Зарубіжний досвід інноваційних напрямів реформування комунального господарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ІННОВАЦІЙНИХ НАПРЯМІВ РЕФОРМУВАННЯ КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

Хвищун Н.В., Токарчук В.В., Шепетько В.Ю.

Луцький національний технічний університет

Проаналізовано зарубіжний досвід реформування комунального господарства, завдяки чому було визначено, що для більшості країн характерним є розвиток інноваційних форм управління: оренди, концесій; стимулювання якості надання послуг і зниження їх вартості через підвищення конкуренції серед надавачів цих послуг; удосконалення системи договірно-правових відносин, ресурсозбереження.

Ключові слова: комунальне господарство, комунальні послуги, інновації, концесія.

Khvyshchun N.V., Tokarchuk V.V., Shepetko V.Y.

FOREIGN EXPERIENCE INNOVATIVE WAYS OF MUNICIPAL ECONOMY

The foreign experience in reforming municipal economy, so it was determined that most countries are characterized by the development of innovative forms of governance: rent concessions; stimulate the quality of services and reduce their costs through increased competition among providers of these services; improving the system of contractual and legal relations, resource.

The advantages and disadvantages of each form of innovation management in public services by major areas of reform Communal Services of Ukraine.

Keywords: municipal economy, utilities, innovation concession.

Хвищун Н.В., Токарчук В.В., Шепетько В.Ю.

ЗАРУБЕЖНЫЙ ОПЫТ ИННОВАЦИОННЫХ НАПРАВЛЕНИЙ РЕФОРМИРОВАНИЯ КОММУНАЛЬНОГО ХОЗЯЙСТВА

Проанализирован зарубежный опыт реформирования коммунального хозяйства, благодаря чему было определено, что для большинства стран характерно развитие инновационных форм управления: аренды, концессий; стимулирования качества предоставляемых услуг и снижение их стоимости через повышение конкуренции среди поставщиков этих услуг; усовершенствования системы договорно-правовых отношений, ресурсосбережения.

Ключевые слова: коммунальное хозяйство, коммунальные услуги, инновации, концессия.

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями

На сьогоднішній день житлово-комунальне господарство залишається однією із найбільш слабких ланок в економіці України й однією з основних площадок міського простору, де зосереджена соціальна напруга. Головна причина полягає в тім, що галузь безнадійно відстала в реновації й впровадженні ринкових відносин. У ній дотепер переважають державні й комунальні підприємства, які з одного боку - монополізували надання послуг, а з іншого боку - втратили звичну й раніше державну фінансову підтримку. Тому інновації варто розглядати як актуальний ресурс розвитку міст. І це не випадково, адже найбагатший людський потенціал наших міст, на щастя, не втрачений і є, напевно, найсильнішою конкурентною перевагою посткомуністичних країн. Але цей творчий потенціал поки слабко конвертується в інновації.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми

Питанням реформування комунального господарства приділено значну увагу в дослідженнях та розробках багатьох вітчизняних вчених та практиків, зокрема З. Герасимчук, О. Карлової, Т. Качали, Г. Крамаренко, Г. Онищука, І. Осипенко, Г. Семчука, В. Солодкого, Н. Хвищун та ін. З основними положеннями функціонування комунального господарства на ринкових засадах можна було ознайомитись, вивчаючи роботи зарубіжних вчених, таких як П. Габор, Д. Віккерс, Р. Грін, Д. Лоран, М. Пардіна, В. Шаркі, Д. Яроу.

Водночас, не всі питання щодо інноваційних напрямів реформування КГ знайшли своє цілісне відображення.

Ціллю статті є вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду реформування комунального господарства з метою визначення інноваційних форм управління ним.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Необхідність реформування комунального господарства відчувається протягом багатьох років. Особливого значення набуває необхідність формування соціально-ринкових елементів економічної політики держави, які сприятимуть створенню умов для ефективної роботи міського господарства. На сьогодні підприємства цієї сфери неспроможні надавати споживачам послуги належного рівня та якості. Зростання дебіторської заборгованості, погане водопостачання та багато інших проблем потребують вирішення для зменшення незадоволення серед населення. Усе це власне і обумовлює необхідність детального вивчення вітчизняного і зарубіжного досвіду щодо інноваційних напрямів реформування комунального господарства, пошук шляхів його реалізації; дослідження зарубіжних моделей організації комунального господарства та на основі їх детального аналізу створення однієї, оптимальної для України.

Проте, перш ніж розпочати детальний аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду інноваційних напрямів реформування комунального господарства вважаємо за доцільне зазначити, що цілі реформування ЖКГ в Україні визначені загальнодержавною програмою реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009 - 2014 рр., затвердженою Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004 - 2010 роки" від 11.06.2009 N 1511 -VI. Виконання програми здійснюються за такими основними напрямами:

1) проведення взаємоузгодженої тарифної, інвестиційної політики і політики у сфері розвитку внутрішнього ринку;

2) реалізацію ефективної антимонопольної політики та здійснення інституційних перетворень на ринку житла і житлово-комунальних послуг, спрямованих на розвиток ринкових відносин та конкуренції;

3) стимулювання інноваційної, інвестиційної та енергозберігаючої активності суб'єктів господарювання;

4) підвищення енергоефективності галузі шляхом зменшення обсягів втрат паливно-енергетичних ресурсів, зниження енергоємності виробництва окремих видів продукції (послуг);

5) розроблення прозорого механізму формування цін і тарифів на продукцію та послуги підприємств, що провадять діяльність у житлово-комунальній сфері [1].

Саме за такими напрямками і будемо розглядати особливості функціонування комунального господарства в Україні та за кордоном.

В цілому, в Європі розроблено три моделі реформування та розвитку житлово-комунального господарства. Перша - англійська, яка передбачає повну приватизацію житлово-комунальних об'єктів. Друга - німецька, яка передбачає акціонування підприємств та організацію галузі, але основний пакет акцій належить муніципалітету. Третя модель - французька, сполучення муніципальної власності на об'єкти КГ та управління ними з боку приватного бізнесу на умовах довгострокових договорів оренди та сукупних інвестиційних угод [2; 3].

З точки зору підвищення ефективності фінансового забезпечення комунального господарства особливу актуальність в сучасних умовах господарювання набуває французька модель, яка передбачає залучення в комунальну власність приватного капіталу через застосування наступних інноваційних форм: контракт на виконання робіт; контракт на управління підприємством; приватизація; оренда/лізинг; концесія.

Розглянемо детальніше кожну з цих форм.

Контракт на виконання робіт є найбільш розповсюдженою формою залучення приватного капіталу до діяльності підприємств комунального господарства. Підприємства залучають приватні компанії до проектування, будівництва об'єктів, їх експлуатації та інших видів робіт. Контракт на виконання робіт широко застосовується в США, Канаді, Франції [4].

Контракт на управління підприємством використовується у Німеччині та Швеції [5]. При укладанні контракту на управління комунальним підприємством приватне підприємство відповідає за виконання усіх завдань, пов'язаних з управлінням комунальним підприємством. Варто зазначити, щодо розвитку таких контрактів в Україні, то чинне законодавство не передбачає договорів такого типу, чим власне і знижує якість ділового менеджменту на підприємствах комунального господарства.

У світовій практиці приватизація як спосіб залучення приватного капіталу в комунальне господарство використовується рідко. В Англії та Уельсі підприємства комунального господарства повністю приватизовані і є акціонерними компаніями [6; 7, с. 409411].

Основними формами комунальних підприємств у зарубіжних країнах є товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства, асоціації. Вони, у свою чергу, поділяються на два види. Одні з них безпосередньо засновані муніципалітетами, інші - є дочірніми підприємствами, заснованими комунальними фірмами і компаніями. Наприклад, у США комунальні послуги в основному забезпечуються приватними фірмами і компаніями. В Австрії комунальні підприємства, котрі повністю перебувають у власності комун, функціонують у системі громадського транспорту, постачання води й електроенергії, каналізації та прибирання сміття, освоєння території та в інших галузях [8, с.225].

Згідно Закону України “Про приватизацію державного майна” [9] не можуть бути приватизовані об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод. Відповідно, акціонування підприємств комунального господарства неможливе без внесення змін в законодавчу базу приватизації України, що знову ж знижує рівень конкуренції на ринку комунальних послуг.

Значного поширення набула й така форма залучення приватного капіталу в комунальне господарство, як здача комунальних підприємств в оренду фізичній або юридичній особі. Умови оренди визначаються місцевими органами влади. Оренда дозволяє підвищити ефективність використання основних фондів підприємства, оволодівати його технологією, задіяти фонди, що тимчасово не використовуються. Оренда/лізинг, як спосіб залучення приватного капіталу в комунальне господарство, застосовується в Канаді і Франції [10].

У відповідності з нормативно-правовими документами в сфері лізингу і оренди комунальні підприємства мають право виступати суб'єктами в подібних правовідносинах. Згідно з Законом України “Про лізинг” лізингу підлягають окремі об'єкти, а відповідності з Законом України “Про оренду державного та комунального майна” і цілісні майнові комплекси [11; 12]. Але низький рівень рентабельності підприємств комунального господарства, зношеність основних фондів, дебіторська заборгованість споживачів не залучають орендаторів та лізингоотримувачів у комунальне господарство.

Широко використовується в багатьох країнах світу така форма залучення приватного капіталу у комунальну сферу, як концесія, яка передбачає передачу суб'єкту підприємницької діяльності право на створення (будівництво) або управління (експлуатацію) об'єктів комунального господарства. Концесії отримали широке застосування у Франції, Болгарії, Філіппінах, Аргентині, Естонії [7, с. 409-411]. Ця форма залучення приватної ініціативи ґрунтується на договірній основі посадових осіб органів місцевого самоврядування з фізичною чи юридичною особою. В договорі передбачається, що дохід фізичної чи юридичної особи залежить не від прибутку за рахунок підвищення цін на послуги, а від підвищення ефективності роботи комунального підприємства за рахунок зниження витрат на виробництво, збалансованої тарифної політики, економії ресурсів, зростання продуктивності праці, поліпшення якості послуг.

Закон України “Про концесії” [13] передбачає передачу об'єктів комунального господарства у концесію та регламентує порядок складання концесійного договору. При цьому передача об'єктів у концесію не зумовлює перехід права власності на цей об'єкт до концесіонера майно надалі перебуватиме у комунальній власності. Ситуація, яка склалася у комунальному господарстві не стимулює залучення приватного капіталу на умовах концесії в результаті високого ступеня ризику відсутності прибутку, технічного стану підприємств комунального господарства, можливості непередбачених змін нормативно-правового забезпечення їх функціонування.

Але не зважаючи на це подальший розвиток комунального господарства в сучасних умовах господарювання неможливий без залучення інвестицій. Тому з метою підвищення інвестиційної привабливості комунального господарства необхідно здійснювати пошук потенційних джерел інвестування та розробляти різні способи залучення капіталу. Це передбачає створення спеціалізованих фінансових структур.

Так, у Чехії з метою активізації ринку інвестування у комунальну сферу була створена Компанія по фінансуванню муніципальної інфраструктури, яка являється спеціалізованим фінансовим посередником. Основною функцією Компанії є залучення фінансових ресурсів та пропонування кредитів комерційним банкам, які в свою чергу, надають кредити муніципалітетам для фінансування інфраструктурних проектів [14].

Світова практика господарювання, одним із фінансових посередників фінансування інфраструктури міста визначає комунальний банк. У Японії міські та місцеві банки належать до приватних фінансових інститутів, а саме таких, що працюють із вкладами. Вони є акціонерними компаніями, які представляють інтереси міст та місцевостей. Так, у 1997 р. в Японії функціонувало 10 міських і 64 місцевих банки [5].

У Китайській Народній Республіці окремі депозитні, кредитні та розрахункові операції можуть здійснюватися так званими міськими та сільськими кредитними кооперативами, а також міськими кредитними банками, які засновуються на пайовій основі. На початку 1995 р. кількість кредитних кооперативів становила майже 5 тисяч. Власниками банків є населення, підприємства з капіталом не менше від 1 млн. юанів, місцеві органи влади. При цьому загальна кількість учасників банківського кооперативу не повинна бути меншою ніж 20, а загальний розмір капіталу меншим ніж 50 млн. юанів [15].

У Німеччині функціонує понад 700 суспільно-правових ощадних кас та банків земель (жироцентралей) з часткою в розмірі 50% від усіх універсальних банків. Такі банки є правовими установами цивільного права. Їхніми гарантами є громади, міста та райони. Діяльність таких кредитних установ поширюється тільки на область їхніх гарантів. Залежно від історії їх створення жироцентралі є комунальними банками чи банками окремих федеральних земель [16].

На нашу думку, досить цікавим цікавим для України є досвід в реформуванні комунальної сфери Великої Британії, яка майже 15 років створювала суспільно прийнятні і комерційно привабливі умови в комунальному секторі. Наприклад, у 1997 р. було введено заборону на відключення послуг водопостачання для побутових споживачів, але одночасно було прийнято рішення про підвищення тарифів для неплатників.

Якість комунальних послуг у цій країні визначається низкою вимірюваних параметрів. Зокрема зафіксовано час дозвону до диспетчерської служби (він становить 30 секунд) та час виконання заявки з усунення неполадок [17].

Одним з найважливіших напрямків житлово-комунальних реформ в Англії є проведення об'єднань усіх муніципальних міськводоканалів в 10 регіональних державних компаній з подальшою їх приватизацією. Перед приватизацією держава списала всі заборгованості комунальних підприємств, взяла на себе всі витрати на приведення об'єктів водопровідно-каналізаційного господарства в належний стан та зробила його паспортизацію. На перший план вийшли проблеми організаційних структур управління цими підприємствами, які постійно вдосконалюються.

Досить корисним, на нашу думку, для України є досвід інноваційних напрямів реформування комунального господарства Польщі. Адже тривале панування у Польщі командно-адміністративної економіки залишило в житлово-комунальному господарстві негативні наслідки, дуже схожі на ті, що існують сьогодні в Україні.

У результаті реформування КГ в Польщі регіональні органи влади здійснили фрагментацію господарства та перетворили державні підприємства, на малі підприємства різних організаційно-правових форм: бюджетні організації, компанії та приватні підприємства. Тобто, створилося конкурентне середовище на ринку житлово-комунальних послуг.

З метою підтримки розвитку приватної ініціативи в житлово-комунальному господарстві недержавні підприємства КГ Польщі оподатковуються за пільговими умовами, якщо вони зобов'язуються використовувати отриманий прибуток на подальший розвиток господарства та підвищення якості житлово-комунальних послуг. Окрім пільгового оподаткування надаються довгострокові кредити під низькі відсотки обсягом до 70% суми інвестування. Держава, здійснюючи фінансову допомогу (безпосередньо або опосередковано), вкладає гроші у підприємства КГ, але не управляє цими підприємствами.

Також у Польщі була розроблена стратегія за шістьма основними напрямами:

1) технічні рішення - негайне забезпечення належної якості питної води і необхідного рівня очищення стоків;

2) експлуатація - оптимальне використання ресурсів (зниження втрат води - обмеження кількості аварій;

3) зміна взаємовідносин з населенням (формування ставлення населення до води як до товару, за який необхідно платити);

4) кадрова політика - забезпечення рівня виробництва без додаткових витрат;

5) ефективне управління - економія споживання води на 40%;

6) поширення інформації та зв'язок із ЗМІ [18, с. 41].

Сьогодні комунальному господарству Польщі характерні риси, досягнення яких буде позитивним результатом для КГ України, а саме:

- за основу реформування комунального господарства Польщі було взято трансформацію відносин власності в галузі, спочатку шляхом передачі державних підприємств у комунальну власність, потім шляхом перетворення комунальних підприємств на приватні суб'єкти господарювання;

- залучення додаткового капіталу в господарство за допомогою приватних інвестицій. Державна форма власності підприємств, що надають житлово-комунальні послуги - це категорія, що зникає і змінюється комунальною власністю (тобто процес управління об'єктами комунального господарства передається на нижчий рівень шляхом передання його гмінам).

зарубіжний інноваційний реформування комунальний

Висновки

Таким чином, вивчення світового досвіду у сфері інноваційних напрямів реформування комунального господарства показало, що для більшості країн характерним є: розвиток різних форм оренди, концесій; приватизація; стимулювання якості надання послуг і зниження їх вартості через підвищення конкуренції серед надавачів цих послуг; удосконалення системи договірно-правових відносин.

В Україні акцент допоки що робиться на зростання цін на комунальні послуги, примусове погашення заборгованості, а дії, направлені на підвищення якості послуг, покращення фінансового стану сфери досі є фрагментарними, непостійними і потребують вдосконалення.

Отже, для створення необхідних передумов інноваційного реформування комунального господарства необхідно запровадити економічно обґрунтовані та прозорі тарифи на послуги, стимулювати населення до погашення боргів минулих років та своєчасної оплати послуг, прискорити прийняття та реалізацію програмних документів щодо здійснення структурних перетворень у комунальному господарстві, створення конкурентного середовища та підвищення якості послуг.

Вважаємо, що успішне реформування комунального господарства, в першу чергу, відобразиться на макроекономічних показниках розвитку України, призведе до підвищення конкурентноздатності національної економіки, забезпечить перелом негативних демографічних тенденцій, створить соціальні умови для зростання числа молодих родин та підвищення народжуваності, підсилить ринкову трудову мотивацію громадян, здійснить стимулюючий ефект на розвиток внутрішнього виробництва, а також сприятиме розвитку національного фінансового сектора, зменшить масштаб фінансового навантаження на найбільш ефективні сектори економіки, пов'язані з перерозподілом ресурсів на підтримку комунального господарства.

Джерела

1. Закон України від 11.06.2009 № 1511 -VI “ Про внесення змін до Закону України "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово- комунального господарства на 2004-2010 роки" - [Електронний ресурс] // Голос України. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1511-17.

2. Пчелинцев О. Жилищные реформы и европейская интеграция / О.Пчелнцев, Т. Белкина // Проблемы прогнозирования. - 1997. - №1. - С. 140-142.

3. Социальные аспекты реформирования жилищно-коммунальной сферы / А.В. Шейкин // Жилищно-коммунальное хозяйство. - 1999. - № 1. - С. 8 - 13.

4. Booker, Alan. British Privatization: Balancing Needs // Journal of the American Waterworks Association. - Vol. 86, March 1994. - 37 p.

5. Ямпольская И.Л. Организация и реформирование жилищно-коммунального хозяйства в европейских странах. - [Електронний ресурс] // Теория и практика управления. - Режим доступу: http:// www.jurenergo.kiev.ua.

6. Jeffery, Jack. Privatization in England and Wales. - Journal of the American Waterworks Association. - Vol. 86, March 1994.

7. Савас Э.С. Приватизация: ключ к рынку / Пер. с англ. - М.: Дело, 1992. - 411 с.

8. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: навч. посіб. / Н-д. фін. ін-т. - К.: Знання, 1999. - 487 с.

9. Закон України від 4 березня 1992 р. № 2163-ХІІ “Про приватизацію державного майна” / Законодавство України про приватизацію. - К.: Парлам. вид- во, 2001. - 96 с.

10. Dumol Mark. The Manila Water Concession: A Key Government Official's Diary of the World's Largest Water Privatization. - Washington, D.C.: World bank, 2000. - 137 p.

11. Закон України від 16 грудня 1997 р. № 723/97-ВР “Про лізинг” / Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 16. - С. 68.

12. Закон України від 10 квітня 1992 р. № 2269-ХІІ “Про оренду державного та комунального майна” / Бюл. законодавства і юридичної практики України. - 2001. - № 2. - 400 с.

13. Закон України від 16 липня 1999 р. № 997-XIV “Про концесії”/ Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 41. - С. 372.

14. Тарифное регулирование водоснабжения в странах СНГ / С.Б. Сиваев // ЖКХ: журнал руководителя и главного бухгалтера. - 2013. - № 2. Ч.І. - С.41 - 52.

15. Накадзава Я. Финансовая система Японии в период послевоенного восстановления и высоких темпов экономического роста // Финансовый бизнес. - 1997. - № 3. - С. 53 - 58.

16. Шепенко Р.А. Банковская система Китайской Народной Республики // Банковское дело. - 1999. - № 1. - С. 33 - 37.

17. Иванов В.А. Настольная книга по немецкому банковскому делу: Двуязычное издание для банковского специалиста. - М.: Изд. Корпорация «Лога». - 1996. - 230 с.

18. Білянський О.М. Організаційно-фінансовий механізм розвитку житлово-комунального господарства: дис. к.е.н.: 08.10.01.- Х.,-2006. -183 с.

Размещено на Allbest.ru