У сучасних умовах розвитку державотворення, економічної кризи, переформатування та оптимізації органів державної влади та місцевого самоврядування важливим залишається питання забезпечення стабільного розвитку сучасної економічної системи. Економічна стабілізація та розвиток країни є важливим завданням під час здійснення глобальних реформ у системі державного управління та в усіх сферах життєдіяльності суспільства. На сьогодні можна констатувати, що в України поглибилася соціально-економічна криза, якій сприяли суттєві трансформації у системі державотворення (прийняття нової Конституції, призначення Уряду України, визначення нових президентських виборів тощо). Тіньова економіка теж відіграє значну роль у поглибленні цієї кризи, оскільки завдає суттєвих збитків України, призводить до морального та духовного падіння сучасного українського суспільства.

На сьогодні актуалізується питання, яким чином виміряти обсяги тіньової економіки з метою визначення механізмів, заходів, методів подолання тіньової економіки в Україні.

Різні країни світу при оцінювання тіньової економіки використовують власні методики, методи та підходи. Серед найбільш поширених можна виділити метод трудових затрат, використання зіставлень (порівняння теоретичного і реального податків на додану вартість, а також податків на прибуток), проведення спеціальних досліджень та спостережень.

Проблеми тінізації економіки, визначення методів оцінювання економічних показників тіньової економіки розглядають багато українських та зарубіжних науковців. Так, серед вчених доцільно виділити: З. Варналій, Т Дімітрова, Ю. Іванов, І. Кондрат, Т Миндюк, Ю. Нехайчук, С. Огреба, С. Позняков, Ю. Приварникова, І. Савченко, К. Степанюк та інших [1]. Український дослідник С. Огреба аналізує статистичне вивчення тіньової економіки за кордоном, виявляє основні тенденції розвитку процесу удосконалення статистичної методології у різних країнах світу [2]. Російських вчений Ю. Іванов аналізує основні методи оцінювання неспостереженої економіки [3]. Р Джабієв аналізує методи дослідження тіньової економіки та корупції в Азербайджані [4].

Однак серед невирішених раніше частини загальної проблеми є системний аналіз підходів до системи оцінювання тіньової економіки в Україні, обґрунтування основних проблем здійснення оцінки тіньової економіки, визначення інноваційних механізмів оцінювання тіньової економіки в Україні.

Тому основною метою статті є систематизація підходів до оцінювання тіньової економіки в Україні, обґрунтування ефективних механізмів, методів, заходів оцінювання тіньової економіки в Україні.

Аналіз наукової літератури з проблематики дає підстави стверджувати, що тіньовий сектор економіки зі своїми специфічними, властивими тільки йому соціально - економічними рисами та всепроникаючим типом дій, є на сьогодні невід'ємним елементом економічної системи. Тіньова економічна діяльність проникає в усі сфери національної економіки та призводить до непоправних втрат для держбюджету і економіки держави загалом. Тіньова економіка має давні історичні корені, а її вивченням економісти займаються вже не одне десятиріччя.

Виміряти тіньову економіку в країни та визначити обсяги, до яких вона призводить, втрат дуже важко. Це пов'язано з тим, що не існує розроблених методів, механізмів, методик оцінювання тіньової економіки. Сучасні методики дають об'єктивної картини тіньової економіки в Україні за таких причин:

неактуальність інформації реєстрів;

незареєстрована економічна діяльність, яку неможливо виміряти;

викривлення звітних даних;

навмисна не реєстрація певних даних;

заниження звітних даних;

недосконала система реєстрів та звітування тощо [5].

Як метод оцінювання тіньової економіки, вчені пропонують використовувати метод товарних потоків. Відповідно до цього методу розробляються “Таблиці ресурсів та використання”, які включають увесь перелік товарних груп. Для складання таких таблиць використовуються різноманітні, але не завжди взаємоузгоджені та повні джерела даних: звіти та обстеження діяльності підприємств, аналіз витрат на виробництво, реєстри підприємств, звіти та обстеження у торгівлі (зовнішній та внутрішній), обстеження доходів та видатків домашніх господарств тощо. Метою цього метода є узгодження статей “Таблиць ресурсів та використання”, виявлення можливих невідповідностей та різниці, аналіз їх причин та джерел [6].

Ще один механізм оцінювання тіньової економіки - це метод корегування на підставі використання даних про ресурси. Цей метод полягає у тому, що оцінювання неврахованого випуску продукції здійснюється на підставі даних про використання на виробництві певних ресурсів та середніх даних про їх ефективність [7].

Також можна використовувати при оцінюванні тіньової економіки метод корегувань на підставі даних про: витрати праці (як первинна інформація використовуються дані про чисельність зайнятих осіб, а також даних про перепис населення); попит на окремі товари та послуги (він базується на результатах визначення видатків на споживання); доходи (здійснюється аналіз даних на підставі інформації податкових органів про додаткові доходи громадян). Зазначені методи можуть бути використані як механізми оцінки тіньової економіки на підприємствах, які здійснюють виробництво товарів та послуг.

Усі ці види методик оцінювання тіньової економіки застосовуються залежно від мети визначення обсягу тіньової економіки.

Аналіз наукових джерел інформації з проблематики дає можливість виділити ще такі види методів оцінювання тіньової економіки: монетарні моделі та методи глобальних індикаторів. Монетарні моделі розробляються для встановлення залежності між змінами деяких монетарних показників та оцінками ВВП за допомогою апарату математичної регресії. Методи глобальних індикаторів засновані на припущенні залежності ВВП від якогось глобального показника [8].

Окремо необхідно виділити статистичні методи оцінювання тіньової економіки. Беручи до уваги різноманітність світових підходів до вимірювання тіньової економіки, статистична служба Європейського Союзу з метою уніфікації та стандартизації кількісної оцінки тіньової економіки розробила два варіанти рекомендацій вивчення економіки, яка безпосередньо не спостерігається [9].

Проведений аналіз сучасних методів та механізмів вивчення тіньової економіки дає підстави визначити такі групи методів оцінювання тіньової економіки.

1. Соціологічні методи, засновані на проведенні опитувань населення, експертів, вибіркових обстежень суб'єктів економічної діяльності, а також на аналізі податкових перевірок і даних правоохоронних органів. При проведенні опитувань припускається, що частина респондентів є активними чи пасивними учасниками тіньової економічної діяльності. На основі отриманих таким шляхом даних робиться оцінка складових тіньового сектора країни або регіону. Основна вимога для таких засобів - це репрезентативність вибірки [10].

За допомогою цього методу проводиться аналіз даних податкових перевірок. З усього числа перевірених платників податків виявляється кількість порушників, що приховують частину одержуваних доходів. Припускаючи, що вибірка є репрезентативною відносно усього числа платників податків, одержуємо загальний неврахований доход у країні.

Такі дослідження були проведені в Англії. Після узагальнення результатів перевірок на все населення було одержано оцінку тіньової економіки в цій країні приблизно в 2,6% ВНП [11]. Треба враховувати, що населення при опитуваннях щодо нелегальних доходів не бажає повідомляти інформацію і, як правило, погоджується давати дані про купівлю нелегальних товарів та послуг. Тому при розробці анкет і організації подібних опитувань потрібно забезпечувати гарантії анонімності.

Зазначені підходи дають змогу одержувати достатньо достовірні дані про участь в тіньовій економічній діяльності різноманітних соціальних груп і прошарків суспільства.

Перевагою соціологічних методів є те, що за їх допомогою можна уникнути ускладнень, зв'язаних з агрегованими показниками. Їх основним недоліком є складність, працеємність і велика вартість збирання інформації, пов'язаною із вивченням тіньової економіки. У тих випадках, коли використовується непряма інформація (зібрана для інших цілей), можуть бути упущені достатньо важливі моменти, що може суттєво вплинути на точність і якість результатів. Масштабні обстеження, достатньо статичні, потребують багато часу і не дозволяють виявляти характерні для тіньової економіки тенденції і процеси, що швидко змінюються. Істотним недоліком є можливе навмисне спотворення інформації, одержуваної внаслідок опитувань, громадянами чи їх відмова від участі в опитуваннях через острах переслідування з боку державних органів чи кримінальних структур. Цим пояснюється те, що оцінки, отримані внаслідок опитувань і вибіркових обстежень, мають тенденцію зменшення розмірів тіньової економіки.

2. Статистичні методи, що базуються на використанні системи національних рахунків або інших даних, що формуються за допомогою офіційної статистики. Метод аналізу розбіжностей даних офіційної статистики оснований на припущенні, що перевищення видатків над офіційно визначеними доходами чи різниця в реальних (із урахуванням тіньової компоненти) і офіційних доходів є індикаторами тіньової економіки. Найбільш широко цей метод оцінки тіньової економіки використовується в Англії [12]. Найчастіше використовують варіанти методу розбіжностей, де аналізується різниця між валовим внутрішнім продуктом, розрахованим, як сукупний доход від виробничої діяльності, і загальними видатками на купівлю товарів та послуг. Для економіки, яка не має тіньового сектора, ці показники не мають розбіжностей, тобто є однаковими. Але наявність тіньового сектора призводить до перевищення видатків над офіційними доходами через використання при купівлі товарів та послуг неврахованих доходів.

Дані про сукупні офіційні доходи одержують за даними державної статистичної чи податкової служби. Для отримання більш точної інформації про видатки найчастіше проводять обстеження окремих підприємств і сімей чи роблять експертні корегування. Дані про видатки, отримані за допомогою опитувань, достатньо точні, бо опитувані не приховують цю інформацію (за винятком видатків на алкоголь, наркотики, заборонені послуги). Різниця між валовим внутрішнім продуктом (далі - ВВП), що визначається на основі реальних видатків, і ВВП, обчисленим на основі доходів, отриманих шляхом приховування частини доходів, може слугувати індикатором тіньової економіки [13]. Однак цей підхід дає значну погрішність у результатах при динамічній зміні заощаджень населення.

В іншому варіанті методу розбіжностей зіставляються сукупний за даними національної статистики і сукупний (реальний) доход, отриманий опитуванням експертним шляхом.

3. Монетарні методи. При оцінці масштабів тіньової економіки часто використовуються монетарні методи, в рамках яких аналізуються різні аспекти, пов'язані з попитом на гроші, обертаністю і формою використання грошової маси. Основою методів є врахування особливостей грошового обігу, пов'язаних із використанням грошей для обслуговування офіційної і тіньової економіки [14].

Найчастіше оцінки тіньової економіки отримують за допомогою методів, основаних на аналізі попиту на готівкові гроші. При цьому робиться припущення, що при проведенні тіньових операцій здебільшого використовуються готівкові гроші. Тоді збільшення попиту на готівкові гроші у розрахунковому періоді, порівняно з деяким рівнем базового періоду, слугує індикатором зростання тіньової економіки. За “базовий” приймають рівень обсягів готівкових грошей в такий період часу, коли розміри тіньової економіки були значно нижчі, ніж в період, що розглядається, і їх можна вважати близькими до нуля.

В умовах недосконалості фінансових технологій (слабкого використання безготівкових розрахунків, електронних карт, чеків, клірингових, бартерних операцій) готівкові розрахунки залишаються основним із основних фінансових інструментів тіньової економіки. Найчастіше використовуються два підходи до оцінки тіньової економіки на основі аналізу попиту на готівкові гроші. В першому припускається, що співвідношення позабанківського і банківського обігу грошей чи використовуваних готівкових грошей до всієї маси грошей є для офіційної економіки постійною величиною. Тому зростання цього співвідношення є індикатором тіньової економіки. У другому підході аналізується вплив різноманітних факторів на зміну зазначених вище співвідношень [15].

При використанні цих методів потрібно враховувати, що зроблені припущення дають значну погрішність. Так, зміни часового інтервалу нормального періоду дають значні відхилення в оцінках. Крім того, припущення про відсутність тіньової економіки протягом певного часу є некоректним. Недостатньо обґрунтованим є також припущення, що всі зміни в співвідношенні готівкових грошей і вкладів відбуваються під впливом тіньової економіки. На це співвідношення впливають такі фактори, як інфляція, податкова система, зміна реального доходу на душу населення, співвідношення попиту і пропозиції на товари, що реалізуються в роздрібній торгівлі, рівень розвитку фінансових послуг тощо.

4. Структурні (галузеві) методи, основані на використанні інформації про розміри тіньового сектора в різних сферах економічної діяльності.

В експертному методі на основі існуючої інформації експертним шляхом визначаються розміри тіньової економіки в кожній галузі виробництва товарів і послуг. Оцінка розмірів всієї тіньової економіки країни здійснюється шляхом зважування розмірів тіньової економіки в окремих секторах з частками цих секторів в ВНП [16].

Обсяг тіньової економіки країни визначається на основі порівняння варіантних значень цього показника. Цей підхід дає змогу також порівнювати рівні тіньовизації різних галузей економіки.

5. Спеціальні методи. Це метод оцінки за показником зайнятості населення. Він заснований на припущенні, що зниження офіційного рівня зайнятості (зростання рівня безробіття) зумовлює переміщення робочої сили з офіційного сектора в тіньовий [17].

Одним із недоліків методу є те, що на зайнятість впливає багато факторів, зокрема і ті, що не мають прямого відношення до тіньової економіки.

Для умов України складним є також завдання визначення офіційного рівня зайнятості через існуючий в країні високий рівень безробіття.

Метод стійких взаємозв'язків оснований на врахуванні взаємозв'язку між офіційним валовим внутрішнім продуктом і певною його змінною, пов'язаною з більшістю галузей економіки. На сьогодні найефективнішим методом є дослідження непрямих показників виробництва. Він пов'язаний із економічним станом України і заснований на споживанні електроенергії, води, газу та інших ресурсів, необхідних для виробництва. Цей метод оцінки надає змогу уявити займається чи ні підприємство тіньовим виробництвом. Проводиться аналіз показників споживання у виробництві попереднього та досліджуваного періоду і робиться припущення про наявність певного обсягу тіньової економіки [18].

Взагалі усі методи та підходи, які використовуються для кількісної оцінки тіньової економіки, мають розбіжності в отриманні результату підрахунку. Всі наведені вище методи розрахунків обсягів тіньової економіки України не вичерпують усіх можливих підходів до її кількісної оцінки. Водночас вони дають досить повну уяву про методологічні підходи та їх обмеження, які виникають при цих розрахунках.

Розглядаючи різні методи підрахунку тіньового сектора, можна зробити висновок, що усі методи не враховують соціально-економічний рівень криміналізації тіньової економіки. На нашу думку, криміналізацію тіньової економіки можна вимірювати за допомогою спеціального коефіцієнту, який виводиться кожного року з урахуванням відсотка економічних злочинів в Україні. Коефіцієнт криміналізації тіньової економіки повинен стати одним із найважливіших макроекономічних показників, розрахованих офіційними державними установами, оскільки він є не тільки показником питомої ваги тіньового сектора в економіці держави, але і найголовнішою характеристикою основних тенденцій та процесів, які визначають соціально-економічне становище і перспективи розвитку кожної країни.

Окрім того, потрібно розробити спеціальні методи оцінювання обсягів корупції та обґрунтувати механізми підрахунку збитків внаслідок корупційних дій. На сучасному етапі основними методиками оцінювання рівня корупції є: офіційна статистика (економічна, кримінальна соціальна тощо); соціологічні дослідження, опитування; експертні оцінки; інтегральні (агреговані) індекси, які будуються на підставі статистичних узагальнень декількох індексів, отриманих іншими дослідженнями. Водночас державні статистичні дані, як правило, тісно корелюються із інтенсивністю боротьби з корупцією. Наскільки вона активна, тим більше фіксуються випадки корумпованості. Тобто, в країнах, де ведеться боротьба з корупцією, в статистичних даних фіксуються дані про неї.

Однак зазначені дослідження не є системними і не виявляють ступінь впливу корупції на обсяги зростання тіньової економіки.

На нашу думку, доцільно на законодавчому рівні визначити основні методики оцінювання обсягів тіньової економіки з метою трансформації механізмів подолання боротьби з корупцією. Окрім того, необхідно окремо визначити основний орган виконавчої влади, який би системно проводив зазначену діяльність та оприлюднював дані про реальні обсяги тіньової економіки, її шкоди для економічної системи України та шляхи подолання цього негативного явища.

тіньова економіка політична криза

Висновки