Механізми поведінки підприємства з партнерами інвестиційного процесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕХАНІЗМИ ПОВЕДІНКИ ПІДПРИЄМСТВА З ПАРТНЕРАМИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

О.С. Довгунь

ПАТ «КРЕДОБАНК»

Анотація

Розглянуто сутність поведінки підприємства з партнерами в інвестиційному процесі. Проаналізовано структуру джерел фінансування капітальних інвестицій. Розглянуто сучасний стан вітчизняного ринку банківських послуг. Ідентифіковано основні цілі, які підприємства можуть формулювати залежно від бажаних результатів поширення інформації про них та формування партнерських відносин. Сформовано блок-схему порядку ідентифікації потенційних відносин підприємства. Запропоновано механізм диференціації відносин у процесі реалізації інвестиційного проекту.

Ключові слова: інвестиції, партнерські відносини, маркетинг, банківський сектор.

Аннотация

Рассмотрены сущность поведения предприятия с партнерами в инвестиционном процессе. Проанализирована структура источников финансирования капитальных инвестиций. Рассмотрено современное состояние отечественного рынка банковских услуг. Идентифицированы основные цели, которые предприятия могут формулировать в зависимости от желаемых результатов распространения информации о них и формирование партнерских отношений. Сформированная блок-схема порядка идентификации потенциальных отношений предприятия. Предложен механизм дифференциации отношений в процессе реализации инвестиционного проекта.

Ключевые слова: инвестиции, партнерские отношения, маркетинг, банковский сектор.

Annotation

Keywords: investments, partnerships, marketing, banking sector.

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. В умовах післякризового періоду конкуренція за інвестиційні ресурси значно зростає, інвестори більш прискіпливо здійснюють оцінку іміджу підприємства, рівень відкритості економіки, характер політичної ситуації, здатність ефективно використовувати вкладені кошти. Проводячи аналіз зовнішніх запозичень України та загальної економічної ситуації, відповідно до міжнародних рейтингових агентств, можна зробити висновок, що підвищення конкурентоспроможності країни до 2015 р. важко сподіватися. Відповідно до макропрогнозу на 2014-2016 рр. Міністерства економічного і соціального розвитку України, у 2014 р. ВВП зросте на 1,8-2,8% [3]. Зважаючи на економічну та політичну нестабільність в державі підприємствам доцільно: освоювати нові варіанти побудови довгострокових стратегій залучення додаткових коштів, досліджувати види відносин, які формуються між суб'єктами інвестиційних процесів, встановлюючи чіткі цілі побудови цих відносин, які б підсилювали протистояння фінансовим ризикам.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Аналізуючи структуру джерел фінансування капітальних інвестицій підприємств, спостерігаємо скорочення частки кредитів банків та інших позик у роки економічної нестабільності після 2008 р., зростання до 16,3 та 17,1 % у 2011, 2012 рр. відповідно і скорочення до 15,3 ; у 2013 р. Щодо коштів іноземних інвесторів спостерігається поступове падіння частки в загальній сумі капітальних інвестицій після 2009р. до 2012 р. (табл. 1). Основною причиною, звісно, є те, що підприємства зменшували в цей період свою платоспроможність, кредитоспроможність поряд із зростанням конкуренції з боку іноземних підприємств і не могли створити достатньої довіри для залучення додаткових коштів.

Позитивним в цій ситуації є те, що пожвавилися зустрічі різних установ, дотичних до інвестиційних процесів із представниками міжнародних фондів, фінансових та інвестиційних інституцій для знаходження вирішення проблем додаткового фінансування. Зокрема, 25.06.2014 р. у Києві відбулась конференція «Можливості фондів прямих інвестицій як фактор відновлення економіки в Україні. Роль банків в даному процесі», на якій було обговорено стратегію економічного розвитку країни, що включає 5 ключових напрямків:

1. Збільшення обсягу виробництва основних промислових галузей.

2. Перехід України до більш наукоємної та експортно-орієнтованої економіки.

3. Розвиток державно-приватного партнерства інфраструктури України.

4. Великомасштабна приватизація державних підприємств.

5. Розвиток малих і середніх підприємств (МСП) [1].

Підтримуємо думку, що Україні необхідно використовувати можливість позитивних реформ, а «у відновленні економічного зростання важливу роль відіграватимуть інвестори, які принесуть не тільки капітал, але й необхідні знання та досвід» [1]. Варто враховувати один з уроків фінансової кризи для сфери корпоративного управління: необхідність пошуку нової моделі корпоративного управління та комунікацій з інвесторами. Керівники «Української біржі» запевняють, що біржа буде активно працювати з потенційними емітентами, доносячи до них інформацію про доступність фондового ринку і переваги виходу на ринок, та інвесторами. Крім цього, буде враховуватися те, що Фондовий ринок і банківська система взаємопов'язані у своєму розвитку [1].

Серед основних реформ банківської системи до 2020 року є, зокрема, радикальне зниження відсоткових ставок за кредитами і депозитами, пріоритетні напрями кредитування (в тому числі, інвестиційні кредити), нарощування частки іноземного капіталу. Проте ефективність цих змін буде також залежати від інших державних програм, від реформ у промисловому секторів та воєнно-політичної стабільності [8]. З-поміж важливих сучасних заходів та програм активізації приливу іноземного капіталу в Україну, виділяють інвестиційну реформу, Єдине інвестиційне вікно, роуд- шоу [7].

На сьогодні підприємства можуть використовувати цікаві дослідження науковців для ефективнішої побудови відносин з інвесторами та кредиторами. Н.В. Коваленко, М.М. Мархайчук вважають, що для розуміння причин, які заважають динамічному розвитку підприємства на основі інвестицій, необхідно проаналізувати ступінь задоволеності інтересів суб'єктів інвестиційного процесу та виокремити ті з них, які більше впливають на розбалансованість, з метою впровадження заходів щодо підвищення інвестиційної привабливості. У дослідженні цих авторів побудована схема впорядкування інтересів, в якій показники так чи інакше впливають на інтереси суб'єктів інвестиційного процесу, а їх взаємодія та впорядкування відображають ступінь збалансованості та подано рекомендації [5].

Для того, щоб підприємство могло ефективно знаходити інвестора, І.Ю. Іванович визначив у своїй роботі критерії оцінки потенційного інвестора реципієнтом інвестицій та подав механізм маркетингового підходу з реалізації потенціалу інвестиційної діяльності підприємства [6].

Цілі статті. Визначити основні цілі, які можуть ставити підприємства для ефективної співпраці із суб'єктами інвестиційного процесу та сформувати механізм диференціації інвестиційної поведінки підприємства в умовах партнерських взаємовідносин із учасниками інвестиційного проекту.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Безумовно, договірні відносини підприємства з клієнтами та інституціями, які можуть надати додаткові кошти на здійснення діяльності, мають цінність для підприємства, і тому будь-який засіб для їхнього розвитку не можна виключати із списку ціннісних видів діяльності. На наш погляд, підприємствам важливо, ставити цілі, які стосуються поширення якісної інформації про підприємство. Представимо варіанти цілей, які підприємства можуть формулювати залежно від бажаних результатів поширення інформації про них та формування партнерських відносин (табл. 3).

Згідно [9], визначення потенціалу відносин підприємства можна здійснити за наступною блок-схемою (рис. 2):

Будь-який інвестиційний проект є комплексним довготривалим процесом, у який залучено значну кількість інституційних одиниць. Характер відносин, рівень доступу до інформації, готовність до компромісів, відкритість ведення бізнесу - все це і багато інших факторів, мають вплив на ефективність інвестицій. Враховуючи вагомість інвестиційних процесів та складність у прийнятті тих чи інших управлінських рішень в певній ситуації, доцільним є формування механізму диференціації інвестиційної поведінки підприємства в умовах партнерських взаємовідносин із учасниками інвестиційного проекту.

Взаємовідносини у процесі реалізації інвестиційного проекту між підприємством, інвесторами та / або банківськими установами можуть бути поділені на чотири характерні види, сформовані на підставі моделі Кральїца, висвітленої на рис. 3.

За умов прогресивних взаємовідносин можливі ризики від співпраці зведені до мінімуму. Має місце чітке взаєморозуміння, інформаційне забезпечення функціонує на високому рівні, стандарти та підходи до виконання тих чи інших завдань є однаковими, або ж учасники інвестиційного проекту розуміють і схвалюють механізми вирішення поставлених завдань партнерами. Вплив учасників проекту на фінансові результати є високим. Даний вид кооперації приносить очікувані результати; має місце фект синергії.

Стратегічні взаємовідносини характеризуються значним впливом на фінансові результати, однак даним відносинам притаманні й високий рівень ризиків, обумовлених різним баченням характеру подальшої співпраці; часто довгострокові цілі учасників проекту конфліктують одна з одною.

Ризикові взаємовідносини є найбільш несприятливим видом взаємовідносин, оскільки за даних умов кооперація не має можливості вплинути на фінансову сторону інвестиційної діяльності, а отже ефект синергії є невисоким. Ризики довгострокової взаємодії є високими. Дана ситуація притаманна компаніям із невеликим досвідом реалізації інвестиційних проектів або ж недостатньо обґрунтованим проектом.

Стандартні взаємовідносини - це взаємовідносини у процесі інвестиційної діяльності, які в умовах мінімальних ризиків здійснюють незначний вплив на фінансові результати. Такий вид взаємовідносин зазвичай є актуальним в умовах розвитку партнерських принципів, налагодженні контактів з інвесторами, виходу на нові ринки тощо.

Для формування інвестиційної поведінки в умовах тих чи інших взаємовідносин доцільним є здійснити додатковий аналіз кожного із окреслених сегментів запропонованої диференціації та запропонувати шляхи прийняття найоптимальніших рішень.

У процесі аналізу ризикових взаємовідносин слід скористатися підходами, які висвітлюються у теорії обмежень (Theory of constraints, TOC). Сутність даної теорії полягає в ідентифікації найбільш слабких елементів системи, зокрема, і у процесах інвестиційної діяльності, та направити всі зусилля для зміцнення найбільш вразливої до ризику ланки. Процес ідентифікації передбачає використання наступних п'яти стадій:

1) виявлення та ідентифікація обмежень, «вузьких місць», критичних ресурсів системи;

2) визначення способів найбільш ефективного використання «вузького місця»;

3) використання системних обмежень як засобів моніторингу та контролю;

4) здійснення комплексу дій по розширенню використання «вузького місця»;

5) повторення першого кроку з метою запобігання інерційного ефекту, що не дозволить старим методам управління, а також новим (розробленим на другому і третьому кроках) методам перетворитися на нове обмеження.

За умов наявності стандартних відносин, коли перед підприємством постає дилема вибору: оптимальних партнерів, стратегії, шляхів вирішення поставлених завдань тощо, доцільним інструментом для аналізу виступає метод аналітичних ієрархій (Analytic Hierarchy Process - АНР). Це математично-психологічний інструмент аналізу можливих варіантів прийняття рішень шляхом структуризації проблеми та прийняття на підставі ієрархії найбільш оптимального в конкретній ситуації рішення, до основних етапів якого можна віднести:

1) формування основної цілі партнерських відносин в рамках інвестиційного проекту у вигляді ієрархічної структури за наступними рівнями: цілі / критерії / альтернативи;

2) формалізація альтернативних рішень для досягнення поставленої цілі; здійснення попарних порівнянь для елементів кожного рівня із врахуванням поставлених вимог елементів, які знаходяться вище по ієрархії; результати матричного порівняння аналізуються і приймаються напрямки руху кожної порівнюваної матриці;

3) здійснюється детальний опис критеріїв оцінки існуючих альтернатив, та формуються коефіцієнти важливості тих чи інших елементів відповідного рівня ієрархії;

4) обчислюються індикатори якості для кожної із альтернатив, та встановлюється найкраще альтернативне рішення;

5) здійснюється порівняльний аналіз одержаної інформації та приймається рішення стосовно можливостей розвитку довгострокових відносин.

Таким чином, метод аналітичних ієрархій в умовах стандартних відносин між суб'єктами інвестиційного процесу сприяє вибору найбільш оптимального варіанту побудови взаємозв'язку, а отже є підґрунтям для подальшого їх розвитку.

Стратегічні відносини характеризуються високими, як ризиками так і впливом на фінансові результати інвестиційної діяльності. Така ситуація у більшості випадків є хиткою, адже залежить від правильності обраних стратегічних партнерів, і водночас є складовою успішності реалізації інвестиційних проектів. Аналіз такого характеру відносин доцільно проводити з використанням інструментів, які застосовуються під час win-win принципу. Даний принцип ілюстративно можна висвітлити у вигляді матриці, яка складається із чотирьох зон: win-win, win-lose, lose-win та lose-lose, які відповідно характеризують ситуації': виграшу обох сторін, виграшу одного учасника і програшу іншого, і навпаки, а також програш обох учасників інвестиційного процесу (рис 5).

За даним принципом будь-які взаємозв'язки повинні бути спрямовані на пошук можливостей формування взаємозв'язків у секторі виграв-виграв, що передбачатиме досягнення ефекту синергії від співпраці тільки в умовах компромісності рішень. Такий характер взаємозв'язків сприятиме зниженню інвестиційних ризиків та посилюватиме рівень впливу на результати інвестиційних проектів.

За умов прогресивних взаємовідносин прийняття інвестиційних рішень повинно ґрунтуватись на диференціації, сформованій на підставі стратегії лояльності та відданості. Зокрема, для реалізації даної стратегії необхідно притримуватись наступних рекомендації:

1) встановлення цілей відносин в рамках інвестиційного проекту;

2) дослідження особливостей взаємодії суб'єктів проекту;

3) сегментація та визначення пріоритетних сфер співпраці враховуючи цілі всіх учасників проекту;

4) встановлення величини та ваги кожної із поставлених цілей;

5) вибір виду програм лояльності та стратегії співпраці;

6) формування сталих комунікаційних каналів у системі підприємство-інвестор-фінансова установа;

7) контроль та оцінка ефективності програми лояльності; оцінка результатів виконання програм інвестиційного проекту;

8) аналіз можливостей розвитку лояльних взаємозв'язків та розробка подальших інвестиційних проектів.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, після проведеного дослідження сформульовано основні цілі, які підприємства можуть формулювати в залежності від бажаних результатів поширення інформації про них та формування партнерських відносин, а також розвинуто механізм диференціації взаємовідносин у процесі реалізації інвестиційного проекту, згрупувавши запропоновані підходи на підставі моделі Кральїца (рис. 6) [3].

Вищенаведені рекомендації та інші зміни у системах партнерських стосунків підприємств в інвестиційному процесі, на наш погляд, повинні відбуватися із врахуванням таких основних чинників:

- необхідності підвищення мотивації до змін учасників відносин;

- врахування об'єднаної енергії та знань учасників відносин;

- визначення потенціалу ролі підприємств, інвесторів, потенціалу галузі, потенціалу країни у взаємовідносинах;

- виміру вкладу кожного з учасників відносин у розвиток відносин.

На глобальному рівні, позитивні зрушення у системах партнерських відносинах мали б фокусуватись на тому, щоб цінність відносин для кожного учасника зростала та сприяла не лише зростанню цінності партнерських відносин на рівні держави, а й покращенню економічних показників розвитку країни. Рушії змін у побудові партнерських відносин підприємств та інвесторів з метою утримання взаємовигоди відносин у довгостроковій перспективі, на наш погляд, мають враховувати:

1) Допустимість змін з-боку державних органів, які мають важелі впливу на відповідні партнерські відносини.

2) Глибокий аналіз сфери відносин (не лише дій, спрямованих на вдосконалення одного чи єдиного контакту) з пошуком ефективних альтернатив в залежності від умов, в яких відбуваються відносини, та аналіз характеристик, які притаманні учасникам відносин.

3) Потрібні рушії, які приведуть до покращення системи партнерських відносин вцілому, не лише окремих етапів відносин чи відносин окремої галузі, дії та результати впливу яких, піддаються виміру та здійснюють вплив з використанням послідовних стратегій.

інвестиція інвестиційний економіка фінансування

Література

1. Ринок залучення капіталу: нові можливості для розвитку бізнесу в Україні

2. У Києві обговорили роль банків та прямих інвестицій в процесі відновлення економіки України

3. M.C.J. Canie Is, C.J. Gelderman/Journal of Purchasing & Supply Management 11 (2005) 141-155142

4. Roberts S. What Is Win-Win Negotiation? [Електронний ресурс]

5. Коваленко Н.В. Підвищення інвестиційної привабливості підприємства з позицій соціально орієнтованого маркетингу [Електронний ресурс] /Н.В. Коваленко, М.М. Мархайчук Маркетинг і менеджмент інновацій, 2013, №4

6. Іванович І.Ю. Оптимізація інформаційного середовища інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств [Електронний ресурс] / І.Ю. Іванович Маркетинг і менеджмент інновацій, 2011, № 3, Т. 2

7. Балацький О.С. На які інвестиції може розраховувати Україна в найближчі роки

8. ТОП-10 реформ банківської системи до 2020 року

9. Maintaining the Banking Relationship. Qfinance

Размещено на Allbest.ru