 2002 році, теж спостерігається постійне скорочення поголів'я корів.

Така тенденція свідчить, перш за все, про кризу в молочному тваринництві та створює проблеми для розвитку молочної галузі, оскільки виникає питання забезпечення переробних підприємств якісною сировинною. Забезпечити необхідну якість виробленого молока сьогодні можуть лише сільськогосподарські підприємства, у яких здійснюється механічне доїння, очистка та охолодження молока. Селянин не має ні умов, ні можливостей забезпечити необхідний технологічний процес виробництва молока.

Отже, до головних причин занепаду доцільно віднести знищення сільськогосподарських підприємств (колгоспів та радгоспів), що призвело до різкого скорочення поголів'я великої рогатої худоби. На теперішній час у сільськогосподарських підприємствах зосереджено менше чверті загального поголів'я усіх господарств України. Лише 4% сільськогосподарських підприємств мають поголів'я чисельністю понад 500 тварин. На ринку молочної сировини фактичними монополістами впродовж 2000-2013 рр. виступають невеликі й приватні господарства. У 2013 році частка приватного сектору в загальному обсязі виробництва молока становила 83% (у 1990 році - 24,1%, 2000-му - 70,9%, 2005-му - 81%) [7].

Можна сказати, що на даний момент галузь перебуває в стані стагнації. Серед основних чинників, які стримують розвиток вітчизняного ринку молока і молочної продукції, слід виділити скорочення поголів'я корів, низька якість молока-сировини, застарілі технології, невідповідність вітчизняних норм і вимог з якості молока європейським [5, с. 229].

Разом з тим аналіз наведених діаграм (див. рис. 2, рис. 3), дає підстави відзначити позитивний наслідок цього негативного процесу - не дивлячись на постійне зменшення кількості корів кількість молока з 2000 року суттєво не зменшується. Таке можливо пояснити певним поліпшенням якісного складу молочного стада за рахунок зниження кількості найменш продуктивних тварин.

Як наслідок - спад у виробництві молока був глибоким та затяжним, а економічне відновлення галузі почалося значно пізніше, ніж у більшості інших підгалузей харчової промисловості.

Зменшення обсягів виробництва молока-сировини спричинило посилення конкуренції серед молокопереробних підприємств на ринку молочної сировини та зростання закупівельної ціни молока.

Нинішні обсяги виробництва молока та молокопродуктів не забезпечують продуктової безпеки країни. На сучасному етапі розвитку склалося важке економічне становище для всього народного господарства України, і особливо для харчової промисловості, так як ця галузь дуже залежна від інших галузей. Не менш важливим чинником розвитку галузі є платоспроможність населення, що на теперішній час і в подальшому може стати також актуальним.

Постало питання пошуку та забезпечення молокопереробних підприємств сировиною. Підходи, щодо вирішення таких проблем обґрунтовані вченими і вони не є новиною. Основними джерелами забезпечення молочної промисловості сировиною можуть бути: зростання імпорту молочної сировини, кооперування із постачальниками сировини, інвестування в розвиток власної сировинної бази, зміни технології виробництва молочних продуктів тощо [4].

Молочна промисловість віднесена до харчової галузі. Питома вага харчової галузі у загальному обсязі промислової продукції складає 18-20% (див. рис. 3), а продукції агропромислового комплексу - близько третини.

Рис. 3 - Структура реалізованої промислової продукції у 2013 році

Реальний стан справ у молочній галузі відбиває такий показник, як обсяги переробки молока. В успішному 1990 році було перероблено понад 18 млн. тонн молока, з яких 17,9 млн. тонн - це частка сільгосппідприємств. У 2011 році на переробку надійшло 4,7 млн. тонн молока. При цьому сільгосппідприємства фактично поставили 1,9 млн. тонн, а майже 3 млн. тонн молока забезпечили переробній галузі господарства населення. Аналіз динаміки цього показника показує, що сьогодні молочна галузь учетверо менше переробляє молока і менше виробляє молочної продукції, ніж у 1990 році. Необхідно зазначити, що сучасна молочна промисловість суттєво залежна від господарств населення [8].

У 2013 році приріст обсягу виробленої продукції у молочній промисловості склав лише 0,6%. За даними Держстату, виробництво молока в Україні в 2013 році зросло на 4%, вершкового масла - на 5,2%, свіжого неферментованого сиру - на 5,5%, а жирних сирів - скоротилося на 1,5%. Обсяг виробництва спредів торік знизився на 0,8% порівняно з 2012 роком. Динаміка виробництва молочної продукції молокопереробними підприємствами за 2003-2013 роки, що відображена на рис. 4, свідчить про падіння не тільки виробництва, але і попиту на основні види молочної продукції. Підставою для такого твердження може слугувати, наприклад падіння обсягів виробництва сирів з 2009 року, що в свою чергу призвело до збільшення обсягів виробництва цільномолочної продукції.

Рис. 4 - Динаміка виробництва молочної продукції молокопереробними підприємствами за 2003-2013 роки

Структурні зміни в товарному асортименті змушують підприємства працювати на межі рентабельності. Разом з тим це створює сприятливі умови для інтенсифікації процесів консолідації на молочному ринку.

Останні чотири роки визначальною тенденцією на ринку молока України було значне підвищення цін як на молочну сировину, так і на готову продукцію (див. рис. 5), що доцільно віднести до факторів зростання молочної галузі.

Так, з 2009 року по 2013 рік ціни зросли в 1,8 рази. Лише за 2013 рік ціни на сухе знежирене молоко зросли на 36% (з 23,2 тис. грн./тонну до 31,6 тис. грн./тонну), сири тверді - на 16%, масло вершкове - на 15%.

Запорукою стійкого розвитку молочної галузі є ефективність переробки молока. Попри те, що ціна молока і молочних продуктів в Україні є досить високою та постійно зростає, рентабельність виробництва молока вкрай низька. Якщо на початку 1990-х рр. рентабельність виробництва сягала 32,2%, то у 2012 р. вона була на рівні 2,3% [8].

Рис. 5 - Середні ціни реалізації молочних продуктів (за роками)

Високий рівень цін на готову молочну продукцію сприяв підвищенню ефективності роботи молочної галузі, але разом з тим і значно мотивував імпорт закордонної молочної продукції на український ринок. А отже почав формуватися ще один чинник не на користь молочної промисловості України - підвищення культури споживання молочних продуктів населенням, що певним чином змістило споживацькі пріоритети на більш якісну та дорогу продукцію європейських виробників.

За чотири останні роки імпорт молочних продуктів збільшився у 2,2 рази, до 242 млн. дол. США (див. рис. 6). Таке сталося як за рахунок збільшення на 4-5% кількісних показників, так і за рахунок підвищення цін (крім молока, вершків не згущених та масла вершкового).

Рис. 6 - Динаміка обсягів експорту, імпорту та зовнішньоторговельного сальдо молочної продукції (коди: 401-406), млн. дол. США (2010-2013 рр.)

Обсяги експорту молочної продукції за останні чотири роки у натуральному виразі зменшилися, (крім масла вершкового та молочної сироватки), але за рахунок зростання цін на 8-46%, вартісні показники за цей період зменшилися лише на 5%.

За результатами аналізу експорту-імпорту можна зробити висновок, що загалом сальдо зовнішньої торгівлі молочними продуктами за чотири останніх роки зменшилось на 37% або на 159 млн. дол. США за рахунок зниження на 29 млн. дол. США експорту та збільшення на 130 млн. дол. США імпорту молочної продукції.

Активне зростання імпорту та внутрішнього споживання дорогої європейської продукції свідчить про певну готовність внутрішнього ринку споживати більш якісну але дорогу молочну продукцію. Це створює на молочному ринку, в Україні, передумови для активного росту внутрішнього виробництва і спонукає вітчизняних виробників молочної продукції нарощувати обсяги виробництва за рахунок створення власної сировинної бази, у тому числі, й шляхом розбудови ефективно діючих молочних підприємств-кооперативів та оптимальної логістичної системи молочного ринку. Це, в свою чергу, дозволить виробляти молочну продукцію високої якості, яка йтиме не тільки на внутрішній ринок, але і на зовнішній [6].

Такі оптимістичні пропозиції, щодо зростання молочної галузі доцільно розглядати з урахуванням загального стану економіки України та інструментів, які цілеспрямовано впливають на її розвиток.

Найважливіше значення для виявлення тенденцій, причин змін, прогнозування розвитку економіки і вироблення економічної політики у відповідності з визначеними цілями має дослідження макроекономічних показників, таких як ВВП [3]. За даними Держстату України у 2013 році цей макроекономічний показник склав 0%. Роком раніше (у 2012-му році) ВВП зріс на 0,2%. Мінімальний показник ВВП-2013 ні для кого не став сюрпризом: нульову динаміку передрікала Європейська Бізнес Асоціація та Міжнародний валютний фонд, який протягом року неодноразово переглядав очікування, однак щоразу вони прагнули до нуля. У листопадовому прогнозі швидкозростаючих ринків від EY (Ernst & Young) у графі «Україна» стояв показник в 0,1%.

Економісти не дивуються результату української економіки. На думку керуючого партнера інвестиційної компанії Capital Times Еріка Наймана: «0% - це стагнація, головним каталізатором якої було падіння промисловості». «Я прогнозував нульове зростання ВВП в 2013 році», - нагадує ректор Міжнародного інституту бізнесу Олександр Савченко. За його словами, економічне зростання залежить від двох показників. Перший - прямі іноземні інвестиції, які в 2013 році падали. Другий - кредитування. Формально, кредитування зростало, але незначними темпами», - констатує експерт. інвестиція молочний тваринництво експортний імпортний

За період 2005-2013 рік накопичені прямі іноземні інвестиції (ПІІ) у вигляді участі в акціонерному капіталі українських компаній і організацій постійно збільшувалися і досягли 41266,9 млн. дол. США. Разом з тим темпи росту обсягів інвестицій у процентному відношенні до попереднього року мають негативний характер (див. рис. 7).

Рис. 7. Прямі накопичені інвестиції в Україну

Перший, і останній до теперішнього часу, позитивний достатньо значний скачок приросту ПІІ відбувся у 2005 році, і досяг 186,7%. Але в наступному році суттєво знижується і це виразно відображає не виправданні надії іноземних інвесторів на нову владу в Україні після «Помаранчевої революції». У 2007 році спостерігався невеликий позитивний скачок, що можливо пов'язати як з тенденціями економічного розвитку країни так і з штучно створеною передкризовою ситуацією.

Подалі, на протязі 2009-2011 років темпи росту інвестицій стабільні, але доволі незначні. Мотивація інвестувати у західних інвесторів помітно впали після того, коли Україна приєдналася до СОТ. Митні бар'єри були різко знижені, в Україну стало вигідніше поставляти товари з більш конкурентоспроможних країн, ніж експортувати капітал для організації виробництва таких товарів в самій Україні. Як результат, у 2012 році приріст знову має негативне значення, і це враховуючи те, що Україна приймає чемпіонат Європи з футболу!. Інвестиції в українську економіку впали до кризового рівня. Інвестори зайняли очікувальну позицію. У 2013 році ситуація погіршується і знову влада країни, на диво, виявляє невпевненість у політичному і економічному векторі.

«Найчастіше саме політична стабільність стає визначальним фактором для потенційного інвестора. Нажаль, якраз цього офіційний Київ не в змозі надати партнерам по бізнесу. Політика багатовекторності, нескінченні метання з обіймів в обійми Москви, Брюсселя і назад все частіше відлякують і західних, і російських інвесторів» - відзначив Віктор Медведчук у листопаді 2013 року.

Що очікувати у 2014 році? Як повідомляв УНІАН, загострення політичного конфлікту в Україні спровокувало відплив інвесторів з країни.

У результаті, банківська система країни була дестабілізована, що призвело до відпливу депозитів з банків, а курс гривні на міжбанківському валютному ринку знизився до 10-11 грн./дол. в грудні 2013 року.

За даними, озвученими прем'єр-міністром України Арсенієм Яценюком, в країні спостерігається тенденція «утечі» інвесторів за кордон. Інвестори рятують свої фінанси за межами України в інших країнах.

Новому уряду країни вкрай необхідно вирішити такі питання, як кредитування та створення привабливого інвестиційного клімату.

Основними чинниками, які негативно впливають на інвестиційний клімат і зумовлюють високий ризик іноземного інвестування підприємств в Україні, є надто затяжний і непослідовний характер ринкового реформування економіки, правова, економічна й політична нестабільність, недосконала фінансово-кредитна і податкова система, низький рівень розвитку ринкової інфраструктури, відсутність ринку землі [4].

Головним напрямком розвитку суспільства є промисловість, яка повинна базуватися на новітніх технологіях, з урахуванням вимог часу. Для цього потрібні інвестиції. Для визначення стану та перспектив інвестування молочної промисловості України важливо з'ясувати галузеві пріоритети прямих інвесторів в українській економіці до теперішнього часу. За даними Держстату України, головним напрямком прямих іноземних інвестицій є фінансовий сектор України (див. рис. 8) [7].

Рис. 8 - Структура прямих іноземних інвестиції в Україну (у %)за видами економічної діяльності станом на 31.12.2013 р.

Для підтвердження того, що друга частина прямих іноземних інвестицій, де найбільша частка припадає на промисловість (31 %), майже ніякого позитивного ефекту на розвиток реального сектора економіки не надавали і не надають, знову звернемося до даних Держстату України та розглянемо капітальні інвестиції за джерелами фінансування у 2013році (див. табл. 1) [7].

Таблиця 1

Капітальні інвестиції за джерелами фінансування за січень-грудень 2013 року

За рахунок іноземних інвестицій забезпечується лише 1,6% капітальних вкладень в економіку країни. Переважна частина джерел фінансування капітальних вкладень припадає на власні кошти підприємств - 63,4% та кредити банків - 14,8%.

Аналіз участі іноземних інвесторів у фінансуванні капітальних вкладень в економіку України за декілька останніх років, у табл. 2, свідчить, про те що, прогрес в найближчий час очікувати не слід. Це підтверджує динаміка змін їх обсягів та частки від загальних капіталовкладень. Обсяги капітальних інвестицій, освоєних підприємствами та організаціями країни за рахунок усіх джерел фінансування на протязі останніх років практично не змінюються. Більш того, іноземні капіталовкладення за 2013 рік зменшилися до рівня 2010 року та склали всього 4 млрд. грн.

Таблиця 2

Участь іноземних інвесторів у фінансуванні капітальних вкладень в економіку України

Отже, можна припустити, що валютні кошти, які надходять в українську економіку під виглядом прямих інвестицій, використовуються не для придбання, створення, нарощування або реконструкції основних фондів української економіки, а для формування оборотного капіталу.

Економіка України зазнає яскраво виражений грошовий голод, валютні кошти в першу чергу йдуть на придбання енергоносіїв та сировини, заробітні плати, закупівлі товарів (у роздрібній та оптовій торгівлі) і комплектуючих (в промисловості) і т.п. Капітальне будівництво, закупівля машин і устаткування, наукові дослідження і розробки мало цікавлять іноземних інвесторів в силу тривалих термінів окупності і високих ризиків.

Проте, яка частка присутності іноземних інвесторів в акціонерних капіталах окремих галузей Держстат України та інші організації інформацію не наводять. Вже традиційно найбільш привабливими галузями для інвесторів є харчова промисловість, біоенергетика та рослинництво.

Дані по інвестиціях у сільське господарство та виробництво продуктів харчування підтверджують загальні тенденції у світі. Зокрема, в світовому сільському господарстві з 1990 по 2007 рік інвестиційні потоки зросли у 3-4 рази. Розвинуті країни та країни, що розвиваються, також суттєво збільшили суми ввезених і вивезених коштів. У галузі виробництва харчових продуктів інвестиційні потоки зросли майже у 6 разів. Традиційно країни, що розвиваються, набагато більше ввезли інвестицій, ніж вивезли їх, а розвинуті країни в однаковій мірі експортували та імпортували капітал [9].

Якщо розглянути стан інвестування у сільське господарство України, то можна зазначити наступне, що іноземні інвестори вкладають все більше фінансів в аграрний сектор. Україна, з країн СНД є найбільш інвестиційно привабливою, де довгострокові вкладення нерезидентів в сільське господарство в середньому, наприклад за 2005-2008 рр., склали 4% всіх ПІІ, що надійшли в країну, а частка накопичених ПІІ в галузі порівнянна з аналогічними даними по Китаю. За інвестиційною привабливістю Україна характеризується як країна з негативним інвестиційним іміджем і в той же час високим інвестиційним потенціалом. [2].

В більшості приймаючих країн частка ПІІ в агросектор не перевищує 3-4% всіх отриманих прямих інвестицій. За цим показником Україна знаходиться в одній групі з Ефіопією, В'єтнамом та вище ніж Китай, Прибалтійські країни та Росія - значення показника близько 1%.

На початок 2013 року загальні обсяги прямих іноземних інвестицій в сільське господарство досягли 800,7 млн. дол.

За останнє десятиріччя простежуються не високі, але достатньо стабільні позитивні темпи освоєння капітальних інвестицій в сільському господарстві. Так у 2002 році вкладень - 1,8 млрд. грн., а у 2012 році - 16 млрд. грн.

За даними Української аграрної конфедерації (УАК), найбільші прямі іноземні інвестиції в сільське господарство України склали 246 млн. дол. у 2008 році. Разом з тим у 2009-му та 2011рр в сільське господарство України прямі іноземні інвестиції не надходили (див. рис. 9) [6].

За словами екс-віце-прем'єра уряду С. Арбузова, що наводить кореспондент «Голос Столиці», темпи зростання капітальних інвестицій в сільське господарство за останні сім років склали 191%, а в цілому по економіці - 116%. На протязі останніх трьох років обсяги капітальних інвестицій в сільське господарство суттєво не змінюються і становлять трохи більше 16 мільярдів гривень на рік (табл. 3).

Рис. 9 - Прямі іноземні інвестиції в сільське господарство України (млн. дол.)

Таблиця 3

Капітальні інвестиції в сільське господарство, мисливство та пов'язані з ними послуги (млрд. грн.)

Необхідно зазначити, що існують умови коли капітальні інвестиції можуть як суттєво зменшуватися, наприклад у 2010 році, так і збільшуватися достатньо високими темпами, про що свідчать показники приросту обсягів у 2011 році, які склали 31% у порівнянні з попереднім роком (табл. 3).

За рахунок коштів державного бюджету у 2011 році освоєно 317 млн. грн., що становить 1,7% інвестицій в основний капітал у цей вид діяльності. Слід зазначити, що вагому частку інвестицій у сільське господарство, мисливство, лісове господарство освоєно, традиційно, у рослинництві (71,0%). Разом з тим, динаміка обсягів інвестицій у сільське господарство в період з 2000 року, коли вони були найменші, до 2013 року демонструє тенденцію гальмування темпів їх зростання.

Згідно з програмою активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки в Україні прискорюються темпи модернізації і будівництва нових підприємств АПК. Станом на 01.07.2013, починаючи з 1992 року, в агропромисловий комплекс України було залучено 3951,4 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій (7,1% загального обсягу ПІІ в економіку). З них 3146,1 млн. дол. США вкладено у підприємства харчової та переробної промисловості та 805,3 млн. дол. США у сільськогосподарські підприємства. За 6 місяців 2013 року приріст іноземного капіталу в агропромисловому секторі склав 152,2 млн. дол. США, з них 76,6 млн. дол. США в галузь сільського господарства та 75,6 млн. дол. США в харчовій промисловості [8].

У розвиток підприємств сільського господарства, мисливства, лісового господарства станом на 1 січня 2011 р. вкладено 833,7 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій, що складає 1,9% загального обсягу іноземних інвестицій в Україну. Станом на 31 грудня 2011 р. цей показник ПІІ склав 813,4 млн. дол. США, що становить 1,6% загального обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну [10].

Стосовно молочної галузі, у 2012 році уряд виділив на підтримку молочної галузі 700 млн. грн. У 2013 році держава зменшила фінансування молочарів, передбачивши коштів на 50 млн. грн. менше.

У Києві 27 листопада 2013 року відбулася VI Всеукраїнська конференція з міжнародною участю «Молочний бізнес - 2013». Участь у заході узяли провідні гравці молочного ринку України, а також закордонні колеги.

Під час конференції обговорили найактуальніші питання щодо якості та культури споживання молочної продукції в Україні та світі, інвестування у молочну галузь, підвищення конкурентоспроможності молочної продукції та її виходу на міжнародні ринки.

Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко у ході VI Всеукраїнської конференції з міжнародною участю «Молочний бізнес -2013» зазначив, що для підвищення якості та конкурентоспроможності молокопереробна галузь України потребує значних іноземних інвестицій. Саме інвестиції можуть сприяти поліпшенню ситуації у молочному тваринництві та виробництві якісної і безпечної молочної продукції в Україні.

Результати досліджень. Таким чином, молочна галузь знаходиться в стані стагнації з небезпечною перспективою до занепаду. Потенціал галузі залишається не використаним, оскільки потужність підприємств із переробки молока набагато більша за спроможність існуючих на Україні постачальників сировини. Стимулюючи експортно-імпортний потенціал молочної галузі можна забезпечити її конкурентоспроможність. Разом з тим практично ніякові інвестиції підтверджують низьку зацікавленість іноземних інвесторів до цієї галузі.

Висновки

Припинення кризових явищ у молочній галузі України та подальший прогрес у її розвитку можливий тільки за умови оновлення матеріально-технічної бази, підвищення рівня механізації та комп'ютеризації виробництва, введення в дію нових і реконструкції існуючих виробничих потужностей на основі залучення інвестицій.

Молочна база України повинна трансформуватися від індивідуальних здавачів до кооперативів, дрібних і великих ферм та кооперації виробників молока та переробних підприємств, де фінансування витрат на себе візьмуть саме переробники, за аналогією Європейських моделей.

Молокопереробним підприємствам з метою підвищення якості та конкурентоспроможності молочної продукції, а також сприяння її виходу на міжнародні ринки, необхідно, насамперед, активізувати роботу по впровадженню систем управління якістю НАССР та ISO.

Саме тому налагодження стабільного інвестиційного процесу набуває важливого значення, так як нестача фінансових ресурсів є основною проблемою реформування АПК в цілому і молочної галузі насамперед.

Отже, одним з найважливіших напрямків дослідження проблем інвестування молочної галузі доцільно вважати шляхи залучення іноземних інвестицій у молочну галузь України.

Список літератури

1. Бондаренко В.М. Розвиток ефективного виробництва молока та його промислової переробки в Україні / В.М. Бондаренко // Економіка АПК. - 2008. - №5. - С. 61-64.

2. Гаврилюк О.М. Інвестиційний імідж та інвестиційна привабливість України / О.М. Гаврилюк // Фінанси України. - 2010. - №3. - С. 79-93

3. Лугінін О.Є. Статистика національної економіки та світового господарства: навчальний посібник / Лугінін О.Є., Фомішін С.В. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 502 с.

4. Панасюк О.Б. Залучення інвестицій в аграрний сектор економіки // Економіка АПК. - 2010. - №6. - С. 51-53.

5. Протасова Л.В. Аналіз виробництва молока та молочних продуктів в Україні // Міжнародний збірник наукових праць. - 2008. - Випуск 1(16). - С. 229-234.

6. Українська аграрна конфедерація. Аналітичний департамент УАК [Електронний ресурс] / Офіційний сайт.

7. Статистична інформація [Електронний ресурс] / Державний комітет статистики України.

8. Міністерство аграрної політики України [Електронний ресурс]

9. World Investment Report 2009: Transnational Corporations, Agricultural Production and Development: [Електронний ресурс].

10. Аграрний сектор України [Електронний ресурс]

Bibliography (transliterated)

1. Bondarenko V.M. "Rozvytok efektyvnoho vyrobnytstva mo- loka ta yoho promyslovoyi pererobky v Ukrayini" Ekonomika APK. №5. 2008. - S. 61-64.

2. Havrylyuk O.M. "Investytsiynyy imidzh ta investytsiyna pryvablyvist' Ukrayiny". Finansy Ukrayiny. №3. 2010. - S. 79-93.

3. Luhinin O.Y., Fomishin S.V. Statystyka natsional'noyi ekonomiky ta svitovoho hospodarstva: navchal'nyy posibnyk. Kyiv: Tsentr navchal'noyi lit- eratury. 2006. - 502 s.

4. Panasyuk O.B. "Zaluchennya investytsiy v ahrarnyy sektor ekonomiky". Ekonomika APK. №6. 2010. - S. 51-53.

5. Protasova L.V. "Analiz vyrobnytstva moloka ta molochnykh produktiv v Ukrayini". Mizhnarodnyy zbirnyk naukovykh prats'. Vypusk № 1(16). 2008. - S. 229-234.

6. Ukrayins'koyi ahrarnoyi konfederatsiyi. Analitychnyy departament UAK, 2006. Web. 25 March 2014

7. Ctatystychna informatsiya. Derzhavnyy komitet statystyky Ukrayiny, 1998.

8. Ministerstvo ahrarnoyi poli- tyky Ukrayiny, 1997.

9. World Investment Report 2009: Transnational Corporations, Agricultural Production and Development, 2009.

10. Ahrarnyy sektor Ukrayiny, 2000.

Размещено на allbest.ru